Архів друкованих видань Всеукраїнської Академії НАУК, 1919-1931 рр.
Видання:
Наукові збірники ВУАН
Відділ:
Історико-філологічний відділ
Випуск №:
3, вип. 1
Назва:
Історія Персії та її письменства. І. Як Персія, звойована арабами, відродилася політично. (IX та X в.в.)
Автор:
Кримський Агатангел
Рік видання:
1923
Сторінок:
129
Мова видання:
Українська
Текст роспізнано:
ТАК
Дата завантаження:
22.12.2020
Опис:

Збірники наукових праць Всеукраїнської академії наук за 1919-1931 роки

Оригінал зберігається:
Національна історична бібліотека України

На весь екран

Знайшли помилку? Напишіть нам про це на пошту nibu.kyiv@ukr.net

ЗБІРНИК ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК. No 3, вип. 1 (ет. 1-132). Акад. Агатангел Кримський. ІСТОРІ Я П ЕРСІ Ї ТА ЇЇ ПИСЬМЕНСТВА. І. ЯК ПЕРСІЯ, ЗВОЙОВАНА АРАБАМИ, В ІД РОДИ Л АСЯ ПОЛ І ТИЧ НО. (IX та X в.в.) Іран під володінням арабських намісників VII-IX в. Тагириди. в Хорасані (821-873). Саффариди із Седжистана (861-909). Саманідй, бухарські еміри (875-999). Прикаспійські Аліди ІХ-Х в.; Зіяриди. Бовейгіди, володарі халіфського Багдаду, іранські „царі над царями” (932; 945-1055). київ Друкарня Всеукраїнської Академії Наук. 1 92 3 ,Дозволяється випустити в світ. Неодмінний Секретар Академії, акад. А. Кримський. Друковано 2000 примірників. З ам. 44. Р. У. II. Київ. ,1. Спис джерел, арабською та перською новою писа н их. ,1. Спис джерел, арабською та перською мовою писаних, котрі цитуються в цій книзі. Один з талановитих іраністів, проф. Едв. Бравн у своїй „А lite ­ rary history of Persia” (т. І. Лондон, 1902, ст. 360) каже: „Велика літописе Табарія кінчається на 300=913 році, і хоч додаток Аріба Кбрдовського веде нас ще аж до 320=932 року, але далі ми вже позбавлені нашого найкращого джерела звісток, таіі залежимо, голов ­ ним чином, од усесвітньої історії иби-аль-Асіра (пом. 1232), що скомпонував велику „Збірку літописів” („Камиль ат -Tawapix”). Ці Бравнові слова справедливі лиш настільки, наскільки йде мова про швидкі справки загального характеру. Тоді, справді, Та- барій IX в. та ибн-аль-Асір XIII в. — то будуть наші найкращі під ­ ручні праці. Тільки-ж найцікавіші звістки здобуваємо ми здебільша з инчих, розкиданих джерел, і ото-ж їхній реєстр тутечки подається. Мп включаємо в реєстр самісінькі ті джерела, які в оцій нашій книжці справді цитуються (для подій тільки IX та X в.в.); а використано нами джерел значно більше, тільки нема потреби нази ­ вати їх геть усі, особливо всі історії багдадського халіфату та пізні перські компіляції * ). Де-які спеціяльні джерела вказані будуть іще й перед окремими відділами. 1. Хорасаиець ибн-ТеЙфур Багдадський (819 — 893): Sechster Band des Kitab Bagdad von Ahmad ibn abi Tahir Taifur; hsg. u. iibers. von H. Keller, Лейпц., 1908. Цей том, єдиний, який дійшов до нас, зачіпає собою саму епоху халіфа Ма ’ муна ); а ціла ибн-Тейфурова історія досягала мабуть аж ВбО-их р.р. ). ** 2 3 і ) Навіть такі стародавні історики, як ибн-Котейба (ум. 889), Балазорій (ум. 892) та Абу-Ханіфа Дінаварій (ум. 895) не фігурують у нашому джерельному спискові, хоч користувалися ми тими істориками пильно (але знаходили, на жаль, звісток про Персію IX в. дуже мало). 2 ) Коли порівняти цей єдино нам доступний (бо збережений) том ибн-Тейфура з відповідними місцями у Табарія,то показується, що Табарій дословно перепису ­ вав ибн-Тейфура (себ-то і всі инчі ибн-Тейфурові томи), лиш розбиваючи суцільне його оповідання на щорічний літописний лад та проминаючи деякі Тейфурові звістки. 3 ) Син ибн-Тейфура ‘ Обейдаллах продовжив був батькову історію приблизно до 900-их р.р. (див. „ФиЬрист”, ст. 147), та вона до нас не дійшла. Але дещо з неї ми знаємо через цитати у ибн-Халликяна ХШ в. та в инчих. ,6 Я’кубій, IX в.; ТАбарій, 838 — 923; Судій, | 946. 2. Хорасанський шіїт ибн-Вадих Я’кубій: а) Загальна літопись (довед. до 872=259 р.), вид. по арабськи Houtsma під латинським заголовком — Ibn Wadhih qui dicitur al-Ja ‘ qubi historiae, 2 томи, Лейд., 1883; у II томі автор, що сам жив у східній Персії, дає чимало цікавих даних про своїх сюзеренів-тагиридів, але на жаль дуже мало каже про початок саффаридів, до яких ставиться прихильно через їхнє пііїтство. — б) Він таки: Географія==,,Китаб аль-бюльдан “ (пис. в 891=278 р.), вид. de Goeje в Bibliotheca geographorum arabicorum, т. УП (Лейд., 1892), відд. 2 ). і 3. ТабарІЙ (род. 838, пом. 923): „Літопись”, лейденське ви ­ дання, Ш серія, т. 2 (Лейд., 1881, редактори Ст. Ґюйяр та де tye) і т. З (Лейд., 1883 — 1884, редактори бар. Розен і де ҐУ е )- Оцеє колосальне, найдокладніше, найширше, а через те й найважніпіе дже ­ рело для епохи IX в. доведено до 300=913 року ). 2 4. Абу-Бакр Сулій (пис. в 900-их р.р., пом. 946): Історія ‘ аббасидських халіфів і їхнього поетичного письменства (,,Awpaq “ ) — – не надруковано ще, але чималий рукопис з літературної частини є в хедівській бібліотеці в Каїрі ), а шматки з історичної частини — в петербурській колишній Імператорській Бібліотеці (із збірки Ха- никова 60, за роки 228 — 256=842 — 870), в азгарському мечеті в Каїрі (за р.р. 295 — 318=907 — 930), в паризькій Національній Бібліотеці (за р.р. 322 — 329=934 — 940) та ще подекуди ). Окрім того Сулій часто цитуєтся в других арабських компіляторів ). 3 ** * 5 5. Хорасанець ибн-аль-Азгар (Абу- ‘ Абдаллах Мохаммед аль-Ахбарій, 1-ої половини X в.) ) до нас не дійшов, тільки-ж ми маємо з нього виписки 6 q 2а. Торкнувшись географії Я’кубія, ми повинні зазначити, що раніш од нього писав (так само по арабськи, як і всі) географ-перс ибн-ХордадбеН (пис. між 844-848 р.р.). Вид. де Гуе, з французьким перекладом, в Bibliotheca geographorum arabicorum, т. VI (Лейд., 1889): „Kitab al-masalik wa l-mamalik “ . Історичних звісток тут обмаль, але є тут цікавий топографічний та економічний матеріал про Персію в середині IX віку. 2 ) А р і б Кордовський дописав далі Табаріеву літопись до 320=932 року. Той Арібів додаток теж видруковано в лейденському виданню (Лейд., 1897). Далі систе ­ матичну, збірну літопись треба дивитися вже в ибн-Мискавейга Х-ХІ в. (у нас 74 12). 3 ) 3 того каїрського рукопису я, правда, вже видав у світ перші 43 листи, як додаток до своєї розвідки: „Дбань Лахикьій, манихействующій поагь, ок. 750 — 815 г. “ . Москва, 1913; але-ж ті листи не стосуються просто до перських династій. *) Про це диви Гн. Ю. Крачковського: „Кь описанію рукописей ибнь-Тайфура и ас-Сули “ — в XXI томі петербурських „Записок!, Восточнаго ОтдЬленія Имп. Русскаго Археологическаго Общества ” (1912), ст. 95 — 115, з докладною бібліографією. 5 ) Приміром, виписки з Сулія дає „Книга пісень ” X в., антологія Хосрія XI в. і ин. 6 ) Де-Слен у примітці до англійського перекладу біографічного словника ибн- Халликяна ХШ в., т. IV, ст. 333 (в статті про саффаридів) думає, що ибн-аль-Азгар помер 937 р., бо він має бути не ким, як доволі відомим філологом-істориком ибн-абі-ль- Азгаром (про нього див. прим. „Фигрист ” X в., ст. 147 — 148 друков. вид.). Але Мас’у- дій у „Золотих лугах “ (писав 947 р.) одрізняє ибн-а б і-ль-Азгара (т. І, 18; т. УП, 73, 152, 160, 162) од ибн-аль-Азгара (т. УП, 379). ,Мас’удіи, t 956; Селлямій, 955; Нершехіи; Хамза Іспаганець, 961. 7 у Мас’удія Хв. (в оповіданню, де фігурує один зтагиридів); безперечно s ибн-аль-Азгара таки, хоч і без його наймення — у ибн-аль-Асіра ХШ в., і зовсім точно, з покликанням на ім’я ибн-аль-Азгара — у ибн-Халликяна ХШ в. (в такому, як і в ибн-аль-Асіра, оповіданню про саффаридів). 6. Мас’удІЙ (пом. 956) — мабуть чи не найважніше наше істо ­ ричне джерело після Табарія, багдадець, що багато їздив по Персії і взагалі по світі, дуже освічений, всебічний письменник: а) Морудж a3-3aha6=Les prairies d ’ or, пнс. в 336=947 р., видав з рівнобіжним французьким перекладом у дев’ятьох томах Барбіє де Мейнар (Пар., 1861 — 1877); про події IX в. див. т. VI (1871), т. УП (1873) і т. VIII (1874); — б) Він таки: Китай ат-танбіЬ wa ль-ишраф=Бе livre de 1 ’ avertissement et de la revision (пис. в 956 p.); арабський текст видав де Ґуе в серії Bibliotheca geographorum arabicorum т. VIII (Лейд., 1894), французький переклад Сагга de Vaux (Пар., 1897). 7. Селлямій Нішапурський (пис. коло 955 р.) „Літописні оповідання про хорасанських правителів “ =,,’\Уолат Хорасан”. В арабському оригіналі до нас це важне джерело не дійшло, але ми звідти маємо перекладені на перську мову ексцерпти у Ґярдізія XI в., Овфія ХШ в. та монгольського двірського діеписа Джовейнія ХШ в., а по арабськи — виписки в усесвітнього історика ибн-аль-Асіра ХШ в. та його вченика-біографа ибн-Халликяна ). 1 8. Саманідський дворак Нершехій (X в., в перерібці ХП в.): Історія Бухари. Писано первісно ту „Історію’ арабською мовою для бухарського володаря Нуха І ибн-Несра (943-954), та того араб ­ ського первопису ми не маємо. У 1129 і 1178 р.р. нерероблено Нер- шехія мовою перською, з додатками і вкороченнями. Перський текст (і французький переклад ??) видав Ш. Шефер: Description topogra- phique et historique de Boukhara, т. І, перс. (Пар., 1892), т. П переклад (здається, не пущено в продаж). По російськи за редак ­ цією В. Бартольда: Мухаммед ’ ь Наршахи, Исторія Бухари. Пере- ве.ть С’ь персидскаго Н. С. Льїкошинц (Ташкент, 1897). 4 9. Хамза Іспаганець (пис. 961) — компендіяльна, мініятюрно- чрекоротенька всесвітня історія: „Таріх аль-омам 44 ; видав І. 1 ‘ отт- вальдт: Hamzae Ispahanensis annales, ч. І, арабський текст (Лейпц. 1844) ), ч. 2, латинський переклад (Лейпц., 1848). 2 ** !) Ибн-Халликян (пом. 1282) у своїх статтях про славних хорасанців (прим, тагиридів та саффаридів) виразно покликається на Хорасанську Історію Селлямія; а що відповідні звістки про хорасанські справи у гярлізія та ибн-аль-Асіра збігають ­ ся з ибн-Халликяновими, то видко, що і для них обох головним джерелом був той самий Селлямій, хоч вони його й не називають на ймення. 2 ) Хоч і коротка, історія Хамзи повна перського патріотизму й націоналізму. Звістки П, дарма що сухі, часом бувають несподівано дуже цікаві, особливо з куль ­ турного погляду. ,8 „Китаб аль-агані “ , 963; Шабюштш, X в.; ибн-Мискавейг. 10. Колосальна „ Китаб аль-агані” = „Книга пісень” (закінч, коло 963 р.) Абуль-фараджа Іспаганського (897-967). Цитується за 1-м єгииецьким виданням (Кулак, 1285 — 1868, 20 т.т.). Про перські обставини тут звістки взагалі чисто випадкові й побіжні, але подекуди трапляються і ширші (прим, у звязку з тагиридами, т. XI, ет. 5-17) ). 1 11. ШабюштІЙ (иом. 1000 р.): „Китаб аб-дійарат “ = „Книга про манастирі” (християнські, куди приїздили погуляти мусулман- ські письменики). Автор жив при дворі єгипецького халіфа, але ро ­ дом був із Персії. Серед усяких розкиданих звісток є в нього спе ­ ціальний довгий екскурс про історію династії тагиридів — див. л.л. 44-64 в берлінському манускрипті (No 8321 в Альвардтовому Ver- zeichniss der arab. Hschr., т. ¥П, 309), і тії звістки коротко, але змі ­ стовно переглянув по німецькії Ц. Ротштейи у ювілейній збірці на честь Т. Нельдеке: „Orientalische Studien”, т. І, Гісен, 1906, ст. 155- — -170). Одним із Шабюштієвих джерел був безперечно ибн-Тей- фур (у нас No 1), та напевне й СУлій (No 4), чого не помітив Рот- штейн у своїй розвідці. 12. Ибн-Мискавейг (пис. після 982 р.), бовейгідський везір- скарбник (ум. аж 1030 р.): „Таджариб аль-омам “ =„Що діялося з народами” — всесвітня історія, 6 т.т., де давні події тай аж до почат ­ ку X в. викладаються, правда, переважно доеловними виписками з Тібарія ), але за те історія X в., себ-то вся друга половина ибн- Мискавейгової історії, виходить ніби природне, неминуче продовжен ­ ня для Табарія. Том І опублікували факсимільно Амедроз і граф Каетані, з повного царгородського рукопису ХП в. св. Софії (Дей- ден, 1909, в рїббовій серії); т. її ’ надрукував де Гуе в Fragmenta historicorum arabicorum, ч. П (Лейд., 1871), з неповного амстер ­ дамського рукопису; в цім фрагменті містяться події лиш 813-865= 198-251 р.р., але все однаково ибн-Мискавейг здебільша тут іде попросту за Табарієм; а дуже важний т. V (за роки 897-938) ви ­ дано факсимільно, та на жаль нечитко, як і т. І, з того самого царгородського рукопису і в тій самій Ціббовій серії (Лейд., 1913) ). 2 3 Ц До безпорядно розкиданої „Книги пісень” є дуже гарний справочний показ- чик І. Гвіді: Tables alphabetiques du Kitab al-Agani, Лейд., 1900 (ст. XH-769). 2 ) Иноді оповідання в ибн-Мискавейга ширше, ніж у Табарія. Див. про це наочну статтю Н. Amedroz: Konkordanz zwischen Tabari ’ s Annalen und Ibn-Miskawaih ’ s Tag’arib el-umam у страсбурському часопису „Der Islam” 1911, т. П. кн. 1, ст. 105-114. ’ ) Може бути, за часів світової війни опубліковано ще й остатній, VI том (він кінчається 983 роком, датою емерти Адода бовейгіда); але ми про це нічого тепер довідатися не можемо. ,„ФиЬрист “ , 988; Географи X в.; Та ‘ алибій, 961-1038; Біруній, 973-1048. 9 13. „ФиКрист” = „Бібліографічний показник” [ибн -j Надіма Багдадського (988 р.), історично-бібліографічний огляд арабського і инчих письменств — вид. Флюґель (Лейпц., 1871). 14. Арабоязичних географів X В?) здебільша повидавав де Ґуе в серії Bibliotheca geographorum arabicorum. Для нашої мети най- важнішими будуть: іще ненадрукований хорасанець Бельхій (пис. коло р. 921) ), що його обробив І стах рі й (коло 951): „Книга шля ­ хів і країв” і, під тим самим заголовком, и б н-Х а в ка л ь (977). Два останні — в Bibliotheca geographorum arabicorum, т. І (Лейд., 1870; Істахрій) та т. П (1873; ибн-Хавкаль); обидва вони (Істахрій та ибн-Хавкаль) сами чимало попоїздили по Персії. Далі надто цікавий історично-географічний матеріял у цій самій де-Гуевій лейденській серії — в тонко-критичного й талановитого Мокаддасія (чи Мак- дисія, 985): Bibliotheca geographorum arabicorum, т. Ill: „Descriptio imperii moslomici” (Лейд., 1877) ). ** 2 *434 * 15. Ие по арабськії, а по перськи писано, і в лейденській арабоязичній серії, звичайно, не опубліковано анонімну Ферігунід- Ську географію, що зветься „Границі світа” = „Ходуд ель- ‘ алем”, а складено її 982 р. для одного князя з дрібної династії ферігунідів, васальної бухарським саманідам ). * 16. Антологіст-біограф Та’алибій Нішапурський (961-1038): а) багата на побутові подробиці „Йетімет ад-даЬр “ =„Перлина (нашо ­ го) віку” (Дамаск, 4 т.т., 1304=1887), де окрім І тома (поети Сирії та єгипта) все присвячено поетам-персам, що писали по араб ­ ськії (т.т. П-ІП — західна Персія, т. IV — Хорасан і Заріччя) ); б) Він таки: „Латаиф аль-ма ‘ ариф “ =„Цікаві звістки”, ed. de Jong (Лейд., 1867), присвячені бовейгідському міністрові ибн- ‘ Аббадові (пом. 995). 5 17. Історик-географ аль-Біруній (973-1048): а) „Хронологія східніх народів”, вид. по арабськи Е. Захав (Лейпц., 1878) і пе ­ 9 і, як вище зазначено, географів IX віку так само (такі ибн-Хордадбег, Я’кубій). 2 ) Рукопис Бельхія е в Берліні (див. в Альвардта, опис арабських манускрип ­ тів королівської бібліотеки, т. V, ст. 362, No 6032), а другого рукописи знайшов Ах- мед Зекі-бей (див. його Memoire sur les moyens propres a determiner en Egypte une renaissance des lettres arabes. Каїр, 1910, ст. 19, No 10; порівн. у Гн. Ю. Крачковського французьку передмову до історії Дінаварія, Лейд., 1912, стор. 24-25). 3 ) Мокаддасій вийшов у світ другим виданиям (1906). 4 ) Инакше звуть цю географічну працю: „анонім Т ум а не ь к о г о “ , бо руко- пне-унікум належить А. Г. Туманському, що й описав його в „Запискахт, Вост. Отд. Имп. Русск. Археол. О-ва “ , т. X (1897), ст. 121, і далі. 5 ) Численні переклади з 4-ої частини „Иетіме “ дав Барбів де-Мейнар у Journal Asiatique, 1853 та 1854. ,10 Ґярдізій, 1050; Хосрій, 1058; Сіясет-наме, 1091; „ЧеЬар-медале “ ; Сам ‘ аній. реклав на англійське (Лондон, 1879); б) „Індія” (коло 1030 р.), по арабськи вид. Е. Захав (Лонд., 1887) і дав англійський пере ­ клад (Лонд., 1888; нове вид. 1910) 1 ). У аль-Бірунія трапляються звістки і про X в. 18. р ярдізій (писав по перськи коло 1050 р.) з замку Ґярдіз недалеко Газни. Його перська „Краса історій”, доведена до 1041 року і, для X в., часто заснована на арабській історії хорасанця Селлямія X в., цитується за оксфордським рукописом, що вибірки з нього надрукував В. Бартольд у „Текстах!,” (Спб., 1898), передпо- сланих до його дисертації „Туркестаїгь ви, зпоху монгольскаго на- шествія” (1900). * 19. Хосрій, північний африканець, компілятор-антологіст: „Цвіт письменства” — „ЗаЬр аль-адаб” (1058 р.) цитується за єгипецьким трохтомовим виданням 1293=1876 па полях ,, ‘ Икда” ибн- ‘ Абд-Раб- биЬіі. Серед перістого змісту Хосрієвої хрестоматії бувають звістки і про Персію X в. ). 2 20. Писана по перськи „Сіясет-наме” — Книга про політику” 1091 р. сельджуцького славнозвісного везіра Низамольмолька. Видав ІІГефер (Пар., 1891) з французьким перекладом (Пар., 1893). Для науки політикам, везір часто згадує події попередніх століттів, зрідка ^окликаючись на джерела (напр. на ибн-Мискавейга в розд. ХБУП). 21. ,,4ehap Meqajie” = „Чотирі статті” (про чотирі класи по ­ трібних людей: везірів, поетів, астрологів і лікарів), що написав пер ­ ською мовою Низамій ‘ Арузій Самаркандець (між 1110-1155 р.) для одного з гуридських (газнінських) князів. Видав Е. Бравн у Ціббовій серії (Лейд., 1910); його-ж-таки англійський переклад (Лонд., 1899, відбитка з „Journal of the R. Asiatic Society”). 22. Сам’аній з Мерва (1113-1167): „Китаб аль-ансаб “ =„Кни ­ га генеалогічних прізвищ”, алфавітний біографічний словник араб ­ ською мовою. Факсимільно видав Марґольес (Лейд., 1912). 23. Багдадець зроду, Гарун ибн-аль- ‘ Аббас аль-Ма ’ муній (пом. 1177= 573 р.): „Історія хорасанських правителів “ ), праця, що на ню дуже часто 3 і ) На аль-Вірунієву „Індію ” , що видав Захав, диви змістовну й докладну ре ­ цензію бар. Розена в „Запискахь Вост. Отд. Имп. Русск. Археол. О-ва “ , III (1888), ст. 146-162. 2 ) „Хосрій — справжня літературна сорока ” — каже про його хаотичну всебічність Гольдціер у „Muhammedanische Studien ” (т. П, Галле, 1890; ст. 268). 3 ) Диви під р. 573, в „Ноджум ” єгиптянина Абуль-Махаеина XV в. Прізвище „Мамуній ” пояснюють, як „нащадок халіфа Ма ’ муна ” . Таких далеких нащадків чимало жило й у Хорасані й у Бухарі, і перські справи могли бути цікаві і відомі для „ма- муніїв ” узагалі краще, ніж для инчих людей. Тільки ж важко думати, щоб оцей істо- ,Ибн-Джавзій, t 1201; ‘ Овфій, 1236; Я кут, f 1229; иб н-аль-Асір, f 1232 . 11 покликається ибн-Халликян ХШ в., навіть як оповідає не про хорасанців (прим, про бовейгідів, єгип. вид. І, 364=англ. пер. II, 333). 24. Ибн-аль-Джавзій (1116-1201), енціклопедист-полігістор з Багдаду, суворий богослов-ханбаліт: а) „Всесвітня історія” — „Китаб аль-монтазам”. Не надруковано. Каїрський рукопис тієї частини, де містяться події р.р. 842-902(=228-289), коротко описав В. Бар- тольд у „Записках’ь Вост. Отд. Пмп. Русск. Археол. О-ва”, т. XVIII (1908), ст. 0147-0148 1 ) і подав арабську (без перекладу) виписку про ‘ Абдаллаха ибн-Тагира 2 ) та про Я ‘ куба Саффара. — б) Й о го-ж-т а к її: „ІПозур аль- ‘ оцуд”=„Блискучі намистини (з історії)” — цитується в нас за ибн-Халликяном ХНІ в. 3 ). 25. ‘ Овфій (до 1236), найстаріший, що дійшов до нас, перський історик письменства 4 ): а) „Збірка (історичних) оповідань” = „Джами ‘ ель-хикайат” (перс.); в цілості не видано, цитується за вибраними „Текстами” В. Бартольда (Спб., 1898, 1-а частина його „Туркеста- ну “ , ст. 83-101) та за англійськими витягами в „History of India” Елліота, т. II (1869, ст. 155-203) 5 ); б) „Лобаб ель-ельбаб”==„Сама серединка таланів”, перс., вид. Едв. Бравн (т. І, Лейд. 1907; т. II, Лейд. 1903). 26. Якут (1179-1229), вчений, кииготорговець – бібліограф і подорожній, що об ‘ їздив увесь схід: а) Біографічний словник „Иршад “ = Dictionary of learned men, edited by D. S. Margoliouth (т. I — Лейд., 1907 іт.д.у Тіббовій серії; видання ще не скінчено. — б) Він-таки: „Мод ‘ жам-аль-бюльдан “ =„Географічний словник”, вид. Ф. Вюстен- фельд, 6 т. т. (Лейпц., 1866-1873). Якут використав безліч усяких рідких джерел 6 ). 27. Месопотамець ибн-аль-Асір (1160-1232): Всесвітня історія= „Намиль”, цитується за єгипецьким виданням 1290 (=1873) р., рик хорасанських правителів зміг перебутися без готової попередньої праці Селля- мія X в. про хорасанських правителів. 1 ) В. В. Бартольд зазначає, що одним із джерел була для ибн-аль Джавзієвої компіляції „Історія Нішапура”, переважно священного характера, що до нас не дій ­ шла, а написав її богослов Б е й й и’ Нішапурець (пом. 1014). 2 ) До речі завважу, що різкі Абдаллахові слова про євнухів є в Мас’удія X в.: „Золоті луги”, т. VIH, ст. 149, тільки Абдаллахове ім’я в нього не згадується. 3 ) Про инші писання того енціклопедиета ибн-аль-Джавзія див. у Брокельма- на: Gesch. der arab. Litter., I (1898), ст. 502-508. Завважити треба Нікольсонову статтю в Journ. of the R. Asiat. Society 1899, ст. 908 (до „Шозур”). 4 ) Звісно, коли не лічити „Hehap медале” ХП в. 5 ) На не історичні, а чисто казкові оповідання з Овфіевої збірки (прим, надру ­ ковані в хрестоматії при Persische Grammat. Залеманна та Жуковського, Берл., 1889, ст. 9-16) покликатися нам очевидячки нема чого. 6 ) Як відомо, записка ибн-Фадлана про русів дійшла до нас тільки через слов ­ ник Якута. Про Якутові джерела диви дисертацію — F. Heer: Die historischen und geographischen Quellen in Jaqut ‘ 8 geographischem Worterbuch (Страсб. 1898). ,12 Ибн-Халликян, f 1282; Джуаджаиій, 1260. т. VI (події 155-227=771-842 р. р.), т. VII (роки 228-294=842- 907), т. VHI (роки 229-369=907-980) і т. IX (роки 370-450= 980-1058). В оповіданню про Персію ибн-аль-Асір здебільша йде попросту за Табаріем ІХ-Х в. (=до 914 р.), але иноді дає звістки, почерпнуті напевне з хорасанця ибн-аль-Азгара першої половини X в. та „Хорасанських правителів” Селлймія Нішапурського (коло 955 р.), та з инчих. Кажучи про бовейгідів Х-ХІ в., ибн-аль- Асір побіжно покликується на бовейгідця ибн-Мискавейга Х-ХІ в. та на його продовжника ибн-аль-Гамаданія XI в. та на багдадпя ибн-Макулю XI в. Про газневідів він цитує Отбія XI в. в ибн-аль- Асіра уваги, вимірені проти ибн-аль-Джавзія XII в., і т. и. 1 ). 28. Його вченик — „арабський Плутарх”, ибн-Халликян (1211- 1282): найславніший, критичний біографічний словник „Вафайат “ = „Некрологи” (пис. у Каїрі, починаючи з 1256 р.). Арабський текст у нас цитується за двохтомовим каїрським виданням 1310 (=1893) року ), і рівночасно скрізь наводиться том і сторінка гарного критичного англійського перекладу de Slane ‘ a: Biographical Dictionary (Пар., 4 т. т., 1843-1871). Ибн-Халликян покликається і на загальних істориків, таких, як його вчитель ибн-аль-Асір XII і в. (або ще й на Табарія ІХ-Х в., ибн-аль-Джавзія XII в. і ин.); покликається він і на безліч істориків спеціяльних: у статтях про тагиридів і саффаридів наводить він ибн-аль-Азгара та Селлямія X в. і Ма ’ мУнія XII в., в статтях про бовейгідів цитуються в нього: спеціяльний бовейгідський історик Сабій X в., Та ‘ аіибій Ні- шапурський Х-ХІ в. і т. д., і т. д. ) 2 ** 8 29. Мингадж-и Сирадж ДжузджанІЙ (1260) афгано-індійський краянин: „Табадат-и Насирі “ =„Насирові таблиці” ), всесвітня історія, писана перською мовою, доведена з найдавніших часів тай аж до 1260 року. Маємо докладно (хоч некритично), коментований ан ­ глійський переклад майора Г. Раверті (Raverty, 1873-1881, по- 4 s**s** і ) 17а. Колись дуже був цитувавсь у європейців араб-сиріець Абульфида (род. 1273, пом 1331), що його всесвітню історію подав з критичним латинським перекладом Йог. Рейске: Abulfedae Annales Muslemici, 4 тт. (Копенг., 1789-1791). Тільки-ж, як відо ­ мо, Абульфида попросту переписував та вкорочував ибн-аль-Асіра, і відколи ибн-аль Асіра. надруковано, то звичайно нема жаднісінької потреби вдаватися до його ексцерп- тора — Абульфиди. Коли ж часом доводиться міні згадувати таки й Абульфиду, то я покликаюся на царгородське видання його „Історії” (4 тт. 1286=1870 р.). 2 ) Були ще египецькі видання для ибн-Халликяна 1275 та 1299 р. і європей ­ ське чотирохтомове Вюстенфельда (Геттінген, 1835 — 1843), тепер дуже рідке. s ) Як про джерела ибн-Халликяна, так і про джерела його вчителя ибн-аль- Асіра ширша буде мова в розділі про бовейгідів. *) Заголовок визнана: „Історія, присвячена деглійському султанові Насиредді- иові Махмудові І * (1246 — 1265). ,„Фахріи “ , 1302; „Ґозіде “ , 133 0; Довлет-шах, 1487. 13 казчик 1897, в серії Bibliotheca Indica); та для нашої мети вагу має, звичайно, не вся праця, а тільки перша її половина, що по ­ дає первісну історію багдадського халіфати та перських обласних династій, а найбільше відділ VII (тагириди), VIII (саффариди), IX (саманіди), X (бовейгіди). Праця, звісно, цілком компілятивна в цих відділах, та чимало тут є подробиць, яких нема в других загальних зводах. ЗО. „Фахріи” (1302 р.) = етико-політичний „Фахрійський домострій для володарів”, де друга половина — історія халіфату, дуже художня, талановито-вимовна і аж надто цікава з культур ­ ного погляду своїми рельєфними подробицями. Автор, ибн-Тйк- така, писав по арабськії в Мбсулі, та симпатії його шіїтські, і Персія обмальовується в нього непогано. У нас цитується тільки той арабський текст „Elfachri”, що видав W. Ahlwardt (Сота, 1860; було новіще видання Деренбурґа 1895). £сть і переклади: російський (І. Холмоґорова, 1863) та зовсім недавній французький (Е. Amar, 1910, в серії „Archives Marocaines”), та на жаль їх не можна роздобути в Київі, і ми позбавлені змоги робити зсилки на ті переклади. 31. „Тарїх-И р’ОЗІде” — „Вибрана літопись” (доведена з дав ­ ніх часів аж до 1330 р.), що її, перською мовою, скомпілював Хемдаллах Мостовфій Казвінський, відомий іще й своєю геогра ­ фією „НозЬст ель-(|олюб “ =„Втіха для серць” (1340). Факси ­ мільно видав „Гозіде” Едв. Бравн у Ґіббовій серії, т. І — перський текст (Лейд., 1910), т. II — сильно вкорочений англійський пере ­ клад, чи огляд (Лейд., 1913) х ). Перським подіям IX та X в. присвячено розділ 4-й, а саме відділ І (саффариди), відд. II (са ­ маніди) та відд. V (бовейгіди). Свої джерела (23 NoNo) автор пе ­ релічує в початку книжки; мабуть чи не половина з них іще досі залишається в рукописах, не видана друком. 32. Довлет-шах Самаркандець (пис. 1487 в Гераті): „Тезки- рет еш-шо ‘ ера”=„ Життєписи поетів” перською мовою і про поетів перських. Критично видав Едв. Бравн (Лейд., 1901) і дав роз ­ відку: The sources of Dawlatshah — у Journal of the R. Asiat. Soc. 1899 (січень, ст. 37-69). Одним із найстаріших і найголовніших джерел у Довлет-шаха була „тезкире” (біографічна антологія) Абу-Тагира аль-Хатунія ХІ-ХІІ в., яка до нас не дійшла, а окрім неї — „ЧеЬар мецале” XII в., „Таріх-и Гозіде” XIV в. і ин., відомі її нам. 9 Географію має видати факсимільно в тій самій Ґіббовій серії Le Strange, з англійським перекладом. ,14 Мірхонд , f 1 49 8; Хейдер, 1 б 1 7. Помічні пра ці: Деф ремер і, Вейль. 33. МІрхОНД (1433-1498). З його великої всесвітньої історії („Ровзет ес-сефа “ ): а) відділ про тагиридів цитується за окремим виданням Мітшерліха: Mirchondi historia Taheridarum (по перськи з латинським перекладом, 2-е видання — Берлін, 1819); б) відділ про саманідів — Defremery: Histoire des Samanides (Пар., 1845, перський текст, французький переклад і безліч важливих, критично-історичних уваг); в) про бовейгідів — Fr. Wilken: Geschichte der Sultane aus dem Geschlechte Bujeh nach Mirchond — у „Abhandlungen der konigl. Akademie der Wissenschaften zu Berlin aus dem Jahre 1835 “ (Верл., 1837, відділ Historisch-philosophische Abhandlungen, ст. 1 — 120, перський текст, німецький переклад і критично-історичні уваги). 34. Пізню перську компіляцію всесвітньої історії „Таріх-И Хейдер” = „Хейдерова літопись”, писану в 1611-1617 р.р., ми згадуємо й цитуємо липі через те, що Вількеи у своїх увагах до Мірхонда (про бовейгідів 1835 та ще й про газневідів 1832) пона ­ водив з Хейдерової компіляції ХІПІ в. усі ті дані, котрих нема в компіляції Мірхондовій XV віку 9- Дві-три слові про допомічні праці. Що торкається європейських обробіток перської історії ЇХ та X в., то критичні проби освітлити науково цю історію робилися попереду перекладниками деяких східпіх обробіток. Найвидатніше місце тут має Дефремері, що переклав Мірхондову XV в. сама- нідську історію: Histoire des Samanides (Пар., 1845; див. перекла ­ дачеві примітки на ст. 225 — 296). З авторів загальних праць Б- Вейль: Geschichte der Chalifen, т. II (Мангейм, 1848, періоц 749-945 р.) та т. III (Манг., 1851, період 945-1258 р.) за свою історичну нитку бере царювання кож ­ ного окремого багдадського халіфа і липі отак торкається тих пер ­ ських справ, що одбувалися за даного халіфування. Користується він, як джерелами, найбільше Табарієм X в., ибн-аль-Джавзієм XII в. та ибн-аль-Асіром XIII в. і його вчеником ибн-Халликяном, — дже ­ релами добрими; — але як не всі томи ибн-аль-Асіра (ще не надру ­ кованого тоді) були в руках у Вейля, то він легко заміня ибн-аль- Асіра його ексцерптором Абульфидою першої половини XIV в., або ибн-Хальдуном самого кінця XIV в.; вдається він і до инчих за- і ) Про Таріх-и Хейдер диви у Ріе в описі перських рукописів Британського Музею (т. III, 1883, ст. 888). ,А. Мюллер, Горн, Бартольд, Е. Бравн. 