Архів друкованих видань Всеукраїнської Академії НАУК, 1919-1931 рр.
Видання:
Наукові збірники ВУАН
Відділ:
Історико-філологічний відділ
Випуск №:
2
Назва:
Західно-руські літописи як пам’ятки літератури. Частина І.
Автор:
Сушицький Теоктист
Рік видання:
1921
Сторінок:
140
Мова видання:
Українська
Текст роспізнано:
ТАК
Дата завантаження:
25.12.2020
Опис:

Збірники наукових праць Всеукраїнської академії наук за 1919-1931 роки

Оригінал зберігається:
Національна історична бібліотека України

На весь екран

Знайшли помилку? Напишіть нам про це на пошту nibu.kyiv@ukr.net

ЗБІРНИК ІСТОРИЧНО- ФІ ло логі чного відділу УКРАЇНСЬКОЇ А КАДЕМІ Ї НАУК Вип. 2. Проф. ТЕ ОКТИСТ С УШИЦЬКИЙ З АХІД НО-РУ С ЬКІ ЛІТОПИСИ ЯК ПАМ ‘Я ТКИ ЛІ Т ЕР АТ УР И Ч астина І. У Київі, 1921. 7-ма Державна друкарня, В.-Житомирська. 20. ,Дозволяється випустити в світ. Н еодмінни й Секретар Академії, академик А. Кримськи й . Р. В. П.. — Ки ев 2 9/ хп- 1921 г. Зак. No 1186. – 200 ,З м і ст. етр. І. Огляд літератури …………….. . . …………………………… І П. Списки і редакції західноруського літопису . . . . … 55 [II. Склад і джерела західно-руських літописів . …………………………….. Ції А) Аналіз загв л ьн о -руської частини литовських літописів: І) Описок Супрасдьський . … .. . 102 Б) Аналіз литовської частини ,, Избранія лѣтописанія” (1431 — 144« р р.) ……. ………. . . .. 131 Примітка: Через смерть, автора та через несприятливі умови друку дальші розділи (IV -VIII) рукопису (Скла д литов ­ ської хроніки; Аналіз складу другої редакції; Повна редакція її -список Биховця; Повісті й перекази литовського літопису) залишаються недодрукованимн. Редакція. . ,Розділ п е рш ий . Огляд літератури. Розвідок, присв ’ ячених всебічному вивченню західноруських лі ­ тописів, не знає ні наука історії, ні наука філологічна. Остання не має не тільки монографії по даному питанню, а навіть і значної статті історично-літературного характеру. Російська ж історична на ­ ука значно більше займалась цим відділом своїх джерел. Правда, й тут ми не зустрінемо великих праць про ці пам ’ ятки. Але до них зверталися історики все таки протягом вже більше, як ста років. Перші згадки про західноруські літописи в російській історич ­ ній літературі відносяться до самого початку XIX віку. Великий Шлецер. який почав : ‘наукове вивчення староруського літопису 1 ), не далекий був від того, аби відкидати навіть саму думку про існу ­ вання західноруських чи, як вони тоді звалися, литовських літопи ­ сі?. Увсякому разі, автор „Нестора “ з недовіррям віднісся до згадок про них в Хроніці М. Стрийковського * 2 ). J ) А. Шахматовъ. Разысканія о древнѣйшихъ русскихъ лѣтописныхъ сводахъ. СПБ. 1908 г., стор. III. 2) Kronika Polska, Litewska, Zmodzka wszyskiej Rusi Macieja Stryjkowskiego видана в Кенігсберзі 1582 p. і в Варшаві 1846 р.® Згадуючи перше з цих видань, Шлецер занотовує про Стрийковського (цітуемо по російському перекладу): „онъ го­ воритъ, что къ сему сочиненію употреблено имъ 12 Литовскихъ лѣтописей (Литов ­ скихъ? а Литва недавно еще выучилась грамотѣ!), 5 Польскихъ, 5 Прусскихъ, 4 Кіев ­ скихъ, 4 Лифляндскихъ, множество Русскихъ, потомъ еще Московскихъ, Булгарскихъ, Славенскихъ… Куда онѣ дѣвались? Если впередъ кому вздумается разсмотрѣть его критически, то, вѣрно, найдется, что вся истинная древняя исторія взята имъ, какъ и Длугошемъ, у Русскихъ”. „Несторъ 11 , ч. I, переводъ Д. Языкова, СПБ. 1809, стор. рлг-фід. З ахіднорус . літописи. 1 Дальші російські історики, чим далі, тим з більшим довіррям почали звертатися до литовських звісток, які брав Стрийковський з західноруських літописів. Один лише Устрялов приєднався до занадто скептичної думки Шлецера. Він писав: „лѣтописцы Зап. Руси прекратили свои ска- ,2 ■ ’ . ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. занія въ XIV столѣтіи, или, справедливѣе, труды ихъ продолжате­ лей истреблены временемъ, оставивъ слѣдъ въ полубаенословной исто ­ ріи Стрыйковскаго”.,. І далі в тому ж скептичному напрямі: „Литов ­ ское княжество не имѣетъ своего національнаго историка. Все, что узнала о немъ ученая Европа, все почерпнуто изъ мутнаго источ ­ ника, отъ польскихъ лѣтописцевъ не старѣе конца XVI столѣтія” * )• 1 ) Див. „Русская исторія”, 5 вид. 1855 р., стор. 442. 2 ) Пор. „Исторію Государства Россійскаго”. Вид. 5, в 3 книжках, — И. Ейнерлінга, кн. І, СПВ. 1842, Примітки до 1-го тому — ч. 71 (стор. 27): звістка Стрийковського (кн. IX, гл. 3) про заснування м. Київа 430 р.; ч. 201 (стор. 58): про віру стародавніх слав ’ ян; ч. 208 (стор. 59): про Купайла в Синопсису, куди ця звістка попала від Стрийковського, на думку Карамзина, й т. инш. ‘ 8 ) Ibidem, Примітки до V т., розділу І, кн. II, стор. 8.-4) Ibidem. 6 ) „Исторія”, кн. II, т. V, розд.’І, стор. 11; пор. Примітки, ч. 18: „Стриков. Литов. Хрон. кн. XII, гл. З”. ‘ ’ . 6 ) Ibidem, стор. 19; пор. прим. ч. ЗО: „Стриков. полагаетъ, что Ольгердъ ходилъ къ Москвѣ въ 1332 году!!”. Не приходиться доводити, наскільки це категорично-скептичне твердження було далеким від фактичної правди й необережним з ме ­ тодологічного боку. Відсутність в ті часи наукових знаходок в обсягу архівних матеріалів, серед яких перебували невідомі Устрялову па-, м ’ ятки литовського літописання, розуміється, ще не є доказ відсут ­ носте в минулому ЛИТОВСЬКИХ ЛІТОПИСЦІВ. Уже славетний історик Карамзин був більше прозорливим від ­ носно даних літописів. Не поділяючи, очевидно, скептичної позиції Шлецера, він досить часто, а головне — з де-яцим довіррям, кори ­ стується в своій „Історії” литовськими звістками Хроніки Стрий- ковського, як і взагалі й иніпими звістками, його про руські події. Залишаючи на боці ці останні 1 2 ), занотуємо, для прикладу, де-які з перших: 1) про бійку в. кн. Ольгерда та небожів його, Коріятовичів, з татарами, коло Синьої Води, в Подолії 3 ) (пор. „Поли. Собр. Рус. Лѣт. “ , т. XVII); 2) про заснування Коріятовичами Каменця та инших міст Подолії 4 * ); 3) про долю братів Коріятовичів (у’сі три звістки з покликан ­ ням на Литовську Хроніку, кн. XII, розд. 2); . 4) про Витовта — глухе покликання: „см. Стриков. Литов. Хрон. кн. XII, гл. 10 “ ; . 5) про походи в. кн. Ольгерда на Брянськ^ Смоленськ та ин- іпі місця 6 * ); , 6) поетичне оповідання про похід Ольгерда на Москву 6 ); ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. З 7) про віроломство Ягайла, який вдавив. Кейстута 1 ); Ц Ibidem, прим. 50, — 2 ) Ibidem, прим. 109: „Стрик. Хрон. Литов. кн. XIII, гл. 5 “ . b ) Ibidem, прим. 111. — 4 ) Ibidem, прим. 112. 5 ) Ibidem, т. V, гл. II, стор. 88 — 91; пор. прим. ч. 160 — 166 до т. V, з прямими покликаннями на Стриков. кн. XIV, розд. 2 — 3 (про Подолію текстуально взято С. з литов. літописів); кн. XIV, розд. 4 (про взяття Смоленська); кн. XV, ро ’ зд. 7 (пр9 першу жінку Витовта) й инш. 6 ) Примітки до т. V, розд. І, стор. 10. Пор. прим., ч. 160, до т. V, стор. 66: „Въ нашихъ лѣтописяхъ сказано, что онъ (Витовтъ) прежде крестился въ вѣру Греческую, а послѣ сдѣлался Католикомъ. Далѣе см. Стриков. Хрон. кн. XIV, гл. 2 “ . 8) про одруження Ягайла 2 ); 9) про похід Скиргайла з Литвою та Німцями під Полтеськ 1386 р. 3 ); 10) про жорстокості! кн. Святослава Смоленського та инших у Литві 4 ); ■ 11) про „дѣла Литовскія “ взагалі 5 ) — низка звісток і т. иніп. Одначе, часто покликаючись на литовські звістки Стрийковського, Карамзин далекий від думки вважати їх першоджерелом своєї „Істо ­ рії”, навіть в відділі про Литву. Рідко він обмежується покликанням лише на одну його Хроніку (наприклад в 1 — 3, особливо 11, звістках; див. вище). Частіше навпаки — литовські звістки він ста ­ рається ствердити також покликанням на руські літописи. Навіть він висовує ці остацні завше на перший план; лцше, як доповнення, при ­ тягаються також покликання на Стрийковського. Наприклад, опові ­ даючи про походи Ольгерда на Брянськ та Смоленськ, Карамзин пише: „см. Никон. Лѣт. г. 1369, и Стриков. Литов. Хрон. кн. XII, гл. 3 “ 6 ). Скептичність Шлецера й Устрялова, як і обережність Карам ­ зина, відносно литовських літописів були цілком природні. То був час, коли доводилося керуватися майже виключно розміром до- вірря до звісток Стрийковського взагалі, з його покликаннями на велику силу тих літописів. В. той час зазначеним історикам, що ба ­ гато здобули нових матеріалів инших, про литовські літописні тексти ще нічого не було відомо. Очевидно, лише виявлення для науки са ­ мих літописів, яко наочних фактів західноруського літописання, могло стати надежною відправною точкою для певної наукової думки про ці пам ’ ятки. Лише тоді, замісць ні для кого необов ’ язкових догадок, як безпідставних’ міркувань, стало би можливим ближче вивчення лі ­ тописання Литви. Ця можливість, дійсно, й відкрилася для науки Bate з першої чвертки XIX в., а саме з 1823 року, коли вперше було видано проф. Московського університету И. Даниловичем західноруський літопис. ,4 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. Ще 1820 р., як він пізніше сповіщав, йому „попалась въ руки пер ­ вая чисто-литовская лѣтопись, дотолѣ никому неизвѣстная”. Вона переховувалася в книгозбірні Базиліян Супрасльського манастиря ł ). Виявилося, що цей „чисто-литовский” літопис написано по-руському,. що стверджувало і повідомлення Стрийковського та инших польських хроністів, підриваючи скептичні гадки ІІІлецера та Устрялова, по ­ слаблюючи рацію недовірря Карамзина. Видання проф. Даниловича, одначе, не могло бути особливо точним тому, що з ’ явилося в латинській транскрипції, а саме в поль ­ ському журналі „Dzennik Wileński” 2 ). Ця вйгадка видавця позбавила виданий ‘ ним текст наукового значіння для філологів, особливо з лін ­ гвістичного боку. Більш того — ця вигадка привела до цілого ряду помилок, що попсували оригінал, иноді до повного безглуздя. При ­ ведемо приклади, порівнюючи текст Даниловича з перевіреним тек ­ стом в XVII т. „Поли. Собр. Рус. Лѣт. “ : w na welikom kniażeni і (стор. 369) замісць кна великомъ кііже н и (XVII т. „II. С. Р. Л.”,. вщѣ Археогр. Ком., СІІБ., 1907 р., стор. 71); nepolubiłsia imia (370) зам. не полюбился има; nuże (372) зам. и оуже; і пп- woczto (375) зам. ни о у во что; pro w ad it (376) зам. про ­ водить; i żeby (379) зам. иже бы (76); Boż е (385). зам. Бъ же (78); iż Ufow (389) — И зоуфовъ (фамилія, 80); w Tamoni (392) — в тамани (=отамани, 81); srodu (400) — средоу (63);. Kop ej (400) — коней (63); jęli Kot, małych (408) — Є лико й малых (67); і zymasze (410) — изымаше (68); sidosza („Dziennik” 1824 p., т. І, стор. 49) — с е д о ш а (4); możnoju śmer- tiju (404) — ноужьною смерти ю (49) і т. инш. і ) По назві нього манастиря данному списку західноруського літопису присвоєно наукою назву Супрасльського списка. 2 ) W Wilnie w Drukarni A. Marcinowskiego. Rok 1823, t. III, st. 369, зі вступом, ibidem, стор. 241 — 265; 1824 p., 1.1 — III, підзаголовком: Latopisiec Litewski, na początku XV wieku, przez bezimiennego pisarza w ruskim języku ułożony, wyjęty z rękopismu 1520, obeymującego dzieje rusko-litewskie, po raz pierwszy dosłownie lacinskiemi lite ­ rami do druku podany. Пунктуація в виданню Даниловича часто також недодержана, правопис, при виявленні західноруського тексту в чужій транскрип ­ ції, значно, але свавільно підновлено, иноді просто попсовано. Але, крім вищезазначених хиб методологічно-текстуального харак ­ теру, що для тих часів не було чимсь виемковим, е у Даниловича й свої заслуги. Видання його збагачено цінними примітками під рядками тексту. Правда, частина з них е елементарно-педагогічного 1 характеру: для читачів журналу з поляків вони е поясненням самого ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 5 смислу українських чи західноруських виразів чи окремих слів, на? приклад: Rok uczynili — naznaczyli sobie czas pewny. Але друга, біль ­ ша частина тих приміток має наукове значіння, даючи цінні пара ­ лелі до тексту Супр. літопису з Хроніки М. Стрийковського, по ви ­ данню 1582 р. у Кролівці, з потрібними вказівками збігу текстів та відмін між ними. На підставі цього порівняння текстів учений видавець занотовує цікавий висновок: користаючися нашим літопи ­ сом, польський хроніст дозволяє собі часто-густо ампліфікацію ори ­ гіналу, приводячи свій виклад до „болтливости”, захоплючися формою віршу й т. инш. Иноді Данилович виправляє помилки М. Стрийковського на під ­ ставі Супрасльського тексту. Він занотовує також виправлення Стрий- ковським текстів Кромера й М. Більського в їх польських хроніках. „Похвалу Витовту”, що викинута зовсім Стрийковським, Данилович вважає промовою на погреб Витовта, правда, лише гадаючи про це, до тогож — добавимо ще — зовсім безпідставно^ Друга заслуга видання Даниловича в тім, що він порівнював свій текст також з т. зв. „Софійським Временником”, иноді допов ­ нюючи звістками останнього’західнбруський літопис. Такі були зві ­ стки за 11 років, між 6843 і 6873 р.р., про війну Литви з моск. кн. Іваном Даниловичем, про смерть Гедимина, боротьбу Пскова, в спільці з Ольгердом, проти Москви, війну Ольгерда з новогород- цями та Москвою, Литви з німцями, про вбивство Ольгердом св. Ев ­ стафія, про взяття Краковським королем Волинської землі й инш.; далі звістки з 6913 по 6933 р.р., або 1405 — 1425 р.р.; нарешті з 1428 р. і по 1497 р. цілком.з Соф. Временника. Виданням своїм Данилович скористався для двох статтів про литовське літописання. Перша — невеликий вступ до розглянутого ви ­ дання (див. стор. 241 — 265). Вона цінна тим, перш над усе, що ка ­ тегорично відкидає скептичний погляд Шлецера та його школи від ­ носно вказівок Стрийковського. Цю заслугу його було підкреслено вже А. Поповим * ). Правда, Данилович не захоплюється польським хроністом, навіть докоряє йому некритичне копіювання своїх попе­ редників, а також допущені ним анахронізми, непотрібні повторю ­ вання. Взагалі він дає обережний висновок про достовірність пові ­ домлень Стрийковського: „прекрасный трудъ его только тогда бу ­ детъ критично важнымъ, когда все объ источникахъ, изъ коихъ онъ черпалъ, будетъ ясно…- Когда впервые всѣ источники его будутъ „Учен. Зап. Импер. Акад. Наукъ, по 2-му отдѣлен.”, т. I, СПВ. 1854 р. стор., 22 1 — 23. ,6 і ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. извѣстны, всѣ литовскія дѣла уяснены, тогда можетъ быть уясненъ. Стрыйковскій”. 1 ) . Передаючи звістку останнього про користування його дванадцятома „литовскими” літописами, Данилович прибавляв: .„чтобы въ языкѣ литовскомъ, вѣрить трудно, и никѣо ничего до ­ толѣ, кромѣ книгъ духовныхъ, въ языкѣ томъ ничего не указалъ”., Далі Данилович підкреслює велике значіння в Литві західно- руської мови, що була офіційною, в дипломатиці та при дворі, на суді, в управлінню й т. инш. Він потрібує критичної оцінки того, як далеко йшов Стрийковський, беручи матеріал з хронік Длугоша, Міховіти, Кромера, М. Більського й инш., та наскільки вірні його покликання на західноруські літописи. Г) Op. eit., стор. 245 — 246. 2 ) В Ж. М Н. Пр., 1810 р. ч. XXVIII, стор. 70 — 111; 1846 р. в вид. Хроніки М. Стрийковського, як передмова. 3 ) Літопис Християни — коло 1237 р. Бере сумнів, чи можливе було утворення ли ­ товських генеалогічних „баснословій* вже в першій половині XIII в. 4 ) Op. cit., стор. 75, примітка 6. Торкаючися потім самого літопису, ним виданого, Данилович, називаючи його ГІідляським, по місту винаходу його, описує самий рукопис — копію 1520 р., що писаний рукою Григорія Івановича, сина священика. Невідомого по йменню автора її’ він вважає сучасником Ягайла та Витовта, самовидцем подій з 1427 р. по . 1446 р., бо той був „младъ”, коли отруїли Скиригайла, себ-то 1394 р., очевидно, жив між 1390 та 1446 р.р. Цю дату приймає потім також і І. Ти- іхомиров та инш. І ___ Друга стаття проф. Даниловича, під назвою: „О Литовскихъ лѣтописяхъ”, з ’ явилася значно пізніше * 2 ). Вона ширша першої й ба ­ гатша змістом, бо до того часу з ’ явилося нове видання, вже другого списку західноруського літопису, що належав Биховцю, про що ниж ­ че. Автор спробував, хоча це йому й не вдалося, як слід, зробити, виявити джерела Стрийковського. Він занадто самовпевнено говорить про „первую древнюю Л итовскую . лѣтопись, которой пользовался Стрыйковскій”, та про „прусскую лѣтопись еп. Христіана, разсма ­ триваемую, какъ источникъ древнѣйшихъ литовскихъ преданій”. Остання, виявляється, не зберіглася. Вона -відбилася „съ искаже ­ ніями и измѣненіями” в пізніших творах, наприклад — Історії Гру ­ пова (?), якою, гадає автор, міг користуватися Стрийковський. Чи мав останній копію тексту Христцяна чи ні — „неизвѣстно”. Далі він занотовує п ’ ять місць, узятих хроністом з цього джерела, але сам признається: хоча йому, як він думав, і „удалось открыть слѣдъ, откуда истекак^тъ и какой древности 3 ) достигаютъ преданія о нача ­ лахъ Литовскагб народа…, но здѣсь еще не видно ІІалемона” 4 ). ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. . < 7 .Більш вірною була догадка Даниловича про користування Стрий ­ ковського двома литовсько-руськими літописами, що ведуть в Литву італійського князя Палемона, з дружиною в 500 чоловіка римського лицарства, для того, аби вони були пращурами тій династії, що має княжити в Литві. Одному з тих літописів, що саме говорить про побіг Палемона з Риму від жорєтокости Неронової коло 57 р. по Р. Хр., Стрийковський більше довіряє, ніж другому літопису, що відтягає цей побіг аж до V в. по Р. Хр. Неточною, одначе, є ‘су ­ марно висловлена заява автора про те, буцім то польський історик „основывалъ свою лѣтопись преимущественно на двухъ чисто-литов ­ скихъ лѣтописяхъ, изъ соединенія коихъ составилъ свое сочиненіе” 1 ). Неправдивою є також безпідставна вказівка, що „изъ обѣихъ онъ на ­ печаталъ вступленія, переведенныя буквально съ русскаго на поль ­ скій языкъ” * 2 ). Протиречить цьому вже повідомлення, що протягом своїх занять хроніст добував з ріжних місць і инші літописи й. за- .раз же згадував про них в свойому творі. Протиречною є також думка, що перший з зазначених літописів писано „б. м. не ранѣе 1413 г, “ , бо „авторъ разсуждаетъ о гербахъ Итальянскихъ выход ­ цевъ, а едва лишь тогда эти гербы приняты были Литвою” 3 ), при дальшому твердженні Даниловича: „изъ этой же лѣтописи (Суирасль- ской) удостовѣряюсь, что въ XIV в. писали уже отдѣльныя, чисто ­ литовскія лѣтопйси ‘), — при тому наряду з неодноразовими заявами автора в обох статтях його, що автор літопису писав, як самовидець подій 1394 — 1446 р.р., сучасник князів Ягайла та Витовта, себ-то не раніше 1446 Р- і) Op. eit., стор. 80. 1 2 ) Ibidem, стор. 80. 3 ) Ibidem, стор. 84г «) Ibidem, стор. 106. Повторюючи тут ті повідомлення свої про виданий ним літопис, які він дав в першій статті, Данилович докладніше говорить про літопис Биховця, поділяючи його по складу на чотирі частини: 1) про „баснословні” часи чц події від Палемона до Миндовга, 2) від Мин- довга до Гедимина, 3) про ближчих нащадків Гедимина, 4) про ча ­ си Казимира. Незрозуміло визначаються джерела першої частини: „въ Литвѣ ходили, вѣрно, древнія народныя преданія; мы находимъ слѣды разбойническихъ, нападеній Литвы на Русь въ лѣтописяхъ сего народа; изъ всего этого слѣпили первую часть, остальное за ­ имствовали изъ лѣтописей Прусскихъ и Венгерскихъ, а чего не до ­ ставало, дополнили выдумками и такимъ образомъ составили исто- ,8 . ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. рію эпохи”. За винятком влучної догадки про, народні предання, яко джерело литовського літопису в списку Биховця, вся решта в цій тираді є вигадки. Таким чин о м, безперечні заслуги Даниловича такі: 1) видання (найперше) першого списку західноруського літопису, 2) порівняння його тексту з Хронікою Стрийковського та Софійським Временником. Негативні риси його праць: 1) неточність самого видання, 2) від ­ сутність критики тексту і 3) безпідставні гадки про джерела його. Майже одночасно з працями Даниловича значно двинулася на ­ перед справа видання ріжних списків західноруських літописів. Вже 1827 р. з ’ явився передрук видання Даниловича в Вільні „nakładem і drukiem Antoniego Marcinowskiego^ *), з тим самим вступом Дани ­ ловича ж та доповненнями з Софійського Временника. Помилки й тут ті ж самі, бо видання Даниловича не було перевірено порівнян ­ ням його з справжнім рукописом, а тому й не привнесло воно нічого нового но суті, крім чисто практичного полехшення в користанні літо ­ писом, яко окремою одбиткою, яка е тепер раритетом. • Двуразове появлення західноруського тексту литовського літо ­ пису в чужому вигляді — ненатуральній для нього латинській тран ­ скрипції — не могло не викликати відповідної реакції. 1832 р. в журналі „Воспоминанія” (кн. 4 — 6) втретє друкується текст того ж Супрасль- ського списку. Видавець С. Русое, відкинувши латинську транскрип ­ цію, задумав повернути західноруському тексту його попередній ви ­ гляд. Правда, виконання влучного – заміру вийшло нездатно переве ­ деним через ненаукові прийоми видання. Русов не каже, чим він користався для свого видання, одначе й без того ясно: очевидно, не маючи першо^автографа західноруського, треба було переробити з ла ­ тинської, транскрипції на руську. Що це було як раз так, а не инак- ше, видко з порівняння видань Даниловича & та Русова — з одного боку,” а також текста справжнього рукопису з другого. х ) Повний заголовок — Latopisiec Litwy і Kronika Ruska: z rękopisu sławiań- skiego przepisane; wypisami z wremennika Sofiyskiego pomnożone; przypisami i objaśnie ­ niami, dla czytelników polskich potrzebnemi, opatrzone; staraniem i pracą Ignacego Da ­ nilewicza, prófessora zwyczaynegow cesarskim uniwersytecie Charkowskim, naprzód-w Dzienniku Wileńskim roku 1824 częściami ogłaszane; a teraz -w jedno zebrane, dokoń ­ czone i przedrukowane. W Wilnie nakładem i drukieTn Antoniego Marcinowskiego. 1827, Вид. Даниловича: Welikich’ (str. 369) Litowskoho (369) imia (370) Вид. Русова: Великихъ (кн.ІѴстор. 26) Литовскаго (26) имя (26) Супр. ркп. (пор. вид. Архе- огр. Ком., стор. 71 йдалі); великих (стор. 71). Литовзског (71). има (двійне ч. особ. заім.). ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 9 Вид. Даниловича: wo їіогу (370) kniaziniu (372) nuze (372) mazoweckoho (377) sztobychom (378) і zeby (379) Kucziok (380) iz Ufow (389) w Tamoni, u Tamonow (392) hospodarom (395) srodu (400) kogey pomoczi (400) Вид. Русова: во горы (27) княжиню (30) нуже (30) Мазовецкого (34) штобыхомъ (35) и жебы (36) Кучокъ (37) изъ Уфовъ (46) в Тамани, у Тамоновъ ( І , 146) господаромъ (V, 18) сроду (24) копей помощи (24) Супр. ркп. (пор. вид. Архе- огр. Ком., стор. 71 й далі): во гоуры (72). кнжьню (73), и оуже (73). Мазовског (74). іпто быхомь (75). иже бы (76). Коучюкь (76). Изоуфовъ (80). втамони, оутамоиъвъ „(82). гсдремь (82). срдоу (=средоу) (63). коней помочи (63). Крім того, уРусова, услід за Даниловичем, але проти рукопису, «крізь однаково зайві червоні рядки („красная строка”). Ця головна помилка видавця повела до цілої низки .недотепно- стей.-Вже приведені приклади — низка помилок, перенесених з ви ­ дання Даниловича в журнал Русова. Останній, одначе, кількість по ­ дібних помилок значно помножив, прибавивши низку нових, иноді ще гірших, наприклад: бросался (38) замісць собрался (77); тоже бысть Богу морско зрѣти (41) зам. мерзко (78); Боже по Давида пророка славу сотвори (42) зам. Богъ же,., слову (78); Ива Плаксича (44) зам. Два (79); бѣгъ тогда младъ (46) зам. бѣх (80); люди ѣли кошъ малыхъ дѣтей (33; пор. jeli kot, m al у ch, 408) зам. ед и ко от (67); той же на НІіѣ съ Константиномъ (67) зам. на Згѣ (2). Подібні помилки, як банимо, наближаються до повного безглуздя. Не бра ­ кує тут й инших недоречносте!!, що викликані простою неуважністю видавця^ наприклад: Лингнѣвичъ (35) замісць Лыньгвеневичь (68); которой волости (28) зам. -который волости (72); короля (39) зам. короля (77); И м ст и с л а в с к у ю (41) зам. ‘и Мстиславскоую (78); невмалашись (32) зам. не вм’аля- щис (67); навезено (32) зам. навчено (67); п е р в о р ѣ ч н о е… мимошедшію (32) зам. первореченое… мимо шедшЮ (67); старѣйшій «намъ Ординскимъ (32) зам. старе и шинамъ «рдинским (67). Иноді ці неточности нагадують опечатки, до ­ волі, правда, постійні, які виявляють певну постійність, наприклад: (36) зам. ^ъцнл (69), ик, нг, ид (36 — -39) зам. нк„ нг„ нд (69). Неохайністю відріжняються також часті пропуски заголовків (стор. 20, 64), а також тексту: тогож лѣта… меть побилъ ,10 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. Москвичъ (33) зам. того же лѣта царь Михайло Мёть аобидъ Москвичъ (67). Нарешті важлива, недостача видання — в неповноті тексту: не хватав цілої частини літопису, в розмірі 67 листців, з 3 об. по 70 об. по Супрасльському списку, правда, не ли ­ товської, а загальнорусь’кої частини. Таким чином, видання Русова научного значіння не могло мати. Де-яка лише заслуга його в користанні руською транскрипцією, себ ­ то в повороті до початкового вигляду тексту, але вже попсованого си ­ лою помилок через подвійний перехід — 1) від руського тексту до латинської транскрипції й 2) навпаки. Невеликого значіння також і невеликий вступ ’ ) до виданого Русовим тексту. Він є крок назад в вивченні нашого літо­ пису після праць Даниловича. Заяву автора вступу — „Литовскую лѣ ­ топись помѣщаемъ мы слово въ слово безъ малѣйшихъ въ текстѣ по ­ правокъ и прибавленій” 2 ) — після сказаного нами вище вважаємо мало задовольняючою. Тільки несвідомим змішуванням переписувача та автора літопису пояснюється фраза видавця: „авторъ, писавшій въ нач. XVI ст., представляетъ образецъ русскаго діалекта”… 3 ); або — з Гедимина „Литвинъ Григорій Ивановичъ начинаетъ Литовскую свою лѣтопись” 4 ). Слабенький, навіть для свого часу, історик Русов „для удобнѣйшаго уразумѣнія читателямъ” виданого ним літопису дає раніш „Литовской исторіи сокращеніе”, в тому вигляді, як він знай ­ шов її в руських та польських літописах. Це є казкове оповідання про те, як Литвою за Св. Володимира управляв якийсь Рохволод (sic! порівн. „Родословія литовських князів”, де йде мова про Рог- волода), що прийшов на Русь з-за моря та перебував в Полоцьку; далі про те, що нащадки Ізяслава „всю Литву подѣлили на малые удѣлы,” що у Вільні ще X ст. був архиєрей з грецької церкви, що Рингелд (?), приписуючи собі походження від . Палємона, пер ­ ший став звати себе великим князем Литви, і т. инш. Через десять років після відкриття Супрасльського спііску литов ­ ського літопису з ’ явилися перші ВІДОМОСТІ! про другий список його — Биховця. 1830 р. в „Новорочнику Литовському” И. Климашевсь- кого 8 ) видано невеликий уривок — Z kroniki Litewskiej wyciqg — о smerci Zygmunta Kiejstutowicza. Начало — W leto szestoie tysiaczy x ) Op. cit., стор. 19-25. 2 ) Ibid., стор. 19. 3 ) Ibid., стор. 19. 4 ) Ibid., стор. 25. s ) Noworocznik Litewski na rok 1831 wydany przez H. Klimaszewskiego. Wilno 1830, стор., 91 — 102. ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 11 dewiat sotnojie sorok osmoho… (= вид. Археогр. Ком., стор. 532); кінець — і kinulisia k nemu chotiaczy iego ubity у ubili (=Apxeorp. Ком., стор. 534), себ-то з 93 по 96 стор. сп. Биховця. Видання це. реточне. При невеличкому обсягу уривка, помилок в ньому до­ сить: 1) два слова зливаються в одне — neczynili, onze, nenasytylsia, naostatok, Adowgierd зам. A Dowgierd; 2) e пропуски — teper odyn (стор. 100) зам. teper ply odyn (стор. 534); 3) невірні читання — khiaz Wasilij Zygimont (94) зам. kniaz welikij Zygimont (533), Vwu- tene зам. w Vtianc; 4) свавільні великі літери — Kniazety у Panety…, Welikomu Kniaziu…, Wojewodoju; 5) инпіі неточности — rozaiu (94) зам. rozaiu (533), pryrozenych bliskich (94) зам. bliskich і pryrozo- nych (533). Видання Климашевського має невеликий вступ, з повідомленням про місто перебування рукопису в книгозбірні Олександра Биховця, про мову його — слав ’ янську (sic!), стиль його, похожий на державні грамоти часів Ольгерда. Обсяг змісту — від Палємона і до Михайла Глинського, за короля Олександра, з подробицями про Гедимина, Ольгерда, Витовта та Ягайла. Невідомий автор знав Волинський літопис та литовський, виданий Даниловичем, і, можливо, був дже ­ релом для Хроніки Стрийковського. Лише пізніше,на 15 років після цього обнародовано увесь текст списку Биховця в виданню, латинською транскрипцією, Ф. Нарбута 1 ‘). В коротенькій передмові польською мовою * 2 ), відрікаючися від кри ­ тичних коментаріїв до- виданого ним тексту, Нарбут обмежується коротким описом рукопису: „писано польськими літерами, почерком не пізніше початку XVII в. й не раніше другої половини XV в. (в кінці видання є facsimile з автографа, а саме 25-ї сторінки); „це наче є переклад з руської мови” (пор. на стор. 160 сп. Биховця, а в виданню Нарбута стор. 78 — прйписку письмом иншої руки: Kronika Litewska z Ruskiego j^zyka na Polski przetlumaczona). Ви ­ правляючи цю неточність, видавець влучно зазначає, що це не пере ­ клад, а лише список слово в слово з руського тексту польськими літерами. Це список, по формату in Q, з попсованого оригіналу, бо не має ні початку, ні кінця, з дефектами також і в середині. Писано його на папері другої половини XVI або початку XVII в. Гадаючи про джерела літопису, Нарбут вважає такими: 1) більш давні хро ­ ніки, в яких говорилося про початок литовського народу, з виве- 9 Potnniki do dziejow litewskich’. Wilno, 1846. 2 ) В ній видавець помилково покликається на Noworocznik Wilenski чомусь то’ 1835 р„ замісць 1831 р., де як раз надруковано потрібне Нарбуту перше повідом ­ лення про літопис Биховця. ,12 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. денням його від Палемона Римського, 2) Волинські звістки з Іпат- ської хроніки, 3) державні записи та 4) місцеві повідомлення. Про характер видання Нарбута в відношенню його до оригіналу докладно судити трудно, з огляду на пропажу для науки рукоцису Биховця. При неможливосте порівняти його з оригіналом залишається перевірити його по виданню Археографічної комісії. Останнє має де-які одміни від Нарбутового’видання, встановлені, очевидно, почасти через критику тексту, а почасти може по догадці. Керуючися цим порівнянням, видання’Нарбута можна визнати, ” хоч, як бачимо, й умовно, досить точним. Воно має, очевидно, лише невеличкі ухилян ­ ня від гаданого оригіналу, а саме головним чином в неправильному неділі слів при передачі руського тексту в польско-латинській тран ­ скрипції. Ми налічили коло сотні подібних помилок, але переважно дрібних. Зазначимо для прикладу лише де-які: 1) сполучення двох — трьох слів в одно — на 1 стор. utom, tamsia, zowsim, prynem, na- polnocz, uwerch, stoie pryczyny; на 2 стор. welmisia, upuszczu; 3 стор. nemili, nemaiuczy, struboiu; 5 стор. powysztij, wpolon; 6 стор. snim і t . инш.; трьохскладові слова — awedze (22 ст.), snimze (48), ne- dlatoho (84), u wopekusia (87) й инш.; 2) рідче трапляється нав ­ паки, коли неприродно розірвано одно слово надвоє: Polcza — пе (9), so samo — strely (14), od — toli, od — toho (20), wo — skore (26), na tu — juz (91), oto — szli (90), z — losty (94), у — dosza (138), wysoko — umija (149) й инш.; З) ще рідче инша плутанина в поділі слів: rowy — zty зам. row yzry (59; пор. Археогр. Ком. 511), Zrylskom (136) зам. z Rylskom (558), Narpeni (28) зам. па Rpeni; 4) помил ­ кові написи великих літер: Krowoprolityja (51), more maloje (1) зам. Maloje (475), ruskuiu zemlu, а рядом і Ruskoy zemli (9). *Чи були які инші помилки у Нарбута, при відсутносте оригі ­ налу сказати трудно. Занотуємо далі, що ним видано також пропу ­ щені. в виданню Археогр. Комісії оглави та замітки на маргінесах. В кінці книжки, на стор. 83 — 90, прикладено також покажчик імен тих осіб, що згадуються в літопису. Не маючи такий чином змоги дати вичерпуючу оцінку видання Нарбута з-огляду на пропажу рукопису Биховця, як раз через це останнє слід визнати велику цінність ви ­ давця ним єдиного списку найповнішої редакції західноруського літопису. Занотуємо попутно й другу книжку Нарбута, більш ранні його Dzieje starozytne narodu Litewskiego (Wilno, 1838) 1 ). Підготовуючи __ _____________ / 4) Порівн. Al. Semkowicz. Krytyczny rozbidr dziejow polskieh Jana Diugosza do roku 1384. Krakow, 1887; див. рецензію * !!. А. Ліннічѳнка в Ж. М. Н. Пр. 1887, XII, стор. Я50-362. ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 13 книжку ще 1835 р., він багато, але зовсім некритично користався з матеріалу литовського літопису, збудувавши на ньому легендарний нарис історії стародавньої Литви, починаючи від Палемона і через ви ­ гадану’ генеалогію Литовських князів, чим збив з пантелику, як авторитетний історик, своїх читачів. Але в цій книжці цікаві для нас» його Dodatki, а між ними особливо Wiadomosc о кгопісе г$ко- pisnej Litewskiej, cytowanej w tern pisme pod nazwaniem kroniki By- chowca ( t . Ill, стор. 578 — 582). Тут маемо більше докладний, ніж в передмові до видання 1846 р., опис рукопису Биховця, що важно, розуміється, з огляду на пропажу оригіналу. В складі її автор роз- ріжняє три окремих .хроніки, вважаючи звістки їх однаково правди ­ вими. Ріжниця між ними лише в ступіні яскравости викладу-.-Не.- . певність цих некритичних гадок Нарбута, включно до думки його про складання цеї „народньої хроніки” запасів Миндовга, є очевидною. ’ Одночасно з виданням Нарбута з ’ явилося повідомлення ще про один з текстів західноруського літопису, а саме в статті О. Радян ­ ського „О поискахъ моихъ въ Познанской Публичной Библіотекѣ”” 1 }: Повідомивши тут про Познанську бібліотеку, що належала тоді гр. Едварду Рачинському, автор докладніше говорить (стор. 7 — 11) про „Лѣтописец в. кн. Литовъского и Жомоитъского”, даючи при цьому такий неточний коментарій: „это чуть-ли не Быховца, открытый, г. Ипполитомъ Климашевскимъ въ библ. Александра Быховца”. По ­ плутавши два ріжних списка, Бодянський підкреслює важливість мови знайденого ним рукойису. Тут же він видав де-які уривки, а саме;, 1) початок списку, 2) де-кільки невеличких виразів, зв’язанйх” сло ­ вами видавця з метою піднести зміст початку літопису, далі 3) одні лише заголовки князів і нарешті 4) уривок про битву Гедимина з руськими князями. Заява автора про тотожність знайденого , ним списка з сп. Биховця була, звичайно, голословною. Коли б Бодян ­ ський порівняв уривок Биховця, виданий тим саме Климашевським, на якого сам же й покликається, з відповідним текстом сп. Рачин- ського, він би переконався,, що як раз, навпаки, між ними в цій частині нічого смільного нема. Правда, в обох текстах під 6948 р. говориться про наглу смерть Сигизмунда Кейстутовича, але яка велика ріжниця: одна лише фраза про це в сп. Рач. * 2 ) перетворюється б Читано було це повідомлення ще 1842 р., 28 листопаду, а видано в „Чте ­ ніяхъ въ Импер. Общ. Ист. и Дрѳвн. Росс. “ , М., 1846, рік І, стор. 1 — 15. 2 ) КнзА великого Жыкгимонта Кестутьевича Я Троцэх зарѣзали вербъную недѣлю перед Цібѣдом ЦІдин з дому кіГзеи Чорторыскиж але з волею всих панов и князей Литовских (стор. 338); в сп. В спершу мова йде про великі жорстокости Си- ,14 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. в сп. Б в найдокладніше оповідання розміром на дві друковані сто ­ рінки. Таким чином, навіть не знаючи в цілому тексту Биховця, вже по виданню Климашевського можна було категорично знати про значну ріжницю між ними. Очевидно, Бодянський не робив порівняння текстів, яке лише й могло дати підставу певніше говорити про вза ­ ємовідношення їх. Не краще справа з виданням уривків сп. Рач. Правда, вони малозначні вже по невеличкому обсягу їх. Крім того, ще й надруковані неточно, наприклад: єсть воплощенеє (7), замісць естъ воп лощене (295);. шестого зам. шостого; за ­ пасу зам. а ч а с у; В о л о д и м е р у зам. В о л о д ы м е р у; вчинилъ зам. в чинитъ; пойдетъ зам. пойдетъ; збила зам. Ѵбила; взяли зам. І? зали ; побежитъ зам. побежыт; по немъ кня ­ жити зам. почнет к нажити ; на вѴпени зам. на Ръпени. Останні два приклади псують навіть самий смисл, а решта неспо ­ дівані для автора, який говорить про важливість мови рукопису, ‘а сам же псує «його. Таким чином, цінність статті Бодянського полягає лише в першому по часу 1 ) заявленню про існування нового тексту литовського лі ­ топису, себ-то вже третього списка його, представника, як побачимо, тої редакції, яка відріжняється як від сп. С, так і від сп. Б. Незалежно від статті Бодянського, і навіть не відаючи про неї, нове повідомлення про цей же список Рачинського дає в своїй доповіді від березня 1848 р. Археографічній Комісії Мацеевсъкий. яко член кореспондент її 2 ). Не знаючи про виданий Даниловичем Супр. сп., він по непорозумінню гадав, буцім то вперше ним знай ­ дено цей „важный манускриптъ” книгозбірні Рачинського, нази ­ ваючи його третім списком литовської хроніки, після сп. Биховця і хроніки в Радзивилівськім Архіві. Останню, однакову з сп. Рач., як це можна було бачити навіть по уривку, виданому в збірнику Муханова, Мацеєвський даремне пробував відріжняти від сп. Рач., про який він писав: „не знаю, откуда покойный гр. Рачинскій пріобрѣлъ и потомъ уступилъ городской познанской библіотекѣ”. гизмунДа, подібні Тройденовим, що довго терпіла шляхта; але він задумав навіть зовсім знищити її, посадивши багатьох під сторожу, инших забивши на сеймі. Три пани склали умову проти нього та в ’ їхали з 300 возів сіна, з козаками на них під сіном, в замок Троки, де й вбили Сигизмунда (стор. 532 — 534). 9 Правда, ще 1836 р. в Москві надруковано Збірник Муханова (2-е видання його в СПВ. 1866; див. No 87, стор. 140 — 141), де видано, й дуже неточно, невеличку виписку з Литовської, історії, писаної „на литовско-русскомъ нарѣчіи” (по рукопису, що переховується в Радзивилівськім Архіві), але без потрібної назви списка. Ця виписка — епізод про королеву Варвару (стор. 353 — 354 видання Археогр. Ком.). 2 ) Видано цю доповідь 1848 р. значно пізніше, в Протоколах засідань Архе ­ огр. Ком. 1841 — 184& р.р., вип. II, СПВ. 1886, стор. 384 — 385. ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ., 15 Перебільшив автор і значійня сп. Рач., кажучи, іцо ця хроніка „могла бы занять первое мѣсто въ собраніи Литовскихъ лѣтописцевъ…; чѣмъ теперь есть Несторъ для Руси, тѣмъ она могла бы быть для Литвы” ’ ). Скоро, однако, надруковано було ще одного, четвертого списка західноруського літопису, виданого А. Н. Поповим, під заголовком: „Лѣтопись великихъ князей Литовскихъ * 2 )”. В невеликім вступі, який попереджує видання тексту, автор вказав на звістки про ли ­ товські літописи у Стрийковського, сумніви Шлецера й видання Даниловича, докладно описує новий текст, який належить гр. А. С. Уварову і перейшов до нього від I. II. Сахарова. „Совершенно сходны^: съ Супрасльскимъ спискомъ”, він в багатьох місцях до­ повнює цей останній, а в де-яких випадках сам доповнюється ним. Датувавши рукопис ХѴ-м віком, час складання літопису автор відніс до часів між 1385 — 1450 р.р. Порівнюючи свій текст зі сп. Б, Попов вважає перший джерелом другого, визнаваючи і сп. У не первісним. При виданню його проводилось порівняння зі сп. С, з вказівкою „разнорѣчій” в примітках під рядками тексту. Видавець заявляє, що „рукопись печатается буква въ букву”, лише роскрива- ючи иноді титла і навіть з охороною правопису рукопису, цікавого і як „памятникъ историческій и„вмѣстѣ съ тѣмъ какъ образецъ языка Литовско-русскаго XIV в. “ . Одначе, ця заява не зовсім справ ­ джується порівнянням видаваємого тексту з рукописом. В ньому ціла низка таких помилок: 1) Багато пропусків — а) окремих літер — Витебскъ замісць Вите бъскь; къ дот це зам. к дотьце(27); раздѣлили зам. розьделил-и; нелюботь зам. не любость (28); поможе зам. поможет (36); бы зам. быс (38) ослуша ­ ти зам. шслоушатис (49): княж и зам. кнАжив (50) (оче ­ видно Попов не дочитував літер, що були по над рядками); б) ці ­ лих складів — Витовтоу зам. Витовтовоу (29); творили зам. сотворили (35); то ты и зам. .тогда ты и (44); в) окремих слів — Тактамышь [сним] Свои мь дворомъ (42); братъ ихъ [д] князь (44); ко Царюграду [на митрополію] (56); сынъ его [Мамоутикъ] (57); г) цілих виразів і навіть фраз — Брян ­ скихъ [или Смоленскихъ] (43); братьи [gro оу Подольской земли] не стало (45), даль имъ [иного іша именемъ] малого Сал- 9 Опис рукописів зі сп. Познанським див. у Врюкнера, Archiv f. Slav. Phil., 2 ) В Наукових Записках другого відділу Імпер. Академії Наук,, кн. І, СПБ. 1854 р. від. ПІ, стор. 21 — 58. « .’ А ,16 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. дана (49), Святославичъ [не во йнозѣ іон же чтивъ] и да ­ ри в (41) та инш. Ці й подібні помилки ведуть иноді до повного псування тексту і навіть безглуздя, коли 2) зам. ці б лесть чита ­ ється лесть (41), зам. оум Ѵровали — оумедровали (44), зам. и спроста рек^ — и что ста реку (49) та инш. Цілу низку звісток (6955, 6995, 6928, 6929, 6940, 6943, 6919 р.р.) уміщено чомусь не в тексті, а в примітках. Нарешті найбільший дефект ви ­ дання А. Попова — в ньому дається лише одна, по сп. У перша частина, відповідна в сп. ( С. другій, себ-то чисто-литовський літо ­ пис, а друга частина, загально-руська, осталась ненадрукованою до- 1894 р., коли її було видано архим. Лєонидом, про що нижче. Таким чином, видання Попова і неповне і неточне. Цінність його все ж таки велика, тому що він ввів в науку дуже ’ важний текст, що дало новий рух до дальшого вивчення західноруського літопису 1 ). 9 Як текст, ним виданий, так і вступ до нього були перекладені на німецьку мову F. Neuman -омъ (див. XVII т. П. С. Р. Л., II стор.) в Altpreussishe Monatsschrift, т. XIV, 1887 р„ стор. 419 — 458. 