Архів друкованих видань Всеукраїнської Академії НАУК, 1919-1931 рр.
Видання:
Наукові збірники ВУАН
Відділ:
Історико-філологічний відділ
Випуск №:
7-г
Назва:
Драма українська. 1. Старовинний театр український. Випуск четвертий: Шкільні дійства різдвяного циклу
Автор:
Рєзанов В. Ів.
Рік видання:
1927
Сторінок:
202
Мова видання:
Українська
Текст роспізнано:
ТАК
Дата завантаження:
25.12.2020
Опис:

Збірники наукових праць Всеукраїнської академії наук за 1919-1931 роки

Оригінал зберігається:
Національна історична бібліотека України

На весь екран

Знайшли помилку? Напишіть нам про це на пошту nibu.kyiv@ukr.net

У КИЇВІ — 1927 ,УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК ЗБІРНИК ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ, No 7-г Проф. В. Ів. РЄЗАНОВ ДРАМА УКРАЇНСЬКА 1. СТАРОВИННИЙ ТЕАТР УКРАЇНСЬКИЙ ВИПУСК ЧЕТВЕРТИЙ: ШКІЛЬНІ ДІЙСТВА РІЗДВЯНОГО ЦИКЛУ У КИ Ї В І З друкарні Української Академії Наук 1927 ,[792.(09)]. Дозволяється випустити в світ. Невідмінний Секретар Академії Наук, акад. Аг. Кримський. Київський Окрліт, No 232. 1927. Зам. No 5709, Друк. 1200 прим. ,VI. Звертаємося до шкільних драм різдвяного циклу. Ми вже казали були раніш (див. випуск І, розділ 2) про те, як зароди ­ лася та почалася різдвяна містерія в Західній Европі, як різдвяна драма пе ­ рейшла на польський ґрунт та на Вкраїну. Щоб цей хід еволюції та участь у ньому, відношення й залежність од нього, взагалі генезу української драми уявити та з ’ ясувати, яко мога старанніш, уважно переглянемо всю низку відо ­ мих різдвяних драм латинських, французьких, німецьких, чеських, польських — раніш ніж візьмемося порівняно аналізувати та вивчати різдвяні драми укра ­ їнські. Европейська різдвяна драма розвинулася з діалогічної вставки (,,тропа “ ) до урочистої різдвяної служби божої, — цю вставку зроблено було вже у X — XI віці 1 ). Спочатку була це невеличка літургійна драма про те, як пастухи вітали новонародженого І. Христа * і 2 ). Згодом ускладнилася вона поступовним прилученням мотивів про те, як волхви вітали Христа, про Ірода, про те, як вигублено немовляток 3 ), і вступом — пророцьким провістям про Христа та сце ­ ною Благовістя 4 ). — У XIII в. европейська різдвяна драма, отже, являла собою цілу величеньку та розвинену церковну пієсу, що згодом почала еволюціонувати в різних напрямках; оброблювано її згідно з уявліннями та жаданнями того ’ ) Ось ця вставка-троп: — Quem quaeritis in praesepe, pastores, dicite? — Salvatorem Christum Dominum, etc. — Кого шукаєте у яслах, скажіть, пастухи? — Спасителя Христа Пана… (Petit de Jul ­ ie v і I I е, Les Mysteres, 1, 21, 25; W. Creizenach, Geschichte d. neuer. Dramas, I 2 , 52, порівн.: L. Gautier, Histoire de la poesie liturgique au moyen-age I (Les tropes). Paris, 1886. Зміст цієї драми: Біля вівтаря ставили ясла та образ Пречистої; один із хлопців-хористів удаючи з себе янгола, словами євангелії (Лук., II, 10 — 12) сповіщав про те, що народивсь Спаситель; хор співав „Слава на небі Богові”; кілька церковників, удаючи з себе пастухів та спі ­ ваючи „На землі спокій”, наближалися до ясел, що біля них стояло двоє инших церковників, одягнених у широкі далматики, — вони удавали з себе баб-повитух; пастухи вітали Христа, і церемонію закінчував спів Alleluia (Petit de Julleville, там-же, 26; Creizenach; там-же, 54 — 55. Текст зберігсь по рукописах XIV — XV вв.). 3 ) Creizenach, там-же, 55 — 61; Р. de Julleville, там-же, 47 — 53; К. Weinhold, Weinacht-Spiele u. Liedcr aus Siiddeutschland u. Schlesien, Wien, 1875, стор. 56: Ірод або ві ­ тання волхвів; там-же, стор. 62: обхід Рахелі; Е. Wil ken, Geschichte der geistlichen Spiele in Deutschland, Gott. 1872, стор. 6 і далі. 4 ) Літургійна вистава „Пророки” має цілу свою історію: див. Creizenach, там-же, стор. 61 і далі. ,4 Володимир Рєзанов оточення, де ту чи иншу обробку переведено. Рукопис XIII в. зберіг латинський текст, що його видав спочатку Шмеллер ‘), а потім дбайливіше Фронінґ’^). Ось зміст цієї драми: „На ґанкові церкви” (in fronte Ecclesiae) ставили крісло для Августина, біля нього праворуч групувалися пророки Ісайя, Данило і ин., а ліворуч представник жидівства та його почет (Archisynagogus cum suis Judeis). Ісайя починав дію своїм пророцтвом: Ессе virgo pariet Sine viri semine etc. °). Потім виступав Данило, тоді — віщунка Сівілла, жваво жестикулюючи (cum gestu mobili) та показуючи на зірку, співала: Наес stellae novitas Fert novum nuntium, etc. ‘ * )• Далі виходив Аарон, тримаючи в руках розквітле жезло, після нього — Ва- лаам верхи на ослиці, співаючи: Vadam, vadam, ut maledicam populo huic! °). Йому назустріч вибігав янгол з вийнятим із піхов мечем, кажучи: „Стере ­ жися казати що-небудь инше, ніж те, що я тобі кажу!” Переполохана ослиця подавалася назад, і Валаам співав: Orietur Stella ex Jacob, etc ‘). Тоді виступає, удаючи жидів манірами, рухами, жестами (movendo caput suum et totum corpus et percutiendo terram pede, baculo, etiam imitando gestus Judaei in omnibus), Архісинагог з своїм стовпищем і починає дискусію проти Августина та пророків, відкидаючи можливість народитися від дівчини; для жидів це — „res neganda” 7 ), для Августина й пророків — „res miranda” 8 ). Пророки йдуть геть, починається нова ява: коротка сцена Благовісти, потім Марія йде й зустрічає Лизавету, вони вітають одна одну. Слова янгола, Марії, Лизавети ті самі, що в євангелії від Луки. Далі — німа сцена Різдва. З ’ являється зірка, хор співає: Hodie Christus natus est etc. 9 ). Побачивши зірку, три царі різних країн світу міркують про те, що ви ­ значає це явище. Вони постановляють іти з дарунками до новонародженого, співають: Ubi est qui natus est, etc. (Де єсть той, що народивсь…). ‘) Carmina Burana. Lateinische und deutsche Lieder und Gedichte einer Handschrift des XIII Jahrhundert aus Benedictbeuern auf der K. Bibliothek zu Miinchen, herausgegeben von J. A. Schmeller (Publ. d. lift. Vereins 16 No CCII, crop. 80-95). ’ ) Deutsche National-Litteratur, historisch-critische Ausgabe, hrggb. v. Joseph Kiir- s c h n e r, 14 B. Das Drama des Mittelalters, hrggb. v. K. Froning, III Theil, crop. 875 — 901. J ) От діва породить без чоловікового сім ’ я… ‘) Ця зірки новина несе нову звістку… 6 ) Піду, піду, щоб проклясти цей народ! “) Зійде зірка з Якова… ‘) Річ неймовірна. ’ ’ J Річ дивна. ’ ) Нині Христос народивсь… ,Драма українська 5 їх зустрічають служники Іродові й розпитують, чого вони прийшли. Царі відповідають: Regem natum quaerimus. De quo stella loquitur… ’ ). Служники поспішаються до Ірода з несподіваною звісткою про новонародже ­ ного царя. Ірод ремствує: Cur audetis talia Regi praesentare? Nolite, vos consulo, Ealsum fabricare! Num Herodes ego sum Potens subiugare Quidquid mundus continet, Coelum, terram, mare?.. Він кличе на пораду Архісинагога та жидів. Архісинагог радить розпитатися в трьох царів, що прийшли. Царі-волхви відповідають: Stella nova radiat, Eius ortus nuntia, Cui mundus oboediet, Et qui reget omnia… 3 ). Ірод відпускає волхвів і прохає сповістити його, як знайдуть новонародженого. Волхви виходять. Далі — нова ява: янгол сповіщає пастухів: Magnum vobis gaudium, Pastores, annuntio: Deus se circumdedit Carnis vestrae pallio, etc. 4 ), кличе їх вітати новонародженого. Пастухи вибираються у дорогу, але-ж Диявіл намагається їх затримати: Ти ne credas talibus, Pastorum simplicitas… ’ ). Пастухи повертаються до своєї роботи; янгол знову кличе їх; Диявіл вдруге намагається побаламутити їх; вони вагаються, кого-ж слухати. Тоді починає співати хор янголів: Слава на небі Богові, — і пастухи вирішують: Procedamus igitur Simul ad praesepium Et curvatis genibus Adoremus filium! ’ ). Пастухи наближаються до ясел, співаючи, вітають немовлятко, повер ­ таються й зустрічають волхвів. Ці їх питають: Скажіть, що бачили, пастухи…; вони відповідають: Бачили немовлятко, і т. д. Після цього — німа сцена: волхви уклоняються Христові, підносять дарунки. *) Шукаемо народженого царя, що про нього каже зірка… Як ви зважуєтеся таке цареві казати? Не раджу вам вигадувати брехні! Чи-ж я не Ірод, що можу підкорити все, що є на світі, небо, землю, море?.. s ) Нова зірка сяє, вістунка народження того, кого послухає світ, хто всім керуватиме… 1 ) Велику радість вам, пастухи, сповіщаю: Бог прийняв на себе ваше тіло… ь ) Не вір такому, пастуша простото… ”) Так ходімо-ж укупі до ясел; і схиливши коліна віддаймо поклін синові. ,6 Володимир Рєзанов Потім волхви засинають; з ’ являється янгол і наказує їм: Nolite redire ad Herodem, etc. ’ ). Ірод, побачивши, що волхви не повертаються до нього, знову кличе на пораду Архісинагога та його посіпак: Ти, magister, арегі Prophetarum edita, Si qua sunt de puero A prophetis tradita… Архісинагог відповідає: Tu, Bethleem, terra Juda etc. * 2 3 ). Ірод розлютова ­ ний надсилає вояків знищити вифліємських немовлят. Вояки виконують на ­ каза; чутно, як голосять матері. ‘) He повертайтеся до Ірода… 2 ) Ти, вчителю, об ’ яви, що казали пророки, коли існує яке про хлопця пророкування. 