15 гально-халіфатських пізніх компіляторів, часом не минаючи й перських (Мірхонда XV в.). У Авг. Мюллера: „Исторія ислама”, т. III (Спб., 1896; по німецьки 1887) ми знаходимо два спеціяльні розділи: „Возпик- новеніе переидскихт. государств г ь “ (ст. 18-36, про Тагиридів і Саф ­ фаридів) та „Саманидьі и Буидьі” (ст. 37-50). Тут виклад систе ­ матичніший, ніж у Вейля (а Вейлем Мюллер користувавсь), та на жаль нема точних вказівок па східні джерела, якими користувався сам автор Авг. Мюллер, і через те читач не має змоги вивіряти його; у Вейля, навпаки, кожна звістка стверджується зсилкою на джерело і на лист рукопису. Лиш із спорадичних, випадкових Мюл- лерових уваг ми можемо довідатися, що в нього в руках були: Я’кубііі IX в., Табарій ІХ-Х в., аль-Біруній XI в., ибн-аль-Асір XIII в., ибн-Халликян XIII в., словник лікарів ибн-Абі-Осайбії XIII в., „Таріх-и Цозіде” XIV в., Мірхонд XV в., себ-то й декотрі такі дже ­ рела, яких не було в Вейля. У збірному „Grundriss der iranischen Philologie” (Страсбург, т. II, вип. 4, 1900, ст. 559-566) П. Горн подав на сьомох сто ­ рінках п’ять дуже невеличких енціклопедичних статей: Тагириди. Саффариди, Саманіди, Аліди в Табаристані, та Зіяриди і Буіди. Вів одсила читача до пізньої компіляції — Мірхонда XV в., та ще покли ­ кається па невикористане джерело — бухарську історію Нершехія X в. Рівночасно з короткословним Горном, випустив у світ В. Бар ­ тольд свою дисертацію „Туркестан ’ ь вт, зпоху монгольскаго наше- ствія. ИзслФдованіе” (Спб., 1900), де II розділ зветься „Средияя Азія до XII віка”. Тут, на стор. 181-266, дослідник спиняється попереду на мусулмапському завоюванню Туркестапа, а далі на періоді: Тагиридів, Саффаридів та Саманідів, звертаючи свою увагу на соціяльно-економічний побут (династій Зіяридів та Бовейгідів він не чіпа, бо вони чужі для Туркестапа). Підготовча частина до ди ­ сертації, під тим самим заголовком з додатком підзаголовка „Тексти”, вийшла в світ за півтора року перед тим (Спб., 1898); там В. Бар ­ тольд повидавав чимало виписок з манускриптів. Ті виписки, зви ­ чайно, найбільше стосуються до головної мети в дисертанта, до відносин спеціяльно-туркестанських, тюркських, а не перських, але трапляються тексти дуже цікаві і для перед-тюркського, іранського періоду (рярдізій XI в.). Коли не рівночасно з Бартольдом, то навіть трохи зараньше, повів свої наукові досліди над мусулмансько – перською історією з найстаріших першоджерел Е д в. ’ Б р а в н (Edw. Browne), що далі видав „А literary history of Persia” (2 т.т., Лонд., 1902-1906, т. І — од ,16 „Енціклопедія ісляму “ . найдавніших часів до часів Фирдовсія, т. 11 — од часів Фирдовсія до часів Са’дія XIII в.). Як видко і з заголовку, найбільше цікавить Бравна історія культурно-літературна. Згідно з тими своїми науко ­ вими інтересами, він, укупі з своїми вчениками та товаришами, кри ­ тично опублікував велику низку і перських і арабських відповідних джерел (переважно в видавництві: Gibb Memorial Series). Що правда, ті публікації повиходили в світ (і виходять далі) вже після того, як Бравн надрукував свою двохтомову „History” (1902-1906), і одчиняють для дальших дослідників ііце дуже широке, розлоге, не- роз’орапе поле. З 1908 року зачала виходити в Лейдені ісламська енціклопедія: „Еп z у k 1 о р ild і е des Islam” (по-німецьки, а рівночасно і но- французьки і по-англійськи, тоб-то трома рівнобіжними виданнями). Ця енціклопедія мала-б бути остатнім словом науки, видавати її заходилися три європейські академії наук та ще російська, а до співробітництва притягнуто було довгу низку авторитетних орієнта- лістів-спеціялістів. Перший том цього поважного словника уже го ­ товий був 1913 року (статті по А — D). Думалося було, що ціле видання, геть усі три томи, закінчиться 1920 року. Статті про Персію та про перське письменство мали-б міститися, певно, в остатньому, тобто III томі. Світова війна перебила цю працю на літері G (в 1914 році), і тепер не відомо, чи доведено буде її до доброго кінця і коли-саме надійде там черга на загальну, провідну статтю „Персія” та „Перське письменство”. ,II. Іран п і д володінням арабських наміс н иків ( V ll-IX в.). ІСТОРІЯ ПЕРСІЇ. ,19 Іран вії володінням арабських н амісн и ків ( VII- І X в.). Зороастрійство та мусулманетво. Нахил у персів до шіїзма. Хорасанські шіїти і з апа – нування династії аббасидських халіфів. Перська культура за аббасидів віджива. Після бійки при Кадисії (637) за халіфа Омара араби зроби ­ лися панами західної частини Персії. За халіфа Османа довойовано ще й східню половину. В 650 році впала корінна перська столиця Істахр (яку здебільша знають під грецькою назвою — Персеполь). Всією країною зачали орудувати арабські намісники, поставлені од арабських халіфів. Вкупі з політичним арабським пануванням прийшло й пану ­ вання їхньої віри — мусулманства. Що правда, давня релігія Ірану, зороастрійство, відступала дуже поволі, число її вірних прихильників не переставало й далі бути переважним. Коли почитатися арабських географів X в., то видко, що навіть у X столітті, після тристалітнього ісламського володіння, Персія була ще земля зороастрійська. Мова йде навіть не про якусь східню Персію, або Трансоксанію, далеку од халіфатського осередку Багдаду, бо там навіть і в XII в. ми читаємо, що сільська люд ­ ність, нехай і не вся, держиться немусулманської віри, і що там із самого початку іслям розповсюднювавсь надто поволі, дарма, що араби платили по 2 діргеми кожному, хто прийде молитися до ме- чету * ). Цікавіше зазначити те, що й на заході Персії, ближче до Багдада-столиці, зороастрійська віра добре держалася. Подорожні- географи Істахрій (коло 951 р.) та ибн-Хавкаль (977) конста ­ тують неприналежність до мусулманства у значної частини людно ­ сті! в прикаспійських краях X в. * * 2 ). Географ Макдисіії (985) згадує про безліч зороастрійців за його часів в області Ірак та в х ) Див. перерібку XII в. „Історії Бухари” Нершехія X в., вид. Шеф.ер (Париж, 1892), ст. 73 та ще ст. 47. 2 ) Істахрій — Bibliotheca geograph, arabic., т. І (Лейд., 1870), ст. 205; ибн-Хав- кал ь — Bibliotheca geograph, arabic., т. II (Лейд., 1873), ст. 268. 2 * ,20 Іран під володінням арабських намісників, VII — IX в. над-тигрських горах (Джибаль=Медія) * ). Про Фарс (Переїду) Істахрій та ибн-Хавкаль попросту заявляють, що найбільша частина фарської людности X в. — то зороастрійці, і що немає там села, де б не було храма для огня * * 2 ). Аналогічні свідоцтва трапляються і в инчих географів та істориків X віку. Приміром, про столицю тієї области, місто Шіраз, що араби-завойовники заклали його в Фарси- стані для своїх цілей (як військовий табір), той географ Мйкдисій (985) подає звістку, що в дні ґебрських свят шіразький базар при ­ бирається парадними окрасами; в Шіразі було тоді два огнепоклонні храми в середині міста, а один — коло мійської брами; парсійська людність не носить — каже Макдисій — ніякої ознаки в своїй одежі, як воно випадало-б немусулманам 3 4 * 4 * ). Більше того, ґебри, як еконо ­ мічна сила, знали, що правительство іслямське но дасть їх нікому на кривду. Якось-то, повідає літописець, шіразькі мусулмани захо ­ тіли були вчинити ґебрський погром у 979 році, — то тодішній му- сулманський володар покарав правовірних погромщиків * ). Ба навіть не давніш, як наприкінці XVIII віку, коли засновник теперішньої, що панує над Персією, каджарської династії Ага-Мохеммед стояв облогою круг Кирмана, було там 12.000 зороастрійських домів Б ), — отож, коли за наших днів число парсів у Персії зовсім невеличке, то це наслідок історії аж XV1II-XIX віку 6 ). Що ж казати про VII та Л ’ ІІІ вв., себ-то про І-ІІ в. гиджри! Та будь-що-будь, нехай і поволі, іслям робив тверді й рішучі придбання серед персів з 1-го таки віку гиджри. У неофітів могли бути притім дуже неоднакові причини для переходу в мусулманство. Вже-ж бо і внутрішнє пересвідчення допомагало персові, без особ ­ ливого перелому в совісті, попідставляти мусулманських Аллаха та Ибліса намість своїх стародавніх парсійських Ор.музда та Агримана і визнати їх собі за одне й те саме. Знов же й користолюбиві мір ­ кування так само мали силу, — приміром, бажалося не платити по ­ 9 Макдисій (чи Мокаддасій, як його зве де Ґуе, видавець) — в Bibliotheca geo ­ graph. arabic., т. Ill (Лейд., 1876; єй видання 1906 р.). Про Ірак та Джибаль див. ст. 126 та 194. 2 ) Істахрій про Фарс — Bibliotheca geograph, arabic., т. І, ст. 139, ибн-Хав ­ каль — Bibliotheca geograph, arabic., т. II, ст. 207. 3 ) Макдисій — в Bibliotheca geogr. arabic., т. Ill, ст. 421 та 429. 4 ) Це був султан-бовейгід Адодеддбвле. Диви про цей ґебрський погром під 369=979 р. у ибн-аль-Асіра, египецьке видання, т. VIII, ст. 257. 9 Див. у Ханикова в його Memoire sur la partie meridionals de 1 ’ Asie Centrale, ст. 193, в мемуарах Паризького Географічного Товариства, і 861. 6 ) Як на підрахунок Гутум-Шіндлера, то в 1882 році число огнепоклонних бож ­ ниць у сучасній нам Персії було всього-на-всього 23, а число огнепоклонників — щось 81/2 тисяч. Див. A. Houtum-Schindler: Die Parsen in Persien, ihre Sprache und einige ihrer Gebrauche в „Zeitschr. der Deutschen Morgenlandischen Gesellschaft”, t . 36 (=1882), ст. 54-88. Пор. у Едв. Виавна: A literary history of Persia, т. I (1902), ст. 206 — — 208. ,Іран під володінням арабських намісників, VII — IX в. 21 душного, бажалося будь-скільки зрівняти свою людську й суспільну вартість з пихатими переможцями-арабами і т. ин. * )• Як що перше покоління таких персів, що переходили в іслям, було мусулманами поганенькими, то вже-ж для другого покоління, для дітей, що наро ­ дилися в мохаммеданстві, іслям являвсь будь-що-будь своєю при ­ родною релігією, — і вони тим щиріш могли бути вірними для її інте ­ ресів, що вона догматично освящала рівноправність усіх, хто вірує в іслям, чи будуть то інорідці, чи будуть чисті араби, — а вже-ж тую рівноправність одкидала омейядська практика. При тому перси входили, коли не виключно, то дуже часто, в лави шіїтського толку; почасти се робилося тому, що араби-шіїти, обороняючи права Алія (чоловіка Пророкової дочки) і його нащадків, тим самим стояли в архи-законній опозиції проти нелюбого персам омейядського прави- тельства; а ще простіш нахил персів до шіїзму, що ставав в обороні династичних прав рідної Пророкової дочки, пояснюється як пере ­ житок старо-іранського довговікового погляду, що „царівська бла ­ годать” (фаррахі каянік) передається не инакше, як шляхом нащад- кової спадщини. Оця теоретична шіїтська опозиція набрала дуже реального розуму тоді, коли на халіфатському престолі опинивсь Омар II (717-720). Він був виховавсь у Медіні, а не в Сирії (омейядська резиденція була в Сирії, в Дамаску). Єдиний з усіх омейядів, халіф Омар II справді щирою душею був вірний іслямові. Зовсім послідовно, наду ­ мавсь він переводити в життя сприятливі для мусулман-неарабів прин- ціпи Корану, але таким чином вніс дезорганізацію в омейядську адміністративну систему * * 2 ). Почалося безладдя й усобиці серед самих арабів, і за ЗО літ після Омара II, більше-менше в четвертині II віку гиджри, пощастило персам (хорасанським шіїтам) скинути халіфів- Омейядів і здобути халіфування для Аббасидів (750), що Пророкові теж доводилися родичами, бо Аббас — дядько Мохаммедів. Відколи здобула гору ця династія, підскочила в халіфаті ціна персам (ба навіть везіри — перси), і скрізь у халіфаті поодкривалися для персів почесні місця. І саму столицю халіфатську перенесено було за Абба- сіідів ближче до Ірану: бо не в аравійській Медіні сиділи Аббасиди, як перші халіфи, і не в сирійському Дамаску, як Омейяди, а була для аббасидських халіфів столиця — Багдад. І там у халіфській рези ­ денції, і скрізь по халіфаті, під зверхньою плівкою арабської мови, *) Ширше про ці мотиви для ренегатства диви в мене в „Исторіи арабові ” . М., 1914, т. II, ст. 130-138. 2 ) Див. там само в „Исторіи арабові ” , т. II (1914), ст- 141-142. ,22 Іран під володінням арабських намісників, VII — IX в. закипіло давнішеє культурнеє життя сасанідського Ірану, — звичайно, з відповідними соціальними змінами. Бо стара сасанідська держава, в принціпі священно-абсолютна монархія, мала в своїй справжній основі лад лицарський, феодально-лицарський ’ ), а під арабським володінням, як порозвивалося в державі жваве мійське життя, то старе сасанідське лицарство одступало в тінь, — скрізь зачав брати гору і нарешті запанував життєвий лад демократичніший: бо городський * * 2 ). Див. про це книжку Арт. Кріетенсена (Christensen): L ’ empire des Sassanides, le peuple, 1 ’ etat, la cour. Копенгаґа, 1907. 2 ) Див. статтю В. Бартольда: Die persische Su ’ ubija в „Zeitschr. fur Assyrio- logie “ , t . 26 (Страсб., 1911), викликану перевалено працею Крістенсеновою. ,ІІІ . Тагири д и в Ховасані (8 21-873 ). ,25 Таги р ид и в Х ора с ані ( 82 1 – 873). І. Тагир Дводесничний і його карйера. Халіф Ма ’ мун доручає йому хорасанське наміс ­ ництво (821) Серед вельмож і воєначальників багдадського халіфа Ма ’ м/на (813-833), сина вславленого „1001 ніччю” халіфа Гаруна ар-Ра- шіда, мав велику повагу родовитий хорасанський перс Тагир ибн- Хосейн (народ. 775 р.) х ), на прізвище „Дводесничний” * * 2 ), себ-то з двома правими руками, „Тагир зу-ль-йамінейн”. Мае ‘ удій 3 ) каже, що оцей видатний халіфатський полководець був нащадком самого багатиря Ростема, мітичного витязя, вславленого „Книгою царів”. Чи претендував і сам Тагир на таку стародавню генеалогію, цього не знати; але якось він був сказав: „Нема в Хорасані жадної родо ­ витої або багатої сім ‘ ї, щоб я їй не доводивсь якимсь родичем або свояком, або близьким приятелем” 4 ). З халіфом Ма ’ муном доля була з ‘ єднала Тагира дуже близько. Як помер халіф Гарун ар-Рашід (809), то один його син Ма ’ мун перебував у Хорасані (у г. Мерві), а на багдадському халіфському престолібув запанував Гарунів син од другої жінки — Амін (809- 813). Ма ’ мун не переїхав до столиці Багдаду; він залишивсь у Хорасані, там десь у середній Азії, серед самих персів, що й по крові були йому не чужі (бо Ма ’ мунова мати була персіянка), і за якийсь рік надумавсь підняти повстання проти Аміна, сшіраючися Ч Ибн-Халликян, єгип. І, 236=англ. І, 652. 2 ) Це прізвище „Дводесничний” пояснюють історики неоднаково. Переказують, що Тагир міг лівицею зарубати ворога так само добре, як і правицею (Табарій, сер. III, т. 2, 801 та 830; Мас’удій, Золоті луги, VI, 423; ибн-Халликян, ег. І, 237=англ. І, 654). Та ееть і астрологічне поясніння, яке наводить Селлямій (коло 955 р.); диви у Цярдізія, л. 101 (вид. Вартольд — без імення Селляміевого) та у ибн-Халликяна, І, 413=англ. II, 472. Зовсім штучне поясніння — у Шабюштія (пом. 999): „Книга манас- тирів”, огляд Г. Ротштейна в юбілейній збірці на честь Нельдеке (1906), т. І, ст. 158-159. 3) Bibliotheca geographorum arabieorum, т. VIII, ст. 347. 4 ) Див. у ибн-Тейфура (ум. 893): Китаб Багдад, л. 44а. ,26 Тагир Дводесничний (род, 775) і його карйера. на хорасанських персів. На чолі повстанчого хорасанського війська став Тапір і, тим часом як Ма ’ мун мав залишатися в тій далекій країні, у Мерві, Татар із хорасанцями вирушив походом на Багдад. Халіф Амін, скоро-но був довідавсь, що військо веде не хто, як Тагир, одразу набравсь темних передчуваннів і, на військовій на ­ раді, казав був до своїх генералів: „Адже вам відомо, що ніде в літописях ви не знайдете людину, яка була-б зрівнялася з Тапіром своєю хоробрістю та правительственою мудрістю” * )• Завважити можна, що Тапіра звали тоді не тільки „Дводесничний”, ба ще й „кябш ель-машріщ”, себ-то „бойовий баран Сходу” * 2 ). Що в нього було тільки одно-однісіньке око, а не два 3 ), то з того він нікому не здавався менче грізним. І справді, Тапір за якісь два роки по ­ завойовував для Ма ’ муна одну область халіфати за другою, аж на ­ решті підступив до Багдаду, тай став круг столиці облогою. Він послав вістовця до Ма ’ муна, питаючи, що йому робити з халіфом Аміном, коли він його-Аміна запопаде до своїх рук. Замість уся ­ кої відповіді!. Ма ’ мун надіслав до Тапіра сорочку, де для голови не було дірки. Тапір зрозумів, що це має бути савап для мерця. І коли, в осенп 813 (=198) року, халіф Амін справді діставсь до Тагпрових рук, то Тагир, не вагаючися, скарав його на смерть 4 ), дарма, що навіть один із земляків перестерігав був його по перськії: „Ме коні”, себ-то „Не роби того!” 5 ). Одрубану Амінову голову послав Тагир у Хорасан до Ма ’ муна, на знак, що відтепер халіф уже не хто, як Ма ’ мун 6 )- Таким чином Тапір із своїми хорасанськпми персами здобув для Ма ’ муна халіфський трон і зробив Ма ’ муна, замість його брата, „паном над правовірними”. Тільки-ж увесь отой заколот, який уже був запанував у халіфаті підчас Ма ’ мунової та Амінової міжусобиці, не переставав і після Амінової загибелі бути настільки значним, що Ма ’ мунові довелося ще аж шість літ мати резиденцію в Мерві, тай аж допіро в серпні 819 року зміг він вступити в справжню халіф ­ ську столицю Багдад. За увесь той час Тагир щиро працював на Ма ’ муяову користь, приборкуючи то там, то сям усякі провінці- яльні повстання й розрухи; Тапірів син Абдаллах теж допомагав !) Мас’удій: „Золоті луги ” , т. VI, ст. 441. 2 ) Мас’удій: „Золоті луги ” , VI, 442. 3 ) Диви про одне око — ибн-Тейфур: „Китаб Багдад ” , л. 11а, л. 476, л. 48а; Мобаррад: „Камиль ” , II, 313; ибн-Халликян, єг. І, 236=англ. І, 651-652. 4 ) Див. ибн Халликян, єг. І, 236=англ. І, 650, — напевне, за Селлямієм X в.; порівн. І, 413=англ. II, 472. =) Табарій, сер. Ill, т. 2, ст. 918. 6 ) Дінаварій (пом. 895), вид. ріргас (Лейд., 1888), ст. 395; Табарій, III, ст. 925; ибн-аль-Асір, єгип. вид., VI, 105. ,Тагир Дводесничний (род. 775) і його карйера. 27 йому в цій справі. Ма ’ мун, — це всім було ясно, — ставивсь до цієї сім’ї Тагиридів з великою симпатією та вдячністю. Та відколи осівсь Ма ’ мун нарешті в своїй рідній столиці Баг ­ даді (819), почали поміж їм і Тапіром виникати де-які непорозу ­ міння, що викликали в Ма’муні певне незадоволення проти свого вірного й талановитого воєводи. Мабуть таки й гордий Тагир здат ­ ний був не па одну нетактовність і не на дві. Доволі буде подати такий характерний випадок, уже з багдадського періоду. Сказав був Тапірові халіфський везір, що мабуть доведеться йому – Тапірові вирушити з військом проти одного з другорядних повстанців, — то Тагир зневажливо одказав: „Я скинув одного халіфа, я дав царство другому халіфові, тай оце мав би тепер воюватися проти он-якого людця?!’ “ ). Хоч і як повинен був Ма ’ мун цінувати Тапірові давні заслуги, але таке балакання не могло його не розхолоджувати; а Ма ’ мун узагалі, дарма, що філософ, дуже був злопам’ятливий. До того-ж, відколи він опинився знову в рідному Багдаді, в рідній об- станові своїх дитячих літ, усе йому почало нагадувати про покій ­ ного брата Аміна, що його вбито з Тагирового наказу. Траплялося теперечки так, що говорить було Ма ’ мун з Тагиром, Аміновим убій- цею, тай навертаються йому сльози на очі: це йому згадується вби ­ тий брат * 2 ). Через близького халіфського служника Тагир довідавсь, чого Ма ’ мун плаче, як на його подивиться, тай зміркував, що не чля йому далі залишатися в Багдаді. А в тім Багдад не дуже й тішив цього родовитого хорасанця, бо як не як, а Багдад був для нього чуже місто. Що правда, Тагир поарабився вже добре, і для нього арабська мова була наче рідна. Бін нею володів не згірш, як перською, розумів її тонкощі так, як не можна краще 3 ), і писав так стилістично, що й кожному при- родньому арабові дай Боже такечки добре писати. Як халіф Ма ’ мун був призначив Тагирового сина Абдаллаха на губернатора до однієї з арабських провінцій, то Тапір склав для свого сина „Писаннє” чи „Посланиє”, де систематично виложив цілу науку про повинно ­ сті путнього правителя. Теє Тагирове „Посланиє” дуже сподобалося й широкій публиці. Зачали робити з нього списки, довідався про 4 ) Цю Тагирову (мову див.£в ибн-Тейфура Багдадського IX в., л. 14а = Таба- рій, III, 1043 = ибн-аль-Асір, егип. вид.. VI, 134 (під 205=820 р). 2 ) Ибн-Тейфур IX в., л. 13; Табарій, III, 1042; ибн-аль-Асір, егип. вид. VI, 133; ибн-Халликян XIII в., ег. І, 237=англ. І, 652. 3 ) Про арабський літературний хист у Тапіра диви в ибн-Халликяна, І, 236= =англ. І, 651. Через цеє виразнеє свідоцтво одпадае і здогад Авг. Мюллера („Исто- рія ислама”, II, Спб., 1895, ст. 209), що „про великол ’ Ьпіе арабскаго стиля у Тагира могь, конечно, позаботиться искусньїй секретарь, столь неизбіжний по персидскимь нравамь и готовий всегда кь услугамь своего змира”. ,28 Перс Тагир Дводесничний — хорасанський намісник (821). нього й сам халіф Ма ’ мун — тай звелів наробити з Тагирового твору чимало офіційних списків і порозсилати до всіх відповідальних уря ­ довців халіфатських провінцій, щоб це була для їх наче урядова інструкція Ц. Та разом з тим залишався Тагир щирим персом-хо- расанцем у всіх своїх норовах. Він і в Багдаді не кидав своїх хора ­ санських звичок. Круг Тагира лунала рідна перська мова в устах земляків, що гуртувалися коло нього * * 2 ); тай узагалі, балакаючи щось до себе самого, Тагир бубонів по перськії, не по арабськії 3 ). Він навіть і до їжі багдадської привчитися не міг, а держав для своєї сім ‘ ї свою особливу хорасанську кухню, і його сім ‘ янам бай ­ дуже було до того, що вилощені багдадці могли вважати їхню стра ­ ву трохи чи не за дикунську 4 ). Високі почести, якими обсипав Тагира халіф, могли-б тішити Тагира (так він казав) хіба лиш тоді, як би їх бачили не багдадці, а далекі земляки в рідному Хорасані, „як би старі бабки в рідному моєму місті Бушенджі вилізали були на дах, щоб позирнути на мене, коли я проходю” 5 ). А вже-ж від ­ коли Тагир довідався, що халіф Ма ’ мун має в серці деяку тугу проти його, то йому ще більше заманулося покинути остогидлий Багдад тай поїхати на батьківщину. Нагода трапилася. Бо тоді, у 821 році, Хорасан і взагалі східні халіфатські провінції були заворушилися; один з воєначаль ­ ників зачав чомусь набирати там військо, а люди боялися, що й з півночі хтять повстати тюрки. Випадало приборкати їх, призначивши туди доброго правптеля-воєводу. Тагир намовив везіра, що, звичайно, був близький до Ма ’ муна, порадити халіфові, нехай-би на хорасан- ського воєводу він призначив не кого, як Тагира 6 ). — „Ой, Ахмеде! — захитав головою Ма ’ мун до везіра: — Боюся, що Тагир, як візьме Хорасан під свою руку, то зараз оголосить себе самостійним!” — „Та ні, пане над правовірними, головою ручуся, що буде він слухня ­ ний!”. Тоді Ма ’ мун згодився вволити його волю. Везір, хоч і ручився за Тагирову вірність, подарував Тапірові, на всякий випадок, одного *) Див. у ибн-Тейфура, л. 22а, та в Табарія, ПІ. ст- 1081-1062, під 206=821 роком; під тим самим роком і в ибн-аль-Асіра, VI, 139. Теє Тагирово „Посланеє” дій ­ шло й до нас. На деяких його ідеях ми ще маємо спинитися. 2 ) Згадаймо оте „ме коні”, про яке каже Табарій, — у нас ст. 26. 3 ) Про перську мову в Тагировій розмові з собою диви у ибн-Тейфура, л. 516; Табарій, III, 1063. 4 ) Порівн. анекдот про Абдаллаха ибн-Тагира у ибн-Тейфура IX в., л. 146. 5 ) Ибн-Халликян, егип. І, 236=англ. І, 650. Бушендж, або чисто по перська Пушенґ — город у Гератській окрузі. — Порівн. ще у ибн-Вадиха Я’кубія IX в., вид. Гутсма, т. II, ст. 530 (Лейд. 1883). 6 ) За цю свою рекомендацію перед Ма ’ муном, Тагир з ’ обов’язавея заплатити везірові „не дешево” („аИ-Оанао миані лейса би рахі ). Саффарове військо, дарма що складалося з розбишацьких елементів, було дуже дисці плі коване. І ватажок-володар подавав собою своїм воя ­ кам добрий приклад. Бо хоч і який був з Якуба Саффара могутній володар та багатир, а не покидав він суворого вояцького життя-буття. Як був у поході (а коли-ж він був не в поході?), то годувався сухим хлібом-коржем, ЩО ЕОСИВ його 9 Описано ті харезмшахські документи в лейденському каталозі т. І, ‘ ст. 169- 172, а чимало опубліковано у В. Бартольда в його „Туркестані”, ч. І „Тексти” (Сиб., 1898), ст. 73-80. 2 ) „ез сер-и еййарі ве шір-мерді бе-дест аверде-ем” — такі слова вкладає Якубові в уста везір Низамольмольк 1091 р.: „Сіясет – наме”, вид. Шофер (Пар.. 1891), ст. 14. 3 ) Чотирі мільйони червінців вказує історик ІХ-Х в. син ибн-Тейфура (зака ­ тований у ибн-Халликяна ХШ в., егип. II 319 = англ., т. IV, ет. 319;. Мае’удій X в. в „Золотих лугах” каже аж про вісім мільйонів червінців (т. VIII, ст. 46 і при ­ мітка на ст. 416). 4) Принаймні в поході 876 р. було в Саффаровому обозі саме стільки верблюдів (Мае’удій, V111, 45) та в’ючних коней чи мулів (,да\¥абб “ — Табарій, ПІ, 1891:14-15; Мае’удій VIII. 43), або здебільша, ослів (Мае’удій, VIII, 55, „хамір”). Осли були особ ­ ливої міцно-виносливої породи, що так і звалася „саффарівська” (Мае’удій, VIII, 55). 5 ) Мае’удій: „Золоті луги”, т. VIII, 49. ,Військовий характер Саффарової держави. 57 в чоботі за халявою 4 ), додаючи до того цибулю чи якусь инчу городину або може часом, щоб трошки підживитися, їв ще й рибу 3 ); для кращого обіду варилася баранина з рисом та робилося солодке печиво з тіста й меду („фалудедж”). Сідав він не на роскішних яких килпмах, а попросту на не ­ величкому грубому повстяникові і сперавсь ліктем на свій щит. Як лягав спати, то підкладав того щита собі під голову, обкрутивши його в прапор; тай не ззував чобіт. Одіж носив не пишну, простий „хафтан” із звичайної бавовняної матерії 4 ). Ніяких розваг не любив, хіба що під вільніщу годину скликав своїх пажів-джур, роздавав їм довгі реміві („сойур”) та з похму ­ рою втіхою дививсь, як вони між собою воюються тими ремінями, лупцюючи один одного 5 ). Таке суворе вояцьке життя провадив Якуб Саффар зовсім свідомо. — „Що робить старший, те роблять і його люди”, казав він: — „приміром, коли-б я був тягав за собою всяке добро для своєї догоди, то й вояки мої те саме робили-б, наші коні були-б аж угиналися од важких манатків, а вже-ж нам що дня треба вільно скакати через пустелі та степи” 6 ). По ­ даючи собою війську добрий приклад для дисціпліни, Саффар смів і од війська домагатися дисціпліни, тай справді йому щастило добитися таких чудових наслідків, що апі староперські царі, ані котрі инші стародавні во ­ лодарі — так запевняє історик — не мали такого слухняного війська, яке мав Саффар 7 8 ). Одного разу розтаборилися Саффарові люди спокійно обозом у степу і пустили коней попастися, коли це раптом прийшов наказ од ота ­ мана, нехай коні не пасуться, а негайно переходять на инше місце. Ба- чуть, один з вояків прожогом біжить до своєї коняки, висмикує їй траву з рота і трівожно приказує до неї своєю рідною перською мовою: „Емір «ль-мо ’ минін девяб-ра ез тер борідеид” = „Пан над правовірними заборо ­ нили конякам пашу! “ ь ). Дивляться далі, а один з військової старшини їде вдягнутий в залізну кільчугу-панцер, а с-під панцера висвічує голе тіло, без сорочки. — „Що це за знак?'” — питаються в нього. — „А це, бачте, — каже він, — я був голий, бо одмивав із себе нечистоту, коли залунав клич: „до зброї!”. Не було міні часу вдягти сорочку, то я накинув панцера на голе 4 ) Табарій, III, 1702 = ибн-аль-Асір ХШ в , т. VII, 67 під роком 255=867. 2 ) Див. у ибн-аль-Асіра т. VII, 116 під р. 265=878; ибн-Халликян, єгип. т. П, 320 = англ., т. 1 V, : ‘ >2 і . 3 ) Згадку про рибу маємо в не дуже точного Низамольмолька 1091 р.: „Сіясет- наме”. ст. 13 перс. = ст. 19 франц., в оповіданні про передсмертну Якубову слабість. У ибв-аль-Асіра (Vii, 116) цієї подробиці про рибу навіть нема. 4 ) Про ці Саффарові норови див. у Мас ‘ удія т. VIII, ст. 54, ст. 52. Табарій III, 1702: 8 (про чоботи). ь ) Мас’удій, VIII, 51-52. 6 ) Мас ‘ удій. VTU, 54-55. <) Мас’удій, V1U. 46-47; диви ще VIII. 51-52. 8 ) Варто завважити, що підданці титулували Якуба ибн-Лвйса, як бачимо, ха ­ ліфським титулом: „емір еиь-мо ’ минін”. ,58 Сутичка з халіфом. Саффарова катастроф а під Багдадом (876). тіло”. Коли чужі люди були дивувалися перед Якубом Саффаром на таку нечувану дисціпліну в його війську, він казав: „Ет! хіба це таке диво? Дивніше — те, що коли мої вояки розіб’ють ворога і той втече з свого та- бора, то ніхто з моїх салдатів і пальцем не доторкнеться до покинутої здо ­ бичі, а ждуть моїх наказів” …. Було згадано вище, що за останніх чотирьох років свого панування мусів Якуб ибн-Лейс робити надто збільшені витрати на своє військо. При ­ чина була тая, що довелося Якубові вступити в сутичку з халіфом, або, точніше, з халіфовим братом і повномічним соправителем Моваффаком, що наміснпкував над Іраком. Приводом переважно були суперечки за Фарс, що його загарбав був собі Якуб ибн-Лейс. У 875 році Якуб вирушив походом на Багдад, щоб скинути дина ­ стію Аббаспдів г ). Він наперед був глибоко певний своєї безперечної пере ­ моги і навіть не вважав потрібним держатися найелементарнішої військо ­ вої обережности 2 ). Халіфські прихильники обурені підкреслювали, що до безбожних Саффарових вояків-ровбпшак, які йшли проти священної особи, „пана над правовірними”, поприлучалося чимало місцевих месопотамських христіян, і вони пихато виступили в Саффарових лавах з г’яурськими хре ­ стами на своїх прапорах 3 ). Тим часом як „пак над правовірними” халіф,, удягтись у мантію пророка Мохаммеда та взявши його жезл у руки, одлу- чав „проклятого” Якуба пбн-Лейса (нагадаймо, шіїта) од правовірної му- сулманської церкви 4 5 5 ), халіфів брат Моваффак подбав про те, щоб згурту ­ вати добрі військові сили проти нахабних чужипців-персів, які вже підсту ­ пали до Багдаду. Недалеко Багдаду, на р. Тигрі при Д е й р-е л ь-А кулі (8 квітня 876 р. в христіянську пальмову, чп по нашому вербну, неділю) 3 ), одбулася фатальна для Якуба зустріч з Моваффаковими військами: після, лютої бійки араби на голову розбили Саффара, себ-то персів. За три роки після того Якуб Саффар помер (S79), витративши увесь свій отой час на те, щоб поновити свою владу в Персії, сильно захитану після безталанного походу проти халіфської столиці. 