2 ) Лекції по російській історії М. І. Костомарова. Видав П. Гайдебуров ч. І. „Источники русской исторіи”. СПБ. 1861 г. (1862), стор. 53 — 59. Всіма трьома, виданими Даниловичем, Нарбутом і Поповим, списками західноруського літопису скористався для свойого за ­ гального начерку про „Бѣлорусскія лѣтописи” М. І. Костомаровъ * 2 ). Білоруський літопис він правдиво вважає „сводом”, складеним із де ­ кількох уривків. Вказавши на видання двох списків короткої редак ­ ції (С і У), одного- — найповнішої (В), а також на статтю Бодянського про четвертий список повної редакції (Рач), він визначає обсяг пер ­ шої (1340 — 1440 рр., від смерти Гедимина до смерти Сигизмунда Кейстутовича), яка увійшла до складу повнішої редакції Б. Продов ­ ження першої (по 1446 р.) — уривок загубленого смоленського літо ­ пису, з його прихильністю до Москви, а не до Литви. Повніша ре ­ дакція починається з „баснословной исторіи о пришествіи Налемона” і оповідає про долю поганської Литви. Починаючи з смерти Геди ­ мина, вона погоджується з короткою, де-що прикладаючи та де-шо викидаючи, а після смерти Сигизмунда Кейстутовича ‘ росходиться з нею і самостійно йде через увесь XV в., кінчаючись 1507 р. Ав ­ тор короткої редакції писав в першій половині XV в., бо заявляє, що був молодим в часи смерти Скиргайла. Третю редакцію Косто ­ маров бачить в сп. С, плутаючи поняття списка й редакції. І в цьому сп. С є місця, які уявляють з себе уривки загинувшого смолен ­ ського літопису, себ-то увесь сп. С, складений з двох частин: Біло- ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 17 руського літопису і Смоленського, з ріжною мовою, старішою в остан ­ ньому. „Сказаніе о Витольдѣ”- — випадкове оповідання, похвальне слово йому. Костомаров приймає всі висновки Даниловича, відкрившого, по його розумінню, всі джерела, якими користувався Стрийковський, і таким чином знявшого з нього незаслужене обвинувачення з боку Карамзина і де-якйх його наслідників за ніби то умисне псування історії і вигадки фактів. Ітак, Костомарову належить заслуга в тому, що він 1) чуттям вгадав присутність в відомих йому списках західноруського літопису зводів, об ’ єднавших де-кільки літописів, в тому числі, загублений Смоленський; 2) намітив три редакції — коротку, повну і найповнішу, хоча і поплутав їх поділення. Останнє цілком зрозуміле, коли при ­ гадати, що видання Попова було неповним і не дало тої загально- руської частини, яка була в сп. С і яка показалась Костомарову особ ­ ливою редакцією. – ——————————- В 1880-х роках з ’ являється ціла низка польських розвідок про західноруський літопис. Серед них першою по часу була ‘праця львівського вченого І. Шараневича ’ ). Тут вперше широко ставиться питання про наші літописи. Автор намічає три періоди в південно- руській історіографії, до якої він відносить і литовські літописи XV — – XVI в.в., доби переважно русько-литовської історіографії. Перший період — це Нестор, хроніка Київська і Волинська, кінчаючи звістками 1292 р. (X — XIII в.в.); другий — литовський, з половини XIV в. і до половини XVII в.; третій — Ѵг XVII — Ѵг XVIII в.в. Очевидна тут перерва між кінцем XIII в. (Волинський літопис кінчається 1292 р.) і 1446 р., коли кінчається литовський літопис, не заповнюється ні одною руською хронікою. Цей пропуск почасти і заповнюють собою литовські літописи, як зводи 4- — 5 більш-менш місцевих хронік. Перелічивши п ’ ять з цих відомих йому літописів (Супрасльський, ви ­ даний Даниловичем, Супрасльський, виданий кн. Оболенським, сп. Биховця, виданий ІІарбутом, і ще два рукописи; див. нижче), а та ­ кож і видання де-яких з них, користуючись між иншим двома руко ­ писами (а саме — 1) „лѣтопись Волыня и Украйны”, к. XVII в., і 2) „Лѣтописецъ вел. княжества Литовскаго и Жомоитскаго” * 2 )), Шара- нєвич вперше вимагає широко вживати історично-порівнюючий метод для вивчення тексту при аналізу литовського літопису. Необхідно по- !) О latopisach і kronikach ruskich XV і XVI wieku, a zwlaszcza о latopisie „wielikoho .kniaztwa litowskoho і zomoitskoho (R^kopism w Poznaniu w biblijotece pu- blicznej Raczynskich…) Rozprawy 1 sprawozdania z posiedzen Wydzialu historyczno- filozoficznego Akademil Umiejqtnosci. Tom XV. W Krakowie. 1-882, 351 — 413. 2 ) Це Познанський рукопис або инакше список Рачинського, XVI в. З ахіднорус . літописи . 2 ,18 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. рівняти останні з північноруськими (автор даремне забув про старо ­ винні південноруські) літописами та польськими хроніками, з яких взято цілу низку відомостів про Литву південноруськими хроністами. Повне з ’ ясування хроніки Стрийковського можливе лише після вивчен ­ ня взаємовідношення литовських літописів та хронік. Вказавши обсяг відомих йому літописів Литви, Шаранєвич джерелом іх вважає Смо ­ ленську хроніку місцевого характеру, нікчемний лишок колись то ба ­ гатої хронікографії в Смоленську. Схожість ріжнид літописів до 1446 р. свідчить про загальне першоджерело їх. Усі вони є вже зводи, але як місцеві хроніки, або близькі до них, хоча й мають на увазі гово­ рити про цілу державу литовську, займаючи таким чином середину між державними та фамільними пам ’ ятками. Лише „.’Іѣтописецъ вел. княжества Литовскаго и Жомоитскаго”, з 1550 р. й до кінця, уявляє з себе пам ’ ятку великокнязівського двору Литовського. Аналізуючи докладніше од попередників склад литовських літо ­ писів, Шаранєвич гадає, що, крім Смоленського літопису та літописця великих князів Литовських, в обсяг їх ще увійшли цілими відділами такі місцеві літописи: 1) Волинська хроніка Іііатського рукопису 1 ), 2) Київський літопис в рукописному збірнику літописів Волині та України, 3) Київський літопис Супрасльського рукопису і 4) Хро ­ ніка Поділля * 2 ). Відносно авторів литовських літописів львівський вче ­ ний думає, що ці зводи писано ріжними особами, що жили не одного часу та могли писати в ріжних місцях. Читаючи ці літописи, відчу ­ ваємо в ролі складача їх то манаха, то свіцьких людей XV та XVI вв., про що догадуємося на підставі сучасних записів їх від XV і XVI в.в. 9 3 цієї хроніки узято повідомлення про Миндовга, про напад татар на Луцьк, Володимир, Рівно й Корець наприкінці XV в. 2 ) 3 Подільської хроніки запозичено історію про Поділля, а саме — про завоювання її Ольгердом, прихід Корьятовичів на Поділля й инш. Особливо виділяється яскравістю сучасних * фарб свого оповідан ­ ня автор тієї частини літопису в. кн. Литовського, де йде мова про князівство та смерть Сигизмунда І. Подробиці опису бійки під Клецьком 1506 р., де точно зазначено день, ранок, південь та ве ­ чір відповідних подій, руху військ і т. инш., свідчать, що автор був самовидцем бійки. Инші докладносте доводять, що він був в своїх почуттях на боці кн. Михайла Глинського. Це все знаходимо в т. зв. „Хроніці литовській”. Зовсім инше в т. зв. „Літопису в. князівства Ли ­ товського”: автор тут инший, і він описує точно, яко самовидець, подробиці смерти Сигизмунда І, день і час її, а також час приходу звістки про неї з Кракова до Вільни, саме до Сигизмунда Августа, та инш. Ясно, що цей автор з кола панів, шляхти чи рицарства ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. ’ 19 польсько-литовського. Він — противник кн. Михайла Глинського та прихильник королів Олександра І й Сигизмунда І: тричі він підкре ­ слює незадоволення литовських панів тактикою й поводженням Глин- ського (див. під 1505, 1508 та 1514 р.р.). Крім загальних джерел, він користувався й спеціальними. До них належали: 1) польські хро ­ ніки, які він тричі називає в свойому тексті (див. під 1512, 1514 і 1525 р.р.), 2) метрика смерти чи надгробовий напис, 3) якісь гро ­ мадські та урядові акти 1 ), 4) придворні хроніки чи записи * 2 ). На під ­ ставі цих джерел автор написав історію правління Сигизмунда І. Попередню історію Литви до 1446 р. він скомбінував, як компіляцію, на підставі якоїсь старої литовської Хроніки, що охоплювала найстар ­ ший час. Далі він звязав цю найстаршу історію Литви з хронікою м. Смоленська. Нарешті цей автор круто повернув свою увагу до Ка ­ зимира та його синів, з яких молодший Сигизмунд став для літо ­ писця зразком . монархів Європи. х ) Він добре знає, де, коли й кому дано більшу владу в князівстві, коли по ­ мер славетний литвин; він точно сповіщає про дні коронацій литовських князів та польських королів, роки правління їх, навіть місяці, тижні, дні й инш. 2 ) Точно зазначається, де й коли родилося те чи инше з дітей короля, а також про дні заручин, смерти та похоронів королів й т. инш. ^характеризувавши так литовські літописи, Шаранєвич переві ­ ряє хронологію їх і находить її досить точною, виправляючи лише де-які дрібниці. , ‘ На жаль, Шаранєвич не поглиблює питання докладним дослі ­ дженням тексту, аналізом окремих частин літописів. Він обмежується лише загальним начерком. Одначе, в межах піднятих ним питань він висловлює правдиві й для наших часів думки, але лише як гадки, без відповідних доказів. Праця його цінна для свого часу вже незвичайним притягненням аж п ’ яти літописів. Для сучасних нам ви ­ мог . нарис його перестарівся вже через збільшення втроє самих дже ­ рел західноруських літописів. Щож до найближчих до нього дослід ­ ників, їм залишалося, виходячи з намічених ним тез, поглиблю ­ вати їх. Треба було також і перевіряти ці тези та доповнювати, притягаючи невикористаний Шаранєвичем матеріал, як сп. Уварова, виданий ще раніше Поповим, а також й инші, нововідкриті для науки, пам ’ ятки літописання Литви. Одначе, зазначене завдання залишилось невиконаним в повному розмірі ні польською, ні російською наукою, хоча з часу видання праці Шаранєвича пройшло більше • 35 років. Правда, за ці часи згадування вчених істориків та статті їх про литовські , літописи не тільки не зменшуються, а навіть збільшуються. Але в значній кіль- ,2б ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. кости своїй ці згадування були досить випадковими, в кращому разі частковими. Вони не охоплювали усього матеріалу й питань про наші літописи, в цілому-. — Серед цих праць приємно виділяються лише розвідки проф. В. Б. Антоновича 1 ) та проф. М. Дашкевича * 2 ), а в польській науці — О. Смольки 3 ). Перших два, не займаючися спеціально західнорусь- кими літописами, все таки дали досить точну характеристику де-яких з них. Так, Антонович особливо пильно звернув свою увагу на сп. Биховця. Він вважає цю хроніку „темной, исполненной анахро ­ низмовъ и искусственныхъ сближеній, неудачныхъ компиляторскихъ пріемовъ изложенія”. Значіння її, одначе, в тому, що автор-компілятор „собралъ множество легендъ, сложившихся въ качествѣ мѣстныхъ и ро ­ довыхъ преданій многихъ областей и фамилій литовскихъ, но, вмѣсто того, чтобы передать матеріалъ въ томъ видѣ, въ какомъ онъ его собралъ, онъ подвергнулъ его насильственной искусственной груп ­ пировкѣ”. Він переніе на найдавнішу добу історії Литви су ­ часні йому думки про широкі межі литовської території. Все ж таки, не вважаючи на всю невдатність своєї спроби, щощикликала хроно ­ логічні суперечки та непорозуміння, сп. Биховця дає корисний мате- ріял, на думку Антоновича. „Матеріалъ, которымъ онъ пользовался,, составляетъ единственный дошедшій до насъ отголосокъ преданій объ исторіи Литвы за время, предшествовавшее возникновенію Ли ­ товскаго государства”. Цей вихідний принціп в поглядах Антоновича на звістки сп. Биховця дає йому грунт для використання цього істо ­ ричного матеріялу. Вживаючи його для накреслення найстарішої історії Литви, автор йде шляхом величезної методологічної обережності!, аби не приняти літературно-поетичний матеріал за документальні факти. Висновки його такі: 1) „преданія, дошедшія до составителя лѣтописи Быховца, были заимствованы имъ или изъ существовавшихъ- еще въ половинѣ XVI столѣтія, хотя значительно искаженныхъ вы ­ мыслами и неясныхъ мѣстныхъ топографическихъ преданій, или изъ фамильныхъ преданій знатныхъ литовскихъ родовъ. 2) Фамильныя преданія, записанныя составителемъ лѣтописи изъ родовыхъ, воспо ­ минаній литовскихъ сановниковъ XVI вѣка, можетъ быть изъ ихъ. 9 „Очеркъ исторіи великаго княжества Литовскаго до смерти В. К. Ольгерда”, — спершу в Київ. „Унив. Извѣстіяхъ” за 1878 р., потім в 1-му томі „Монографій по исто ­ ріи Западной и Юго-Западной Россіи”, К. 1885, стор. 1 — 132. 2 ) „Замѣтки по исторіи Литовско-Русскаго государства”, — спершу в Київ. „Унив. Извѣстіяхъ” за 1882 р., потім окремо, К. 1885. 3 ) S. Smolka, Najdawniejsze pomniki dziejopisarstwa rusko-litewskiego. Rozbidr krytyezny. Krakow, 1889, або Pamictnik Akademi’i UmiejQtnosci w Krakowie. Wydzialy: filologiezny і historyezno-filozoficzny. Tom VIII, 1890, 1 — 55. ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 21 фамильныхъ записокъ и документовъ, свидѣтельствуютъ, что ка ­ ждый знатный коренной Литовскій родъ сохранялъ еще въ XVI сто ­ лѣтіи воспоминаніе о томъ, что его предки были нѣкогда самостоя ­ тельными владѣтелями извѣстнаго участка литовской территоріи. 3) Не смотря на попытку составителя расположить всѣхъ этихъ мѣст ­ ныхъ князей древней Литвы въ послѣдовательномъ порядкѣ и въ генеа ­ логической связи другъ съ другомъ, мы, изъ его же разсказа, видимъ, что они были современниками” * ). 9 „Очеркъ”…, стор. 14 — 15. Згідно з цим твердженням в критичній оцінці своїй сп. Биховця, Антонович притягає його, як і сп. Супр., до числа инших джерел своїх, поруч з літописами Іпатським, Лаврина й инш. Таким чином, для нашого критика найстаріша історія Литви до XIV в. в сп. Би ­ ховця мала ще де-яке історичне значіння. Але вже й йому цей літо ­ пис здавався не збіркою фактів, а лише відгуком легенд, що виникли з місцевих чи фамільних преданъ та переплутані фразами оповідання літописця. – Услід за Антоновичем, того ж напрямку в критичній оцінці на ­ ших літописів держиться й проф. Ж. Дашкевич. Але він йде ще далі й рішуче відкидає думку про історично-документальне значіння старо ­ давньої історії Литви в цих літописах. Він дивиться на цю ^історію”, Як на цілком літературно-поетичний матеріял. „Преданія объ осно ­ ваніи различныхъ городовъ, изложенныя литовской лѣтописью, по большей части позднѣйшіе книжные вымыслы, происхожденіе кото ­ рыхъ весьма ясно: это — -анонимныя легенды”. Таким чином, обережність Антоновича відносно значіння „фа ­ мильныхъ преданій” переходить у Дашкевича в скептичність. Він вважає їх за пізніші генеалогічні вигадки, звичайні для ХѴ-^ХѴІ в.в. Лише окремі ймення, можливо, перейшли з народніх предань. Ви ­ сновок з цього був ясний:’ перекази про старшу добу литовської історії в наших літописах походженням своїм не належать до часів перед заснуванням литовської держави. З ’ окрема звістки про перші литовські завоювання на Русі, що так високо оцінювалися поперед ­ німи істориками, але були значно обмежені Антоновичем, для Даш ­ кевича „совершенно недостовѣрны”. Він приймає лише, як факт, звістку про заволодіння Полоцьком, Новгородом та Гродно. Пе ­ рекази літопису про наступників Мингайла для нього є вигадка, про завоювання литовцями руських земель в половині XIII в, — „мутный источникъ” і т. инш. Він має сумніви навіть що до „фа ­ мильныхъ преданій” (думка Антоновича), добачаючи тут скоріше ,22 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. книжні вигадки, уривки легендових генеалогій. Словом, найдавніша, по заміру літописця частина його твору, по сп. Биховця, не істо ­ ричний документ, а лише літературно-поетична пам ’ ятка на історичну тему. Такий висновок напрошується сам собою в освітленню пи ­ тання Дашкевичем, хоча його чомусь яскраво й не висловлено авто ­ ром. Згідно з цими твердженнями останній, багато користаючися, на ­ приклад, Іпатієвським літописом, як джерелом старших литовських звісток, до часів Гедицина зовсім не спірається на литовські літо ­ писи. Правда, і в дальших викладах литовської історії він особливо обережно, з недовіррям звертається до їх звісток, взагалі очевидно вважаючи їх непевними. Услід за де-якими вказівками Дашкевича на уривки західно- руських та південноруських літописів в рукописному відділі інститути (колимських у Львові, проф. Антонович удруге звернувся до цього питання, а саме з боку нових матеріалів. Наслідком було нове цінне видання в 1888 р. 1 ) низки українських літописів. В докладному вступі Антонович звертає увагу на витяг з місцевого Смоленського літо­ пису (1162 — 1492 р.р.). В ньому дві частини: докладне оповідання про події в Смоленську та короткі звістки литовські, київські й мо ­ сковські. Літопис цей є складова частина „Лѣтописца Волыни п Оукраины”, писаного західноруським почерком XVII в. (рукопис Осолинських, No 2168, на жаль, не виданий цілком Антоновичем).. В українському літопису А. М. Лазаревського Антонович теж за ­ значає уривок Смоленського літопису. В тому ж вступі автор по ­ кликається на инший уривок з короткими звістками про події в Литві від 1394 й до 1572 р.р., нарешті — на короткий місцевий Київсько-Волинський літопис (1393 — 1611 р.р.). За вступом йде „Збірник літописів”. Тут видано Вітебський літопис, по рукоп. XVIII в. (б. Имп. Публ. Б-ки, IV, Q, No 105), складений Ми ­ хайлом Пан ц ернико м — в ньому є, між иншим, звістки, витягнУтГ’в західноруських літописів, наприклад, під 1323 р. легенда про за ­ снування м. Вільни Гедимином, з образом вовка, що завиває уві сні, й инш. Видано в „Збірнику” і Київський літопис (1241 — 1621 р.р.) у де немало литовських звісток, почасти спільних з сп. Тихонравова (див. нижче, 2-й розділ) 2 ). Видання Антоновича має значіння, як виявлення, матеріалу для думки про існування окремого Смоленського- літопису, а також як виявлення пам ’ яток для ілюстрації не наміче- J ) „Сборникъ лѣтописей, относящихся къ исторіи Южной и Западной Руси “ „ К. 1888; изданіе Комиссіи для разбора древнихъ актовъ… г ) В Рум. Музеї, з зібрання проф. Тихонравова, No 408, 1636 р. ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 23 ного ще ніким питання про вплив західноруських літописів на українсь ­ ке київське літописання XVII в., взагалі про долю литовських літописів по-за межами впливу їх на польську хронографію. Але, на жаль, хоч ці питання напрошувалися на підставі матеріалів „Збірника”, одначе не були не тільки вирішені, а навіть поставлені. Правда, про смоленське літописання підняв голос другий після ПІаранєвича, галицький дослідник західноруських літописів, краков- ський професор О. Смольна 1 }. Це перша праця, що торкається на ­ ших пам ’ яток на підставі філологічного методу. Крім того, точніше — саме через це автор виявляє особливу увагу до тексту літописів. Тому то праця Смольки заслуговує на особливий аналіз. 9 Najdawniejsze pomniki dziejopisarstwa rusko-litewsk.iego. Rozbidr krytyczny. Krakow, 1889, або PamiQtnik Akademii Umiej^tnosci w Krakowie. Wydziaiy: filologiczny і historyczno-filozoficzny. T. VIII. Krakow. 1890, st. 1 — 55. 2 ) В збірнику слів Ісаака Сирина 1428 р. (рукоп. б. Импер.’Публ. Б-ки. F. I. 476); видано в „Чтеніяхъ въ Общ. Нестора-Лѣтописца”, IX кн.: „Запись начала XV вѣка”. 3 ) Див. М. О Грушевський, Похвала в. кн. Витовту. кілька уваг про склад найдавнійшої русько-литовської літописи, Зап Наук. Тов. ім. Шевченка, т. VIII, 1895 р., у Львові, стор. 1-16. В першому (стор. 1 — 4) з восьми розділів розвідки сповіщається про два видання наших літописів — Даниловича (сп. Супр.) й По ­ нова (сп. Увар.), і про ріжниці між ними. Аналізуючи склад їх, автор визнає „Избрание лѣтописания ізложено въкратце” Володимирським літописом, бо з початку, в середині та в кінці його * згадується м. Володимир на Клязьмі. Припускаючи разом з Смолькою, що пер ­ шоджерелом звісток в цій частині літопису, дійсно, міг бути Володи- мирський літопис, вважаємо одначе недостатньою настільки загальну вказівку; протограф Супр. та Увар, списків литовського літопису скоріше можливо возводити не прямо до Володимирського літопису, а спершу до загальноруського зводу 1423 р. В другому розділі (стор. 5 — 16), підкресливши ріжницю двох частин нашого літопису, одної власне літописної, з описом пізніших подій, та другої хронікарської, з описом старіших подій, дослідник аналізує першу з них. Переконуюче доводить він присутність в її складі місцевого Смоленського літопису (1432 — 1446 р.р.), а також хроніки про Витовта і Сигизмунда, що разом з т. зв. у нього Воло- димирським літописом утворюють три окремих пам ’ ятки. Далі він помилково гадає, що „Похвала Витовту” не має характера окремого панегирика, а є лише вступом до історичного оповідання, яке має під ­ держати брата Витовтового на великокнязівському столі. Помилка поль ­ ського вченого є очевидною після надрукування акад. Соболевським окремої пам ’ ятки * і 2 ), що була джерелом „Похвали”, краще сказати — була першою редакцією її. 3 ) Потім він пояснює ріжницю розміщення ,24 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. В сп. Супр. автор, добачає, і цілком справедливо, більш ревний од- гук протографа, ніж у сп. Увар. 1 ). ł ) Заперечення І. Тихомирова Смольці тут не справджується; див. Ж. М. Н. Просв., 1891 р., кн. II, стор. 402. 2 ) Цим, очевидно, й викликано було неправдоподібні заперечення І. Тихомирова проти Смоленського літописання при мітр. Герасимові; ibid., стор. 403 — 404. В третьом у розділі (стор. 16 — 20) й де мова про Смоленський літопис 1432 — 1446 р.р. та про хроніку м. Смоленська, писану скоро після 1436 р. Ця остання починається „ Похвалок? “ , яко вступом, та виявляє історію боротьби Свидригайла й Сигизмунда. Між літо ­ писом і хронікою Смоленськими автор не визнає генетичного спорід ­ нення, що нам вважається безпідставним, бо навпаки, багато звісток пер ­ шого повторюється в другій, иноді навіть в таких же само виразах. Правдоподібнішою здається нам гіпотеза дослідника про ведення захід- норуського літопису в м. Смоленську, а саме при участи мітр. Гера ­ сима. На жаль, Смолька торкнувся цього питання лише побіжно, в загальних рисах, обмежившися теоретичними міркуваннями 2 ). Лише пізніше, з виданням запису в збірнику слів Ісаака Сирина, що спо ­ віщав про літературну працю, яку в Царгороді, по замовленню єп. Герасима, вів писар Тимофій (потім ніби то він теж писав книжки- в Смоленську для Герасима, уже єп. Смоленського), наші знання про це стали більш фактичними. Цей же запис дозволяє своєю датою (1420 та 1428 р.р.) вважати початок праці над літописом раніш, ніж гадав Смолька, й не при соборі Смоленському, як йому здавалося, а в манастирі св. Спаса, про який докладні подробиці сповіщає Смоленський літопис 1432 — 1446 р.р. В четвертому розділі (стор. 20 — 26) гадки автора відносно Смоленського літопису 1395 — 1418 р.р. здаються нам не доведе- „Похвали Витовту “ в списках Супр. та Увар. Длв цього, з метою вияснити цю й инші ріжниці, а також походження в „Похвалі “ інтер ­ поляцій про море, Смолька влучно утворює генеалогічну табличку восходження обох списків до їх загального протографа. Табличка ця має вигляд такої схеми: Kod. Odyńcewiczów (Супр.) Kod. Słucki (Увар,) ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 25 ними не лише тому, що звістки цих років не стільки близькі до Воскресенського літопису, до якого наближає їх Смолька, скільки до Никоновського зводу (nop. XVII т. „П. С. Р. Л. “ , стор. 45 — 58). Звістки ці дослідник не аналізував докладно. Такий аналіз виявив би цілу низку оригінальних звісток, не виключно литовських, а ■й звязаних з осрбою мітр. Фотія та його подорожами в Литву й діяльністю у Москві, а також відносинами до в. кн. Московського. Це дає нам право на визнання участи мітр. Фотія чи співробітни ­ ків його в складанні того зводу, яким скористався компілятор за- хідноруського літопису. Словом, в загальноруській частині литовського літопису, на яку Смолька, як і инші дослідники його, не звернули потрібної уваги, заховується немало дуже цінних вказівок на похо ­ дження західноруського літописання та на відношення останнього до літописання загальноруського взагалі. „Сказаніе о Подоліи” Смолька справедливо вважає окремим твором, хоча й не дає докладного аналізу його. Датує він його 1432 роком на тій підставі, шо кінчається воно звісткою про смерть Ви- товта (ф 1430 р.) й нічого не говорить про кріваві події при заво- лодінню Поділлям в осени 1432 р. Очевидно, утворено його скоро після смерти Витовта. Складене воно по свіжій па ’ мяти добре сві ­ домим автором, хоч тайних документів, можливо, він і не знав. В п ’ ятому розділі (стор. 27 — 34), починаючи аналіз хронікар- ської частини нашої пам ’ ятки, а саме „Лѣтописи великихъ князей Литовскихъ”, Смолька вважає звістку про шлюб московського князя Василія Димитровича з дочкою Витовта Софією вставкою. Ця остан ­ ня, на думку автора, також має невелику вставку про подоріж княжни ■Софії з Гданська через Псков та Новгород в Москву. Пізнішою вставкою визнає він також і звістку про отруту Скиргайла у Київі, з покликанням тут на особу автора, тоді ще „молодого” (1397 р., коли помер Скиргайло, а не 1392 чи 1394 р.р., як думали раніше). .Правда, переконуючих доводів на користь цих своїх тверджень автор не дає, в чому є дефект п ’ ятого розділу. В шостому розділі (стор. 34 — 43) вчений досліджує історію •боротьби між Ягайлом та Кейстутом. її він влучно вважає окремою частиною „Лѣтописи в. кн. Литовскихъ”, доводячи свою- думку порі ­ внянням тексту з „Origo regis Jagyelo et Wytholdi ducum Lithuaniae”. Услід за А. Прохаскою 1 ), який знайшов та проаналізував цей-ла ­ тинський переклад з руського тексту загубленого литовського літо- !) Przeklad ruskiego iatopisca ks. litewskich na jQzyk lacinski. Kwartalnik histo- ryczny. Rocznik П, we Lwowie, 1888, II, Materyaly, стор. 196 — 205. ,26 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. пису, Смолька визначає його, як механічну копію. Але текст його повніший, ніж списки Супр. та Увар. На думку нашого автора, він був джерелом для Длугоша. Всупереч Прохасці, Смолька вважає Origo не уривком, яким ледве чи задовольнився б Длугош, а суцільним окремим переказом („сказаніемъ”). Останній був незалежним від літо ­ пису, в склад якого увійшов пізніше. По змісту „ він уявляє з себе історію боротьби між литовськими князями 138І — 1382 р.р., кін ­ чаючи побігом Витовта з полону Ягайлового. Історію ню. поповнено вступом, який з нею звязаний звісткою про початок взаємовідносин між Ягайлом та Кейстутом. Характерна особливість даної частини літопису — точність звісток про Витовта, иноді таємних, відомих лише йому та Кейстуту, в їх умові проти Ягайла. Присутність таких зві ­ сток свідчить про утворення їх в колах, близьких до Витовта. При ­ хильники Ягайла, що не перебірали засобів боротьби з Витовтом, прикрасили би оповідання про полон останнього. В звістці про смерть Кейстута вони говорили б, згідно з офіціяльним повідомленням, про самовбивство його у в ’ язниці, а не про задавлення „коморниками” Ягайла. В головному ці ‘ тези Смолькн можуть бути приняті і в наші часи. В сьомому розділі (стор. 43 — 49) польський вчений притягає до розвідки меморіял Витовта, складений, на його Думку, під про ­ казой князя коло 1390 р., коли він вдруге перебував у німців. Тут є звістки 1382 — 1390 р.р., близькі до Origo, але коротші, хоча є також і инші повідомлення. Очевидно, обидві пам ’ ятки виходять з одного джерела, яким і міг бути сам Витовт. Мета утворення обох: по-перше — виправдити Витовта, його поводження в боротьбі з Ягайлом, коли перший, замісць нападати з Кейстутом на Вільну, одійшов в Дрогичин, по-друге — довести права Витовта на великокнязівський престол. Складено ці пам ’ ятки не раніше 1393 р., бо тут читаємо: „Олгирдъ, королевъ отецъ, а великого князя отец К е й с т у т і й “ . Вислѳвлені в цьому розділі думки є правдоподібні, лише не доведені докладним аналізом відповідного текстуального матеріалу. ’ ■ В восьмому й останньому розділі (стор. 49 — 55) аналізується друга частина „Лѣтописи в. кн. Литовскихъ”, де оповідається про литовські події до 1396 р. Автор літопису мало свідомий в сучас ­ них подіях: він навіть не знає, хто був батьком Ядвиги, і називає її дочкою Казимира Великого. Багато тут і смоленських звісток: їх викладено прихильником загально-литовських інтересів. Автор був людиною, яка мала особливі симпатії до Витовта та вороже стави ­ лася до оборонця м. Смоленська кн. Святослава. Стоячи взагалі на боці Гедиминовичів і проти руських князів, в боротьбі перших між ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 27 собою він співчуває лінії Кейстутовіії. І все ж таки ця частина лі ­ топису відріжняється від попередньої: там докладні відомоєти, що виходять від Витовта, а. тут лише симпатія до нього, але без точ ­ них звісток. Вказівок па автора в тексті нема, але перевага смо ­ ленських звісток показує на Смоленськ, яко місто утворення даної частини літопису. її наближують до Смоленської хроніки 1432 — 1436 р.р. місцевий смоленський характер її, а також і лойяльність поглядів на Литву та її династію, нарешті симпатія автора до роду Кейстута. Відміни ж в стилі пояснюються недостачею відомостів у автора цієї частини при занадто великій кількості! їх в хроніці 1432 — 1436 р.р. Мета утворення першої — заповнити прогалину в суто- литовських • звістках від кінця XIV в. втому літопису, що задумано було у Смоленську за часів м. Герасима. Матеріялами для неї були: 1) Володимирський літопис (на нашу ж думку — загальноруський звід), доведений до 1427 р. включно й покладений, як підвалина компіляції;, далі серед литовських джерел — 2) офіційна пам ’ ятка про боротьбу Витовта з Ягайлом, яку роздобуто при княжому дворі м. Гера- симом; 3) Смоленський літопис 1395 — -1418 р.р.; 4) Смоленський літопис 1432 — 1446 р.р.; 5) Смоленська,хроніка коло 1436 р., з „Похвалою Витовту”, нарешті 6) друга частина- „Лѣтописи в. кн. Литовскихъ”, яку написано по нам ’ яти автором літопису 1432 — 1446 р.р. Автор — якийсь вірний співробітник м. Герасима, якому , доручено було зібрати матеріали та редагувати замислений твір. Нижче ми по ­ бачимо, що ця остання гадка Смольки дуже близька до правди; та ­ ким співробітником м. Герасима міг бути його писар Тимофій. Але, на думку Смольки, після смерти м. Герасима оправа затрималася, хоча по інерції почасти й тяглася. З початком же боротьби москов ­ ської та литовської партій у Смоленську, особливо коли почала пере ­ магати перша, справа з яскраво – національним літописом і зовсім замерла. Останній з роду Кейстутовичів, Михайло Сигизмундович був прогнаний з Литви, — отже було тоді не до продовжування ли ­ товського літописання у Смоленську, та ще як раз з симпатією до роду Кейстутовичів. В збірнику залишилися лише матеріали, що свідчать про широко задумані, але не виконані заміри. Такий зміст цінної розвідки Смольки. Вона багата корисними думками, цікавими комбінаціями. Де-які з його поглядів цілком влучні догадки, яскраві гіпотези; де-які близькі до правди, що ви ­ являється з докладного аналізу наших часів. Чого бракує в розвідці польського вченого — ще переконуючих доказів-. Правдоподібні твер ­ дження иноді не стираються на певний аналіз тексту. Головна тому причина, при влучному філологічному методі його — незадовольняюча ,28 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. кількість матеріалу, притягнутого ним до розвідки. Обмежитися в останній лише двома текстами в той час, як їх було відомо не менше чотирьох, а Шарансвичем було використано аж п ’ ять — це непоправна помилка автора. Не кажемо вже про рукописні мате ­ ріали; Смолька не використав навіть виданих. В цьому головна хиба його праці з методологічного боку. Це запримітила й виразно за ­ значила вже сучасна йому, як раз польська ж, критика. „Недо ­ статочность ихъ (текстів) для возстановленія памятника бьетъ въ глаза”, — писав незабаром критик його А. Прохаска, до якого ми зараз і звернемося. Зазначимо лише, ‘ нарешті, й ту хибу Смольки, іцо він не доцінив значіння для аналізу литовського літопису стар ­ ших загальноруських зводів. Він просто ігнорував їх, що привело його до зайвих помилок в дослідженню джерел західноруського літопису. А. Прохаска відомий двома працями, що мають відношення до литовського літописання. Одна 1 ) попереджає розвідку Смольки, допо ­ магаючи йому де-чим, друга * 2 ) присвячена критичному розбору його розвідки. Вартість першої в надрукуванні переклада на латинську мову частини „Лѣтописи в. кн. Литовскихъ”, під назвою „Origo re ­ gis”… „Origo” заховувалося в метриці коронній — рукопису „Глав ­ наго Московскаго Архива Министерства Иностранныхъ Дѣлъ” 3 ). Це є оповідання про литовські події після смерти Ольгерда до першого побігу Витовта до німців. Текст його повніший, ніж в списках Супр. та Увар.; в цьому його цінність для возстановлення протографа, g в ньому, на жаль, попсовані переписувачем місця. Самий переклад Прохаска відносить до XV в., називаючи акт урядовим на тій під ­ ставі, що його занесено в коронну метрику. Можливо, що Длугош як раз користався саме цим перекладом, цітуючи його дослівно в першій частині 10-ї книжки своєї хроніки. На гадку Прохаски, й переклад утворено, можливо, для нього ж. Що до характеру пере ­ кладу — він не зразковий, механічний, з барбаризмами, навіть мало ­ зрозумілий. Перекладачем міг бути дяк литовської канцелярії, що підучився трохи латинській мові. Видання тексту Прохаскою досить точне. З помічених нами, шляхом порівняння з рукописом, помилок зазначимо такі: 1) quasi magnum ducem Vilne (стор. 202) замісць quod М. dux Vilnam (порівн. XVII т. П. С. Р. Л., стор. 221); 2) arcta (205) зам. arta (226); пропуски: 3) et dicens hoc ivit ad castrum Drohiczin (203) зам. et dicens hoc ivit solus ad castrum Drohiczin x ) Див. вище (стор. 25) статтю Прохаски в Kwartalniky 1888 р. 2 ) Antoni Prochaska- Latopis litewski. Rozbior krytyczny. Lwow. 1890. 3 ) Це t . 3B. Libri legationum, кількістю 38 книжок, від 1502 і до 1600 р.р,, в ІП-му томі Privilegia confoederatum.., 1502 р.; на стор. 63 — 66 Origo regis… ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 29 (222); 4) nimirum зам. per nimirum (ibid.); 5) patrimonii (204) зам. patrimoniis. Друга праця А. Прохаски є в значній мірі полеміка з Смолв ­ кою з приводу багатьох питань відносно тез його розвідки. Антитези Прохаски мають де-яке значіння особливо ще й тому, що вони по ­ части підтримувалися російською критикою в особі І. Тихомирова 1 ). Суперечка зазначених учених виникла вже при оцінці списків ли ­ товського літопису: Смолька ставить вище сп. Супр., .Прохаека — Познанський, Тихомиров — Уваровський. Суперечки їх в цьому були непереконуючими, поки не видано було инших списків. Лише тоді виявилася, на користь Смольці, перевага сп. Супр.; він е найближчий до більшості! инших списків короткої редакції, тоді як сп. Увар., стоїть на боці, не кажучи вже про сп. Пози., що належить зовсім до другої, пізнішої, складної редакції. Докір же Прохаски за неуваж ­ ність Смольки до Позн. списку, як рівно ж і до сп. Биховця, ціл ­ ком справедливий. Ми не можемо лише визнати влучним захоплення першого Позн. списком: він пізнішого походження, що не дозволяє ставити його вище не тільки від сп. Супр., але й від сп. Увар. Це, зви ­ чайно, не перешкоджає визнати перевагу де-яких окремих місць тексту сп. Позн. над списками Супр. та Увар., що є корисним при воз- становленню тексту протографа * 2 ). Далі Прохаека пробує довести за ­ лежність другої частини „Лѣтописи в. князей Литовскихъ”, від ро ­ сійського літопису, а саме Воскресенського зводу, — думка несподівана та безпідставна, бо текстуальної схожосте між ними ніякої нема. Де-яке лише наближення їх може свідчити про використання ними загаль ­ ного джерела, розуміється, литовського походження, як це стверджує й І. Тихомиров 3 ). Вважаючи далі всю другу частину „Лѣтописи в. князей Литовскихъ” суцільним твором, без вставок та інтерполяцій, Прохаека відкидає думку про окремість переказу „О Подоліи”. До­ казів цьому він одначе не приводить: покликання на Позн. список, де звістки про Поділля не виділено вставними звістками, не пере ­ конують нас з огляду на пізніше походження цього списку 4 )- Більш правдиве тут твердження противника його — Смольки, яке прий ­ має й Тихомиров, а саме — що звістки про Поділля є окрема повість. Утворено її коло 1432 р., як можна гадати разом з Смолькою 5 ), 9 Рецензія його на працю Прохаски у Ж. М. Н. II р. 1893, кн, V, стор. 253 — 267. Пор. 1891 р., кн. II. 2 ) Пор. у Тихомирова, стор. 255 — 257. 3 ) Ibidem, стор. 257 — 258. 4 ) Инші заперечення див. у Тихомирова, op. cit., стор. 259. 5 ) Див. вище наш критичний розбор книжки Смольки, її четвертого розділу, стоп. 25. ,ЗО ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. проти Прохаски, який безпідставно відтягав час складання її до 1449 — 1451 р.р., що за ним приймає також і Тихомиров. Цілком непевним здається нам також твердження Прохаски про походження литовського літопису, починаючи з першої частини її, з канцелярії в. князя Литви. Добачати в авторі її офіційного істо ­ рика Литви нема ніяких підстав: покликання на офіційний стиль літопису в цілому є річ неправдива. Наближення до цього стилю де-яких частин літопису може свідчити лише про стиль актів та до ­ кументів, що використані літописцем і, дійсно, походять з литбвських канцелярій. Навпаки, неможливо не погодитися тут з Тихомировим ’ ), що, як він каже: „въ пользу лѣтописца изъ духовенства шансовъ, пожалуй, и больше: обратимъ вниманіе на достаточное количество выраженій изъ св. Писанія; припомнимъ и то обстоятельство, что духовное сословіе было въ то время самымъ просвѣщеннымъ, и нѣ ­ которымъ особамъ изъ духовенства поручалось не только писаніе лѣтописи, но и дипломатическія роли”. Зовсім неправдива також і гадка Прохаски про утворення Crigo regis через 20 років після смерти Витовта: незрозуміла навіть мета писати про самостійність Лйіви після повної згуби її. Про час складання „Похвали Витовту”, немов би значно пізніше смерти Ви ­ товта та м. Герасима, досить незрозуміло доводити. Незгода в цьому з Црохаскою Тихомирова, який наближає появу „Похвали” до часів близько після смерти Витовта, є лише наближенням критика до дійс ­ ної правди. Видання, трохи згодом, запису її в тексті 1428 р., себ-то до’ смерти Витовта, відкинуло всю цю плутанину учених суперечок. Нарешті, як не обстоював Тихомиров * 2 ) за Прохаскою, останньому зовсім, не пощастило „окончательно опровергнуть теорію Смольки о происхожденіи литовскихъ лѣтописей изъ Смоленска во время митрополита Герасима”. Між заперечень його з приводу цього питання справедлива лише гадка, що у Смоленську велися літописи й до Герасима і після нього. Але веденими до нього літописами міг скористатися Герасим та його співробітники для складання більш повного зводу. Це, розуміється, не перешкоджало продовжувати по ­ чату справу й після смерти Герасима його співробітникам, що вте- ряли в ньому головного організатора, а можливо й редактора. На підставі зазначеного трудно приняти й думку Прохаски, яку прий ­ має, одначе, Тихомиров, про один лише Смоленський літопис, що ввійшов у склад литовського зводу. Навпаки, останній охопив, як 9 Op. cit., стор. 263 — 264. 2 ) Op. cit., стор. 266. ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 31. більше влучно гадав Смолька, цілих три смоленських пам’ятки: два літописи та одну хроніку. Більш правдоподібно також, разом з Смолькою, приймати, іцо смоленські звістки ввійшли в. литовський звід з 1395 рг, з чим погоджується і Тихомиров, а не з 1386 р., як гадалося Прохасці. Підводячи підрахунок висловленому, мусимо зазначити, що з усіх заперечень Прохаски твердженням Смольки визнаємо справедли ­ вими лише два: 1) докір в ігноруванні двох .списків литовського літопису та 2) думку про ведення літописів у Смоленську й до м. Герасима. Поруч з польськими вченими, що студіювали західноруські лі ­ тописи, як старішими (Данилович і Нарбут), так і пізнішими (Ша ­ ранєвич, Смолька та Прохаска), з російських слід зазначити І. Ти ­ хомирова. Він виступив не лише яко критик цих останніх, але (єдиний з росіян) як автор спеціяльної докладної статті про наші пам ’ ятки. Він дав розвідку „О составѣ западно-русскихъ, такъ на ­ зываемыхъ литовскихъ лѣтописей” 1 ). Написана ще 1881 р., * 2 ) дру ­ ком з ’ явилася вона лише 1901 р., з де-якими поновленнями, особ ­ ливо в примітках, викликаними критикою польських розвідок. В звязку з цими останніми ми й розглянемо тут зазначену статтю. і) Ж. М. Н. Пр„ 1901 р., No 3. стор. 1 — 36; No 5, стор. 70-119. 2 ) Пор. ibid., 1891, No 2, стор. 412. 3 ) В примітках автор згадує про видання С. Вілокуровим т. зв. Никифоровського списку литовського літопису, але в огляд складу списків чомусь його не вводить. Автор вперше розбив усі наші літописи на два зводи: короткий та повний. До короткого відніс він п ’ ять рукописів: 1) Авраамки (=В, а саме Віденської Публ. Бібліотеки), 2) Супр. сп., 3) Увар, сп., 4) Красинський сп. і 5) Позн. (=Р або Бакинського) 3 ). Пов ­ ний звід заховався в одному сп. Биховця, виданому Нарбутом. Цін ­ ний поділ цей пізніше поправлено лише в першій частині: списки першого зводу розбито на дві групи — коротких списків, наприклад, Супр. та Увар., і поширених або складних списків, напр., Красин- ського і Рачинського. Останні значно відріжняються, як складніші, від перших, що дає право назвати їх другою чи складною редак ­ цією литовського літопису. Коротко описавши кожен з списків, зазначивши їх видання, автор підкреслює, правда, замічені ним ріж- пиці в складі списків обох цих груп: друга з них має легендарну історію стародавньої Литви. Цим саме вона утворює перехідний міст від першої або короткої редакції до самої повної, в списку Биховця. Для аналізу короткого зводу литовських літописів, з боку складу їх, Тихомиров бере список Увар, і лише потім окремо зазначає де-які ,32 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. ріжниці инших списків. Головна помилка всеї праці його — аналіз лі ­ топису лише по одному списку і без перспективи: він не догадується про попередню історію літописання, його походження, пізніші напла ­ стування та дальшу історію в де-кількох редакціях. Західноруський літопис для нього — моноліт, короткий звід якого складено між 1385- та 1450 р.р., коло 1446 р., коли закінчується літописне оповідання.. Правда, він признає де-кільки авторів його, яко твору, зшитого з ріж- них дрібних складових частин, визначати які є завданням розвідки Тихомирова. Одначе, він дивиться на них зовсім неприродно, поді­ ляючи літопис на його складові частини в одній хронологічній площі, не догадуючися про довгу еволюцію літописання до появлення спи ­ ска Супр. Ці складові частини для короткого зводу, по сп. Увар., у нього такі: 1) окремий запис про боротьбу Кейстута з Ягайлом, 2) запис про княжіння Витовта й поневолення руських князівств, 3) переказ про бійку з Темиркутлуєм на Ворсклі, 4) повість про- Поділля, 5) Похвала Витовту, 6) переказ про боротьбу Свидригайла з Сигизмундом, 7) щорічні записи, утворені у Смоленську та пів ­ денній Русі. Як встановлення цих частин нічого не дало власне для історії литовського літописання, так і дальше зазначення відмін инших списків від Увар, ‘списку теж нічого не дає. В Супр. списку багато звісток про м. Фотія, — очевидно, ці звістки записано близькою до- нього людиною. 1 тут сам Тихомиров пЬкликається на С. Білокурова, який вважає автором цього літопису в цілому єп. Герасима Смолен ­ ського. Але в инших місцях розвідки сам же Тихомиров не визнав: цього: власної плутанини питання автор, на жаль, нігде не розвязує. Зазначаючи далі відміни списка Рач., він підкреслює вплив на нього польських хронік, натякуючи на Стрийковського, але не доводить, точної текстуальної залежности. Розглянувши потім повний звід литовського літопису по сп. Биховця, Тихомиров знайшов в ньому до тридцяти складових частин: сім народнії преданій де-кільки запозичень з т. зв. южноруського зводу * 2 ), окремих переказів та записів, що увійшли в короткий звід 3 ) т 9 Про початкову історію Литви до вокняження Миндовга, про зміну князів від Войшелга до Гедимина, про заснування Вільни, про напад Ольгерда на Москву, про чудо від св. хреста, про суперечки Витовта з Москвою, про поривання Витовта одер ­ жати королівську корону. 