3 ) Ти, Вифлієме, земле жидівська, і т. д. *) Слухай, царю єгиптян: пала міць ідольська, позбавлено сили богів, — лежить вона у недолі… ’ ) Наша порада — поважати богів, відновити жертовники, храми, триноги, присвячені гаї. °) Людську кров пролляти на жертву богам. ‘) Цар та пан царів, бог жидівський, великоможний у славі, єсть Бог над богами; у його присутності падає й валиться міць ідолів, як мерців. Зараз по цьому відбувається кара тиранові, — очевидячки, німа сцена: Ірода живцем гризуть черви, він падає з трону, вмирає, дияволи радісно ха ­ пають його; корону дістає його син Архелай. Тимчасом янгол наказує Йосипові тікати до Єгипту; Св. Родина відходить. Дія переноситься до Єгипту: Під спів хорових гімнів на славу богів виступає єгипетський цар з по- четом. Як Св. Родина прибула, усі єгипетські ідоли попадали. Жерці кілька разів підіймають їх, палять ладан, вихваляють богів співами; але-ж зусилля жерців даремні, і з них один удається до царя: Audi, rex Egyptiorum: Lapsa virtus idolorum, Destituta vis deoruin Jacet cum miseria… * ). Здивований цар бажає довідатися, через віщо так сталося, кличе мудре ­ ців. Жерці радять: Nostrum est consilium deos honorare, Aras, templa, tripodes, lucos innovare, r ) і навіть радять humanum sanguinem superis libare в ), щоб змилостивити роз ­ гніваних богів. Цар править жертву, ідолів підіймають, але-ж вони знову па ­ дають. Цар удруге вдається до мудреців, і тії виголошують: Rex et regum dominus, deus hebraeorum Praepotens in gloria Deus est deorum, Cuius in praesentia velut mortuorum Corruit ct labitur virtus idolorum! ‘). ,Драма українська 7 Тоді цар співає: Ессе novum cum matre deum veneretur Egyptus! ’ ), і всіх ідолів викидають. Далі — нова сцена: Виступає цар Вавилону; співи хору вихваляють богів. Повстає боротьба- диспут поміж Поганством, Синагогою та Церквою 2 ). Поганство співає: Deorum immortalitas est omnibus colenda, Eorum et pluralitas ubique metuenda 3 ). Хор відповідає: Stulti sunt et vere fatui Qui deum unum dicunt, Et antiquitatis ritui Proterve contradicunt… 4 ). Вистава закінчувалася тим, що хор співав: Omnium rectorem te solum profitemur, Tibi tota mente semper obsequemur… 5 ). Слідом за латинськими обробками різдвяної драми повстали й обробки її живими народніми мовами. Зазначимо обробки французькі: У Парижі, в бібліотеці св. Женевієви, в рукопису (У. f. 10 fol.) XV в. збереглася містерія „La Nativite N. S. Jhesucrist * ‘ та містерія „Geu des trois rois “ , що її безпосередньо продовжує 6 ). *) Отже-ж нового бога з матір ’ ю його хай шанує Єгипет. ‘■ ’ ) Цих осіб автор виводить наприкінці пієси так само, як пророків на початку її, щоб виявити свої догматичні погляди (Weinhold, Weinachtspiele u. Lieder, 70). 3 ) Всі повинні шанувати безсмертя богів; тому що їх сила, їх треба скрізь боятися. 4 ) Дурні іа справді пришелепуваті, що кажуть ніби бог один; вони нахабно заперечують звичай старовини. “) Правителем над усіма тебе одного проголошуємо, тебе усім розумом завсіди слухатимем. “ ) Тексти їх видав Жюбіналь: Mysteres inedits du XV siecle, publies par Achille J u- b і n a I, Paris, 1837, II, 1 — 138; аналізе — див. Petit de Julleville, Les Mysteres, II, 385 — 390. ) Як мати-діва породить, цей образ упаде. Перша з чотирьох містерій, що вкупі становлять тетралогію, яка охоплює всеньке життя І. Христа (La Nativitd, les Trois Rois, la Passion, la Rdsurrection), починається короткими сценами того, як створено людину, як сталося гріхопа ­ діння Адама та Єви, як помер Адам; цісар Октавіян бачить на підставі статуї латинського написа, що збентежив його: Dum virgo mater pariet, ista imago cor- ruit ’ ); у Назареті одбуваються заручини Пречистої: [зібралися женихи, в ру ­ ках старого Йосипа, що над ним знущаються молоді його суперники, розквітає суха гілка, і Діва заручається з ним; у Чистилищі пророки посилають до неба свої благання, в Пеклі виють Демони. Далі — сцена благовістя; зачаття