3 ) Про Саффарів похід на Багдад оповідає кожен з халіфатськпх істориків під. 262-263 = 875-876 р. На побутові подробиці багатий — ибн-аль-Азгар поч. X в. (пе ­ реписаний у ибн-Халликяна ХШ в., (єгип. П. 316-317 = англ., IV, 312-315) таОбей- даллах син Тейфура X в. (у ибн-Халликяна, єгип. II, 317 319 = англ., IV, ст. 315- 320). Табарій ІХ-Х в., сер. Ш, ст. 1891-1896 (а з нього ибн-аль- Vcip ХШ в., т. VII, 103-104) та Мас’удій X в., т. VIII, ст. 41-46 та Шабюштій X в. (ст. 165 нім.) — ці оповідають коротше. В „Сіясет-наме “ 1091 р. везіра Низамольмолька (вид. Шефер 1891 р.; франц. пер. 1893) матеріял подано дуже цікавий: та до нього ставитися, вже хоч-би через анахронізми, треба надто обережно (ст. 11-14 перс. = ст. 13-20 франц.). 2 ) Див. його слова у ибн-аль-Азгара X в. (= ибн-Халликян ХПІ в., єгип. т. II, 317 = англ., т. IV, ст. 315). 3 ) Табарій ІХ-Х в., Ш, ст. 1895:11; син ибн-Тейфура X в. у ибн-Халликяна ХШ в., єгип., т. II, 318=англ. т. IV, ст. 318. 4 ) Ибн-аль-Азгар у ибн-Халликяна, єгип. П, 317 = англ., IV, 313; пор. Табарій, Ш, 1895 : 1 („аль-мал’ун ” ). 5 ) „йауума ш-ша ‘ анїн “ — Табарій, Ш, 1896:8. ,Амр ибн-Лейс (879 — 97 0); відносини до халіфату. 59 V. Амр ибн-Лейс (879 900), Якубів брат. Відносини ‘ Амра ибн-Лейса до халіфату. Путяща адміністрація в саффаридській державі за Амрових часів. Військо в Амра; малюнок військового огляду й параду. Сутичка з бухарськими правителями і впадіння саффаридів. Таблиця династії. Як помер Я’куб, то халіфам однаково не пощастило привернути собі Іран навіть під таку оруду й під такий послух, з яким ставився Іран су ­ проти халіфів, хоч-би, за тагиридів. Доводилося затверджувати намісницьку владу в Персії, з столицею Нііпапуром у Хорасані, попереду за Я’кубовим братом, далі за Я’кубовим онуком. Що правда, иноді рівнобіжно з тим халіф видавав диплома ще й нащадкам Тагира, котрі ще живі були, а иноді на ­ дававсь диплом на саффаридські землі ще й „зарічним” правителям самані- дам, аби викликати серед претендентів міжусобицю. Та з того не багато виходило практичної корнети для самих халіфів. Іран з халіфських рук уже навіки вислизнув. Не можна заперечити, Я’кубів брат і наступник ‘ Амр ибн-Лейс (879-900) не заносився супроти халіфа так високо, як покійний оснівник династії. Хоч назвати Амра ибн-Лейса добрим халіфатським підданцем ніяк не можна було 1 ), тільки-ж він дуже таки дбав про халіфські повноцінні грамоти та інвеститурні знаки’-). А от, правильної дані він, як бачиться, ніякісінької до Багдаду не засилав, не так, як колись тагирпди (бо тагириди були ви ­ плачували халіфові щось із 40-50 мільйонів диргемів). Звичайно, халіф не хтів з тим миритися і вимагав од Амра хоч з двацятеро мільйонів диргемів на рік 3 ). Тільки-ж із усіх звісток видко, що нічого здобути од Амра халі ­ фові не щастило окрім одноразових, нехай часом і дуже цінних, дарунків. От ми знаємо, що в початку свого панування надіслав Амр до халіфа зо ­ лоті стовпці, щоб піддержувати пишне шатро, та пнші дорогі речі 4 ), а як 9 Про Амрові бунтарські непорозуміння з халіфатом оповідає прим. Табарій 1Х-Х в., еер. III. т. 1, ст. 2106 під 271 =884 роком, ст. 2113 під 274 =887 р., ст. 2117 під 276 = 890 р. “ -) Див. прим, вище, ст. 55, про той халіфів прапір, що Амр держав його три дні,у себе на подвір’ї в Нішапурі на показ усім людям (Табарій, III, 2133). Hop. іще в Гярдізія XI в., л. 107, про вагу халіфської грамоти та прапора для Амра. 8) Цюю цифру 20.000.000 подає нам „Історія Сістану” (чи анонімна, як думає Шефер, чи може неанонімна — nop. Rieu, Supplement до каталогу перських рукописів Британського Музея, Лонд., 1895, ст. 66). Написано її первісно арабською мовою (ма ­ буть коло 1402 р.’? — диви у Ріе). а потім перероблено на перську мову (десь певне 1619 р ?). Перську виписку з неї, з власного рукопису, подав Шефер у примітці до франц. перекладу Низамольмолькової „Сіясет-наме “ 1091 р. (ст. 21). ІІорівн. дуже ко ­ ротко у Табарія НІ, 1932 під 265 = 879 роком. 4 ) „мальїіа-йи бозор?” — диви в тій самій „Історії Сістану”, цитоване місце у ІПефера. ,60 Путяща адміністрація в Амровій державі. усадовивсь на багдадському престолі новий халіф (Мо’тадид 892-902), то од Амра ибн-Лейса прибули з Нішапура до Багдада коштовні дари: сто верблюдів хорасанських, багато верблюдів инчих порід, скрині з дорогими тканями, чотирі мільйони диргемів готовими грішмп, мідний жіночий індій ­ ський ідол з чотирма руками, обсипаний самоцвітами * ). Та одне діло — по­ слати до „пана над правовірними” в ряди-годи гарненькі й багатенькі гос ­ тинці, а друге діло — регулярно переправляти до нього доходи з своєї про ­ вінції. Доходів Амр-ибн-Лейс, очевидячки, нікуди од себе не переправляв. Самостійно порядкуючи всіми сумами, що припливали до саффарид- ської скарбниці од місцевої людности, саффариди (в першій лінії, звичайно, Амр ибн-Лепс) виявили себе, здається, непоганими правителями. Либонь, не самісінькі здирства та конфіскації були для них джерелами при ­ бутків, але й порядне державне хозяинування. Не всі так добре думали були про саффаридів. Двома століттями пізніше, відомий сельджуцький ве- зір-адміністратор Низамольмольк (1091) вкладає в уста Амровому сучасни ­ кові й супротивникові, саманідові Ісмаілові, дуже непохвальну характери ­ стику саффаридської економічної політики: „Всі оті великі гроші, — дпргеми та дінари, що є в саффаридській скарбниці, — звідки вони в них узялися? А звідти, що Я’куб та ‘ Амр чпнили кривди та здирства над простим людом, брали податок з бавовняного прядива у старих дідів та бабів, стягували оплату з дорожньої харчі у проїжжачих чужинців або подорожніх, грабу ­ вали добро слабих людей та сиріт” * * 2 ). Та мабуть оця жорстока мова більше стосується до самісінького Якуба, ніж до ‘ Амра, бо той самий Низамоль ­ мольк у другому місці, вже од себе, а не з чужих уст, характеризує Амра ось як: „І військо, і піддані люди сильніш любили Амра, ніж Якуба, бо з Амра була людина для всіх дбайлива, щедра, невсипуща, з доброю політи ­ кою” 3 ). І вже-ж не дурно біограф ибн-Халликян, покликаючись на народ ­ ній голос, каже, що такого путящого правителя, яким був Амр ибн-Лейс, хорасанська земля давно вже була не бачила 4 ): вже-ж пак отакий пере- хвальний суд про Амра повинен мати за собою, в своїй основі, якісь дій ­ сні реальні факти. Очевидячки, що і в других саффаридських провінціях ’ ■) Про це посольство до Мо’тадида під 283 = 896 р. диви у Мас’удія: „Золоті луги”, т. VIII, ст. 125-126. 2 ) „Сіясет-наме”, вид. Шефер, ст. 17 перс. = ст. 25 франц.; р’ярдізій ХГ в., л. 108, хоч і дуже прихильний до ‘ Амра, згадує, що в людей, запідозрених політично, ‘ Амр конфіскував їхні маєтки й добро, тільки що робив це пристойно. 8 ) „Сіясет-наме”, ст. 14 перс. = ст. 21-22 франц. 4 ) 3 контексту видко (єгип. т. II ст. 320 = англ., т. IV, ст. 322), що ибн-Халли ­ кян ХШ в. бере цю народню характеристику для Амра з „Історії хорасанських пра ­ вителів” Селлямія X в.; ибн-Халликянів учитель, ибн-аль-Асір (егип. вид. т. VII, ст. 179 під роком 287 = 900) теж дає Амрові гарну оцінку, як правителеві і як людині, користуючись безперечно і Селляміем. ,Амрова система шпигунства. Військо. 61 (в рідному Седжистані, в Фарсі, Медії, чи де) Амрове порядкування було пе гіршим, ніж у Хорасані. На одному з адміністративних Амрових заходів історики спиняються довше й конкретніше: це — на системі контрольного шпигунства. Ми вже бачили (ст. 34 — 35), що це — стародавня азійська система; вона широко практикувалася- і в багдадських халіфів, її щиро рекомендував Тагир Дво- десничий у своєму відомому „заповіті до сина”; але спн, Абдаллах ибн-Та ­ гир, мабуть чи не мав огиду проти донощиків та шпигунів. За Амра-саффа- рида, навпаки, система шпигунів („монйійан”) знов розцвілася; він наче силувався здійснити Тагирів заповіт, що, мовляв, нехай володар, через до ­ несення, немов сам своїми очима дивиться із свого осередку на все, що діє кожен його значніший урядовець. І, заповнюють, Амр геть чисто все зяав-відав, що й од кого чинилося в його володіннях, чи серед війська, чи серед мирної громадської влади д ). У пізніших поколінь надовго залишився спомин про молодих Амрових рабів, які одгравали значну ролю в його шпигунській організації. Діло в тім, що Амр ибн-.Дейс купував молодих не ­ вільників, давав їм путнє виховання у себе в домі і надсилав їх, як дар, до своїх вельмож; оці раби й бували найточнішими шпигунами та донощи ­ ками, повідомляючи Амра про кожен хід і вихід своїх панів’ 2 ). Про таких Амрових невольпиків згадує й перська белетристика, напр. Са ‘ дій ХНІ в. 3 ). Про саффаридське військо, як дбав Якуб Саффар, так після нього добре дбав і Амр. Ми маємо цікаву й характерну картинку, як видавалася війську платня 4 ). Це одбуиалося кожну чверть року через особливого уря ­ довця — ,, ‘ арида “ 5 ), і, як зазначає ибн-Халликян, процедура видачі дуже нага ­ дувала таку саму процедуру за сасанідських часів царя Хоерова І Анушир- вана VI в., бо й там на параді повинен був з’явитися на ревізію сам цар у повній зброї 0 ). Як загучать було два великі барабани, то все військо, з г ) Ґярдізій XI в., л. 109. 2 ) і’цю таких Амрових рабів диви у ибн-аль-Асіра XIII в., егип. вид., т. VII ст. 179 (під 287 = 900 роком!. 3 ) „Гюлистань шейха Саади”, перев. И. Холмогоровг, Москва, 1882, кн. І, опов, No 23, ст. 06-07. 4 ) Джерело — писана арабською мовою „Історія хорасанеькпх правителів” Сел- лямія X в, яку вичерпав по перськії Дярдізій XI в (див. л. 108; та по арабська ибн- Халликян ХШ в. (егип. II, 320 = англ., т. IV, ст. 322). 9 ,, ‘ Арпд” або, як вимовляють це арабське слово перси, „ариз” доеловио зна ­ чить „виставник”. Мервець Сам’аній XII в. в своєму алфавітному словникові „Генеало ­ гічних прізвищ” (вид. Мар?ольєс 1912) дає цьому термінові таке поясніння: „Ари.; — так зветься той, хто відає військо, переховує його харчі, роздає їх воякам та вистав ­ ляє військо на очі володареві, коли того треба”. 9 Ибн-Халликян дуже докладно малює перед нами жваву сценку навіть і з сасанідського параду, де сам падишах, Хосроз Ануширван. показується переч ■ сз- глядачем „би силяхин таммин “ = в повному озброєнню, але розглядай онов ­ ляється визнати тую шахову зброю за належну, бо якоїсь дрібниці не стає. Покли ­ кається ибн-Халликян на історика ибн-аль- ‘ Адіма Халябського (1191-1262), тільки-ж ми маємо ту саму сценку у значно раньщпх істориків: у Дінакарія (ум. 895, вид. Ґірі’ас, Лейд., 1888, ст. 74-75) та в Табарія (838-923, сер. І, ст. 963-965). ,62 Фатальний Амрів виступ проти саманіда Ісмаїла (900). начальником Амром включно, сходилося до осібно визначеного місця, де перед я ‘ аридом “ лежав уже мішок з грішми, а в руках у його помічника був спис воїнських іменнів. Найперше ім’я читалося самого Амра. Він під ­ ходив до ‘ арида, той уважно оглядав його коня й доспіх, далі заявляв, що все гаразд, у порядку, тай видавав емірові 300 диргемів (щось карбованців 75, як на передвоєнну російську валюту). Гроші тії клав Амр до свого чобота в халяву тай, немов би царський служивий, проказував: „Хвалити Бога, що дає міні вірою-правдою послужити панові над правовірними та заслужити його ласку”. Після того Амр сідав на високому місці, тай додивлявсь, як ото й пішаки і верхівці геть усі по черзі підходили до ‘ арида, всі давали себе докладно зоглядати, а вже аж тоді здобували платню. Отаким чином еаффаридська видача платні бувала й парадом для розглядин. Ослабли, занепали й упали саффариди, в особі того самого Амра ибн- Лейса, з тої причини, що вони ув’язалися в боротьбу проти трансокеан ­ ської, чи „зарічної” (= бухарської) династії саманідів. Бо їм здавалося, що скоро-по їм на спадщину припали корінні володіння тагиридів (Хорасан), то повинен до них перейти, як спадщина, і тагиридський протекторат над „Заріччям” („Мавераннагром”). А вже-ж бухарським еміром явилася тоді дуже талановита особа — саманід Ісмаіл (з 892 року). У боротьбі проти нього не встояв Амр ибн-Лейс — і династія саффаридів упала. Тількп-ж їхні воло ­ діння перейшли не до халіфа, а до саманідів. Таблиця саффаридів: 861-879. Я ‘ куб ибн-Лейс. 879-900, ‘ Амр ибн-Лейс (уб. 902 р.). 901-909. Тагир ибн-Мохаммед ибн- ‘ Амр (внук ‘ Амрів). Дальші саффариди мають вузько-місцеве седжистанське значіння; а відомі вони навіть у XVII в. ,V . С ама н іди, б уха рськ і е міри (87 5-9 99 чи 1005 ). ,65 Саманіди , бухарські еміри ( 8 75- 99 9 чи 1 00 5). І. Дещо додаткове про джерела. Джерела і помічну бібліографію для саманідської історії вказано на ст. 6 — 16, разом із загальним джерельним оглядом для X віку. Долучитися до цього має ще: а) ‘ О т б і й (пом. коло 1036 р.), газневідський історик, що його „Ат-таріх аль-ІІаміні” (про султана Махмуда Газневідського) надруковано на полях 10-го, 11-го і 12-го т.т. єгипецького видання халіфатської історії ибн-аль-Асіра (Каїр, 1290=1873). Те, що надруковано на полях 10-го тому, має вагу для історії саманід ­ ської держави вже в другій половині її існування, коли їй дове ­ лося мати діло з газневідами. В Отбія, поміж пнчим, є в т. XI, ст. 43-46, і загальний конспект саманідських царювань. Із місцевих історій уже названо в загальному огляді під No 8 саманідську б) Історію Бухари, що по-арабськи написав Нершехій у X в., а другі переробили її на перське в XII в. Додати варто: в) Несефій (ум. 1142): „Самаркандська історія”,, або „Кандіййе”, в скороченій перерібці Несефіевого вченика та ще пізніших середньо-азійських письменників; що правда, полі ­ тичної історії тут не гурт, побільше — місцеві „житія святих”. Скількись уривків історичного характеру надрукував із „Кандіййе” В. Бартольд у своїх „Текстах!,” (Спб., 1898), ст. 48-51. Росій ­ ський переклад першої половини „Самаркандської історії” під заголовком „Кандія Малая” (себ-то вкорочена Несефієвим учени- ком) дав В. Вяткін у „Справочной книгЬ Самаркандской области”, вин. VIII (Самарк., 1906) х ). 3 ) Докладну рецензію на Вяткінський переклад „Кандіи Малой” подав В. Бар ­ тольд у „Записках!, Восточнаго Отд-Ьленія Имп. Русскаго Археологичеекаго Обіцества”, т. XVIII (Спб., 1908), вип. 1, ст. 0182-0189. ІСТОРІЯ ПЕРСИ 5 ,66 Саманідський родовід. г) Історія Бейгека XII в, що її скомпілював у 1168 році Абуль-Хасан Бейгекйй ’ ). Бейгек — місто й округа в Хорасані, на захід од Нішапура ). Рукопис (179 л.л.) — у Бри ­ танському Музеї в Лондоні, і описав його Ріе в своєму каталозі перських рукописів того музею (Supplement, 1895, ст. 60-61). Спеціяльний розділ, присвячений в „Історії Бейгека” саманідам, — не великий (л.л. 38-39), але цікаві подробиці про них розкидано скрізь там і сям по книзі, особливо в другій половині її. ** 2 II. Саманіди в „Заріччю”, як аристократичні васали аристократичних хорасанських тагиридів; первісний їхній звязок із халіфською центральною владою. Як звалив тагиридів Саффар (873), саманіди робляться самостійними. „Саманіди — це одна з найкращих династій, яка панувала над людьми”, якось випадково сказав про цих володарів аж надто авторитетний у своїх оцінка! арабський історик, що уважно дослідив життєписи дуже й дуже багатьох усяких князів, царів та султанів 3 ). їхній рід — стародавній вельможний перський, із Бельху; а Бельх це класична Бактрія, на верхоріччі Аму-Дар ‘ ї, на лівому, південному боці ріки. За часів омейядських халіфів, у кінці VII та початку VIII в., ця область підпала під владу арабських завойовників, і ми маємо звістку для 730-х років, що в бельхській окрузі є село Саман, а поміщик того села зветься „Саман-ходат”, себ-то „саманський господар” 4 ). Він покинув рідну зоро- аетрійську віру і перейшов із своєю сім’єю на віру мусулманську. Звідти й вступає до мусулманської історії фамілія Сам ані дів. Тільки-ж родословне своє древо починали саманіди із значно давнішої доби. Вони вважалися за безпосередніх нащадків Беграма Чубіна, славнозвісного воєводи VI віку у перед-іслямській перській державі, що побунтувався проти шаха Хосрова II Первіза та був проголосив себе самого за „царя над царями” тай утік до тюрків у Середню Азію в 591 році. „Проти цієї саманідської генеалогії ще і) Не треба, звичайно, плутати цього Бейгекия XII в. з другим, давнішим Бей- гекием Абульфезлем, відомим газневідським мемуаристом XI в. 2 ) Головне місто бейгекської округи — Себзевар. 3 ) „Кану ахсана ль-молюки сїратан” — ибн-Халликян ХШ в., єгип. вид., П. 78=англ III, 313 Мабуть ибн-Халликян узяв цю оцінку для саманідів у свого вчителя, нбн-аль-Асіра (1160-1232), бо й у того ми читаємо ,,\va канет мин ахсани д-дктали сїратан” (єгип. вид т. IX, ст. 56 : 11, під 389=999 р.) 4 ) Якут (ум. 1229) у своєму „Географічному словникові” (вид. Вюстенфельд, т. ПІ. 1868 р., ст. 14-15) наводить цитати, з яких видко, що дехто з географів шукає село Саман коло Бельха, але дехто — коло Самарканда (в самаркандській околиці шукає того села і географ X віку Макдисій, див. Bibliotheca geographorum arabicorum, т. Ill ст. 338) Титул „Саиая-ходаг”, що має в собі арабське закінчення „т “ , Якут хоче вимовляти на більше перський лад і чита „ходаїї”, а не „ходат”, як це роблять і деякі його попередники (див. напр. у аль-Бірунія 1000 року: Chronologic orientalischer Volker, араб, текст, Липськ 1878, ст. 39 : 14). ,Попередня саманідська історія. 67 ніхто не спорився” — каже аль-Біруній, великий критичний учений X XT в., що жив не під саманідським володінням і міг бути геть об’єктивним х ). Так само инші історики й поети, що належали до табору, чужого або попросту й ворожого самавідам, звали цих емірів „Беграмовою династією” * * 2 ). Зви ­ чайно, що й далі, в пізніших істориків, навіть думки ніколи не бувало — допускати для саманідів инакший, не такий аристократичний родовід, як оцей иапів-царівський, себ-то од Беграма Чубіна 3 ). Та хоч поробилися мусулманами саманіди ще за омейядів, визначилися вони в халіфаті вже аж у період ‘ аббасидський, за халіфа Ма ’ м у з а, що 819 р. попризначав саманідську сім’ю губернаторами до всяких міст Маве- раннагра, себ-то „Заріччя” (инакше Трансоксанія, тепер Туркестан): кого — в Самарканд, кого — в Фергану, кого — в Шаш (Ташкент), чи куди, — попереду без Бухари 4 ). Вважаючися за підданців халіфових, губернатори-саманіди однак у тіснішу васальну залежність пішли до новітньої хораеанської ди ­ настії тагиридів, що тоді й виникла тай була рідною для саманідів і через свій просвітно-культурний дух, і через стародавній перський родовід, і через свої громадсько-політичні погляди й настрої. Вкупі з тагиридами, са- маніди не одкидалися аж до краю од фактичного звязку з халіфською централь ­ ною владою. Цей звязок (ст. 31 і 60) виразно давав себе знати тим, що тагириди засилали що-року прибутки з країни до Багдаду. Звичайно, що разом з тим країна не забувала свого права домагатися грошей із загально-дер ­ жавної скарбниці для своїх місцевих потреб. Ог, халіф Мо’тасим (833 842) запевне без усякої охоти і навіть не без пересердя, приневолений був заасигнувати два мільйони диргемів наче, щоб прокопати великий арик в окрузі Шаш (ташкентській): х ) „Лям йюхалиф ахадон фі ман кана awwa.nH далуляти-Ьим” — аль-Біруній. араб, текст: Chronologie orientalischer Volker (Липськ 1878), ст. 39 : 13=англ. переклад Захав: Chronology of ancient nations (Лонд. 1879), ст. 48. 2 ) Огаке „ало БаЬрама” див. в віршах газневідського (себто антисаманідського) хвалителя Бадіаззамана Гамаданського (пом. 1008), іцо їх наводить підхвальний газ- невідеький історик ‘ Отбій (пом. коло 1036) — на полях єгип. вид. ибн-аль-Асіра т. XI ст. 73. 3 ) У ибн-Халликяна XIII в. (єгип. вид., II, 79=англ. III, 313) замість Беграма Чубіна названо навіть Беграма Г * ура, справжнього саманідського „царя над царями” (420-138); те саме — в ранішому „Географічному словникові” Якута XIII в в статті „Саман” (вид. Вюстенфельд, т. Ill, 1868 р , ст. 13). Тільки-ж у ибн-Халликяна оте „Гур” скидається на механічну описку, бо в його учителя ибн-аль-Асіра ХНІ в. ми знаходимо ім’я саманідського предка не инакше, як „Веграм Чубін” (єгип. вид., т. VII, ст. 99, під 261 р.), однаково як і в ибн-аль-Асірового екецерптора Абульфиди XIV в. (царгород. вид., т. II, ст. 53). Те саме „Чубін” — у перських компіляторів, прим, в „Таріхи Ґозіде” 1330 (факсимільне видання 1910 р., л. 379), у Мірхонда XV в. (вид. Дефремері, 1845) і т. и. 4 ) Цю звістку історики подають не під 204=819 роком, як запевнює Вейль, (Geachichte der Chalifen, т. П, 1848, ст. 448, невірно покликаючись на ибн-аль-Асіра) і як слід було-б сподіватися. Ретроспективно вони про це згадують, торкаючись уже 261=875 року. Див. прим. ибн-аль-Асіра (єгип. вид., т. VII, ст. 99). 5* ,68 Саманіди — самостійна династія; Ісмаіл (892 — 907). — „Яке нам з тобою діло до людей Шаша та Фергани!”, — спробував був він одмагатися од витрати, докірливо вдаючись до того вельможі, що обстою ­ вав оце мавераннагрське прохання. — „Пане над правовірними! Хіба-ж вони не твої підданці?” — одказав той: — „а вже-ж для господаря, що добре пильнує своєї держави, і далекі люди і близькі — однаковісінькі”. То халіф більше не сперечавсь 4 ). Відколи, в 873 р., династію тагиридів звалив Якуб Саффар, саманіди в Мавераннагрі не підхилилися новим господарям. Року 874-го * * 2 ) вони навіть одтягли од Якуба Бухару (потім вона зробилася їхньою столицею) 3 * 5 6 4 5 6 ), а інвеституру почали здобувати безпосередньо в Багдаду (875) 4 )- Разом з тим вони зробилися, сказати, так що й зовсім незалежними од ха ­ ліфа; що правда, монету били з халіфовпм ім ‘ ям, споминали його на хотбі (єктенії), тільки-ж і з адміністративного і економічного погляду були вже геть самостійні. А в тім, иноді було траплялося й так, що котрийсь халіф повертав саманідському емірові ті грошові військові витрати, які тому до ­ водилося вчинити, воюючись проти такого свого супротивника, що й халі ­ фові був не до серця 5 ). ш. Засновник саманідської могутносте, видатний емір Ісмаіл ибн-Ахмед (892-907), Його блискуча перемога над Амром Саффаром (900) і величезний обсяг його держави; доля саффаридської династії. Емір Ісмаіл, як путящий внутрішній правитель своєї держави, оборонець бідняків. Найпершим представником цього нового, самостійного періоди в житті саманідської династії являється самаркандський саманід Наср І (875-892); тільки-ж східні історики, хоч їм і відомо, що Наср І уже безпосередньо за ­ лежав од халіфа, розпочинають таблицю саманідської династії допіро з його брата Ісмаіла, що мав столицю в Бухарі і що розбив саффарида Амра ибн- Лейса °). *) Табарій ІХ-Х в., сер. ПІ. ст. 1326. Без різьких Табаріевих подробиць опові ­ дає про шашський арик Овфій XIII в. в „Джини ель-хикайат “ , відд. І, розд. 5 (вид.. В. Бартольд у „Текстахь”. Соб., 1898, ст. 83-84). 2 і Нершехій X в: „Історія Бухари”, вид. Шефер, ст. 77 3 ) Тілки-ж Самарканд, що був найбільшим містом цілої кра’ ни (як видко з опи ­ су його стін у географів X в., а почасти з сучасних стінних зостатків), не втратив своєї ваги, як найлюдніший, дуже торговий пункт. Займав він просторінь не меншу,, як сучасна Москва, і людносте могло там міститися може з пів мільйона. 4 ) Див. у Табарія, сер. НІ, ст. 1885, під 261=875 роком. 5 ) От, року 901=288 халіф виплатив саманідському емірові 300.000 динарів та 10.000.000 диргемів на експедицію проти Седжистана, — Мас’удій X в.: „Золоті луги”, т. VIII, ст. 201-202. 6 ) Напр. ‘ Отбій (пом. коло 1036 р.) в своїй історії Махмуда Газневідського, що на Отбієвих очах поклав кінець саманідській державі, каже: „Династія саманідська ,Ісмаілова перемога над Амром-Саффаром (900). 69 Ісмаіл (892-907) безперечно може вважатися за найвидатнішого воло ­ даря поміж саманідською династією з політичного погляду. Та саффа- рид Амр ибн-Лейо не склав тому ціни завдалегідь і прискорив свою загн- біль. Уперто він пнувсь і пнувсь до сюзеренних прав над саманідським Мавераннагром, бо, на його думку, вже-ж геть усі права, які колись були в тагиридів, являлися невідчужними і для саффаридів; а багдадський халіф 1 ) лукаво піддержував тії Амрові претензії, бо для халіфа, звичайно, раз-у-раз була добра рація нацькувати двох надто самостійних правителів, одного проти одного 2 3 3 ). Катастрофа настала аж у 900 році, а ще за два роки пе ­ ред тим посланці од халіфа привезли до Нішапура, Амрової хорасанської столиці, довгождану грамоту про те, що Заріччя доручається Амрові-саффа- рові замість Ісмаіла-саманіда. Емір Ісмаіл, обережна людина, радніший був піти на згоду тай прикінчити справу добрим миром. Він послав переказати Амрові, що мовляв, нехай-би за семанідською династією залишилося їхнє Заріччя, далека тая країна (Іїагр), а всіми иншими, розлогими зем ­ лями Персії нехай безтурботно володіють саффариди 8 ). Амр на це но пристав і вирядив велике військо в напрямі до Бельха, щоб воно в тому місці перейшло ріку Аму-Дар ‘ ю і вдерлося в саманідські володіння. Та Ісмаіл встиг раніш переправити своє військо через ріку, до тієї Бельхської округи, на те, щоб війна провадилася на саффаридськїй території, а не на саманід- ській. І ось у рішучому бої, що одбувся в весну 900 року під Бельхом, Ісмаілові дісталася блискуча перемога. Було в Амра щось 50.000 військових людей; чимало їх загинуло 4 * * * * * ), инші кинулися на втеки і геть порозбігалися. Дивним дивом усі ті, котрі повтікали, порятувалися геть до одного, дарма що їх було тисяч з п’ядесять люду, — -тільки самому Амрові, їхньому воєна- держалася 102 роки і шість місяців і десять днів (себ-то з 900 року), а першим воло ­ дарем був Ісмаіл, що розбив Амра ибн-Лейса під Бельхом” — див. на полях егип. вид. ибн-аль-Асіра, т. XI, ст. 44. Або от, знов, більше-менше такими словами (себ-то гльки про 102 роки існування) починається розділ про саманідів у перській „Таріхи Гозіде” 1330 р. (факсимільне вид. 1910 р., л. 379), хоч автор оповідає і про цілу низку попередників Ісмаілових. 4 ) На халіфському престолі сидів між 892-902 роками Мо ‘ тадид, син того Мо- ваффака, що був розбив Якуба Саффара при Дейр-аль- ‘ Акулі (876). 2 ) Табарій, сер. Ill, ст. 1183, під р. 285=898 (грамота од халіфа Амрові на Ісма- ілів Мавераннагр); „Сіясет-наме” Ннзамольмолька 1091 р., вид. Шефер, ст. 14 перс.= ст. 22 франц (халіф засилає потайних послів до Ісмаіла, щоб він виступив проти Амра). ІІорівн. „Таріхи Ґозіде” 1330 р. (факс. вид. л. 376 — те, що в Ннзамольмолька). 3 ) Табарій ІХ-Х в., сер. ПІ, ст. 2194 (під 287=900 р.)=ибн-аль-Асір ХНІ в., егип., вид., т. VII, ст. 178=ибн-Ха;іликян ХШ в., т. II, 322 араб, (або т. IV, 327 328 англ.). 4 ) Про загибіль каже Обейдаллах син ибн-Тейфура поч. X в. (у ибн-Халликяна ХНІ в., араб. т. II, 323=англ. IV, 329) в супереч Табаріеві (сер. НІ, 2191), себ-то й усім тим, хто черпа з Табарія (ибн-аль-Асір і др.) і в супереч Ннзамольмольковій „Сіясет-наме” 1091 р., ст. 15 перс.=23 франц. ,70 Ісмаіл ова перемога над Амром-Саффаром. чальнико’і, не пощастило врятуватися 1 ). Бо, бажаючи втікти швидче, нав ­ прошки, він з конем загруз у болоті, серед очерету; там його заскочили люди з саманідського війська тай притягли в полон до свого господаря Ісмаіла 2 ). Отак злоповісно закінчилася для Амра-еаффара тая битва під Бель- хом 900 року, що „сталася зорею щастя для династії саманідської” 3 ). g анекдот (бродячий, бо його прикладають і до других побитих воєво- дів), що Амр, як приволокли його до саманідського табору та посадовили під сторожу, був виголодавсь. Один з його недавніх прислужників блукав був по полю; побачив він, що той дорогий бранець голодує, тай піїпов роз ­ добув для нього трохи мняса, зварив те мнясо тут-таки поблизу на полі і одбіг шукати соли. Лихо наднесло собаку. Собака всунув морду до горщика, вгризся зубами в кістку, тай сильно попікся. З великого болю порвавсь він утікти, та не можна було йому видобути морду назад, і він в нестямі по­ тяг цілого горщика геть за собою. Амр-саффар удавсь тоді до сторожі, що дивилася на цю кумедію: „Оце для всіх вас наука. Вранці мою кухню ледві тягли чотириста верблюдів, а в вечері її потяг один-однісінький псюра 4 )”. Лукавий багдадський халіф, як дійшла до нього звістка, що саманід Ісмаіл розбив Амра-саффара, то він послав щасливому переможцеві своє щире привітання і інвеституру на Хорасан та на инші краї, котрі були до ­ ти під саффаридським пануванням. Як годилося для інвеститури, окрім писаної грамоти („ * аЬд”), надіслав халіф Ісмаілові ще й прапор („дива”), корону-ді- ядему (,,тадж “ ) та почесні вбрання („халати”) 3 ). Ісмаіл одпровадив полоне ­ ного Амра до Багдаду. Там безталанного саффара вдягли в гарний парче ­ вий одяг, але на голову нап ’ яли „відлогу веласки” („бюрнос ас-сохта “ ), по ­ садовили на роскішно осідланого двогорбого верблюда, що він його колись сам був прислав як дарунок халіфові, тай провезли по вулицях столиці на показ народові; так звичайно робили з видатними небезпечними державними злочинцями. Зневажений Амр ибн-Лейс, їдучи отак-о на верблюді, покірно і) Таке диво підкреслює Та’алибій X в: „Латаиф аль-ма ‘ ариф “ (вид. де-Ионі * , 1867), ст. 88, а — очевидячки за ним-на ту саму дивовижу двічі зверта увагу ибн-Халликян XIII в. (єгип.