2 ) Про Миндовга, Войшелга, про забиття Товтивила й Тройнати та про Трой- дена. Пор. Іпатіевський літопис, з якого сп. Биховця має багато текстуальних за ­ позичень. , . 3 ) Крім зазначених вище, також про вигнання Явнута, про боротьбу з смолен ­ ськими князями, про шлюб в. кн. Василя Дмитровича з дочкою Витовта, про смерть Скиригайла, про поневолення Смоленська й инш. ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 33 а також і тих, що вперше з ’ являються в повному зводі 1 ), нарешті щорічні -записи. Мета народніх преданій звязати династію Гедимина з князівським родом виселенців з Риму, на чолі з Палємоном. Крім генеалогічних, були також і місцеві преданія — про поневолення Лит ­ вою полоцького та луцького князівств, про збудову міст, про княжну Параскеву- — Пракседис * 2 ). Ця перша частина літопису пізнішого походження. Автор її був литовським книжником, але знав про Ве ­ нецію, про римлян. Частину літопису, кінчаючи княжінням Геди ­ мина, описано по преданням та по „южноруському” зводу , (Іпат. літопис), з додатком вигадок. Пізніші вцгадки скрашують також і низку звісток, що запозичено в сп. Б з короткого звода, напр., про коронування Витовта, з співчуттям йому з боку Ягайла, й инш. 9 Звістка про бійку під Дубровною, про свари Свидригайла з Ягайлом, про вбивство Сигизмунда, про боротьбу Михайла Сигизмундовича з Казимиром, про бо ­ ротьбу Казимира з тевтонами та Юрієм Подібрадом. 2 ) Це переробка в католицькому дусі житія преп. Евфросинії Полоцької. Пор. В. Данилевич, Исторія Полоцкой земли, стор. 244. З ахіднорус . літописи . • З Тихомиров справедливо підкреслює яскравий національно-литов ­ ський характер західноруського літопису, який є панегирик героям Литви, її князям. Мета його — шляхом піднесення героїв прославити представлений ними нарід. В цьому розумінню літопис Литви є цілком державний. По стилю ж він наближається більше до хроніки, ніж до щорічного літопису. Останній відділ розвідки Тихомирова перелічує „Извѣстія, за ­ имствованныя польскими хронистами изъ литовскихъ лѣтописей” (стор. 79 — 117). Спершу зазначається невелика кількість запозичень литовських звісток загальноросійськими зводами, потім вже перелі ­ чуються подібні звістки в польських хроніках Длугоша, М. Біль- ського та Стрийковського. Перший з них користався цими звістками менш усього, а саме: про перелічення дітей Гедимина, про вигнан ­ ня Явнута з великокнязівського столу, про боротьбу Ягайла з Кей ­ стутом та Виторгом, про смерть Кейстута й инші події до ствер ­ дження становища Витовта в Литві. М. Більський значно більше кори ­ стався ними, запозичивши більш як 40 звісток, а саме з ріжних редакцій західноруських літописів: запозичення починаються вже з оповідань про Палемона. Сам Більський покликається на „литовсь ­ ких або руських літописців”, переважно скорочуючи їх звістки. Лише иноді він передає їх текстуально близько, а инколи, зрідка, навіть поширює їх, додаючи нові подробиці. Де-кільки литовських звісток у Більського оригінальні: їх зовсім нема в відомих нам західнорусь ­ ких літописах. Що ж до Стрийковського, то в нього більше инших ,34 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. запозичено матеріалу з литовських літописів, також з ріжних редакцій, навіть повніших, ніж відомі нам. Всього таких запозичень у-нього до 150. Сам він занадто часто, коло 180 разів, покликається на руські та литовські літописи. Частіш усього він поширює коротші литовські звістки, доповнює їх власною риторикою, нефактичними ампліфікаціями. Частенько також він запозичує матеріал текстуально, або прямо, або через Кромера, Більського та Міховіту. Иноді дає він і такі литовські звістки, яких не маємо в відомих нам пам ’ ятках. Це спостереження Тихомирова досить важне: Стрийковський мав під руками списки більш докладні, ніж ми тепер маємо. Нарешті, дослідник надрукував „извѣстія въ хроникѣ Стрыйков- скаго относительно древнѣйшаго періода исторіи Литвы, не находящіяся въ изданныхъ лѣтопи«яхъ “ (стор. 117 — 119). На жаль, це далеко не весь потрібний матеріал: тут лише шість невеликих уривків. Такий зміст праці Тихомирова. Вона мала де-яке значіння для свого часу, 1881 року, коли було її виготовано і нагороджено на ­ віть похвальною премією гр. Уварова від Петербурзької Академії Наук 1 ). Але вже тоді зазначено важливі дефекти її акад. Кунйкбм: поставлене автору завдання — вибрати з польських хронік литовські звістки — він виконав не зовсім задовольняюче, бо саме це завдання трудне. Заслугою його Куник вважає те, що автор добре схаракте ­ ризував польських хроністів з боку користання литовськими літо ­ писами; Стрийковський виявляється більш правдивим,» ніж раніше про нього писалося. Але повніше вирішення цього питання, по Ку- нику, можливе лише з притягненням до розвідки решти списків за- хідноруських літописів, тоді ще невиданих * 2 ). х ) Див. Ж. М. Н. Просв., 1891, No 2, стор. 412. 2 ) Засідання Археогр. Комісії 11 листопаду 1886 р., в „Лѣтоп. зан. Археогр. Ком. “ , вип. X, СПВ, 1895) стор. 52. Цор. Записки Акад. Наук, т. 39, СПБ., 1881, „От ­ четъ о 23-мъ присужденіи наградъ гр. Уварова”, стор. 17 — 1,9. Уся ж стаття Тихомирова в цілому, підносячи важливе питан ­ ня про склад литовських літописів, має, на наш погляд, найбільший дефект в тому, що не керується ніякою певного ідеєю, не має вираз ­ ної мети. Механічний поділ на складові частини двох літописних зводів, взятих конкретно, як два списки, без вживання порівнюючого методу, без історичної перспективи, навіть без згадки про еволюцію пам ’ яток, такий аналіз не привів до певних висновків. Тому то по ­ новлення старої праці 1881 р., без грунтовної переробки, з додат ­ ками лише приміток, пізнішим друком вже на початку XX в., 1901 р., є крок назад. Дефектна для свого часу, вона була занадто застарі ­ лою після праць польських вчених, особливо Смольки. Крім того, за ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 35 20 років, з 1880 до 1901, видано було не мало заміток та мате ­ ріалів і в російській вченій літературі, яких почасти зовсім не знав, почасти недосить використав Тихомиров. А між тим його розвідка є єдиною, крім Смольки, що виключно була присвячена нашим па ­ м ’ яткам на тему, запропоновану Петербурзькою Академією Наук. Ці ­ лих 15 років на неї не було зовсім ніякої відповіді 1 ). З ’ явившися за 35 років, з 1865 по 1901 р., хоча заднім числом, в надрукова ­ ному вигляді, одержавши навіть премію, ця праця взяла на себе тим самим особливу відповідальність, одначе мало виправдила її. 9 Цив. Ж. М. Н. Просв. 1891, No 2, стор. 397 — 398. 2 ) Витовтъ и его политика до Грюнвальденской битвы. СПВ. 1885. 3 ) Витовтъ. Послѣднія двадцать лѣтъ княженія 1410–1430. СПВ., 1891. 4 ) „Библіографъ, вѣстникъ литературы, науки и искусства, изд. подъ редакціей Н. М. Лисовскаго”. 1888. Рік четвертий. СПВ. 1888, стор. 53 — 61, 126 — 136, 165 — 174. 5 ) Див. „Систематическое описаніе славяно-россійскихъ рукописей собранія гр. А. С.’ Уварова”, ч. ПІ, М. 1894, стор. 65 — 74; під No1381 (153) „Лѣтопись Литовская и Русская, полууст. Литовскаго почерка, исхода XV в., на лоіценой бумагѣ, въ ось ­ мушку, 106 листовъ. Съ 1 — 76 л л. лѣтопись литовская, изданная А. Поповымъ, а на л.л. 7.6 — 106 общерусская ея часть въ трехъ частяхъ: 1) Лѣтописець о великомъ князи московскомъ, како далеки отъ род Володимерова (л.л. 76 — 78); 2) А се епископы, елика въ Руси суть (л.л. 78 — 79); 3) Лѣтописецъ отъ великого князя Володимѳра Киевскаго (л.л. 79 — 106) “ . При всьому тому, з огляду на повну відсутність з того часу спеціальних розвідок про наші літописи, тими розвідками, від яких приходиться виходити сучасному досліднику їх, являються розглянуті праці як польських вчених (Прохаска, особливо Смолька), так і оди ­ нокого з російських — Тихомирова, а також і Шаранєвича. В той же час, коли з ’ явилися праці цих вчених, саме напри ­ кінці 80-х років, вийшли з друку розвідки А. Барбашева. в яких між иншимй джерелами використано й литовські літописи. Вже перша його праця * 2 ), серед списка джерел, дає короткий огляд литовських літописів, значно поширений в другій праці (про Витовта ж) 3 ), в додатку до неї, під заголовком: „Лѣтописные -источники для исторіи Литвы въ средніе вѣка” (стор. 284 — 317). Це власне є передрук статті того ж автора, під тим же саме заголовком вміщеної раніше в „Бі ­ бліографу” 1888 р. 4 ). В першому відділі статті — „Лѣтопцси русскія и литовскія” — автор підкреслює важливість Іпатієвського літопису для дослідження старішої доби Литви. Далі дається стислий начерк „ли ­ товскихъ и западнорусскихъ лѣтописей”, складений по Шаранєвичу, перелічуються видання та замітки й статті про ці пам ’ ятки. Крім бібліографії до 80-х р.р., і то неповної, нічого нового в літературу питання праці Барбашева не вкладають. 1894 р. число надрукованих текстів західноруського літописання збагатилося ще одним виданням. Архим. Леонид надрукував загаль- норуську частину У веронського списку литовського літопису 5 ). її було ,36 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. залишено 1854 р. без уваги А. Поповим, видавцем власне литовської’ частини літопису по Увар, списку. Видання арх. Леонида дуже не ­ точне, як видно з таких, більш важливих в ньому, помилок: вновь городокь (67 стор.) замісць в Новьгородокъ (XVII т. 11. С. Р. Л., 111 стор.); поведоша (68) зам. поведаша (113); окрй- выя (68) зам. окрывся (113); смысльство я (68) зам. мысль, твоя (114); и о два приводили (68) зам. и о два привадили (114); даж бога (68) зам. Дажьбога (115); затворящимся (71) зам. не отворящимся (120); тако(72) зам. яко (120); спадъ (73) зам. тогда (122). Особливо багато помилок в числах. Але гірш усього пропуски а) окремих слів — 1) кд Самборьская (стор. 67; пор. XVII т., 112); Свято полкъ же сяде (70; пор. 117); б) цілих фраз — 3) на землю Резаньскую лесомь (71; пор. 119); 4) ото все вамь боудет (71; пор. 119); 5) Себедѣ- боготырь Боуроундаи (73; пор. 123); в) навіть повних звісток — 6) Л(ѣ)т залож Владимиръ сынъ Ярославль, святоую Соѳью в Новегородѣ (71; пор. 118) й инш. Видання це, як бачимо, ненаукове. Значіння його лише те, що до 1907 р., до видання Археографічної комісії, воно було єдиним в цій частині — в загальноруському зводі Увар, списка. Того ж самого 1894 р. вийшла у . світ єдина досі лінгвістична стаття про’ західіюруські літописи — проф. Е. Царського ’ ). Писано ли ­ товські літописи офіційною мовою литовської держави, а саме західно- руською. Особливости мови цих пам ’ яток студіює Карський по не ­ виданому тоді списку гр. Красинських (XVI в.) і по двом друко ­ ваним — Уваровському (XV в.) та Археографічної комісії (XVI в. — уривок з т. зв. літопису Авраамки). Звернення до рукопису, розу ­ міється, цілком природне, а для лінгвіста обовязкове. Користання ж друкованими матеріалами, без попередньої перевірки їх по рукопи ­ сах, . більш необережне. Ми вже бачили неточність видання Увар, списка А. Поповим. Уривок же з літопису Авраамки тільки що було видано, коштом Археографічної комісії, А. Бичковим 2 ), одночасно з виданням ним же Красинського списка литовського літопису 3 ). Це- був, здається, початок виконання доручення комісії ще від 1863 р., коли, на підставі вказівок акад. А. Куника на важливість видання 9 „О языкѣ т.н. Литовскихъ лѣтописей”, — в „Варшав. Унив. Извѣст. “ , 1894 р., No 11. 9 „Отрывокъ краткой Литовской Лѣтописи, находящійся въ Лѣтописномъ Сбор ­ никѣ, именуемомъ лѣтописью Авраамки”. Вид. Археогр. Комісії, СПВ. 1893 р. 1-(-14)- IV стор. 9 Литовская лѣтопись по списку, находящемуся въ библіотекѣ графа Красин- скаго. СПВ. 1893. Вид. Археогр. Комісії, 41стор. ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 37 литовських літописів, постановлено було „имѣть въ виду А. Ѳ. Бычкову изданіе Литовскихъ лѣтописей въ особомъ отдѣлѣ II. С. Р. Лѣтописей” 1 ). Лише 11 листопаду 1886 р. А. Бичков доставив ко­ місії зразок початого ним видання, яке мало би на чолі список гр. Красинського * 2 ). Текст малося видати з справжньою точністю, при ­ датною й для лінгвіста. І дійсно, Бичков в передмові до першого > з видань зазначив, що „при печатаніи отрывка сохранены всѣ особен ­ ности правописанія, любопытныя для изслѣдователя западно-русскаго нарѣчія”. Одначе виявляється, що видання, взагалі кажучи, дійсно досить точне, все ж не настільки,’ щоб признати його належним для лінгвіста, який мав би іфостежити усі особливости мови наших пам ’ я ­ ток. Для доказу приведемо приклади відмін видання від рукопису: 1) мовилися (1 стор.) зам. змовилися (стор. 191 в XVII т. П. С. Р. Л.); 2) з непотрібною вставкою ъ в середині слів: Евнутья, Кестутью, братья, (стор. 1; йор. 191); ратью (4, пор. 195); стреленья, крово ­ пролитья (6, пор. 196); Василья (11, пор. 200); Божьею (14 — 203); 3) инші помилки: и князь (ст. 1) замісць княз (191); такоже (2) зам. також (192); сниматися (4) зам. сниматис (194); также (6) зам. такеж (196); о тебе (7) зам. от тебе (197); Богоумерзко (9) зам. Богоу мерзко (199); звоевавъ (11) зам. звоевал (200); своумоу (13) зам. своємоу (202); Копысъ (13) зам. Копыл (203) і инш. 0 Див. „Выписки изъ протоколовъ засѣданій Археогр. Комиссіи”, в „Лѣтописи ■занятій Археогр. Ком.” 1864, вып. З, отд. IV, стор. 37. СПБ. 1865. 2 ) Лѣтопись занятій Археогр. Ком., в. X, СПБ. 1895, стор. 52. Цій праці А. Бич- кова не довело.ся бути закінченою: в квітні 1899 р., після довгої хворости, що пере ­ шкоджала йому зреалізувати намічене видання, А. Бичков помер. Ще раніше, в січні того ж 1899 р., помер і акад. А. Куник. Налагоджена ними справа з виданням литов ­ ських літописів припинилася. Лише де-що, приготоване в свій час Бичковим, було пізніше, J 893 р., видано Комісією, і нарешті вже аж 1907 р. надруковано цілий XVII т. П. С. Р. Л. з текстами литовських літописів, про що нижче. В другому виданню, крім подібних же неточностей, яких тут теж не мало, зазначимо лише важливіші: межи земского (2) зам. Межиземского (=моря; ст. 228); с Овреиномъ (5) зам. со Врсином (230); имелъ князъ (8) зам. и мел княз (233); .жылище, жылищо (11) зам. жьглище, жьглищо (235); пойдутъ братья (23) зам. по два ■братя (163); оздали зам. вздали (166). » •, Наведених прикладів досить, аби виявити методологічну необе ­ режність для лінгвіста користуватися одним з подібних видань, як джерелом, що не зовсім точно заступає оригінал. Як би там ни було, шроф. Карський, зазначивши, що оригінал сп. Биховця був з відбит- ’ ком української мови, як і копія списка Красинських (XVIII в.), ^аналізує і друковані списки Увар, й Авраамки, а також і сп. Кра- ,38 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. сипського XVI в., з огляду на дуже чисту в них западноруську мову XV — XVI в.в. Давши докладний опис останнього рукопису, слідом за А. Брюкнером У, автор друкує чотирі уривки з нього, чомусь не поділяючи де-яких слів, зливаючи їх, по два, три, навіть чотирі, в одно, напри ­ клад: предцесарем, свѣтупановал, а цасоутивириа, поавгусте, апосмерти, анидлячого й инш. Мова Увар, списку і Авраамки „отличается срав ­ нительно незначительнымъ количествомъ полонизмовъ; въ немъ, на ­ противъ, проглядываетъ стремленіе къ употребленію ц.-славянскихъ словъ и оборотовъ; мѣстами замѣтно желаніе подражать складу древ ­ нерусскихъ лѣтописей”. В Крає. та Позн.^списках значно більше полонізмів, иноді українізмів, ще менш ц.-слав ’ яиського елементу. В фонетиці вибраних Карським списків є такі особливости: попадається т. зв. аканнє, дуже характерне, як відомо, і в сучасних білоруських говірках, і в старій західноруській мові (монастырь, ‘караблех 2 ), Ви- товтавым…), звуження е в і (ище, окиянъ), в замісць і без наголосу (Велія, седѣлъ, во болыпенъстве), перехід е в о (корачов, чоломъ, чотыри, сторожою), в замісць у (вже, вмер, не имѣли, въслышав, в него), змішування ѣ і е (поедѣть, нѣ добылъ), у замісць е * (у вели ­ кой милости й в ласце, у Вилни), змішування р твердого й м ’ яг- кого (декабря, Бранску), кг замісць г (Кгедиминъ, Якгайло), подвоїння шелестівок замісць шелестівка Ц -j (братанню) й инш. В морфології особливостей менш: вокатив на е (брате, Боже), генетив на у (с того пироу, з голод V), льокатив на у (у Витебску), номінатив множн. на ове (полкове, Пановѣ); льокатив — тобѣ, собѣ, у мене, в мене й инш. В синтаксису такі особливости: 1) що до вживання відмінків — для визначення часу — генетив: которого бы дни, пятое ночи; для визна ­ чення місця — датив: поехаль Кракову; для визначення місця дії льо ­ катив: посади его на княженіи Вилни; 2) в погоджуванні прикмет ­ ників і причасників з іменниками: тому с ним оу велице’ любви живоуши; бяше емоу дръжаще; 3) в пропусках предиката: онъ въ Литву, а князь к Орши, й инш. Стаття д. Карського цінна, як єдина лінгвістична розвідка, хоча й оперта на не зовсім певний матеріал серед відомих списків литовсь ­ кого літописання. – ‘ ‘ . Скоро після цього виявилося нове цінне джерело для поширен ­ ня нашого знання в обсягу даних пам ’ яток, особливо що до часу походження їх. Акад. Соболевський видав „Запись начала XV вѣка”, знайдену ним в списку „Слів” преп. Ісаака Сирина (по рукоп. Петерб. Публ. Бібліотеки, F. І. 476) з подвійним записом, а саме — 1) 1420 р. ——————– —— , і 4 ) Див. Archiv fur slavische philologie, XIII. т., стор. 201. 2 ) Обидва слова ’ ці не характерні для акання. ,ОГЛЯД ЛИТЕРАТУРИ. 39 у Царгороді й 2) 1428 р. у Смоленську 1 ). Важливий тут текст „Похвали Витовту” в запису 1428 р., що фактично відкидає всі по ­ передні гадки про час її походження — чи 1432 р., як думалося Смольці та Тихомирову, чи навіть 1450 р., як сперечався про це Прохаска. Крім того, з запису ми довідуємося, що Герасим, родом з Москви, звався 1420 р. епіскопом м. Володимира-Волинського, а в травні того самого року був в Царгороді, в манастирі Павмакариста. Там він замовив одному з Царгородських руських людей, по йменню Тимофію, переписати мало ще відомі тоді на Русі , 5 Слова” Ісаака Си ­ ріша. Цю книгу було списано менш ніж за місяць. Потім її виве ­ зено єп. Герасимом на Русь, де вона й послужила оригіналом для списка 1428, р., що дійшов до нас та надрукований Соболевським. Герасим же з волі Витовтової зайняв, не пізніше 1426 р., смо ­ ленську єні сколію. Цей запис уперше фактично наближує ім ’ я єп. Герасима смо ­ ленського, а разом Зі ним, можливо, й співробітника його писця Ти ­ мофія, до литовського літописання. Отже наче стверджуються попе ­ редні думки в цій справі Смольки, проти критичних заперечень їм Прохаски й Тихомирова, бо „Похвала Витовту”, яку вміщено в за ­ пису, оригінал якого писано Тимофієм по заказу єн.. Герасима і з якого список теж виконано „повелѣніемъ смиренаго єпископа, киръ Герасима”, є як раз оригіналом подібної ж, як побачимо нижче, „Похвали” в західноруському літопису, саме першої редакції його. Вперше помічено запозичення літописом від запису 1428 р. в тому ж 1895 р. проф. -М. Грушевсъким-) . Порівнюючи зазначений запис 1428 р. і західноруський літопис, він довів походження літописної „Похвали Витовту” з джерела, цілком подібного до цього запису: тексту ­ альна схожість їх свідчить про генетичну залежність. По характеру ж викладу „Похвала” 1428 р, суцільна та послідовна що до ком ­ позиції змісту. Вона не похожа на уривок, витяг з цілого, чи на компіляцію; скоріше це оригінал, а не копія, і, можливо, є як раз твір самого писця. Літописна ж „Похвала”, навпаки, має „кошлатий вид”, несуцільна по стилю, з особливо риторичним початком, де є цітати з св. Письма, а також і з невдалим закінченням, попсованим гідрографічними метафорами „от книг”. Ясно, що літописна „Похвала” не могла бути джерелом „Похвали” 1428 р., а навпаки — останню ціл- *) Чтенія . въ Историческомъ Обществѣ’Нестора-Лѣтописца. К. 1895, отд. II, стор. 219 — 222. . 2 ) Див. його статтю „Похвала в. кн. Витовту”, кілька уваг про склад найдав- нійшої русько-литовської літописи, — в Записках Наук. Товар, ім. Шевченка, т. VIII, 1895, кн. 4. У Львові 1895 р., стор. 1 — 16. ,40 ‘ ‘ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. ком було використано компілятором литовського літопису; він по своєму редагував своє джерело. Крім того, проф. М. Грушевський зазначає, що Текст „Похвали” в сп. Супр. ближчий до запису 1428 р., ніж в сп. Увар., що ще раз підкреслює, додамо ми від себе, більше наближення сп. Супр. до протографа західноруського літопису. Торкаючися далі західноруського літописання взагалі, проф. М. Гру ­ шевський, наближаючися в своїх поглядах скоріше до Смольки, ніж до Прохаски, вважає, одначе, де-які твердження і в першого з них досить гіпотетичними. Визнаючи слідом за ним місцем походження литовського літопису м. Смоленськ, автор, одначе, не бачить ви ­ разних вказівок в ній на участь в її утворенню м. Герасима. Зокре ­ ма критик справедливо добачає в розмовах Кейстута та Витовта не історичну бесіду (яка на думку Смольки свідчить прб походження цієї частини літопису од Витовта та близького до нього автора), а просто вдатну літературну форму. Влучним здається нам і запе ­ речення автора Прохачці, а саме в відкиданні особливо спеціфічнйх рис канцелярського стилю нашого літопису. Цим збивається голов ­ ний мотив позиції Прохаски, який в рисах канцелярського стилю мав головну базу для гіпотези про походження літопису з велико ­ князівської канцелярії, не звернувши потрібної уваги на ясно вияв ­ лений смоленський характер багатьох частин пам ’ ятки, якого було б більше зглажено, колиб літопис складався не в Смоленську. Таким чином, невеличка стаття проф. М. Грушевського є цін ­ ним кроком наперед в освітленню питання про походження, як „По ­ хвали Витовту”, так і смоленських частин цілого літопису. Тим часом кількість матеріалів литовського літописання все більш виявлялася, й видання їх збільшувалися. 1898 р. було видано G. А. Білокуровим 1 ) новий сіїисок нашого літопису. Це досить цін ­ ний список XV в., який належав зібранню рукописів Н. П. Ники ­ форова, а з 1902 р. Петербурзькій Академії Наук (шифра: 45.11.16). Виданню текста передпослано докладну передмову — розвідку 2 ). В ній виявлено значіння сп. Н 3 ), який дає можливіеть возстановити пра ­ вильне читання попсованих місць, що їх немало в виданню у Дани- 1) „Русскія лѣтописи”, М. 1898 (з „Чтеній въ Истор. Общ. Ист. и Древн. Росс< “ , стор. *19 — 72, з.доповненням дефектів еп. Н по сп. С, виданому Даниловичем. Більш детальні вѣдомости про цей рукопис дає В. І. Срезневеький в статті: „Свѣдѣ нія о рукописяхъ, печатныхъ изданіяхъ и другихъ предметахъ, поступившихъ въ рукописное отдѣленіе библіотеки Импер. Академіи Наукъ въ 1902 г. — Извѣстія Имп. Академіи Наукъ, т. XIX. 1903. СПБ. 1903, стор. 07 — 016; раніш рукопис був в захід ­ ній Русі, начеб то в Минському Свято-Духовому манастирі. 2 ) Ibid., стор. Ш — LII. 3 ) Далі скорочуємо назву цього списку: сп. Н. ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 41 ловйча сп. Супр., хоч сп. Н і коротший, ніж Супр. список. Всі одміни їх зазначено видавцем в примітках до тексту, де показано також відношення його до загальноруських зводів, шляхом тексту ­ ального порівняння, з викладанням лише наслідків цього порівняння. Висновки з цього останнього свідчать про близьку схожість сп. Н та московських зводів, особливо Софійського 1-го літопису (в частині 1395 — 1411 р.р.), Новгородського 4-го, Никоновського та Воскре- сенського зводів, с, правда, звістки в сп. Н, що не покриваються цими зводами, і навіть, такі, що їх зовсім нема в цих зводах, на ­ приклад: записи про м. Фотія за 1410 — 1427 р.р. — про подоріж його в м. Тверь, про поставлення ним ец. Антонія, про неоднора ­ зові подорожі його в Литву, про поставлення там епіскопів і инш. Далі майже увесь кінець сп. Н, починаючи від 1431 р., дає ори ­ гінальні звістки. Вони то й помагають встановити час і місце скла ­ дання літопису: перша його редакція, закінчувалася записом 1427 р. Це видно з того, що за звісткою 1427 р. вміщено виписку про річки Дніпро, Двину та Волгу. Виписка не має жадного звязку ні з попередніми, ні з дальшими звістками. Отже, очевидно, її вписано було спершу на самому кінці тексту, за звісткою 1427 р., після якої залишалося зовсім чисте місце, яким і скористалися для вмі­ щення гідрографічного запису, а потім, для продовження знову літописного тексту. Ц ’ ей останній своїм характером викладу ствер ­ джує гадку д. Бѣлокурова: тут ми маємо звістки досить рухливі, в ріжних списках на ріжних місцях. Отже, гадає автор, вони наче б то записані кимсь- нищим, чи окремо від попереднього тексту, й лише пізніше притягнуті до ріжних списків. На користь тому ж таки твердженню свідчить і відсутність звістки про смерть м. Фотія (•}• 1431 р.), про якого як раз в частині до 1427 р. так багато й докладно говорилося тим автором, що скінчив, очевидно, свій літо ­ пис до 1431 р., себ-то звістками 1427 р. (проміж цих дат ніяких инших звісток тут нема). Таким чином, літопис складено між 1427 і 1431 р.р. Деж саме? Покликаючися на запис 1428 р. у Смолен ­ ську, гадаючи про залежність від нього звісток літопису або навіть приналежність обох- одному автору, підкреслюючи також пристрасть останнього до звісток про Смоленськ, д. Вілокуров вважав би мож ­ ливим визнати місцем походження літопису м. Смоленськ. Автором його могла бути духовна особа, близька до м. Фотія, наприклад, смоленський епіскоп Герасим. Він був „москвитянъ”, тому охоче ко- ристався з московських зводів. Жив же він у Смоленську, через те заніс до літопису місцеві звістки. За часів перебування Герасима на смоленській єпіскопії, а саме 1426 — 1432 р.р., і міг бути скла ­ дений даний літопис. ,42 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. Ці гадки д. Білокурова уявляються нам досить правдоподібними і близькими до загальної схеми смоленського літописання. Літопис, точніше сказати літописний звід (чого автор зовсім не помітив, не даючи також і аналізу загальноруської частини його), міг, дійсно, закінчитися 1427 р. Гідрографічну приписку, дійсно, могли вмістити випадково за кінцем літописного тексту. Але яке, власне, відношення цього зводу до дальшої частини літопису, де по суті як раз і почи ­ наються подробиці про Смоленськ в звістках 1431 — 1446 р.р.? М. Герасим, якого спалено 1435 р., очевидно, не міг бути автором звісток після 1435 р., а, значить, і цілого зводу з цими звістками. З дру ­ гого боку, коли припустити, що він сам особисто довів літопис до своєї смерти, то чому він не сповістив про смерть м. Фотія 1431 р., яко та близька до останнього особа, що говорила про нього, і так до ­ кладно, в звістках до 1427 р.? Як могло бути, щоб така особа, на ­ писавши прр Смоленськ в звязку з м. Фотієм, потім продовжувала Смо ­ ленські ж подробиці, поминувши звістку про його смерть? . Очевидно, перед нами дві окремі літописні частини, чи навіть два літописи ріж- пих авторів. Помилкою д. Білокурова як раз є те, що він не добачив в сп. Н цих двох чи навіть трьох, коли не більш, зводів ріжних ‘ча ­ сів, що почасти вже передбачалося розвідкою Смольки, яка, можливо, залишилася невідомою нашому автору. Цілком також помилково, розу ­ міється, приписувати Герасиму, що був епіскопом у Смоленську лише- з • 1426 р. і по 1432 р., а помер 1435 р., авторство всього звода, з міецевою пристрастю до м. Смоленська, звістки про який увійшли’ до зводу за цілих 59 років: 1) за часи з 1387 р., в тим числі особ ­ ливо з 1395 і по 1421 р.р., себ-то усі ті роки, коли власне Гера ­ сима навіть зовсім не було в м. Смоленську; 2) за часи також одно ­ часно й пізніші, а саме 1435 -1446 р.р., себ-то вже після .смерти гаданого автора м. Герасима. \ Таким чином, приймаючи загальну думку д. Білокурова, правда, вже не нову і в ті часи, можливо лише йому невідому 3 статті Смольки, про утворення литовського літопису, правдивіше — зводу, у м. Смолен ­ ську і як раз при участи єп. Герасима, слід, одначе, внести значну поправку про низку попередніх цьому зводу підготовчих моментів, які звязані з иншими особами в характері авторів. Припускаючи участь, в цій справі єп. Герасима, необережно було б вважати його єдиним авто ­ ром зводу. Скоріше він міг бути редактором задуманого зводу, .під ­ готованого почасти до нього, продовженого почасти після його смерти. Отже заслугою д. Білокурова є лише видання нового списку литовсь ­ кого літопису та порівняння його з московськими зводами, Щож до розвідки, то вона нового не прибавляє майже нічого, крім гадки прб закінчення літопису 1427 роком. ‘ _ ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 43 Одночасно з виданням Білокурова надруковано було ще один, місцевий в тісному розумінні, західноруський літопис, т. зв. Барку- лабовський. Правда, вперше його видано було значно раніше II. Ку- лііпем в його „Матеріалахъ для исторіи возсоединенія Руси” (т. I, М.. 1877), але дуже недбало. Для наукових потреб необхідно було пе ­ ревидати цей літопис, що і виконано проф. М. В. Довнар-Заполъсъким г ). Огляду змісту його видавець присвятив пізніше окрему статтю * 2 ), де встановлює місце утворення літопису близько коло Орші, Могильова та сусідніх місць. Автором його видавець вважає свящ. Федора Фи- липовича, близького до кн. Соломорецького, як видно з літопису, що дає про цих осіб багато докладних звісток. Нарешті, видавець зазна ­ чає цілком народню білоруську мову Варкулабовського літопису. Обсяг звісток останнього дуже невеликий, а саме з 1545 і по 1608 р.р. Дуже цікава для місцевої історії, ця пам ’ ятка не дає паралелі в до загального типу наших литовських літописів. Вона корисна лише для найповнішого видання всіх західноруських літописів. !) Київські „Универс. Извѣстія” 1898 р., кн. XII, стор. 1 — 38. 2 ) Ibid., 1907 р., кн. XII, crop. 1 — 12. Пор.. „Баркулабовская лѣтопись” в збір ­ нику Eranos в честь проф. Дашкевича, К. 1906, стор. 810 — 321. 3 ) Лѣтопись занятій Археограф. Коммиссіи за 1900 г„ в. 13. СПБ. 1901, стор. 39 — 49; порівн. стор. 25. 4 ) Ibidem, стор. 41. На початку XX в., серед инших своїх численних праць про- староруські літописи, звернув увагу на західноруські літописи акад,. О. О. Шахматов. Вже в засіданні Археографічної Комісії 12 січня 1900 р. заслухано було „Записку А. А. Шахматова о западно-рус ­ скихъ лѣтописяхъ”. 3 ) Навівши історичну справку про давні заміри Комісії видати ці літописи та підкресливши бажав ність встановлення: точнішої назви їх, а саме як „западнорусскихъ”, автор зазначає тіс ­ ний внутрішній звязок іх з літописанням Москви, Володимира та. Новгорода. ‘„Въ составъ тѣхъ общерусскихъ лѣтописныхъ сводовъ, которые съ XIV в. возникали въ сѣверовосточной Руси, входили вы ­ писки изъ западнорусскихъ, преимущественно смоленскихъ лѣтопи ­ сей. Съ другой стороны, древнѣйшія западнорусскія , лѣтописи дошли до насъ въ такихъ редакціяхъ, которыя свидѣтельствуютъ о томъ,, что онѣ издавна входили въ составъ такого историческаго сборника, гдѣ главное мѣсто было удѣлено •своду, представляющему изъ себя, соединеніе Новгородской 4-ой съ выписками изъ Владимирскаго мит ­ рополичьяго свода (Супраельскій и Уваровскій списки)” 4 ). • Піддер ­ жуючи попередню постанову • Комісії друкувати кожний список літо ­ писів окремо, яко єдиний науковий для них спосіб видання, записка висловлює побажання, щоб в передмові було розвязано питання про ,44 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. взаємовідносини окремих списків, а також про ті твори, що увійшли, в склад зводнях повістей та переказів („сказаній”). Це дало б нам можливість вирішити низку дуже складних питань про походження та взаємовідносини історичних повістей і літописних заміток західно ­ руських. Той том Повного Зібрання Руських Літописів, що буде при ­ свячений цим пам ’ яткам, повинен містити в собі не тільки видання окремих списків їх, а також і всі вказівки на західиоруські літописи, що заховалися в польських хроніках Длугоша та Стрийковського. Для цього потрібно надрукувати всі звістки про Литву, що є в поль ­ ських хроністів, а саме в межах, зазначених літописами. До цього слід додати вибірку з московських та инших зводів тих статтів і зві ­ сток, в яких є вказівки на західноруське їх походження. Записка Шахматова пропонує покласти в основу видання наших літописів сп. Супр., бо він найповніше відбив на собі ту історичну компіляцію, з якої повстав і Увар, список, лише з попередньою Супр. списку Нов ­ городською 4-ю, скороченою, а потім доповненою по мітрополічому списку, який був в протографу Супр. і Увар, списків. Нарешті за ­ писка перелічує призначені до видання списки наших пам ’ яток. Друга стаття акад. Шахматова „О Супрасльскомъ спискѣ западнорусскихъ лѣтописей” ’ ) оповідає про історію мандрування рукопису до 1840 р., коли він попав у бібліотеку Археографічної комісії. Давши опис рукопису та огляд його змісту, автор звертає увагу на запис на ньому: писаний рукою Григорія Івановича, він свідчить, що він є автографом цього писця, який служив у кн. Одинцевича і був сином ієрея Івана, а літопис списував в жовтні 1519 р. . Самий збірник літописний складено коло половини XV в. З двох головних частин, навіть пам ’ яток, друга, а саме хро ­ ніка, яка не має хронологічних дат, вплинула на першу, себ – то літопис: „изъ нея вставлено въ лѣтопись подъ 6939 (1431) г. об ­ ширный отрывокъ, по способу изложенія и по содержанію своему -сходный съ другими статьями хроники”… 3 1432 р. в літопису йдуть Смоленські звістки яскраво * місцевого характеру, лише пере ­ сипані московськими звістками. Очевидно, особливий ‘ короткий Смо ­ ленський літопис було вставлено, разом з статтями хроніки, в кінець першої частини Супр. списка, себ-то в літопис, який мав загально- руський характер. Останній є скороченням одного з списків Новго ­ родського 4-го літопису, з вставками з московського мітрополічого зводу, до якого піднімається також і Новгородський 4-й літопис в не Новгородській своїй частині. Таким чином, в історичному збір- . 1 ) Лѣтопись занятій Археогр. Коммиссіи, вып. 13. СПБ. 1901. ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 45 нику XV в. було три частини: 1) загальноруський літопис — з ’ єднан ­ ня Новгородського 4-го з вибірками з мітропблічого зводу з неліто- иисними статтями наприкінці, за 1446 роком (перелічування річок, городів, князів та инш.); 2) короткий Смоленський літопис; 3) за- хідноруська хроніка’. Приймаючи на увагу сп. XV в., можна га ­ дати, що в XV в. з ’ явилася така переробка, в якій кінець першої частини (після 1427 р.) викинуто зовсім і замінено зводом. Остан ­ ній склався з статтів, запозичених з хроніки та з ’ єднаних з літопи ­ сними звістками Смоленського й (викинутої частини) загальнорусь- кого літописів. Далі, слідом за звісткою 1446 р., переписано західно- руську хроніку, лише з пропуском тих статтів її, які увійшли до складу літопису. В „Лѣтописцѣ в. князей Литовскихъ” повинно роз- ріжняти де-кільки складових частин, утворенних в ріжні часи та ріж- ними особами. Цікаві'”спостереження акад. Шахматовѣ не можуть бути непри- нятимй на увагу дослідником і наших часів, а саме вже тому, що Ми досі не маємо з того часу ніяких фактичних заперечень проти них. Правда, зазначені твердження більш дотепні схеми, ніж до­ ведені аналізом висновки, й тому, розуміється, потрібують докладної перевірки. А де-що в зазначеній будівлі зводів з критичного погляду викликає де-які запитання, навіть сумніви. Для прикладу наведемо таке наше спостереження: звістки 1410 — ,1427 р.р., віднесені до загальноруської частини літопису, складеного з скороченого Новго ­ родського 4-го літопису та витягів з мітрополічого зводу, в дійсно ­ сте є цілком оригінальні: їх зовсім нема в тих обох пам ’ ятках. А в цих звістках яскраво виділяється діяльність м. Фотія в Литві, поруч з подробицями його життя в Москві. Висновок з цього для нас яс ­ ний: загальноруський звід було збагачено записами якогось з спів ­ робітників Фотія, можливо єн. Амвросія Коломенськогб, названого тут сопутником його в подорожі’ до Литви. Коли так, то, очевидно, можливі й необхідні поправки до схеми, зазначеної акад. Шахмато- вим. Взагалі вона потрібує де-якого упрощення. В скорому часі після цього, 1902 р., опубліковано Б. Вахе- вичем новий список наших літописів, Румянцевський ’ ), XVII в., з . 9 Зъ Кроники великаго княжства литовского и жомритскаго, з розвідкою Б. Вахѳвича: „Западно-русская лѣтопись по списку Румянцевскаго музея”, — в „Запи ­ скахъ Импѳр. Одесскаго Общества Исторіи и Древностей”, т. XXIV, Одеса, 1902 р., стор. 161 — 213 (текст), 214 — 223 (розвідка). Опис рукопису тут виконано незадоволь- няюче, починаючи з неточної вказівки, що список переховується „въ сборникѣ Ру ­ мянцевскаго и Публичнаго музея за No 435″; під такою назвою- зовсім инпіа книжка, без потрібного списку; річ в тім, що Вахевич не додав слів: „изъ собранія Т. Ф. Большакова”, де дійсно знаходимо цей список; пор.. Г. П. Георгіевський, Рукописи Т. Ф. Большакова, Петроград, 1915, стор. 376 — 378. Не зазначено також у Вахевича. ,4 b ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. поправками та додатками по списках С, У, Кр. і Биховця. Видання не зовсім точне. Є низка пропусків, які зазначимо курсивом: 1) и всю землю р^ск^ю повоевалъ (стор. 164, 1 рядок знизу; пор. XVII т. П, С. Р. Л., стор. 243); 2) и зятѣадъ своимъ собѣ учинилъ (ibidem); 3) князь великий Скирмонтъ (168, 1 внизу); 4) и сынъ ею III винторогъ (171). Є инші не ­ исправности: Дубовицкій (212, 2 зверху) заміець Д у брови ц- кій (XVII т., стор. 292); сколько (167) зам. колко, заста ­ вилъ по себѣ (170) зам. оставилъ; Домонтъ (174) зам. Довмонтъ; а з тое (175) зам. а з оное; ражувамъ (175) зам. ражу вамъ; лѣта (195) зам. люта; Арзусинъ зам. а з Русинъ і инш. Румянцевський список, наближаючися більш усього до Кр. списка, закінчується низкою записів, які дають змогу визна ­ чити місце і час походження його. Ці записи не йдуть далі 1567 р., і більшу частину їх утворено у Вільні. Тому то Вахевич гадає, що протограф списку виник у Вільні в 60-ті р.р. XVI в. Місця.цього списку, що доводять незрозумілість західноруської мови, слід відне ­ сти на рахунок пізнішого великоросійського переписувача. Порівню ­ ючи всі відомі списки, автор розвідки зазначає для старшої історії Литви одну редакцію, лише з невеликими відмінами в іменах (Кр. з одними, а Рум. і Биховця з иншими). В инших моментах ріжниця між списками лише в кількосте нових сказань. Щож до литовської історії кінця XIV і пбчатку XV в.в., то вона відома в старішій редакції, в списках С і У; ця редакція тісно звязана з загинувшим Смоленським літописом. Останній , був матеріялом, почасти хроноло ­ гічною схемою, яку мали заповнити литовські звістки. Тому то смо ­ ленські звістки то перемежають собою литовські, то йдуть підряд са ­ мостійно. Перша редакція, що виникла у Смоленську, на думку ав ­ тора — -вже в XVI в. * ), в тому вигляді, в якому вона є відомою в списках С і У, була літературно оброблена в одному з більш захід ­ них центрів Західної Русі (у Вільні чи Полоцьку) в XVI ж сто­ літті. Нового матеріялу в редактора не було. Він вирівняв кошлатий вигляд літопису, підновив скрізь мову, постарався викоренити місце- дефектність тексту нашого списку: крім відсутнбсти 2 листків у середині літопису, відірвано ще й нижні роги з текстом на листках 144 — 149; взагалі рукопис дуже ста ­ рий, схсГронився кепсько, без кінця і коло 30 листків у середині всього збірника. З трьох записів Вахевичем видано лише один; решта, цілих два ще, надрукойано у Георгіевського, стор. 378. Розмір збірника — in 8, а не „вь малую, 16-кі. долю листа”, як у Вахевича; писано його скорописом XVII в., а не „четкимъ полууставомъ конца XVII в. “ , як читаємо у видавця (стор. 214). ■ , х ) Це, розуміється, груба помилка автора, ‘коли не друкарська: має бути-XV в. Пор. проф П. В. ГолубовсьКого, Новыя изданія по древнѣйшему періоду русской исто ­ ріи, К. 1906, стор. 3. ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 47 вий, а саме смоленський колорит, якого надавали йому в першій редак ­ ції смоленські записи. Але ці останні, навіть цілі уривки смоленської хроніки, не зовсім зникли з цієї редакції. Вони лише загубили, оскільки це можливо було, свій попередній, яскраво місцевий, характер. Друга редакція литовського літопису, на думку Вахевича, захо ­ валася в списках: Авраамки (це твердження автора помилкове), гр. Красинськбго, в Румянцевському та Познанському. Третя редак ­ ція мається в одному списку Биховця. Для неї використано багатий матеріал: ним поповнено і початкову історію Литви і ту частину лі ­ топису, яку переказано в списках С і У. Для останньої основою був текст списків першої, а не другої редакції. Але цей текст, особливо починаючи з князівства Витовта, цілком перероблено та доповнено новим матеріалом з польських джерел. Виклад подій доведено до по ­ чатку XVI в. Смоленські записи, самостійні в,списках першої редак ­ ції, . майже відсутні або зовсім втратили свій місцевий характер в спи ­ сках третьої редакції. Таким чином, Вахевич, не торкаючися зовсім питання про по ­ ходження і склад ’ наших літописів, значно продвинув наперед пи ­ тання про взаємовідношення списків,.які схоронилися до наших ча ­ сів. Він зазначив в цій справі ту позицію, яка майже цілком в голов ­ ному оправдується сучасним вивченням. Думка його про три редак ­ ції цілком принятна. Лише приналежність відповідних Списків до тієї чи иншої з редакцій зазначено не зовсім правдиво, як це дово ­ диться більш детальним’дослідженням. Наприклад, список Авраамки зачислено Вахевичем, і без усяких сумнівів, до другої редакції, що зовсім неправдиво: цей список першої редакції, як побачимо док ­ ладно в другому розділі нашої студії. Сумніви автора відносно Позн. списка, чи до другої редакції, чи, як він писав, „можетъ быть, болѣе справедливо отнести его къ спискамъ третьей редакціи”, розвязуються нині на користь другої, а ні в якому разі не третьої редакції. Як ­ би, одначе, не критикувати дрібниці в статті Вахевича, слід все ж таки признати, що дальше дослідження в цій справі повинно вихо ­ дити від тих тез, які зазначені автором. Правда, ці тези були лише голими твердженнями, скоріше загальними гадками, ніж доведеними висновками. Вони потребували ще перевірки на самому текстуальному матеріялі. Необхідно ще було усунути де-які неточности. Словом, лише пильний аналіз міг дати певні підстави для сталих висновків, які до де-якбї міри були вгадані, але не доведені та не з ’ ясовані, через що й не могли бути переконуючими. Тим часом опубліковано було ще один, новий список наших па ­ м ’ яток. Знайдено його в літку 1902 р. В. І. Срвзневсъким в Вологді ,48 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. для бібліотеки Петербурзької Академії Наук (шифра 45. 11. 