Пречистої означається тим, що до неї спускається голуб (Дух Святий). Сумніви та хвилювання Йосипові; архангол Гаврило заспокоює його. Прибуття до Вифлієму. Йосип іде попрохати вогню ,§ Володимир Р є з а н о в й приносить багаття у полі кереї. Повернувшися, він бачить, що Марію ото ­ чили янголи. Баба з покаліченими руками (Honestassc), що він її покликав, зціляється, доторкнувшись до новонародженого Ісуса. Ідоли падають із своїх підстав, це гнівить цісаря. Арх. Гаврило сповіщає пастухів про те, що наро ­ дивсь Христос. Пастухів виставлено тут як-найреальніш, — вони гомонять поміж себе, сваряться. Далі — пастухи вітають народженого Христа. Зміст другої пієси — les Trois Rois — такий: Троє царів-волхвів, колишні вороги, миряться йдучи до Вифлієму. Ірод закликає їх до себе; вони кажуть, кого піукають: новонародженого царя над царями. Далі — волхви вітають Христа; янгол забороняє їм повертатися до Ірода. Хлібороб ралить свою ниву, міркуючи про те, що робота — то річ не ­ минуче потрібна. Ірод наказує винищити немовлят у Вифліємі. Дияволи радіють. Арх. Рафаїл велить Йосипові тікати до Єгипту. Хлібороб показує кудою йти. На сцену виходять двоє жінок з немовлятами на руках, вони милуються з краси своїх дітей і хваляться одна перед одною; жовніри забивають їх; одчай матерів. Вбивці запитують хлібороба, чи не бачив він, щоб проходили чоловік та жінка з дитинкою; хлібороб одказує, що не бачив нікого, і почи ­ нає порати жито, що тимчасом достигло. Вояки повертаються до Ірода, спові ­ щають його, що забили 144 тисячі немовлят, але-ж той, кого вони шукали, зник. Дияволи намовляють Ірода вкоротити собі віку, і заносять його до пекла. Йосип запрохує заспівати „Тебе Бога хвалимо”, і тим пієса й закінчується. Відома пасійна містерія А. Ґребана ’ ) (полов. XV в.) оброблює різдвяні мотиви дуже докладно: благовісти, янголи радіють, демони ремствують; Лиза ­ вета одвідує Марію (вірші 3395 — 4030); сумніви та хвилювання Йосипові (вір. 4031 — 4280); покликачі оголошують наказ Августа про перепис (вв. 4281 — ■ 4374); Йосип та Марія у Вифліємі (вв. 4375 — 4635); ідилічна сцена: пастухи розмовляють про те, як весело їм живеться 2 ) (вв. 4638 — 4854); народження Христове, співи янголів (вв. 4855 — 5043); радість Йосипа та Марії (вв. 5044 — 5162); янголи з ’ являються пастухам: „Слава на небі Богові” (вв. 5163 — 5235); волхви спостерегають нову зірку 3 ) й виряджаються в дорогу (вв. 5252 5475); пастухи вітають Спасителя, приносять дарунки: один дудку, другий — брязкотельце, третій — дерев ’ яний календарець, а повертаючись висловлюють своє здивування та жалощі: ,,Le filz Dieu пё en une estable! О pitie, о be- ‘) Le Mystere de la Bassion d ’ Arnoul Greban, public d ’ apres les manuscrits de Paris par G. Paris et G. R a у n a u d. Paris. 1878. ) А І о r і s: Il fait asses doulce saison Pour pastourcax, la Dieu mercy. I s a m b c r t: 1 і de richessc ct de soucy! 11 n’est vie si bien nourrie Qui vaille cstat de pastourie, etc. (crop. 59). a ) J a s p a r: En mon coeur ne puis trop panser Quel signifiance a en soy Cette estoillc que j ’ apper<;oy Dessoubz le cernc de la lune, etc. (crop. 67). ,Драмаукраїнська 9 nigne enfance! “ (вв. 5476 5735). Волхви приїздять до Палестини, розпитують (вв. 5752 -6049); авдієнція їх у Ірода (вв. 6050 — 6592); волхви вітають Христа і виходять (вв. 6594 — 6847); немовлятко !сус у храмі (вв. ’ 6848 — 7132); Са ­ тану занепокоїло, що в Марії народилася дитина, він радиться з Люципером; за наказом од арх. Гаврила Св. Родина йде до Єгипту; як вони наближаються, ідоли в єгипетському храмі падають, жерці збентежені (вв. 7133 — 7515); Ірод наказує винищити вифліємських немовлят (вв. 7516 — 7629); дітей забивають, між иншими забито й сина самого Ірода (вв. 7630 — 7851); вояки сповіщають Ірода, що його наказа виконано, — він завдоволений; раптом він почуває не ­ стерпний біль, приневолений лягти, страждає в страшенних муках; Сатана вдо ­ волений, підмовляє його до самогубства, подає йому ножа; Herode se tue d ung cousteau, і дияволи радісно несуть його до пекла (вв. 7852 — 7995). Збереглося друковане видання містерії, виконаної в Руані р. 1474: ,,L incarnation et nativite de Nostre Saulveur et redempteur Jesucrist “ ‘)• Після прологу, що коротенько викладав сюжет, драма починається сценою пророку ­ вань