т. іі, 115=англ. Ill, 417 та егип. II, 32-1-=англ. IV *, 331). Отак і в „Сіясет-наме ’ *, ст. 15 перс.=ст. 23 франц. а ) Про це болото й трістя диви у Обейдаллаха сина ибн Тейфура ІХ-Х в. (=у ибн-Халликяна XIII в., т. II, 322 єгпп.=-т. IV, 329 англ.) та у Табарія 1Х-Х в. (сер. Ill, 2191), з якого черпають ибн-аль Асір ХШ в. та ибн-Халликян ХШ в. в зацитованих вище уступах. 3 ) „нажямат да\улято-Ьом “ — це каже ‘ От’Лй Х-ХІ в., на полях егип. виц. ибн-аль- Асіра, т. XI, ст. 43.. 4 < „Сіясет-наме “ Низамольмолька 1091 р., ст. 15-16 перс.=23-21 франц.; безпе ­ речно звідти — в „Таріхи Гозіде “ 1330 р., факсим. вид., л. 376-377. Такий самий анек ­ дот турки розповідають про османського султана Ваезіда І, що його розбив під Анго ­ рою 1102 року Тімур — див. мою „Исторію Турцін”, т 1 (Москва, 191(1), ст. 28. 6 ) Табарій 1Х-Х в., сер. Ш, ст. 2195 (=ибн-аль-Асір ХШ в., т. Vll 178-179); Обей- д.іллах син ибн-Тейфура IX X в. (у ибн-Халликяна ХШ в, егип. вид., т. II, 823=авгл„ IV, 32′>; про інвеститури! подробиці — Сс-ллямій X в. (у ибн-Халликяна, араб. II, 323= англ , IV, 328). ,Велич езві межі Ісмаілової держави. 71 моливсь Богові; вародові було його шкода; поети поскладали відповідні мо ­ ралізаторські вірші про цю подію 1 ). Трохи пізніш Амра скарано в Багдаді на смерть (902) 2 ). Споміж саффаридських країв Хор ас а н реально перейшов під сама ­ нідську Ісмаілову владу заразісінько після битви під Бельхом (900). Того самого року, знов „після битви, якої ще й не бачило те століття” 3 ), прилучив Ісмаіл до своєї саманідської емірської держави ще йТабаристан (мазен- деранське південно-каспійське побережжя), де літ за трицять-п ‘ ятеро перед тим під аграрну неспокійну нотку заснувалося алідське князівство, що з ним не могли дати собі ради й саффариди 4 ). Забезпечивши тим чином за собою всю північну Персію (незабаром сюди долучено ще й медійську об ­ ласть Рея, по теперішньому Теграна), Ісмаіл міг обернути свої військові зусилля на південь, до всіх инших саффаридських країн, на які він поздо- бував од халіфа інвеституру. А там, у Седжистані та Фарсі, внук Амра ибн-Леиса проголосив себе його наступником і не надто був охотивсь піддаватися Ісмаілові, байдуже, чи в того була, чи ве була халіфська гра ­ мота. Та за декільки літ захопили отого Амрового внука й наступника власні його повстанці, і тоді під саманідську владу перейшов Седжистан, а далі й усі инші саффаридські краї 5 ). Кінець кінцем, границі саманідської Ісмаілової держави, яку він покинув своєму синові, щоб він фактично їх обійняв і закруглив, простягалися од Бухари тай аж до Перської затоки, і од кордонів Індії тай аж до околиць Багдаду. Варто наперед зазначити, Ісмаілова спадщина не дуже довго зостава ­ лася ціла. Оті непомірно великі межі саманідської держави з політичним центром десь на північній окраїні, в середньо-азійській Бухарі, де-далі значно поменшали, як побачимо, через те, що повиникали ще нові династії з амість знищених саффаридів. А в тім, і саффариди не були справді понищені. їхня батьківщина Седжистан (чи Сістан) давала їм неприступні притулки і надовго захо ­ вала їх од загибелі. За другого Ісмаілового наступника (Насра II Кармата, 914-943) саманідське правительство настановило одного з Саффарових нащадків за 3 ) Про сію ганебну врсцесію — Обейдаллах син ибн-Тейфура ІХ-Х в. (у ибн- Ха лликяна ХЛ1 в, т. II, 323 араб.=т. IV, 329-330 англ.); Мас’удій X в.: „Золоті луги”, т. V111, ст. 200-201 та ст. 208-209. -) Про смертну кару для Амра ибн-Лейса — Табарій ІХ-Х в., сер. III, ст. 2208 (=ибн-аль-Асір ХШ в., т. VII, 184=ибн-Халликян, єгип. 11, 323=англ., т. IV, ст. 330-331). 3 ) Так каже Мас удій X в., т. VIII. ст. 194. Порівн. Табарій, сер- III, ст. 2201, т а ибн-Мискавейг Х-ХІ в., факсим. вид., т. V (Лейд. 1913), ст. 10. 4 ) Про те алідське князівство буде ширша мова низче, в осібному розділі. °) Табарій, сер. III, ст. 2282-2287, під 296-299=908-911 р. (кінець справи — уже при Ісмаіловому сині Ахмеді). Порівн. Мас’удій: „Золоті луги”, т. VIII, ст. 201-202. та ст. 281; ибн-Халликян, єгип., т. 11, 321=англ., т. IV, ст. 333 (джерело не названо). ,72 Доля саффаридів. Ісмаіл-саманід, як путящий правитель. губернатора в Седжистані. В тому вбачають історики доказ саманідської великодушности 9, та мабуть чи не є це виразніший доказ тому фактові, що місцева сістанська людність тяжко любила саффаридську династію і піддержувала її * * 2 ). В кожному разі оці саффариди в Сістані виявили себе значно довговічнішими, ніж сами саманіди в своєму Хорасані. Бо потім настав час, що саманідська династія впала, отже-ж сістанські саффариди пережили і саманідів, і газневідів, і сельджуків, ба навіть і монгольську люту навалу ХШ віку. Автор „Таріхи Ґозіде” коло 1330 р. двічі зазна- чує 3 ), що й за його часів, у XIV століттю, саффаридські володарі панують у Сістані (мабуть, лиш над деякими округами). Та того мало. За часів шаха Аббаса Великого, року 1619-го, один із саффаридського роду обробив перською мовою „Історію Сістану” (під заголовком: „Ихйа ель-молюк “ = „Оживіння для царів” 4 * * ). Тут він розпо­ відає чисто всю історію саффаридської династії в Сістані, каже, що й „Залізний Хромець” Тімурленґ у 1402 р. затвердив тодішнього сістан- ського саффарида на його князівстві (чи навіть „царстві”) і що ті саффа ­ ридські князі не переводилися в Сістані геть аж до того самого часу, коли оброблялася отая історія: „Оживіння для царів” 1619 р., бо й тоді (феодально, очевидячки) князював у Сістані 16-й нащадок Амра ибн-Лейса, авторів родич. Чи можна поручитися, що й тепер у якомусь сістанському закут ­ кові нема якихсь князів-саффаридів? Ісмаіл уславивсь не тільки з того, що він був політично наймо- гутніїпий володар поміж усіма саманідами: ба як правитель він теж має почесне місце серед пнших представників цієї не-аби-якої династії. Двома століттями пізніш, у кінці XI віку, славнозвісний великий державний адміністратор везір Низамольмольк у своїй „Книзі політики” титулує са- маніда Ісмаіла „правосудний емір” („емір-и Адиль”), наче якогось Хосрова Ануширвана 6 ), і оповідає всякі характерні анекдоти про те, як Ісмаіл турбу ­ вавсь, щоб ніхто серед саманідських підданців не зазнав кривди; навіть у зімку, серед холодного й навального середньо-азійського бурану-сніговиці, емір Ісмаіл, не беручи з собою ніяких товаришів, виїздив зранку верхи на головний бухарський майдан і самітно, не злізаючи з коня, чекав там аж до часу південної молитви, чп не вдасться до нього за судом-правдою якийсь 9 Див. „Таріхи Гозіде” 1330 р., факсим. вид. 1910 р., л. 382 в розділі про са- манідську династію. 2 ) Порівн. уОгбія XI в. на полях ибн аль-Аеіра єг. вид. т. X, ст. 55. 3 ) „Таріхи Гозіде”, факсим. вид. (1910), л. 378 та л. 382. 4 ) Про ту саффаридську „Історію Сістану” з титулом „Ихйа” див. у Ріе в Sup ­ plement до опису перських рукописів Британського Музею (Лонд., 1895), ст. 66. Не маю змоги вивірити, чи Шеферів рукопис (анонімної, як він каже) „Історії Сістану” являє собою одну з копій того самого твору, чи щось инше (див. Шеферів переклад „Сіясет-наме”, Пар., 1893, ст. 24-25). У Gibb Memorial series обіцяно видання „Ихйа”. 6 ) „Сіясет-наме”, вид. Шефер (Пар., 1891), ст. 11 перс. — франц. переклад (1893), ст. 13. ,Менший обсяг саманідської держави після Ізмаїла (|9О7). 73 покривджений бідняк-харпак * ). „Ет! хіба е тепер на світі такі еміри, яким був Ісмаіл саманід?!” — журливо питається Низамольмольк Або от знов: ав ­ тор „Самаркандської історії” Несефій XII в. * * 2 ) зазначає той цікавий факт, що емір Ісмаіл, не так як инші східні володарі, ані разу не дозволив собі взяти щось із державної скарбниці на свої особисті потреби: все, що він витрачав на себе, витрачав він із свого власного добра, яке дісталося йому од дідів-прадідів. Та воно й не так важко було йому перебуватися самісінь ­ кими своїми засобами, бо й не любив він роскошувати, був людина умірко- вана; навіть жінку мав він одну, а не харем. Узагалі, у дальших поколінь заховалася про еміра Ісмаіла пам’ять, як про людину святу, і за Несе- фієвих часів (пом. 1142) володарі ходили босі молитися на його могилу. І знов читачеві згадуються Низамольмолькові слова: „Хіба-ж е тепер на світі такі еміри, яким був Ісмаіл-саманід?!”. IV. Саманіди X в. після Ісмаіла. Нормальніші, бо не такі розлогі, межі їхньої дер ­ жави; їхні васали. Наср II Кармат (914-943) і його талановиті везіри. Найважніш: саманідські володарі другої половини X віку; Нух II ибн-Мансур (976-997). На чому полягає слава саманідської династії? Войовник-емір Ісмаіл помер року 907-го. Син його (Ахмед 907-914), миролюбива людина, як узагалі вся дальша саманідська династія X в., си ­ лою інерції ще провадив деякі завоювання, закруглюючи величенну терито ­ рію, покинуту йому на спадщину од його батька. Тільки-ж незабаром сама ­ нідська держава, на чималу користь для самої себе, почала звужуватися. 1 от, зминуло якихсь л’т двацять-п’ятеро після Ісмаілової смерти, повстали ще дві инші великі перські держави: зіяридська на заході північному та бовейгідська на заході південному (про них ще буде широка мова), і через них саманідська держава X в. замість розлогих Ісмаілових, трохи чи не всеіранських, границь, увійшла в природно-нормальні тай вигідніші межі на обох боках великої ріки Аму-Дар’ї. Більше-менше це була та сама територія, що й у тагиридів, та не з однаковими центра^, не з однаковими метрополіями. Бо для тагиридів ко ­ рінною областю являлося Лівобережжя (Хорасан у широкому розумінню, з 3 ) „Сіясет-наме”, ст. 17 перс. = ст. 26 франц. У французькому перекладі зви ­ чайнісінький термін „немази пішін”, себ-то „південна молитва” (дословно „найперша молитва”) дивною помилкою перекладено: „1а ргіеге de 1 ’ aube du jour” — себ-то. ніби, „вдосвітня молитва”. І в арабській мові так само „салат аль-уля “ (досл. „перша мо ­ литва”) визнана „південна молитва”, а не яка инша. 2 ) Несефій (ум. 1142) цитується за тими вибірками, які надруковано в „Текстах!,” В. Бартольда (Спб., 1898); диви там ст. 50. В російському перекладі „Кандіп Малой” В. Вяткіна („Справочная книга Самарк. области”, вип. VIII, Самарк., 1906, ст. 255) це місце перекладено невірно. ,74 Самапідські васали. Нішапуром столицею), а Правобережжя (Мавераниагр, ио теперішньому Тур- кестан) — то був для них тільки васальний додаток (де сиділи й тоді оці самі князі-саманіди). Навпаки, для саманідської держави політичною основою була замість Хорасану їхня рідна метропольна область правобережна, „Заріччя'” (Мавераниагр) із столицею Бухарою, Самаркандом і интпми такими містами х ); і тут на своєму Правобережжі були самапіди зовсім безпосередніми прави ­ телями. А Лівобережжя, чи „Передріччя” (Мадунаннагр), себ-то Хорасан і взагалі всі краї на південь од Аму-Дар’ї, перебували під рукою окремого саманідського намісника-„воєводи” („сипеЬ-салар”), і резиденція його була в Нішапурі. На устях Аму-Дар’ї і її долішньому течіпню — в Хіві, шо тоді звалася Хварезм, Харезм, було в саманідів напівсамостійве шахство, із своєю окремою, васальною, стародавньою династією, яка присилала до Бу ­ хари не данину, а дарунки. Були в них ще її инші, тільки-що дрібніші, такі самі дуже самостійні васали, котрі — з лівого берегу Аму-Дар’ї, котрі — навіть із правого, себ-то в Заріччю. Являючись, таким побутом, сюзеренами для чималого числа васальних династів-володарів, може з цієї самої причини титулували себе саманідські еміри офіційно: „солтан ас-салатін “ =„султан над султанами” * * 2 ). Ще-ж величали їх і так, як багдадських халіфів: „емір ель-момпнін “ =„пан над правовірними” 3 ), та жадної повости в такім пиш- вім величанні не було, бо вже й Якуба Саффара звали його підданці „па ­ ном над правовірними” 4 ). 9 У істориків одначе ми нераз знаходимо для саманідів титул обернутий нав ­ паки: „володарі Хорасана та Мавераннагра”. Так їх зве напр. ибн-аль-Асір, VIII, 27, кажучи про Ісмаілового сина Ахмеда; себ-то на найпершому місці згадано в нього Хорасан, а вже аж на другому — рідний саманідський Мавераниагр. І це в нього гу ­ сто-часто. напр. VIII, 113 (під 321=936 р. про Насра II Кармата); VIII, 195 (під р. 351=962; та VIII. 207 (р. 356=967) та VIII, 225 (р. 361=972) та VIII, 243 (р. 366=976) — це все про Мансура І ибн-Нуха. Ми беремо лиш перші-ліпші з численних прикладів. Бува й так. що ибн-аль-Асір, назвавши якогось саманідського володаря „паном Хорасана. т а Мавераннагра”, далі зве його коротко тільки „паном Хорасана”, навіть без до ­ датку „та Мавераннагра”. Напр. у т. VIII. 113: 13 (під 321=917 роком) так титулується Наср II Кармат, – хоч кількома рядками вище вій іще титулується повно: „пан Хора- саиу та Мавераннагру”. Або в т. VIII. 191 (під роком 319=960) саманід Абдельмелик зветься в ибн-аль-Асіра ще повно: „пан Хорасана та Мавераннагра”, але на дальшій сторінці т. VIII, 192 (під р. 350=9 (1), сказано: „Цього року впав з коня і на смерть забився емір Абдельмелик, пан Хорасану”, хоч у посмертній згадці більше, ніж де инде, випа іало-б не вкорочувати емірового титула, а личило-б назвати і його корін ­ ну, батьківську країну. 2 ) Диви у ибн-Халликяна XIII в. (в життєписі лікаря Разія), єгип. вид., т. II 78=англ . т. III. 313. 3 ) Приміром Овфій (до 1236 р.) в „Джами ель-хикайат “ (що вид. Бартольд у „Те”стахь “ , Спб., 1898) починає одне своє оповідання словами: „Переказують, що за часів пана над правовірними Ісмаіла саманіда…” (ст. 90); або знов далі: „Чутка ппо се дійшла до пана над правовірними Ісмаіла…” (там само, ст. 90). З контексту видко, що Овфій дословно цитує якесь старе джерело — може Селля- мія X в., чи кого. 4 ) Порівн. в анекдоті про Саффарову дисціпліну, наведеному в нас на ст. 58 за „Золотими лугами” Мас’удія X в., т. Vill, ст. 47. ,Загибель еміра Ахмеда (914): Harp II Кармат (914 — 943). 75 Назвім побіжно ще деяких саманідськнх васалів окрім харезм- с ь к о г о шаха. Про васальних князів-саффаридів у Седжистані вже була згадка (ст. 71-72). Ще инші васали в саманідів на Л і в о б е р е ж ж і малися в Джуз- джані, або Ґуз?ані (тепер це частина афганського Туркестану), і там була дуже культурна династія ферігунідськ .. — Так само в теперішньому Афганістані, в Газ ні коло Кабула й Гиндукуша геть близько до Індії, мали саманіди собі васала, некультурного місцевого царика. — Не дуже культурний був і васальний князь Гарчистана, гірської країни між Тератом і Мервом на верхів’ю р. Моргаба. Що-ж до васалів на II р а в о б е р е ж ж і, то тут визначалися і по ­ літично і культурно еміри ісфіджабські (на північ од Ташкента)та чаганські, або на арабський лад „саганіянські” (в східній гірській Бухарі, над р. Сурхан, що вливається в верхню Аму-Дар’ю з правого боку). Що саманідські васали (Харезм і др.) посилали в столицю Бухару самісінькі дарунки, а не данину, це ми знаємо прим, з Макдисія X в. (в Bibliotheca geographoriim arabicorum, т. Ill, ст. 337). Цілу сотню літ продержалася саманідська династія, відколи Ісмаіл роз ­ бив під Еельхом Амра Саффара (900) та позабирав його землі. В першій половині X віку найдовше (бо літ аж трицятеро) панував, Ісмаілів унук, уславлений поетом Рудеґіем Наср II (914-913), вільнодум ­ ний емір-„кармат”. Обставини, при яких посадовлено його, ше хлопчака, на бухарський трон, здавалося, не повинні-б були ворожити великого щастя ані йому, ані його державі. Батько його (Ахмед 907-914) загинув трагіч ­ ною смертю через свою „тілоохорончу” турецьку гвардію (з покуп ­ лених рабів, вихованих змалечку для військової служби), бо саманідські еміри так само як і багдадські халіфи, вважали за неминуче діло держати коло себе преторіанську охорону з купованих тюрків-сердюків („мамлюків”, „го- лямів”) 1 ); і хоч у саманідів преторіанське своевільство не дійшло до таких нечуваних безграниць, як у халіфів, та будь-що-будь часом давалося таки в знаки. Насрів батько, не надто покладаючись на вірність будь-якої людини, а раба-гвардійця з’осібна, мав звичку — як лягав спати, то коло своїх две ­ рей казав прив’язувати лева, і знав, що отой грізний ночувака напевне ні ­ кого не підпустить до його опочивальні. Та трапилося якось емірові бути на полюванні, і не поставили тоді лева коло емірового шатра на віч. Його „голями” (сердюки), незадоволені через щось проти свого пана, влізли до шатра, вбили його тай утікли. Другі військові, котрі були з ним, привезли його тіло до Бухари, поховали, дали покійникові почесний титул „шейід” (святий мученик), а на престіл зараз-таки й посадовили його осьмилітнього ’ ) Та ми бачили (ст. 42), що вже й у тагиридів IX в. був нахил надто покла ­ датися на своїх рабів і втягувати їх у політику. ,76 Везіри Насра II Кармата — Джейганій та Бель’емій Старший^ хлопця, отого Насра II (914). Як прийшли слуги взяти цю дитину на руки, щоб понести до трону, хлопець ізлякавсь. — „Ви й мене хочете вбити, як убили татка?! “ — плакав він та пручався з їхніх рук. Довелося довго угов- кучати його та виясняти, що не вбити його хтять, а посадовити на таткове місце. Не диво, що ніхто тоді не міг шанувати такого князя х ). Подбали про ного науку, дали йому суворого вчителя, що лупцював малого Насра II нещадно * * 2 ), а державні справи провадив широко-вчений письменник, талано ­ витий енергійний везір Джейганій. У попередніх перських династій (тагиридів, саффаридів) не бачимо посади повномічних везірів; а в саманід- ській адміністрації путящий повномічний везір -це типова особливість, яка могла давати внутрішню силу державі навіть за будь-якого малозначного во ­ лодаря. Джейгавій провадив саманідське управління дуже добре, на дуже велике добро саманідській державі; можна сказати, шо весь лад дано їй од того видатнього адміністратора Джейганія 3 ). Далі, з 920-х років, так само гарним путящим везіром у Насра II був Бель’емій Старший 4 ).! вий ­ шло, що часи панування Насра II залишили у нащадків як найкращу згадку. Закінчив своє життя емір Наср II безталанно, бо замість правовірного сон- нітства, що доти тішилося офіційною пошаною в Мавераннагрі, схиливсь до вільнодумного пііїтства (,,карматства “ ); незадоволене духовництво, за допо ­ могою турецької гвардії, приневолило його зріктися влади тай передати трон своєму синові, малозамітному Нухові І (943-954) 5 ). Другу саманідську половину X в. заповнюють собою троє бухарських емірів: А б д е л ь м е л и к І (954-961), його брат Мансур І (961-976) та Н у х II (976-997). Вихвалені, а часом хтось подумав-би, що навіть аж перехвалені сучасними їм істориками 6 ), ці саманіди не дуже виблиску ­ вали з погляду з о в н і ш н о-п олітичного. Навпаки, ми ще побачимо 7 ), що В Коротко згадує про насильну Ахмедову смерть та про Насрове запанування Табарій IX в., сер. III, 2290 (під 301 р ), а про подробиці диви в ибн-аль-Асіра ХШ в., єгип. вид . т. VII, ст. 27. Та ще в „Таріхи Гозі іе “ 1330 р., факсим. вид., л. 381, і в Мірхонда XV в., вид. Дефремері: Histoire des Samanides (Пар., 1815), ст. 131. 2 ) Про того вчителя є цікавий анекдот у Овфія XIII в. (вид. Бартольд у „Тек- стахь” 1898 р., ст. 88-89, в розд. І) на тему: „Коріння в науки гірке, а плід солодкий”. 3 ) Порівн. ті високі похвали, які дає Джейганієві Ґярдізій XI в. (л. 115), певне на під-тав! „Історії Хорасана” Селлямія, що писав коло 955 року. 4 ) Цей везір зветься „Старший”, щоб одрізияти од Бель’емія Молодшого, що теж був саманідським везіром, а іе пізніш, уже в еміра Мансура І (961-976), і що його ймення звязано з перським перекладом всесвітньої арабської історії Табарія (963) та з багатьма иншими літературними явищами. ь ) Диви про Насрове „карматство” бібліографічний „Фиіірист” 988 р. (вид. Флю- гель. Липск, 1871), ст. 188, та „Сіясет-наме” везіра Низамольмолька 1091 р. (вид. Шефер 1891), ст. 187-193 перс.=ст. 274-281 франц. Нам ще раз доведеться спини ­ тися на Насровому „карматстві” (див. ст. 86). 6 ) Макдиеій X в. каже про Абдельмелика І, що, ніби, „серед цілої династії са ­ манідів не було такого, як віи “ — Bibliotheca geographorum arabicorum, т. Ш (Лейд., 1877), ст, 337, ‘) В розділі про історію газневідів це побачимо дуже докладно. ,Саманідські володарі 2-ої полов. X в.; везіри Бель’емій Молодший таОтбій. 77 за першого з них,<«себ-то Абдельмелика, вбивається в надто велику силу на ­ чальник турецької гвардії Алптегін, хорасанський намісник-воєвода; за Ман ­ сура І він (961) тіка до афганської Газни і засновує там окрему державу; а за Нуха II тая газневідська держава не перестає загрожувати лихом для держави саманідської. Не на політичній могутності полягає слава цих са ­ манідів, а на їхньому путящому правлінню (звісно, не без допомоги тяму ­ щих везірів, таких, як Бель’емій Молодший 961-974 у Мансура, або О т б і й 977-982 у Нуха II) * ); полягає їхня слава на їхніх заслугах для куль ­ тури, як матеріяльної так і духової, на заслугах для просвіти, для науки, для відродження перської національносте. Історик перського письменства не може-ж наприклад не зазначити, що емір Нух II (976-997), одразу як. зійшов на трон, сказав поетові Дакикиєві віршувати старо-іранську „Книгу царів “ * * 2 ), а на-прикінці Нухового панування, дякуючи великому безсмерт ­ ному Фирдовсіеві, тая віршована „Книга царів”, або „Шаг-намб”, вже була так що й готовісінька. Як у першій половині X в. найвядатніше сама- нідське ймення — емір Наср II Кармат, так у другій половині-емір Нух II ибн-Мансур. І взагалі геть про цілу саманідську династію, миролюбиву, культурну, віротерпиму й неліниву, що обіймає собою всенький X вік, або ще й ширшу епоху (900-999, або 875-999, не кажучи про раніш! часи), доводиться визнати, що їхнє правління було великим добром і для Транс- оксіяни, і для підвладних земель. Столиці Бухара та Самарканд пороби ­ лися осередками цівілізації, художньої і матеріяльної культури, вче ­ носте і наукової діяльносте для значної, чималої частини мусулманського світу. А вже-ж що до історії письменства, то навіть із тих коротеньких звісток, які в нас побіжно й випадково наведено, можна вгадати (і про це буде докладна мова в своєму місці), що не чия, як саманідська епоха, пе ­ реважно повинна вважатися за епоху перського національного від ­ родження та процвітання та за золотий вік перської літера ­ тури. Перські тай арабські письменники (прим, араб ибн-Халликян ХШ в. — автор біографічного словника) не знаходять слів, щоб достойно вихвалити цю династію — „найкращу на світі помія: усіма иншими династіями, що най ­ більше дбала про справедливість, віру та науку” 3 ). 9 „В ніяких історичних книжках не знайдеш, щоб був десь на світі другий такий везір, яким був ‘ Отбій” — каже про нього родич його, історик Отбій, в сво й історії Махмуда Газневідського, на полях егип. вид. ибн-аль-їсіра, т. X, ст. 78-79. Він наводить і похвальні голоси сучасників про везіра ‘ Отбія. Ще порівн. у нього X, ст. 49. 2 ) Прозаїчний переклад тієї старо-іранської „Книги царів” на новоперську мову вже була зробила окрема офіційна (ибн-Абдерреззакова) комісія в Хорасані 957-958 р., за панування саманіда Абдельмелика 1. 3 ) Такі похвали саманідам — у ибн-Халликяна, егип. вид., т. П, ст. 78 = англ., Ш, ЗІЗ. ,78 Заслуги саманідів, як культурних правителів. V. Заслуги саманідів, як культурних правителів. Емір — „добрий хазяїн” своєї держави і дбає про добробут народніх мас. Промисловість і торговля; китайські технічні впли ­ ви; питання про історію паперу; торгові відносини з Волгою та з північною Руссю та Европою. Розумове життя; письменство й наука; емірська книгозбірня, описана філо ­ софом ибн-Сіною коло 997 року. Ибн-Халликянові слова можна инакше переказати так: „Саманідське правління було найідеальніше, яке можна собі здумати на землі”. Що вважають на сході за ідеал для правителя? На цю тему написано в східніх літературах дуже багато всяких „політичних підручників-домо- строїв”, або „княжих зерцал” (коли прикласти до тих східніх „домостроїв” західно-європейський термін) 1 ). Між инпіим, і славнозвісний, досвідчений везір-адміністратор XI віку Низамольмольк написав для сельджуцьких сул ­ танів у 1091 році свою „Книгу політики” = „Сіясет-наме”, тай її перший розділ присвячено міркуванням про те, яким повинен бути путящий воло ­ дар 2 ). Після загальних думок про те, що цар — то божий обранець, якому доручено дбати про справедливість і добробут своїх підданців („завсіди ра ­ дячись із везіром про справи державні, військові, фінансові і про добрий громадський лад”, додає Низамольмольк у другому місці своєї книги) 3 ), Низамольмольк далі каже конкретніш: „Володар повинен робити все, що веде його країну до щасливого життя — проводити підземні канали („карізи”) і прокопувати од річок звичайні, попідземні канали-рукави, перекидати мости для переправи через великі ріки, дбати, щоб процвітали села і ниви, муру ­ вати кріпости, засновувати нові міста, ставити в них високі будинки та гарні палати, заводити на великих („царських”) шляхах станції-рбати для подорожніх 4 * * ), і т. и. “ . Бо цар, на думку Нпзамольмолькову б ), — то „ке ‘ t – ход а” (господар-хазяїн) для країни; і він, як добрий господар, повинен тур ­ буватися про людей свого краю так, як про своїх рідних сім ’ ян та рабів. Здається, що саманіди (звичайно, вкупі з своїми везіра.ми та иншими, поставленими од них, урядовими людьми) задовольняли цьому Низамоль- мольковому ідеалові аж-аж. Бо варто лиш перегорнути або якусь всехалі- фатську історію, де говориться й про саманідів, або якусь спеціальну „Історію Бухари” Нершехія X в., чи „Самаркандську історію” Несефія XII 4 ) Про такі державні „домострої” докладно диви в моїй „Исторіи Персіи” т. І. вьіп. 4, ст. 531 і дальші (Москва, 1915), в розділі про „Кабус-наме”. Нагадаймо і те „Посланиє до сина”, що його склав засновник тагиридської династії, а халіф Ма ’ мун звелів, щоб воно було наче підручник для всіх адміністраторів. Диви в нас ст. 28 і 33 2 ) Диви „Сіясет-наме” ст 5 перс. = ст. 5-6 франц. (вид. і переклав Шефер, Пар., 1891-1893). 3 ) „Сіясет-наме”, ст. 110 перс. = ст. 163 франц. 4 ) Що таке „рбат “ чи „рибат” — диви ст. 41. 3 ) „Сіясет-наме”, ст. 110 перс. -= ст. 163 франц. ,Турботи про добробут народніх мас. 79 в. — і скрізь ми побачимо: все оте, що вказано в Низамольмолька, саманід- ські правителі за два століття перед ним охоче й дбайливо переводили в життя. Ці всі заходи, очевидячки, не могли не йти на добро трудящим народнім масам, чи городянам, чи селянам-хліборобам. До того-ж, миро- любивий характер саманідської династії, що втікала од усяких військових сутичок і тим паче од завзятих війн із своїми сусідами, дозволяв не на ­ кладати на піддану людність ніяких трудних податків; тай у середині краю звичайно не було в саманідів жадних важких міжусобиць, які-б лягали економічним тягарем на людей: чи хліборобів, чи промисловців, чи купців. Через те податки і мито в саманідській державі були як найлекші, як наіїнормальніші, як найвигідніші для народу 1 ). Правда, трапляються нам иноді такі звістки, як ота, що наприкінці саманідського панування вста ­ новлено було податок на спадщину, і люди дуже нарікали на таке, „не ­ справедливе”, оподаткування 2 ); тільки-ж європейський досвід добре нам свідчить, що це є одна з найсправедливіших оплат, яка може бути, а ніяк не здирство. Навпаки, в саманідській державі, коли було треба допомогти людності грошима од правительства, то це охоче робилося. Сільські громади (мабуть і хлібороб ­ ські, а торгово-промислові — то це напевне), наприклад, коли доводилося їм ви ­ купати землю в поодиноких власників, наперед могли рахувати, що саманідське правительство дасть їм потрібну позику 3 ). Важко сказати, які заходи для піднесення народнього добробуту ідуть допіро од самих саманідів, а які по ­ просту продовжують собою народолюбству традицію ще тагиридську (бо нам тагиридський державний лад не так докладно відомий, як саманідський) 4 ); але що саманідське панування було для підданого народу не менш добро ­ чинним, як тагиридське, так це стоїть по над усякими сумнівами. Добре розвивалися в саманідських землях промисловість і торговля. Промисловість за саманідів визначалася величезною різноманіт ­ ністю. Географ Істахрій X в. каже, що людність Мавераннагра може пере- бутися без ніяких виробів з инших країв, бо всього має рясно у себе вдома 5 ). Другий тодішній географ Макдисій в ) дуже докладно перелічує те, Ч Порівн. у географа Макдиеія X в. — в Bibliotheca geographorum arabicorum, т. Ш (Лейд., 1877), ст. 340-341. 2 ) „Історія Бейгека” XII в., л. 75 по рукопису Британського Музею (опис, у Ріе s його Supplement до каталогу перських рукописів, Лонд., 1895, ст. 60-61; процито ­ вано в Бартольда в „Туркеетані”. Спб., 1900, ст. 271). 3 ) Нершехій у своїй „Історії Бухари” оповідає про отаку урядову землевикупну допомогу для села торгово-промислового; та загальний напрямок бухарської еконо ­ мічної політики дозволяє думати, що це робилося і для инших. Порівн. статтю В. Бартольда: „Нісколько словь обт> арійской культурі вь Средней Азіи” (в „Средне- азіатскомь Вістникі”, 1896, іюнь, ст. 31). 