1), че ­ рез що і названо Академічним. Видано його ним же 1903 р. ’ ) Автора справедливо нричисляе його „къ тому типу западнорусскихъ лѣто ­ писей, къ которымъ относятся Супрасльскій списокъ… и Никифоров- скій”. Але, не розріжняючи, як слід, редакцій, а лише сумарно пе ­ релічуючи списки, автор до того ж „типу” відносить також ще п ’ ять списків, намічених до видання в П. С. Р. Л., які, одначе, належать зовсім до ріжних редакцій. Видавець визнає новий список важливим. – ■ „ • • оо він дає низку додатків до тексту литовського літопису, яких нема ні в одному з відомих списків. Найближчим він є до Супр. і Никиф. списків. Через те видавець саме до них підбірає додатки та поправки! по новому тексту. Перевірка цих додатків свідчить, що Срезневський приводить їх дуже точно і повно, в чому, як і взагалі в опублікований відомостів про Академічний список літопису, є певна заслуга його.. Дальший і дуже важливий крок в історії вивчення литовських літописів випадає на 1907 рік, коли з ’ явилося два нових видання, іііерше належить С. Пташицькому, який видав по .рукопису 1550 р. (з бібліотеки Хоминських у Ольшеві) польський переклад літопису ’ Литви, типа другої редакції. Цей текст найбільш близький до Рум. списка * 2 ). Досить точно виданий текст литовського літопису попере ­ джає тут невеличка передмова. В ній автор подає відомості! про рукописи: хронік Литви взагалі і далі дає докладний опис Ольшевського ру ­ копису Хоминських. 9 „Отчетъ отдѣленію русскаго языка и словесности Императорской Академіи Наукъ о поѣздкѣ въ Олонецкую, Вологодскую и Пермскую ” губерніи ” — в „Извѣстіяхъ отдѣленія рус. яз. и слов., 1903 г,”, т. VIII, кн. 4, СПВ. 1903, стор. 101–107. 2 ) Stanislaw Ptaszycki. Kodeks Olszewski Chominskich Wielkiego ksi^stwa Litew- skiego і Zmodzkiego Kronika. Podlug r^kopisu roku z 1550. Wilno. 1907. VIII (перед- мова)4-41 (текст), flop, його ж, Западнорусскіе переводы хроникъ Бѣльскаго и Стрый- ковскаго (библіогр. замѣтка), в „Новомъ Сборникѣ по славяновѣдѣнію… въ чѳскь проф. Даманскаго ” , СПВ. 1905. стор. 572 — 584: про вплив литов. літописів на польських хроністів. • 3 ) Тут маемо передмову (стор. I — XIV), тексти (стор. 1 — 616) та покажчики — осіб і географічний (стор. 617 — 648). *) Пор. Протокол Комісії за 1907 р. в „Лѣтописи занятій Археографической; Коммиссіи ” , СПБ. 1908, стор. 20. , Друге видання 1907 р., давно задумане Археографічною Ко ­ місією,. є ХѴІІ-ий том „Полнаго Собранія Русскихъ Лѣтописей”, під назвою „Западнорусскія лѣтописи”. Видано їх під редакціею С. Л. Пташицъкого, разом з-членом Комісії акад. О. О. Шах матовим 3 ).. Нарешті, в цьому класичному виданню з ’ явилися наші пам ’ ятки в. повному свойому складі; воно обіймає усі списки, які було видано раніше, а -також і які знайдено було спеціально для цього видання. Автор докладної передмови до виданих текстів акад. О. O’. Шахматов 4 )- ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 49 дає точні’ відомості! про 25 використаних При виданню пам ’ я ­ ток. Серед них маємо 14 списків самих літописів 1 ), в тому числі й один польський текст, а далі один латинський текст „Origo regis”. Крім того, тут видано: один текст „Похвали Витовту”, по ’ запису 1428 р., та 9 списків „Родословій великихъ князей Литовскихъ”. Вперше тут сповіщається про три нові, списки західноруських літо ­ писів (Ар., II і Є), а також і багато нових текстів „Родословій”. Ар. — в рукопису б. Імператорського Археологічного Товариства в Петро ­ граді (No43), вміщає в своїй третій частині (л.л. 43 — 73), писаній почерком XVI в., дефектний текст західноруського літопису без по ­ чатку та кінця, з випусками і в середині; відповідає першій части ­ ні сп. Р. Сп. II — в збірнику Московської Синодальної (Патріяршої) бібліотеки, під No 790; написаний білоруським почерком к. ДѴІІ в. і вміщає в собі чотирі уривки західноруського літопису, що відпо ­ відають 1) другій і третій частина^ сп. К, третій частині сп. Р, але мають більш докладну звістку 7022 р. та нові звістки 7023 р. і инш., 2) першій частині сп. Р і К, 3) сп. К і Р, як і перший, 4) четвертій частині сп. Р. Список g — в збірнику II . (?вреїнова, а з 1814 р. Головного Московського Архіву Міністерства Закордон ­ них Справ, під No 76 (101), к. XVII в., з текстами західноруського літопису, переписаного 1690 р. (л.л. 441 — 534) і відповідного сп. Рач., але з . додатками, новими звістками та подробицями.. По недо ­ гляду не показано в переліченні статтеіі збірника досить цікавий текст „Родъ великихъ князей Литовскихъ и королей” (л. 192 об.), що схожий взагалі з текстом того ж Архіву, XVI в.’, виданим в X т. Временника Імператорського Московського Общества Історії і Древностей (М. 1851, ст. 136). „Похвалу Витовту” в запису 1428 р. названо витягом з „Похвали”, яка мається во всіх списках західноруського літопису. Але як розуміти це, як генетичне взаємовідношення текстів, то ледві це буде так: чи початковою є пам ’ ятка в запису 1428 р., тим більш чи оригінал вона і навіть автограф чи ні, можливо б ще спорити, але що запис послужив джерелом літописної „Похвали” в відомих списках, а не навпаки, це після статті М. Грушевського * 2 ) здається безперечним. Потрібує, нарешті, поправки вказівка, вслід за Вахевичем, на сп. 9 Ці списки такі: Супрасльський, який коротко будемо зазначати одною літе ­ рою С; Уваровський (=У), Никифоровськой (==Н), Академічний (Ак.), Віденський чи Авраамки (В), Румянцевський (Рум.), Красинський (К), Археологічний (Ар.), Патріарший (П), Рачииський (Рач.),’ @врейновський (g), Дубровський (Д), Ольшевський (О) і Би- ховця (Б). 2 ) Див. вище, в Записк. Наук. Товар, ім. Шевченка, т. VIII, 189-5, сп. 1 — 16. З л ? сіднорус . літописи. 4 ,50 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. Рум. в збірнику Румянцевського Музею під No 435: повинно додати — з , зібрання Т. Ѳ. Большакова 1 ). . 1 ) Див. вище про видання Вахевича. — Крім того, даємо дрібні поправки до передмови ХѴІІ тому: на стор. 1 читаєм, що сп. У мається в літописному збірнику на 107 листах, з яких на 106 л.л. вміщається літопис. Це неточно: увесь рукопис, в скла ­ ді 106 л.л. (див. і опис архим. Леонида, т. ПІ, ст. 65) занято майже одним літописом; в такім разі це не збірник. На стор. XII, під No 24, в рукопису Археогр. Ком., No 40, показано два тексти „Родословій”, але не показано Третього — „Родословецъ великихъ князей Литовскихъ отъ великого князя Гедимина Литовского “ , на стор. 161 — 166, який відповідає тексту Рум. Муз. No 341, XVI в., л. 66 об. (див. XVII т. П. С. Р. Л„ ст. 601 — 612). 2 ) Стоп. 519 — 527. Що торкається видання текстів, то воно, звичайно, цілком до ­ стойно справджує славну традицію б. Імператорської Археографіч ­ ної Комісії, особливо в останні часи, коли вона стала на шлях взір ­ цевого, що до точности і докладности наведених варіянтів, видав ­ ництва. Дослідник, по довгих та допитливих порівняннях виданих тут текстів з низкою оригіналів – рукописів, зневірившись в можли ­ восте знайти, як йому могло здаватися зпочатку, значні хиби, , лише з подякою та полегшенням приходить до приємного висновку: є повна можливість спіратися, при докладнім аналізі текстів західноруського літопису, на точно виданих Комісією списках їх. Висловлене не виключає, звичайно, можливости зазначити дрібні хиби, а може описки чи навіть друкарські помилки, напр.: 1) дрібні пропуски — М стиславъ (303) зам. потрібного Метиславль (ркп л. 449 об.); Фартуливе (375) зам. варту пливе (470 об.); ве ­ ли киі (395) зам.. І великиі (л. 505); 2) инші .неточности — только (366) зам. то ли ко- (455 об.); Ядвигу (384), зам. Ад- вигу (л. 486); мѣсца своі осѣли всѣ (405) зам. мѣсца своі в сѣ„ (л. 523) -та инш. Ці дрібниці, як і раніше зазначені відносно передмови, а ні трохи, звичайно, не зменшують вартосте видання Комісії, не пере ­ шкоджають визнати його взірцевим і певним джерелом досліджу­ вання. 1908 р. вийшла в світ грунтовна праця професора, нині ака ­ деміка, В. О. Іконнікова, другий том його. „Опыта русской исто ­ ріографіи”, в якім відведено значне місце і західноруському літо ­ пису. В першій книзі цього тому до питання, що нас цікавить, мають відношення бібліографічні відомосте про смоленські літописи 2 ), які багатьма вважаються за основу литовського літописання. Історик вважає можливим визнавати окреме існування смоленського літопису, хоч він й не схоронився до цього часу окремо. Далі він занотовує відомосте, що мають смоленський характер, в південному зводі, в ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 51 т. з. Тверському літопису, в Софійському Временнику (1-й Соф. літ.), в 4-му Новгородському, в Воскрес. і Никон. зводах та инш. Зазначає він смоленські звістки і в Супрасльському рукопису, ви ­ даному кн. М. Оболенським, редагованому, можливо, в Смоленську, в „Лѣтописцѣ вкратцѣ”, що є звязаний з іменням Ігнатія Смольня- нина, який може склав цей літопис у Троїцькій Лаврі наприкінці XIV або на початку XV в.в. Далі автор згадує про писаний в Смо ­ ленську літопис Авраамки, перелічує де-які видання литовських лі ­ тописів, розвідки про них і т. и. В цих баґатих по повноті та точ ­ них по цітації бібліографічних матеріалах ми помітили лише де-які неточности. Занотувати їх ми вважаємо своїм обовязком відносно „Опыта” акад. Іконнікова, яко настільної руководячої праці: 1) спи ­ сок „Слів” Ісаака Сирина (Петрогр. Публ. Бібл..) * ) має запис не „1420 г. въ Смоленскѣ”, як зазначено у Іконнікова, а 1428 р. у Смоленську, яко копію з запису 1420 р., списану у Царгороді; 2) працю Тихомирова про литовські літописи, по словам автора, „рѣшено было напечатать; но. кажется, онъ (трудъ) былъ удержанъ въ рукахъ Куника”; в дійсності! ж цю працю було видано Тихо- мировим в Ж. М.’ Н. Просв. за 1901 р. (див. вище); 3) видання Археогр. Комісією західноруських літописів (1907 р.) вважається ще не надрукованим, що для книжки Іконнікова 1908 р. було.обо- вязковим зазначити навпаки. 9 Добавимо значок — F. І. 476. В другій книжці ІІ-го тому „Опыта русской исторіографіи” докладніше розглянуто західноруські літописи, а саме: 1) короткий Київський літопис, виданий кн. М. Оболенським, з зазначенням ви ­ тягів у ньому Смоленського літопису, що не дійшов до нас; 2) списки та редакції литовських літописів, які майже повно перелічуються, одначе без того цікавого матеріалу, що виданий Археографічною комісією, бо він залишився історику невідомим; 3) зміст цих літо ­ писів по списках коротких (першої редакції), складних (другої ре ­ дакції) та повному (третя редакція, в сп. Биховця); автор підкреслює взаємовідносини смоленського та литовського літописання, а також докладно зазначає літературу питання, коротко порівнює списки, ана ­ лізує склад їх, перелічує джерела та инш. Все ще поставлено остільки широко, що „Опытъ” акад. Іконнікова стає вичерпуючим показни ­ ком для історика старої Русі, настільним і для історика старого письменства, хоча, розуміється, і не покриває собою усіх завдань розвідок останнього. ,52 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. ‘ Нам залишається, нарешті, зазначити ще статтю В. Арнаутова про смоленське літописання та нашу брошуру про західноруські літописи. Перший в своїй статті 1 ), після докладного огляду рукопису, що вміщає т. зв. „Київський” літопис Суирасльського збірника (бібл. Моск. головного архіву „Мин. Иностр. Дѣлъ”, під No 21|26), на під ­ ставі аналізу його змісту та визначення джерел, приходить до таких висновків: 1) „лѣтописную выборку, сохраненную намъ „Кіевской” лѣтописью Супрасльскаго сборника, мы признали смоленской; 2) списки западнорусской лѣтописи гр. Бачинскаго и Евреийовскій со ­ хранили намъ нѣкоторыя данныя для предположенія, что Смоленской выборкѣ предшествовало смоленское извлеченіе изъ Новгородской 4-ой лѣтописи; 3) это смоленское извлеченіе служило однимъ изъ источ ­ никовъ протографа Рач. — £вр. “ ; 4) воно ж послужило джерелом лі- топиеної вибірки „Київського” літопису Суирасльського збірника, хоча взаємовідношення між ними не може бути визначене більш точно; 5) грунтовним, як що не єдиним, джерелом „извлеченія” з Смоленсь ­ кої вибірки був список Новгор. 4-го літопису, близький до хроно ­ графічного (Синод. No 280); 6) надбавки і виправки до тексту цього джерела, які належать перу складача „извлеченія” чи Смоленської вибірки і торкаються історії Смоленська, не дають нам права вва ­ жати смоленський літопис джерелом „извлеченія” чи вибірки, а по ­ казують на смоленські записи, старі перекази та пісні. Місцем утворення „Київського” літопису автор вважає Смоленськ, час складання його коло 1500 р., до авторства його причетним епіскопа смоленського Іосипа Болгариновнча. Висновки ці, які здаються су ­ марними, ледві чи можна визнати остаточними. Автор не рахується з иншими гадками що до цього питання: Даниловича — про автора киянина * 2 ), Шаранєвича — про дві хроніки в складі цього літопису 3 ), Ю. Тиховськоґо — про чотирі редакції в ньому (першу — смоленську, останні — литовські) 4 ), О. Шахматова — про звязок їх з хронографом 5 ). Автор не звязав також студіювання „Київського” літопису з всіма західноруськими списками, що поширювало б поле спостереження автора цієї статті. Ч Точний, заголовок її — „Кіевская” лѣтопись Супрасльскаго сборника (Къ во ­ просу о смоленскомъ лѣтописаніи), — в „Извѣстіяхъ отдѣл. руе. яз. и слов.” за 1909 р.,. т. XIV, кн. 3, СПБ. 1910, стор. 1 — 34. 2 ) „О литовскихъ лѣтописяхъ” в Ж. М. Н. Пр., 1840 р., XXVIII, стор. 70 — 114. ®) 0 latopisach і kronikaeh XVI і XVII wieku etc. Krak. 1882. 4 ) Так наз. „Краткая Кіевская лѣтопись”, „Кіев. Старина”. 1893. . 5 ) Общерусскіе лѣтолисные своды, Ж. М. Н. Пр. 1900, No 9, стор. 139 — 140. ,ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 53 Західноруськйм літописам присвячено і нашу статтю 1915 р. 1 ), яка дає короткий огляд літератури питання, з визначенням взаємо ­ відношення списків, характеристикою редакцій, старшинства та яко- стп їх, датуванням їх, з спробою встановити походження й .автора літопису й т. и . 9 Ѳ. Сушицкій. Изъ лекцій по литературѣ Южной и Западной Руси XV — XVIII в.в., читанныхъ на Высшихъ Веч. Женскихъ Курсахъ въ Кіевѣ, 1914 — 5 р., стор. 1 — 46. Очеркъ I. О западно-русскихъ лѣтописяхъ. К. 1915, 46 стр. Таким чином, до цієї пори в науковій літературі, коли не ціл ­ ком доказаними, то все ж правдоподібними являються такі тези: 1) західноруські літописи .існували вже в XIV в. (Данилович); 2) схоронені списки їх виявляються вже як зводи (Попов, Ти ­ хомиров, Шаранєвич, Смолька, Прохаска та инш.); 3) джерела .їх — смоленські літописи (Шаранєвич, Барбашев, Смолька); крім того, літопис в. кн. литовських, місцеві літописи, як волинський, київський, подільський (Шаранєвич та инш.), владимир ­ ський літописець (Смолька, Тихомиров); \ 4) впливали на них і польські хроніки (Шаранєвич, Тихоми ­ ров), офіціальні акти та придворні записки (Шаранєвич, Прохаска, Тихомиров); 5) Литовські літописи велись при м. Герасимі в Смоленську (Смолька), але, може бути, і до нього, і, безперечно, й після нього (Прохаска, Тихомиров); , ‘ ‘ 6) склад західноруського літопису дуже неодноманітний: крім смоленського літопису, одного (Тихомиров і Прохаска) чи двох (Смолька), і смоленської хроніки, історії Поділля, літописця в. кн. литовських, „Похвали Витовту”, туди увійшло ще де-кільки окремих записів, одноцільних та щорічних, а в складнім зводі Биховця є ще низка народніх сказаній та преданій, запозичень з південноруського зводу нових окремих суцільних сказаній і щорічних записів піз ­ нішого часу (Тихомиров, почасти Смолька, Прохаска); взагалі тут три головні частини: загальноруська, смоленська та західноруська (Шахмато в); 7) всі списки західноруських літописів поділено на дві групи — себ-то короткий та повний зводи (Тихомиров), потім на три редак ­ ції — коротку, складну і повну (Вахевич); 8) часи писання, точніше складання короткого зводу — перша половина XV в., а повного чи складного — друга половина XVI в. (Тихомиров, Антонович). ,54 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. J 9) західноруські літописи значно вплинули на польських хроні ­ стів — -Стрийковського (Данилович, Тихомиров), а також М. Ніль ­ ського і почасти Длугоша (Тихомиров, Б.-Рюмин). Дальше дослідження західноруських літописів, виходячи з цих тверджень, повинно звернутися поперед усього до критичної пере ­ вірки їх на грунті самостійного аналізу складу і тексту літописів, вперше спіраючись на всі, знову, видані Археогр. Комісією в XVII т. П. С. Р. Л. (1907 р.), списки їх.’Через велику кількість їх по ­ трібна попередня класифікація їх по групах, з уясненням взаємо ­ відношення їх, встановленням їх редакцій, хронології, історії їх, що дає змогу говорити потім про походження західноруського літопису, про його склад і джерела, мову та стиль, авторів його, долю й инш. ,Розділ другий. Списки і редакції західноруського літопису. Всіх списків західноруських літописів, відомих до цього часу і представлених в виданню Археографічної Комісії (XVII т. II. С. Р. Л., 1907 р.), не рахуючи уривків, 13: Супрасльський (означається далі Супр. чи С.), Уваровський (Ув., У), Никифоровський (Н), Ака ­ демічний (Ак,), Віденський чи Авраамки (В), Румянцевський (Рум.), Красинського в 2-х ч.ч. (1-а ч. — К 1 , 2-а — К 2 ), Археологічний (Ар.), Патріярший (II), Рачинського (Рач.), (?вреїновський ‘(g), Дубровський (Д) і Биховця (Бих. чи В) 1 ). До цього додаємо ще один, знайдений нами 2 ), сп. Тихонравова (Т), в Рум. Музеї, збірки Тихонравова, No 408. Таким чином, всіх списків 14. Оглянемо їх кожного окремо для загальної характеристики. Супр. список знайдено в збірнику Супрасльського манастиря. Має він дату по власній заяві писня після тексту: „в лѣто (7028. від утворення світу, себ-то 152Q р. після Р. Хр.). Писець тамо ж називає себе „Григорій Іванович” (він служив у кн. Семена Івановича Одинцевича, може був сином священика, судячи по запису: „преставль- щого помени Ги ерѣя Івана”). Виходячи з того, що весь збірник, в якому за літописом вміщено Патерик і частину перекладу статуту Вислиць- кого, озаглавлено „Лѣтописцемъ”, і таким чином цей заголовок в ори ­ гіналі належить лише до літопису, можна гадати, що Григорій ляше механічно переписав збірник, складений кимсь иншим далеко раніше, коло ’ половини XV в. Про те ж саме свідчить і порівняння Супр. з Увар. (див. нижче). С має дві частини: 1) літопис з щорічним ви- 1 ) Список Ольшевський, писаний польською мовою і тому належний до поль ­ ського письменства, ми залишаємо, як і загальноруські зводи, з західноруськими урив ­ ками і звістками в них, бо всі вони можуть мати значіння ’ лише в иншім місці, з при ­ воду.питання про джерела та склад західноруських літописів, взятих в цілому. 9 Виданий С. Розановим в ж. „Український Науковий . Збірник ” , М. 1915 р., стор. 21 — 30. ,56 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ, кладом і 2) хроніку, без хронології. В кінці першого є смоленські та московські звістки. Це і дає підставу Шахматову гадати, що в сп. С цілих три.’частини: 1) загальноруський по характеру літопис, ско ­ рочений з Новгор. ІѴ-го і мітрополічого зводу Московського літо ­ пису, 2) короткий Смоленський літопис і 3) західноруська хроніка. Приймаючи до уваги тексти списків У і Н, обидва в рукописах XV в. і при тойу схожі з сп. С, можна погодитися з акад. Щахматовим, що „еще въ XV в. явилась переработка историческаго сборника”… (див. вище, розд. 1-й). Взагалі сп. С дуже добрий з ріжних бо ­ ків текст: він повний,, поправний, пропусків та вставок в ньому не ­ багато;. Через те він значно краще инших списків, особливо з боку повноти, суцільносте та закінченности. В ньому лише ‘один великий пропуск, в 5 листків; він доповнюється текстом з сп. У, почасти сп. К. 2. Список У зберігся в збірнику гр. А. С. Уварова; раніш, XVI в.,’ він , належав кн. Слуцьким; смерть одного з них, кн. Юрія, 7050 (1542) р., занотовано в приписці на самому рукопису. Ясно, що сп, У не пізніший, як 1542 р. Писано його в к. XV в., як видно по почерку. Що утворення, літопису цього списку є не пізніше XV в., очевидно з ‘ суб ’ єктивного запису про себе переписувача в тексті, при звістці про смерть київського князя Окиргайла 1394 р.: „азьж того не свемь, занѳж бех тогды младъ, но неции мовять”… Коли 1394 р. автор ще .був молодим, недозрілим, значить, мав не більш, як 10 — 15 років, то писати літопис він міг коло 40-х р.р. XV в., коли йому могло бути років 50. .Таким чином, текст списку У міг бути скла ­ дений в першій половині XV в. Самий склад його той же, що і в сп. С, лише дві головні частини його розміщено тут навпаки: спершу йде хроніка, а потім літопис. Це менш природно, ніж в сп. С. Список У дефектний, без початку (пропущено коло 4 листків), .сере ­ дини (пропущено КОЛО 12 ЛИСТКІВ, ЩО Є l je усього тексту) і без кінця, коли рівняти закінчення його тексту з сп. С. Самий текст справ ­ ний і точний, дуже близький, майже тотожний З СП. С, .ЩО СВІДЧИТЬ про споріднення їх. Залежать же вони не один од одного, а обидва скоріше від третього, можливо, , єдиного для них спільного джерела..^ Про цё свідчать де-які характерні особливости їх, більш індивідуальні для сп. У, а саме: !)• велика вставка, в 5 листків (з 2.3 ио 28 л.л.)„ про зустріч м. Кипріяном нареченої в. кн. Василія Димитровича Со ­ фії та про щлюб їх, вокняжіння Витовта і т. и.; , 2) пересґанова „Похвали Витовту”; 3) оригінальний кінець сп. У, відзначний од сп. С, подібний почасти до сп. В. ’ 3. Список Н, в збірнику Н. Никифорова, взагалі тотожний з сп. С, але старший від нього, XV в. Сп. Н -неповний (уривається ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. ‘ 57 г’ ■ ’ на літописній статті 1485 р.) і дефектний, бо втеряв листки з по ­ чатку (приближно 1 ’ | 2 листка тексту, коли порівняти з сп. С), в сере ­ дині свого тексту (4 листки) та наприкінці. Вставок в ньому-неба ­ гато: одна велика — подробиця про облогу, узяття та спалення тата ­ рами м. Володимира й »инших міст південної Русі, та де-кільки (усього 2) малих. Значно більш в cn.^ Н пропусків і досить вели ­ ких: усього за 44 роки, в тому числі за 38 років відсутні геть усі ’ звістки, а за 6 років бракує лише де-яких, частіш одначе’ більшість. Взагалі сп. Н менш поправний, ніж сп. У, не кажучи вже про сн. С. 4. Список Ак. в збірнику б. Імп. Акад. Наук, половини XVI в. Писано його, здається, в Західній Русі, з особливостями мови теж Ьахідноруськими. Близький він до списків типу С і У, але вставки «п. .Ак., порівнюючи з сп. Н,’відповідають пропускам Н, порівнюючи із сп. С. Ясно, іцо сп. Ак. є ближчий до сп. С., ніж до сп. Н. Ріж- ниця між 0 і Ак. та, що С повніший та справніший, бо Ак. не су ­ цільний Текст, $ в уривках і дефектний, без початку та кінця, без ‘багатьох листків і в середині тексту. – 5. Список В або „ Лѣтопись Авраамки” є в літописному збір ­ нику Віденської Публічної бібліотеки. Цікава приписка його, з вка ­ зівкою’ймення переписувача, місця й часу написання збірника: „в лѣто 1 003 написана бысть сіа книга, глаголемый лѣтописецъ, во градѣ Смоленсцѣ, при державѣ великаго князя Александра, изволеніемъ Бо ­ жіемъ и повелѣніемъ господина владыки епископа Смоленскаго Іосифа, рукою многогрѣшнаго раба Божіа Авраамки”. Писець, значить, Авра- амек, можливо з духовних, судячи по низці цітат в нього з св. Письма; він був близьким до єп. Іосипа в Смоленську, де й писав збірник 1495 р. Сп. В є хроніка без дат, типа сп. С, саме другої його частини, а також списка У, першої частини. В порівнянню з ними, сп. В коротший і неповний, . обірваний на звістці про смерть кн. Скиргайла через втрату кінця рукопису. Взагалі сп. В схоро­ нився зле. 6. Список Д в збірнику XVI в. з зібрання Дубровського. Це особливий тип Новгор. ІѴ-го літопису, продовженого до 1539 р., з трьома уривками західноруського літопису. Повніший з них тре ­ тій — ■*„ Литовському роду починок”. Він є витяг з „Лѣтописца в. кн. ‘Литовскихъ” (див. списки С, У й инш.), але доведений лише до зві ­ стки про шлюб в. кн. Василя Дмитровича з Софією Витовтовою та про замирення Витовта з Ягайлом і Скнргаплом. Це короткий «звід, взагалі кажучи не оригінальний; він має пропуски (цілих шість) і одну лише вставку. Остання з самого початку тексту і є оригіналь ­ ною для коротких зводів. Коли ж її порівняти з текстами пізніших ,58 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. редакцій, ми побачимо, що це власне є ніби скорочення міїичної генеалогії литовських князів династії Палємона, доведене до 7 ряд ­ ків- (див. нижче списки инших редакцій). 7. Список Рум. в збірнику Румянцевського та Публічного Му ­ зеїв у Москві, к. XVII в., в 4-х частинах? Початок першої з них цілком новий для попередніх списків. Це начерк стародавньої істо ­ рії Литви, в якому маємо: 1) низку генеалогій, починаючи з рим ­ ського патриція Палємона, праотця роду литовських князів (sic!),, що виїхав за часів Нероиа з Італії, а з ним 500 славетніх фамілій, в край, де протікає низовий Німан; 2) низку фамільних преданій, а також 3) переказів про заснування городів у Литві ’ та 4) сказаній^ про князівство Миндовга, Витеня і Гедимина. Цей начерк знаходимо і в дальших, пізніших списках: Рач., К (коротший усіх), Б (най-, повніший) і инш. Далі вміщено сказанія про Кейстута і Ольгерда; вони звязують начерк про стару Литву з пізнішою добою в літописному оповіданню, яке відповідає вйкладу списків С, У і «инш. Друга ча ­ стина списка Рум., з оповідання про похід Витовта па Темир-Кутлуя, закінчуючи звісткою про замирення Казимира з в. кн. московським, відповідає усім відомим спискам західноруського літопису. Але Най ­ ближча ця частина сп. Рум. до сп. К, бо збігається З останнім і обсягом матеріалу і навіть текстуальним викладом. Кінець сп. Рум/ є вже не хроніка, а щорічний літопис, в двох частинах: одна, (в загальному порядку третя) вміщав звістки 7013 — 7015 р.р., писані у Вільні; друга й остання (четверта) має короткі звістки 1313 — 1367 р.р., теж про м. Вільну, де, можливо, й утворено протограф сп. Рум. в 60-х р.р. XVI в. Писецъ сп. Рум. був, очевидно, великорос: він не зрозумів де-яких слів західноруських, звідки й виникли по ­ милки в його списку. Взагалі ж сп. Рум. досить повний і складний, значно ширший коротких зводів в ’ списках С, У, Н, Ак., В і ,Д. Він наближається до складних зводів, особливо до сп.’ К, але менш його справний, з багатьома помилками, почасти дефектний (без двох- листків в середині). Крім того, сп. Рум. цідріжняється ВІД сп. . К в начерку старої Литви призвіщами її героїв, що . наближує його в цьому до сп. Б. 8. Список К в збірнику гр. Красинського, у Варшаві, XVI в., в 3-х частинах.. Перша є начерк історії старої Литви, -близький до сп. Рум., лише коротший від нього. Друга частина збігається з „Лѣтописцемъ в. кн. ‘Литовскихъ” в списках С, У, Ак. і инш., але ближча до сп. Рум. Третя частина відповідає всім відомим спискам нашого літопису, але викладом найближча теж до сп. Рум. Взагалі ж сп. К коротший -од сп. Рум., обривається раніш од ньрго (втрачено ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 59 кінець рукопису), але справніший од ньго: він поправляє багато.по ­ милок сп. Рум., поповнює також один з втрачених в Рум. двох ли ­ стків. Таким чином, сп. К є складний звід литовського літопису, значно повніший од коротких зводів, близький до також складного сп.’ Рум., але справніший од нього. Крім того, сп. К. відріжвяється од списків Рум. і Б призвіщами стародавніх предків литовських князів. 9. Список Ар. в дефектному рукопису б. Імпер. Археолбг. Общ., з . статтями ріжних часів (XVI — XVII в.в. ) і з текстом західнорусь ­ кого літопису XVI в., дуже дефектним: без початку й кінця, з ве ­ ликими пропусками в середині тексту (коло 22 листків, коли порівняти з сп. Рум.). Найближчий сп. Ар. до сп. Рум.; особливо це помітно в епізоді про Біруту, який відріжняє ‘ також складні зводи ‘ від корот ­ ких, де його зовсім нема. »3 огляду на уривчатість та велику де ­ фектність сп. Ар. мало корисний. 10. Список П в збірнику Москов. Синод. (Патріяршої) бібл.; писано його білоруським почерком к. XVII в., головним чином коло Орші та Могильова. Західноруський літопис тут складений, ма ­ буть, священиком Федором Пилиповичем, якого послав кн. Соломо- рецький на Берестейський собор (співчуття автора на стороні Мо ­ скви; він ворог католицтва та унії) 1 ); він уявляє з себе чотирі уривки: перший відповідає тексту 2-ї і 3-ї ч.ч. сп. К. (себ-то 1-ї і 2-ї ч.ч. Рум.); другий відповідає,Рум. (1-ій ч.) і К 1 ; третій = першому уривку П., значить і сп. К. і Рум.; четвертий = тексту Рум. (4-ій частині). Таким чином, сіп. П відноситься до групи складних зводів, набли ­ жаючись до Рум. і К * і 2 , продовжуючи другий, але коротше першого. Взагалі П є текст з уривків і нецільний. 9 Порів. проф. М. В. Довнар-Запольський, Київ. „Унив. Изв. “ 1898 р., No 12, і 1907 р,, No 12, а також Eranos, збірник в-честь Дашкевича, К. 1906, стор. 310 — 321. 2 ) Facsimile його бачив в бібліотеці Осолинських у Львові (MS. No 2070) проф. Дашкевич. Порів. його „Замѣтки по исторіи литовско-русскаго государства” Київ, 1885 р., стор. 63, прим. 2. … 11. Список Рач.^ в> білоруськім збірнику гр. Рачинського, в Познані . (тому він називається ще й Познанським) 2 ), к. XVI в. (коло 1580 р.), в 2-х ч.ч. : перша, до половини XV в-, тотожна з Рум. (1-а і 2-а ч.ч.), значить близька і до К 2 , але повніша од нього, з вставками та додатками; друга частина Рач., до половини XVI в., має низку оригінальних звісток к. XV в. і першої половини XVI в., відсутніх в решті списків (крім Рум. і подібних, де, хоч і в инщому викладі, є статті 1506, 1508 і 1514 р.р.). Назви стародавніх героїв Литви відріжняються тут від сн. К, але подібні до сп. Рум., Ар. і Б. 12. Список q в збірнику ГЬ. ^вреїнова, 1690. р., в 2-х ч.ч. Перша, до 1454 р., подібна до сп. Рум.. та близьких до нього, але ,60 СПИСКИ. І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. ближче до Рач., маючи загальні вставки та мові додатки. Друга по ­ дібна загалом до Рач. і має нові звістки , та подробиці. Отже, g і Рач. подібні по прибавках, навіть по складу, але одріжняються цим від решти списків. Одначе, g менш повний, ніж Рач., бо при по ­ рівнянню з останнім має низку пропусків. В назвах стародавніх героїв Литви сп. g подібний до К, одріжняючись від Рум., Рач., Ар. і Б. % Нарешті, g має місця, особливо наприкінці, взагалі від­ мінні від Рач., зовсім оригінальні, або ж відповідні польським хроні ­ кам (М. Більського, Стрийковського та инш.). Цим сп. g ‘ відріжняеться від усіх попередніх, і коротких, і складних (крім, почасти, Рач.) зводів західноруського літопису, наближаючись до повного зводу його в сп. Б. 13. Список Биховця загублено, але відновлено по виданню Ф. Нарбута, в праці його „Pomniki do dziejow litewskich” (Wilno. 1846 p.), по опису якого ця пам ’ ятка є к. XVI або поч. XVII в. Спийок цей, писаний по руському, але польськими літерами, дуже своєрідний і самий докладний із всіх попередніх. В цілому він не подібний ні до одного з них, рішуче відріжняючись своєю повнотою. Де-яка його часткова подібність до них мається 1) в збігу його в багатьох місцях (розірваних, одначе, вставками) з старшими спи ­ сками С, У, Н, Ак., ВД Д; 2) в де-якім наближенню до пізніших -списків — Рач., g ’ і ‘Ар. Багато тут встазок, і великих, з инших джерел, напр., з літопису, подібного до ІпатієвськЬго. Частина сп. Б. (6961 — 1051 р.р.) не має майже зовсім нічого подібного в відо ­ мих нам списках, але згідна з тим літописом, що був у Стрийков ­ ського, який і скористався з нього в своій хроніці, близькій в багатьох місцях, особливо в кінці, до сп. Б. Схоронився сп. Б не зовсім справно: він дефектний, без початку та кінця,-з пропусками в сере ­ дині, а місцями і зіпсований. 14. Список Тихонравова, з зібрання його в Румянцевському Музеї (No 408), 1636 р., написаний південно-руським скорописом XVII в., в лист, з 2-х ч.ч.: перша — „Кроиніка великаго князтва Ли ­ товскаго и Жмоитскаго” (л.л. 329 — 335), — є варіянт списків се ­ редньої чи складної’ редакції, ближче до Р, К і Ар,; друга (л.л. 336^ — 339 об.) оригінальна частина з літописними звістками, скла ­ деними на Волині, коло Острополя * ). Писець його якийсь-Дмитро 2 ). 9 Оетрополь є містечко в теперешньому Новоградволинському повіті, на річці Случ. 9 Увесь цей літописний звід вміщено в історичному збірнику, так невиразно ■описаному авторами „Отчета . Москов. Публичн. и Румянц. Музеевъ за 1912 г. “ (М. 1913 р. стор. 75): „No 408. Хронографъ, начинающійся Александріей, и Описаніе Іерусалима. Рукопись писана южнорусскою скорописью XVII в., въ листъ”. І тільки; ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. ■ 61 * Керуючися наведеною характеристикою усіх списків і далі ана ­ лізуючи їх, легко встановити їх взаємовідношення, що в свою чергу веде, до визначення редакцій західноруських літописів. і Ми маємо 14 більш-менш суцільних списків літописів, які росподіляються на три групи-. 1) короткі списки- — С г У, Н, Ак., В І Д; 2) складні спирки — Рум,, Т, К, Ар., П, Рач. і Є; нарешті 3) один повний список Б. Перша група одріжняється від других двох тим, що не має найстарішої легендарної історії Литви, звязуючи пізнішу її історію, к. XIV я і поч. XV в.в., з загальноруською і зали ­ шаючись в тісному звязку з смоленським літописанням. Друга і третя групи розріжняються між.собою тим, що в списку Б 1) леген ­ дарну історію Литви складено з великими новими вставками на під ­ ставі нового матеріалу, а також 2) ту частину літопису “(к. XIV і поч. XV в.в.), що відповідає точніше коротким спискам (С, У та инш.), а не повним (Рум., К та инш.), перероблено і доповнено з польських джерел, особливо починаючи з оповідання про княжіння Витовта, а також і зменшено тут кількість смоленських записів та послаблено місцевий характер їх. 3. першої групи списків сп. Д дуже короткий, всього лише на 6 листках (л.л. 486 — 492); він рано обриває свій текст і має про ­ пуски. Сп. В також невеликий, на 13 листках, і дефектний, як і сп. Н (16 листків) та Ак. (35 листків), почасти і сп.. У. Отже з усіх коротких списків лише Сі У найповніші, на 106 листках оби ­ два; вони і поправніші з них усіх. Найкраще схоронився сп. С. Він не має таких дефектів, як сп. У, що’ має пропуск коло 16 листків. Таким чином, сп. С повинно вважати найкориснішим для досліджу ­ вання першої групи списків, тому то сп. С є для них головний текст і має бути покладений в основу текстів усіх коротких’списків. Цьому не перечить міркування про важливість і сп. У, як навіть старішого віком, ніж сп. С, з огляду на кращу сохранцість сп. Сі найбільшу типічність його, при найменшій індивідуальносте. , Другу групу списків становлять складні зводи литовських літописів, числом 7: Рум., К, Т, Ар., П, Рач. і Є. Останні два повніші од решти, з великими вставками в першій частині їх, -схожими в них і одмін- ними від Рум., Т і К, з оригінальними звістками в другій частині їх, які наближують їх до повного зводу Биховця. Тому то вони обидва не типічні для своєї групи. Сп. Ар. є дефектний: він не- як бачимо, літопису тут зовсім не запримітили. Коротко сказав про нього де-що лише С. Розанов у передмові до XXII т. П. С. Р. Л (1914 р., стор. VII). Він же й видав текст його в „Українському Науковому Збірнику” (див. вище, стор. 55)). ,62 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. має ні початку, ні кінця, з пропусками в середині; в решті свого тексту він є’ схожий 3 Рум. списком. Список II не є суцільний, а лише в уривках, які відповідають тексту К і Рум., продовжуючи перший, але коротший, ніж Румі Краще других схоронилися й ста) ріші од них списки К і Рум. З них кращий сп. К: він- має поправ-: ніший текст, в якому менш описок, пропусків; він також і старіший, ніж Рум. Ясно, що сп. К слід покласти в основу другої групи списків наших літописів, т. зв. складних зводів їх. Нарешті, продовженням та натуральним завершенням їх є спи ­ сок Биховця, єдиний представник третьої групи, повного зводу ли ­ товських літописів. Що торкається першої групи списків, то всі вони, кажучи вза ­ галі, дуже, схожі між , собою, майже з однаковим текстом, складаючи, таким чином, ніби то одну редакцію західноруських літописів, а саме короткого зводу їх. При такому типічному загальному наближенні усіх 6 коротких зводів, що свідчить про загальне для них першоджерело, між ними є також і де-яка часткова ріжниця, яка є індивідуальною їх озна ­ кою. Перш за все зазначимо тут спробу оригінального редагування загального першоджерела в сп. У. Спроба автора його утворити нову редакцію західноруських літописів виявилася, головним чином, в перестановці двох частин (власне літопису і хроніки) одної на місце другої. При цьому історично непослідовно, но, може бути, приємно для автора з литовців, в патріотичному розумінні,’ висува ­ лося на перший план литовську хроніку і відсувалося на другий план загальноруський літойис. Решта зводів коротких і складних, як і повний, пішли в цьому відношенні за більш послідовним списком С. Друга оригінальна риса сп. У виявилася в перестановці, порів ­ нюючи з списками С і Ак.’, „Похвали Витовту”, що викликала в літературі довгу- суперечку про те, в якому місці їй належить бути в списках б і У. Вміщення „Похвали” в сп. У природніше зараз після оповіщення ’ про смерть Витовт і, а не після звісток про Жиги- монта, як в сп. С, ’ одначе для нас важливо занотувати, що сп. С в цьому більш типічний, бо й инші короткі списки, що мають „По ­ хвалу”, напр. сп. Ак., йдуть за сп. С, а не за сп У. Що до склад ­ них зводів, то в них своєрідне вміщення „Похвали” .відмінне від сп. С і сп. У, а в повному зводі Б її зовсім нема. Далі характерна для сп. У велика вставка (5 листків, з 23 по 28) про зустріч м. Кипріяном нареченої в. кн. Василія Дмитровича Софії та про шлюб їх, про вокняжіння в Литві Витовта, боротьбу його з Корибутом, Свидригайлом і т. и. Вставка ця, відріжняючи ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 63 сп. У від сп. С (инші короткі зводи, крім В, схожого в цьому з У, раніш уриваються), наближає сп. У до де-яких з складних зводів, цапр. сп. КіП. Нарешті, сп. У має оригінальний, порівнюючи з сп. С, кінець, подібний почасти до літопису Авраамки, почасти до Новгор. 1-ої. Усі ці особливости сп. У дають грунт для гадки, що складач цього короткого зводу дав спробу самостійно перетворити спільне для нього і для сп. С джерело. Через відсутність нового матеріялу редактору сп. У не вдалося скласти новий по змісту та освітленню подій звід західноруського літопису. Він літера в літеру, навіть „без- смысл’енно”, по виразу Тихомирова 1 ), копіював текст оригіналу, вмі ­ стивши, наприклад, про взяття Смоленська звістки спершу прихиль ­ ника Литви, а потім ворога її. Спроба редагувати матеріал, як. ви ­ дно, виявилася лише в механічній перестановці частин літопису, а також в де-яких вставках. Більш свідомим редактором того ж самого матеріялу був складач зводу в сп. С: він викинув другу звістку про взяття Смоленська, ворожу Литві, ввівши в свій текст лише запис прихильника її. Він залишив також більш природну послідовність в загальному роспорядку двох головних частин свого зводу, спершу загальноруського літопису, з додатком наприкінці щорічних звісток про Литву, а потім Литовської хроніки. Менш вдало в сп. С вмі­ щення „Похвали”. 1) Ж. М. Н. Пр. 1893 р. No 5, стор. 251. Таким чином, списки С і У, виходячи з одного спільного джерела, можливо з одної редакції литовського літопису, яка не схо­ ронилася до нас, але була ближчою до сп. С, обидва уявляють со­ бою нову, по суті одну спільну для них редакцію західноруського літопису. Вони подібні між собою в родових, типових рисах, але одріжняються в індивідуальних особливостях. Це ніби дві головні вітки одного стовбура, що існували поруч з иншими вітками, але в Свою чергу дали з себе кожна нові галузі. Решта списків є ближ ­ чою до сп. С (списки Н, ‘ Ак. .й инш.) в одному відношенні, а та ­ кож до сп. У в нашому, залишаючися одначе найближчою до сп. С, як це видно з загальної характеристики списків. Дальші, два списки короткого зводу Н і Ак. дуже близькі до сп. С, доходячи майже до тотожности й утворюючи з ним, очевидно, одну редакцію. Але й вони не є точною копією сп. 0 і між собою також не є копія один одного, маючи свої індивідуальні відміни. Маса пропусків в сп. Н (звістки за 44 роки, коли порівняти з сп. С) могла би свідчити про походження його з текста, типу сп. С, ,64 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. шляхом скорочення, коли б не оригінальна вставка в си. Н, і до ­ сить велика, про заволодіння татарами південної Русі, себ-то по ­ дробиць про давно минулу для переписчика сп. Н, через те . не близьку до сучасних інтересів людини XV в. подію. Цього місця не стріваємо ні в одному з відомих нам списків усіх зводів нашого літопису: воно взяте складачем сп. Н, можливо безпосередньо, з Нов- гор. 4-го літопису. Таким чином, як видно, сп. Н, при текстуальному подобенстві до сп.. С, шо свідчить про загальне першоджерело їх, не має гене ­ тичних з ним звязків. Як більш ранній, сп. Н не міг бути пере ­ робкою пізнішого сп. С, а хіба лише його протографу, скорочуючи його майже на половину, але . поширюючи без особливої потреби стару коротку звістку про заволодіння татарами південної Русі. З другого боку, сп. Н не міг бути оригіналом для си. С, бо останній^ доповнюючи звістки сп. Н майже вдвоє, пропускає зазначену вставку. Значить-, сп. Н., при найближчому родстві з сп. С, але при відсут ­ носте генетичного звязку між ними, коли й виходить з загального з ним джерела, то ледві чи з одного, певного рукопису. Чи не свід ­ чить ця індивідуалізація в дрібницях, при типовому подобен ­ стві цих текстів, про походження їх з ріжних, де-чйм відмінних, а. взагалі схожих списків • одної тої ж самої редакції західноруського- літопису? . ■ ’ Список Ак. також є найближчий до сп. ‘С: він має низку зві ­ сток, спільних з сп. О, але відсутніх в сп. Н (усі звіртки за 6854, 6856 — 7, 1 6860, 6862, 6864 — 5, 6867 — 8, 6870, 6873 — 4 р.р.; більша, частина звісток за 6858, 6561, 6879 — 80, 6939 р.р.). Але при та ­ кому, родстві з сп. С, сп. Ак. має й де-які відміни, додатки та ва- ріянти, що є поясненими тексту: и н дійсного короля замісць донского списків О і У, ту рецкі й ц|ь зам. д о н с к ы й к оро л ь списка С. Иноді в сн. ч Ак. докладніше повідомляється про ту ж подію: до — поставленъ оыс самсонъ по що , а въ нелю сфедохрестную — в сп. Ак. додається: м7ца мар^а к к на пам а . стго w ЦЇ васильга- поставленъ быс архиеіГпомъ… Осо­ бливо характерно, що де-які додатки і вставки в сп. Ак. до сп. С, не маючи собі точного наближення в де-яких з коротких зводів лн- говського літопису, збігаються з текстами складних зводів. Така є,, наприклад, найбільша вставка в сп. Ак., додаток до сп. С, про за ­ воювання кн. Янушем Доропичина, Мельника,, Саража, Каменця й ;інш. міст (пор. сп. Ак., л. 175, і сп. К, л. 76; пор. сп. II); ц іоротких зводів вона подібна почасти до тексту списків У і В, але- найближча до складних списків К і II. ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 65 Порівняймо, для прикладу, тексти з цією вставкою, і побачимо, що спершу вона є ближчою в сп. Ак. до сп. У, але потім в назві города Мельника (замісць Хмельника в сп. У) і особливо в продов ­ женні дальшого тексту, який відсутній у сп. У, ближче підходить до списків К і 11: Ак, л. 175. ККзьпак ЯнУшь зат его забывъ 1 ) добра и иригазни 2 ) цтА своего и тещи своей и шюрыі поиде 3 ) ратью к Доро- гичинУ Дорогичинь во ­ зма Осадитъ Мелникъ возма юсадить Саражь извоюеть Каменець из- воюеть и шстУпить оу Берести тещю свою Бе- рестьА добывь пойдетъ проч шсадивь тыи к го ­ рода Дорогочинь и Мел- ник а кїїзь великій Ке- стютїи събравь свою Жемоитьскую землю и вси рати и поде к рѣце к Вльи и кнзь ! Витовть собра свою рать , и свои іочины ноидет из Городна противУ юцд своего и съим У тса на Велыі вышшіі Ковна к мили и тУта пере- везетсА рать и пои- дУть къ Троком и нри- шедше юступищаТроки и почюеть кїїзь великій Кестютїи что кнзьйгаи- лоизВилни идеть ратью У, л. 6. Кїїзь пак ЇЯноушь згать єго. забывьдобраи цригазни цтгасвовго и тещи своей и шюрыі. по идѣть ратью к Доро- гичиноу Дорого чин ь возма юсадит Саражь извогоеть. Каменець из- воюсть и состоупить Бе ­ рестъ и тещоу свою оу Берестьи и Берестыа не добылъ пойдетъ прочь, іосадивь спи городы Дорогичин Хмелникъ. а кїїзь великий Кестоу- тии собравъ свою Жо- моитьскую землю. II вси рати, и іюидѣть к реце к Вилни. и кїїзь Витовть собравъ свою 4 ). К г и. Пакъ кнзь йноуш Ма- зовецькии забывши до ­ бра и ирішзни ТЬСТА своего КНЗА вѣликого КерстУтА и ноидет во- иском к ДорогичинУ Дороги чин возмѣть и шсадит. Сараж звою- ет и Каменец звоюет и иодстоупйт под Бере- стеи Берестьи недобыв- піи и ноидет цроч. осадивши Дорогичпн и Мѣлник. И КНЗЬ вѣли- кыи КестУтеи собравши всю ЖомоицскУю рат. и многи люди пошли к нѣмУ наиомоч и пріидет к рѣие к Вели, и кнзь ве ­ ликий Витовтъ. собрал свою рат своее штчизны и ноидет^ з Городиа на ПОМОЧ К 101$ своему и со- имоутсА на Вели войска выше Ковна двѣ мили, и тоут войска иере- ВЄЗЛИСА. и поидоут к Троком и иришедши шстѴпАт Троки, и пріи- дет вѣсть ко кнзю ве ­ ликому Кестоутю што ж 9 В забылъ. 2 ) Далі в сп. С пропуск до кінця уривка. 9 поидет. 9 В сп. У пропуск. З ахіднорус . літописи . 5 ,66 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. а з ним НѣцкаА рать и ДифлАньскаАинопервоє Нѣмци мібойм неприА- тели были и кнзю вели ­ кому Кестютью и кйзю. .. кїїзь вѣликии ЇЯкгаило з Вилни идет великим воиском а с ним идет Немецкам рат Лие- лАнтъскаа… Ця вставка, з одного боку, наближає сп. Ак. до сп. У, з другого боку наближає його й до другої групи — складних зводів західно ­ руського літопису. Таким чином, намічається перехід від коротких зводів до складних, що ще яскравіше виявляється в списках В і Д. Список В, значно ухиляючися від першої вітки короткого зводу, що в сп. С, наближується до другої його вітки,. в сп. У. Ще Ті- хоміров зазначив відсутність одмін у змісті „Литовской лѣтописи въ сборникѣ Авраамки” від літопису в сн. У 1 ). Текстуальне порів ­ няння стверджує його спостереження. При найближчому спорідненні сп. В з сп. У\ потім з сп. Ак., з одного боку, цікаве наближення сп. В до сп. К, з другого. Ціла низка вставок, дрібних і навіть великих, спільних для сп. В з списками У і К, або з списками Ак. і К, але відсутніх у сп. С, стверджують цей факт. Одна з та ­ ких вставок, найбільша, про зустріч м. Кипріяном нареченої в. кн. Василія Дмитровича, Софії та про шлюб їх, про вокняжіння в Литві Витовта, про боротьбу його з Корибутом, Свцдригайлом й инш., найбільш споріднює сп. В з сп. У, з одного боку, і з сп. К і II з другого (пор. сп. В, л. 447 об., сп. У, л. 23, і сп. К, л. 79). Нарешті, шостий короткий звід у сп. Д як найпізніший, ще далі відхиляється від попередніх, залишаючися ближчим лише до сп. -К, а через нього, иноді, до сп. У та вітки близьких до У спи ­ сків. Є місця, що наближають сп. Д лише до сп. В та одріжняють його від решти списків. Наприклад, лише списки Д і В мають пов ­ ним, цей текст: к н д з ве л и к и W л ге р дъ k мр е а кн з ь ве л и к и КестѴтеи не ш ставя брата своего великого кнзіа Шл- гердова слова что и до его живота, во единачествѣ были… Підкресленого слова в решті коротких зводів С і Ак. нема (списки Н і У не мають цих звісток: Н раніш уривається, У не заховав цієї частини рукопису); отже без зазначеного слова текст губить змисл, і лище списки Д, і В виправляють, як слід, цей текст. Далі зазначимо місця, що наближують сп. Д до списків У, В і К, але одріжняють від першої вітки в сп. О. Наприклад: сам и о у 9 Ж. М. Н. Пр., 1901 р., No 3, стор. 20, прнм, 2. ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 67 неня в нятствѣ ходять, а в си. С: не внАтстве. Або: а сна своего великого кнзга Витовта оставит (Д’, У, В), а в сп. С додано — на кіїза Корбоута. Є далі де-кільки пропусків, що відріжняють сп. Д від усіж коротких зводів, або від де-яких з них, як, прикладом, пропуск звісток про вокняжіння Витовта в Литві, боротьбу його з Корибутом, Свидригайлом й инш. (Д, л. 494; пор. У, л.л. 23 — 28, В, л. 447 об.). Нарешті, що найбільш харак ­ терне в сп. Д, це оригінальний початок його. Приведемо його ціл ­ ком: Литовскомоу ршдоу починокъ перьвое Хвостъ, а снъ оу него Во-лк. а оу Волка снъ Троен. а оу Троєна В и т е н ь. а у В и т є н а с її ъ Е д и м а н. а о у Е д и м а н а. 3. с її в ъ. а . Монтивидъ. в. На рим антъ. г. IV л гердъ. д. Евнутии. £. Кестутеи. s. Корьгат. 3. Люборт. Цього початку нема ні в одному з коротких зводів західноруського літопису. А в складних зводах ця схема найстарішої історії Литви обертається в докладну мітичну історію її. Таким чином, сп. Д є ніби переходом від спис ­ ків короткого зводу до складних зводів литовського літопису. Ми розглянули шість списків короткого зводу нашого літопису; вони являють з себе одну спільну редакцію, але з двома вітками. В основу її лягли два головні списки С і У. Решта чотирі рівно поділяються по свойому наближенню переважно то до сп. С, а саме списки Н і Ак., то до сп. У, а саме списки В і Д. Отже маємо дві груші списків короткого зводу: перша з списків С Н Ак., і друга теж з трьох списків УВД. Головна ріжниця між ними є в наближенні другої груші УВД до складних зводів західноруського літопису, а першої — до протографа. Усі списки складного зводу західноруського літопису значно одріжняються від текстів короткого зводу. Як показано вище, ріжниця головним чином і перш над усе в тому, що короткий звід оповідає історію Литви з доби після смерти Ольгерда, починаючи оповідання з перелічування синів Гедиміна, а складні зводи перед цим помішу ­ ють ще начерк стародавньої Литви, точніше генеалогію старо -литов ­ ський: князів. Залишаючи поки що цю частину складних зводів, харак ­ терну ,для взаємовідношення їх між собою, звернемо увагу на реш ­ ту матеріялу, спільного з короткими зводами, для визначення від ­ ношення до них складних зводів. Переходячи до питання про взаємовідношення складних зводів західноруського літопису і відношення їх до коротких, почнемо ви ­ вчення їх з сп. К, як найпростішого серед складних, найкраще збере ­ женого і найсправнішого. Крім спільних з усіма списками склад ­ ного звода відмін від коротких текстів — вступу до нарису історії (мітцч- ,68 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. ної) стародавньої Литви, К має значні ріжшщі і в останніх двох частинах, епільних по змісту з короткими зводами. Не спиняючись на багатьох дрібних одмінах тексту К від коротких списків, як у масі пропусків, а ще більш вставок, 1 — 2 ‘слів на кожній сторінці, зазначимо пропуск у сп. К смоленських подій, вміщених у С (л. 52 об.) і У (л.л. 33 об. — 35) під 6903 р., взятих, мабуть, з Воскресен- ського зводу під 6903 р. — „О взятіи Смоленска” (11. С. Р. Л., т. VIII, 68 — 69), де Витовта змальовано, як хитрого зрадника, що заманив смо ­ ленських князів у засаду, а потім у полон. Тут є очевидна тенден ­ ція литовського редактора звільнити літопис своєї „искони самобыт­ ной” (від Палємона римського) Литви від русько-смоленського впливу. Характерний далі пропуск у сп. К (л. 77) звістки коротких зводів 1 ) про катованих Ягайлом прихильників Витовта, якого ним було по ­ саджено в полон у Креві, буцім то з метою полокшити тяжке вра- жіння від сумного малюнку міжусобиці… Опущена далі суб ’ єктивна замітка давнього складача короткого зводу — „азьж того не свемь за ­ леж бѳхь тогды млад. но неции мотать” — видалась непотрібною новому редакторові складного зводу, бо не відповідала його об ’ єктив ­ ному оповіданню про давноминулі події (пор. К, л. 81, і С, л. 101, У, л. ЗО). Редакторські зміни в сп. К виявились далі в переставленню з одного місця на друге ріжних подій, узятих ним з коротких зво ­ дів * 2 ), але переділених у К вигаданими підзаголовками, напр. „(V Витовътѣ з митрополитом Києвским”, „10 Подольской земли” і др. Инше місце займає також і „Похвала w великом кн-зи Витовтѣ”, вміщена редактором К значно раніше, ніж у С і У, ще до повідом ­ лення про смерть Витовта (в У після цеї звістки, в С ще пізніше). Що ж найважливіше, це зовсім инша, нова редакція „Похвали” в сп. К. Складач її користувався матеріялом коротких зводів, одначе він наново переробив той матеріял, склавши свій текст з багатьох частин, роскиданих у ріжних місцях списків, наприклад, сп. С, л.л. 70, 71, 76 — 80, і сп. У, л.л. 49 — 59. Характер перерібки не на користь пової редакції: текст старого автора обезбарвлейо перелічу ­ ванням сухих фактів, вибраних з ріжних місць списків С і У, які зовсім не належали там до „Похвали”, більш в них поетичної та натхненої. Ось для порівняння початок „Похвали”, спершу в спи ­ сках С і У, а потім у сп. К. ’ ) Сп. С, л. 94; сп. У, л. її. 2 ) Сп. К, л. 84, де викладено про події за текстом, запозиченим з сп. С, л. 5й об., і сп. У, л. 33 об.; звістки про ці події поставлено поруч з звістками на л.л. 106 в сп. С і на л. 49 в сп. У.. ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 69 ,С, л. 76, У, л. 51. Таиноу таити ц-рвУ добро есть а дела велика г-едрд поведати добро жь £с хочю вамь поведати О великомъ кн-зи Александри 1 ) зовемемь 2 ) Витовъти Литовскомъ и Роускомь. иных многих земль гсдрь. но понеиже по писаномоу 3 ) єсть, братнє 6-а боитесА а кн – за чтите такоже и вамь хощю вамь азь 4 ) поведати. ю славномъ гсдри но немощьно исповедати. ни пи ­ санню предати дѣла великого кн – за 6 ). іако же бы мощно комоу испытати высота небѣснага и глоубина морскага то же бы испо ­ ведати мощьно сила и храбрость того славнаго госдрА. сии кн-зь вилики Витовтъ. бАше емоу дер- жащи великое кн-жение. Литов ­ ское и Роуское… Сп. У. 9 СРлександре. 2 ) Нема. 3 ) писанъ.9 М. 8 ) Гдріа. 6 ) БрМньскии.. 7 ) на- местники. 8 ) поймали. 9 ) посѳкли. Пор. Никон. під 6910 р. К, л. 85 об. Кн-зь вѣликии Витовтъ держал великое кн-жене Литовское и рУсков… Як бачимо, складач сп. К зовсім викинув поетичні порівняння, які були вступом до „Похвали Витовту”. Він захопився чисто діловим, прозаїчним переказом приписаних Витовту подій. Иноді ’ він дозволяв собі инпіий виклад звісток короткого зводу, напр. і С (л. 56), У (л. 35). „Кн-язь Романъ Дебрдньскыи (і ) тоу бѣ. и тогда w Витовъта оубиєнь быс ноужьною смертию а кн-гню ’ его и дети его wnoy- стита. а намѣсници ’ ) Ви- товътовы цоимаша 8 ). и богарь ко ­ торый не хотели отчита КН-ЗА Юрыа. или Браньскых и Смо- леньекых тех всих посекоша 9 ). К (л. 84). Кн-зь Роман БрАнскии в тот час был тоут тогды. кн-зь вѣли- кыи Витовтъ вѣлелъ того Романа оу бити, а намѣстники был свои послал к СмоленскомЪ . и юни намѣсники Витовтовы поймали, а тых богар Смоленских и ДрУдких который не хотѣли іонича мѣти кн – за ЮрьА. тых всих пости ­ нали… (л. 84 об.). ,70 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. Тут, як видно, вільно викладається про ті ж самі події: новий редактор пропускає тільки одні з дрібниць, але поруч з тим додає від себе инші дрібниці… Усі ці дані, вкупі взяті, без жадного сумніву, переконують нас, що в сп. К маємо нову/ редакцію літописну, яка значно відходить від старшої, короткої. Крім цих особливостей загального характеру, що відріжняють сп. К від усіх списків короткого зводу, в ньому є також і инші відміни, більш індивідуальні. Вони одріжняють сп. К від першої вітки старших текстів, на чолі з сп. С, але, з другого боку, наближають його до сп. У, представника иншої вітки тих текстів. Так, наприклад, відмінно од сп. С, але згідно з сп. У, сп. К випускає зовсім нелитовські звістки 6907 р. — про смерть в. кн. Михайла Тверського „во мнишькомъ чину”, — як і 6908 р. — про вокняжінпя в Твері Івана Михайловича та про чудесну ознаку на небі в формі серпа, про затем ­ нення сонця й инш. Редактор, очевидно, вважав їх непотрібними в литовській хроніці, раз вони нічим не звязані з життям Литви. Від ­ мінно од сп. С і знову згідно з сп. У, визначається в сп. К отруїння кн. Скиргайла в Київі ченцем Фомою, а саме „на каноун крещеню оу четвергъ 1 ‘ (К, л. 81; У, л. ЗО), а не „в соуботоу”, як читаємо в сп. С. У, л. 24. и стретиша великоую КНАЖНОу Соеью с великими честьми. тогда бе с-щныи. митрополитъ ♦Кипрії- ганъ. съ архгіє пскны; и съ еппы. и съ архимандриты, игумены, и со всимъ с-гцничискымъ чиномъ. стрете и честно со кресты, предъ градомъ, пред Москвою, и со ­ твори бракъ чстгігь ‘и венча и великаго кгі-згл Василш Димит- реевич. с великою книжною Соѳею. и быс бракъ чстгіъ. и чти до ­ стоинъ. м веселчю многомоу. мыж на предние. возвратимсъ. Ще більш наближає сп. К до сп. У характерна для обох по ­ слідовність оповідання, починаючи від зустрічі княжни Софії в Москві. Знову ця риса є спільною для обох списків (К, л. 80; У, л. 24), несхожих тут зі сп. С (л. 100), де є велика вставка про похід на Подолію. Правда, й тут сп. К не механічно копіює список типа У, а вільно викладає оповідання свого оригіналу. Візьмім для прикладу в порівнянні початок оповідання в списках У і К: К, л. 80. и стрѣтили вѣлик&о ‘ кн-жно Соею з вѣликою честью, тогды был с ними сщныи митрополит кѴпршан со многими вл-дкамгі и со архимандриты игамены. и со всими св-щнки. и стрѣтили єє чесно со кресты перед Моск ­ вою. и был збор вѣликии че.с- ныи и венчанье сталосА. ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 71 Наведений уривок, очевидно, це вільний по викладу переказ тексту, взятого з оригінала типу У, який хоч і відсутній вже в сп. С, але ще має ближчу паралель у сп. В (л.л. 447 об. — 448). Це початок відомої вставки про зустріч м. Кипріяном кн. Софії, шлюб її з в. кн. Василієм Дмитровичем, про вокняжіння в Литві Витовта, боротьбу його з Корибутом та Свидригайлом і инш. Вставка знову таки характерна: вона є в списках У і В, чим від- ріжнюе їх обох од сп. С і наближає до сп. К,, як і до сп. П. Таким чином, як видно, сп. К це нова, складна в порівнянні з старшими т&кстами, редакція. Вона значно переробила свій ори ­ гінал,. В перетворенні його вона могла виходити з текстів типа другої вітки першої старшої редакції, яка відома нам у списках У, В, Д. В усякому разі вона ближча ,до останніх, ніж до пер ­ шої вітки старшої редакції, яка відома в списках С, Н, Ак. З усіх складних зводів список К — найближчий до сп. Рум.-. вони збігаються між собою як обсягом, так і однаковим викладом про ті ж самі події. В обох списках, починаючи з повісти про По ­ долію, однаковий порядок розміщення матеріялу, чим вони одріж ­ няються від усіх инших списків, особливо короткого зводу. В остан ­ ньому порядок такий: 1) повість про Подолію, 2) Похвала Витовту, 3) сказання про боротьбу Свидригайла з Сигизмундом і 4) щорічні записи, утворені в Смоленську та південній Русі. А в списках К і Рум. порядок зовсім инший, ще й з додатковими звістками: 1) по ­ вість про Подолію, 2) вставне оповідання про битву на Ворсклі, що його початок взято з запису про напад Витовта на Смоленськ, 3) звістки про бунт’у Смоленську, про напад татар на Київ, про голод-мор у Новгороді та инш. городах (і в Москві, чого нема в списках С, У), про затемнення сонця на Благовіщення, про пожежу в Москві та Смоленську, про поставлення Григорія Цамблака на мітрополіта (ці події ті ж самі, що і в сп. С і У, але в иншому по ­ рядку й не означені певними датами, а просто про всі події ска ­ зано: „того же году”); 4) звістка про напад Дашка Федоровича Острозського на Кам ’ янець, б) „Похвала си великомъ кнзи Ви- товтѣ”, що до неї в одміну списків К і Рум. од списків С і У, увій ­ шла звістка про замір Витовта коронуватися, про з ’ їзд королів на коронацію, сама „Похвала” та звістка про смерть Витовта; 6) звістка про бунт у Смоленську та холодну зиму, під загальним оглавом: „щ Жикгимонтѣ, какъ Литву держалъ”; 7) звістка про напад Москви на Литву і поражку Москви од татар. Не обмежуючися переставленнями матеріялів свого оригіналу, редактор списків Н і Рум. иноді инакше викладає перетасовані ним ,72 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. звістки. Наведім, для прикладу, початок повісти про Подолію в викладах спершу списків С і У (а також і сп. BJ, а потім у спи ­ сках К і Рум. • С (л. 102 об, — 103), У (л. 42: а також Б, стор. 35). Коли гсдръ былъ на Литовской земли кн-зь великы ІОлгирдъ. -и шед в поле с Литовъскимь войскомъ побилъ Татаровъ. на Синѣи во де трех братовъ, кн – за Хочебига 1 ). а Коутлоубоугоу а Дмитрега. а то си три 2 ) браты Татарскъіа кн-зи 3 ) іѵчичи и де- дѣчи. Подолскои земли, а ІО них завѣдали втамони 4 ) . а боискаки при- езьдгаючи іѵ них 5 ) оутамонъвъ. имывали ис Подолъскои земли дань, а брать великого кн – за Ю л – гирдовъ державъ Новгороднъ… со кн – за великого ІѴлгирдовым презволенисмь. и с помочию Литовский земли, пошли в По- долскоую землю и тогды въ Подолскои земли, не былъ ни ѵздинъ іород. ни деревомъ роуб- лъного. а ни каменемъ боудова- ного. и тогды тые кн-жАта Корга- товичи пришли в Подолскоую землю 6 ) іѵ татаръ и баскакомъ выхода не почали давати и на первое нашли собѣ твержю. на рецф на Смотричи… 7 ). В сп. Рум. х ) Опять отселѣ почнемъ, коли кн-зь Олкгирдъ.. . 2 ) Нема. 3 ) Хачея. 4 ) Колобуга. 5 ) помочью и волею. К, л. ’82 об., Рум., л. 73. Коли *) пак к-зъ вѣликыи Ви ­ таетъ поехал з Литвы до ве­ ликого Луцка а кн-зь віликыи Шлькгирдъ пошол Ві полѣ з Ли- товским воиском и побилъ Та ­ таровъ (на Синеи Водѣ, оубил трех братов) 2 ) Татаръских кн-зеи ХачебеА 3 ) Сакоутлоубоуга 4 ) а Дмитре А. а тыи тры браты Та- тарскис кн-зи. ІСчичи и дѣдичи Подолское земли были. А за ­ вѣдали іѵ них іѵтаманы. а прие- жчаючи оув отамановъ дан би ­ рали. с Подолское земли, а брат кн-зА Юлкгирдовъ кн-зь Коритъ дѳржал Новгородом. . с кіі – за ІѴлкгирдовою волею 5 ), и с по- мочю пошли оу Подолск^ю землю, а тогды оу Подолскои земли ніъ было еще ни кѵдног города моурованаг. а ни деревАноі. и тогды тые кн-жта Коргатовичи. пришод оу Подольскою землю. И вошли оу пришнъ со атама ­ ны. и почали ихъ боронити іѵ Татар, и дани Татаром не по ­ чали давати, и нагіервеи нашли собѣ твержиц^ на рѣце на Смо- тричи. и тоутъ собѣ город Смот ­ ринъ поставили. В сп. У. *) ХачебеИ- 2 ) а тыи трии. 3 ) зем ­ ли… 4 ) атамани. 5 ) тыхь. 6 ) и вошли оу приШнь со атаманы почали боронити Подольскоую землю. торт пак себе народили город Смотрич. ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 73 Цей приклад, «тверджуючи нашу думку про нову редакцію в складних зводах, що спірається на старші тексти, разом з тим ще раз підкреслює порівнюючи більше наближення списків К і Рум. до сп. У, ніж до сп. С. Дві вставки з тексту типа У, порівнюючи з сп. С, у даному уривку, а саме — 1) „и вошли оу пригазнь со атаманы, почали боронити ІІодольскоую землю”, і 2) „тоут собе город Смотричь поставили”, — текстуально подібно входять до складу списків К і Рум. Характерне,, далі, наближення списків К і Рум. в однакових звістках про від ’ їзд кн. Костянтина Корьятовича до угорського/ко ­ роля та Смерть його, а також про забиття Юрія волохами. Це місце одріжнює списки К і Рум. від коротких зводів С і У, а також і від повного зводу Б, де знайдемо однакову для них (С, У і Б), але відмінну від списків К і Рум. звістку і), хоч про одних і тих самих історичних осіб. Одзначім, нарешті, ще одне спільне в списках К і Рум. місце, а саме однаково зредаговану в.них „Похвалу Витовту”, відмінну од спис ­ ків G і У та схожу з иншими складними зводами, наприклад, з сп. II. До останнього в даному разі сп. Рум. навіть ближчий, ніж до сп. К, який, власне, тотожній з сп. П. Одне місце з „Похвали” в сп. К є зміненим в сп. Рум. і си. II, які обидва текстуально-подібно скоро ­ тили на 2 / 3 докладні оповідання списка К, залишивши з його обсягу лише * / 3 тексту. Наведім цю паралель, спершу з сп. К, а потім з списків Рум. і П: Д II. сильный гс-дрь. 2 ) Нема. Си. К, л. 86 об. II коли славный гс-дрь вѣликыи кн-зь Витовть. на которою землю бывая гпевен и которою землю хотѣлъ сказнити. а любо сил- ных своих воеводъ гдѣ хо ­ тѣлъ послати и ком^ коли ці тих земль вѣлел к собѣ быти. И ЦНІИ без всаког юслоушенства CBOgll земли пришли к нѣм^?. и вездѣ на помоч были гдѣ коли gwtf было надобѣ. и кн-зь вѣликыи Витовтъ оу вѣликои Сп. Рум. (вар. по сп. П). И былъ князь великій Витовтъ х ) славенъ по всѣмъ землямъ, и много князей и царей служили во дворѣ 2 ) у него. А ипыи, приѣздячи, кланялися и просячи себѣ царя и царство Ордынское. 9 Це місце цікаве зближенням коротких зводів з повним більш, ніж з складними. ,li СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. славѣ и оу великої! чти пребы ­ вая . по всим землдм ц-рь шр- дынскии и кн-зи Шрдынски^ при^жчали к вѣликом^ кн-зю на слоужб^. и просдчи собѣ ц-рга на царство много было шрдынских ц-реи и кн-зеи літо в дворѣ ęro сложили. ‘Коли приняти до уваги загальну тенденцію складних зводів скорочувати докладнішу, до дрібниць, у коротких списках „По ­ хвалу Витовту “ (що помітно вже в сп. К, порівнюючи з списками С і У), то можливо гадати, що короткий виклад у списках Рум. і II є як раз дальша зміна „Похвали” в складних зводах нашого літопису. Очевидно, сп. К в даному разі е посередником між старі ­ шими списками С і У — короткої редакції, та пізнішими списками Рум. і П — складної редакції. Таке скорочення в складних зводах де-яких частин короткого зводу, як „Похвала” й инш., йде поруч з усе більшим поширенням нарису мітичної історії старої Литви, найповнішого вже в повному зводі — сп. Б. Список К і тут являється попередником списків Рум. і П, маючи найкоротший нарис ‘історії старої Литви, поширеної вже в сп. Рум. Що останній залишає по ­ заду себе сп. К, наближуючись більш до повного зводу Б, це оче ­ видно ще з одної характерної для них риси. Сп. Рум. ріжниться від сп. К (а також і від сп. g) в іменнях героїв у нарисі старо- мітичної Литви, збігаючись тут з списками Рач. і Б. Дальший список складного зводу — Я, в 4-х уривках, які не ви ­ являють ’ суцільного викладу, а почасти повторюють один одного: 3-ій уривок відповідає тексту 1-го в звістках з 1445 по 1514 р.р. Сп. II збігається з сп К і Рум. Він виходить своїм текстом, мож ­ ливо, з сп. Рум., бо має його нові, порівнюючи з попердніми спис ­ ками, звістки 7013 — 15 і 7022 р.р. Лише статтю 7022 р. сп. П викладає повніше, приточуючи нові звістки почасти того ж самого 7022 р., а також і 7023 р., яких нема ще в сп. Рум. Характерна для сп. II риса — пропуск звістки про смоленську подію, а ‘саме про спалення кн. Свидригайлом смоленського м. Герасима. Тут ви ­ явилася загальна тенденція складних зводів викидати з короткого зводу, свого оригіналу, не литовські, а саме смоленські звістки, менш цікаві в загально-лидовському зводі, ніж у смоленських літописах, що механічно увійшли до короткої редакції західноруського літопису. Пропуском цієї звістки, як і оповіданням про невдалий похід кн. ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИЄУ. 75 Овидригайла, сп. П відріжняється від сп. К (л. 88 об.) і Рум. (л. 87), можливо — продовжуючи його потяг до скорочення матеріялу старших текстів. Правда, поруч з цими пропусками попадаються і вставки в сп. II, в одміну від списків К і Рум., хоч і значно мен ­ ших розмірів. Одна з таких вставок має на меті точніше зазна ­ чити час вокняжіння Овидригайла: замісць неясної звістки, сп. К і Рум. — м’їца юктАбрА на стг ІЯкова брата Гня “ , в сп. П читаємо: лѣта деветсот тридцат юс мого мца юк. кг (sic!) наїтго Апла йкова брата Гднга по плоти по смерти ж кнгазга великого Витовта. Загалом кажучи, при порівнянні з с. П, список К значно коротший, а сп. Рум. хоч і довший, ніж сп. П, що раніш уривається, але в де-яких спільних для них звістках, що відріжняють їх обох од решти списків, значно доповнюється з тексту сп. П. Таким чином, сп. П можна вважати сліду ­ ючим за списками К і Рум. посередником між відомими нам текстами західноруського літопису, до нього старішими, після нього пізнішими. До всіх цих трьох списків К, Рум. і II наближається текст складного зводу Ар. Приклади особливостей його, що відріжнюібть його від короткого зводу та наближують до складного (наприклад — 1) мітична історія Литви, 2) пропуск смоленських звісток), не мо ­ жуть бути збільшеними з огляду на велику дефектність сп. Ар.: в ньому вже нема, через раннє уривання тексту, навіть характерної для еволюції текстів „Похвали” і взагалі всієї частини, починаючи з повісти про Подолію. Правда, невеликий початок останньої — лише коло трьох рядків — відріжняе виклад у сп. Ар. як од коротких зво ­ дів, так і від складного сп. К. Порівняймо тексти цього місця по списках, спершу С і У, потім си. К, нарешті сп. Ар. С,л. 102 об., і У, л. 42. Коли гсдръ былъ на Литовской земли кн-зь великы СУлгирдъ. и шед в поле с Литовъ- скимь войскомъ побилъ Татаровъ. на Синѣіі воде трех братовъ, кнза Хочебша. К, л. 82 об. Коли пак кн-зь вѣли ­ кыи Витовтъ поєхал з Литвы до великого Луцка а кн-зь вѣликыи ІѴлькгирдъ пошол ‘ в полѣ з Литовским во- иском и побилъ Тата ­ ровъ на синей Водѣ, оубил трех братов Татарьских кн-зеи Ха- чебеА. Ар, л. 73 об. ОпАт ГОселе ‘ ) почнемъ, коли кназ Шлкгирдъ пошол оу поле 3 Ли- товским БОИСКОМ. і по- бил Татаровъ Татар ­ ский кн-зеи, Еаче/к 2 )… Варіянты по Рум. * ) Опять отселѣ. 9 Хачѣя. ,76 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. Ар. виявляв тут скорочення К, поширюючого виклад С, У. Разом з Рум., Ар. відходить од К, самостійно перероблюючи по ­ чаток оповідання, а саме викидаючи перероблений у сп. К з короткого зводу перший вираз і відкидаючи далі спільну в списках С, У і К дріб ­ ницю: „на Синѣи водѣ (К — – оубилъ) трех братов “ … Наближення Ар. до Рум. і відступання їх від К можна вказати ще в епізоді про Бируту, якого немає в К, також як і в короткім зводі, але його вставлено в Ар. і Рум. при оповіданні про розділ Гедиміном своєї держави на уділи, чим, власне, в списках короткої редакції почато литовські події, які продовжують стародавно-мітичну історію Литви в складнім та пов ­ нім зводах. Нарешті, крім 2 — 3 дрібних вставок і пропусків у Ар., що спільні з Рум. і одділяють їх від К, запримітимо непогодження їх у назвах стародавніх героїв. Таким чином, визначаються немов би дві паралельних вітки-групи складних списків: представником першої являється К, а головою другої — Рум., до якого прилягають П і Ар., як і on. Тіхонравова. Правда, С. 11. Розанов, у передмові до XXII т. II. С. Р. Л. (стор. VII), вказав, що „текстъ этой хроники представляетъ варіантъ къ напечатанному въ XVII т. П. С. Р. Л. 1) по сп. Красинскаго, стр. 227 — 233 (кончая словами: „сынъ его Куковойта сѣлъ на великомъ князтвѣ Литовскомъ и Жмоитскомъ”) и 2) сп. Археолог. Общ., стр. 261 — 264; 274 — 278 и 279 — 281 “ . Зроблене нами, незалежно від цієї вказівки, порівняння нового списка з названими двома текстами, дійсно, стверджує повідомлення д. Розанова. Сп. Тіхонравова, таким чином, являється новим пред ­ ставником середньої або так званої складної, цеб-то другої з трьох редакцій західноруського літопису ’ ). Не обмежуючись цією загаль ­ ною вказівкою, визнаємо корисним розглянути ближче взаємовідно ­ шення споріднених списків, з метою точніше виділити значіння сп. Тіхонравова. Порівнюючи початок Литовської Хроніки по списку Тіхонра ­ вова, з одного боку, і сп. Красінвького — з другого, легко запримітити де-які ріжниці між ними, навіть значніші, ніж між сп. Тіх. і, напр., Рум. Подаємо приклади: Сп. Тіх. 1) л. 329 откупления род% Сп. Рум. л. 12 отк^пения рода Си. К. л. 64 откупеня рожаю ł ) Дав. мою брошюру »0 Западнорусскихъ Лѣтописяхъ”. К. 1915. ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 77 Сп. Тіх. 2) л. 329 комужцо по дѣлом. 3) л. 329 С Китаврусъ Девенпрукгъ а с Ко- люмновъ Препора з Арсинъ… 4) л. 329 об. и меш ­ кали без пана. О княжати Б о р к и братѣ его КѴ- пасе. По малих ча- сѣх умре брат его котории мешкачъ на ‘ Юрборк^. j . 5) л. 330 горностаевъ и иных. 6) и назвали тую зем ­ лю Жомоить. IV к и fl – жати П е л е м о н е и о трех с ы н о х ъ его. Князь Пеле- мо и вродил. 7) л. 331 об. княз Борисъ с тою жо ­ ною мѣлъ сына Ро- говолода, названного Василя, и понем нач- нет княжѣти сынъ его Василей у По ­ лоцку. а сам умре, а княз Василей кня- жѣв в Полоцкѣ мѣл сына Глѣба… Си. Рум. л. 12 об. ком^ждо по дѣломъ. л. 14 с Китаврусъ Да- венпрункгъ а с Ко- люмнХвъ Прешпор а з Русинъ… л. 14 и мешкали без пана. О княжати Борку и о брате его Ку но се. По малых часѣх умре братъ его который мешкал на Юрборку. л. 15горностаевииных. л. 15 и назвали тую землю Жомоитыо. О княжати II fl- fl е м о и е и о трех С Ы II ѣ х ъ его. Князь Палемонъ уродил. л. 22 князь Борис с тою женою имѣя сы ­ на Рогволода наз ­ ваного Василемъ и по немъ начне кня ­ жити сипъ его Ва ­ силей, в Полоцку, а самъ умре, и князь Василей княжачи на Полоцку имѣв сына Глѣба… Си. К. л. 64 комуждо подлугъ заслуги его. л. 64 об. Китоврасы Колюмны Рожи Оур- гы. л. 65 об. и мешкали без пана, и навра- тившися воспакъ. По малых часех брат его Боркгъ который мешкал на ЮрборкІ? вмер. л. 65 горностаевъ ла ­ сицъ и иных. л. 65 и назвали тоую землю словеньским языком побережная земля.а Литовъскимь языкомъ назвали Же- моитская земля, а по ­ том вышереченое княже Палѳмон вро ­ дил. з. 68 князь Борис с тою жоною мел двое детей, сына Глѣба а дочкоу Параско- вгію. и самъ оумре а по собе на По ­ лоцку зоставит сына Глѣба. При ясній схожості всіх трьох текстів видно все ж таки, що більша близькість, безперечно, між сп. Тіх. і Рум., а сп. К від них одступає. ,78 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. В тому ж і далі переконують ще й такі спостереження. Заго ­ ловки, спільні в сп. Тіх. з сп. Рум., відсутні в сп. Крас. (пор. Тіх., л. 329 об., 330, 331; сп. Рум., стор. 241, 242, 243, 245; але в сп. Крас., 227 — 233, ані одного заголовка). Але ще рішучіше відріжняють перші два від останнього ймення стародавніх литовських князів: у перших — Кернус, Монтвіл, Ерд- віл, Вікгент; в останньому їм відповідають: Немонос, Кунос, Скирмонт і др. Таким чином, твердження Розанова, що текст Хроніки (литовської) являв варіянт до надрукованого в XVII т. П. С. Р. Л. по сп. Кра- сінського, при докладності його взагалі, могло б, бути точнішим у відношенні саме до списка Румянцівського. Це дав нам підставу віднести новонайдений текст не до першої групи другої редакції західноруського літопису, на чолі зі сп. К., але до другої її групи, на чолі зі сп. Рум., куди віднесено нами 1 ) і список Археологічний. З останнім як раз збігається сп. Тіх. своїм продовженням, л.л. 332 — 335. Дальшим, як здається, продовжуванням цих списків, точніше розвитком їх, являються останні з відомих нам два списки склад ­ ного змісту західноруського літопису — Рач. і Q. Перший більш підхо ­ дить до Рум., ніж до К, і йменнями героїв стародавньої Литви, і епізодом про Бируту, якого немає в К, і де-якимй дрібними встав ­ ками, спільними тілько для Рум. та Рач. (пор. Рач., стор. 249, і Рум,. л. 52 об.). Місцями Рач. немов би злегка перероблює шаблоновий у попередніх списках літописний матеріал, частіше компілюючи його та складаючи з 2-х списків щось середнє. Візьмім, напр., початок оповідання „о Подольской земли”. Перед складачем Рач., мабуть, було два тексти про Поділля, на зразок К і Рум. (див. 60 стор.). Чита ­ ючи в К ім ’ я Витовта, що виїхав до.Луцька, поруч з іменням Ольгерда, що пішов проти татар, автор Рач.’переплутав ці ймення і, користу ­ ючись з редакції цього місця в сп. Рум., компілює так: „Коли Ви- товть (зам. Олгирдъ) пошол поле з Литовъскйм воиском и побил татар и кн-зеи Татарскихъ, на имА Хачега”… Таку ж компіляцію являв виклад у Рач. „Похвали” з списків К і Рум. ■ К, л. 85 об. Кн-зь вѣликии Ви- товтъ держал вѣликое кн-жен^ Литовское и PtfcKoę и ины и многии Рум. Рач., стор. 266. Варіанти, великое княжство… иное-земли много… (проп. великое) КНАЗ- ство… ины@ многи(? земли… 9 Пор. илшу брошюру, op. cit, стор. 23. ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 79 к. земли, и мѣшкаючи рмУ оу веЛиком Лоуц- кУ. и хотѣл был на себе КОрУнУ взложити и gro непригатели По- ЛАКИ не перепустили £му корУны. и тогды призвалъ к собѣ королА Полского Вла ­ дислава цесарА Рим ­ скаго с цѣсаревою. Мо ­ сковское вѣликіог кн- злВасилА Василевича. Рум. Рач. Варіянти. мешкаючи… не перепУстили емУ корУны. тогды… короля Польског… і великого князя Ва- силья Васильевича^ будучи… не допустили коруни Изложити, в mom час Витаетъ… королА Польског ІЛк- геила и цэсара Рым- рког. .. и великог кн-зА Ва- СИЛЬА Московског ЗАТА СВОЕГО. Так само й далі. Ясно, що Рач., користуючись з де-кількох списків, компілюючи їх, був найближчим до Рум. Иноді він одверто про це заявляє сам. Так, напр., називаючи синів Монтвіла. Немоносом і Скирмунтой, згідно з Рум., Ар. і Б, він тут дод^є: „а въ пятыхъ тыхъ же называ Викента і Ердивила”, маючи на увазі, мабуть, сп. типу К, а може й згідний з ним у цьому список типу е, мабуть пізнішого, пі® Рач. В другім місці 1 2 ), після звістки про смерть Рин- гольта „безъ плоду”, Рач. прибавляє, правда, разом з Рум. (л. 28 об.) і Ар. (л 46 об.): „а iniug поведают рекучы бы тот Рынкголт при- шедшы з оного побоища до Новагородка и был У Новегородцы, и Акобы мѣлъ Уродити трехъ сынов и зоставит по себѣ на великом княжени Новгородъскомъ именемъ Воишвилака, ино далей w том Воишвилаку не пишеть”. Підкреслений вираз являється вставкою Рач. в тексті Рум. і Ар., що свідчить своєю гадано – умовною фор ­ мою про критичне відношення автора Рач. до нехитро складеного в Рум. і Ар. матеріалу. Компілюючи, таким чином, матеріал де-кількох попередніх списків, Рач. доповнює їх низкою вставок про події XV і XVI в.в. (Звістки 6912, 6936, 6938, 1432, 1434, 1447 р.р., далі 1482, 1492, 1483, 1506 — 1508, 1514, 1545, 1547 і 1548 р.р.), користуючись для цього почасти з матеріалу коротких зводів С (л. 57 об.) і Н (л. 58 об.) 8 ), почасти зі звісток Рум. (напр., 1506, і) Стор. Зі в II. С. Р. Л„ т. XVII. . 2 ) Смоленські звістки, опущені в попередніх складних зводах. ,80 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 1507 і 1514 р.р.), але поширюючи їх новими матеріялами. Так, напр., коротка звістка Рум. за 1506 р., — „король Александръ умеръ” — поширюється в Рач. в докладне оповідання про лікаря Балинського, який своїми ліками, „яко нѣкоторые разумѣли” * ), згіршив здоров ’ я короля. Докладніше оповідання Рум. — „въ лѣто 7022 “ (1514 р.) — про поражку Москви Литвою під Оршею ще більш поширюється в сп. Рач., з вказівкою, між иніпим, на звістА „в кроиниц» полснаи 11 (ст. 281). Польські хроніки з ’ являються вперше в Рач. новим джерелом для литовського літопису. Ще в звістках 1508 і 1512 р.р. писар сп. Рач. не раз покликається на них, кажучи, напр., про кількість приятелів князя Михайла Глинського, які вий ­ шли назад з Москви в Литву — „которыхъ прыятелей князя Михаила Глинскаго, яко въ кройникахъ польскихъ пишетъ о двѣсте назадъ до короля з Москвы повтекало” (стр. 279) 2 ), — або малюючи характер Вар ­ вари, дружини Сигизмунда-Августа, „іѵ которой пишут кроиникарэ 11 (стр. 280), — чи, нарешті, визначаючи кількість татар, яких було вбито литвинами 1512 р., в 24.000… „яко пишутъ кройиикаре “ (ibid). Багато спільного з сп. Рач. є в сп. Q, найпізнішому з усіх складних зводів (1690 р.) і, мабуть, найскладнішому з них. Ста ­ родавня історія (мітична) Литви користується для своїх героїв у g з тих же ймень, що і К, в одміну від Рум., Ар., Рач.; але поділення матеріялу. заголовками зроблено за Рум. і Рач., хоч і не точно (до- одного заголовка Рум. і Рач. прибавлено — „и о взятіи града Києва”, чого немає ні в одному списку; де-які заголовки Рум. і Рач. опу ­ щені в g). Далі, в цій же частині, згідно з К і в відміну од Рум., Ар. і Рач., викладається звістки про княжіння Кгиргуса і про Мші- гайлу (л. 447 об.). Наведемо для порівняння це місце, спочатку в подібній редакції К (об. 67) і g, а після в инших сп. Рум. (л. 20) і Рач. (стор. 229). Е, стор. 447 об. О княжатахЖемо- итцких Немоносе і о Скирмонте * ). Кгтжачи 2 ) великому кн-зю Не- моносу в Жемоитцкои землѣ а Вар. з К: 9 Заголовка нема. 9 пануючи. О князя Викенте И о князи Ердивиле 1 ). Пануючи великому князю Ви- кенту в Жомоитскои земли, а. Рач. 9 Заголовка нема. 9 Цей вираз .також свідчить про об ’ єктивно-критичне відношення автора Рач. до поданого матеріялу. 9 У Стрийковського (II, 351): „dwiescie ich nazad przyszlo”. Пор. Ів- Тіхомі- ров — Ж. М. Н. Пр., 1901 р., No 3, стор. 24. ,СПИСКИ І РЕДаКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 81 Скирмонту в Новѣгородцѣ и на тѣх 3 ) вышереченных городѣх і умре в покою а княз великиі Немонос начат по нем кн-жати (sic!) на Жемонти і умре в по ­ кою 4 ) и по нем начат княжити Кіирус княз Литовскиі которыі вышол с Витаврує обѣма тѣми кн-жни 5 * ) и Литвою и Жемонтыо а Минкіаило * ^) кн-зя. Скирмон- товъ с-нъ начат княжити’) на Новѣгородцѣ і на всѣх тѣх вышереченных 8 ) городѣх: ‘ 2 ) ыншых. 3 ) Нема. 4 ) потом. 5 ) прибавлено: с . Китаврусу. °) Нема. 3 ) Пор. Рум., л. 42, Рач., стор. 242, Ар., л. 55. 2 ) Пор. К (66 об.), Рум. (17 — 18), Рач. (стр. 228). В цьому місці і у Б також пропуск. , З ахіднорус . ЛІТОПИСИ, 6 3 ) а в тых. 4 ) Замісць підкре ­ слених слів: „и за тым оумре великыи к-зь Немонос”… 6 ) княженьи. 6 ) а Скир ­ монт. 7 ) Нема слів: кн-зя Скирмонтовъ с-нъ начатъ княжити”. 8 ) на многых Р^?ских городех Ердивилу въ Новѣ-Городцы і в тыхъ 2 ) вышереченныхъ 3 ) горо- дехъ, и за тымъ 4 ) умре князь великий Викентъ, — и по немъ I начнетъ княжити Живинбуй 6 ‘), князь Литовский, обѣма тыми княжени Литвою, и Жомоитию, а Ердвилъ на Новѣ городцы ина всѣхъ тѣхъ вышереченныхъ 0 ) городехъ ру- скихъ; и много лѣтъ княживши Ердивилъ на тыхъ городѣхъ, и і умре, и по немъ начнетъ кня- I жити сынъ его, Мивгайло. Як видно, g тієї ж самої редакції, що і К, хоч і компілює тут матеріял ріжних списків, користуючись іменнями К, але вистав ­ ляючи заголовки подібно до Рум., грунтуючись на викладі К, але мі ­ сцями оригінально зміняючи його. У сп. g мається ще одно місце, яке наближує його’ до К і віддалює від останніх списків. Це спільний з К пропуск в g по ­ відомлення про дітей Ринкгольта, яке мається в Рум. (л. 28 об.), Ар. (л. 46 об.) і Рач. (стор. 234). Разом з цим инші характерні місця g одріжнюють його від К, наближуючи до останніх складних текстів. Такий, напр., епізод про Бируту, який мається в g і віі ?- сутній тільки в К. Нарешті, в першій частині g про доісторичну Литву одзначимо ще два оригінальні місця В порівнянню з ин- шими списками: 1) пропуск оповідання про поражку Кгедиміном руських під Білим-Городом (л. 466 об.) ’ ) і 2) пропуск оповідання про Пояту (л. 446) 2 ). Що до другої частини g, цеб-то хроніки про істо ­ ричну Литву, то тут g найближчий до Рач., найчастіше в загаль ­ ному збігаючись з ним, иноді тільки з ним, як, напр., у звістці 1377 р. про часи смерти Олкгирда і кількість років князю- ,82 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. ванпя його (стор. 477), далі в звістці 6912 р., 1447 р., в де-яких вставках. „Похвала Витовту” Bg зредагована, як у Рач., але иноді g наче-б то скорочує Рач., відкидаючи де-які подробиці ’ ), а також цілу низку звісток 1519 р. (про поражку Поляками волохів), 1520 (війна татар з Литвою), 1512 (порцжка татар Литвою і Польщею) і др., навіяних польськими хроніками. В дальших звістках (1517, 1526 — 1529, 1534 — 6 р.р.) g не згоджується з Рач., або зостаю ­ чись зовсім оригінальним, або користуючись з матеріалу польських хронік Сгріїйковського та Більського. Цей вплив польських хронік на g, так само як і на Рач., виділяє ці два списки з ряду всіх ин ­ ших, крім Б, наближуючи їх до цього останнього. Крім того, сп. g підходить до Б ще і подібним до нього викладом де-яких центральних частин свого оповідання. Так, напр., перелічення синів Ольгерда, яке мається і в Рач., більш схоже в g з Б. Рач (стр. 247): У великого кн – за Юлькгирда сынов было дванад- цать ІЗ первое жони пать а їй дру ­ гое Тверанъки сем, а то суть имена их, Аігьдреи Дмитреи КостАнтин Володимер Оедор Корыбутъ Скрыгайло Йкгеило Корыгаило Лукгвени ‘Швитры- гаило. Е (л. 473 об.) и Б (въ варіантахъ, стор. 42) сынов же было у великог кн-зя Олкгирда двепатцат то сут с-нове его с тою женою что по- НЯЛ 7 кн-зя Витебского с коею Витенекъ взял имѣл семь * 2 ) с-новъ первой Владимер иже удѣл имѣл Киев .другой кн-зь Иван Же- девичь 3 ) иже имѣл ‘ Подолекую землю третій кн-зь Семен Лык- гвенпыі удѣл его 4 ) Трубческъ пятыі Костяптинъ удѣль ег Чернпгов і Чертюрызскость 6 ) шестой с-нъ его Пушко 6 ) Ѳедор удѣлъ его Любомль. По см-рти ж великие кн-гни Анны понялъ кн-зь великиі Олкгирдъ доч 9 Пор. Рач., стр 279, і Е, л. 517. 2 ) Зам. княжну Уляну I0pbeBHy=01jewnu. — 8 ) Приб. Wladyslaw. В. 9 u Kniazia. 2 ) Szest. 3 ) Zedewid. 9 Mctystawl. Czetwerty Wingolt Andrey udel jeho. 5 ) Czartoryiesk. 6 ) Sanguszko. g=KH-3H великаг Тверскаго княжну Уляну Юрьевну 2 )’имѣл с нею іиъзгь с-иозь старЬііші Якгаило 3 ) другой Скригаило третей Швитри- ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 83 гаилш четвертні Корибодръ 1 ) пятыі кн-зь Дмитреи Корецкиі іиестыі кн-зь Василеи. *) Korbut. 