Валаама та инших; далі — жалкування Адамове за раєм, суперечка чо ­ тирьох Чеснот, урочистий хор янголів, що вітають близьке визволення роду людського, благовісти; виголошено цісаревого наказа про перепис, Йосип та Марія йдуть до Вифлієму; виступають комічні постаті пастухів, що розмов ­ ляють поміж собою, співають селянських пісень, — сцени пастухів, очевидячки, дуже подобалися авторові, він їх тут збільшив та розвинув. Далі — Йосип та Марія приходять до Вифлієму; народжується Христос; янголи вітають ново ­ народженого співами; Пречиста схиляє перед ним коліна; ідоли падають по поганських храмах; демони лютують у пеклі; пастухи вітають Христа. Драма закінчується тим, що Октавіян, за Сівілліним наказом, править жертву перед образом Пречистої. Обробленням мотивів про народження Христове та вітання пастухів обме ­ жується й коротенька (896 віршів) містерія, що збереглася у друкованому виданні кінця XV віку: ,,Nativit6 de Nostre Seigneur Jhesus Christ”; пастухи хором співають тут пісеньку, вихваляючи сільське життя ’ ). У першій половині XVI віку королева Наварська, Маргарита Валуа на ­ писала чотири пієси: „La Nativite de Jesus-Christ”, ,,L Adoration des Trois Rois”, „Les Innocents”, ,,Le Desert” a ). Ці пієси дуже мало драматичні, визначаються великою штучністю. В них перша, пройнята наївністю, що доходить до афектації, змальовує прихід Йосипа та Марії до Вифлієму: не знаходячи иншого притулку, вони примі ­ щуються в хліві; янголи радіють, що незабаром народиться Спаситель; на- ’) Petit de Julleville, Les Mysteres, II, 430 і далі. 2 ) Пор. Petit de Julleville, Les Mysteres, II, 436 – 437. 3 ) Les Marguerites de la Marguerite des princesses. Lyon, 1547; нове видання — під тим самим заголовком, avec Introduction etc. par Felix Frank, Paris, 1873. Аналізе — див. Petit de J u 1 1., Les Myst., II, 620 і далі. ,10 Володимир Р є з а н о в родження Христове; Марія дякує Богові; янголи пориваються прислужитися новонародженому. Троє пастухів та троє пастушок дивуються, що не можуть спати з якоїсь невідомої радости; янгол сповіщає їх, вони біжать до Вифлієму, перелічуючи дарунки, що несуть: сир, глечик молока, пташку в клітці, гіллячки та дудку. Прибувши вони вітають Христа, виголошуючи вірші, що в них занадто багато богословської вчености. Далі співаючи вони повертаються до ­ дому. Сатана підстерегає їх на дорозі й намагається знищити у них віру в новонародженого Месію; вони починають із ним учений диспут і примушують його з соромом та розпачем тікати. Другу та четверту драми Маргарити Наварської оброблено в тому стилі, як Рубенс малював свої картини з історії Марії Медічі, що переховуються тепер у sale de Rubens у Луврському Музею в Парижі ’ ). У пієсі ,,L ’ Adora ­ tion des Trois Rois “ (Вітання трьох царів-волхвів) Бог, щоб сповістити волхвів про народження Христове, посилає, щоб їх просвітити, до одного Філософію, до другого — Напасть (Tribulation), до третього — Надхнення; Розум Божий (Intelligence Divine) і собі сходить на землю, щоб розплющити очі народам засліпленим поганством. Філософія, Напасть та Надхнення приводять волхвів до Розуму Божого, і той з’ясовує їм таємницю втілення й посилає вітати ново ­ народженого Спасителя та піднести йому дарунки. Останню частину пієси — зустріч з Іродом та сцену вітання волхвів оброблено за Євангелією. У третій пієсі — „Les Innocents ** — Йосип, що його перестеріг янгол, тікає з Марією та немовлятком у пустиню. Ірода райці намовляють повини- щувати вифліємських немовлят; дітей забивають; розпач та благання матерів; голосіння Рахелине займає аж 240 віршів. Душі забитих дітей, співаючи хором пісню, увіходять до раю. Пієса дуже пройнята ліризмом. Драма ,,Le Desert ** виставляє Св. Родину в пустелі, між Юдеєю та Єгиптом. Бог надсилає до Марії Споглядання (Contemplation), Спогад та Роз ­ вагу, щоб відкрити їй найтаємніші речі; янголи сходять на землю, щоб їй служити та прикрасити пустелю. Марія співає гімна Богові; янголи виконують відповідну пісню, і на їх загад у пустелі зростають дерева, вкриваються плодами, виростають квіти, ллються потоки води, крапає мед, хижі тварини тікають. Споглядання відкриває перед Марією книгу Природи, де з ’ ясовано геть-усі таємниці світобудови; Спогад подає їй книгу, де описано гріхопадіння Адамове й розкрито таємницю втілення та