4 ) Згадаймо однак, як щиро піклувався про хліборобське селянство Абдаллах ибн-Тагир іше в IX в. Диви в нас ст. 40. 5 ) Істахрій — в Bibliotheca geographorum arabicorum, т. І, ст. 287. 6 ) Макдисій — в Bibliotheca geographorum arabicorum, т. Ill, ст. 323-326. ,80 Саманідська промисловість; папір. чим торгує Бухара, що вона продає иншим землям, — тай чого-чого там немає! Геть усякі є матерії: бавовняні, полотняні, суконні чи инші вовняні, шовкові, парчеві і т. и., бо й бавовна — своя, і шовк — свій, і все таке — своє; вироби шкуратяні (узуття і т. и.) та ремінні-лимарські; металеві речі з міді, олова, криці, та військова зброя (з металів Фергапи) х ); посуд (звичайний і роскішний); ювелірні дорогоцінності; самаркандський папір з ганчірок, і т. и. Цікаву культурну подробицю, повну мудрої науки для будь-якого покоління, переказує нам Макдисій: на базарі продавалися й ви ­ роби арештантів, засаджених до в’язниць саманідських; арештанти по тюр ­ мах своїх не дармували, не гайнували часу, а путнє діло робили. — Варто зазначити, обробна промисловість витворювалася в Маверапнагрі під сильним впливом од китайців, що сиділи поблизуМавераннагру тай навіть колись тут були панували; особливо в посудному виробі слідно безперечний ки ­ тайський вплив * * 2 ). А от що до паперу (з ганчірок), то в цій справі самаркандці мабуть чи не випередили і своїх навчителів – китайців, бо в Китаї папір з ганчірок з’являється допіро з 940 року, а в Самарканді — ще в YIII-IX в. 3 ). А втім, коли не техніку, то хоч саму думку про те, що з ганчірок можна виробляти папір, могли самаркандці позичити не в кого як у китайців – таки; принаймні мусулмапи в X віці твердо вірили, що і папір виробляти вчили їх уже-ж не хто, як ті самі китайці 4 ). К кінцю X віку в мусулманських землях самаркандський папір геть повптісняв і па ­ пірус, і пергамен. Той папір — навоскований, міцний, і рукописи, котрі пи ­ сано на ньому, зостаються цілісінькі на протязі багатьох століттів. Всі рясні мавераннагрські вироби розвозилися на продаж по далеких сторонах. Тільки-ж, хоч і каже Істахрій, що Мавераниагр, виробляючи все у себе вдома, міг-би перебутися без ніякого чужоземного привозу, та вже-ж і привізний торг був у Мавераннагрі не-аби-який. Найважніщу вигоду для країни давала всяка привезена сировина. Головним пунктом для такого.- 9 У ферганських копальнях здобувалося золото, срібло, залізо, мідь, оливо, живе срібло і т. и., не кажучи про такі речі, як бірюза, нашатир, усякі смоли, то іцо 2 ) Здається, що мусулмани (чи завойовнпки-араби, чи місцеві) сами були сві ­ домі того промислового впливу, якого зазнав Мавераниагр од китайців. Табарій IX- X в. під 134 = 751 р (сер. Ill, ст. 79) зазначує, що арабські завойовники знайшли тут чудово розмальоване й роззолочене китайське начиння, китайські кульбаки, всякі китайські парчеві вироби, і взагалі багато дорогого китайського краму. Або порівн. паралель між Мавераннагром і Китаєм у географа ибн-аль-Факйга Гамаданського кінця X в. (в Bibliotheca geographorum arabicorum, т. V, ст. 316). 3 ) Про це див. у Караб«чка в- Mittheilungen aus der Sammlung der Papyrus des Erzherzogs Rainer, t . Il-Ill, Відень, 1887, ст. 108-117. 4 ) Та’алибій X-Xl в. в своїх „Латаиф аль-ма ‘ ариф “ (вид. Поні 4 , Лейд ., 1867,. ст. 126), покликаючиеь на одного з географів X в., заневнюе, що самаркандців на ­ вчили робити на пр ті китайські бранці, яких у 751 р. заполонив арабський полково ­ дець (Зіяд ибн-Салих), одбивши сильну китайську експедицію, що вдерлася була до Мавераннагра. ,Привізний торг у Хіві та Бухарі X в.; зносини з Руссю та Балтикою. 81 привізного торгу була Хіва (Харезм) на низах р. Аму-Дар’ї. Сусідні кочовики, наїздячи до Харезма купувати собі матерії на одіж, чи щось пише, неми ­ нуче потрібне для їхньої обихідки, разом з тим пригонили туди на продаж численні отари овець чи иншу худобу, і з того був для хівинців великий зиск т ). Привозилися сюди сирові товари і з дальших країв, от як з Волги: чи з її півдня — од хазарів, чи ще більше з Її півночі — од волжанеьких бол- гарів * * 2 ). Серед тих товарів, що їх привозили до Мавераннагру од болгарів, для нас цікаво зазначити: хутра (соболі, куниці, бобри, тхори, то що), ре ­ мінні шкури, віск, мед і слов’янські раби 3 ). Слов’янські раби — ці очеви ­ дячки з руських земель, а точніш — із північно-руських; географ ибн-Росте (коло 903 р.) поясняє, що тих слов’ян до болгарів привозили на продаж варяги-нормани, захопивши їх через якийсь військовий наскік 4 / Тай усі инші перелічені у Макдисія товари, дарма що рясно їх було і в волзько- болгарській землі, вивозилися болгарами ще й із Руси. „Вся Русь, котра сидить по обох берегах Волги, везе до болгарів свій крам: хутра з соболів, горностаїв, білок, то що” — каже той самий географ ибн-Росте 5 ). Або, знов, ми маємо виразне свідоцтво у другого географа ибн-Хавкаля (977 р.), що найкращі хутра здобувалися не де, як на Русі; русини продавали тії хутра до болгарів, а частина того краму йшла до Харезма 6 ). Але й Русь — це ще не був остатній найзахідніший пункт, звідки йшов привізний торг до Харезму, Бухари і взагалі до земель саманідської держави: адже геть-усі прибал ­ тійські краї, себ-то Фінляндія, Естляндія, Ліфляндія, Курляндія, Прусія, Мекленбурґ, Шлезвіґ, Швеція, піддержували торгові зносини з саманідськими краями X віку. Про це яскраво свідчать незліченні саманідські монетні : ) Див. Істахрій X в. в Bibliotheca geographorum arabicorum, т. І (Лейд., 18701, ст. 3″3 – 305, та ибн-Хавкаль X в. у Biblioth. geographorum arab., т. II (Лейд., 1873). ст. 391. -) Постійні караванні зносини Мавераннагра (особливо Хіви) з Болгаром під ­ креслює, окрім географів із серії де-Гує, ще Мас’удій у „Золотих лугах”, т. II, ст. 15. 3 ) Див. Макдисій X в. в Bibliotheca geographorum arabicorum, т. Ill, ст. 323, — можна сказати, класичний уступ про саманідську торговлю. Про слов’янських рабів у Харезмі свідчать і раніші од Макдисія арабські географів приміром Істахрій (коло 951 р.), що користувавсь Бельхіем (коло 921 р.ц Російський переклад диви у А. Гар ­ кавого: „Сказаній мусульманскихь писателей о славянахь и русскихь” (Спб. 1870), от. 193 4 ) Диви у Д. Хвольсона: „Ибнь-Даста” (Спб., 1869), розд. VI, § 2, ст. 35 (Як відомо, колишню Хвольсонову вимову „ибнь-Даста” тепер одкинуто; і в Bibliotheca geographorum arabicorum, т. VII, 1892, того географа видано з вимовою „ибн-Роете”). Ибн-Росте, як узагалі арабські географи X в., зве людність теперішньої російської та української території слов’янами, бо під „Руссю” вони розуміли спеціяльно нор- м.анців-варягів. и ) Диви в Хвольсоновому виданню і перекладі ст. 23 (= розд. ПІ, § 3). 6 ) На ці ибн-Хавкалеві слова давно вже звертали увагу і коментували їх ро ­ сійські орієнталісти. Диви С. Frahn: Ibn-Foszlans und anderer Araber Berichte iiber die Russen (Спб., 1823), ст. 66-71; Д. Хвольсонь: Ибнь-Даста (Спб., 1869), ст. 180: А. Гаркави: Сказаній мусульманскпхь писателей о славянахь и русскихь (Спб., 1870), ст. 219. ІСТОРІЯ ПЕРСІЇ 6 ,82 Самавідський торг з Руссю X в. скарби, що їх і досі не перестають викопувати з-по-під землі, як у пів ­ нічній Русі (і Білорусі), так і на прибережжях балтійського моря, включаючи сюди і Шлезвіґ і Швецію х ). Відомий російський орієнталіст Френ іще 1823 року в своїй епохальній розвідці про арабського подорожника ибн- Фадлана (що описував Русь на початку X в.) звернув увагу на ці саманід- ські скарби (ст. 79 і д.) і зробив з того такий справедливий висновок: „Ота безліч середньоазійських монет X в., яких викопують такечки багацько, що аж вірити не хочеться (jene, alien Glauben ilberschreitende, Menge, ст. 80), служить для нас доводом, що вивіз північних товарів (дорогоцінного хутра, бурштина-янтаря, то що) значно собою перевищав привіз південних товарів (матерій, самоцвітів і т. и.), бо инакше важко пояснити, чому така сила східніх монет позалишалася на європейській півночі”. Літ над п ’ ятнацятеро пізніш, у спеціяльній розвідці про топографію відкопаних східніх монетних скарбів, Френ знову підкреслив: „У жвавому звязку північної Европи з се ­ редньою Азією товари, що вивозилися з півночі в Азію, мали своєю вартістю перевищати ввіз товарів азійських, бо пнакше не була-б поприходила така страшенна безліч азійських грошей (саманідських диргемів і дрібняків) на Русь і в прибалтійські країни” * 2 ). Випадає тут зазначити, що на території південної, старокиївської Руси, теперішньої України, саманідські гроші трапляється викопувати не часто: видко, що Київська Русь свою сировину вивозила не до саманідської держави, не до Хіви й Бухари, а де-инде. Для Київської Руси найприроднішою водяною торговою артерією була, звісно, не Волга, не путь до середньої Азії, а Дніпро, що пливе до Чорного моря. Він для південної Русп давав собою иншу, вигіднішу словутню путь „изь В Такі саманідські скарби, а їх викопано велику силу, бувають частенько ще й дуже багаті на число монет: иноді в одному якомусь скарбі трапляється по скіль ­ кись тисяч срібних диргемів. Френ у своїй розвідці про ибн-Фадлана (Ibn-Foszlan’s und anderer Araber Berichte liber die Russen alterer Zeit — von C. M. Frlihn, Спб. 1823, ст. 80, виноска) зазначує наприклад, що той скарб саманідських монет, якого ви ­ копано коло Великих Лук Псковської губерні, важив 6-7 пудів, — Цікаво завважити, що при тій безлічі диргемів, які оберталися на території старої Русі, старо-руська мова не знала слова „диргем”. Видко, що диргеми там ходили під якоюсь иншою своєю назвою. А що диргем инакше зветься по арабськи „нацд, “ то треба думати, що старо-руська монетна назва „ногата” є ніщо инше, як оте саме арабське слово .,надд “ . Див. замітку бар. В. Тізенгавзена в „Записках!, Восточнаго Отділенія Импер. Русскаго Археол. Общества” т. 1 (Спб. 1886), ст. 239, та довгу статтю В. Трутов- ського:„ Ногата, ея происхожденіе и ея місто среди цінностей древней Руси “ в мос ­ ковських „Древностях!, Восточньїхт, ” , т. IV * (1913), особливо ст. 19-21 (та ще див. рец. акад. Корша в тім самім томі „Древностей Восточньїх’ь”, протоколи, ст. 96). 2 ) Після Френа (1823, 1811) можна-б назвати ще довгу низку вчених, що писали про торговлю саманідських земель X в. з північною Европою. Поміж ними рясний матеріал, з коментаріями, зібрано у Хвольсона: „Ибнь-Даста” (1869), ст. 158-193. З новіших варто зазначити Г. Якоба: Welche Handelsartikel bezogen die Araber des Mittellalters aus den nordlich-baltischen Landern (2 вид. Берлін, 1891, І вид. 1887); це найкращий коментарій до слів Макдисія про мавераннагрську і спеціально ха- резмійську торговлю. Ще новіші праці Labbe: Sur les grandes routes de Russie entre 1 ‘ Oural et la Volga (1905) і Szel^gowski: Najstarsze drogi z Polski na Wschod w okre- sie byzantynsko-arabskim (1909). ,Розумове життя в Саманітській державі . 83 Варягь вт> Грфкьі” 9- Київські русини везли свої товари або просто до Царгороду, „вт> Грікьі”, або до ближчих торгових міст на чорноморських берегах: до устя ріки Дуная * * 2 ), до Криму (Херсонес-Корсунь), до берегів кавказьких та малоазійських 3 ). Матеріальний добробут, що панував у заможній саманідській державі, очевидячки сприяв розвиткові і розумової культури. Звістки у геогра ­ фів X в. про той папір, який вироблявся в Мавераннагрі, сами собою вже натяка ­ ють, що в цій багатій країні виріб паперу запевне мав ійти вкупі з розвоем г р а м о т н о с т и, письменства, освіти, словом усього того, для чого папір потрібний. І справді, історія літератури й науки дає тому натякові блиску ­ че фактичне стверждення. Добру просвітню славу лишили по собі вже й висококультурні саманідські попередники — тагириди (прим. ‘ Абдаллах ибн-Та ­ гир), що щиро дбали із свого Хорасану про подачу грамотносте й науки для всього охочого люду, підвладного їм; а за саманідської династії ті давніші тагиридські заходи процвіли вже пишним цвітом. Освіта носила переважно характер гуманітарний, і ми маємо вказівки навіть аж на гіперпродукцію, на аж надмірний виріб інтелігентних сил, бо бачимо, що з’явилася й літературна бо­ гема, з’явивсь безробітний пролетаріат і з инших інтелігентних професій; — це звичайний, природний наслідок переваги гуманітарних знаттів над реаль ­ ними 4 ). І, як воно скрізь бува і завсіди, в тім крилася й деяка політична небезпека, бо безробітні інтелігенти — клас політично непевний 5 * * * 9 * * * 9 ). Про літературу саманідського періоди ширше розводитися тут нам нема чого, бо про цей „золотий вік” буде аж надто простора мова нижче, в окре ­ мому розділі в звязку з загальною картиною перського письменства в ); а тутечки ми зазначимо тільки, що при дворі саманідських емірів існувала 9 Докладні звістки про руський торг у Царгороді маємо ми (окрім наших літописів) у писанню імператора Костянтина Багрянородного: „Як управляти держа ­ вою”, — зложеному в 9-18-952 р. (Про дату написання диви Bury: The treatise: De ad- ministrando imperio — в Byzanti nisehe Zeitschrift, 1906). 2 ) Порівн. у літописі Святославові слова про торг на Дунаї: „Ту вся благая схо- дяться:оть Гр-бкь паволокьі, -золото, вино и овощи разноличьнпи, и и-Щеховь и изь Угорь серебро и комони, изь Руси же — скора и воскь и медь н челядь” — Іпат. літоп., л. 50-51 (друк. ст. 13-44). Названо тут ті самі предмети руського торгу, які Мак- дясій зазначує і для північної Руси, не виключаючи й „челяди” (= „ap-paqiq мин ас- XXVI тому записок!. Имп. Акад. Наук) Спб. 1875, ст. 176. 3 ) Диви статтю Вільг. Гейґера: Die Kaspischen Dialekte в І томі страсбурського Grundriss der iranischen Philologie (вип. З, 1899, ст. 347). Б. Дорнь: Каспій (Спб. 1875, прилож. кт> 26 т. записок!, Ак. Наукь), ст. 131. 4 ) Ибн-Хавкаль в Bibliotheca geographorum Arabicorum, т. II. (Лейд., 1873), ст. 268. 5 ) Про цю гірську неприступність оповідає з подробицями напр. історик мусуль ­ манських завоюваннів Валазорій (пом. 892), вид. де Гує, Лейд. 1863-1865, ст. 335. *) Політичне панування, або найбільша перевага, тут належали дейлемській ди ­ настії Джостанідів, про яку (здебільша на підставі нумізматологічних праць Френа) див. напр. у Б. Дорна: Каспій (Приложеніе кь XXVI тому Записок!. Импер. Академій Наукь), Спб. 1875. ст. 63 — 65. 7 ) Zehir-eddin’s Geschiehte von Tabaristan, pars. Text hsg. von. B. Dorn (Спб. 1850), ст. 24. ,Аліди в Табарвстані: Хасан вбн-3ейд(864). 93 свою реальну силу. Ба навіть монета табаристанська вибивалася по дав ­ ньому з написами пеглевійськими, не мусулмансько-арабськпми, дарма що в східній частині Табаристану перебував арабський намісник, а потім, у IX віці, представник от тагиридів, панів східнього Хорасану 1 ). Про всі оті незалежні, або малозалежні прикаспійські володіння диви в розвідках 1850-1870 р. р. акад. Б. Дорна, що поміж ними визна ­ чається своїм обсягом: „Каспій (приложеніе кт> XXVI тому Записок^ Импер. Акад. Наукг)”, Спб. 1875, ст. LVI-J-718. Та ще важні, як сировий матеріял, його Ausziige aus muhammedauischen Schriftstellern, betreffend die Geschichte und Geographie der siidlichen Kiistenlander des Kas- pisehen Meeres, Спб. 1858. Дорн узагалі повидавав у світ і пнші таба- ристанські історичні джерела, про які буде згадка нижче. Або коротше диви у Г. Мельгунова: „О южномь bepert Каспійскаго моря” (Спб. 1863). Зовсім коротко-компендіяльно — у Ф. Ю с т і в додатку до начерку сасанідської історії в Grundriss der iranischen Philologie, т. П (Страсб. 1896), ст. 547 — 549, та ще коротше — С т з н л и Лзнь-Пуль. „Муеуль- манскія династій” (Спб., 1899), ст. 290-292. Сюди-таки до Прикаспія укрилися покривджені омейядами VII-VIII в. нащадки халіфа Алія. Політичної влади вони попереду не мали, а попросту являлися претендентами на далеке халіфство, або на „імамство”. Та після половини IX віку, як зовсім розгнуздали свою своеволю в Багдаді тюрки-гвардійці і покотили халіфат до швидкого занепаду, а хорасанські тагириди теж почали слабішати і мали уважно стежити не стільки за При- каспіем, скільки за діяльністю Я’куба Саффара на сході, — пощастило алідам заснувати в Табаристані (у 864 р.) своє окреме князівство. В цій справі допомогло їм повстання місцевих селян, на межі Табаристана та Дейлема, проти новонадісланого тагиридського управителя: він надумавсь там захо ­ пити, наче нічиє добро, ті ліси й випаси, що належали до громади і не мали окремих господарів-власників. На чолі селянського руху стали аліди, а саме — людина великої фізичної сили, „джалиб аль-хиджара” („що скелі піднімав”) Хасан пбн-Зейд (S64-884) і, в результаті, династія алідів здобула собі тут свіцьку владу та незалежність. Основникові князівства Хасанові нбн- Зейдові пощастило притягти до себе цілу низку не тільки табаристанських, ба й сусідніх дейлемських князів 2 ), і коли йому часом щось загрожувало од військ халіфських або тагиридських, він любісінько міг одійти до непри ­ ступного Дейлема, а там його ніхто вже не міг досягти. Про цих табаристанських алідів можна знайти звістки не тілки в тих джерелах для всехаліфської історії IX та X в. в., що їх спис подано на ст. 1 і далі (Табарій, Мас’удій, ибн-Мискавейг, Біруній XI в., ибн- !) Пор. ст. 31 та 43. 2 ) в їх числі — представника найсильнішої дейлемської династії Вегсудана ибя-Джостана (Табарій IX — X в., III, 1528; пор. III, 1686). ,94 Алідське князівство в Табарнстані IX в. аль-Асір XIII в. і др.) 4 ). Пишуть про них, у відповідних розділах, і спе ­ ціальні історики прикаспійських земель. Поміж ними найцікавіший Мохамед и б н-І с ф е н д і я р поч. XIII в., що в 1216 році написав по перськи свою „Історію Табарпстану” од найста- ріщих до своїх часів, взявши як підставу для оповідання про історичні нелегендарні найстаріші часи тую історію Табаристана, яку, не по перськи, а no -арабськи, зложив був ще в Х-ХІ в. зіяридський письменник Иезда- дій (жив при дворі князя Кабуса 976-1012) * * 2 ). g вкорочений англійський переклад Едв. Бравна з цілого ибн-Ісфендіяра: An abridged translation of the History of Tabaristan compiled about A. H. 613 (A. D. 1216) by Muh. b. al-Hasan b. * Isfendiyar (Лейд., 1905) 3 ). З виходом у світ Бравнової друкованої книжки, можна вже перебутися без давніших описів ману ­ скриптів отієї ибн-Ісфендіярової „Історії Табаристану” 4 ). Не завадить завважити, що хронологія в ибн -Ісфендіяра часто дуже шкандибає. Інших табаристанських істориків, пізніших од ибн-Ісфендіяра, повидавав з німецьким перекладом Б. Дорн в 1850 р.р. під заголовком: Muhammedanische Quellen zur Geschichte der siidlichen Kiistenlander des Kaspischen Meeres. Для нас найважніший (бо найдокладніший) серед отих виданих у Дорна джерел — це Зегіреддін Мар’ашський XV віку: Sehir-eddin’s Geschichte von Tabaristan, Rujan und Mazanderan (Спб., 1850-1858=Muhammedanische Quellen, т. І перський текст, т. V ні ­ мецький переклад). Компіляцію свою Зегіреддін доводить аж до своїх часів (1476). Про инші Дорнові праці згадано наст. 93). Алідське князівство одразу внесло до Табаристану чимало дечого культурного. Бо вже-ж і Хасан ибн-Зейд (864-884) дбав не тільки про те, щоб політично закріпитися в Табарнстані. З нього самого був письменник, поет, тямущий філолог і вчений правознавець 5 ), і він силувався притягати до себе в Прикаспій літераторів і вчених. Те саме далі робив його брат, що обійняв престіл після нього (Мохаммед ибн-Зейд, 884-900), і отож навіть літ п’ядесять після того, у столичному Багдаді в 4 ) От, про Хасана ибн-Зейда широко пише Табарій ІХ-Х в., сер. ПІ, т. З, ст. 1524-1533 під 250=864 роком, ст. 1585-1586 під 251=865 р. і далі (а звідти витяги, з невеликими додатками, у ибн-аль-Асіра XIII в., єгип. вид., т. VII, ст. 44-46 та ст. 57). Коротко у Мас’удія X в. — в „Золотих лугах”, т. VII, ст. 342-343. Споміж геогра ­ фів диви у Істахрія (коло 951 р.) в Bibliotheca geograph. Arab., т. І (Лейд., 1870), ст. 205. 2 ) Йездадієва „Історія Табаристану” до нас не дійшла безпосередно, тоб-то в своєму арабському первоппсі. 3 ) Иноді Едв. Брови наводить і уривки перського тексту. Давніш у Journal Asiatique 1894 (ст. 185-250 та 502-505) подав Дж. Дармстетер з ибн-Ісфендіяра (‘по перськи і французькії) чималі вибірки; тільки-ж тії вибірки торкаються ранніх сасанідських часів, а не того періода, що цікавий для нас. 4 ) Прим., такий опис є у Ріе, в його каталозі перських рукописів Британсь ­ кого Музею, т. І (Лонд., 1879) ст. 202 — 204. Виписки з того Британського рукопису давно був подав W. Ouseley в своїх Travels in various countries of the East (Лонд. 1823; т. III). Та зазначім іще статтю Ф. Шпігеля в Zeitschr. der Deutschen Morgenl. Ges., т. II (1850), ст. 62 — 71, про місцеві табаристанські та дейлемські династії до X в.: Nachrichten iiber Taberistan nach… ben Isfendiar. 5 ) Характеристику Хасана ибн-Зейда історики подають звичайно під р. 270= 884. тоб-то під роком його смерти. Диви, напр., у ибн-аль-Асіра ХШ в., єгип. вид., т. VII, ст. 147. ,Доля ісляму в Прикаспії IX в. 95 двірських халіфських колах, охоче згадували про тих учених, письменників та поетів, що пнулися були до цих алідів, у їхню далеку прикаспійську країну * ). Так само й іслямські справи пішли в цих краях краще, відколи тут запанували аліди: не тільки табаристанці, ба навіть неприми ­ ренні дейлемці почали одтоді хоч трохи охітніш привертатися до мусуль ­ манської віри замість зороастрійства та чистого поганства. Річ звичайна, шо в невеличкій державі, де володарями являлися нащадки пресвятого шіїтського імама Алія, Мохаммедового зятя, іслямське визнання повинно було набратися характеру переважно шіїтського, нехай і не крайнього, та в кожному разі не однакового з тим ортодоксально-соннітським іслямом, який панував у аббасидсько-халіфському Багдаді. Цього сподіватися наперед можна було, знаючи відоме східне прислів’я: „Ан-насо ‘аля діни ль-молюкп “ , тоб-то „Cujus regio, ejus religio”; і справді, географп X віку, згадуючи про мусулманську людність прикаспійських земель, зазначають, що вона дер ­ житься напряму Алієвого, себ-то — що вона шіїтська * * 2 ). В першій четвертині X в., вже геть після Хасана ибн-Зейда та його брата 3 ), мусулманство було поставилося в Дейлемі навіть як офіційна, державна віра. Справедли ­ вість вимагає однако завважити, що іслям показавсь там зовсім по верхов ­ ний. Історик Мае’удій, пишучи в 947 році, з жалем каже: „Тілки-ж тепер віра їхня (ґілянців та дейлемців) знов попсувалася, думки їхні позмінюва ­ лися, і білшина тих людей поприверталася до давньої своєї нечестивостп, дарма що колись уже чимало дейлемських князів та вельмож були перехо ­ дили на мусулманство тай пособляли табаристанським алідам” 4 ). Та ще довго й після того дейлемці задержували свої давні поганські або зороа- стрійські звичаї 5 ). D щаода аЬли ль- ‘ ильми wa ль-адаби еййа-Ьюма wa ма цалет иш-шо ‘ арао фі- Ьима “ — Мае’удій X в.: „Золоті луги”, т. VIII, ст. 353, в оповіданню про літературні розваги халіфа Моттакия (940-944) під 332 =944 роком. Пор. у ибн-Ісфендіяра XIII в. „Історія Табаристана”, част. І. ро-зд. 1 (=ст. 42 і далі в скороченому перекладі Едв. Бравна 1905). 2 ) Диви про це прим у Істахрія (коло 951 р.) та в ибн-Хавкаля (977) в Bib ­ liotheca geographorum Arabicorum, т. І (Лейд., 1370, ст. 205, Істахрій) та т. II (Лейд., 1873, ст. 268, ибн-Хавкаль). Пор. і в пізнішого історика-компілятора ибн-аль-Асіра ХШ в. (егип. вид. т. VIII, ст. 29, під 301=913 роком) згадку про шіїтство прикае- пійців: wa hoM йазЬабуна мазіїаба ш-ші’а. 3 ) А саме вже за часів аліда Хасана Отруша (913-917), що про нього буде мова нижче. 4 ) Мае’удій: Золоті луги, т. IX, ст. 10. 5 ) Пор. цікаву статтю К. Иностранцева: „Обьічаи прикаспійскаго населеній Персіи вь X вікб” — в його дисертації: „Сасанидскіе зтюди” (Спб., 1909), ст. 110 — 135, де автор дає наукове коментування на одне місце з Макдисія кінця X віку (Bibliotheca geographorum Arabicorum, т. III. 2-е вид., Лейд., 1906), ст. 368-370. Таких місць про дейлемські звичаї можна чималенько нашукати і по иншнх историках. Див. напр. у Отбія (почат. XI в.) про траур (жалобу) у ґілянців (на полях, егип. вид. ибн-аль-Асіра, т. XII ст. 22). Або у ибн-аль-Асіра XIII в. під 366=976 р. (егип. вид. т. VIII, ст. 241) про тії обряди X в. ; які одбуваються в дейлемців, коли запанує новий князь. І т. и. ,96 Саманідський емір Ісмаіл виганя алідів з Табаристану (900). Що до політичного алідського становища, то ми вже згори зазначили, що і засновник алідського табаристанського князівства Хасан ибн-Зейд (864-884) і почасти так само його наступник-брат (884-900) довгенько могли почувати себе більше-менче забезпеченими проти тпх своїх сусід, котрі мали-б претендувати на Табаристан. В тих були свої силні клопоти. Бо от, для „панів над правовірними “ , багдадських халіфів, тоді настали були, як добре знаємо, дуже скрутні часи, чи то через внутрішні непорозу ­ міння в Багдаді між кожним халіфом і його турецькою гвардією, чи, знов, і через тії грізні небезпеки, що насувалися на халіфів з окраїн: на півдні — довголітнє завзяте повстання рабів-зенджів у Басрі (869-883), на сході — напір Я’куба Саффара, що й самому Багдадові був загрожував (876), а після себе залишив міцного брата ‘ Амра т ). Знов-же й тагиридська хора- санська держава, яка найближче була зацікавлена в табаристанських справах і таки силувалася в 860-х роках одвоювати назад країну, будь-що-будь не надто вже страшна була табаристанцям-алідам тому, що тагиридська динас ­ тія тоді, в особі свого останнього володаря (малоздатного, хоч і силно зарозумілого Мохаммеда ибн-Тагира 862-873), хиталася вже до занепаду ‘-) гай, як незабаром виявилося, доживала вже була свої послідні дні, доки ій, як відомо, покладено було край через сістанського розбишаку Якуба Саффара (873). От, сусідство саффаридів, що їхнє панування понаставал.) скрізь замість тагиридського, мало-б бути для алідів багато небезпечнішим; але вийшло так, що й саффариди теж не впоралися з Табаристаном і Дейле- мом 3 ). Таким чином, більше як 35 літ, табаристанська держава двох перших тамошніх князів-алідів (864-884, 884-900) трималася самостійно, незалежно, аж доки, на самісінькому початку X віку, тут узяв гору бухарський емір с а м а н і д Ісмаіл. Алідський володар, не зваживши своїх сил, захтів був боротися з Ісмаілом за Джорджан, східню прикаспійську область; але сама ­ нідські війська, „після битви, якої ще й не бачило те століття” (як каже Мас’удій), розбили його, і він незабаром загинув (900) 4 ). Разом з трохи не цілою прикаспійскою країною земля скасованого алід ­ ського князівства увійшла в склад величезної, розлогої саманідської Ісмаіло- 3 ) Пор. вище ст. 50, 54, 58-59. 2 ) Подробиці про боротьбу Хасана ибн-Зейда проти тагиридів, що подані в арабських авторів, згуртовано, без розволіклости, у Г. Вейля: Geschichte der Chalifen, т. П (Мангейм, 1848), ст. 391-394, 449 450. 3 ) Див. прим, у Табарія, сер. III, ст. 1884 — 1886, під роками: 260-261=873-874, про Якубів похід на Табаристан та Дейлем. Як заліз Якуб у дейлемські гори, то ледві звідти викараскавсь, загубивши тисяч сорок свого війська, а жінки гірняків казали були до своїх чоловіків: „Ви не чіпайте тпх зайд, ми самі: їх упораємо”. 4 ) Пор. у нас ст. 71. Про цей безталанний кінець Мохаммеда ибн-Зейда диви в Табарія X в., сер. III, ст. 2201; у Мас’удія X в. „Золоті луги” т. VIII, ст. 194; та у ибн-Йн- скавейга Х-ХІ в., факсим. вид., т. V (Лейд. 1913) ст. 16. З пізніх компіляторів вис- тарчить назвати Хондеміра XV-XVI в.) вид. Дорн: Die Geschichte Tabaristans. Спб. 1850, ст. 83. ,Руський напад на Прикаспій (913). 97 вої імперії. Довелося алідам тимчасово не тілки одсунутися од влади, ба навіть почасти й зовсім ховатися по гірських закутках. Тринацятеро літ (900-913) в Табарнстані правували саманідські намісники. 913-ий рік був для Прикаспія неспокійний. З моря налетіли на країну хижаки-чужинці, в середині країни повстали соціальні заворушення. Тії чужинці, що з’явилися грабувати край, були р у с и, тобто нормани. В Київі тоді був запанував руський князь Ігор, син Рурика (912-945). Не наше діло тут вирішати, чи були Ігоревими підданцями ті хижінападчики- руси, що хмарою налетіли на Прикаспій ] ), чи може то були самостійні або иапів самостійні руси „понтійські”, чорноморські-), себ-то руси-нормани мабуть чи не з болотяного півострова Тамані-Тмутаракані 8 ). Важно лиш знати, що того 913 року 50.000 русів випливло па 500 човнах з Азійського моря на Волгу. Звичайно, що вони повинні були попливти попереду рікою Доном і переволокли свої човни з Дону в Волгу суходолом, там до русла обох рік дуже зближаються між собою. Звідти, з Волги, за дозволом хазар ­ ського царя, що йому руси пообіцяли дати половину здобичі, вонп, проз ха ­ зарську столицю Ітиль, спустилися Волгою в Хазарське (Каспійське) море. ..І розповсюднилися руські кораблі по тому морю”, оповідає історик Мас’удій, що писав 947 року: „і кинулися їхні ватаги на Ґілян і Дейлем, на Таба- ристанські міста, на Джорджанське побережжя, на Нафтову країну (Баку) та вдиралися й у Азербейджая. Руси проливали кров, брали в полон жіноцтво й дітей, грабували людське добро, палили оселі. На всі народи, що сиділи ко ­ ло того (Каспійського) моря, напав жах, всі зчинили галас і лемент, бо з давніх давен не було тут ворожих наскоків, а припливали були сюди ко ­ раблі самісіньких купців та рибалок. Попоравшись у надбережних країнах, руси засіли на островах коло Баку, тай перебули там скількись місяців, і нікому з каспійських народів не можна було до них на тому морі підсту- J ) М. Погодиш.: „11зслі>дованія, замічанія и лекцій”, М. 1846, т. II, стр. 253-257; т. Ш, ст. 142; він-таки: „Норманскій періоді, русской исторіп”, М. 1859, ст. 22-25. 