2 ) у tyt sia dokonał rod kniażaty Rymskoho Polemona. Ці слова в попередніх списках віднесено до смерти Ринкголта. Перелічення синів Кестутія, відсутнє в Рач. (стор. 247), до ­ стотно схоже в є і в Б. Таким чином, два останні з складних зводів, Рач. і g, як пізніші з них, являються перехідними від складних до повного зводу Б. Взагалі ці списки тотожні з К, Рум., Ар. і II, прилягаючи до них у першій частині, в нарисі доісторичної Литви, g — до першої вітки складних списків, напр., К, а Рач. — до другої, особливо пред ­ ставника її — Рум.; в нарисі історичної Литви вони показуються най ­ складнішими, компілюючи нерідко де-кільки попередніх їм склад ­ них списків, иноді представників обох віток їх К та Рум., а місцями користуючись з свіжого матеріялу польських хронік, особливо g, де ­ коли поділяючи цю працю з повним зводом Б, навіть в однаковім викладі. Останній з відомих нам 14 списків західноруського літопису, список Биховця. найскладніший по змісту і найповніший по матеріялу. Закінчуючи собою розвиток тексту в складних зводах, сп. Б найближчий з них до останніх двох списків Рач. і g: він, подібно Рач. і g, компілює попередні тексти літопису, а також ко ­ ристується з польських хронік, лише значно більш, ніж Рач. і g. Так, наприклад, нарис доісторичної Литви, при найбільшому наближенні тут сп. Б до списків Рач. і g, користуючися йменнями давніх героїв по сп. Рач., в сп. Б значно повніший від обох цих списків, бо дуже багато тут запозичень і як раз великих, з нових джерел, невідомих усім нищим спискам коротких і складних зводів. Ці джерела це, з одного боку, польські, близькі до хроніки М. Стрий- ковського, з другого боку — староруські, головним чином галицько- волинський літопис. Скориставшися цілком з нових для нашого лі ­ топису матеріалів, сп. Б продовжує оповідання далі, поширюючи коротший у попередніх списках нарис про давні часи Литви. Цим сп. Б доповнює складні зводи. Коли сп. К уривається на переказі про синів Романа, а списки Рум., giPan., поширюючи звістки списка К, між иніпим про закінчення роду Палємона зі смертю Ринкголта „безъ плода”, доповнюють сп. К покликанням на те, що „иные повѣ ­ ствуютъ” про синів Ринкголта, то сп. Б дає нам і саме оповідання про нащадків Ринкголта, про сина його Миндовга, а також про внука його Войшелга. Тільки смертю Войшелга закінчується в еп. Б род Палємона 2 ). Ці звістки списком Б запозичено з галицько- ,84 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. волинського літопису по Іпатському списку; про це свідчить тек ­ стуальна залежність між ними, наприклад, у звістці про вигнання Миндовгом литовських князів: Іпатськ. сп. (стор. 541, вид. 1871 р.) Въ то же лѣто изгна Миндогъ сыновца своего Тевтеила и Еди- вила, пославимо ему на войну ею съ вуемъ своимъ со. Выкон- томъ, на Русь, воевать ко СмО- леньску, и рече: „іпто хто при- емлеть, собѣ дерьжить вражбою”: бо за ворожьство с ними Литву заня; поймана бѣ вся земля Ли- товьская… Сн. Б (стор. 12). W toż ]eto izhna Mindowh sy ­ nowca swojeho Tewtywila, i Erdy- widu poslawszemu na wojna ich so Wikontoin na Ruś wojewaty ko Smoleńsku, у recze, kto czto poy- met sobie da oderżyt braniu za brań, a s nimi, у Litwa… Далі ще точніший виклад про те ж саме в обох пам ’ ятках^ а також про Войшелга, вбивство Товтивіла й Тройнати (пор. Іпат. ■567 — 9), про вступ Войшелга вдруге до манастиря, про вбивство його (стор. 573). Текстуальна залежність сп. Б від Іпатського тексту не викликає ніяких сумнівів. Лише сп. Б почасти скорочує свій оригінал, наприклад, в оповіданні про князювання Войшелга 1 ), та пропускає де-які події, наприклад, уривок про вбивство Миидовга і про де-які події при ньому (сп. Б, стор. 15 — 16 = Іпат., стор. 543 — 567). Дальше оповідання про князювання Гедиміна, з додатком нових звісток про Витеня, утворюючи звязок між початковою добою доісторичної Литви та добою боротьби Ягайла з Кейстутом, викла ­ дено в сп. В по текстам попередніх списків нашого літопису. Цей виклад наближується місцями до сп. К (пор. сп. К, л. 70, і сп. Б, стор. 18: и Пановѣ жалуючи — в обох, а в сп. Рач: по смерти Рынкголтове панове жалуючи), иноді до сп. Рач., напри ­ клад, в епізоді про Бируту, жінку Кейстута; цього епізоду зовсім нема в сп. К, а в списку В його викладено ближче до сп. Рач. і Рум., ніж до сп. g. Наведемо паралельно це місце: 9 Пор сп. Б, стор. 17, і Іпат. літОп., стор. 569 і далі Рач. (стор. 246) і Б (стор. 3.2), Рум. (л. 47 об. — 48). И пануючи Кестутю на Троцзх и на Жомоити и вслышал дѣвку g (л,- 471 — об. 471). И гсдръсмівующу Кестутю на. Троцех і на Жемоити и услы- шал дв-цу на Полкге именем ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 85 на Полонъдзэ именемъ Бируту, которам ж дѣвка Богом своим подлуг іобычаю поганского пош ­ любила чыстост *) ховати, и сама была хвалена w людей за богиню. Борюту уже та дв – ца В – гом своим по обычаю поганскому обѣгцалася чистоту хранити и сама была хвалена от людей за богиню. !) Czystość. Далі, одначе, си. Б збігається лише в одному оповіданні з сп. £, відступаючи від усіх инших. Повідомляючи по сп. Б про змову Ольгерда та Кейстута проти Евнутія, чого нема ні в одному з ин ­ ших текстів, сп. Б текстуально близький до сп. Б (пор. стор 33 — 34 списка Б.і сп. Б, л. 472, з сп. Рач., стор. 256 — 7, сп. Рум., л. 49). При копіюванні текста, подібного до сп. Б, сп. Б иноді утворює, механічно переписуючи, безглузді помилки, наприклад: 1) замісць смовившися меж^ собою, срокъ учинили — змо ­ вивши ме’жи собою, рок вчинили; 2) замісць. Е в пути и… въ ноги озяб — w noczy oziab… Остання помилка в сп. Б є спільною З СП. Б, в одміну від решти списків, що особливо під ­ креслює генетичний звязок сп. В З СП. Б- Після цього сп. Б знову відступає в порядку свого викладу від тексту в усіх списках, наближаючися в викладі низки оповідань найбільш до списків С і У. Таким є оповідання про похід Оль ­ герда на татар, що є текстуально-подібне до списків С і У, корот ­ кої редакції, а зовсім не складної, як раніш, наприклад, у списках К і Рум. 1 ) (див. вище, стор. 53 — 54 і 60), за виключенням пер ­ шої, початкової фрази: …1351 hod kniaź weliki Olgerd, sobrawszysia so siłami swoimi, Litewskimi… Текст оповідання про заснування По- долії братами Корьятовичами, про війну Ольгерда з Федором Корья – товичем теж цілком подібний до сп. О (л. 104 об.). 2 ) Дальші опо ­ відання в сп. Б оригінальні: 1) про віденського воєводу Гастольда, що перший заснував в м. Вільні римсько – католицький французький манастир, 2) про вбивство віденськими мешканцями французьких ченців. Але тут як раз знову помічається збіг сп. Б з сп. Б, 3 °Л _ ного боку, і з польською хронікою Стрийковського, з другого. На- родпьо-поетйчпий переказ про похід Ольгерда на Москву 3 ) повторю- ’ ) Правда, докладне оповідання в сп. Б про князювання Ольгерда оригінальне. Його немає і в коротких зводах С, У і в складних К, Рум. та инш. 2 ) Але в сп. Б віднесено ці події до часів не Витовта, як у списках С, У, К, Рум. і инш., а Ольгерда. Також і оповідання про завоювання Подолії, докладніше в сп. Б разом з списками С і У, ніж у складних списках К, Рум. 3 ) Тіхоміров помилково вважав його оригінальним (пор. стор. 34). ,86 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. вться в сп. Б згідно з сп. Q, иноді текстуально, а иноді поширюючи- текст сп. 6, наприклад, в перелічуванні подарунків Москви Ольгердові, чого нема в сп. g. В даному разі з сп. Б збігається ще тільки Стрийковський (Хроніка, II т., розділ 10); повнотою матеріалу остан ­ ній найближчий до сп. Б. Далі, перелічування дітей Ольгерда та Кейстута 1 ), спільне в списках В і g, значно одріжнюється від сп. Рач., як зазначено вище. Зазначення року смерти Ольгерда сп. В має тільки разом з спи ­ сками Рач. і g. Потім сп. Б ухиляється від сп. Рач. і g, знову збі- гаючися з текстом короткої редакції, особливо сп. С, а саме в опо ­ віданнях: 1) про захоплення у вязницю Ягайлом Витовта з його жінкою у Креві та про побіг його, але з вставкою, близькою * 2 ) до Стрийковського, 2) про напад Ягайла на Польщу та спалення За- вихвостя й Опатова (можливо — народній переказ), 3) про напад Ви ­ товта на Вільну (близько до сп. С), 4) про шлюб Софії з москов ­ ським князем Василієм Дмитровичем. Після цього текст сп. В збі ­ гається з сп. У (л. 23 об. — 28 об.), при відсутносте цього місця в сп. С (л. 100); тут навіть в сп. Б заховується суб ’ єктивна особ ­ ливість короткої редакції в цьому характерному виразі: Myze па pred- neie wozwratymsia (стор. 61=’сп. У, л. 24 об.) 3 ). Тут також є в В вставка, що наближає сп. Б лише до тексту Стрийковського (Хрон II, 86). Дальше спільне споріднення сп. Б з єп. У розбивається пропуском в сп. Б смоленських подій (стор. 67= сп. У, л. 33 об. — 35), після чого вміщено низку оригінальних Оповідань (л.л. 69 — 89), лише з де-якими паралелями до них в Стрийковського. Описуючи боротьбу Свидригайла з Сигизмундом, сп. Б знову звертається до коротких списків типа С і Н; з них користається він і в оповіданнях про по ­ ходи Свидригайла на Литву, маючи вставку — повідомлення про Жи- гимонта та инш.., з наближенням тут до Стрийковського. Далі сп. В ще раз користається з старшої редакції, а саме з списку типа С, в оповіданні про воєводство в м. Смоленську пана Андрія Соко- вича та про бунт проти нього смольнян 4 ). І тут маємо вставку про участь у смоленському бунті кн. Казимира, взагалі про жомойтські справи: джерело для сп. Б в цьому не короткі зводи, а текст ѵ по ­ дібний до Стрийковського. Нарешті, текст сп. Б (л. 107 — 108) збі- 9 Пор. думку Тіхомірова, цілком безпідставну, про відсутність цього в инших списках. 2 ) Наближення цо, правда, лише по змісту, а не текстуальне. 3 ) В оповіданні цро отруї’ння Скиргайла сп. В заховує навіть частину суб ’ єктив ­ ної замітки в коротких зводах С. У: азь ж того не свемь, зане ж бѳхь тогды млад, но неции мовить — у tak nekotoryi mowiat; цей вираз цілком викинутий в К, Рум. та инших списках складної редакції. 4 ) Сп. В (стор. 104 — 105) тут текстуально збігається з сп. С (л. 80 об. — 81 об.). ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 87 гається в останній раз з сп. С (л. 84) в повідомленні про бійку Казимира з Москвою. Решта тексту наприкінці сп. Б почасти ціл ­ ком оригінальна, почасти близька до Стрийковського, В цьому тек ­ сті виділяються такі оповідання: 1) про боротьбу Казимира з тевто ­ нами, з Георгієм Подібрадом, 2) про бійку під Дубровною, 3) про суперечки Свидригайла з Ягайлом, 4) про вбивство Сигизмунда і 5) про боротьбу Михайла Сигизмундовича з Казимиром. Крім оповідань, маємо тут і щорічні записи. Серед джерел тих і других є спільні з Стрийковським, що користувався з 12-ьох староруських літописів (Хрон., II, стор. 232). З цього огляду ріжних паралелі в та наближень ясно, що сп. Б використав багато нового матеріялу з найріжноманітніших дже ­ рел. Автор, точніше редактор тексту Б, на всьому протязі своїх на ­ рисів має перед очима де-кільки списків, подібних майже до всіх відо ­ мих нам типічних списків • західноруського літопису. Вій кори- стається з них у ріжній мірі, з огляду на ступінь повноти їх та ори ­ гінальності-!. Прогалини їх доповнювались з инших, сторонніх дже ­ рел. Для нарису старої мітичної Литви, особливо не задовольняю- чися тут неповнотою складних зводів (хоч і використовує немов би усі списки, починаючи з сп. тішу К, найчастіше повніші списки Рач. ’ ) і g, найближче до g), Б поширює їх матеріял новими джерелами, . спільними з Хронікою Стрийковського. Крім того, сп. Б значно продовжує оповідання складних зводів, запозичуючи безпо ­ середньо з галицько – волинського літопису, очевидно, з Іпат- ського тексту. Переходячи потім до литовських подій, що оповіда ­ ються в старшій, короткій редакції західноруського літопису, сп. Б залишає на боці другу, складну редакцію, з огляду на скорочення нею матеріалу старшої редакції, і звертається безпосередньо до повніших і докладніших тут оповідань старших текстів, переважно списку С, а пропуски його заповнює вставками за списком типа У. Де-які прогалини обох представників короткої редакції сп. Б запов ­ нює новими матеріалами, докладно росповідаючи про князювання Оль ­ герда, що про його управління нічого не говорять старіші списки. С і У. При цьому нова редакція в сп. Б виявилася ще і в перестав ­ ленню подій — перенесенні багатьох фактів з доби Витовта до часів Ольгерда. Тут особливо яскраво виявилася ріжниця усіх трьох ре< дакцій західноруського літопису. Наближаючися в нарисі Литви й Західної Русі останньої чверті! XIV в. і першої половини XV в. 9 В іменнях героїв старої мітичної Литви сп. В збігається з сп. Рач., а не єп. є- ,88 . СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНО РУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. до короткої редакції, з запозиченням часто тексту типа С і У, сп. Б значно відріжняється від складної редакції, разом з тим також до ­ повнюючи і значно перероблюючи іі першу. Одначе, перероблюючи старшу редакцію, сп. Б не обійшовся без допомоги де-якнх списків складної редакції; він, правда, скористався переважно тими з них, що відходять від більш ранніх представників цієі редакції, списків К і Рум.; найближчим він є як раз до списків Рач. і ц Характерно, що вже ці останні вперше вживають той же принціп широкої ком ­ піляції попередніх списків і запозичення з сторонніх джерел, особ ­ ливо польських. Ця риса, що виділяє списки Рач. і £ з усіх по ­ передніх, є разом з тим спільною в них з сп. Б, що не тільки за ­ своює собі її, але й розвиває її до найвищого ступеня. Таким чином, рішуче компілятивне перетворення попередніх списків короткого й складного зводів нашого літопису та запози ­ чення матеріалу з польських хронік і південноруського літопису, а через те й найбільша повнота матеріалу, — ось характерні особли-. вости сп. Б. Вони то й утворюють з сп. Б третю, повну редакцію західноруських літописів, відмінну як од першої, короткої, характер ­ ної багатетво.м смоленських звісток і відсутністю мітичної історії стародавньої Литви, так і од другої, складної, що вже має початкѳво- мітичну історію Литви й скорочує смоленські звістки першої редакції. Встановивши взаємовідношення усіх списків західноруського літопису, шляхом порівняння їх між собою, ми знайшли три ріж- них редакцій цього літопису -коротку, складну й повну. Взаємовід ­ ношення цих останніх цікаве для вияснення двох важливих питань: 1) рро старшинство редакцій і 2) про їхню якість. Старшинство редакцій наіїлекше виявити порівнявши їхню лексику. При викладі тих самих подій усі три редакції далеко не завше користаються з тієї ж самої лексики: очевидно, пізніші редакції вважають де-які слова в свойому оригіналі занадто застарілими, а че ­ рез це замінюють їх сучасними їм словами й виразами. В складній редакції КРум. J ) зустрічаються слова, очевидно, пізнішого похо ­ дження, яких ще не було в редакції С У.> Поновлюється в ній також і морфологія. Наведемо приклад: 1) СУ. на мироу много зла со ­ творити хрстАнемь не . ч-лвѣ- ческы и ни хр-тАнскыи моучи- КРум. и зехавшисА мног ли ­ хого ! ) хрстьАномъ оучинили. нѣ но хрестыанскии а ни по ч-лвче- II. Рум., Рач. Елика. *3 Назвемо складну редакцію скорочено КРум., по головних списках, а ко ­ ротку СУ і повну Б. ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 89 ша 2 ) хрстднь 2 ). иже ни в по ­ ганих ратех то не слышах та- ковых моукь моучаще хр-стАнь. сбирахоу и запирахоу во изьбах и зажигахоу. а дроугии велики храмы, очепы 4 5 ) подимахоу и плѣнниковъ под стены кладахоу главами и зажигахоу а иныіа жены и дѣти, на коле тыкахоу. а иных моукь над хр-стАнм. их же скаредно 3 ) не писахомь (С, — 96, л. Б. 55, У, л. 15). 4 ) Рум., Рач., g слід, слів нема. 5 ) g. Чепми, Рум. Рач. ланцуги. 6 ) II. не могучи. Рач. не могли. Очевидно, мова другої редакції значно пізніша, ніж першої як по всьому складу, так і по формах. „ Ланцуги “ — пізніше слово, що замі ­ нило собою старіше „іи чепы”. Новина також почувається в сло ­ вах: „воинахъ” (замінило собою старовинне „ратех”), „лихо” зам. „зло”, „жгли” зам. „зажигали”, „женокъ” ‘і „дѣтокъ” зам. „жены” і „дѣти”, „учинили” зам. „сотворили” 6 ) і инш. Отже можна гадати, що прототип західноруського літопису не мав цих пізніших слів і форм їх, і’старше читання цього уривку являє тут саме перша редакція С У. Ще приклади: скии мочили люди 4 ). а ни мѣ- жи поганских воина х таких моук нѣ было..мѴчилй люди немлство. имаючи ,и запираючи оув ызбах. и зажигали, избы з людми. а иншие люди под стеноу головами клали. ланцу вѣликими под- пимаючи хоромы и з заду люди жгли, а иныя жонок и моужи- ков и дѵ>ток малых на коле ты ­ кали а иных моук нѣ мочи 6 ) выписати (К, л. 78, Рум., 62, Рач., 254, Є, 487). 2 ) У. нема. 3 ) У. грозы ради… 2) СУ. Тогды в Подолскои зем ­ ли. не быль -ни Юдинъ город, ни деревомъ роубленого *). а ни каменемъ боудованого ’ ). и КРум. (варіанты) нѣ было еще пи шдног юрода моурованаг. а ни дерев амоі . !) У. роубненыи.. боудованыи. 4 ) Пор. С, л. 102: „чепьми золотыми”, і К, л. 81: „ланцухи золотый”; С, (л. 80 — 81) „мятежъ” — К, (л. 89 — 90) замятня. 5 ) Що до К, то ряснота не тільки пізніх слів — „платье” зам. „порты”, „дочка” зам. „дщерь”, а особливо й полонізмів, вказує на пізніше походження її. Див. Кар- ського „О языкѣ т. н. литовскихъ лѣтописей” — Варш. Унив. И»в., No 11, 1894 р., і окр відбиткою, 3, 8 стор. ,90 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. тогды тые кн-жАта КорАтовичи пришли 2 ) в Подолскоую землю 3 ) ® татаръ и боскакомь выхода не почали давати и на первое нашли собѣ твержю. на рецѣ на Смотрити 4 5 ) (С, 103, У, 42, Б, 35). 2 ) У. пришед. 3 ) У. Приб. и вошли оу приАзнь ч со атаманы почали боронити Подольскую землю.. 4 ) На Смотричи. Такі слова, як „дань” зам. „выхода”, „твержица” зам. „твержя”, а, може бути, її речення „деревянный “ зам. „деревомъ. рубленный”, „мурованный” зам. „наменемъ будованный”, також новіші, і про ­ тотип західноруського літопису найскоріше мав не їх, а старіші. Опу ­ щене в сп. С, але ж заповнене в У речення „и вошли оу приАвнь со атаманы почали боронити Подольскую землю”, як те, що е в инших списках, очевидно, було в прототипі, через те вважаємо за краще читання даного місця по У, а не по С. 5 ) У і В. моча. 6 ) Ще приклад: 5) СУ — „а нагово ­ рилъ мвстичи Вилинскии, Ганюлеву чадь “ . (С помилка — »местити “ ,л. 102, У, 4). .. и вошли оу пріязнь со атама ­ ны почали боронити Подольскую землю… и дани… твержиц^. .. (К, об. 82, Рум., 73, Рач., 460, об. 495). с 3) СУ. и Б-жимь повелиниємь паде на землю лшчь 6 ) велика. (Пор. Б, л. об. 91). 4) СУ. бо Ар… посекоша (л. 56, У, л. 35). КРум. а в тот час вѣликая мо­ крость дожчѴ падет на землю (К, 88 об., Рум., 87, Рач. „w дождчу”, л. 270, g, 509). КРум. постинати (л. 84 об.) 6 ). Рум., Рач. »и намовилъ пановъ Вилен ­ скихъ. Таким чином, як лексика, так і форми мови в цих двох редак ­ ціях ріжні. Текст СУ по старовині своїй значно простіший, з по ­ слідовно проведеними слов ’ янізмами,’особливо в дієслівній морфології. А текст редакції КРум. має більш живу, розговірну мову, часто з пізнішими словами. Коли в ньому иноді й заховується слов ’ янсь-і ка морфологія, то, як видно з контексту, скоріше як запізнона тра ­ диція, в помітній суперечці загальному характеру мови цих пізні ­ ших текстів і навіть иноді в неслов ’ янських словах (наприклад, „постинаша” замісць „посекоша”). Цим то як раз порушується су ­ цільність та одноманітна витриманість мови. ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 91 З огляду на загальну тенденцію складної редакції скорочувати де-які місця старших зводів, зіпсовано в них иноді поетичні ознаки старого літопису. Наприклад, „Похвалу Витовту” в КРум. зовсім обезбарвлено через таке скорочення: діловий характер у перетворенні редакції привів до опущення низки художніх у СУ порівнянь, які попереджали переказ про заслуги Витовта, що зберігся в К. Рум. Зазначимо далі- характерну для питання про старшинство ре ­ дакцій-суб ’ єктивність старих текстів СУ, в одміну від більш об ’ єк ­ тивних текстів КРум.: в перших маємо авторські замітки, пропу ­ щені в КРум., наприклад: 1) СУ — азъ же того не свѣмь зан- же бѣх тогды млад но непе и г л ють (У мовятъ 1 ); 2) ча ­ стенько в СУ: мы ж на предниє возвратимсь (У, л. 24; С — над пререченое; л. 104 об.) 2 3 3 ). Все це ; без сумніву, свід ­ чить, що тексти СУ належать старішій редакції. Ці особли ­ вости ми можемо віднести до протографу західноруського літопису. 2) СУ. А наговорилъ, мевтичи (С мостить великих) Вилевьскии. Гаиюлевоу чадь (л. 91, У, об. 4). 3) СУ. И было то побоище в Соуздали оу святого Спаса, оу манастыри… Ч. Більша точність СУ там, де текст попсовано в списках КРум., також свідчить на користь старшинства, як більшого наближення до протографа,- саме першої, а не другої складної редакції. Для ілюстрації порівняємо де-які з подібних місць: 1) СУ. Некто панъ был Ост- родвки коунторъ звали его Гоу- стыномь. Рум., Рач. * ) Нѣкто паки былъ лиѳлянскии кунтарь звали его Автуштыномъ. 9 Рум., 51 об., Рач., стр. 248. Рум. изъ намовы пановъ ви леи ” скихъ (л. 55). Рум. 2 ) были на Суздаля, у святаго монастыря (л. 92). 9 К. оборвалося. Найпевніший текст у цих уривках маемо в редакції СУ, а найбільше в сп. У (в другому прикладі), найточнішому. Складні зводи, особливо Рум., псують текст, від чого иноді не вберігся навіть короткий звід у сп. С. Усі вони, як би ми й не знали їхніх дат, на підставі цього порівняння повинні бути визнані пізнішими,, ніж сп. У, що є найближчим до протографа. 9 С, л. 101, У, л. ЗО; пор. КРум., л. 70 об-, Рач., 259. Сп. Б=СУ. 9 Б=СУ. Пор. сп. К, л. 81. ,92 ‘ СПИСКИ- І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. Таким чином. СУ,, без сумніву, це найстаріша, дійсно, хроно ­ логічно – перша редакція; КРум це молодша, пізніша редакція. Збіраючи до купи всі докази цього, ми їх можемо коротко форму- лувати так: 1) зміна лексики, а саме заміна старих слів старшої редакції пізнішими, сучасними другій редакції, 2) перетворення старих виразів на новий манір, 3) обезбарвлений виклад другої редакції, що позбавив текст першої поетичних прикрас, 4) об ’ єктивність тексту КРум, що повикидав авторські суб ’ єктивні замітки СУ, 5) на ­ решті, просте псування в КРум старого тексту, більш справного в СУ. Остання з зазначених рис, окрім уяспевня питання про стар ­ шинство редакцій, свідчить також і,про ріжпицю в якості (качествг) їх. Більша точність тексту це, безумовно, найкращий показник вищої вартості! його, як і тієї редакції, до якої він належить. А в літо ­ пису як і в усякій історичній праці, особливо цінна точність у хронології та йменнях. В цьоїіу відношенні обидві редакції вияв ­ ляють свою цінність зовсім не однакової міри: особливо несправним є другий представник складної редакції, сп. Рум., з його великою силою помилок, неточних і попсованих місць. Наприклад, повідом ­ ляючи про Жигимонта, сп. Рум. зазначає, що він „сталъ подъ Мсти- славлемъ мѣсяца сентября въ 16 день, и стоялъ 4 недѣли” ! ); сп. К точніше: „мѣсяца октября 26 день”… „3 педѣл “ , але найточніше СУ: „мѣсяца октября 26 день, на память святого мученика Димигприя въ среду “ . Сама докладність СУ свідчить 1) про найбільшу точність та угрунтоваіііеть викладу хронології цього тексту в першій редак ­ ції, 2) про поступове псування тексту в редакції пізнішій: спершу небагато в сп. К, потім все більш у списках Рум., Рач. і g, по мірі ухиляння їх взагалі від протографу, з боку як хронології, так і точности тексту. Також неточні й инші повідомлення КРум., на ­ приклад, про ціну чверти жита в голодний рік і 6947 у Смоленську: 1) СУ. по две копе грошей. 2) СУ. а на день шло іѵброка по ’ ш бочек меду, а яловиць тристаж, а барановь и вепровъ по три ­ стаж (У, л. 50). КРум. по три копы грошей (л. 89). КРум. … по пяти сотъ бочекъ меду, да по пяти ­ сотъ яловицъ, да по пятисотъ баранов, по пятисотъ вепревъ (л. 81). 3) Дасть ему король п о л с к и й на по м о щ ь S’. ООО копей- н и к о в, а СУК-і-осьмсотъ. Тут очевидна тенденція до збільшування цифр у КРум., особ ­ ливо в Рум. (л. 87) і в тих списках, що вийшли від списка типу Рум. Ц Л. 86 об., те ж і в сп. Рач., стор. 270, і g, л. 509; Ар., 87 об., Рум., л. 87 об. ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 93 Особливо неточна редакція КРум. у повідомленні про призна ­ чення литовським мітрополітом „Григорія з Болгарское земли” ’ ), — по УК „Цамивлака”, — порівнюючи з першою редакцією, де в сп. У перелічено ймення запрошених Витовтом епіскопів: Феодосія полоць ­ кого, Ісаака чернигівського, Діонисія луцького, Харитона володи- мирського, рвфима турівського. Зазначено також і день події — „ноября £Ї “ . ‘ Найбільша тут точність і докладність сп. У наближає через нього першу редакцію СУ до протографа, примушуючи віддати їй перевагу і в инших місцях, наприклад, у повідомленні про кількість часу князювання Свидригайла: СУ — „два годы бѣзъ дву мѣсяцей” (те ж і в сп. К) = Рум. „два годы и мѣсяцъ” “ ). Коли додати до цього відсутність хронології в низці звісток сп. К (л. 90),- зазначенні у сп. С (л. 82, 84 об.) роками 6951 — 6953, то стане очевидною ненадійність, що до хронології^, вза ­ галі цифр і йменнів, другої редакції. Це справедливо відносно не тільки особливо несправного в цьому відношенні сп. Рум., а також частенько і сп. К, значить обох кращих представників складної ре ­ дакції. А з списків першої редакції найкращий текст має найчастіше сп. У. Одначе, вартість текстів редакції не вичерпується питанням про точність їх хронологічну, взагалі цифрову та в іменнях. Важ ­ ливе значіння має також ще докладність їх що до ясности тек ­ ста, конкретної виразності! й продуманости викладу. В цьому відно ­ шенні цікаві такі паралелі: 1) СУ. — и не оуправляше (sc. Свидрпгайло) земли, Литва ж посадиша…. КРум. Литва посадила на ве ­ ликомъ княженьи Литовскомъ в кн. Жикгимонта… СУ з ’ ясовує причину зміни правителя, чого немає в КРум (л. 84) 2) СУ. а и за то Богъ не по ­ вабе князю Швинтригагілоу , што сожъже митрополита Герасима. и поможе Богъ… (л. 74 об., У, л. 65). КРум… її поможет Богъ… Жикгимонту (л. 87 об.), Б (92) і) Л., 80. \ г ) Пор. і Рум. — „осмъ тысячи копъ” (двічи на л. 75 об.) і СУК — „20 “ , а в ин- шому місці СУ — „сорокъ”, М, а в сп. К — знову: „20″. ,94 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 2-га редакція не приводить ні цеї, пі жадної иншої причини по- ражки Овидригайла. 3) КРум. и посадитъ его (sc. Юрья Скиргайло) на великомъ княженіи Смоленскомъ (л. 64 об). СУБ. пояснюється це: занеж быст за кн-земь ІОрьемь діци старшеє сестры Скиргаиловы. Ці три приклади являють нам зразки мотивованих повідомлень у старшій редакції, в обох головних списках її С і У, однаково точно, в одміну від немотивованих повідомлень про голі факти в молодшій редакції. З огляду па загальну тенденцію останньої ско ­ рочувати свій оригінал, можливою є гадка про подібне скорочення й тут: воно відбилося на докладності викладу, а також усунуло прагматизм історичного оповідання. Таким чином, перша,.старіша редакція СУ значно більшої вар ­ тості!, ніж пізніша КРум, в двох відношеннях: 1) точністю йменнів і хронології, взагалі цифр, і 2) докладністю й прагматичністю в викладі подій. Що до третьої, повної редакції Б, то вона, що до старшинства й вартості!, займає двояке становище. По першому питанню вона є ніби па межі, по середині між першою та другою редакціями. У всіх наведених вище з даного приводу прикладах, коли тільки вони мають відповідні місця в тексті Б, останній найчастіш тексту ­ ально близький до першої, а не другої редакції. Та ж сама в сп. Б, що й у СУ, лексика, наприклад: „выходъ”, а не „дань”, „моча”, а не „мокрость”, „очепы”, а не „ланцугп”; також подібні до СУ в сп. Б старі форми дієслів, як „зажигали”, а не „жгли”, але вже часто й з новою морфологією, замісць старої („зажигаху”); ті ж, що і в СУ, старовинні вирази в сп. Б: „каменемъ будованого”, „дере ­ вом роубленого”, а не „мурованого” і „деревяного”, як в КРум.; нарешті, в сп. Б та сама, що й в СУ, суб ’ єктивність викладу в авторських замітках. Все зазначене звязує сп. Б з старою редак ­ цією. Це могло-б свідчити про таке ж старшинство тексту Б (зна ­ чить, третьої редакції), як і СУ, коли-б не велика сила попсованого в Б тексту, що переконує в тому, що Б є значно віддалений від свого прототипу, протографа усіх трьох редакцій ( нашого літопису. Приведемо для ілюстрації останнього твердження з багатьох попсо ­ ваних місць текста Б лише де-кільки прикладів: 1) Б. у кпіай weliki &е, sam ne poyde protyw Swidrygayla… (л. 92). СУ. самь кн-зь велики Жиги- монтъ не поидѳ на Швитригаи- ла, и дастъ король и сотъ ко- ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 95 неи ] ) помочи кн – зю великому Жигимонтоу * } (С, об. 74, У, л. 64 об.). 9 У — „копей”; К (л. об. 88) — „къпейников”; Рум. (л. 87 об.) — „8.000 (sic!) копейниковъ”. Рач. (стор. 270) — „Юсмъ тисечеи людей конъных”… g (л. 510)=Рач. 2 ) Цих 3, а в Рач. і g 4 слів нема в 2-ій родакці. Незрозуміле тут іе на місці „Жигимонтъ” решти списків являє, мабуть, попсування в Б тексту прототипу, ближчого тут і до першої, й до другої редакції. Опущена подробиця СУ вказує на відхилення Б від прототипа далеко більше, ніж у другій редакції, що має цю подробицю, але поступово скорочує і псує її, як здається, через те, що чим далі, тим більш відступає від найстарішої редак ­ ції. Ілюструємо це: І редакція. 2 СУ. самь кн-зь великії Жиги- монть не поиде на Швитригаила и дасть король й вотъ коней (У копей) помочи кн-зю великому Жигимонту . К. а кн-зь вѣ- ЛИКЫИ Ж.ИКГИ- монт не пошол на Щвитригайла сам дастъ ем^ корол Польский темъ сот къпеи- ников помочи… II редакція. Рум. Князь ве ­ ликим ЖіІКГП- монтъ не пошол самъ на Швин- трыгайла, дастъ ему король пол ­ ений на помощь 8000 копейни ­ ковъ; (=Ар. 87 об.). Рач. Е. А кн-зь великий Жыкги- мопт послал на ­ противъ пх сына своег кн – за Михаила , и со всими силами 2 ) своими Литов ­ скими и з Л ахп 3 ). бо король Поль ­ ский послал ему на помоч ѵзсмъ тысечеи людей конъных. 9 g. противу. 2 ) С нема. 3 ) g. вст. иж. Ще приклад: „черный люди” обох перших редакцій в сп. Б зіпсовано в „hornyi ludyie”. І цей приклад стверджує попередні висновки про псування Б разом з найбільшими одмінами його від С У, які зміняють прото ­ тип спочатку в К, потім все більше в инших списках, комбінуючи матеріал С У. З „коней” в С і „копей” в У вийшло в К „копей ­ никовъ”, од сп. К. перейшло в Рум., але з помпуванням цифри 800 С У К — в 8000, як і в Ар., далі в Рач. і g теж 8000, з Рум. і Ар., ,96 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. але з новою зміною, — замісив „копейниковъ” — „людей конъныхъ”, і, нарешті, сп. Б випускає все це, можливо, для того, аби усунути суперечності!. В другому прикладі двічі „Ііогпуі ludyie” з поперед ­ нього тексту „чорныи люди” — псування з недогляду, а також „prysiahali” з попереднього: „целовали не одступати” в списках СУ, через контамінацію в списках К і II старого тексту „святость цѣ ­ ловали” з сучасним йому „присягнули”, далі через частіше, сучасне їм, в решті списків — „присягнули”. Зазначимо ще низку попсованих місць в сп. Б: ne dochotia Trokow (л. 90) замісць „не доходя”, „городна” (л. 59) зам. „го ­ родка” (С й инш.), Plaksiwa — (59) зам. „Плаксича”, storonnym (59) зам. „сторонамъ”, ро smerty krowi (24) зам. „помстити крови”, dorosloho (24) зам. „дорогого”, nadobnoho (24) зам. „подобного”, w noczy osiab (34) зам. „въ ноги озябъ”, у soymutsia па Welli dwe mili (48) зам. „и съиматсА на Велыі вышши Вовна к мили” (Ак, 175 об.), sazimali зам. „зажигали” і т. и. Усі ці приклади псування в сп. Б попередніх текстів, по кіль ­ кості своїй менші хіба лише од сп. Рум., поруч з більшим набли ­ женням сп. Б, в де-яких місцях, до списків С і У, ніж списків другої редакції, мають для нас велике значіння. Вони свідчать, що третя редакція, виходячи переважно з першої й через * неї наближа; ючися до прототипу, мала, одначе, игіоді й нового посередника, а. саме другу, складну редакцію. Ця остання значно віддаляла текст Б від протографа усіх наших списків литовського літопису. Таким чином, паралелі з усіх трьох редакцій західноруських літописів, у спільних для них загальних місцях текстів їх, приму ­ шують нас до таких висновків. 1. Перша редакція СУ є значно старшою, ніж останні дві, як своєю мовою, такі її строєм, а також суб ’ єктивністю викладу. 2. Перша редакція СУ $ значно кращою, ніж останні дві, і а) змістом, в розумінні ясности в освітленні подій, зрозумілості! та докладцрсти оповідань, точности (до дрібниць і деталів) у 1 хроно ­ логії, цифрах і йменнях, б) також і викладом, найбільш у ній образно-поетичним, нарешті в) мовою, найбільш цільною і однородною, видержаною в певному, слов ’ яно-руському стилі своєї доби. 3. Дві другі редакції значно пізніші від першої і ближчі одна до другої і мовою і строєм мови, а також і об ’ єктивністю викладу; вони мають значно гірший текст, попсований, иноді до зміни навіть, змісту. 4. Обидві вони скорочують етаргау редакцію, не завше вдало: в них є пропуски важливих для розуміння оповідання дрібниць, є по- ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 97 рушення хронології, зміна цифр і йменнів, є також і поплутаний виклад. 5. Обидві редакції більш прозаїчні: порівнюючи з першою, вони багато згубили поетичних прикрас, знищених переважно діловим характером викладу, сухим перелічуванням фактів, навіть у „По ­ хвалі Витовту”, приміткою слов ’ янських слів з частими полонізмами. Усі ці, спільні для 2-ї та 3-ї редакцій, характерні риси, відхи ­ ляючи їх далі, ніж перша, од прототипу, наближають їх, що до часу утворення, до часів збільшеного в Литві польського впливу. А перша редакція склалася, очевидно, в добу панування в Литві руського впливу і, можливо, з руських джерел. Висновок, що до прототипу західноруського літопису, напрошується сам собою: його утворено було в часи переважного руського впливу на литовську культуру. Більш певні міркування про це можливі лише після того, як вияснити час утворення усіх трьох редакцій нашого літопису. Таким чином ми переходимо до питання про дати редакцій. Дати редакцій можливо встановити найперше на підставі дату ­ вання старших текстів, представників кожної з них. Найкращий список першої редакції, найстарший з текстів короткого зводу, У’ уривається 1446 роком. Значить, перша редакція складена не пізніше, як 1446 р., бо в текст У не ввійшло ні одної звістки після цього року. З другого боку, вона не могла бути утворена і значно раніш од цього часу; у звістці про смерть Скиргайла 1394 р. зазначається дитячий вік автора зводу в отаких словах: „азьж того не свемь занеж бехь тогды млад, но неции мовить — иж бы тот Ѳома даль князю Скиргаилоу. зелиє ютравное пити” (л. ЗО). Коли цей автор 1394 р. був „младъ”, значить, мав не більш, як 10 — 15 років, а літо ­ писною працею, можливо, займався вже, як частіш бувало, під ста ­ рість, приблизно коло 50 років, — то такий вік його падав би як раз на 40 р.р. XV в. г ) Це стверджується також порівнянням сп. У з иншими списками, а саме: сп. Н написано також, як і сп. У, в XV ст.; одначе сп. Н, маючи проти сп. У вставки і пропуски, не був, очевидно, ні оригіналом для У, ні списком з нього, а лише, можливо, при спільній тотожності їх вийшов разом з ним з одного прототипу. Таким спільним джерелом для двох списків XV в., в тому числі одного з них, У, писаного коло 1446 р.,міг бути, оче ­ видно, текст того ж XV в., складений незадовго перед 1446 р., бо обидва списки не встигли далі розійтись між собою й далі відетупити 1) Пор. Тіхомірова Ж. М. Н. Пр. 1901 р., No 3, стор. 25. З ахіднорус . літописи . 7 ,98 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. ‘ ~ ■ – •. ‘■ * від прототипу. Ця наша гадка може бути тим більш певного, колиі ми пригадаємо досить рухливу еволюцію західноруського літопису,;; наприклад, у ріжноманітних списках другої редакції, що так різко- мінялися протягом лише одного століття. Порівняння далі списків У і Н з сп. О ще раз стверджує те ж саме. Си. С написано 1519 р. Давши оглав свойому рукописові, що складається не тільки з літопису, а також і з Патерика і перекладу статута Вислицького, очевидно, на; підставі першої складової частини — „Лѣтописецъ”, механічний пере ­ писувач збірки С тим дає нам зрозуміти, що й оригінал його мав уже цю назву, яка не відповідала складові збірника. Коли таким оригіналом’ для копіїста 1519 р. міг бути збірник початку XVI в., або, мож-: ливо, ще кінця XV в., то більш вдалим, що до відповідної складу збірки на»ви її, прототипом С міг бути текст більш ранній, можливо коло першої половини XV в. Досить близькі текстуально між собою три списки СУН, генетично незалежні один від другого, могли вийти з спільного протографу; від нього, очевидно, вони не відділяються значною перервою часу. Коли сп. У є 1446 р., чи коло цього часу, то протографом його, як і двох инших списків, С і Н, близьких до нього часом походження й тотожніх змістом і викладом, міг бути .текст, що був дуже близьким по свойому походженню до того ж самого 1446 р. Таким чином, на підставі зазначеного можна приймати, що перша, коротка редакція західноруського літопису була складена вже в 40-х р.р. XV в., коли не раніше. Встановлюючи дату другої, складної редакції наших літопи ­ сів, треба грунтуватися на підставі дат найбільш ранніх її спи- еків К і Рач. Записи сп. Рач. не йдуть далі 1547 р. Усі найпізніші в вп. Рач. записи, починаючи з звістки про появлення сарани 1534 р. (Стрийковський відносить цю звістку до 1542 р.; пор. його Хрон., II, : стор. 400), занотовані сучасником цих подій і в Литві * ), а саме одним автором, що виявив тут монархічні симпатії та був прихиль ­ ником королів Олександра й Сигизмунда І. Крім того, в сп. Рач. появляється сила полонізмів, наприклад: „ланцуги” замісць „очепы”, „розмаитыми” зам. „различными”, „подлогъ” зам. „по”, „заховати” зам. „сохранять”, „присягнули” зам. „приводити къ присязѣ” й т. и. Ці полонізми свідчать про початок ополячування західнорусь ­ кого літопису, а також про суцільність редакції па всьому протязі сп.. Рач., від початку і кінчаючи останніми звістками про придворні по ­ дії за часів Сигизмунда І, аж до 1547 р. Очевидно, 1547 р. це тер ­ мін, до якого ледві чи можливо було скласти другу редакцію. Цю гадку стверджує також порівняння сп. Рач. з сп. К. Значна кіль- J ) Див. Тіхомірова Ж. М. Н. Пр. 1901, No 3, стор. 25. ,СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. 99 кість полонізмів у сп. К, що раніш, ніж инші списки, піддався поль ­ ському впливу, поруч з ще більшою полонізацією в сп. Рач., дає під ­ ставу гадати про досить велику перерву між датами першої та дру ­ гої редакцій. Польський вплив у них встиг виявитися не тільки в масі слів та виразів, а також і в яскраво виявлених симпатіях до Ягайла. Наприклад, сказавши, згідно з-списками СУ, про замирення Витовта з Ягайлом, списки К і Рач. додають далі, в одміну від СУ: а князь вѣліікий Витовтъ покору св о ю о у ч и н и л ъ пе ­ редъ старшимъ братомъ своимъ, княземъ в ѣли ким ъ Якгайломъ (К, л. 77 об., Рач., стор. 253, також і g, л. 485 об.; пор. С, л. 94 об., У, л. 12). Складач другої редакції писав свій текст значно пізніш од редактора СУ, як це видно ще й з того, що він вже викинув суб ’ єктивні замітки, слушні в устах автора половини X t V в. і невідповідні для редактора XVI в. 1 ) Критицізм значно.піз ­ нішої доби виявився також і в пропуску релігійного мотивування історичних ‘подій, більш зрозумілого в устах старовинного автора. В другій редакції пропущено замітку СУ: за то Богъ не пособи Ш в и т р и г а й л у, ш т о с о ж ж е митрополита Герасима; пропу ­ щено також вираз — -м ы ж на п р е д н и є в о з в р а т и м ь с ь (С, л. 101 об., У, л. 24), що також свідчить про значно пізніше походження другої редакції. Ще яснішим стає питання при вивченні сп. Рум. Записи Рум. йдуть не далі 1567 р., і більшість їх утворено в Вільні, що видно з документальних повідомлень про події в Вільні. * 2 ) З цього правильний висновок, підкреслений вже Вахевичем: протограф сп. Рум. виник у Вільні в 60-ті р.р. XVI в. 3 ). 9 Ще Сп. В або „Лѣтопись Авраамки”, текст к. XV в. (1495 р.), має авторську приписку: „азь же того не вѣм, занеж бѣх тогда младъ, но йѣции глаголят” (л. 450 об.). 2 ) Див. Вахевич, Зап. Имп. Одѳс. Общ. ист. и древн., 1902, т. 24, стор. 221. 3 ) Ibidem, стор. 222. 9 Почав Стрийковський писати свою хроніку ще до 1578 р. у кн. Олельковича, де встиг написати лише aliquam partem (Kronika, XI). Закінчивши працю у єп. Гед- ройця після 1578 р., він їде 1580 р. в Прусію для видання своєї хроніки. Див. А. Вольдемар, Національная борьба…, в „Изв. Отд. рус. яз. и слов…,* СПВ. 1910 р„ стор. 188. Коли порівняти ці висновки про сп. Рум. і про сп. Рач., ми можемо гадати про появлення другої редакції між 1548 і ,1567 р.р. До цього додамо ще одно міркування: Стрийковський (рад. 1547, помер в кінці 1580-х р.р.) запозичив коло к. 70 р.р. XVI в. 4 ) литовські звістки для своєї хроніки з повного зводу наших літопи ­ сів типа В, а цей останній користався вже зі списків складної ре ­ дакції, очевидно, не пізніше, як в 60-ті р.р. XVI в. Коли ці гадки наші справедливі, то другу редакцію складено до 60-х р.р. XVI в., ,100 СПИСКИ І РЕДАКЦІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ЛІТОПИСУ. пе пізніше від 1550-х р.р. Значить, друга редакція з ’ явилася приблизно на сто років пізніш од першої, а третя могла бути складена в 60-ті р.р. XVI в., більш як на сто років пізніш од першої, і майже безпосередньо за другою. Це як раз цілком оправдується як складом і змістом усіх трьох редакцій, їх викладом і мовою, так і джерелами їх, що надали русько- емоленський, переважно, характер першій, короткій редакції, з одного боку, а також польсько-литовський характер значно пізнішим редак ­ ціям, складнішій другій і найбільш повній третій, з другого боку. До вияснення самого складу усіх трьох редакцій ми й звертає ­ мося далі, починаючи з третього розділу нашої розвідки. Але раніш перелічимо висновки другого розділу, спершу відносно списків: 1) з 14 більш-менш повних списків західноруських літописів, на підставі характеристики їх, виявилося три головні групи їх; перша група складається з коротких списків С, У, Н, Ак, В і Д; другу групу утворю ­ ють складні списки — Рум., К, Тіх, Ар., П, Рач. і Q; сп. Б стоїть окремо; 2) перша група поділяється на дві підгрупи — СНАк і УВД; СНАк ближча до протографа наших літописів, а УВД, навпаки, на ­ ближається до складних зводів; 3) група складних списків значно відріжняється від коротких зводів, не тільки додаючи на початку тексту цілком новий матеріял про стару Литву, але й наново редагуючи текст коротких, списків; 4) сп. Б, беручи матеріял і з коротких, і з складних списків, инакше викладає його, на підвтаві нових матеріялів, особливо польських. Висновки відносно редакцій: 5) таким чином, у 14 списках маємо три окремі редакції литовських літописів: а) коротка або старша редакція, характерна багатством смоленських звісток і відсутністю історії старої Литви; б) складна або друга редакція, характерна при ­ сутністю в її складі історії старої Литви і скороченням смоленських звісток;, в) повна або третя редакція, характерна найповнішим при ­ тягненням матеріялу з обсягу історії як старої Литви, так і пізні ­ ших часів, після Гедиміна; 6) першій з них належить старшинство: архаїзми лексики (як і строю мови), суб ’ єктивність викладу заміняються в пізніших ре ­ дакціях неологізмами; 7) старша редакція найкраща і своїм змістом, докладним в освіт ­ ленні подій, прагматичним у викладі, точним в іменнях, хронології, цифрах, і своїм образно-поетичним стилем, і своєю суцільною мовою; 8) друга й третя редакції значно дальші від протографа, иноді з попсованим текстом; 9) дати редакцій — першої 1440-ві р.