визволення; Розвага дає Марії книгу милости, книгу нового заповіту. Янголи приносять Марії різні плоди 1 ) На цих картинах „belles filles epa ’ sses et charnues (відгуки фламандської школи), differenciees par leurs attributs” удають з себе .,1 ’ Abondance ou la Sagesse, Lucine ou une Nymphe des Eaux ” ; на картині la Major і te de Louis XIII „quatre gaillardes personifient la Force, la Religion, la Bonne Foi et la Justice ” (E. M iche I, Rubens, sa vie, son oeuvre et son temps, Paris, 1900, 343 — 345). Пристрасть до алегорій, дуже помітна в XVI і XVII вв., коли симболи та емблеми вживано і в теолоіїї, філософії, історії, і в дисциплінах природознавчих, то-що, особливо яскраво виявилася в мистецтві, в скульптурі, малюванні; та сама пристрасть міцно заявляв про себе і в творах театральних. ,Драма українська 11 й квіти. Йосип та Марія дякують Богові за ласку і, за наказом од янгола, по ­ вертаються до Юдеї; дорогою зустрічають людину, що сповіщає їх про Іродову смерть. Співи янголів закінчують цю цілком ліричну і без жадної дії пієсу. Отже, на французькому ґрунті драматична обробка мотивів різдвяного циклу, від просто-епічного, пройнятого наївною вірою в чудеса, способу ви ­ ставляти св. події вступила на шлях штучного складання пієс; почали вводити способи прикраси, що їх виробили художні нахили пізнішого часу, — ужи ­ ваючи засобів, мабуть, і не нових (алегоричні постаті виступали в середньовіч ­ них моралітетах), але простуючи до нової мети; виникли нові способи твор- чости, в новому стилі складалися драматичні твори. На німецькому ґрунті різдвяна драма широко розвинулася та поширилася. Сен-Галенський рукопис XIV віку (Quarto, No 966, арк. 130 і далі) збе ­ ріг текст драми ‘), що її починає найдовша сцена пророків: виступають з своїми декламаціями Мусій, Валаам, Давид, Соломон, Ісайя, Єремія, Данило, Михей; далі — сцена заручення Марії з Йосипом; потім — Благовісти: Der Engel sprach zu Marian. Maria, rain kunschi magt. den kummer, den die weit klagt von der alten schulde frow Even, die gottes hulde verwirkt, als ier der tiufel riet, do sy von sinem gebott schiet, des solt du tun den luten buss: ich kund dir des kunges gruss, etc. (стор. 154). Далі — Лизавета одвідує Марію; янгол заспокоює Йосипа. Зараз-таки по цьому янгол сповіщає пастухів про Спасителеве народження і дає їм ознаку: вони знайдуть немовлятко в яслах; пастухи не гаючись ідуть і вітають Христа та прохають у його допомоги: далі з ’ являються вітати Марію дочки (Донські. Троє волхвів (Die hailigcn dry kunig), наближаючися до Єрусалиму, прохають показати їм місце, де перебуває новонароджений цар юдейський; посланець сповіщає Ірода, що прибули троє чужоземців, Ірод кличе їх до себе, розпи ­ тує. — тут вони виявляють свою велику астрономічну вченість; Ірод кличе на пораду жидів, тії зазначають, що, як кажуть пророки, Христос має народитися у Вифліємі. Ірод виряджає волхвів, прохає їх потім повернутися до нього і повідомити, щоб він і собі зміг-би вшанувати жертвою новонародженого. Волхви зустрічають пастуха, розпитують його; він їм оповідає, що бачили пастухи у Вифліємі. Далі — сцени вітання волхвів; вони виголошують свої промови, підносять дарунки, прохають собі ласки та допомоги. Янгол заборо ­ няє волхвам повертатися до Ірода; вісник сповіщає його, що волхви пішли додому; Ірод дуже розлютований, лає чужоземців, що його одурили. Малень- ‘) Надрукував F. J. М о n е, Schauspiele des Mittelalters, 1, 143 — 181; коментар — див. Е. Wilken, Gesch. d. geistl. Spiele, 25 — 29. ,12 Володимир Реза нов кого Icyca принесено до Храму; тут його зустрічає Семен та Ганна – проро ­ чиця. Ірода про це сповіщає вісник, він кличе ранців, і тії підмовляють його повинищувати немовлят. За наказом од янгола, Св. Родина тікає до Єгипту; як вона туди прийшла, ідоли по єгипетських храмах падають. По цьому — klagt die kristenhait ire kind: Ich diu vil arme Rachahel, Sid ermordet ward Abel hincz tiff das jungst ende muss ich winden min hende und klagen min herczenlaid, etc. (стор. 179). Це голосіння Рахелине сповіщає, що забито немовлят. Далі янгол каже Йосипові, що HeroJes mit vil grosser not sin leben hat vollendet, — і тим пієсу закінчено. Ця драма дає не більш як доволі близьке до св. письма оповідання, що йому тільки надано діялогічної форми. У рукопису XV в. збереглася