2 ) Б. Дорнт.: „Каспій. О походахі> древнихт. русскихі. вт> Табарнстані.”, додаток до XXVI тому „Записок!. Императ. Академій Наукт.”, Спб. 1875, ст. 31. 3 ) Географ поч. X в. ибн-Росте каже в IV розділі: „Руський край — на такому остро ­ ві, що навкруг нього — невелике море, а обійти його можна за три дні. Він укритий лісом, нездоровий, вогкий: як ступне людина на землю, то земля з вогкости аж дря- гтить”. Ще й Гїсгодін, хоч цього автора не знав, а спирався на пбн-Фадлані, прий ­ шов був до висновку, що в арабів буває мова про русів Тмутараканських, тілки до ­ давав: „Тмутаракань должно почитать завоеваниемь руссов-ь послі ихі. водворенія ві. Кіев-Ь” (Погодин-ь: „Изслїідованія, замішаній и лекцій”, т. II, М. 1846, ст. 257). Без такого обмеження ставляться до тмутараканських русів декотрі новіщі історики. Напр. О. Юхименкова в своїй „Исторіи украинскаго народа” (Спб. 1906, т. І, ст. 13) виразно зазначає, що коли ми спитаємо: „Де жила мореходна Русь, про яку згадують араб ­ ські географи ’ “, то „єсть одна такая мкстность, которая невольно напрашивается вт. отв’Ьт’ь: Таманскій іюлуостровт.”, а в Київі руси „водворились” уже півніш: допіро. в половині X віку. ІСТОРІЯ ПЕРСІЇ. 7 ,98 Дема гог-алід Хасан Отрупі (913). литися” 4 ). Коли ми згадаємо, що в західній Европі включалася в церковні єктенії окрема молитва до Бога, щоб Він-Всемогутній урятував мирний христіянський люд de furore Normannorum, то не важко зміркувати, що мали відчувати всі мусульманські народи Каспія од такого близького нор ­ манського сусідства. І разом з тим, того самого 913 року, виникли серед народніх табари ­ станських мас ще й свої внутрішні розрухи соціяльно-економічного харак ­ теру. І отак, як колись алід Хасан ибн-Зейд зміг використати для себе та ­ мошній аграрний селянський рух, так і тепер знайшовся підхожий ватажок- алід, талановитий, освічений і енергійний, дарма що дуже старий, на ймення Хасан, по батькові ибн- ‘ Алій, а на прозвання Отруш(тоб-то Глухий, чи Глухар, 913-917) * * 2 ). Він, ійдучи за прикладом однойменного йому засновника тутешньої алідської династії, так само добре використав для себе незадово ­ лення народніх мас. Ґрунт він знайшов для себе не тілки в Табаристані, ба й у Ґіляні та Дейлемі, де він був переховувався оті тринацятеро років, коли в Табаристані сиділи були саманідські намісники, і позав’язував там тісні відносини з місцевою людністю. Під демократичним гаслом, випрями- ваним проти стародавніх великих земельних власників-поміщиків, Хасан ОтрІ’ш зорганізував у тому 913 (=301) році демократичне повстання ці ­ лого краю: табаристанців проти саманідів, а так само й дейлемсьгих та ґілянських народніх низів проти своїх дейлемських та ґілянських па ­ зів. Патріярхально-поміщицький лад — каже з жалем проти Отруша один з істориків Х-ХІ в. — встановлено було в країні ще од Ферідуна (мі- тичного іранського царя): Ферідун, як скинув насильника-Зогака, то зва ­ лів, щоб люди спокійно володіли своїми землями та челяддю, — а Хасанові Отрушові заманулося, щоб усякі бунтарі поробилися такими самими госпо ­ дарями, як і справжні люди 5 ). ’ ) Диви у Мас’удія про похід 913 р.: „Золоті луги” т. II (Пар. 1863), ст. 18-22 Повний російський переклад цілого цього місця е в Гаркавого: „Сказанія мусульман- ских ’ ь писателей о славянах’ь и русскихв ” (Спб. 1870), ст. 130-134, а трохи вкорочений переклад давніший — у Григорьава („Журн. Мин. Нар. Просв. “ 1835, т. V, ст. 235 і д.= Погодинь: „Изслідованія, зам-Ьчанія и лекцій”, т. II, М. 1846, ст. 247-250); ще корот ­ ше — в В. Дорна: „Каспій. О походахв древнихь русскихв вь Табаристамт.” (Спб. 1875, ст. VI-VII). 2 ) Оглухнув він на війні, як довбнув його з розмаху один з ворогів мечем у голо ­ ву, — ибн-аль-Асір XIII в., єгип. вид., т. VIII ст. 29 (під роком 301=913). Часто він в істориків титулується попросту „Наеир” (=побідоносець), без усяких инших найменнів. 8 ) Це в розділі про парсійські празники каже аль-Віруній, що свою „Хроноло ­ гію східніх народів” присвятив коло 1000-го року одному з пізніших (уже зіяридсь- ких) прикаспійських володарів. Диви Alberuni: Chronologic orientalischer Volker,hrg. von Sachau (Липеьк, 1878), ст. 221 араб.=англ. переклад (Лондон, 1879) ст. 210. Су ­ часну літописну звістку про виступ Хасана Отруша ми маємо в Табарія під 302= 914 роком (остатнім роком Табарієвого літопису), сер. III, ст. 2291-2292. Ще диви в Мае’удія X в.: „Золоті луги”, т. VIII, ст. 279-280, та т. IX, ст. 4 — 5. У ибн-аль-Асіра XIII в. — єгип. вид. т. VIII, ст. 28-29 (під 301=913 р.) та ст. ЗО (під 302=914 р.). Та ще пор. відповідні місця в спеціальних табаристанських компіляторів (ибн-Ісфендіяра XIII в. і ин.). В компіляції XIV j . b . „Таріх-и Ґозіде” (факс. вид. 1910) див. л. 335. В Хондеміровій (XV-XVI в.) історії Табаристана, вид. Дорн (Спб. 1850), ст. 83 і д. ,Хасан Огруш (913-917) поновляє алідську державу в Табаристані. 99 Почався в Прикаспії заколот. На щастя для людей, пірати-руси, — мабуть тому, що наближалася зіма, а з нею період страшних каспійських морських хуртовин 4 ), — попливли кінець-кінцем назад на Волгу, щоб через Хазарщину вернутися додому. Тут мусулманп наздогнали їх і так люто побили, що аж трицятеро літ після того русп не важилися поновити свої морські забіги на південний Прикаспій * * 2 3 3 ). А в країні, серед неспокою та розрухів, Хасан Отруш досяг того, чого бажав,тобто щоб знов заклалося алідське князів ­ ство в Табаристані замість саманідського намісництва. Саманідське станови ­ ще захиталося тут іще й через те, що і в самій династії самапідській ско ­ їлася небезпечна революція: гвардія вбила еміра Ахмеда (23 січня 914 р.) і посадила па саманідський престіл його маленького синка, осьмилітнього Насра II (диви ст. 76-76). Отак серед заколоту алід Хасан Отруш остаточно запанував у Табаристані. І як сучасні йому, так і дальші літописці халі- фатвької історії мусіли обйективно занотувати, що це не якийсь пройдисвіт- демагог, але дуже добрий правитель: „Хасан Отруш поводився з людьми гарно і справедливо, і люди ще не бачили, щоб хтось инший дбав отак, як він, за правосудність, за добреє правління і за щирую скрізь правду”, кажуть вони :і ). Та не довго судилося цьому старезному дідусеві князювати, щось трохи більше над три роки 4 ). Наступник його (зять) продержався, серед розрухів, ще літ дванацятеро. А далі довелсся алідській династії позбутися коли не цілої своєї табаристанської території, то як-найбільшої її частини, політично ї ) Каспійське море навіть серед літа буває бурхливе, а в зімку — бурхливіше, ніж яке пише. 2 ) Мае’удій нічого не оповідає про якісь дальші руські наскоки X віку, тілки ж ми з инших джерел знаємо, що за трицятеро літ, в 944 році, руси знов налетіли на Каспій і, через ріку Куру, дісталися до Азербейджана тай погромили місто Б е р д а ‘ а. Про цей руський похід на Борда’а диви: а) коротко у вірменського історика Мусія Каганкатуаці з того самого X віку (рос. переклад К. Патканова: „Исторія Агвань” Спб. 1861, ст. 275=Б. Дорнь: „Каспій”, Спб. 1875, ст. 496-497); б) ширше — у арабсь ­ кого історика ХШ в. ибн-аль-Асіра під 832=944 р. (рос. переклад у Б. Дориа: „Ка ­ спій”, ст. 512-515, порівн. ст. 473 про топографію Бердаа). — Пам’ять про тодішні „русь ­ кі” подвиги довго ще держалася не тілки в Прикаспії, ба й по дуже далеких кінцях іранської території. Напр. у початку XI віку хвалебний дієпис султана Махмуда Газ- невидського Отбій, що писав у далекому Афганистані, на високу похвалу бойовим ме; чам каже, що вони — „такі, як мечі русів” („сойуф — кя сойуф ар-Рус “ ); див. друкова ­ ний текст Отбія на полях егип. вид. ибн-аль-Асіра (1290=1873 р.), т. XI. ст. 53. 3 ) Табарій, сер. III, ст. 2292; ибн-аль-Асір ХШ в., егип. вид., т. VIII, ст. ЗО (під 302=914 р.): „wa лям йара н-насо митла -hy фі ‘ адли-Ьи wa хосни сірати -hn wa ица- матя -hn ль -xaqqa”. Пор. ще „Таджарибо ль-омам “ бовейгідського історика ибн-Миска- вейга кінця X в., факс. вид. (в Ґіббовій серії т. V, Лейд., 1913), ст. 90 і далі. 4) Помер Хасан Отруш у місяці лютому 917 j р., маючи зроду 77 літ — диви у Хамзи Іспаганського (961 р): Annales, вид. Ґитвальдт (Липськ, 1844), ст. 241 араб.=ст. 188 лат. (Лип. 1848); ибн-аль-Асір ХШ в., егип. вид. т. Vin, ст. 36 (під 304=916-7 р.). 7 * ,100 Ґїляиець Мердавідж ибн-Зіяр (928). .•зовсім одійти в тінь, тай відступити місце новим володарям 1 ). Бо серед наплутаної боротьби алідів, саманідських намісників або воєначальників та місцевих прикаспійських князів чи то уперто-поганських, чи мусульман ­ ських, — найбільше взяв гору (928-935) зовсім незначний доти нащадок стародавнього князівського, сказатп-б аж шахського, перського роду М е р- давідж ибн-Зіяр з надбережного Ііляну; а з Мердавіджем спільно, хоч иноді не без чималого суперництва, орудував відомий доти ще менче князь- гірняк Б о в е й г (або, як недобре читають, Був) з енергійними синами, з Дейлема, тоб-то з Ґіляну гірського. Про події, які висунули Мердавіджа на гору замість алідів, ши ­ роко оповідає сучасник Мас’удій (т. IX, ст. 15 і далі), що писав у 947 році за оповіданнями самовидців (т. IX, ст. 15, ст. 23); другий, молодший сучасник — короткословний Хам з а Іспаганский (961 р., вид. Ґот- вальдт, Липськ, 1844, ст”. 241 — 212 араб.=ст. 188 — 189 лат.) 2 ). З-посеред пізніших, компілятивних джерел обмежитися можна на двох таких, як ибн- Мщскавейг; „Таджарпб аль-омам” Х-Х1 в., т. V (Лейд., 1913, ст. 271 і далі) та ибн-аль-Асір ХШ в. (єгип. вид., т. VIII, ст. 59 і далі, 66 і далі; близько до Мас’удія). Та звичайно, що путящими джерелами про Мердавіджа будуть і ті письменники, які писали спеціальні історії династії бовейгідської; про них мова ширше йтиме далі, в розділі „Вовейгіди, володарі Багдада”, і там зазначаються не самі-но тії пи ­ сання, які й до нас подоходили, ба й ті, які колись являлися джерелами для инших, а потім загубилися (напр., Сабій X в., порівн. у нае ст. ст. 102). За ибн-аль-Асіром (та ще за пізнішими — ибн-Хальдуном XIV в. та Мірхондом XV в.) критично посистематизував східні звістки про Мерда- віджів виступ it Вейль в Geschichte der Chalifen, т. II (Манг., 1848) ст. 616-620. Вейль, зовсім справедливо, зве Мердавіджа ибн-Зіяра Нлянцем (т. II, 617, 620) мабуть тому, що користувавсь, окрім пізніших компілято ­ рів, іще Хамзою Іспаганським, коротесеньким, але близьким свідком по ­ дій (ще ближчого Мас’удія Вейль не мав в руках). Тільки-ж головний Б Подаємо тут у виносці, щоб більше вже до цього не вертатися, хронологічну таблицю табаристапських алідів: 864 — 884. Хасан ибн-Зейд. 917 — 928. Хасан ибн-Касим (Отрушів 884 — 900. Мохаммед ибн-Зейд, його зять). брат. Хронологія дальших (дрібно-земель- 900 — 913. Саманідські намісники. них і малозначних) не ві- 913-917. Хасан Отрут. дома. Оті остатні, малозначні аліди згадуються в істориків іще й після половини X віку, напр. в історії про Хасана Саббаха 1090 р. Без хронологічних дат можна їхню генеалогічну таблицю знайти у Г. Вейля: Geschichte der Chalifen, т. II (Манг., 1848, ст. 618, в примітці), а Вейль подає тую свою таблицю за всесвітнім істориком ибн- Хальдуном XIV віку. 2 ) Що Хамзу Іспагаиського, хоч закінчив він свою компендіяльну історію аж 961 р., треба вважати за наочного свідка для подій цілої першої половини X в., це виходить з його власних слів, бо він каже, що навіть події 901=291 р. він сам ба ­ чив (ст. 192 араб.=ст. 147 лат.). ,Пишна генеалогія вбогого Мердавіджа ибн-Зіяра 101 Вейлів авторитет (ибн-аль-Асір — егип. вид., т. VIII, ст. 66) іменує Мерда- відже ибн-Зіяра однаково дей лем це м, як і Вовейга; так само чинять і инчі пізніші автори (от, хоч би Абульфида XIV в., царгород. вид., т. 11> ст. 78). Очевидячки, вони міркують, що коли Дейлем треба вважати за гірську частину Ґіляну, то і на Ґілян можна дивитися як на надбережну, надморську частину Дейлема. Але що батьківщина Зіярової сім’ї — Ґілян, це любісінько зазначає й ибн-аль-Асір, у другому місці, в оповіданні про Мердавіджевого брата Вешмґіра (егип. вид. т. VIII, ст. 84). При нагоді можна зазначити, що в тих звістках за Прикаспій, які звідусіль рясно нагуртував Б. Д о р н в усяких своїх розвідках або ви ­ даннях, назва „Дейлем” для надбережної, не гірської частини, себто спе ­ ціально для Гіляну, трапляється аж надто часто. — Иноді обидві країні звуться „Дейлеман” з закінченням ан. Дорн навіть так був і хтів ви- толковупати цю (чисто перську!) форму на ан, як арабське dualis: „Ка- дусійцм жили в’ь нмніипнем ’ ь Гиляні и Дайлем ’ Ь, т. е. ви ДайлематгЬ, илп обопхь Дейлемахь” каже він (Дорнь: „Каспій”, приложеніе кт> XXVI тому Записок!, Имп. Ак. Науки,, Спб. 1875, ст. 68). З історично-граматичного боку ця Дорнова етимологія живовидячки не правдива, і навіть сам Дорн у своєму додаткові до того самого „Каспія” зробив уже уступку: „Не хочу прямо увірять, что а а -окончаніе двойственнаго числа, но за ­ мічу, что оао встрічается во многихть названіяхь страт, и містностей, котормя били разділеньї на дві части, как Ґілян, Хазаран, Джорзан” („Каспій” 1875, ст. 176) 1 ). В цих Дернових антиетимологпчних міркуван ­ нях цікаве для нас лиш констатування того факту, що дейлемців можна звати й гілянцями, а і’ілянців -дейлемцями. ! Мердавідж нбн-Зіяр і Бовейгова сім’я не обмежилися вже самісінь ­ кою прикаспійською землею або найближчими її пограпиччями. Вони вийшли геть далеко по-за межі Прикаспія тай обернули свої змагання не стільки на ­ віть проти своїх недавніх сюзеренів-самапідів, скільки проти арабського ха ­ ліфате й халіфської столиці Багдада, де сидів чужий для них-шіїтів абба- сидський „пан над правовірними”. ПІ. Зіяріди і Мііии. Пишна генеалогія ибн-Зіярової та Вовейгової сім’ї, що погано мириться з їхньою первісною бідністю та чималим варварством. Розповсюджуючи свою державу по за ­ хідній Персії, Мердавідж ибн-Зіяр (928-935) незабаром підходить близько до араб ­ ських халіфових земель; рівночасно Бовейгіди заберають Шіраз. Передчасна загибель не дає Мердавіджеві захопити халіфський Багдад і коронуватися на іранського „царя над царями” (935). Вегамґіра ибн-Зіяра (935-967), Мердавіджевого брата й наступ ­ ника, бовейгіди одтісняють назад до рідного Прикаспія, а халіфову столицю Багдад ’ ) Під „Д ж о р з а н “ розуміє Дорн „два Джурза (дві, Грузія), т.е. по сю п по ту сторону Кури, слідовательно Грузію вь полномь ея обьем-Ь, и в г ь та комі, случа’Ь X а- а а р а н означало би страну Хазари, по сю п по ту сторону Дербенда” (див. „Каспій” 1875, ст. 142). Але ще частіш закінчення ан вживається в персів для таких місцево ­ стей, де про жадну подвійність не може бути й мови, ,102 Пишна генеалогія вбогого Мердавіджа та Бовейга. звойовують сами (945) і загортають усю дотогочасну каліфову свіцьку владу в свої руки. Тим часом, через бовейгідську небезпеку, прикаспійська держава зіяридів само ­ хіттю знов сполучається з саманідського (коло 944). Дуже культурний характер зія- ридського прикаспійського князівства Х-ХІ в. із столицею г’орі’аном. Хронологічна таблиця зіяридів. Князівську генеалогію мають у літописах і Мердавідж пбн-Зіяр і Бовейгіди аж надто славну. Мердавіджева родословна таблиця виводиться од саманідського шаха Канада (488-531), того самого, що й великому Хос- рову І Анушірванові був батьком; а бовейгідська генеалогія з’язується з ім’ям іще давнішого шаха Беграма 1 ура (420-438 * * 2 ). Або ще, у декотрих істориків бовейгідський родовід з’язується з ім’ям остатнього саманідського шаха ЙездиГерда III (628-651), що, рятуючись од арабського завоювання, переховувавсь якусь добу в північних країнах Ірану, коли не в самім Прн- каспії, то поблизу його; діти Йездигерда III мали оселитися в Дейлемі 2 ). Може бути, що таку пишну генеалогію пізніш повигадували для зіярп- дів, а вже тим паче для бовейгідів послужливі їхні історики 3 ). Та хоч би х ) Про ці родоводи (ще й про саманідський) диви в аль-Бірунія (коло 1000 р.) в його „Хронології східніх народів”, вид. Едв. Захав, араб. ст. 38-39 (Липськ 1878)= англ. герекл. (Лонд., 1879), ст. 44-48. Найперший, хто записав шаха Беграма як предка для бовейгідів, безперечно був бовейгідський двірський історик Сабій кінця X в., бо про це свідчить його сучасник аль-Біруній (араб. ст. 38:2-3), і пізніші істо ­ рики звичайно покликаються в цій справі саме на Сабія (прим. „Таріхи Гозіде” 1330 р., факс, вид., Лейд., 1910, л. 413 — 414; або Мірхонд XV в. „Історія бовейгідів”, вид. Вількен, Берл., 1837, ст. 13 перс.=ст. 58 кім.). Коли ибн-аль-Асір ХШ в. (єгип. вид., т. VIII, ст. 91, під 321=933 р.) визнає для бовейгідів сей самий родовід од Бег ­ рама Ґура, то він покликається на бовейгідського письменника ибн-Макулю, що по ­ мер між 1082-1094 р.р. і так само черпав напевне не звідки, як із Сабія X віку. 2 ) Од Йездигерда III виводить бовейгідів (без особливої категоричності!) бовей ­ гідський вельможа ибн-Мискавейг Х-ХІ в., в супротивність свойому сучасникові Сйбіеві (бо в того, ми вже бачили, предком названо Беграма V Ґура). 3 ) Абу-Ісхак Ібрагім ас-Сйбій (ум. 994 р.) писав свою „Вінценосну” історію бо ­ вейгідів (981) за спеціальним офіційним наказом од шіразького бовейгідського воло ­ даря ‘ Адодеддовле (ум. 983 р.), і коли один з приятелів спитавсь був у Сабія, над чим він працює, Сабій іронічно одказав: „Складаю всякі дурні побрехеньки та по ­ важні брехні,… абйтїла анмацо-Ьа wa аказїба ль-фодаЬаи” (ибн-Халликян,„єгип. вид., т. І, 12=англ. І, 37, ширше про Сабія — у Та’алибія 961 — 1038 в його „Йетімет ад- даЬр”, т. II. 23 — 86). Чи не в гурті всіх отаких „побрехеньок” мав подати Сабій і сасанідську генеалогію для бовейгідів? Біруній, пишучи про тії генеалогії літ на двадцятеро після Сабія, в авоїй „Хронології”, яку присвятив тодішньому представни ­ кові зіяридів (коло 1000 р.), натурально визнає сасанідськпй родовід у зіяридів за правдивий; але підносить іронічні сумніви, чи можна покладатися на сасанідську генеалогічну таблицю у бовейгідів (ст. 38: 11-15 араб.=ст. 45-16 англ.). В XIV віці Абульфида в своїй „Історії” (царгород. вид., т. II, ст. 83) пише: „Бовейг був дейле- мець, посереднього становища, а як видбали його діти велику державу, то з’явилася в них славна генеалогія, аж од сасанідських царів”. Цей рішучий скептицизм у Абульфиди цікавий тим, що тут доводиться Абульфиді різко одступати од ибн-аль- Асіра, якого він звичайно переписує або вкорочує без великих мудрувань: а вже-ж ибн-аль-Асір (єгип. вид., т. VIII, ст. 91) виразно зазначав, що бовейгіди — саеанід- ського роду. ,Анекдоти про малокультурну Мердавіджеву сім’ю. 103 вона була й зовсім правдива, непідроблена ’ ), однаково ибн-Зіяр із Бовей- гом ані трохи не скидалися сами на величніх сасанідів. Не було в них ані дідівського багацтва, ані тієї тонкої культурносте, яка часами довго дер ­ житься і в збіднілих аристократичних сім’ях. Харпаки, варвари (хоч вроду й розумні і талановиті), нагадували вони собою хіба отих сучасних несчис- ленних дрібних безграмотних кавказьких „князей”, що їми на наших очах аж кишить Кавказ, що вони густо-часто не мають навіть у що вдягтися, а як у котрогось є „духан”, то це вже пан на всю губу. Судити про той примітивний, чисто селянський побут, серед якого зріс і жив Мердавідж ибн-Зіяр у своїм Ґіляні, доки вибився в люди, ми можемо з характеристичного літописного оповідання про його рідного брата Вешмгіра ибн-Зіяра. Оповідання стосується не до першого виступу Мерда- віджевого, а до трохи пізніших часів. Уже як пішла Мердавіджева військова кар’єра гладенько, уже як позиойовував він декотрі землі тай здобув собі на них інвеституру од багдадського халіфа, згадав він про свого брата Вешмгіра, що залишивсь на батьківщині в іїляні. Вирядив він посланця, нехай привезе Вешмгіра з іранського краю до Іспагану (в 932=320 році). — „Діставсь я нарешті до їхнього села — оповідає посол — зачав я запитувати про Вешмгіра. Показали міні, де він; а він саме тоді, разом з деким, був сіяв риж. Як побачили вони мене, кинулися всі до мене: босі, голі, в дірявих штанях із крашеної матерії, в подертій одежині- Привітавсь я з Вешмі ’ іром ибн-Зіяром, сказав, шо мене надіслав сюди його брат Мердавідж ибн-Зіяр; тепер, мовляли, є в Мердавіджа цілії країни, де він панує, єсть і гроші, і таке инче. А Вешмгір непристойно прихнув ротом: „пппррр”, иаче хтів напаскудити братові на бороду. Каже: „То це вже мій братік одкинувсь од шіїтства й передягся по аббасид- ському?! 2 ) “ Ледві-ледві пощастило міні вмовити Вешмгіра, щоб поїхав укупі зо мною до Мердавіджа. Як подорожували ми разом, надививсь я добре на цього невігласа; через свою грубу необтесаність робив він такі вчинки, що й переказувати про них соромно. Це вже потім він ви ­ люднів” 3 ). Коли в цьому грубо варварському, некультурному парубоцькому обра ­ зові Мердавіджевого брата буде важкенько вгадати родоначальника тієї інте ­ лігентної зіяридської династії, що потім визначилася своєю не-аби-якою лю ­ бов’ю до культури й освіти, то так само і в звістках про Бовейга, за його молодших літ, буде важко добачити родоначальника теж дуже культурної 7 ) Мердавідж напевне щиро вірив у свою сасанідську генеалогію. Це видно з усієї його поведінки (про що буде мова нижче). Зазначити ще раз варто, що ті істо ­ рики, які сумніваються про сасанідство бовейгідів, не підносять ніяких сумнівів про Мердавіджа (напр. Біруній, Абульфида). 2 ) Себто: згодився взяти інвеституру од багдадського халіфа. 3 ) Це оповідання про Вешмгіра диви в ибн-аль-Асіра ХШ в., єгип. вид., т. VIII, ст. 84 (під 320=932 р.). ,104 Анекдоти про вбогі дитячі літа Бовейгових хлопців. династії бовейгідської. Ще як Бовейг був у Дейлемі бідним рибалкою * ) і ніхто на світі ним не цікавився, приснивсь йому віщий, пророчий сон, який нагадує собою те, що колись було приснилося старо-медійському цареві Астіягові про Кира, майбутнього пана Азії. Сон — трафаретний; мабуть чи не кожному азійському завойовникові належить його бачити 2 ); та характе ­ ристична з культурного боку саме тая варіація, в якій він приснився дей- лемському гірнякові, Бовейгові. І взагалі ціле оповідання про той сон по ­ вне характерних побутових подробиць. „Як жив Абу-Шоджа. * Бовейг у своєму Дейлемі — переказує істори ­ кові X в. один з його приятелів — був він людина не дуже заможна, і ото померла йому жінка тай покинула трох спнів-сиріток. Сильно Бовейг жу ­ ривсь, і навідав його я- Почав йому докоряти: „Хіба-ж можна так силно побиватися! Як-що тобі, дорослій людині, журба не завадить, то отих твоїх бідних хлоп’ят вона вб’є. Може, котресь із них ще й помре, і буде тобі така туга, що й за жінку-покійиицю забудешся!”. Отак я його розва- жав-розважав, далі забрав із собою і його і дітей, щоб трохи розвіялися, тай завів до моєї хати, нехай щось з’їдять. їдять вони, трохи вже повеселішали, аж іде якийсь чолов’яга і каже, що з нього звіздочот-ворожбит, товмачить сни, пише чарівні за ­ мови та талісмани і таке инче. Бовейг прикликав його тай говорить: „При ­ снилося міні, наче я сів помочитися 3 ), і задзюрила з мого черева 4 ) не солона вода, а величезний огонь. Той вогонь широко порозходивсь на всі боки і піднявся в гору, аж мало-мало не дістав до неба. Далі — розіл ­ лявсь, і сталося три вогненні гиляки, а з кожної гиляки позростало нове віття, і цілий світ засияв од тих вогнів. І побачив я, що перед тими во ­ гнями покірно хиляться геть усі люди на світі”. — „Це соп не-аби-якпй — сказав астролог — та не скажу до чого він, як не даси одежину, коня та осла”. На те Бовейг: „Та їй Богу, в мене є тілки тая одежина, що оце на міні! Коли ти її в мене забереш, то я залишуся голий!”. — „То даси десять червінців” — сказав астролог. „Десять?! — одказав Бовейг: — в мене й одного червінця нема, то звідки я дам тобі десятеро!”. Тоді астролог узяв од нього так собі де-що й оголосив: „Знай, що троє твоїх синів за ­ володіють землею і всіма, хто на землі. І підніметься їхня слава високо до небес, отак як високо піднісся той огонь. 1 народиться од них безліч царів, отак як ти бачив оте гилля”. — „Чи тобі не сором глузувати з мене?” — спитав Бовейг: — „З мене людина вбога, а мої діти — це-ж оці бід- пята, оці тройко. Яким побутом вони поробляться царями?”–„Назви міні час-годину, коли кожне з них на світ прийшло”, — сказав астролог. Бо ­ вейг розказав, як пам’ятав. Звіздочот заходився обчисляти гороскоп, по ­ 4 ) Про Бовейгове рибальство дивну ибн-Халликяна ХПІ в., егип. внд., т. І, ст. 361 =англ. II, ст. 332 (мабуть чи не з „Шозур” ибн-аль-Джавзія, ум. 1201). Незвідкп лп- бонь, як з ибн-Халликяна, дає тую звістку ибн-Тиктака (1302): „Фахрій”, вид. Аль- вардт (Гота, 1860), ст. 325. 3 ) От, потім ми зустрінемо Астіягів еон ще й у історії султана Махмуда Газ- невідського, завойовника Індії. 3 ) В арабському первопису нема „сів”,; тілки-ж, як відомо, на сході людпна для малої потреби так само присіда до землі, як і для велико?. ■* ) В первопису крутенько: „мин закарі”=е репе шео ,Мердавідж у Прикаспії <928); з ним Бовейгові діти (931). 105 тім узяв за руку Алія (майбутнього Імадеддовлю Шіразького), поцілував її і сказав: „Пануватиме над землею найперше оцей, їй Вогу, а тоді — оцей”, і він узяв за руку брата його, Хасана (майбутнього Рокнеддовлю Рейського) 1 ). Бовейг розлютувавиь і гукнув до дітей: „А ну! наплеіціть добре пику оцьому мудрецеві! Годі йому глузувати з нас! “ . Дітвора кинулася до звіздочота, нахалястала йому обличчя. Він благав, щоб вони його помилували, а ми дивилися й розлягалися сміхом. Далі діти дали во ­ рожбитові покій, а він і каже: „Ну, то пригадайте ж оце все тоді, як по ­ робитеся царями, а я прийду до вас”. Ми знов давай реготатися. Наре ­ шті дав йому Бовейг десять диргемів. А що сталося пізніш, це відомо” – ’ )• Мердавідж ибн-Зіяр, покинувши хліборобство і ув’язавшись у табари- станські військові свари поміж алідами та саманідськими намісниками та місцевими дрібними князьками або отаманами, був у 928 році вже найви- датнішою політичною фігурою в Прикаспії :! ). Рибалка Бовейг із своїми трома парубками (молодшому було літ 15-16) 1 |, що доти або з батьком укупі рибалчплн, або дрова в лісі на продаж рубали та важкі оберемки на своїх головах тягали 5 ), теж пішли шукати військового щастя серед отих прикаспійських усобиць тай одразу добре визначилися й вибилися вгору, як отамани чи воєначальники своїх хоробрих дейлемських загонів. Нарешті прилучилися вони з своїм гуртом земляків до Мердавіджа ибн-Зіяра “), і здобули в нього дуже почесне й поважне місце, — звісно, не стілки батько, підтоптана вже людяна, спілки його молрдці-сиаи 7 ). З Прнкаспія надто швидко розповсюднилася Мердавіджова влада на південь, тай халіфової санкції дочекалася незабаром s ). Саме на прикінці 931 року 9 ) ми вже ба- х ) А наймолодший Бсвейгів хлопець звавсь Ахмед (майбутній Мопззеддовля Багдадський). -) Ибн-аль-Асір ХШ в., єпш. вид., т. VIII, ст. 91 (під 321 — 933 р.). Немало до- словно те саме оповідання у ибн-Тиктаки (1302): „Фахрій” вид. Альвардт (Гота 186’)), ст. 325 — 327. З невеличкими вкороченнями по-перськи у Мірхонда XV в.: „Історія бо ­ вейгідів”, вид. Вількен (Верл. 1837), ст. 13 — 11 перс.=ст. 58 —59 кім. :і ) Ибн-аль-Асір ХШ в., єгип. вид., т. VIII, ст. 67 під 316=928 р. (пор. ибн-Ми- скавейг Х-ХІ в., факс, вид., т. V, ст. 302 і далі). 4 ) Ибн-аль-Асір, VIII, 95 (під 322=931 р.). Той парубчак (Моизз) навіть у 931р. не мав борідки. 5 ) Про їхнє дроворубетво диви в Моиззовому життєпису у ибн-Халликяна XIII в., єгип. вид., т. І. ст. 56=англ. І, 156 (за „Шозур-аль-одуд “ ибн-аль-Джавзія, що помер 1201 рд. .Мабуть чи не звідти- у пбн-Тиктаки (1302): „Фахрій”, вид. Альвардт (І ота i860), ст. 325. °) Сталося це, певне, в 931=319 році, тоді, коли взагалі дейлемці густими ла ­ вами звідусіль були вливалися в Мердавіджеве військо: ,wa ацбалет ид-Дейлямо илей -hn мин кюлли нахийатив ли базли -hn wa ихсани -hn ила джюнди-ііи, фа ‘ азомат джойушо -ho wa каеорат ‘ асакиро-1іо “ -ибн-аль-Асір ХШ в., єгип. вид., т. VIII,ст. <7. ‘) Ибн-аль-Асір, т. VIII, ст. 92 (під 321=933 р.). 8 ) Це були остатні роки довголітнього панування халіфа Моктаднра (908-932), що за ним наступив божевільний маніяк-халіф Кагир (932-934). !! ) Сучасник Мас’удій (пис. 947) не подає ніякісінької дати, навіть року не за ­ качує. Точну дату (16-го зулькаде 319 року=24 грудня 931 р.) ми знаємо од дру ­ гого сучасника — Хамзи Іспаганського (961): Аппаїез, вид. Ґотвальдт (Липськ, 184 1), ст. 242 араб.