р., другої 1550-ті р.р., третьої 1560-ті р.р. ,Розділ третій Склад і джерела західнору с ьких літописів. У попередньому другому розділі нашої розвідки, шляхом загаль ­ ного порівняння відомих нам списків литовського літопису, ми ви ­ яснили взаємовідношення їх, і це дало нам підставу поділити їх на певні групи або редакції. Порівняння цих останніх виявило їх взаємовідношення з боку старшинства Та якости їх, встановивши певну послідовність редакцій. Щоб ближче ознайомитись з літературною історією західно- руських літописів, необхідний філологічний аналіз самого складу їх; це дасть нам змогу виявити їх композицію, кине де-яке світло на джерела тих чи инших частин цих літописів. Вияснення цих джерел нашого літопису допоможе встановити місце його серед инших су ­ часних йому староруських літописів, звязки литовського літописання з сусідніми літописними школами. Разом з тим вияснення елементів своєї оригінальної творчости,з одного боку, а також і запозиченого матеріялу, особливо в формі тих літописних текстів, на які вперше спіралося литовське літописання, — з другого, таке вияснення еле ­ ментів свого й чужого (з чого власне й склався наш ’ літопис) при ­ веде нас по суті до встановлення генези цього літопису. Початок його або походження, по можливості в формі перших спроб литов ­ ського літописання, дальші кроки його (як це a priori можливо га ­ дати) в формі пізніших наростків, напластувань нових, пізніших текстів на попередні старіші, ріжні автори як перших податків, так і дальших продовжень літописного тексту, ріжний характер кожної частини, ріжниця між ними в ступені оригінальности й компілятив ­ носте, — усі ці питання виникають разом при аналізі складу наших літописів. Значить, широко поставлений аналіз складу літописів мав дати найповніший матеріял для того, що ми звемо літературною історією литовських літописів. Маючи на увазі в нашій розвідці простежити переважно як раз цю літературну історію західнорусь- ,102 СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. кого літописання, з огляду на це завдання слід широко поетавле- ному аналізу складу наших літописів одвести головне місце. Аналіз складу західноруських літописів ми будемо вести в по ­ рядку тих редакцій, що їх хронологічне взаємовідношення вияснено в попередньому розділі. В першу чергу ми займемося аналізом складу першої (старшої) редакції. З огляду на ближче відношення її до про ­ тографу наших літописів, як раз тут природно ставити питання про походження самого літопису. Литовський літопис, як такий; спі- рався на инші літописи, a priori можна думати — на сусідні старо ­ руські Чи загальноруські літописні тексти. Через те слід звернути увагу на ту загальноруську частину нашого літопису, на яку не звертали жадної уваги всі попередні дослідники західноруського лі ­ тописання. В цьому була важлива методологічна хиба ранішої нау ­ кової -літератури про наші пам ’ ятки. Беручи зазначене на увагу, ми маємо далі дати аналіз складу усіх трьох складових частин першої редакції наших літопи ­ сів: 1) загальноруської частини, 2) т. зв. літописної частини, що має оглав — „Избрание лѣтописанига, їзложено въкратце”, і 3) ли ­ товської хроніки під заголовком „Лѣтописецъ великих кїїзей литовъ- скнх”. Потім простежимо аналіз складу другої й окремо третьої ре ­ дакції західноруських літописів. Поруч ми виявлятимемо теж і дже ­ рела усіх зазначених частин наших пам ’ яток, не забуваючи й про инші з намічених вище питань. Таким чином, у першу чергу ми займемось аналізом складу і виявленням джерел тієї загальноруської частини літопису, що в де ­ яких найстарших текстах одної лише короткої редакції є тим по ­ чатком, ніби фундаментом, що на нього спірається дальший, власне литовський по змісту своїх записів текст. А. Аналіз загальноруської частини литовських літописів. 1. Список Супрасльський. Пам ’ ятки, подібні літописам, особливо т. зв. літописні зводи, а такими власне являються наші литовські літописи, завше мають одну спільну для них характерну рису, . а саме компілятивність. Коли такі пам ’ ятки охоплюють історичний матеріял декількох віків, то і їхня компілятивність, цілком природна річ, охоплює більшу частину звісток подібних літописних зводів. Західпоруські літописи більш-менш оригінальні лише в записах та звістках із кінця XIV в. і ХѴ-ХѴІ в.в. А в звістках із попередніх ,СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 103 часів вони скористалися з готових чужих літописних матеріялів. Правда, в пізніших текстах другої й третьої редакції вони зовсім одірвались від цього чужого компілятивного матеріалу,’ замінивши загальноруські звістки своїми матеріалами, хоч і придуманими ad hoc, але звязаними з рідною для них Литвою своїм походженням. Инша картина в складі першої редакції наших літописів. З огляду на те, що вивчення елементів її тексту, в звязку з питан ­ ням про джерела цих літописів, є найкорисніше для вияснення також і питання про походження їх, то ми займемось аналізом складу цього тексту, особливо детально як раз першої редакції. , З усіх списків першої короткої редакції литовських літописів найповнішими являються два — С і Н, особливо перший. З ними цілком збігається текст сп. Ак., але зовсім не має потрібного нам у першу чергу самого початку тексту. Через те аналіз як раз сп. С найкорисніший для встановлення звязку західноруських літописів з загальноруський літописанням. Список С складається з двох нерів ­ ноцінних своїм змістом частин: перша — значно більша розміром і майже вся цілком компілятивна, а друга — дуже невелика та майже цілком оригінальна. Пертій частині сп. С дано заголовок: „Избрание лѣтописанига їзло- жено въкратце”. Ще проф. Данилович давав коментарій до цього заго ­ ловку в тому розумінні, що він є текстуальною вказівкою на скорочен ­ ня в сп. С того рукопису, що був оригіналом цього списку 1 ). Прий ­ маючи цю догадку Даниловича, що фактично стверджується нами нижче, ми не можемо, проте, погодитися з його думкою, що це є скорочення самого писаря сп. С, Григорія Івановича. Ніяких даних на користь цього твердження Данилович не наводить. Гадка ця, мож ­ лива, правда, при умові, коли-б ’ Григорій Іванович був автором, а не переписувачем, виявляється менш справедливою, як з ’ ясо ­ вано, вже після Даниловича, той факт, що сп. С є лише одною з копій давнішого оригіналу литовського літопису. Инші списки ко ­ роткої редакції, складені незалежно від сп. С, також скорочують ма- теріяли своїх загальноруських джерел. На підставі цих даних 2 ) ми вважаємо більш справедливим твердження, що заголовок сп. С міг бути встановлений у попередніх текстах літопису, які не дійшли до нас. 9 Zatytuiowanie niniejsze pragn^lbym przypisac kopiiscie г. 1520 Grzegorzowi Iwanowiczowi, ktory majac pod гокд gadatliwe Latopisce, niniejszy skroconym chcial nazwac. Див. Dziennik Litewski, 1824, t. І, стор. 40, прим, 2. 9 На жаль, початкові листки всіх инших списків короткої редакції не зберег ­ лись; через те заголовку сп. О ми не можемо порівняти з заголовками инших списків.. ,104 СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. Таким чином, заголовок сп. С може восходити до протографа відомих нам списків короткої редакції західноруського літопису. Далі, увесь початок тексту сп. G, на листках 1 — 70 (пор. XVII т. „II. С. Р. Л. “ , стор. І — 60) це, загалом судячи, компіля ­ тивне скорочення якогось загальноруського літописного зводу. Це стверджується при найближчому аналізі тексту зазначеного початку сп. С. Самий аналіз наш для планомірности й виразности розбиваємо на окремі відділи, зазначаючи римськими літерами кожен з них, а дальший аналіз кожного відділу з ’ окрема зазначаємо по частинах його арабськими цифрами. І. Перші два з половиною листки сп. С (XVII т., стор. 1 — 2) являють з себе витяг із тексту типа т. зв. Софійського Времен ­ ника * ), як це видно з паралелі про кн. Володимира: С. В. стор. (87) 120 2 ). И при ­ шелъ изъ Кіева въ Смолепьскою землю, постави градъ въ свое имя Володимерь, и спомъ осыпа, и церковь святую Богородицю сборную древяну постави, и вси люди крестивъ Русьскыя и на ­ мѣстницы. С,\ стор. 1. потомь поиде въ Словенскоую землю, на реце на КлАзмѣ. постави город именемъ Владммеръ. во своє има ветшано горшд и постави, и зборноую ц|квъ стоую Бцю дрѣвдноую. и спомь шсыпа и стави ц~квъ. и к|ти люди и посади намѣсники. Оповідання про збудування кн. Андрієм Боголюбським церкви св. Богородиці це скорочення такої самої звістки в Софійському Вре ­ меннику під 1158 р. II. Другий, значно ширший відділ у сп. С, на листках 3 — 36 (XVII т., стор. З — 31), як це було вже зазначено акад. Шахматовим (XVII т., стор. З, прим. 1), являє з себе в сп. С, як і в сп. Н, скорочення Новгородського 4-го літопису (пор. II. С. Р. JL, т. IV, починаючи з 10 стор., за вид. 1915 р.); перша редакція останнього датується к. XIV в., а саме коло 1384 р ч а друга — поч. XV в., коло 1405 — 1418 р.р. 1. Спочатку, йдучи слідом за текстом типа Новгородського 4-го літопису, майже не ухиляючися від його букви, сп. С дуже несмі ­ ливо відступає від свого оригіналу, дозволяючи собі невеличкі про ­ пуски, наприклад: 9 Писано його коло 1423 р. Пор. Шахматова, Разысканія о древнѣйшихъ русскихъ лѣтописныхъ сводахъ. СПБ. 1908, стор. 380. ’ ) П. С. Р. Л., вид. „Иип. Археогр. Ком. “ , т. V, СПБ. 1851, стор. 120. ,СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 105 Новг. IV, стор. 10. ‘ Михаилъ царь изыде с вой своими брегомъ и моремъ на Болгары; Волгарѣ же, видѣвше, и не могоіпа стати протѣвоу емоу, и нросиша креститися, и покориіпася Грѣкомъ. Даръ же крести князя ихъ и боляры вся, и миръ сътвори с Болгары в 7 лѣто царства своего. С, стор. 3. Михаилъ іірь- изыде с вой сво ­ ими. брегомъ и моремъ на Бол ­ гары Болгары же видивши. иже не могоіна стати противоу емоу. и просисА креститисА. и иокори- лиса Грекомь. 2. Допускаючи спочатку лише незначні пропуски і скорочення, порівнюючи з Новгородським 4-м літописом, сп. С переважно про ­ пускає звістки чужоземні, і лише пізніше, збільшуючи подібні ско ­ рочення, дозволяє собі потроху пропускати також і руські звістки. Ці останні запозичуються все таки цілком текстуально з того ж таки оригіналу типа Новг. 4-го літопису, лише з дуже обережними скороченнями руських звісток. Наприклад: Новг. IV, стор. 11. ’ В лѣто 6370. Въсташа Криви – ци и Словени и Мѣря и Чюдь на Варягы; изъгнаша я за мо ­ ре, и не даша , имъ дани, нача ­ та сами себѣ владити и городы ставити; и не бѣ в нихъ прав ­ ды; и воста родъ на родъ; и бысть межи ими рать велия, оусобица, и въевати почата са ­ ми на себе. И рѣша сами къ себѣ:, „поищемъ собѣ князя, иже бы володилъ нами и радилъ ны и соудилъ въ правдоу”. С, стор. 3. В лѣт 6370 востапіа Кривича и Сдовдне и Мера и Чюдь на Вордги изгнаша и® за море, и не дата имъ дани, и начата сами владѣти, и грады ставити и не бѣ в ни® правды, и въста pwd на pwd и быс межи и® рать велика, и рѣтпа сами в собѣ, по ­ ищемъ кнза собѣ што владелъ нами, и соудилч> бы во правдоу. 3. Поруч з тим що раз сміливіше стають у сп. С, порівнюючи з Новг. 4-м літописом, скорочення і навіть пропуски значних розмі ­ ром закордонних звісток, наприклад, звістки 6374 (866) р. про при ­ хід до Царгороду Аскольда і Дира за часів ц. Михайла, на підставі візантійського джерела: „яко же пішется въ лѣтописании Грѣчести- имъ “ (IV т., стор. 12). Пропущено також звістки 6375 — 6 р.р. ,106 СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. про запарювання у Візантії Василія, про землетрус у Царгороді і т. и. (ibidem). Далі йде великий пропуск нецікавих для литовського лі ­ тописця перелічувань грецьких мітрополітів і архіепіскопів, що під ­ лягали царгородському патріархові (IV, 15), а разом з ними також і староруських єпіскопій (IV, 16). Пропущено також статті: 1) „О Мефоді и Константинѣ” (IV, 16 — 17), 2) „О преложеніи кнігъ отъ Греческаго языка въ Словеньский” (IV, 17 — 18), 3) зві ­ стки 6410 р. про боротьбу Візантії й угрів з Болгарією (IV, 18), 4) звістка 6419 (911) р. — „явися звѣзда велика на запади копей ­ нымъ образомъ”, 5) з звістки 6420 (912) р. увесь текст умови Олега з греками (IV, 20 — 24). Наскільки значно скорочено подро ­ биці прийому царем Леоном Олегових послів, видно з такої паралелі: H ob . IV, стор. 24. Царь же Леонъ послы Рускыа почести дары, златомъ и паво ­ локами, и фохфудьамі; и при ­ стави к німъ моужи своа показа ­ ти имъ красотоу церковную, по ­ латы златыа и в нихъ соущее богатьство, злато многое, и па ­ волоки, и каменіе драгое, еще же и чюдѣса Бога своего и страсти Господні, вѣнецъ, и гвоздіе, и хламиду багряноую, и мощи святыхъ: оучаще я ко вѣрѣ своей и покажючи имъ гістіную вѣру; тако отпоусті а во свою землю съ честью вели- коую. Послані же Олгомъ послы приидоша ко Олгови и повѣда- ша вся речи царю обою, како сътвориша миръ и оу ряда, по- ложиша. .. С,’ стор. 7. Црь Леіонъ. пострюи мѣра и оутверъди съписани^м. 0ЖЄ не- прстоупноу быти мѣроу іх. и ІЭпоусиш послы Роускыи и по ­ чтивъ иж. Пропущено також: 1) оповідання про волхва А полонія за ца ­ рювання Дементіяна (т. IV, стор. 25 — 26), 2) звістки 6423 р. про боротьбу ц. Семіона з печенігами, 3) 6428-9 р.р. про боротьбу його з Царгородом, а також про запарювання в Греції Романа, 4) 6442 р. — про боротьбу його з уграми (IV, 27), 5) 6449 р. про похід Русі ,СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 107 на Царгород (IV, 28 — 29), 6) 6460 — 53 р.р. про поражку ц. Се- міона горватами, про боротьбу греків з уграми, а також усі подро ­ биці Ігоревого походу 944 р. на Царгород. 4. Не обмежуючися, одначе, великими пропусками і значними скороченнями чужоземних звісток, сп. С поступово переносить той самий прийом все більшого зростання укорочувань оригіналу навіть на руський матеріал. Подібний прийом відбивається, при сти ­ слішому викладі, на його живості, яка природніша в оригіналі, але зникла в сп. С, який особливо скорочує, а иноді й викидає живі промови дієвих осіб. Ось де-кільки прикладів: ц) Новг. IV, 36-37. Въ сее же лѣто рекоша дроу- жина Игореви: „отроци Свѣн- телдъжи изъодѣле соуть ороу- жіемь и порты, а мы пази; поиди, княже, с нами в дань, да и ты добоудеши и мы”. И послоуша Игорь, и иде въ Дерева в дань, и примышля къ прьвои дани, и насиляше имъ и моужи его; и вземъ дань, по- иде въ градч, свои. Идущоу же емоу въспять, размысливъ, рече дружинѣ своей: „идете съ да ­ нію- домови, а язъ вращоуся опять”. И поусті дроужину свою в домы ихъ, а .самъ с ма ­ лою дроужиною възвратися, же- лаа болшаа имѣніа. Слышавъ же Древляне,-яко опять идеть, здоу- мавше с княземь своимъ Ма ­ лымъ: „аще въвадится вълкъ въ овци, но выноситъ все стадо, аще не оубьють его; тако и сей, аще не оубьемь его; то всихъ ны погоубить”. И послаша к нему, глаголюще: „почто идеши опять? поймалъ С, 7 — 8. По сиг же рекоша дроужина Игорева га ко Свинтель издобы л- са всего, а мы не тако ніГѣ поиди на ДревлАны. и взложи на низ; дань, и вземь дань поиде домовъ и отпоустивъ дроужиноу пакы поиде к нимь. и слышавши ДрѣвлАне. гако Игоръ И ІѴПАТЬ идеть к нил< и здоумавши ,СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 108 еси всю дань”. И не послуша Ихъ Игорь. И вышедши из гра ­ да Искоростѣня Древляне, и оубиша Игоря и дружиноу его, бѣ бо ихъ . мало. И погрѣбѣнъ бысть Игорь; и есть могыла его оу Коростѣня града в Дере- вехъ и до сего дні. и оубиша ИгорА и погребенъ быс оу КорстенА города во две- рехь. б) Статті Новг. 4-го літопису — Олжино княжение, Начало кня- женіа Святослава, О крещеніи Олжинѣ — скорочені в сп. С остільки рішучо, що з вісьмох сторінок (37 — 44) видання П. О. Р. Л. в т. IV у сп. С вийшло’ лише півсторінки того самого і по формату видан ­ ня в т. XVII (див. стор. 8). Цілком зрозуміло, що при такому стислому викладі в сп. С зникли як послідовність і повнота змісту, так і всі поетичні подробиці., живі промови, вдатні характеристики й инші особливості оригіналу. Самий характер скорочувань відзначається механічністю, особливо яскравою при урізуванні зазначених статтів. Так, наприклад, дві звістки Новг. 4-го літ. (стор. 41 — 44): 1)під 6455 р. про похід Ольги до Новгороду за даниною і 2) 6466 р. докладне і дуже жваве оповідання „О крещеніи Олжинѣ” викладаються в сп. С не тільки занадто сти ­ сло й сухо, але навіть мало зрозуміло. Ба що більше, дві події ріж ­ них часів, поділені між собою перервою на 11-ть років, стягнуто, до одного 6455 року. Ось ця звістка: s „В лѣт 6455 йде СѴлга ко Новоугородоу. и оустави по Мете и пого ­ сты и дани и юброкы и ловища, и возвратисА ко сноу сво^моу в Ки^въ. и по си® иде (Ѵлга во Грекы и крестисА ідаь самь крсти ю гако хоте ц|ь Июан понати ю . юна же рече аще оу вась оу крАщАне®. гако свои дщери поймати и посрамленъ быс ц|ь ю нега. и отпоущена быс в Ки@въ повчившиса . оу патригарха. кнзь же снь gra Отославъ возмоужавъ и быс храбрь велми. и приклони nod свою роукоу многи земли”. ‘ , Дякуючи подібній стислості, це оповідання стало більш діловим, історично-правдивим, але значно втратило з попередньої поетичної фантастики. 5. У дальшому тексті сп. С ще рішучіше вирізує з свого ори ­ гіналу лише обмежений матеріял, багато пропускаючи навіть русь ­ ких звісток, наприклад: 6472 р. красиве оповідання про хоробрість та легкість Святослава, що ходить, „яко пардусъ”, з його девізом: „хощю на вы игги” (т. IV, стор, 44 — 45); 6473 р. про побіду його ,- СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 109 над хозарами; 6474 р. — над вятичами; 6475 р. — над г болгарами; 6476 р. про напад печенігів (IV, 45 — 47); 6477 р. про смерть Ольги; 6479 р. про боротьбу Святослава з болгарами (IV, 48 — 52); 6480 р. про вбивство його; 6483 р. про ворожнечу Ярополка й Олега; 6490 р. про побіду кн. Володимира над вятичами; 6491 р. — над ятвягами; 6492 р. про запанування кн. Володимира над радимичами; 6493 р. про боротьбу його з болгарами; 6494 р. про ріжні пропо ­ зиції йому змінити віру (величезна стаття; пор. IV, стор. 60 — 78); 6495 р: про наради його в цій справі з боярами і про випробування віри Христової; 6498 р. про збудування ним церкви Богородиці; 6499 р. про боротьбу його з сусідніми народами; 6504 р. про збудування ним инших церков; 6505 р. про боротьбу з печенігами; 6508 – 9 про смерть Рогніди, Ізяслава; 6511 р. про смерть Всеслава; 6519 р. про смерть кн. Анни; 6522 р. про свари кн. Володимира з кн. Яро ­ славом; 6525 про збудування Ярославом церкви св. Софії та побіду його над печенігами; 6529 про поділ здобичі Ярославом своїм во ­ якам і вбивство ним Костянтина; 6530 про боротьбу Ярослава з Редедею; 6531 про похід Мстислава на Ярослава; 6532 теж про боротьбу їх; 6534 про замирення їх; 6535 про небесну появу; 6538 про походи Ярослава, смерть архієп. Іоакима і Болеслава Ве ­ ликого; 6539 — 40 про похід Ярослава й Мстислава на ляхів; 6544 про смерть кн. Мстислава, поставлення Ярославом Жиряти і похід на печенігів; 6546 про похід його на ятвягів; 6550 про похід Во ­ лодимира Ярославича „на Ямы”; 6552 про похід Ярослава в Литву, смерть Брячислава і закнязювання Всеслава; 6557 про пожежу церкви св. Софії: 6559 про поставлення Ярославом м. Іларіона і заснування Печорського манастиря; 6560 про смерть кн. Володимира Ярославича; 6563 про переміщення князів, суд над еп. Лукою; 6565 — 9 про смерть Ярослава Вячеславича і закнязювання Ігоря та смерть його; про повернення єп. Луки до Новгороду, повчення його до братії, про смерть його; про похід князів на торків; про напад половців; 6571 — 6580 цро смерть Судислава, появлення волхва в Новгороді; про похід Святослава на Ростислава й инш.; про боротьбу князів із Всеславом; про напад половців; про боротьбу Ізяслава з Всеславом; про, волхва в Київі; про перенесення мощей св. Бориса і Гліба (т. IV, 121 — 132). Усі ці звістки в сп. С пропущено зовсім, порівнюючи з Нов ­ городським 4-м літописом, в якому воші з ’ явилися з півдепнорусь- кого джерела, бо зовсім подібні до т. зв. середнього тексту Времен ­ ника Нестора. х ) 9 Пор. В. С. Іконнікова, Опытъ русск. исторіографіи, т. II, кн. 1, К. 1908, стор. 723. ,110 «ВЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 6. Після 6582 (1074) р. у сп. С знову величезний пропуск, що охоплює події аж 163 років, з 6582 по 6745 р.р., або з 1074 по 1237 р.р. Значить, литовський звід не цікавився подіями остан ­ нії чверти XI в., усього XII і першої третини XIII в.в. Иншими словами, після звістки про смерть Теодосія Печорського сп. С одразу переходить до оповідання про напад Батия. З огляду на ясну доцільність цього пропуска не станемо перелічувати окремих звісток, викинутих у сп. С. У такій композиції його можна добачати відгук джерел Софійського Временника 1423 р., бо з цих джерел початковий звід як раз уривався повістю про смерть прен. Теодо ­ сія Печорського 1 ). х ) Див. О О. Шахматова, Разысканія о древнѣйшихъ русскихъ лѣтописныхъ сводахъ, стор. 380. 2 ) Пор. Іконнікова, op. cit.> II, стор. 1185. 7. Далі в сп. С, порівнюючи з Новгородським 4-м літописом, знову викинуто цілу низку звісток XIII і XIV в.в., а саме: 6751, 6757 — 60, 6763 — 65, 6767— 71, 6773 — 87, 6789-90, 6792, 6794 — 6810, 6812, 6817, 6819 — 22, 6827 — 29, 6831-32, 6838 — 9, 6843 — 45 р.р. Вчитуючися в них, ми помітимо, що ці звістки пе ­ реважно новгородські, а почасти московські. Усі вони по характеру свого , змісту дрібні, маловажливі, цікавіші для новгородця чи московита. Отже, очевидно, вони здалися лише для останніх і, як не цікаві для національного літописання Литви, легенько були про ­ пущені редактором чи компілятором західноруського зводу. III. Третій, з огляду на ріжницю джерел, відділ тексту в сп. С починається з 1340-х років (6848 р). З 6848 р., по сп. С, чи з 6849 р., по Новгородському ІѴ-му і Воскресепському зводах (див. П. С. Р. Л., т. VII, СПБ. 1857 р., стор. 206), виклад у сп. О, різко відходячи від Новгородського 4-го літопису, стає ближчим до Воскресенського тексту, який, як відомо, без сумніву, залежить від літописних збірок Софійського типу, значить, типу Софійського Вре ­ менника 1423 р. * 2 ). Аби переконатися в текстуальній залежності сп. С від текста типу Воскресенського звода, наведемо паралельне порівняння; Воскр., 206. Мѣсяца марта въ 31 день, пре- ставися великій князь Иванъ Даниловичъ, въ чрънцѣхъ и во С, 31. Приставися кнзь велики Дани- ловичь в чернцех и во скыме марта 31 а положень быс на ,СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 111 схимѣ, и положенъ бысть въ церкви святаго и великаго Ар- хаггела Михаила на Москвѣ, аириля 1. И поидопіа вси князи Рустіи въ орду: князь Семенъ ч Ивановичъ съ братьею. Москве во ц|кви Михаила стго кнжие лѣт 12 того жь лѣта поиде во юрдоу. кнзь Семенъ Ивановичъ со брати^ю сво^ю. У Новгородському 4-му літопису наведене місце викладено инакпіе: „Преставися Іоанъ Данідбвичь марта 31, княживъ 18 лѣтъ, и положенъ бысть въ церкви святаго Михаила на Москвѣ. И. вла ­ дыка Вісилеи поби святую Софѣю свинъцомъ, и иконы исписа, и кивотъ оустрои. Той же весни поидѣ князь Семионъ с братьею в орду”. Відміна, правда, хоч і помітна, але не така вже й велика, що цілком зрозуміло: Воскр. звід спіраеться сам на Новгор. 4-й, як на своє джерело ‘ ). Ще яскравішою стає залежність сп. С від літопису типа Воскр. звода, а не Новгор. 4-го, з дальшого порівняння. Про прихід Литви до м. Можайська читаємо: Воскр., 206. Того же лѣта приходи рать Литов- скаа къ Можайску, и пожгоша посадъ, а города пе взята. С, 32. Приде рать Литовскаго ко городоу Можайскому посады пожьгоша. а города не взАша. У Новгор. 4-му не таке наближення в розміщенні слів, можливо й узятих з модного спільного джерела: А ко Можаискоу при ­ шелъ рать Литовськая, града не взяша, а посадъ пож- гоша (стор. 271). Далі, про похід кн. московського до Торжка в Новгор. 4-му зовсім немає звістки, а в Воскр. зводі (206), як і в сп. С (л. 31), під 6849 р. є звістка і як раз в однакових в обох текстах’ вира ­ зах: кнзь великы Семень Иванов и чь поиде ратию ко Торъжъ ку… Під 6850 р. в обох останніх читаємо спільну звістку про смерть Озбяка та запарювання Чанибека, про що теж немає нічого в Новгор. 4-му. Таким чином, твердження про заміну в сп. С з 1340-х р.р. попереднього джерела типу Новг. 4-го иншим, а саме типа Воскре- сенського літопису, ми вважаємо доказаним. 9 Ibidem, етор. 1187: „въ распоряженіи составителя былъ сборникъ извѣстій въ родѣ 4-й Новгор. лѣтописи, съ которымъ онъ имѣетъ близкое сходство”. ,112 СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. Одначе, вплив’ подібного джерела на сп. С не був ні довгим, ні таким сильним та рішучим,як відзначений попереду вплив Новгор. 4-го. Тягнеться цей вплив лише протягом коло 13 років, з 6848 — 6861 р.р. (1340 — 1353), охоплюючи в цілому не більш десятка, звісток. Самий обсяг запозиченого дуже невеликий: відношення сп. С тут до Воскресенського зводу, як 1 до 12. Замісць 12 сторінок текста Воскресенського зводу, в сп. С маємо лише одну сторінку, та і ту не цілком запозичену з цього джерела. Характер скорочувань у цілому той самий, що зазначено вище; запозичується лише ко­ ротка вказівка на звісну подію, але викидаються всі подробиці: живі промови, поетичні деталі, дрібні звістки новгородського чи мо ­ сковського походження, мало цікаві для литовського літописця. На ­ приклад, під 6857 р. у сп. С читаємо: „поиде король Немець- k ы Магноушь к Н о в г о р о д р а т и ю и не д о ш е д в з а город (О р е х о в” , що відповідає виразу Воскресенського літопису: ,,М а г н у ш ь же король взя городъ Орѣховецъ”. Але в останньому далі йдуть значні подробиці про цю подію, а також, під тим самим, а саме в Воскр. зводі 6S55 роком, порівнюючи велике „Посланіе архі ­ єпископа Новгородскаго Василія ко владыцѣ Тверскому Ѳеодору” (стор. 212 — 214). У сп. С про це ні слова: в ньому навіть дуже коротка звістка про взяття Оріховця попала двома роками пізніше, під 6857, а не 6855 рік. Цікаве в запозиченнях си. С з текста типу Воскр. звода те, що де-яких звісток литовських з тих, які є в Воскр. зводі, немає в сп. С, його першій частині; порівняти, наприклад, перелічування дітей Гедиміна під 6849 р. (стор. 207) і вистарчить, щоб упевнитися в цьому. Очевидно, в оригіналі Воскр. зводу, що був джерелом для сп. С, ще не було цих литовських звісток, Лкі могли попасти в Воскр. звід, як пізніший, вже з литовських літописів. гіайрані- ших текстів їх. У цьому переконує порівняння перелічування Гедимінових дітей, скороченого в Воскр. зводі і більш докладного в другій частині сп. С (стор. 71). Нарешті, особливістю цього відділу в сп. С є присутність де-яких таких звісток, що їх немає в відомих нам літописах, і через те дже ­ рел їхніх ми не можемо зазначити. Перелічім їх: 1) під 6849 р. про закнязювання в Новгороді на Городищі Костянтина Васильовича Су ­ здальського; 2) 6851 р. про суперечки кн. Семена Івановича з кн. Костянтином Івановичем з-за Новгорода, який достався другому з них; 3) 6861 р. про візантійські події: повстання в Царгороді, ви ­ гнання ц. Іоанна, вихід з натріяршества патр. Каліста й поставлен ­ ня на патріяршество Філофея, нарешті про землетрус у Царгороді. ,СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 113 IV. З 6862 (1354) р. починається новий відділ, в розумінні иншого джерела, найближчого до тексту типа Ніконівського звода 1 ) (пор. т. X II. С. Р. ЗІ., 1887 р., стор. 227 і далі). Доводиться це даними порівняння. 1. Звістка 6862 (1354 р.) в сп. С спершу ніби то іде ближче підходить до тексту Воскр. зводу, в додатковій статті його під тим самим роком, як це очевидно з такої паралелі: Воскр., стор. 237. Лріиде изо орды князь Иванъ Ивановичъ, и сѣде на великомь княженіи на Владимерьскомъ и на Московскомъ; и при немъ поставленъ бысть во Цариградѣ на митрополію Алексѣй и на всю Русскую землю. С, стор. 34. Виде изо іѵрды кнзъ Иванъ Ива ­ новичъ. и сАде на великомъ кнже- ни во Володимери маръта 25. Того дав лѣта ІѴлексѣи владка на митрополию иоиде. В Ніконівському зводі це місце викладено докладніше, а саме: „Пріиде изо Орды отъ царя Чанибѣка, Азбякова сына, пожа ­ лованъ на великое княженіе Володимерськое князь Иванъ Ивановичъ, внукъ Даниловъ; и вси князи Русстіи были тогда во Ордѣ”…; і ли ­ ше значно нижче про Олексія. „Того же лѣта пріиде пресвяіценный и блаженный Алексѣй митрополитъ изо Царяграда на Москву”. Одначе дальші звістки того самого 6862 р. в си. О (а саме про двох мітрополітів на Русі, Олексія і Романа, про одружіння кн. Бориса Суздальського з дочкою Ольгерда) є тільки-но в Нікон. зводі і зовсім немає їх у Воскр. зводі. Лише одна звістка 6862 року, про одружіння кн. Михайла Олександровича у кн. Костянтина Новгородського, оригінальна: її нема зовсім у всіх ві ­ домих нам літописах. 2. Дальші звістки в сп. О, почасти зовсім відсутні, почасти инакше викладені в Воскр. зводі; найбільш наближаються вони до Ніконівського зводу, скорочуючи його виклад до minimum ’ a. Напри ­ клад, з цілих 16 звісток 6864 р. Нікон. зводу в сп. С залишилося тільки три звістки, вибрані навіть не по порядку, а в иншому росподілі, а саме: перша звістка в сп. С відповідає десятій в Нікон. зводі, друга — п ’ ятнацятій, а третя — -сьомій. Найбільш текстуально наближається ця остання пара: 9 Складений коло половини XVI в. Пор. Іконнікова, т. II, 1208. З ахіднорус . літописи . 8 ,114 СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. Никои. X, 228. Тогоже лѣта Алексѣй митропо ­ литъ поиде вдругіе въ Царь ­ градъ. С, 35. Того ж лѣта ходилъ дроуги Алексеи митрополитъ во Ц|Ь- град и на тоу юсень приде. У такому самому приблизно взаємовідношенні, що до неоднакової кількости матеріялу в звістках одних і тих самих років, знаходяться звістки сп. С, порівнюючи з Нікон. зводом, і в дальшому тексті. Самий характер цих скорочувань не виявляється яскраво остільки, щоб можливо було підмітити якусь систему в підборі звісток. Можливо га ­ дати, що редактору – компілятору протографа сп. С більш усього здавався підходящим принціп простої стислости викладу. Керую- чися подібним принціпом, він з маси коротких сухих записів свого оригіналу вибірає, майже без усякої системи, лише де-кільки, як це виявилося в вищезазначеному прикладі з звістками 6864 р. Правда, порівняння звісток инших років, як, наприклад, 6865, 6867 — 6870 р.р., приводить до висновку про характерне явище, замічене й раніш: у випадках докладних описів чи оповідань про події в Нікон. зводі виклад про них у сп. С одріжняється стислістю, сухо-фактичним, діловим-характером, через пропуск усіх дрібниць, иноді жвавих промов, взагалі всіх поетичних деталів. В одміну від більш ранніх хронологічно частин західноруського літопису, харак ­ терного не тільки скороченням оригіналу, а й значними пропусками звісток за цілі десятки, навіть сотні років, даний відділ сп. С, що наближається до тексту типа Нікон. звода, характеризується оче­ видною манерою скорочувати до останнього сйй оригінал. Таке ско ­ рочування переважає над тенденцією зовсім пропускати звістки за весь рік цілком. Таких цілком пропущених років тут дуже неба ­ гато: 6866, 6877 і 6892 р.р. Таким чином, стаючи з 1350-х років значно докладнішим, в розумінні щорічного (майже без пропусків років) оповідання, литов ­ ський літопис одначе і тут залишається „Лѣтописаніемъ вкратцѣ”: він надзвичайно скорочує матеріял свого джерела, як це видно з порівняння сп. С з Нікон. зводом. Для ілюстрації прийомів скорочувань характерний такий приклад: під 6871 (1363) р. в оригі ­ налі сп. С, як і Нікон. зводу, дано було досить матеріялу. Значна кількість його, а саме дев ’ ять звісток, ріжного обсягу, в тому числі найбільш докладний запис про походи кн. Дмитрія Івановича на Володимир, Суздаль і ин., занотовані в Нікон зводі. У сп. С, з огляду на очевидне бажання компілятора його, не пропускаючи років, ,СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 115 дати щорічний, але короткий виклад, дід 6872 р. приведено лише короткий уривок запису, в формі, обірваної фрази: В лѣт 6872 кнзѣ Дмитреи Ивановичъ ходи ратию к Соуздалю. Це випадково вирваний уривок, що стає зрозумілим лише в кон ­ тексті з Нікон. зводом, де під 6871 р. читаємо: Князь великій же Дмитрей Ивановичъ поиде за нимъ (кн. Дмитром Суз ­ дальським) ратью къ Суздалю, стоа ратью со многою силою около Суздаля, и все пусто сътвори і т. _и., з тими подробицями, що пояснюють подію (т. XI, 1897 р., стор. 2). Або ще приклад: з 7 звісток, иноді докладних, 6872 р. по Нікон. зводу, в сп. С попала лише одна і то лише скорочена та під иншим, 6873 роком: Брість моръ великъ въ Новѣго- родѣ въ Нижнемъ. Під 6874 р., замісць 14 звісток Нікон. зводу, в тому числі „Повѣсти умилной зѣло” о кн. Андреѣ Кипр ­ скомъ”, СП. С помістив лише дві коротких звістки про мор у Москві та про одружіння в. князя московського. Так само й далі, взагалі не пропускаючи років, але з цілої низки звісток кожного .року ви ­ хоплюючи, в порівнянні з Нікон. зводом, лише два — три, без якоїсь системи або особливої тенденції, компілятор загальноруської частини литовського зводу виявляє лише одну тенденцію — maximum скоро ­ чувати свій оригінал. Таким чином, він пропускає усі подробиці, в тім числі окремі повісті й статті: „О Алексѣи митрополитѣ всея Русій” (стор. 29 — 33), „О Чюдовскомъ монастыри” (33-35), „О Митяи” (35 — 41), „Пріиде Кипріянъ исъ Кіева на Москву” (41 — 42), „О Мамаевомъ побоищи” (45 — 69), „О прихожденіи Тахтамы- шевѣ на Москву” (71 — 81), „Вначалѣ явленіе пречистыя Богоро ­ дица, еже на Тихвинѣ” (83 — 84), „О Смоленскомъ побоищѣ” (91), „Хоженіе Пилипово въ Царьградъ” (95 — 97), „О Амуратѣ царѣ” (97 — 104), „Во Іерусалимѣ хоженіе” (104 — 108), „О преподобномъ Сергіи (127 — 147), „Великое княженіе Сербьское” (148 — 153), „Объ иконѣ Владимірськой Божьей Матери” (158 — 161), „О житіи в. кн. Михаила Тверского” (175 — 183), „Сказаніе о в. кн. Евдокіи (Евѳросиніи)” (198 — 201), „О преставленіи Арсенія еп. Тверскаго” (211 — 212) і т. и. Замісць великої і дуже докладної статті „О житіи и престав ­ леніи в. кн. Дмитрія Ивановича царя Русскаго” (108 — 121), в сп. С під 6896 р. .читаемо лише текстуально подібну, але одніську фразу, з опущенням всієї решти тексту: Нікон, IX, 108: Преставися князь велики Дмитрей Ивановичъ.. . О. 43: ПрестависА кїїзь велики Дмитреи Ивановичъ. ,116 СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 3. Оригінальні звістки в сп. С за часи з 1354 — 1427 р.р., невідомі нам з инших літописів, такі: 1) під 6862 р. про неприняття м. Романа киянами; 2) під 6865 р. про написання ікони Богородиці м. Петром; 3) „ проводи м. Олексія в орду в. кн. Іваном Іва ­ новичем; 4) 6867 р. приїзд до Науруса Дмитра й Івана Івановичів, а також Володимира Андрієвича; 5) 6867 р. залишення кн. Андрієм братові Дмитрові бояр; 6) 6870 р. вигнання кн. Дмитра та його дружини з Переяслава; 7) 6873 р. закладка церкви св. Михайла у Новгороді,кн. Анд ­ рієм Костянтиновичем; 8) 6918 р. поставлення м. Фотієм епіскопів — у Рязані Сергія Озакова і в Коломні; 9) 6919 р. подоріж м. Фотія до Литви і поставлення ним у Київі Савостьяна владикою до Смоленську; 10) 6920 р. поставлення ним двфимія епіскопом до Турова і повернення його з Галича до Москви; 11) 6922 р. поставлення Амвросія епіскопом до Коломия (в Нікон. зводі ця звістка є, але пізніше, під 6927 р.); 12) про Цамблака; 13) 6923 р. друга подоріж м. Фотія до Литви: до Смоленська, в Городень до Витовта, повернення до Москви, знову подоріж (третя) до Смоленська й назад до Москви; 14) 6927 р. вилиття дзвона в Володимирі та Ростові; 15) 6928 р. четверта подоріж м. Фотія до Литви 1-го червня, разом з владикою Амвросієм; зустріч їх з кн. Витовтом у Новгороді, де був посол царя Филантропин Гречин; далі нова подоріж м. Фог тія до Київа, хрещення ним у Слуцьку кн. Семена Олександровича, повернення його з Мозйря до в. князя, перебування м. Фотія в м. Галичі; 16) 6929 р. подоріж м. Фотія до Львова й Володимира, куди він приїхав у вівторок на передодні Різдва Христового, потім до Вільни на Хрещення, далі до Борисова, Друцька й Тетерина, потім до Мсти- славля до кн. Семена Лингвенина, знову до Смоленська, де він со ­ борував кн. Семена Івановича, нарешті до Москви „в великое говѣніе”; 17) 6930 р. смерть Михайла Федоровича; 18) 6930 р. подоріж м. Фотія до Костроми та Володимира на свято, а з Володимира до Москви; ‘ 19) 6934 р. посилка м. Фотієм архим. Іони з іконою Богоро ­ диці до Твери, подоріж в. кн. Василя Васильовича до Москви, де ,• СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 117 він пробув до Різдва Христового, подоріж м. Фотія до с. Бисеровське, звідти до Володимира, де був на Великдень, потім до Москви на Тройцю, — далі знову до Володимира, де серед служби Божої в цер ­ кві трапився переляк при звістці про наближення татар; 20) 6935 р. подорожі в. кн. до Курчевська з матір ’ ю, а м. Фотія після Воздвиження до Москви, де він обідав у в. князя, — звідти Фотій до Ільїнського, а в. князь в Красне Село, де „въ ту же ночь” помер Івашко Галтяв син, в. князь і тут обідав з м. Фотієм; звідти Фотій виїхав до Москви, а в. князь до Кжелі, бо в Москві був мор, гірший од попе ­ реднього; далі в осени м. Фотій був у Братові та в Коломні, а після Різдва їздив вп ’ яте до Литви, де пробув на цей раз цілих сім тижнів. З перелічених двацятьох оригінальних звісток, що з них перша падає на 1354 р. і остання на 1427 р., більша половина їх є ціл ­ ком одноманітною по характеру свого змісту. Починаючи ж звісткою 6918 (1410) р., майже щорічно з ’ являються подібні їй оригінальні, але зовсім однотипні записи з центральною фігурою в них в особі м. Фотія. В цих записах за останні 18 років (1410 — 1427) мова йде майже виключно про численні подорожі Фотія ледві не по всій Русі тих часів, головним чином для поставлення епіскопів, а пере ­ важно на Литві. Цікаво, що при цьому оповідається про такі харак ­ терні дрібниці й дуже точні дані про його маршрут, як місяць, число й день перебування його в найріжніших місцях Литви й Мо ­ сковщини. Дуже характерно також додаються тут такі подробиці, як зустріч м. Фотія з ріжшіми високими особами, обід його з в. кн. московським і т. и. Ці записи такого характеру, що могли бути утворені лише самовидцем описаних подій, який, очевидно, подоро ­ жував з м. Фотієм, знав план його подій, брав у них близьку участь. Увага автора записок зосереджується переважно на церков ­ них подіях, головним чином на поставленнях нових епіскопів у ріж ­ них місцях Литви та Московщини, на участі м. Фотія в службах Божих по ріжних городах і т. и. Ясно, шо таким автором пайскоріиі могла бути духовна особа, близька до м. Фотія, можливо, його співробіт ­ ник у справах, церковних. Ми не знаємо, хто саме була ця особа: певних даних для цього нема. Але не зайвим було б гадати, що такою особою міг бути один з поставлених м. Фотієм епіскопів, а саме Амвросій, єн. коломенський, про якого ми читаємо в одній з зазначених звісток, а саме під 6928 (1420) р.: в лѣто 6928 по- g ха митрюполить Ф о те и в Литву м с ц а і юн а а с н и м влдка Амьбросеи. Про нього ж вище, під 6922 (1414) р. ’ ), записано: на то у же зимо у поставлень быс Анбросеи 9 В Нікон. під 6927 (1419) р. ,118 СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. gncnwjw на Коломноу. Як співучасник подорожів м. Фотія, можливо не тільки 1420 р., а й раніш, і пізніш, єн. Амвросій міг добре знати маршрут і инші справи, навіть дрібниці подій і подо ­ рожів м. Фотія по Литві й Московщині. Як епіскоп у Коломні, з огляду на близькість її до Москви,, він міг знати про життя і Фотія, і в. кн. московського, як у Москві, так’ і в околицях її, про зустрічі їх, обіди, часті переїзди з місця на- місце в часи мору на Москві, про що оповідається в звістках 1426 — 1427 р.р. Коли ця гадка наша є справедливою (а заперечень їй у тексті літопису ми не бачимо), то автором записів однотипного характеру в першу чергу, а саме за 18 років, з 1410 по 1428 р.р., дійсно, міг бути Амвросій єп. коломенський. Як співробітник м. Фотія й близька йому особа, він міг це робити по заказу його, спершу по ­ чинаючи з 1410 (6918) р., як раз з початку карієри його на Русі, додаючи деталі до загально – руського тексту, що починається так: „в лѣто 6918 приде из Ц^Аграда Фотеи митрюполить. поставлень на всю Роускоую землю, родомь Гречинь. поставлень п а тр и гар ъ х о м ь М ат ф е и м ь. при цр и М а н о у- илепприде на Москвоу. при вели ко мь кнзи В аси.ти Дмитри^вичь на Великь днь. Bate цього 1410 р., за п ’ ять років до поставлення його на епіскопа коломенського і за десять ро ­ ків до важливої для нас звістки про те, що nog ха м и т р W п о- л и т ь Фотеи в Литву м ’ ї ц а і ю н а а с ним в л д к а А м ь б р о- сеи, додається в цілком оригінальній звістці про поставлення епі ­ скопів те, що могло вже тоді цікавити кандидата на коломенську єпіскопію: потом ед ’ їць постави gnena на Коломноу игу ­ мена й р о с л а в с к о г о. Але знаючи широкі плани та завдання м. Фотія в церковних справах узагалі, в церковному літописанні з ’ окрема, можемо припу ­ стити, що заміри його і під його впливом єп. Амвросія не обме ­ жувалися зазначеним. Можливо, що користаючися з власних записів про м. Фотія за 1410 — ’ 1427 р.р., єц. Амвросій у скорому часі після 1427 р., можливо 1428 р., почав складати ширший запис, навіть цілу компіляцію або звід, на зразок „Избранія лѣтописанія, изло ­ женнаго вкратцѣ”. Він скористався для цього з загальноруського зво ­ ду типа Соф. Временника, доведеного до 1423 р., до якого як раз і доходить збіг, хоч і не цілком, але все таки текстуальний його виклад з ріжними загальноруськими зводами, спершу ближчими до Новгородського 4-го літопису (за 6362 — 6847 або 854 — 1339 р.р.), далі до Воскресенського зводу (за 6848 — 6861 або 1340 — 1353 р.р.), нарешті до Ніконівського зводу (за 6862 — 6930 або 1354 — 1422 р.р.). ,СКЛАД І ДЖВРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 119 Він брав ці тексти не буквально, а значно скорочуючи їх, з про ­ пуском багатьох статтів свого оригіналу: спершу менше, а потім що-раз більше і сміливіше викидаючи цілі відділи. Далі, з наближен ­ ням до своїх часів, переважно скорочуючи, теж рішуче, матеріял свого оригіналу й менше цілком пропускаючи звістки, компілятор цього зводу веде вже і свій, хоч стислий і короткий, але майже щорічний літоцис, як це видно з перелічених вище оригінальних записів. Лише в половині XIV в. починають попадатися цілком оригінальні в ній звістки, спершу неясного для нас походження, з огляду на повну відсутність їх у инших літописах і будь яких вказівок у їх тексті на походження цих звісток. Такою е, наприклад, звістка 1353 р. про візантійські події 1 ). Під кінець же свого зводу 1428 р. компі ­ лятор стає що-раз оригінальнішим, притягаючи, крім свого голов ­ ного загальноруського джерела московського походження/ нові мате- ріяли майже виключно церковного характеру, що виявляє як раз соціальне становище автора оригінальних звісток і компілятора усього зводу. Серед цих звісток маємо записи про м. Романа, що непринятий був киянами (1354 р.), м. Петра, що написав ікону Бого ­ родиці (1357 р.), про м. Олексія, якого проводив до орди в. кн. Іван Іванович (1357)., про закладання церкви у Новгороді (1365 р.) і т. и. Ці відомості могли бути запозичені з місцевих церковних записів. Як бачимо, самий вибір дуже характерний для компіля ­ тора, без сумніву, духовної особи. Далі, починаючи з 1410 і по 1427 р.