дуже важлива для вивчення еволюції різ ­ двяної драми гесенська обробка — „Ludus de Nativitate Domini” * ). Оповідач (Proclamator) виголошує невеличкий пролог (Swiget unnd horet alle gemeyne…), а далі йде сцена Благовісти 2 ). Далі — -Йосип занепокоєний з того, що Марія вагітна; янгол його заспокоює, Йосип перепрошує Марію, що висловлював їй свої підозріння. Зараз-таки по цьому Йосип та Марія да ­ ремно шукають притулку в Вифліємі, і нарешті приміщуються „in das gemeynne huss”; Йосип наказує Марії лягати, а сам іде по колиску; Марія народжує Христа, янголи співають „Слава на небі Богові”; Йосип приносить колиску й починає колисати, приспівуючи разом із невільником; хор янголів співає пісні. Потім янголи співають „Silete!” (Мовчіть!), і з являються „дівчата” (Virgines) вітати Св. Родину; Йосип та невільник далі колисають і співають навперемінку з хором янголів. Далі янгол підходить до пастухів, що сплять, і співає „Anuncio vobis gaudium magnum” 😐 ), сповіщає їх про Спасителеве народження (Er herte, grosse freude dun ich uch kunt, etc.) і виходить. Один із пастухів огля ­ дається з-просоння й знову засинає. Хор янголів. З них один знову підходить до пастухів і каже: Er herten, er sollet uffstan und sollet geyn Bethleem gan und beschauwen den heilant, dan der vatter hat uff (lit ertrich gesant: der liet by dem osgen und esselin in eynem krippelein! (стор. 917 — 918). ‘) K. F r о n і n g, Das Drama des Mittelalters, III, Th. стор. 902 і далі: Das hessischc Wei- nachtspiel nach der Handschrift (J. Kiirschner, Deutsche National-Litteratur, B. 14). ■) Wir konnen uns nicht wundern, wenn dies Propheten-Vorspiel mit dem XIV Jahrh. ab- zuslerben scheint, — зауважує E. Wilken (Gcsch. d. geistl. Sp„ 25). ) Сповіщаю вас про велику радість. ,Драма українська 13 Пастухи збентежені; один із них удається до глядачів, кажучи: Er, liben lute, frauwet uch alle, das ich hon gehört gar eyn frolich wort: wie das uns der heilant sye geboren über alle laut, etc- (crop. 919). Пастухи йдуть до Вифлієму й висловлюють свої наївні, досить довгі вітання: Gegrusset sistu, kindelin! Und auch Maria die inutter sin, etc. (стор. 921). Далі — Йосип та Марія розмовляють про своє убозтво, а потім — гру ­ біянська сцена, що в ній Йосип лається з наймичками, наймички танцюють навколо колиски. З ’ являється Люципер, кличе Сатану та инших демонів (veniunt omnes clamantes: ha-ha-ha!) ‘), і вони радяться, як-би згубити наро ­ дженого Христа, бо він накоїть багато лиха пеклові. Потім янголи співають: „Silete! “ (Мовчіть!); з них один перестерегає Йосипа, що Ірод наказав вини ­ щити всіх вифліємських малих дітей, і Йосип, мовляв, повинен одвести Марію та Ісуса до Єгипту; Йосип сповіщає про це Марію, вона його благає вико­ нати веління янголове, щоб уратувати дитину; але Йосип відповідає, що йому треба йти до міста по хліб („Das thut mynem kranckem hertzen we! “ ), і під ­ мовляє саму Марію піти з ним випити доброго пивця! Люципер закінчує ви ­ ставу, підмовляючи співати й танцювати. Отаким тривіяльним, а наприкінці святково-масницьким, коли можна так висловитися, напрямком пішла народня німецька обробка різдвяної драми. Первісним євангельським мотивам було надано своєрідних оздоб та прикрас відповідно до нахилу часу та оточення. У XVI — XVII вв. повстала низка літературних обробок різдвяної драми. Зазначімо такі: Ein seer schön und nützlich Spiel von der lieblichen Geburt unsers Herren Jesu Christi, zu Cöln an der Sprew gehalten, durch Henri cum Chnustinum Hamburgensem. Anno 1541 * 2 ). ‘) Приходять усі горлаючи: ха-ха-ха! 2 ) Передрукував G. Friedländer, Berlin, 1862; аналіза — див. Wilken, Gesch. d. geistl. Spiele, 50 і далі. Пієса поділяється на п ’ ять актів; акт І: Благовістя, монолог Йосипа про чесноти Марії, Марію одвідує Лизавета; акт II: янгол заспокоює сумніви Йосипові, далі — брутальна сцена, що в ній дияволи лютують, бо незабаром має народитися Спаситель; дію закінчує подорож Марії з Йосипом до Виф ­ лієму; акт III: Арх. Гаврило сповіщає пастухів про те, що народивсь Хри- стос, чутно „Слава на небі Богові “ ; семеро пастухів ідуть до ясел; робітник Tytke не хоче сам лишатися біля овець і поспішається слідом за господа ­ рями, покликано ще двох сусідів, і всі десятеро просто та з самоповагою вітають немовлятко (про дарунки ані