=189 дат. У ибн-аль-Асіра ХШ в. зазначено попросту 319=931 рік (вгип. вид., т. VIII ет. 78). ,чимо в пбн-Зіярових руках офіційно визнану розлогу північно-західню перську державу зіяридську, незалежну од північно-східніх волода- рів-саманідів, попросту під номінальним сюзеренітетом аббасндського халіфа, що йему завойовник-Мердавідж 3 ‘ обов ‘ язався виплачувати ‘ 200,000 червінців річного податку. Або чи не точніш буде назвати тую державу лиш „Мер- давіджова”, ніж „зіяридська”, бо дальші представники зіяридської династії, що пам’ятні тілки в історії перського письменства, але не політичного впливу, не панували вже на такій великій простороні, як сам Мердавідж ибн-Зіяр. Мердавіджова перська держава обіймала собою, по 1-ше, білшу частину прикаспійських земель (в де-котрих округах держалися ft далі, після Хасана Отруша та його зятя, аліди), і там само була справжня, невідчужна зіяридська столиця м. І орґян; по 2-ге .. вона обхоплювала собою землі західньої Персії: всю Медію, включаючи і ближчі до Каспія такі міста, як Казвін та Рей (приблизно по теперішньому Тегран) і більш пів ­ денні міста, як от Гамадан (Екбатаяу), Хольван (на допливі Тигра, па ме ­ жах халіфової Месопотамії) і навіть такий далекий південний пункт як Т снага я, де була в Мердавіджа пишна військова резиденція й стояло го ­ ловне Мердавіджове військо J ). Білше того: безцеремонно порядкував ибн- Зіяр іще й далі на південь, у Хузистані (давній Сузіяні) 2 ). Тимчасон б о- вейгіди, на власну руку, захопили трохи згодом Шіраз (934) 3 ), де підмоглися матеріально, щасливим випадком здобули гроші, на самостійне воювання і змогли з Шіразу заразісінько зробитися панами вже пад цілою провінцією Фарсом 4 ); Шіраз — столиця для Фарса. Той, хто мав головну команду над військами, іцо одібрали Шіраз од халіфського намісника, був найстарший Бовейгів син Абуль-Хасан Алій, почесно прозваний Імад-ад-довле („стовп держава”), чи коротше — І над. Деякі подробиці про його запакування над Шіразом варті уваги, як характеривтичні для тих часів. Військо, вступивши в місто, вимагало грошей і грозилося, що коли не дадуть платні, то всі порозбігаються. В Імада. грошей уже не було, а чинити здирства над людністю він не бажав. Сильно роздумуючи, що йому далі діяти в тій скруті, сидів Імад самотою в шіразькому гу ­ бернаторському палаці, коли побачив над своєю головою гадюку. Вона вилізла з одне! щілини в стелі тай сховалася в другу. Імадові стало ‘) Стояло того війська там в Іспагані тисяч 40-50, — див. Мае’удій (917): „Зо ­ лоті луги”, т. IX, ст. 26; ибн-аль-Асір XIII в., егип. вид., т. VIII, ст. 78 (під 319=931 р.). 2 ) Про Мердавіджові дії в Хузистані див. у ибн-аль-Асіра, т. VIII, ст. 78 (під 319=931 р.) та т. VIII, ст. 98 (під 322=934 роком). я ) А саме — в червні 934 р., цей-то в джомаді П-ому 322 р.; див. ибн-аль-Асір, єгип. вид., т. VIII, ст. 94. Зазначуємо це, бо Вейль у своїй Geschichte der Chalifen (т. II, Мангейм, 18-18, ст. 653) підкреслює, що не міг у джерелах своїх знайти точно вказаного місяця. 4 ) „Тамаккяна ( ‘ И м & до – д – долулє ) мин Шїраза wa Фарпса” — ибн-аль-Асір, єгип. вид. т. VIII, 95 : 27 (під 322=931 р.). Пор. ибн-Мискавейг Х-ХІ в., факс, вид., т. V (Лейд., 1913), ст. 459 і далі. ,Бовейгідн вбиваються в силу і забирають Шіраз (93-1). 107 боязко, щоб вона, часом не звалилася йому на голову. Він прикликав свою сторожу, нехай вони розберуть те місце в стелі. Розібрали — поба ­ чили потайні двері, а за ними окрему світлицю, де стояло десять скринь, набитих грішми та- золотим посудом, ціною на півмільйоиа червінців. То Іі’.ад уже мав чим розплатитися з вояками. Та ще не був ділу край. Треба було бовейгідові пошити собі одіж, і закликав він того самого кравця, що доти шив на халіфового губернатора. Кравець був глухенький і до того заляканий. Не розчувши Імадових запитань, він, тремтячи, за ­ явив: „Ті скрині, що в мене на сховку, то-ж не мої, а халіфового губер ­ натора. Я й не одчиняв їх”. Здивований князь звелів притягти їх до себе. Було скринь осьмеро, а в середині — гроші та дорогая одіж, ціною на 360.000 червінців. А зминуло ще трохи часу — познаходив Імад-бовей- гід іще й ті скарби, що були приховали їх саффариди (Якуб ибн-Лейс та його брат Амр), як панували тут у Шіразі 4 ). Закопані скарби взагалі грають чималу ролю в побутовій історії тих часів, а 3 ‘ окрема в бовейгідській. Імадів небіж Адод, що потім най- білше вславився споміж цілої бовейгідської династії, теж здобув незлі ­ ченного скарба через лисичу нору, яка вела до підземної скарбниці, а викрив тую нору один вояк, полюючи лиса 2 ). Не треба зрештою випускати з уваги, що в оповіданнях про схо ­ вані чи закопані скарби звичайно бува чимало матеріялу апокрифічного, фольклорно-бродячого, який сьогодні пристосовується до однієї особи, взавтра — до другої. От хоч би отой самий анекдот про скарби, викриті через полювання на лиса: у історика Ґярдізія XI в. (певне за Селляміем X в.) він коротенько розповідається про одного з хорасанських вельмож кінця VIII віку, ще за часів халіфа Гаруна ар-Рашіда 3 ). Або знов: з трохи пізніших часів, про сельджуцького славнозвіс ­ ного везіра Низамольмолька (уб. 1092) теж оповідається анекдот, як він саме під найскрутяішу хвилину свого життя знайшов горщика з чер ­ вінцями, що його закопав у мечеті один сліпий жебрак (Мірхонд: Історія сельджуків, вид. І. Вуллерс, Ґісен 1838, ст. 135-136 перс.=ст. 119-121 нім.). : ) Про оці закопані чи приховані скарби диви напр. у ибн-аль Асіра XIII в., егип. вид., т. VIII, ст. 95 та в ибн-Халликяна ХНІ в., єгип. вид., т. І, ст. 36-1 араб. =англ. II, 333 (ибн-Халликян покликається на тую історію хорасанських правителів, що написав аль-Мамуній XII в.). По перськи — в „Таріхи Ґозіде” 1330 р„ факс. вид. (Лейд. 1910), л. 415-416, та в Мірхондовій XV в. історії бовейгідів, вид. Вількен (Берлін 1837), ст. 16 перс.=ст. 61 нім. 2 ) Широко й цікаво про отой скарб лисичої нори,, з романтичними, інтриган ­ ськими подробицями, оповідає Мірхонд XV в. в історії бовейгідів, вид. Вількен (1837), ст. 23-24 пере.=ст. 68-70 нім. Покликається Мірхонд на „Таріхи Кивамі”, тоб то мабуть чи не на котрусь історію Шіраза, або цілого Фарса, присвячену тому чи на ­ шому везірові-меценатові Кпвамеддіпові, яких ми знаємо в Шіразі XIV в. (Ми були-б сказали, що первісним джерелом любісінько могла-б бути одна з .побрехеньок” Са- бія X в., відомого „сихг дііль мастера”, коли-б Мірхонд не мав иноді звички цитувати Сабієву „Вінценосну історію” безпосередньо). Охоче переказується цей анекдот про лисичу нору в пізніших компіляціях, напр. в „Таріхи Рейдер” 1611-1617 р. З поміж старіших істориків мабуть чи не про ту саму подію оповідає Равендій, автор сель ­ джуцької „Рахет ес-содур” 1203 р., що її описав Ед. Бравн у Journal of the R. Asiat. Society 1902, July (там на ст. 584 ми маємо тілько голий заголовок „An ancient trea ­ sure found in Kirman in the time of the House of Daylam”). 3 ) Ґярдігій, л. 97. вид. В. Бартольд (Спб., 1898 в „Текстахть “ =„Туркестаігь ‘ ‘ , часть І). ,108 Мердавідж хоче статися іранським „царем царів”. Узагалі таких анекдотів про скарби можна запитувати безліч, .і хочби де-які з них були й апокрифічні, всі вони однаково ілюструють тую велику вагу, яку за тих часів люди надавали закопаним скарбам. Супроти Мердавіджа ибн-Зіяра брати-бовейгіди ] ) повели себе доволі пристойно. Вони, заволодівши Шіразом і фарською областю (934), зобов’я ­ залися поминати Мердавіджеве ім’я на єктеніях („хотбах”) у Фарсі, і тим самим офіційно, привселюдно визнали Мердавіджеву зверхність над собою: та ще й один з трох братів навіть поїхав жити коло самого Мердавіджа в Іспагані, як поручник за васальну вірність двох других братів 2 ). Таким чином, поміж ними та Мердавіджем встановилися, кінець кінцем, добрі відносини, і Мердавідж зміг заспокоїтися, що з їхнього боку ніщо вже йол;, пе загрожує. Бо перед тим, уже здавненька, вія синів Бовейгових почав був чимало-такп опасуватися s 6 6), і оце-ж як узяли Вовейгові діти Шіраз та цілий край Фарс, Мердавіджеві дуже й дуже трівожно стало було 4 ); доки він ве забезпечив собі бовейгідську вірність, боявсь вія був, що з Фарси бовейгіди зовсім легко можуть дістатися до халіфської столиці Багдаду; а вже-ж тую столицю він, Мердавідж, мріяв сам захопити із свого Іс- пагану 5 ). Бо честолюбивість у Мердавіджевій душі сильно тоді грала. Чи прав ­ дивий був його пишний сасанідський родовід, чи не правдивий, а нама ­ гавсь Мердавідж держати себе так, як колись себе держали справжні са- санідські шахи, блискучі володарі передіслямського Іран}. В своїй столиці Іспагані завів він роскішний, величний двірський церемоніал. Звелів пін зробити золотий трон для себе і срібні трони для своїх воеводів, тай коли одбувавсь парад або двірське послухання, то пишно вбраний Мердавідж ибн-Зіяр із своїми двораками гордовито садовилися па тих дорогоцінних престолах, а оддалік ставали лави війська. Говорити людям безпосередньо до Мердавіджа було заборонено: треба було вдаватися до його камергерів („ходджаб”), камергери робили володареві доклад, а люди боязко трима ­ лися на почесній віддалі од свого пана * 5 ). Залишалося Мердавіджеві ще тілки піти походом ла Месопотамію та на Багдад, звоювати їх, скинути мі- 4 ) Найстарший пізніше почесно звавсь, як ми були згадували, „стовп дер- жави “ =Імад-ед-довле (Абуль-Хасан Алій), середульший брат — „підпора держави” =Рокн-ед-довле (Абу-Алій-Хасан), наймолодший — „зміцнитель держави “ =Моизз-ед- довле (Абуль-Хосейн Ахмед). 2 ) Ибн-аль-Асір XIII в., єгип. вид., т. VIII, ст. 99 (під 322=931 р.). :! ) і заздрити їм — ибн-аль-Асір, егип. вид., т. VIII, ст. 92-93 (під 321=983). 4 ) „пштадда заликя * алей-Ьи “ — ибн-аль-Асір, т. VIII, ст. 98 (під 322=931 роком). 5 ) „(ликей) ля йабца ли ‘ Имади-д-долулати тарїцон пля ль-халіфати, wa Saq- С-ода-Ію hywa мин нахнйатн И$ба1іааа “ — ибн-аль-Асір, єгип. вид. т. VIII, ст. 9S-99 (під 322=931 р.). 6 ) Ибн-аль-Асір, егип. вид., т. VIII, ст. 67 (під 316=928 р.) та т. VIII, ст. 105 (під 323=935 р.). У Мае’удій (917) трохи коротше, т. ЇХ, ст. 27. ,Мердавідж виряжаеться з Іспагану на халіфський Багдад (93»). 109 зерного, безсилого багдадського халіфа, тай поновити престіл сасанідських царів, і то вже навіть не в Багдаді, а в давньому історичному шахському Ктесіфонті. Мердавідж мріяв, як він піднесе тую аршакідську і сасанід ­ ську столицю Ктесіфонт з її руїн, наново її забудує, поновить палати хос- роїв, сам оселиться в них і скаже себе величати „ш;і1іен-шаЬ “ ==„цар над царями” т ). Аббасидських халіфів, отаких як недавній той божевільний виродок Кагир (932-934), що в своїх палатах не випускав гострого спи ­ са з рук і мов скажений гнівно метав того списа в людей за найменче сперечання або провину * 2 ), скинути з престоли і не шкода було 3 ), і не важко було-б це зробити при тодішньому безпорадному становищі багдад ­ ського халіфати. Адже-ж халіф (чи його турки-майордоми) був тоді справ ­ жнім фактичним господарем тільки над багдадською областю в Месопотамії і подекуди в найближчих сусідніх місцевостях 4 ); тай у багдадській цари, пі він порядкував не самостійно, а через отих своїх турецьких майордомів „емірів над емірами”, що з ними, знов, сварилися инчі туркп-гвардійці і знесилювали навіть тую невеличку територію, яка ще була залишилася за халіфом. Сам халіф був тільки лялька в чужих руках. 1 коли одному в тюрків-майордомів за часів того самого халіфа (Радия), проти якого висту ­ пав оце Мердавідж, стало нахабства випустити в світ монету (дінари та диргеми) з своїм образом і написом: „влада належить тілки преславному емірові Беджкемові, панові над людьми”, а на другому боці монети — вибити образ халіфа у пригніченій, задуманій позі 5 ), то чому-б не смів мріяти й Мердавідж про щось подібне? Готуючись вирушити з Іспагану на Багдад, Мердавідж ибн-Зіяр на ­ перед був певний своєї перемоги. Коло нього гуртувалися астрологи й усякі инчі дурисвіти; вони подавали йому надію в його планах, заповнювали, ніби зорі небесні виразно віщують, що незабаром він має з Іспагана славно за ­ панувати над землею і запровадити нову віру (очевидячки, шіїтство замість !) Про такі Мердавіджеві мрії — ибн-аль-Асір, єгип. вид., т. VII], ст. 105 (під :,23=935 р.). 2 ) Про ті Касирові норови — Мас’удій (917): „Золоті луги”, т. VIII, ст. 288 та 296. 3 ) Це зрештою й зробили багдадські двораки: вони скинули Кагира з халіф- ства, вибрали йому очі і засадовили осліпленого „пана над правовірними” доживати свої літа під доглядом сторожі в одному з багдадських палаців. У 935 році Мерда- відж мав діло вже з новим халіфом Радием (934-940). 4 ) Персія була тоді в значній своїй частині (північній і східній) у руках бу ­ харських емірів-саманідів (емір Наср П Кармат), а почасти, від недавня, в руках Мердавіджевих (на заході) та в руках синів Бовейга (на півдні в Фарсі). З араб ­ ських земель північна Месопотамія (Мбсул) та незабаром і північна Сирія (Алеппо) — у династії хамданідів; Єгипет (а незабаром і південна Сирія і хиджазька Арабія) у династії іхшідів (доки потім запанували тут халіфи фатнміди). Шо до північної Африки та Іспанії, то там були свої власні, зовсім окремі, халіфи (фатиміди, кбр- довські омейядп). ■ ’ ) Про ці цікаві монети диви у сучасника-Мас’удія (947), т. VIII, ст. 341. ,110 Турки-гвардійці вбивають Мертавіджа (935). соннітства), і що його династія налічуватиме аж сорок царів. Вже звелів Мердавідж наперед зробити собі корону іранських „шаген-піахів”, а що тих шахських давніх вінців намальовано було для нього чимало, то він, пере ­ глянувши їх пильно, обібрав для себе корону великого Хосрова І Анушір- вана (531-579), і так йому зробили майстри ] ). Наперед віруючи, що Баг ­ дад безперечно дістанеться йому в руки, Мердавідж іще в Іспагані зазда ­ легідь порозподіляв поміж своїми видатними иособниками всі найкращі баг ­ дадські приміщення; звичайно, що їм обіцяно було й губернаторські посади в усіх кіпцях мусульманської землі, та й то не тільки на території абба- сидського халіфату, ба ще й далі, па заході -). Але не довелося Мердавіджеві вирушити з Іспагану: через своїх т у р- к і в-г в а р д і й ц і в. Ідучи за звичаєм инших тодішніх володарів (багдадського халіфа, са ­ манідів), мав Мердавідж коло себе лейб-гвардію з турецьких рабів, щось тисячі чотирі люду, тільки-ж не давав їм так своєволити, як вони своєво- лмли в Багдаді або й у Бухарі: аби що — зараз непокірному смерть * * 3 ); проти турків він тоді пускав своїх дейлемців 4 ). Він казав: „турки народ забісо- ваний, але-ж у міні живе дух царя Соломона, сина Давидового: вмію я чор- тів-бісів приборкати!” І от на початку 935 року, саме тоді як усе вже бу ­ ло готове для походу на Багдад, розгнівався якось Мердавідж на декотрих із своїх турецьких голямів понад усяку міру, чого, мовляв, вони зчинили галас із своїми кіньми і не дали йому визнатися. Звелів він своїм дейлем- цям, щоб вони з турецьких коней познімали сідла та окульбачили й загнуз ­ дали отих винних парубків тай загнали їх, загнузданих, до конюшні, мов скотину. Це вкрай обурило других турків-рабів, і вони поклали вбити „то ­ го чортяку Мердавіджа”. Знали вони, що Мердавідж піде до лазні помитися; вони наперед підмовили купелевого служника-мурипа, щоб той нишком зла ­ мав Мердавіджеву шаблю і вклав її знову в піхву, нехай Мердавідж нічого не підозріва, — а тоді оточили лазню й напали на свого володаря. Мерда ­ відж, голий і беззбройний, був забарикадував двері лазні стілцем, що був мився на ньому; але бунтівники продерлися до нього в паршо через дах і вбили (19 січня 935 року) 5 ). Заподіявши наглу смерть гордому Мердаві ­ джеві ибн-Зіярові, грізному халіфовому ворогові, турецькі голями (двоє з них 4 ) Про ті корони — Мас’удій (947): „Золоті луги”, т. IX. ст. 27-28. Коротенько в ибн-аль-Асіра ХІІІв, єгип. вид., т. VIII,. ст. 105 (під 324=935 роком). 3 ) Про такий попередній розподіл — Мас’удій, т. ЇХ ст. 29. 3 ) „ Wa кана сеййн ’ а ) Проти ибн-аль-Джавзія виступає ибн-аль-Асір під 435=1043 р. (єгип. вид., т. IX, ст. 193). ®) Отбій (на полях ибн-аль-Асіра. т. X, ст. 63. або т. XI, ст. 174) покликається на „Вінценосну Історію” Сабія, а ибн-аль-Асір (т. ЇХ, ст. 4 та т. IX. ст. 9), оповіда ­ ючи про те саме (під 371-372=981-983), иноді збігається з Отбієм, а иноді подає те, чого нема в Отбія. Мабуть, в таких випадках вія користується Сабіем і безпосе ­ редньо. Hop. IX, 6 (під 371=981 р.); IX, 39 (під 384=994 р.). ’ ) Про літопис Табпта Сабія згадує ибн-аль-Асір під 363=974 р (єгип. вид. т. VIII, ст. 233), вазначуючи, що того року Табитів літопис доходить краю. Пор. т. VIII, ст. 241 (під 365=976 р., коли Табпт помер). ,122 Джерела про бовейгідів: Таріхи Ґозіде 1330, Мірхонд -{- 1498. коло 1009): „Зганьбування обох везірів (=ибн-аль-Амїда та Сахиба ибн-Аббада) “ 4 ); ибн-аль-‘Асакир (пом. 1176): „Історія Дамаску”; Маму- ній (пом. 1177, у нас ст. 10-11): „Історія хорасанських правителів”; ибн-аль-Джавзій (пом. 1201): „Шозур аль-‘оцуд” (у нас ст. 14); месопота- мець ибн-аль-Кадисій XIII в.: „Звістки про везірів” 2 ). Окрім того ибн- Халликян у своєму біографічному словникові систематично (хоч і не в кожній статті) скрізь згадує свого вчителя ибн-аль-Асіра. Само собою ясно, що зазначені в нас ибн-Халликянові джерельні покликання зна ­ ходяться не всі разом у кожній статті: в одній статті він називає од ­ них авторів, у другій — других 3 ). З перських компіляторів варті декотрих уваг автор „Таріхи Гозіде” 1330 р. та Мірховд XV в. (у нашому загальному джерельному огляді вони йдуть як No 31 на ст. 13 та No 33 на ст. 14). 8) Таріхи Ґ о з і д е=„Вибрана літопись” 1380 р. цитується в нас за факсимільним виданням Едв. Вравна в Ґіббовій серії (Лейд. 1910): про бовейгідів — част. IV, розділ 5, л. л. 413 — 433. Автор тут виразно по ­ кликається на „Вінценосну Історію” Сабія X в., а в передмові в нього згадується й ибн-Мискавейг Х-ХІ в. й ибн-аль-Асір XIII в. і „Збір лі ­ тописів” монгольского везіра Решідеддіна коло 1310 р. Мабуть чи не з остатньої праці (ще й досі ненадрукованої) найбільше черпає Таріхи Ґозіде ). 4 9) Мірхіонд (1433-1498) цитується в нас за виданням Фр. Віль- кена 1837 р.: „Geschichte der Sultane aus dem Geschlechte Bujeh nach Mirchond” в „Abhandlungen” берлінської Академії Наук за 1835 рік, в історично-філософському відділі (Берлін, 1837). В цьому виданні на ст. 1-12 дано вступ од Вількена, ст. 13-57 — перський текст, ст. 58- 104 — німецький переклад, ст. 105-120 — історичні уваги. У Мірхонда названо тілки п’ятеро джерел: в І розділі він (ст. 13 перс.=ст. 58 ній.) покликається на Сабія X в,°) та на ибн-Мискавейга Х-ХІ в. та на нбн-аль-Асіра ХШ в., додаючи, що той іде слідком, за (багдадцем) ибн- Макулею XI в.; а в дальших розділах ми зустрічаємо в Мірхонда зеил- 4 ) Ибн-Халликян (ар. II, 60=англ. III, 264) перелічує ще й инчі Тавхідієві писання — з півдесятка. Брокельман (Geschichte der arabischen Litteratur, т. І, Вей- мар 1898, ст. ‘ 244 і т. II, ст. 695) не використав свідоцтв ибн-Халликянових. 2 ) И б н-а л ь-К а д и с і й побілше відомий з того, що дописав ибн-аль-Джав- зієву Історію до 616=1219 р. Про це згадує його сучасник Якут (пом. 1229): „Мо- штарпк”, вид. Вюстенфельд, Ґетт., 1816, ст. 337: 13-14; трохи докладніш — ибн-аль- Кифтий (пом. 1218): „Таріх аль-хокамй” вид. Ю. Ліпперт, Липськ, 1903, ст. 111:5 — 6. 3 ) Щоб було зручніш робити оправки, зазначмо, кого де цитує ибн-Халли- кян; пагінацію, щоб зберегти місце, подамо вже тілки англійську. „Імад” II. 332 — Мамуній XII в.; „Моизз” І, 155 — ибн-аль-Джавзій XII в.; „Роки” І, 407 — Ібрагім Са ­ бій X в.; „везір ибн-аль-Амід” III, 256 — обидва Сабії X в. і XI в., Таалибій X — XI в., Тавхідій X — XI в.. ибн-аль-Гамаданій XI — XII в.; „Изз” І, 250 — без зсилок; „ибн- Бакийє везір” III, 272 — Сабій X в., иби-аль-Гамадавій XI — XII в. та ибн-аль-Асйкпр XII в.; „Адод” II, 481 — Сабій X в.; „Сабій” І, ЗІ — Фигрист 988 р., Таалибій X — XI в.; „Сахиб ибн-Аббад везір” І, 212 — Сабій X в., Таалибій Х-ХІ в.; „Фахрельмольк везір” III, 278 — Таалибій X — XI в., ибн-аль-Кадисій XIII в.; „Сабур, везір” І, 554 — Таалибій X — ХІв. 4 ) Про „Збір літописів” Решідеддіна див. широко в „Історій Персіи”, т. III (1915), ст. 44-18. Надруковано з нього лиш те, що торкається монголів. 3 ) В розділі VI (ст. 30 иерс.=сг. 75 нім.) згадує Мірхонд про Сабієву „Вінце ­ носну Історію бовейгідів” трохи ширше. ,Джерела для бовейгідської історії: місцеві літописи. 123 ку ще на „Таріхи Ґозіде” 1330 р. (розд. VIII, ст. 34 перс.=ст. 80 нім.) та двічі на якусь „Кивамеддінову історію “ =„Таріхи Кивамі” (розд. V, ст. 23 перс.=ст. 68 нім. та ст. 24 перс.=ст. 70 нім., в легендарному опо ­ віданню про Адода Шіразького) х ). Додатки до Вількенової праці поробив Е р д м а н: Erlauterung und Ergiinzung einiger Stellen… von Mirchawend в „Ученьїх’ь Записках!. Казан- ского Ун-та “ 1836, кн. III, ст. 51 і далі. Трапляються звістки про бовейгідський період, далеко не позбавлені інтересу, ще й у місцевих історіях західньої Персії. ’ g „Історія м. Кумму “ , присвячена довголітньому бовейгідському везірові Сахибові ибн-Аббадові (пом. 995); вона дійшла до нас не в арабському сйоему пер- вописі (988), а в перському перекладі 1128 року * * 2 ), g „Історія м. Іспа ­ гану 3 ), „Історія м. Шіразу” (1343 р.) 4 ) і других міст, де в Х-ХІ в. панували були бовейгіди, а через те в тих писаннях обов’язково е мова й про історію бовейгідів. Можлива річ, що й „Кивамеддінова історія”, з якої черпав Мірхонд XV в. звістки про бовейгіда Адода X в., то собі теж місцева шіразькалітопись 5 ). Напів-географія: „Фарс-наме” XII в. (Лонд. 1921) і пн. Підкреслити треба, що в європейських помічних працях дуже мало використано всі вищезазначені нами джерела. Найпершою критичною європейською спробою для історії бовейгі ­ дів треба вважати передмову В і л ь к е н а (1835, ст. 1 — 13) до виданого їм перського тексту і німецького перекладу з Мірхонда: Geschichte der Sul- tane aus dem Geschleehte Bujeh — (в Abhandlungen берлінскої Академії Наук, 1837); та джерелами служили для Вількена трохи чи не виключно той самий Мірхонд XV в. та ще араб-сиріець Абульфида XIV в., що був вкоротив ибн-аль-Асіра ХШ в. На диво й на жаль, так само й Ґ. В е й л ь, що подав у своїй „Geschichte der Chalifen” (в початку III тому, Манг. 1851) сухі й короткі звістки з самісінької політичної історії бовейгідів, теж здебільша не мав навіть ибн-аль-Асіра в своїх руках, а користувавсь його ексцерптором сирійцем Абульфидою XIV в. та ще трохи пізніщим ибн-Хальдуном, пів ­ нічним африканцем теж з XIV віку. ) Я наст. 16 і 107 вже був висловив думку, що під „Таріхи Кивамі” треба розуміти якусь історію Шіразу чи цілого Фарсу, зложену в XIV в. для везіра Кива- меддіна. Вількен (Gesch. der Sultane Bujeh 1887, ст. 5) думав, що це мабуть чи не якась хроніка бовейгідського князя Кивамеддіна Абульфевариса, що панував у Кер- иані між 1012 — 1028 р. Але варто прочитати в Мірхонда позичену з „Кивамової істо ­ рії” звістку про обмін посольствами з Візантією (ст. 24-25 перс.=ст. 70-71 нім.), і з накопичених там фантастичностей кожному одразу стане ясно, що не од сучасника йдуть вони. 2 ) Описано „Китаби Оомм “ у Ріе в каталозі перських рукописів Британського Музею. Supplement. (Лонд. 1895), ст. 59-60. 3 ) Edw. Browne: Account on a-rare manuscript History of Isfahan — в Journal of the R. Asiat. Society 1901. 4 ) „Шіраз-наме “ 1313 p. описав Pie в каталозі перських рукописів Врит. Муз., т. І (1879’1, ст. 204- 205. Виписки трапляються у Ouseley: Travels… in Persia, Лонд. 1819 — 1823 (т. II, 28, 33, 173). 5 ) Пор. те, що сказано вище (в прим. 1-ій). ,124 Бовейгідський розцвіт у Багдаді (з 045); титул „султан”. Авг. Мюллер в „Исторіи пслама” (т. III, Спб. 1896) напевне кори ­ стувавсь ибн-аль-Асіром, але одводить він історії бовейгідів тільки якихсь шість сторінок (ст. 43 — 18), тай то чисто зовнішнього змісту. А вже-ж іще менше говорить про бовейгідську історію Едв. Бравн (т. І, Лонд. 1902): він, правда, спиняється на деяких (здебільша арабомов- них) письменниках, що писали за часів бовейгідського панування, а про саму династію бовейгідську кидає дві-три зовсім побіжні, лаконічні уваги (ст. 360, ст. 364, ст. 398). Півтори сторінки присвячуєбовейгідській історії П. Горн в Grund- riss der iranischen Philologie, т. II (Страсб. 1898 — 1904), ст. 565 — 566, і так само якихсь півтори сторінки забирає стаття „Buyiden” К. Zetter- s teen ’ а в Enzyklopadie des Islam, т. І (Лейд. 1913), ст. 811 — 843. Культурно-побутовий бік бовейгідської історії в цих європейських на ­ черках дуже занедбано. II. Бовейгідський розцвіт у Багдаді (в 945). Могутність їхньої династії; титули „султан ” та „цар царів”. Відносини до халіфа-чужовірця; залежне й сумне його становище. Шіїтські успіхи: культ могил ‘ Алія та його сивів; шіїтські святкування в соннітсь- кому Багдаді. Сутички шіітів та сонпітів. Ідеалізація давнього халіфського минулого у багдадців; „Тисяча й одна ніч”. Відколи бовейгіди зайняли Багдад (945), політична їхня могутність росла й росла далі. Вони й титул мали той величній, що про нього був мріяв Мердавідж ибн-Зіяр, — старо-іранський шахський титул „цар над ца ­ рями” (inah ен-шаЬ), та мабуть чи не титулувалися вони й „султа ­ нами”. Що до титуле „султан”, то тут треба дещо завважити. Оце слово, по ­ зичене арабською мовою з сирської ще перед іслямом, перш за все мав значіння абстрактне: „влада” (напр. в Корані: XIV 26, XV 42, XVI 101, XVII 67, XXIV 20 і др.), або „повновласть”, „уповноважпення” (напр. Ко ­ ран: IV 152, XI 99, XIV 12, 13, XXIII 47 і ии.) ’ ). Але згідно з духом арабської мови оте абстрактне (відволікле) слово „султан” (=„ влада”) давно почало прикладатися і до реальних живих людей * * 2 ): або збірно (в розу ­ мінню „представники влади”, „правительство”), або й одиночно (в розумінню „той, хто має владу”, „володар”). Таки й з того самого Корану ми вже мо ­ жемо бачити, що відволікле слово „султан” пристосовується й до гурту і) Трапляйїься слово „султан” у Корані разів із сорок, виключно в сурах ме- дінського періоду. 2 ) Пор. по арабська слово „9-ицат”, що визнана й „довіра” і „людина, варта довіри”; або „ ‘ адль “ =і „справедливість”, і „справедлива людина”, „свідок, гід ­ ний віри”. ,Титул „султан” у бовейгідів. 125 людей, або либонь навіть і до одніеї-одвісінької людини * 4 ). А вже-ж за ха- ліфатськпх часів таке ве-абстрактне вживання терміна „султан” для живих людей стає річчю зовсім звичайною: і халіфське правительство зветься в IX — X в. „султан” * 2 З 4 * 6 ), і один правитель-володар зветься „султан” 8 ). Це ми однаково бачимо і на заході мусульманської території, в чисто арабських землях, де ми бачимо і на сході, в землях перських. На заході „султанами” звуться в X віці єгипецькі халіфи-фатиміди 4 ), і змагання до того почес ­ ного титулу ми зустрічаємо навіть у сирійсько-мбсульських князів-хамдані- дів 5 ); а на сході, серед перських володарів, ми вже мали нагоду зазначити, що бухарський емір-саманід X в. титулувавсь „султан над султанами” 6 * ). Ту саму назву живовидячки доводиться сконстатувати і для бовейгідів. Ибн-аль-Асір ХШ в., хоч і не спиняється спеціально над питанням, чи носили бовейгіди титул „султан”, чи не носили, мимоволі дає нам на те позитивну відповідь тим способом, що сам зве їх „султанами” (ідучи, безперечно, за своїми джерелами Х-ХІ віку, які він, літописним зви ­ чаєм, переписує дословно). От, під 352=963 р. (єгип. вид., т. VIII, 197:11) слово „султан” повинно, судячи з контексту, відноситися у ибн-аль- Асіра не до цілого бовейгідського правительства, а тільки до самого Моизза. Так само — під 358=969 р. (єгип. вид., т. VIII, 216:12), де й грама ­ тика (sing. „hy “ , а не pluralis „іюм”) виразно показує, що „султан” то один бовейгід Бахтіяр, а не правительство його: „да’ат -hy д-дорурато нля изаляти т-тас ‘ іри “ . Під 363=974 р. (єгип. вид., т. VIII. 227) подає ибн-аль-Асір звістку, яку ми вже були й наводили (ст. 125, прим. 5), що хамданідськнй князь вимагав був од бовейгіда якогось султанського прізвища для себе, тоб-то вважав бовейгіда вже за султана. Під 378=978 р. (т. IX, 22), оповіда ­ ючи про те, як виконано передсмертний наказ бовейгіда Шерефа, ибн-аль- !) Див. Коран XXX 31, де Бог каже про ідолопоклонників: „Ам анзальна ‘ алей- Иим солтанан, фа hywa йатакаллямо би-ма кану би-Ьи йошрикуна? “ =„Хіба-ж Ми надсилали до них уповноваженого (=себ-то якогось пророка-апоетола), щоб він був говорив про тих, кому вони ідолопоклонствують:”. Що правда, приклад цей іще не надто характерний, бо „солтан” може любісінько тут визначати і збірну групу: „якихось уповноважених”. В кожнім разі мова тут про людей, не про абстракцію. 2 ) Напр. у Табарія ІХ-Х в.: „инна с солтана лям йюугалли Йа’цуба бна л-Лейси Хораеана “ =„правительство не призначило Якуба ибн-Лейса на посаду хорасанського правителя” (сер. ПІ. ст. 1887); або: „хабаса с-еолтйно голяма -hy” „правительство в тюрму засадовило його парубка” (сер. 111 ст. 1891). Це — два перші-ліпші приклади з безлічі инших, то кишать трохи чи не на кожній літописній сторінці. З і Щ > „султйн “ =„ правитель”, „володар ” — див. в авторитетному словнику Джав- гарія X в. 4 ) Двірський астроном фатимідського халіфа Хйкима (996 — 1021) ибн-Юнос ас-Садафій (пом. 1008), присвячуючи Хакимові свої астрономічні таблиці: „Ав- зідж аль-Хакимї”, зве свого володаря „паном над правовірними, султаном іслям у. імамом”. Ди». опис лейденських рукописів: Catal. cod. oriental, ed. Dozy, de Jong, de Goeje et de Houtsma (Лейд. 1851 1877), т. ЦІ, ст. 88. 6) В 363=974 р. мбсульский хамданід Абу-Таглиб, роблячи замирення з багдад ­ ським бовейгідом Вахтіяром-Иззом, вимагав од Вахтіяра, щоб і йому-хамданідові дано було якесь султанське прізвище, „ан йоладдаба лацабан солтДнійан”, нбналь- Асір ХШ в., єгип. вид., т. VIII ст. 227. 