р., йдуть вже оповідання про м. Фотія, які яскраво вияв ­ ляють характер автора цих оповідань. Що для нас особливо ці ­ каве й найбільш важливе — це самий стиль, характер викладу в цих записах про Фотія, який є зовсім той самий, що і в попередній ком ­ піляції чужих матеріялів, з инших джерел запозичених. Писані са ­ мовидцем подорожів м. Фотія та, безперечно, сучасником (а можливо й учасником) церковних подій його в Литві та Московщині, скла ­ дені автором., який любив таку саму стислість, навіть лаконізм сухо- фактичного викладу, що і в тексті всього зводу, від початку його і но 1427 р., підібрані таким само церковником, як і в звістках 1354 — 1365 р.р., записи 1410 — 1427 р.р. цілком підходять до того становища, яке займав Амвросій, епіскоп коломенський, спів ’ – участник подорожі м. Фотія 1420 р. до Литви. 9 Чи не була ця звістка пізнішою вставкою „раба Божія Тимофія”, що пра ­ цював 1420 р. як раз у Царгороді по заказу еп. смоленського Герасима, для якого потім, 1428 р., переписував свою працю 1420 р. вже в Смоленську, в тому числі й „Похвалу Витовту”, яка увійшла до складу литовського літопису? Участь їх через ц саме в складанні західноруського літопису в тій чи иншій формі можлива, про щ нижче. ,120 СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. Неясним лише на перший погляд може здаватися пристрасть автора записів про м. Фотія до подорожів його до Литви. Це під­ креслювання литовських подорожів могло виникнути двояко і по двох мотивах, і в два моменти. По-перше, звістки про них у сп. С починаються з 1415 р., а саме, значить, як раз з того -моменту, коли з ’ явилася соборна грамота литовеьких епіскопів з скаргою на недбайливість м. Фотія відносно Литви. Таким чином, навіть іуіимо впливу цієї грамоти па фактичне збільшення пастирської ревности м. Фотія відносно литовської пастви, і автор записок про його події, як близька до нього особа, з власної ініціативи, з метою захисту патрона, не міг не підкреслювати збільшеної з 1415 р. діяльносте м. Фотія в Литві. По-друге, з складених, як ми гадаєм, єп. Амвро- сієм записів про цю його діяльність скористалися в скорому часі компілятори всього литовського зводу в його цілому. В їх завдання, розуміється, не могло не входити пильно вибрати до зводу всі цер ­ ковно-адміністративні звістки, що торкалися їх рідної землі, з низки всіх инших подібних звісток загальноруського характеру. Це вони сміливо могли виконати без усяких перешкод, не вважаючи навіть на те, що провідником цієї діяльносте в литовській церкві був як раз той самий м. Фотій, на якого в числі инших литовських епіскопів скаржився й сам єп. Герасим, який, як побачимо, мав близьке відношення до західноруського літописання. Крім зацікав ­ лення до історії литовської церкви; що стояла вище поодиноких пред ­ ставників її, в тім числі й м. Фотія, пізніші ієрархи Литви в своїх літописних працях могли навіть і зовсім забути про це попереднє незадоволення Фотієм, особливо коли фактично збільшена пастирська його діяльність в Литві могла затушувати негативні вражіння ми ­ нулого. Нарешті, в часи складання західноруського зводу в його цілому м. Фотія вже не було серед живих, через що попередні ра ­ хунки з ним могли бути цілком скінчені й цілком иозабуті. Отже тепер зробимо де-які висновки з попереднього аналізу першої або хронологічної частини західноруського літопису, що охоплює в першу чергу загальиоруський відділ її, лише під самий кінець з невеликим нахилом до переваги литовських звісток. 1. Перше і головне тут джерело, з якого скористався в своїх ці ­ лях західноруський літопис, де був загальиоруський звід московського походження типу Софійського Временника 1423 р., що відбився, для сп. С, найбільш повно спершу в Новгородському 4-му літопису, а потім в Воскресенському і нарешті в Ніконівському зводах. 9 Див. про цю грамоту у Барбашева op. cit. ,СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 121 2. Західноруський літопис витягав з того зводу найстаріші звістки цілком механічно, спершу майже без скорочувань, потім ви ­ явивши тенденцію скорочувати оригінал, спочатку потроху, потім що-раз рішучіше, иноді з великими пропусками й обривами тексту; далі наш літопис підтягується до щорічного, хоч і дуже короткого викладу, сухо фактичного, з огляду на надзвичайну стислість, чисто літописного, без дрібниць, окремих повістей, переказів та докладних статтів; нарешті в цій частині зводу приєднується до попереднього тексту невелика кількість оригінальних статтів, переважно литовського змісту, особливо про управління литовською церквою з боку м. Фотія. 3. З огляду на зазначений характер складу цієї частини, її слід вважати компілятивним зводом московської редакції літописної пам ’ ятки, але з де-яким лише нахилом наприкінці тексту до задо ­ волення литовських інтересів поки що тільки на церковно-адміністра ­ тивнім грунті. 4. Автором оригінальних литовських звісток 1410 — 1427 р. була, безперечно, духовна особа, з товаришів м. Фотія в його подо ­ рожах по Л итві, до яких належав і ‘ Амвросій єц. коломенський, мо ­ жливо як раз автор цих записів. 5. Авторові цих записів’ першої половини XV ’ в. могло належати й редагування усього зводу, що закінчувався 1427 р. 6. Складено цей звід скоро після 1427 р., бо чисто щорічні звістки закінчуються 1427 р.; можливий час утворення його — 1428 р. 7. 1 Г.о свойому складу цей звід, можливо, мав той самий обсяг, що і в сп. С, кінчаючи 1427 р., лише крім візантійських звісток 1353 р. 8. Таким чином, ця загально-руська частина литовського літо ­ пису є перший звід в складі усього західноруського літописання, яке відомо нам в існуючих списках його; він є, очевидно, найстарі ­ шим серед инших, пізніших; отже умовно можемо назвати його Найстарішим Литовським Зводом 1428 р., єц. Амвросія, щоб, вжи ­ ваючи цієї скороченої назви, лекше оперувати далі при продовженні аналізи тексту литовських літописних зводів. Що до візантійських звісток 1353 р., то їх, можливо, не було ще, на нашу гадку, в зво’ді 1428 р. Правда, воші могли бути до цього часу вже утворені, яко окремий запис, писарем Тимофієм, що з доручення епіскопа м. Володимира-Волинського Герасима тру ­ дився, ще в травні — червні 1420 р., в Царгороді над копіюван ­ ням слів преіі. Ісаака Сирина * ), переписаних потім ним таки 1428 р. *) Див. Похвалу Витовту в XVII т. П. С. Р. Л., стор. 417 — 418. ,122 СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. вже в Смоленську. Пізніш, як побачимо нижче, він міг вставити цей запис до західноруського літопису. Кажемо пізніш через те, що: 1) праця його над „Похвалою Витовту”, а разом з тим, можливо, одночасно й початок праці над власне литовською частиною за ­ хідноруського літопису, відбувалися трохи пізніш, не раніш кінця 1428 р.; 2) автором звісток 1410 — 1427 р.р., що ми приписуємо їх єп. Амвросієві, про подорожі до Литви м. Фотія, писар Тимофій ніяк не міг бути вже з тої причини, що, працюючи в Царгороді влітку 1420 р., саме в травні — червні, ніяк не зміг би одночасно бути скрізь з м. Фотієм у його подорожах, описаних самовидцем, між иншим у подорожі першого як раз червня того ж самого 1420 р. Занести ж одразу ці самовидцеві записи, хоча б і утворені раніш иншою особою, до Найстарішого Литовського Зводу 1428 р. писар Тимофій також не міг по таких мотивах. По-перше, вміщаючи далі до пізнішого тексту „Похвалу Витовту”. до утворення якої він має більш виразне відношення, а саме під 1431 р., і з ’ являючися в та ­ кому разі редактором зводу протягом звісток за 1420-ті й 1430-ті роки,’ не механічним, а таким, що також і свідомо підбірає звістки 1410 — 1427 р.р., Тимофій ні в якому разі не залишив би перерви між 1427 і 1430 р.р. Навпаки, відповідно до своєї мети — підготовити повідомлення в „Похвалі Витовту” про наготування до коронації Ви ­ товта, він мав повну рацію заповнити цю прогалину наіівід- повіднішими записами, бо це могло б цікавити його у всякому разі більш, ніж записи про подорожі м. Фотія. По-друге, працюючи го ­ ловним чином над питаннями про коронацію Витовта і події 1830-х років, коли б він сам нідбірав звістки 1410- “ 1427- р.р., органічно редагуючи попередні записи в цьому зводі, Тимофій не вміщав би після них і перед „Похвалою Витовту” зовсім непотрібну і непід ­ ходящу гідрографічну замітку про Дніпро, Двину і Волгу. Ця остан ­ ця. навпаки, красномовно свідчить про те, що спершу вона закін ­ чувала собою увесь текст літопису, саме як раз наміченого нами Найстарішого Літописного Зводу 1428 р. Лише пізніше, з додатком нового літописного тексту до Зводу 1428 р., наприкінці якого меха ­ нічно було приточено гідрографічну замітку, ця замітка з ’ явилася між двома литовськими зводами ріжних часів. Крім того, самий стиль звісток 1410 — 1427 р.р., з одного боку, і дальшого продовження тексту літопису, з другого, а також манера та прийоми викладу в них зовсім ріжні. В перших виклад чисто-літописний, щорічний, сухо-фактичний і стислий, з виявлен ­ ням на першому плані церковних подій з центральною фігурою творця їх м. Фотія, що затіняє собою одсунуту на задній план осо- ,СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 123 бу Витовта. А в дальшому тексті 1430-х р.р. виклад инший, в стилі хроніки, прагматично-докладний, з особливою симпатією до Витовта, як головної тут фігури, на фоні інтересів до цілком дер ­ жавних подій. Всі ці міркування спонукують погодитися з тим, що редакто ­ ром Найстаршого Литовського Зводу 1428 р. міг бути не писар Тимофій, а найскоріше московит, близький до московського зводу загальноруського літописання, але, з огляду на близкість свою до м. Фотія, а можливо під його впливом або навіть за його заразом, зацікавлений у підкреслюванні, в інтересах свого патрона, пастир-, ської діяльности його в Литві. Нема ніяких, здається, перепон вва ­ жати таким редактором Зводу 1428 р. наміченого нами автора ори ­ гінальних у сп. С литовських записів 1410 — -1427 р. р., епіскопа коломенського Амвросія, що закінчив свою працю 1428 р., описуючи події 1427 р., як літом, так в осени і навіть зімою, після Різдва і в лютому. Не раніш 1428 р. міг бути він і редактором цього зводу. До початкового складу Найстарішого Литовського Зводу 1428 р. не належала так само та гідрографічна вставка, що читається в сп. С між звістками 6935 (1427) і 6939 (1431) р.р. Нею цілком неспо ­ дівано закінчується чисто літописна хронологічна частина зводу сп. С, до якої ця вставка не має жаднісінького відношення, так само як і до дальшої частини продовження зводу з низкою звісток про коронацію Витовта. Походженням своїм, відносно Зводу 1428 р., ця вставка ще пізніший додаток і, можливо, цілком випадковий. Час появлення її там, очевидно, не раніш 1429 р., з одного боку, а з другого — до утворення продовження Зводу 1428 р., додаток якого застав уже її, розуміється, приписаною до цього Зводу. Джерелом гідрографічної вставки про Дніпро, Двину та Волгу був, на нашу думку, якийсь загальиоруський звід. Механічне пере ­ несення її з подібного зводу до складу західноруського літопису, точ ­ ніше приписка її наприкінці Зводу 1428 р., почасти виясняється контекстом Нікифорівського Збірника. В ньому ця вставка, що вмі ­ щена на л.л. 263 об. — 264, в такому самому місці літописного тексту, як і в сп. С, а саме між звістками 1427 (6935) і 1431 (6939) р.р. „Лѣтописца вкратцѣ”, має крім того, цікаву паралель ще і на л. 212, як раз у складі загальноруского зводу — „Лѣтописца русскихъ царей”. Приведемо цю паралель з варіянтами по сп. С, буквально схожому з сп. Н: ,124 СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. її. 212 * ). 2 ) ІЬ., стор. 69. 3 ) Вар. сп. С: оу море. 4 ) полоуднь. 5 ) течеть. в ) Симоновъ. її. 263 об. 2 ). От Цряград в Понтъ, в не а/с идеть Днѣпръ. Потече бо из Воковскаго лѣса, йде на полъ- дне, а Двина ис того же лѣса йде на полънощи (л. 212 об.) в море Варяжьское, ис того а/с лѣса поиде Волъга на ветокъ и втеч 70-ю жерелъ в море Хвалисьское. Тѣм же из Руси лзѣ ити по Волзѣ в Болгары и Хвалисы и на всток доити в жребіи Симовъ. Ч С. Бѣлокуровъ, Русскія лѣто ­ писи. М., 1898, стр. 7. Рѣка Днѣпръ течеть в море 3 ) Понепіьское, и Днѣпра. течеш изъ (Ѵковьскаго лѣса и потече на полъднь ‘). А Двина ис того же лѣса текеш па полънщь, и вийде в море Варяжьское. И Волга течеть ис того же лѣса и потече на въсток и втече 5 ) в море Хвалишьское 70 оустьи. Тѣмъ же (л. 264). можеть ити Влъгою в Болгары, и въ Хва ­ лисы, и на въстокъ въ жрѣбій Симов 6 ). Як бачимо, схожість усіх трьох текстів буквальна. Текстуальне запозичення західноруським літописом, у списках С і Н, як і в сп. Ак. (уривок цієї вставки тут на л. 157, після обриву листків; пор. т. XVII П. С. Р. її., стор. 133; сп. У й инші уриваються раніш) з контексту загальноруського зводу типа „Лѣтописца русскихъ ца ­ рей” є таким чином доказане. Збіг трьох найповніших списків короткої редакції литовських літописів в тексті вставки та випадко ­ вім вміщенні її свідчить 1) про однакову залежність цих списків від протографа, а також 2) про давність її появлення наприкінці Ввода 1428 р., очевидно, після цього року і до продовження зводу повідомленням звісток 1431 й дальших років. Таким чином, цілком можливо, що Найстарший Литовський Звід 1428 р. закінчувався звісткою 1427 р., без вставки про річки, яку додано пізніше випадково, як цікаву для якогось з читачів лі ­ топису виписку з загальноруського зводу. Переписувач цього при ­ мірника літопису злив їх в один наче цілий твір. До цього остан ­ нього потім, як дальший додаток, було приписало нову частину власне-литовського літопису, як перше оригінально-творче до Зводу 1428 р. продовження новим редактором литовського тексту, що охо ­ пило, як побачимо, події 1431 — 1446 р.р. Але перш, ніж проаналізувати склад та джерела цього додатку 1431 — 1446 р.р., переглянемо відміни инших, крім сп. С, списків короткої редакції литовського літопису в загальноруській частині його. ,СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 125 2. Відміни инших списків короткої редакції західноруських літопи ­ сів у загальноруській їхній частині. З решти списків короткої редакції литовських літописів список Н найближче підходить до сп. С у викладі загальноруської частини їх. Незначні його варіянти, переважно пропуск^ або заміни окремих слів і виразів, не мають, розуміється, значіння в. питанні цро склад їх. Лише дефектність сп. Н не дозволяє йому відограти таку саму значну ролю між списками першої редакції, яка випала на долю сп. С. Дуже близьким до сп. С є також сп. Ак. Починаючися, як дефектний, лише з кінця звістки 6847 р., сп. Ак. у даній частині в загальній формі текстуально подібний до викладу сп. С. Одріжня- ється він лише пропусками то окремих невеликих звісток (пор. зві ­ стки 6854, 6864, 6867, 6873, 6880 і 6923 р.р.), то цілих лист ­ ків (наприклад, пропуск звісток з 6926 по 6935 р.р., що по тексту сп. С являє три листки, а також пропуск звісток з 6881 по 6923 р.р., що відповідає по сп. С двацятьом листкам). Збіг цих трьох текстів, з ’ окрема присутність у них візантій ­ ських записів 6861 р., свідчить про походження їх від одного тексту, який і був, можливо, їхнім протографом. Почасти відхиляється від цього типічного тексту СНАк. список У. У загальнорурькій частині його в обсягу зводу І428 р. сп. У є індивідуальним і єдиним в свойому роді, бо усі инші списки, крім зазначених чотирьох, зовсім не мають загальноруської частини, зна ­ чить Зводу 1428 р. З огляду на оригінальність складу сп. У займемося аналізом його. Після вступної фрази загального характеру, що могла бути підказаною кожним списком початкового літопису — придоша з Немець три брат в Новьгородокь Треворъ, — йде далі цікавий для датування текста У родовід руських князів. Цей родо ­ від близький до тексту літопису Авраамки 1495 р., а так само до Комісійного списку 1-го Новгородського літопису, складеного в формі 1-ї редакції молодшого зводу 1433 р. Цікаве порівняння цих текстів, що свідчить про запозичення західноруським літописом з Новгородського літопису. Сп. У, виходить, скорочує навіть текст літопису Авраамки. Наведемо паралель з цих текстів: Авр., 307: Сице родословятся велицѣи князѣ Роустѣи. Первый князь СП. У, 111: Первый кнзь Рюрикь. при- шедь из Немець и роди кнза ,126 СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. на Рускои земли Рюрикъ, ири- шедыи из Нѣмецъ; Рюрикъ же роди Игоря; Игорь роди Свя ­ тослава, иже ходи къ Царюграду ратью-, Святославъ роди Володи- міра великого, иже крести всю Рускую землю; Володимеръ роди Ярослава, его же грамота в Ве ­ ликомъ Новѣгородіь-, Ярославъ роди Всеволода; Всеволодъ роди Володимира Мономаха; Моно ­ махъ роди Юрья; Юрьи роди Всеволодаі Великого Гнѣзда; Все ­ володъ роди Ярослава; Ярославъ роди Александра Великаго храб ­ раго; Александръ роди Данила Московьскаго; Данило роди Ива ­ на, иже исправи Рускую землю от татіи и от разбойникъ; Иванъ роди Сѣмона; Сѣмонъ роди Ивана; Иванъ роди Дмитрія; Дмитріи роди Василья; Василіи роди Василья. Игори а Игорь роди Стьслава. и Стьславь роди Володимира, пою к|сти Роускоую землю Вла ­ димиръ роди Ярослава. Ярославъ роди Всеволода. Всеволод роди Мономаха Манамахъ роди Юрыа и Юрьи роди Всеволода Велико^ Гнездо. а Всеволод роди Ярос ­ лава. при семь кнзи Батый былъ Татарове взали Роускоую землю Ярославль роди АлександраХраб- раго. и Ярослава Александра рода ДанилигаДанилеи роди Иіѵа- на Доброго БалггпіІ. иж исирави Р^ск^ю землю ю татей и іи разброга. іи всякого мятежа Иванъ роди Дмитрига. той бо Дмитргъі називаються самодѣр- жень. Дмитреи роди Василига. Василеи роди Василга ж Васи- леи роды Ишан. роди Иыан. Ишаннъ роди Дмитреи. Текстуальна загалом схожість наведених текстів свідчить про безсумнівне запозичення списком У родоводу в. князів руських із загальноруського зводу типа Новгородського літопису. Це зайвий раз стверджує думку про звязки західноруського літописання, точніш першої редакції литовського літопису, з загальноруський літописан ­ ням типу Новгородського першого та четвертого літописів. Підкрес ­ лені в обох текстах відміни їх дуже характерні відносно приблизного ‘датування, точніш-порівнюючої давности цих родоводів. Перший текст, більш повний спочатку, в найстарішій частині свого перелічування, являє з себе той, більш давній текст, скорочення якого є природ ­ ним у пізніших текстах. Ідея самодержавства московського государя, що виявляється яскраво в характерній прибавці сп. У — „той бо Дмитрѣі називається самодержець”, — веде нашу думку про редагування цього родоводу вже в к. XV в. 1 ). Далі, коли перший текст родоводу кін ­ чається Василем II Темним („Василіи роди Василья”), цеб-то при- 9 Сп. У писаний як раз не раніш другої половини XV в., а саме між 1462 — 1505 р. ,СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 127 близко першою половиною XV в., відповідно до наукових висновків про склад 1-го Новогор. літопису коло 1433 року, то в другім тексті родрвід продовжує перелічення далі. При де-якім псуванні всього тексту, особливо в кінці (теж ознака пізнішого походження його) все таки ясна в ньому вказівка па Івана Васильовича III (1462 — 1505 р.) в словах: „Василеи роді Ишан”. Таким чином, сп. У, в одміну від усіх инших списків західно ­ руського літопису, починає свою загальноруську частину родоводом в. кн. руських, запозичивши його з тексту загальноруського літопису XV в., але додавши перелічення, яке закінчувалось там’ Василем Темним, з новим додатком від себе ще Івана III (ф 1505 р.). Остання прибавка, яка не йде далі початку XVI в., зроблена не писарем сп. У, який писав значно пізніше (1542 р.), а, очевидно, автором ори ­ гінала цього списку, що його на підставі зазначеного, можливо датувати приближно кінцем XV в. Раз ідея самодержавства виявилася в тек ­ сті У, значить редакції його не можна віднести до старіших чаеів, ніж кінець XV в. Слідом за родоводом в. кн. руських у сп. У ‘вміщено під 6498 р. перелічування 12 синів в. кн. Володимира, з зазначенням уділів трьох старших із них. Це уривок, запозичений з тексту типа Нов ­ городського 4-го літонису (пор. стор. 89 — 90, л. 46): вони тексту ­ ально збігаються, наближавшися також і до списка С, але тільки зазна ­ ченням уділів, бо в сп. С перелічування усіх Володимирових синів зовсім немає. Наведемо цю паралель: Новг. IV, стор. 89; вар. по У сп., стор. 111. БѢ бо оу него сыновъ 12 і ): Вы- шеславъ, Изяславъ, Святополкъ, Ярославъ, Всеволодъ, Святославъ, Мьстиславъ, Боривъ, Глѣбъ, Ста- ніславъ, Позвиздъ, Соудиславъ. И посади Вышеслава в Новѣ- городѣ, а Изяслава Полотьски, Святонолка Туровѣ 2 ), Ярослава в Ростовѣ 2 )… Сп. С, стор. 14. Після оповідання про хрещення Русі’ По сиж же Владимеръ старшего сїїа Вышеслава. посади в Нове- городе Стослава в Полоцкоу Стополка в Тоурове. Ярослава в Новѣгородѣ… х ) У — оу Володимер’а 12 сНовь бы ­ ло. 2 ) Нема. ,128 СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХЇДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. Але в сп. С перелічування уділів продовжується, згідно з тек ­ стом Новгородського 4-го літопису, а в сп. У обривається на Свя- тололкові. Далі несподівано, без будь-яких звязків з попереднім текстом, у сп. У йде нове перелічування руських єпіскопій, чого нема в иніпих списках литовських літописів. Це місце в сп. У знову збі ­ гається загалом з Новгор. 4-м літ. (стор. 16). Лише до останнього, де маємо 20 назв єпіскопій, у сп. У, що містить їх у тому ж саме порядку, додається ще три нові назви, а саме: 1) „и Браньская” — в додаток до Чернігівської, як одна єпіскопія з двома назвами, не порушуючи лічби, 2) „Володимерьская” і „Галицкая”, під чис ­ лами 6 і 7. Таким чином, замісць 20 єпіскопій Новгор. 4-го літ. в сп. У читаємо про 22 епіскопи, значить дві нові епіскопі! при трьох нових назвах. Дальша частина загально-руського зводу сп. У має особливий заголовок: „Лєміопйсец w велкого кнзга Володимерд Києвьского”. Це дає підставу думати, що загальний заголовок з початку сп. У — „Лєтописець w великомъ кїїзи Московскомъ, како далеки w pod Володимирова” — має переважно відношення до самого початку текста У . Ця дальша частина сп. У, з новим заголовком, починається звісткою 6478 р. про прихід новгородців до Святослава в Київ з проханням відпустити його сина до них на князівський стіл. Уся ця частина це таке ж саме скорочення тексту Новгородського 4-го літопису, як і в сп. С, що тут текстуально збігається з сп. У. Наведемо для ілюстрації паралель: Новг. IV, 48. В лѣто 6478. Святославъ посади Ярополка в Кисеѣ, а Олга въ Дрввлянехъ. В се же время пріи- доша людие Новгородстіи, про ­ сяще князя собѣ: «и аще вы не пойдете к намъ, то мы на ­ лѣземъ князя собѣ*. И рече к нимъ Святославъ: „а бы нашолъ кто к вамъ”. И отпрѣся Яро- С, 9; вар. У, 112. В лѣт 6478. Придоша Новгородця ко Сто- славоу. во Кы^въ просиша ’ ) в него сна. и поусти к нимь. Ч просити. ,СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ., 1,29 полкъ и Олегъ. II рече Добры- ня к Новгородчемъ: „просите Володимира”; Володимирь бо бѣ отъ Малоушй, ключницѣ Оль- жины, сестра же бѣ Добрыня, отецъ бѣ йма Малко Любчанинъ. Бямге сїгве Стославлии Яръполкъ Ѵдлегъ. а Володимеръ а 1 ) Ма- .’іуппі ключници ДОлѣжина. рече Отославъ. Новгородцемъ ажь бы s ) дошелъ моше детей к вамь. Яро- иолкъ Шречесд и Глѣбъ рече ДобрынА Новгородцемь. просите Володимерд бѣ бо и Малбуша сестра Добрыни а шцъ шн Малко Любеченинъ. Ю. 2 ) приб. это. Дальші за звісткою 6478 р. записи в Новгор. 4-м під 6479 — 80, 6482 — 84 р.р., як і багато инших, зовсім пропускаються в нашому литовському зводі, і не тільки в сп. У, а й х у сп. С, очевидно, згідно з їх спільним оригіналом. Серед цих пропущених років під 6881 р. одначе заховалася коротка звістка — „нача кнжити Ярополкъ в’ь Киевѣ”. Вона в однаково в обох списках У і С скороченою ви ­ пискою з текста тину Новгор. 4-го, де читається: „нача княжити Ярополкъ въ Киевѣ, и воевода бѣ оу него Блоудъ 11 . Звістка 6485 р. є в списках С і У однако зредагованою пере ­ робкою текста Новгор. 4-го літопису, що значно скоротила свій ори ­ гінал. Ось початок її: -. Новг. IV, 52. Пойде Ярополкъ на Олга, брата своего, на Деревьскую землю. Изыде противоу емоу Олегъ, и вънолчистася, и стоупившемася полкома, побѣди Ярополкъ Олга. ІІобѣгшю же Олгоу съ дроужи- ною въ градъ, рекомыи Вруцеи, и бѣ’ мостъ чресь грѣблю ко вратомъ граднымъ; и тесняще другъ дроуга спихахоу въ грѣб ­ лю; и Олга в дебрь спехноуша людне мнози, и оудавиша и ко ­ ні и. чловѣкі… С 9, У 1.13 (варіяити). И быс емоу брань со братомь своимь ІѴлгом. и победи ДОлга. и побѣже въ грай оу Дроучи 1 ) спаде з мостоу в ров и тоу искончаша 2 ). !) У Оуроучии. 2 ) У скодчасл. ,130 СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ’ЛІТОПИСІВ. В такому ж характері скорочення та пропуски цілих звісток * иноді великі в сп. У, яків сп. С, цілком згідно з останнім (про сп. С див. вище), йдуть у сп. У до кінця (порівняй характерний перелом у тексті з величезним, однаковим для обох списків С і У пропуском на цілих 163 роки: після звістки 6582 р. про смерть Теодосія Печорського зразу ж до звістки 6745 р. про напад Ватия; див. сп. У, стор. 119; пор. сп. С, стор. 16— 17). Додатків нового тексту в сп. У понад записи сп. С у цій частині майже нема.. Лише під 6494 р. читаємо коротку звістку, якої нема в сп. С — „изби- раша Владимиръ веры кага лоучши. избра же вѣрѴ хрстиганьск^ю”. Вона є також і в сп. Н,’і під тим самим 6494 р.; значить, вона, ввіходить до протографу цих списків. Таким чином, за виключенням невеликої початкової частини * сп. У є по суті загалом цілком подібний до списків С Н Ак. В чому ж значіння нового початку, одмінного в сп. У від сп. С? На нашу думку редактор загально-руської частини тексту в сп; У, вважаючи початкову частину компіляції, подібної до сп. С, неза- довольняючою^ задумав посвоєму впорядкувати її. І, дійсно, в по ­ чатку сп. О ми маємо самий невпорядкований, поплутаний виклад: спочатку редактор цього тексту не зумів, як слід, наладити скоро­ чення багатого матеріялом, але не в цілому потрібного йому оригі ­ налу, ще й пересипаного чужоземними, переважно візантійськими звістками. Не знаючії, як краще збутися цього безладу в викладі * редактор тексту У вжив з свого боку ‘ дуже простих заходів: вики ­ нувши зовсім більшість малопотрібного йому невпорядкованого мате- ріялу, що зберігся на початку сп. С, він механічно й значно ско ­ ротив решту залишеного, замінивши викинутий текст популярним по староруських пам ’ ятках, особливо літописних, перелічуванням ве ­ ликих руських князів і епіскопів. Результатом цієї спроби нової ре ­ дакції в сп. У з боку формально-стилістичного є крок наперед у напрямі до стислості! та короткости викладу, що були головною тен ­ денцією редактора компілятивної загально-руської частини Найстарі ­ шого Литовського Зводу 1428 р. Ця тенденція, натурально, внесла. Зайву сухість у стиль викладу про нелитовські події в західнорусь- кому літопису. Ми закінчили огляд складу та джерел загально-руської частини звісток, що утворили ту скорочену вибірку з зводу типа Соф. Вре ­ менника 1423 р., відбитого в Новгор. 4-м, Воскрес. та Нікон. зво ­ дах, що в сполученні з литовськими по призначенню звістками про. м. Фотія утворили так названий нами Найстапіший Литовський Звід 1428 р. Компілятивний до 1354 р. цілком, аз 1354 р. і до 1420-х р.р. ,. . СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 131 / – . . ’ – • ■ < >- ■■ ‘ ■ лише почасти, в розбивку, з ’ оригінальними звістками, які ми при ­ писуємо сопутнику м. Фотія в литовській подорожі 1420 р. єп. Ам ­ вросію коломенському, Звід 1428 р. міг бути утворений цим остан ­ нім, як автором оригінальних записів, а доповнити їх компіляцією за попередні часи було йому зовсім не трудно. Скласти Звід цей мож ­ ливо було як раз коло 1428 р. Відбився текст його найтипічніше в списках. С, Н і Ак, найповніше сберігся в сп. С. Що до сп. У, то писар його спробував було утворити нову редакцію, що відби ­ лося особливо з початку тексту. Але ця спроба обмежилася незнач ­ ним по суті ухиленням від напряму списків СНАк: воно цікаве лише, як перша спроба ввести родоводи князів, характерні для пізніших редакцій наших літописів, але там вже в націоналі йому напрямку, чого ще нема в сп. У. Не рахуючися з цією невеликою одміною в сп. С, маючи на увазі його текстуальний збіг з рештою списків, ми повинні визнати в них захованою одну спільну редакцію найстарі ­ шої частини західноруського літопису; ця частина є для всього тек ­ сту її першої або старшої короткої редакції майже цілком загально- руською; вона тісно звязана своїм походженням, як і змістом своїх звісток, з московсько-новгородськими джерелами. Це був фундамент, відпровідний матеріял для всього західноруського літописання старшої доби. Користаючися з нього, можливо було далі утворювати свої на ­ ціонально-місцеві надбудування. Останнім по часу зверненням до загальноруських джерел була випадкова гідрографічна приписка про Волгу, Дніпро та Двину, що механічно попала потім між зводом 1428 р. та його першим продовженням, що до його огляду ми й пе ­ рейдемо. Б. Аналіз литовської частини „Избранія лѣтописанія” (1431 — 1446 р.р.). Нова, властиво національно-литовська частина західноруського літопису починається звістками, записаними під 6939 (1431) . р. Виклад їх’ зовсім одріжняється від попередніх з боку зовнішнього значйо більшою повнотою матеріялу й докладністю записів, а з внут ­ рішнього боку — більш додержаним прагматизмом. Крім того, з боку характеру своєї творчосте, що найважливіше, ця частина найбільш оригінальна у всьому „Избраніи лѣтописанія”, значить, в першому, по роспорядку в сп. С, або в загальному властиво- літописному від ­ ділі литовського Зводу. Розміром своїм вона дуже невелика, порів ­ нюючи як з попередньою, так і з дальшою частинами нашої па ­ м ’ ятки: в сп. О вона має лише коло 10 листків (л.л. 70 об. — 80 або ,132 , СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. стор. 60 — 70 в. XVII т. II. С. Р. .’!). Кількість звісток в ній та ­ кож дуже мала, усього лише за 17 років (з . 1430 Х) по 1446 p.p.)f Разом з тим перед нами начебто не літопис з боку стилю, а щось подібне до хроніки: замісць стисло – уривчатого щорічного викладу ^попередньої частини зводу, тут бачимо звязне оповідання з про ­ сторим викладом про захоплюючі для автора події. Правда, вжедв .самому початку цієї частини літопису вистав ­ лено рік — „в лѣто 6939 “ — і далі також почувається в викладі ав ­ тора навик літописця. Він перебиває свій текст чисто – літописними вказівками: „той же зимы”, „на лѣто ж”, „на ту же осень”, „на лѣто жъ”, „на третєє лѣто” й т. и. Одначе, коли краще Додивитись, виявляється, що всі ці терміни є щось цілком зовнішнє: вони не знищують викладу характерного прагматизму. По суті цільність усього уривку, з його звістками 1430 — 1446 р.р., настільки виразна, по стилістичних прийомах викладу (як,, правда, і но змісту зосередженого на двох центральних фігурах — кн. Витовта й єп. Герасима, а. разом з тим, як побачимо нижче, і на смоленських звістках), що дає тверду підставу для міркування про нового, без ­ перечно, автора літопису, про його джерела, характер користування з них і т. и. Почати з того, що невитримання літописно – щорічного викладу на користь прагматизму хроніки ілюструється об’єднанням під 1431 р. подій цілої низки років, а саме з 1430 і по 1435 р.р. Перша звістка тут є про скликання в. кн. Витовтом королів та князів, з ’ докладним переліченням їх, для співучасти в задуманій ним коронації його; далі оповідається про перешкоду цьому з боку поляків, про слабість і смерть Витовта — мѣсяца октября 23 на память св. Іакова брата Господня. Ця точність зазначення свідчить, звичайно, про одночасність запису і самої події, у всякому разі про близкість її до нього, складеного вже ні в якім разі не- раніш од смерти Витовта (^- 1430 р.). Джерелом цієї звістки могла бути „Похвала Витовту”. Вона улд, звичайно, добре відома авторові даної частини літопису, що кінчався як раз текстом „Похвали”, яка існувала і раніш утво ­ рення зазначеної частини, відомої нам з запису 1428 р. 2 ). Правда, ця остання, себ-то „Похвала Витовту” в тексті тішу 1428 р., як 9 Пишемо з 1430, а не 1431, як вище, через те, що по суті тут оповідається про події, починаючи з 1430 р., а формально, хоч і неправдиво, виставлено з самого початку 1431 р. 9 Див. XVII том П. С. Р. Л„ стор. 417-420. ,СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 133 ■ і другі, відомі нам тексти инших її редакцій * ), мали инші завдання ніж зазначена звістка під 1431 р. про намір Витовтів коронуватися. У всіх майже редакціях „Похвали Витовту”, в одних більш, в дру ­ гих менш, виявляється риторично-панегіричний тон у її стилі, що було природн’им у спеціяльному творі типу похвально – урочистого жанру. Цей тон дуже далеко стоїть від зовсім-иншого стилю корот ­ кої, сухо-ділової ’ звістки; через те не тільки повного, але хоч де ­ якого тісного наближення по самих прийомах викладу цих двох, ріжних по завданню, літературних творів трудно було сподіватися. Одначе, все те, що з „.Похвали Витовту”, в цілому більш цінного літературно-стилістичними прийомами і бідного історично-фактичними даними твору, може бути витягнуто строго фактичного, все це до­ сить близько й повно збігається як у „Похвалі”, так і в матеріалі зазначеної звістки. При порівнянні їх виявляється, що перелічу ­ вання государів, покликаних на коронацію, як у „Похвалі” 1428 р., так і в звістці під 1431 р., є досить ехожим: у більшій частині воно збігається по суті, а иноді і текстуально подібне. Ріжниця найчастіш у самому викладі, більш загальному по формі що до використання імен, як і слід було сподіватися, в риторичній „По ­ хвалі”, й навпаки — більш точному, що цілком природно, в історич ­ ній звістці хроніки. Збіг текстів цих виявляється відносно таких государів: ‘ в „Похвалѣ” 1428 р. 1) великій князь Московьскіи; 2) великій князь Тѳѣрьскіи; 3) великій князь Рязаньски; 4) великій Новъгороть; 5) великий- Пьсковъ; 6) великий ц$и Татарьскии; 7) и Немецькии князи, и ми- стровё; 8) Молдавській земли воеводы; в звістці 1431 р. кнзя великого Московского Ва- силига Васильевичъ; п князя великого Тферьского Бориса Александровича; великого кїїза Резанского їціна; w великого Новагорода; и Ш то о Пскова; и юто юрдинского цра; и мистра Немецького и Проу- ского мистра; w Волоокого воеводы. – ‘ Таким чином, фактичне, почасти текстуальне наближення між „Похвалою” 1428 р. і літописною звісткою 1431 р. — безперечне. 9 Про редакції „Похвали Витовту” див. нижче, в розділі ѴІІ-му, про повісти й оказанія західноруського літопису. ,І 34 СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. Це дає твердий грунт вважати першу джерелом другої, піднімаючи разом з тим питання про те, чи не була одна й таж сама особа Автором обох цих творів. Про це останнє, одначе, скажемо пізніше. Далі, в звязному, без перерви, викладі, маємо звістки, вміщені все під тим самим 1431 роком, а саме такі: 1) про закнязювання в Вільні та Троках в. кн. Швитригайла, що княжив усього два роки без двох місяців; 2) про відпуск ним Герасима, єп. смоленського, до Царгороду,. аби. його було поставлено на мітрополію литовську (1432 р.); 3) про посадження Литвою в. кн. Жигимонта Кестутовича .на велике княжіння в Вільні та Троках „мѣсяца сентября 1-го дня”;’ 4) про похід Швитригайла на Полоцьк і Смоленськ; 5) про посадження його руськими князями на велике княжіння руське; 6) про бійку його з Жигимонтом, „8 декабря въ понедѣльникъ'”; 7) про другий похід його в Литву; 8) про похід його до Троків, — „на Опасовъ день, стоялъ дни”, — до Векшюшьків — „4 дні”, — до Крева — „2 дни”, — до Мо- лодечного, Жеславля, Смоленська, Минська, Борисова; 9) про похід в осени Жигимонта до Мстиславля, „26 октября въ среду”; > 10) про похід літом Швитригайла в Литву; ■ 11) по спалення ним у Витебську м. Герасима (1435 р.); 12) про боротьбу його з Жигмонтом, „1-го сентября 1435 г.”, -з характерною приміткою: „и за то Бъ не пособе кнзю Швитригаи- лоу што сожьже митрополита Герасима”… По літературно – стилістичних особливостях викладу, по одно- цільності характеру його, по тісному звязку між собою всіх цих звісток, що утворюють доцільне без перерви оповідання, можливо вважати це останнє однорідним записом одної особи. Цею особою як раз міг бути, на нашу думку, автор першої з цих звісток, а саме про невдалу коронацію Витовта, що, як ми бачили, возходить до „Похвали Витовту” в редакції її 1428 р. і, можливо, належить зно ­ ву ж таки одному й тому самому авторові. Цікаво, що весь цей уривок нашої пам ’ ятки, що вміщає в собі перелічені звістки, закінчується просторою „Похвалою Витовту”, але в редакції не 1428 р., а иншій, пізнішій, хоч і дуже близькій до неї. Вже М. Грущевський доказав їх тісні звязки між собою, виз? навши нелітописну „Похвалу” 1428 р. джерелом пізнішої, літописної 1 ). 9 Див. Записки Наук. Тов. ім. Шевч., Т. VIII,. 1895, кн- 4, Львів, стор. 1 — 16. ,СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. 13 5 ‘ Час складання останньої, на жаль, через відсутність певних даних, 4 неможливо точно визначити. Можливо з певністю говорити’ лише, що» складено її, очевидно, не раніше, 1428 р., і не пізніше * здається, 1430 р., коли подіє;) Витовт. Що й остання дата є пев ­ ного, видко от з чого: загальний тон усієї „Похвали Витовту” & мажорний, урочисто — празниковий, і відгуків не тільки смерти, але- навіть і невдачі коронування зовсім не відчувається в ній. Таким чином, час складання „Похвали” можливо приняти між 1428 і 1430 р.р., і як раз, можливо, 1429 р., коли був з- ’ їзд у Витовта в Луцьку; на ньому, з початку 1429 р., де були присутні зазначені й у „Похвалі” Ягайло, посли грецького імператора, Ордена, Данії * папський легат, імп. Сйгизмунд та инш., вже одверто говорилося про майбутнє приняття Витовтом королівської корони 1 ). Коли це ваше твердження про походження літописної „Похвали” ’ 1429 р. правдиве, то в попередній редакції її; в нелітописній „Похвалі” 1428 р. можливо добачати лише перший нарис цієї па ­ м ’ ятки. Нарис той ще стилістично не оброблений, як ‘ слід панегіри- стичній пам ’ ятці, ще не підкрашений перлами похвальної риторики; словом „Похвала” . 1428 р. є, дійсно, перша редакція, схема або кістяк для дальшого оброблення. А літописна редакція „Похвали” * тішу-сп. С, невже з художнього боку закінчений, риторично підкра ­ шений окремий твір, остаточно пристосований і з стилістичного боку до важливих подій 1429 — 1430 р.р. при дворі Витовта. Не є і взагалі найкращий в усьому литовському літописанні, зразок панегі- ристичної літератури про найважливішого національного героя Литви; той зразок, очевидно, цілком задовольняв художній смак сучасників,, через що має своє поважне значіння і в історії нашого письменства. І ми, дійсно, побачимо далі, що „Похвала Витовту” була досить, популярним твором для своїх часів. Утворена з початку XV в.; вона була відома аж у чотирьох редакціях; утворена-окремо від літопису * вона попадає на його сторінки вже в иншій формі, чи редакції, змі ­ няє свій характер втретє, переходячи до другої, складної редакції літопису, зникав з третьої повної редакції й нарешті виникає в формі нової четвертої редакції знову по за межами літопису… Автором обох редакцій „Похвали Витовту” скоріш усього мо ­ жливо вважати того ж самого писаря Тимофія, що сам себе називає: в запису 1420 р., скопійованому та продовженому 1428 року * ). А в відмінах, що виявляються в другій з цих редакцій „Похвали” в 9 Див. сп. С, л. 70 об. 2 ) Див. XVII т. П. С. Р. Л., стор. 417 — 420. ,136. СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ЗАХІДНОРУСЬКИХ ЛІТОПИСІВ. ■ ■ формі напластувань житійно-риторичного стилю, з додатком цитат ’ і св. Письма, можливо добачати, вплив редакторської руки епіскопа Герасима, тоді ще смоленського. Може бути, що його особистій участі, як головного редактора, завдячує своє походження і оста * , точна обробка майже усього аналізуємого відділу літопису, зазнач ченого тут під 1431 р., але з звістками 1430 — 1435 р.р. Це та частина., що починається оповіданням про невдачу з коронацією Вйтонта й закінчується „Похвалою” йому до звісток, розуміється; про спалення м. Герасима 1435 р. і пізніших, яких дуже мало. Місцем походження чи складання цієї частини’ літоті су був, очевидно, Смоленськ, судячи по багацтву звісток про це. місто та про його епіскопа. Перелічимо їх: • 1) про відпуск єп. смоленського Герасима до .Царгороду за * для посв ’ ячення в мітрополітп; * 2) про похід в. кн. .Жигимонта на Смоленськ; 3) про похід в. кн. Швитригайла на Смоленськ;- 4) про спалення Швнтригайлом м. Герасима; 5) про похід кн. Михайла Жнкгимонтовіїча на Русь; коли вій стояв на Рши, сами С м о л я ан е стрети л и к н за М и х а п л-а ц а Р ш и д а л пса С мольнанє К АЗ ю • в е л и к о м о у Ж и к Г II м о н- тоу. и gro сіїоу кнзю Мпхан і о у и кнз.ь Михайло к Смо ­ ло н ьскоу не по я де. Що складачем цього всього уривку літопису, без сумніву, була особа, близька до м. Герасима, спершу смоленського епіскопа, видно з того, що, зазначаючи уважно долю свого патрона, вій протиставить його в. князю, добачаючи і в поражці його перст промисла божого; и за то къ не по соб е кнзю Швинтригаплоу што сожьже митрополита Г ер ас и м а. II (є біл ьш переконуюче доводиться ця думка добором смоленських, чисто литовських звісток у дальшому відділі літопису, про що нижче. Що до * роспорядку звісток в аналізуемому відділі літопису, тс розбивка оповідань про . Витовта в сп. С — справа пізнішого ре ­ дактора, а не першого автора чи укладчика цього тексту. Більш природнім, на. нашу думку, є роспорядок в сп. У, де „Похвалу’ Витовту” вміщено слідом за повідомленням про’ його смерть, якф дань пошани до його нам ’ яти. В сп. С инша картина: „Похвалу/ віднесено на кінець всього літописного уривка, вже після звістой про боротьбу Швитригайла з Жигимонтом. Правда, не позбавлену де-якої рації й протилежна гадка про старшинство роспорядку . > сп. С, але вже на иншій підставі: виклавши все в літописному иб-| рядку (но змісту, а не по стилю), далі, під кінець усього уривку ,