6 ) Див. ст. 74 на підставі біографічного словника ибн-Халликяна ХШ в., єгип. вид. т. II 78=англ. т. Ш 313. ,126 Титул „цар над царями” у бовейгідської династії. Асір наводить слова сучасника: „амда хокма солтанин, дад мата! “ =(„Аля ибн-Касим) виконав наказ такого султана, що помер!” Вистарчпло-б навіть оцього останнього прикладу, щоб довести, що в ибн-аль-Асірових джерелах бовейгідські володарі звалися в живій розмові „султанами”. Пор. IX, 135, 163, 164. Поважний історик ибн-Х а л ь д у н XIV в., в IV томі своєї всесвіт ­ ньої історії „Китаб-аль- ‘ ибар”, в оповіданні про Мопзза, багдадського за ­ войовника, геть виразно зазначає, що бовейгіди титулувалися „султа ­ нами”. На ці ибн-Хальдунові слова звернув увагу вже й г. Вейль: Ge ­ schichte der Chalifen, т. II (Манг. 1848), ст. 696. Мірхонд XV в. дає відділові про бовейгідів заголовок: „Повість про династію Бовейга, яку звуть дейлемськими султанами”. І Вількен, ви ­ даючи Мірхонда, резонно називав своє видання: Geschichte der Sultane aus dem Geschlechte Bujeh (Берл. 1837). Проти цього факта, засвідченого істориками, що й бовейгідському во ­ лодареві дававсь титул „султан”, споряться нумізматологи, вказуючи, що не видко того титула „султан” на бовейгідських монетах L ). Рішучої сили цей довід іще не має, бо бовейгіди могли не ставити того титула на монетах попросту через те, що мали значно пишніший: „Цар над царями “ =„шаііен- mah”. Оте пишніще, старо-іранське величання „т a h е н-ш а Іі “ =„цар над ца ­ рями” * * 2 з) 3 ) ми стрічаємо в бовейгідів не тільки на їхніх монетах. Так їх звуть і історики, навіть ворожі для них 8 ). І поети, що вихваляли бовейгідів, не забували вшанувати їх тим національно-перським величанням, хоч би пер ­ ська мова була їм і невідома. Приїзжий панегірист Мотанаббій (пом. 965) співав: Чимало царів довелося міні бачити, Але я їздив та їздив, аж доки побачив їхнього пана, Що в його руці лежить доля всіх тих царів, Що в його волі — знищити їх або пощадити. То — Абу Шоджа в Фарсі, Адод-ед-довля, Фенна-хосров ш а г е н-ш а г. З тих іменнів він не стає славніщий, ніж є, Але нам вимовити їх — це вже була втіха 4 * * * * ). Та..й не тільки араби з сусідньої Сирії (такий був Мотанаббій) про ­ славляли бовейгідів, як наступників старо-іранської великоцарської держави. *) Стояли Лань-Пуль, „Мусульманскія династій”. Спб., 1899 ст. 115. За ним іде К. Zettersteen у своїй статті „Buyiden” в Enzyklopiidie des Islam, т. І (Лейд. 1913), ст. 842. з) В XI в. бовейгіди навіть переклали цей чисто-перський титул „шаген-шаг “ на арабське, і взяли титулуватися „малик аль-молюк”, див. ибн-аль-Асір XIII в., т. IX, 171 (під 429=1037 р.). У аль-Макіна 1205 — 1273 цю подію віднесено ще до 422= 1031 року (Historia Saracenica, вид. Т. Ерпеній, Лейд. 1625, ст. 266). 3 ) Див. напр., „inaheH-niah Бейа-ад-доте’ля” в газневідського історика Отбія XI в., т. XI, ст. 179, в розділі про відносини між халіфом та бовейгідами. 4 ) Див. „Дівай” Мотанаббія, рима „aha”, в циклі т. зв. „Адодіййат”. Цю оду наводить і ибн-Халликян XIII в., єгип. вид., т. І ст. 416-417=англ. II, 481-482. ,Відносини бовейгідів до халіфа-чужовірця. 127 Здається, й далекі візантійці, хоч і мало розумілися на перських справах, дивилися на бовейгідську династію, як на володарів, що скинули з іранського народу арабське ярмо і поновпли класичну державу Кіра, Камбіза та Да- рія, або, кажучи словами візантійських хроністів, озброїли під своїм пра ­ пором „весь рід Ахеменідів”, то yew? twv A/aipevtooiv aitav * ). Поруч бовейгідських султанів, „царів над царями”, залишавсь у Баг ­ даді й аббасидський х а лі ф, духовний голова над усіми правовірними мусуль ­ манами. Бовейгіди не були правовірні, з них були єретики-шіїти * * 2 ), імогло-б здаватися послідовнішою річчю, коли-б вони були зовсім скинули аббаеидєь- кого соннітського халіфа з його духовного престолу та й визнали-б над со ­ бою релігійну владу шіїтських халіфів-фатимідів, шо тоді, в X віці, пану ­ вали попереду в північній Африці, а далі в Єгипті, або нехай би визнали були якого інакшого з Алієвих нащадків. І справді, бовейгід Моизз, тойспоміж трох братів, котрий завоював Багдад (945), таки й хотів був цеє зроби ­ ти. Він покликав на нараду близьких йому людей і пособників, усі були охоче вхопилися за його думку, тільки один з порадників заявив: „Ні! це не до діла! Тепер ти маєш такого халіфа, про якого і ти віриш і твої прихильники вірять, що він не має законних прав на халіфування. І ко­ ли б тобі довелося наказати своїм людям, щоб вонп того халіфа-аббасида вбили, то вонп його любісінько вб ’ ють, вважаючи, що пролляти його кров — не гріх. А от, якщо ти на халіфство посадовиш когось із нащадків Алі ­ євих, то ти матимеш діло з людиною, про яку і ти віриш і прихильники твої вірять, що він халіфує ‘законно. І коли той шіїтський халіф накаже твоїм людям, щоб вони тббе вбили, то вони це й зроблять”. Бовейгід при ­ став на цюю гадку та й залишив у Багдаді аббасидського халіфа-сонніта 3 ). Не скинутий, таким чином, у Багдаді із свого духовного халіфського 4) Ці слова, і взагалі візантійську звістку про перські події другої половини X віку, європейські вчені найперше витягли з „Синопсіеу” Кедрена ХІ-ХП в., надру ­ кованого в XVII віці в паризькому „Corpusi” візантійських істориків (вид. Фабро, в латинським перекладом, Париж 1647, див. ст. 696-698; Вількен: Bujeh, Берлін 1837, ст. З та ст. 114; Вейль: Geschichte der Chalifen, т. ПІ, Манг. 1851, ст. 25); та, як теперь відомо, Кедрен своє оповідання про події 811-1057 р.р. попросту дословно пе ­ реписав із хроніки Іоанна С к н л і ц и. Свою хроніку зложив Скиліца в другій поло ­ вині XI віку коло 1081 р., тоб-то вже не за бовейгідських часів. Скиліцине джерело для оповідання про бовейгідські події міні не відоме, але ясно, що воно було дуже поплутане й засноване на всяких непевних „заморських” чутках. Звичайно, що в тих чутках не можна шукати справжньої історії; та вони цікаві тим, що показують нам, через яку призму переломлялося в очах візантійців те, що чинилося в далекій бо- вейгідській Персії. Завважмо, що бовейгіди, вороги месоп.-сир. династії хамданідів, яка далася в знаки візантійцям, повинні були викликати певну симпатію в Візантії. 2 ) До того ще й добрі, ревні іпіїти: „ад-Дейлямо кану йаташеййа ’ уна wa йогальуна фі т-ташйі ‘ и “ — ибн-аль-Асір XIII в., єг. вид. т. VIII, ст. 162 (під 334=945 р.). 3 ) Про цю бовейгідову нараду — ибн-аль Асір ХНІ в., єгип. вид. т. VIII, 162 (під 334=945 р.), а з нього черпають і декотрі пізніші історики. Вейль у своїй Ge- echichte der Chalifen (Манг. 1848, т. II, ст. 697) подає цю звістку за ибн-Хальдуном XIV в., а той безперечно взяв її з ибн-аль-Асіра. ,128 Відносини бовейгідів до халіфа-чужовірця. престолу, халіф-сонніт теоретично визнававсь од шіїтів-бовейгідів за їхнього верховного господаря, що дає їм, мов васальним емірам, інвести ­ туру на свіцьку владу та відповідні почесні „султанські” прізвища (напр- „Мо ‘ изз-ед-довле “ і т. и.) 1 ). Що правда, здобуваючи од халіфа інвеституру, султани разом з тим пе вагалися безцеремонно вимагати од халіфа, нехай і він своїм шляхом заприсягнеться, що буде для них-бовейгідів вірним і незрадливим 2 3 3 ); та по-при все те вони всякі зовнішні інвеститурно-васаль- иі церемонії перед халіфом уміли шанобливо одбувати як годиться, не стіс- няючися иноді навіть падати навколішки й лобизати землю перед тим ду ­ ховним „паном правовірних” 8 ). На монетах (дінарах та диргемах) бовей ­ гіди поруч халіфового ймення били й своє (бо так давно вже були робили халіфатські місцеві династії) 4 ), але на хотбах-ектеніях дуже довго, літ над трицятеро, зовсім не згадувалося ім’я бовейгідського султана, поми ­ нали тілки самого халіфа, як законного володаря; тай аж допіро 367=977 ро ­ ку найславніший і наймогутніший з усіх бовейгідських султанів (Адодед- довле) накавав, щоб на хотбах у Багдаді після халіфового ймення помина ­ лося ще й бовейгідське 5 * * * * ). Щоб надати своєму пануванню як-найбільше ва- !) Ибн-аль-Асір, ег. вид. VIII, J 61 (під 334=945 р.), про титули „Мо’нзз-ед-довле” „ ‘ Имад-ед-довле “ та „Рокн-ед-довле “ . Звичайне діло; що, коли б халіф не захтів за ­ твердити котромусь султанові його прізвища, то той однаково був би титулував себе так, як бажав. Прим, у 440=1048 році халіф Каім одмовивсь визнати за новим бо- вейгідським султаном прізвище „аль-малик ар-рахім “ ,=„цар милостивий ” , мотиву ­ ючи, що такеє величання личить тільки Господу-Вогу, а не людям (ибн-аль-Асір, т. ЇХ, ст. 204); але ж бовейгід, не вважаючи на халіфову заборону, і не подумав одкину ­ тися од того, мовляв „кощунного ” титула тай в історію увійшов саме, як Мелик-Рахім. 2 ) Напр. під 381=991 р. читаємо: Wa фі -ha халафа Баііа-од-дслулети ли л -Qa- днри-биль-ЛяЬи ‘ аля т-та’ати wa л-цийами би шорути ль-бей ‘ ати — wa халафа л »- ho л -Q а д и р о би ль^афаи wa л-холуси, — ибн-аль-Асір, єг. вид. IX, 34. 3 ) Див. під 418=1027 р. оповідання про зустріч новопоставленого бовейгідсько ­ го султана Джелял-ед-довле з халіфом Кадпром, — ибн-аль-Асір, IX, 135:20. Це не пе ­ ребило однак Джелялеві того самого дня зробити халіфові гнівну сцену з приводу почесної барабанної музики, яку халіф хтів був заборонити султанові (див. там са ­ мо в ибн-аль-Асіра). 4 ) Окрім самих монет бовейгідських. про це свідчать і історики: wa амара [ль-халіфато], аи тодраба алцабо-Ьом wa кона-Ьом ‘ аля д-дананіри wa д-дараЬими, — ибн-аль-Асір, т. VIII, 161 : 11 (під 334=945 р.). 3 ) Про Адодову хотбу — ибн-аль-Асір ХШ в., ег. вид. т. VIII, 249: фа дахаля [Адод] Багдада, фч хотиба ла ho би -ha. wa лям йакон цабла заликя йохтабо ли- ахадин би Багдада. У ибн-Халликяна XIII в.: wa hywa awwa.io ман хотиба ла -ho ‘ аля ль-манабирн би Багдада ба’да ль-халіфати, — єгип. вид. І, 416=анг. II, 481. Так само допіро Адод звелів, щоб на честь йому, як найвищому володареві, тричі гу- чала барабанна музика коло йог > дверей в години громадської молитви (ибн-аль- Aeip VIII, 2491; але бити в барабани аж п’ять разів на днину, підчас усіх п’ятьох громадських молитов, наказав для себе допіро бовейгід Солтан-ед-довле (ибн-аль- Асір IX, 114, під 408=1017 р). Цим ибн-аль-Асіровим виразним свідоцтвом збивається свідоцтво аль-Макіна 1205-1273, ніби вже й для Адода били в барабани п’ять разів на день: Hietoria Saracenica, Лейд. 1625, ст. 237). Халіфи проти цієї священно-му ­ зичної привілегії для бовейгідських султанів не забували протестувати кожного Saay, скоро бачили, що становище якогось бовейгідського султана трохи хитається, дів. прим у ибн-аль-Асіра т. IX, 135 (під 418=1027 р., халіф Кадпр проти Джелял- ед-довле, невдало), або т. IX, 157 (під 422=1031, — теж кінець кінцем невдало). ,ВІДНОСИНИ БОВЕЙГІДІВ ДО ХАЛІФА – ЧУЖОВІРЦЯ- 129 конности, бовейгідські султани иноді вважали за потрібне своячитися з халіфами. От, халіфові Таієві (974-991) оддав свою дочку син Моизза, завойовника Багдаду г ). А як пізніше двома роками витіснив того бо ­ вейгіда з Багдаду иііший член династії, його двоюрідний брат (це був наймогутніший з бовейгідів А д о д), то тон новітній володар так само оддав свою дочку халіфові в жінки, сподіваючися, що вона од халіфа приведе хлопчика, а тоді він-бовейгід проголосить того свого виучка за майбутнього халіфського наступника («валіагда»), і таким робом ха ­ ліфська гідність припаде, через жіночу лінію, родові бовеигідському * * 2 ). Або, от, трохи пізніш, новому халіфові (Надирові 991-1031) новий бо ­ вейгідський господар Багдаду теж оддав заміж свою дочку, наділивши їй на придане 100.000 червінців 3 ). — Тільки ж, теоретично визнаючи за халіфом, «паном правовірних», певні ніби-сюзеренні права, як за ду ­ ховним головою ісляму, як за ісламським первосвящеником, бо ­ вейгідські султани дуже далекі були од думки давати йому хоч тінь справжнього панування над ними. Ба навіть узагалі геть усяку, хоч би й мінімальну, свіцьку владу вони в халіфа постаралися одібрати. Коли ще и перед бовейгідський приходом до Багдаду халіф, пригні ­ чений опікою своїх майордомів («емірів над емірами»), ледві міг уважи ­ тися за свіцького володаря, навіть у невеликій області Месопотамії 4 ), то за бовейгідів і цьому настав крап. Моизз, вступивши 945 року до Багдаду, рішуче позбавив халіфа всяких правптельських функцій, вся ­ кої адміністративної території, і тілки аби дати халіфові хоч якісь ма- теріяльпі засоби для життя Моизз нарізав йому, мов звичайному по ­ міщикові, невеликий шмат землі («идта 1 »). Для господарювання в тому маєткові, для записування прибутків і витрат, бовейгід дозволив халі ­ фові держати секретаря-діловода (катиба), та в ніякому разі не ве- зіра. «Отак не залишилося в халіфів свіцької влади аніякісінької», ха ­ рактеризує те становище ибн-аль Асір 5 6 6 ), і ці ного слова чудово *) а саме — оддав дочку бовейгід ‘Изз-Бахтіяр. Про цей шлюб — ибн-аль-Асір VIII, 249 (під 366=1)76 р.). Ибн-Халликян, ученик ибн-аль-Асіра, каже, іцо й сам Изз іще в 364=974 році оженився з халіфовою дочкою, на ймення ІПах-земан, і виплатив за ню халіфові віко 100.000 золотих дінарів (ибн-Халликян, сг. І, 87=англ. І, 250). Цій звістці суперечить виразна заява ибн-аль-Асіра (т. X, ст. 8, під 454= = 1062 р.), що перший, хто зважився сватати халіфівну, був сельджуцький султан Тогрул-бек, і що навіть бовейгіди, хоч які були могутні, а дружитися з халіфо- ви.ми дочками не насмілювалися. 2 ) Про такі династичні бовейгідські Адодові мрії — ибн-аль-Асір, т. VIII, 257 /під 369 = 979 р.). Див. ще т. IX, 3-4. 3 ) Це був бовейгід Бега-ед-довле, — ибн-аль-Асір, т. IX, 37 (під 383=993 р.), а за ибн-аль-Аеіром „Фах рій * (1302), вид. Альвардт ({•’ота 1860), ’ ст. 337. 4 ) Люди були жартували тоді, що весь халіфат складається з західньої ча ­ стини міста Багдада та із східньої частини. Мас’удій (947): „Золоті луги”,т. VIII, ст. 378. 6 ) wa лям йабца ля-Ьом мин аль-амри шей’он иль-баттата” — ибн-аль-Асір, т. VIII, ст. 162 : 4. ,130 ВІДНОСИНИ БОВЕЙГІДІВ ДО ХАЛІФА – ЧУЖОВІРЦЯ. стверджуються наведеними вже у пас вище (ст. 112) свідоцтвами су ­ часників — Мас ‘ удія (947 р.) та Бірунія (бл. 1000 р.) про те, що «прав ­ ління й влада перейшли од халіфів до бовейгідів, і полишилися в абба- сидських руках самісінькі справи релігійно-догматичні, без свіцької влади». Або, як гірко казав сам халіф: «країна не в моїх руках,’ мене тілки на єктеніях поминають» х ). Звичайно, що з таким халіфом-маріонеткою, позбавленою реаль ­ ної сили, бовейгідські султани, коли їм того бувало треба, не вважали за потрібне надто рахуватися. «Пан правовірних» ніколи за бовейгід ­ ських часів не міг бути спокійним ані за цілість свого приватного добра, ані навіть за цілість свого життя. Найперший приклад того, як можна поводитися з халіфами, показали бовейгіди тоді, коли допіро вступили до Багдаду (945) та й пограбували палати халіфа Мостакфія, а потім його самого осліпили, щоб замість нього посадовити Мотия * * 2 ). Не втік од пограбування і топ Мотип: 972 року правительство (бовей- гіда Бахтіяра-Изза) поставило Мотиєві вимогу, щоб він дав на гро ­ мадські потреби 400.000 диргемів. Як же такої суми в збіднілого ха ­ ліфа пе було, то приневолений він був попродати свій гардероб і хатню о’бстанову 3 * 4 ), і це — тоді, коли в бовейгідів вільні лишки од державних прибутків з Месопотамії становили собою річно аж ЗО мільйонів дир ­ гемів * ). Двома роками пізніше скинуто й Мотия з халіфства та й по ­ садовлено його сина Таія 5 )- Та, знов, і Таіїв кінець був такий, що його заарештували (з наказу Бега-ед-довлі, сина того могутнього бо- вейгіда-Адода, що з його дочкою халіф Tain був жонатий), витрусили з халіфових палат усі приховані коштовности чи, там, гроші 6 ), та й скинули Таія з халіфства, а халіфом зробили Кадира (991). Той но ­ вітній халіф Кадир був настілки дипломатичний, що одразу негайно побачив уві сиі шіїтського кумира-Алія, і Алій йому сказав ставитися прихильно до шіїтів 7 ). — Коли такечки легко й безцеремонно скидали бовейгіди священну особу халіфа та настановляли другого халіфа, то ще лекше настановляли вони бажаних для них людей па ті чи инші ’ ) Цю халіфову мову див. в ибн-аль-Асіра, т. VIII, ст. 222 : 27 (під 361 = 972 р.); „wa лейса лі илля ль-хотбато ” . 2 ) Див. вище, ст. 112, виноска 1, з покликаннями на джерела (Мас ’ удія X в. та ин.). 3 ) Ибн-ал-Асір, т. VIII, ст. 222 (під 361=972 р.): „фа хтажа иля бей ‘ и тийаби-Ьи wa анцади дарп-ііи wa гейри заликя”‘. 4 ) Про таку цифру — ибн-аль-Асір, т. VIII, ст. 235 : 7 (під 364 — 975 р.). 6 ) Ибн-аль-Асір, т. VIII, ст. 229 (під 363=974 р.). ,.ма фі дари ль-халіфати мин аз-захаири ” — •ибн-аль-Асір, т. IX, ст. 29 (під 381=991 р.). Гроші або коштовності! могли призбіратися в покривдженого халіфа мабуть чи не з дарунків од побожних прочан-соннітів, котрі їздили через халіфову столицю Багдад до Мекки та й бачили скрутне становище „пана над правовір ­ ними”; порівн. ибн-аль-Асір VIII, 222:29 (під 361 = 972 р.). ‘) Про цей халіфів сон — ибн-аль-Асір, т. ЇХ, ст. ЗО (під 381 = J91 р.). ,ВІДНОСИНИ БОВЕЙГІДІВ ДО ХАЛІФА – ЧУЖОВІРЦЯ. 131 духовні совнітські посади, зовсім не вважаючи, на згоду чи незгоду сонпітського халіфа. Траплялося, що й такі відповідальні соннітські гідности, як верховного кадия, або мохтесиба (цензора звичаїв) пуска ­ лися бовейгідським правительством на відкуп; обурений, але безсилий, халіф міг любісінько заявляти, що тих купованих верховних кадиїв він і на очі до себе не пускатиме, — а про те вони робили своє діло * ). Дійшла справа її до того,, що посаду верховного кадия в Багдаді (а разом з тим — завідування прованськими караванами до святої Мекки) обійняв за султанським наказом видатний шіїт з Алієвого роду, — і сон- нітському халіфові нічого иншого не залишалося, як безрезультатно заявити перед султаном свій протест проти такого призначення 2 ). Завсіди почувалося, що позбавлений свіцької влади халіф являвся в бовейгійдській державі навіть не попросту первосвящеником, ба гішпе — п е р в о с в я щ е н и к о м ч у ж о в і р н и м, «інославним», і мораль ­ ний його вплив на султанів-шіїтів був так що й ніякий. З бовейгідів були шіїти щирі її гарячі 3 ), ворожі соннітам. їхнє прихилля для шіїт- ського визнання доходило аж до анекдотичности 4 ). І не дивниця, що за бовейгідського панування в Багдаді шіїзм поробив чималі успіхи і ставився супроти правовірного соннітства навіть агресивно, нападчим способом. Друкування „Історії Персії 11 дійшло до цього-о місця, коли з-за кордону наспіла звістка, що в Лондоні випущено в світ (1922) найголовніше перводжерело для бовейгідської історії — VI том и б н-М искавейга Х-ХІ в. вкупі з його „про ­ довженням” („зейль”), яке склав А б у-Ш о д ж а ‘ ибн-аль-Гамаданій Рудраверський XI в. і яке досі вважалося за затрачене (Про цих двох важливих істориків див. в нас ст. 118 та 119). Сподіваючися, що раніш чи пізніш нам таки пощастить, не вважаючи на тяжкі міжнародні обставини, роздобути теє видання сюди до Київа, ми тимчасово припиняємо друк нашої бовейгідської історії. Додрукуємо її (окре ­ мим, додатковим випуском) аж тоді, як прийде до нас із Лондона арабський текст VI т. ибн-Мискавейга та його „зейль”. А. Кр. *) Про ті куповані посади — ибн-аль-Асір, т. IX, 193 (під 350=461 р., за часів султана Моизза і халіфа Мотия). а ) Це сталося між бовейгідом Бега-ед-довлею та халіфом Кадиром 1003= = 394 року, — ибн-аль-Асір, т. IX, ст. 98. s ) „Инна д- ейляма кану йаташеййа’уна wa йогалуна фі т-ташйі ‘ и”, — ибн-аль- Асір, т. VIII, ст. 162 : 8 (під 334=945 р.). 4 ) Як відомо, шіїти дуже не полюбляють перших трьох іслямських халіфів — Абу-Бакра, Омара та Османа, що порушили права четвертого халіфа Алія, доро ­ гого для шіїтів. Плив якось рікою Тигром бовейгід Джеляль із своїми близькими людьми, і був поміж ними відомий філолог Осман ибн-Джинній, а з берегу побачив їх интий філолог, на ймення Алій. То той філолог жартобливо гукнув до бовей- гіда: „Царю! поганий з тебе шіїт, коли Осман їде з тобою, а Алій тиняється на березі”! Звичайно, іцо тоді й його забрали до царської кумпанії. Ибн-аль-Асір, т. IX, 147 (під 420=1029 р.). ,Де що є . І .Спис джерел, арабською та перською мовою писаних . ст. 3 — 16 Діеписи ІХ-Х в.: ибн-Тейфур 819-893 (ст. 5), Я’кубій (ст. 6), Таб.арій 838-923, Судій ф 946, ибн-аль-Азгар, Мас ‘ удій 947 (ст. 7), Селлямій, Нершехій, Хамза Іспаганець 961, «Агані» 963 (ст. 8), Шабюштій ф 1000, ибн-Мискавейг, «Фигрист» 988 (ст. 9). — Географи X в. (ст. 9). Письменники XI в.: антологіст Та’алибій 961-1038 (ст. 9), Біруній 973-1048 та цярдізій бл. 1050 (ст. 9-10), Хосрій 1058 (ст. 10), «Сіясет-наме» 1091 (ст. 10). Компілятори з XII-XIV в.в.: «Чегар медале» 1110-1155 (ст. 10), «Генеалогії» Сам’анія 1113-1167, енціклопедист ибн-аль- Джавзій Ц 16-1201 (ст. 11), літературний історик Овфій до 1236, географ і біограф Якут 1179-1229 (ст. 11). — Всесвітній історик ибн-аль-Асір 1160-1232 (ст. 11-12) та його вченик-біограф ибн- Халликян 1211-1282 (ст. 12). — «Табадат-и Насирі» Джузджанія 1260 (ст. 131, «фахрій» 1302 (ст. 13) та «Таріх-и розіде» 1330 (ст. 13). Довлет-шахові «Життєписи поетів» 1487 (ст. 13) та Мір- хондова історична всезбірка ф 1498. Пізніші компіляції (ст. 14). Дві-три слові про допомічні праці (ст. 14-16). ІІ .Іран під володінням арабських намісників (VII-IX в.) . ст. 17 — 22 Зороастрійство та мусулманство (ст. 19-20). Нахил у пер ­ сів до іпіїзма (ст. 21). Хорасанеькі шіїти — і запанування дина ­ стії аббасидських халіфів (ст. 21). Перська культура за абба- сидів віджива (ст. 22). ІІІ .Тагириди в Хорасані, 821-873 ……………………………….. ст. 23 — 44 Тагир Дводесничний і його каріера (ст. 25-28). Халіфі Ма ’ мун доручає йому Хорасанське намісництво, 821 (ст. 28-29). Хорасанське намісництво одпада од халіфата, 822(ст. 29-30). Династія тагиридів (ст. 30). Межі тагиридської держави:. її власні васали (ст. 31-32). Внутрішня політика тагиридських володарів (ст. 32). Адмі ­ ністративно-політичні ідеали Тагира, висловлені в його заповіті до сина (ст. 33-36). Абдаллах ибн-Тагир, 828-844, найелавніший представник тагиридської династії, освічений автократор – народолюбець (ст. 36). Його попередня каріера до від’їзду на батьківщину % (ст. 37-38) — і дуже самостійне, до того високо-культурне, пану ­ вання в Хорасані (ст. 38-41). Освіта — для широких мас (ст. 43). Остатні тагириди (ст. 42). Невдатній Абдаллахів унук Мохаммед, 862-873 (ст. 42-43). Західні аграрні заколоти в При ­ каспії (алідське князівство 864, ст. 43) та східне безладдя (ха- риджити в Седжистані) — грізні вісники політичної катастрофи (ст. 43). Таблиця тагиридів (ст. 44). ІУ .Саффариди із Седжистана, 861-909 . . . . . . ст. 45 — 62 Вступні бібліографічні уваги (ст. 46-47). Перша С а ф ф а р о в а поява. Неспокійні хариджит- ські елементи в Седжистані в полов. IX в. і «добровольча» бо ­ ротьба проти їх; малопохвальна характеристика тих «добро- ,II вольців» (ст. 48-49). До них прилучається з своєю розбишацькою ватагою отаман Я ’ куб ибн-Лейс Саффар та його брати; попе ­ редня Саффарова карієра (ст. 49). Якубова вдача (ст. 50); до ­ бровольці обирають його за начальника над собою і над Се- джистаном, 861 (ст. 50). Байдужність супроти цієї події як у тагиридів, так і в правовірного халіфа, дарма що Саффар — не- правовірний єретик-шіїт (ст. 50-51). Якуб гуртує саффаридську державу: Седжистан, з його хариджитськими елементами і «ротбі- лем>, піддається ввесь Саффарові, 861-867 (ст. 51-52). Од та ­ гиридів одібрано Герат, 867 (ст. 52). Якуб у Кирмані та Фарсі, 869 (ст. 52-53). Занепокоєний халіф, щоб одтягти Саффарові сили на схід, дає йому грамоту на тагиридський Бельх таТо- харистан, 870 (ст. 53-54). Якуб бере Нішапур, 873, кладе кінець тагиридській династії і стає паном цілого східнього Ірану, без Заріччя (ст. 54). Апогей Саффарової славні його кінець: Військовий характер Саффарової держави (ст. 54-56). Дещо про його військо (ст. 56-58). Саффар іде походом на Багдад, і коло Дейр-аль- ‘ Акуля 876 халіфові війська геть розбивають пер ­ сів Якуба Саффара (ст. 58). Його остатні три роки (ст. 58). Амр и б н-Л е й с, 879-900, Я к у б і в бра т: Відносини Амра ибн-Лейса до халіфату (ст. 59-60). Путяща адміністрація в саффаридській державі за Амрових часів (ст. 60-61). Військо в Амра; малюнок військового огляду й па ­ раду (ст. 61-62). Сутичка з бухарськими правителями — і впа ­ діння саффаридів (ст. 62). Таблиця саффаридської династії (ст. 62). У .Саманіди, бухарські еміри, 875-999 (чи 1005) . . . . ст. 63 — 88 Дещо додаткове про джерела (ст. 65-66). Саманіди в «Заріччі», як аристократичні васали аристо ­ кратичних хорасанських тагиридів (ст. 66-67); первісний їхній звязок із халіфською центральною владою (ст. 67-68). Як звалив тагиридів Саффар 873, саманіди робляться самостійними (ст. 68). Засновник саманідської могутности, видатний емір Ісмаїл ибн-Ахмед, 892-907 (ст. 68). Його блискуча перемога над Амром- Саффаром, 900 (ст. 69-71), і величезний обсяг його держави (ст. 7 ]); доля саффаридської династії (ст. 71-72). Емір Ісмаїл, як путя ­ щий внутрішній правитель своєї держави, оборонець бідняків (ст. 72-73). Саманіди X в. після Ісмаїла (ст. 73). Нормальніші, бо не такі розлогі, межі їхньої держави; їхні васали (ст. 73-75). Наср II Кармат, 914-943, і його талановиті везіри (ст. 75-76). Найваж- ніші саманідські володарі другої половини X віку (ст. 76-77); Нух II ибн-Мансур, 976-997 (ст. 77). На чому полягає слава са ­ манідської династії? (ст. 77). s Заслуги саманідів, як культурних правителів (ст. 78). Емір — «добрий хазяїн» своєї держави і дбає про добробут на- родніх мас (ст. 78-79). Промисловість і торговля (ст. 79-80); ки ­ тайські технічні впливи (ст. 80); питання про історію паперу (ст. 80); торгові відносини з Волгою та з північною Руссю та Европою (ст. 80-83). Розумове життя; письменство й наука (ст. 83-84); емірська книгозбірня Нуха II, описана філософом ибн-Сіною бл. 997 року (ст. 84-85). Тіньові боки саманідського ладу. Паралелізм влади ці- вільної і військової: везір та начальник гвардії (ст. 85) Впли ­ вове правовірне соннітське духовництво (ст. 85-86); улем-«остад> і його політична роля (ст. 86). Духовництво кличе турецьку гвардію скинути еміра Насра II за його карматське шіїтство. ,Ill 943 (ст. 86); Hyx I, 943-954, і його святий везір (ст. 87). Поча ­ ток політичного занепаду саманідів (ст. 87-88). їхня загибель, 999 (ст. 88). Таблиця саманідської династії (ст. 88). УІ .Перське державне життя в землях західнього та півден ­ ного Ірану X в.: Аліди в Прикаспійській країні. Зія ­ риди, та початок Бовейгідської держави ………………. ст. 89 — 116 Декотрі попередні уваги (ст, 91). А л і д и в Та б а р и о т а н і. Відокремлене політичне становище прикаспійський країв за мусулманської епохи VII-IX в. (ст. 91-92). Місцеві династії (ст. 92-93). Аграрний рух 864 р. і заснування Алідської держави в Табарнстані (ст. 93); дещо про історичні табаристанські дже ­ рела (ст. 93-94). Перший алідський володар Хасан ибн-Зейд, 864-884: його культурні і ісламські заслуги; шіїтська перевага в Прикаспії (ст. 94-95). Перерва в політичній історії алідського князівства; на ­ місники саманіда Ісмаїла в Табаристайі, 900-913 (ст. 96-97). Руський напад на Прикаспій 913 р. (ст. 97-98). Алід Ха ­ сан Отруш, 913-917, соціяльний демагог, скидає саманідських намісників і поновляє Алідську державу (ст. 98-99); об’єктивна оцінка Отрушених змагань (ст. 99). Серед дальшої політичної боротьби в Прикаспії висувається 928 малозначний ґілянський князь Мердавідж ибн-Зіяр, а до нього пристає збіднілий князь- дейлемець Бовейг (ст. 99-101). Таблиця табаристанських алідів (ст. 100). З і я р и д и з Бовейгідам и. Пишна генеалогія ибн – Зіярової та Бовейгової сім’ї (ст. 101-103), іцо погано мириться з їхньою первісною бідністю та чималим варварством (ст. 103-105). Розповсюджуючи свою державу по західній Персії, Мердавідж ибн-Зіяр 928-935 неза ­ баром підходить близько до арабських халіфових земель (ст. 105-106); рівночасно бовейгіди забирають Шіраз, 934 (ст. 106-108). Передчасна загибель не дає Мердавіджеві захо ­ пити халіфський Багдад і коронуватися на іранського «царя над царями», 935 (ст. 108-111). Вешміїра ибн-Зіяра, 935-967, Мердавіджевого- брата й на ­ ступника, бовейгіди одтісняють назад до рідного Прикаспія (ст. 111), а халіфову столицю-Багдад звойовують сами 945 та й загортають усю дотогочасну халіфову свіцьку владу в свої руки (ст. 111-113). Тим часом, через бовейгідську небезпеку, прикаспійська держава зіяридів самохіттю знов ‘ сполучається з саманідського, бл. 944 (ст._ 113). Дуже культурний характер зіяридського прикаспійського князівства Х-ХІ в. із столицею (“органом (ст. >13-115). Хронологічна таблиця зіяридів (ст. 115-116), УІІ .Бовейгіди, володарі халіфського Багдаду, іранські «ца ­ рі над царями» (932, 945-1055) ……………………………. ст. 115. Дещо про джерела (ст. 119-123). Вони мало розроблені (ст. 123-124). \ Бовейгідський розцвіт у Багдаді з 945 р, (от. 124). Мо­ гутність їхньої держави; титули: «султан» (ст. 124-126) та «цар царів» (ст. 126-127). Відносини до халіфа-чужовірця; залежне й сумне його становище (ст. 127-132). Шіїтські успіхи: культ мо ­ гил Алія та його синів; шіїтські святкування в соннітському Багдаді. Сутички шіїтів та сониітів. Ідеалізація давнього ха ­ ліфського минулого у багдадців; «Тисяча й одна ніч».