згадки): далі — сцена дияволів: князь пекла Вельзевул намагається обурити своїх підданців звісткою про народження ,14 Володимир Рєзанов Христове й натякає, що хоче зробити знаряддям своєї помсти царя Ірода; наприкінці акту виступають три царі-волхви, по дорозі міркуючи про нову зірку. Акт IV: Ірод обмірковує з архієреєм Анною народження Христове, канцлер уводить волхвів, вони оповідають про свою подорож протягом 13 день, то-що. Акт V: волхви вітають Христа, підносять дарунки (про їх симболічне значіння не згадано); Йосип і Марія дякують; далі вони тікають до Єгипту; Ірод наказує своєму воєводі забити малих дітей; покликач тричі виголошує наказа зносити дітей, і коли матері приходять із малими, Ірод подає знак і починається кривава розправа; жовніри-душогубці брутально жартують, неначе ландскнехти XVI в. Архангол Гаврило поражає Ірода мечем, а дияволи ви ­ носять його до пекла. Кнавст дуже старанно відтворює традиційні мотиви; літературна обробка почувається трохи чи не в тому тільки, що пієсу поділено на п ять актів: це, очевидячки, сталося підо впливом шкільної теорії. Року 1549 шпандавський священик X. Лазіус (помер р. 1572) написав драму, надруковану вже багато років опісля: Ein gar schon herrlich new Trostspil… von der Geburt Christi vnnd Herodis Bluthundes, als dieser letzten zeit fiirbilde, mit allem fleis gestelt durch C h r і s t о ph о r u in Lasi.um, Wei ­ land Pfarrhern zu Spandaw, daselbst gespieit. Francfurt a. d. О. 1586 1 ). Пієсу починає монологічний пролог, що, привітавши глядачів, оповідає про зміст наступної вистави та про вагу Різдва Хр. Потім Акт І: Зверху спускається (на нитці) яскрава зірка (ремарка на бере ­ гах), і арх. Гаврило сповіщає пастухів про народження Христове. Хор янго ­ лів. Пастухи йдуть вітати Спасителя. Акт II: Пастухи повертаються, зустрічають волхвів Каспара, Мельхіора та Валтасара; тії оповідають їм, що вони прийшли, бо їм з явилася зірка. Ірод радиться з своїми прибічниками та викликаними архієреями й книжниками з приводу чутки про новонародженого царя; книжники переказують йому про ­ роцтва про те, що Христос має народитися у Вифліємі. Акт III: Волхви у Ірода. Зірка знову спускається на нитці, щоб її ба ­ чили (ремарка). Волхви вітають Христа, підносять дарунки. Св. Родина тікає до Єгипту. Акт IV: Зібрання та нарада дияволів: Beelzebub, Fiirsthetzer, Liigentich- ter, Blutdurstmacher, Seelmorder та ин. Акт V: Ірод нарікає перед близькими на волхвів, що його одурили та надсилає жовнірів знищити немовлят. Зчиняється жіночий галас (clamor mu- iierum. каже ремарка), і вояки сповіщають царя, що його наказа виконано. Ірод дякує. З являється арх. Гаврило, сповіщає, що лемент з приводу нечу- ваного Іродового тиранства, проллятої крови безневинних дітей почув Бог; янгол загрожує Іродові мечем, яким він уб ’ є його тіло, а душу віддасть дия ­ волам на вічні тортури. Ірод раптом почувається дуже млосно, і друзі виво- ‘) Нове коментоване видання: Ein Spandauer Weihnachtspiel 1549, hggb. von Johannes Bolte (Markische Forschungen, hrg. von dem Vcreine fur Gcschichtc der Mark Brandenburg, XVIII Band Berlin, 1884). , Драма українська 15 Дять його. Чутно, як голосять жінки: Рахеля, Руфь, Ганна. Ірод страшенно мучиться: О well was hebt sich mir im Leib, Fiir grosser hitz ich nirgendt bleib… » Його кидають усі близькі (Abeunt consiliarii, каже ремарка). З ’ являється Beelzebub, і Ірода шматують дияволи (diripiunt diaboli, каже ремарка). Епілог закінчує виставу. В Hof-Bibliothek у Відні, у рукопису XVI віку, збереглася „Comedie von der freudereichen Geburt Jesu Christi”, 1568 p., що її написав Benedict E d e 1 p о c k ’ )• Пієсу поділено на п ять актів; починається вона великим прологом, закін ­ чується ще більшим епілогом. Пролог спочатку викладає зміст наступної вистави: Got dem Vater zu lob und er, auch seinem son darzue noch mer, dem hailigen gaist auch dar schon… mit diser hilf sein wir herkomen und haben uns so furgenomen ain spil zu halten fur junge leut zu dieser frolichen weihnachtzeit von dem geburtstag Jhesu Krist… I Потім пояснюється значіння Різдва Христового для людства, і глядачів закли ­ кається до уваги. Акт І: Йосип сповіщає Марію про наказ цісаря Августа в справі пере ­ пису і каже, що через це треба йти до Вифлієму, хоч і холодно та й сніг гли ­ бокий; Марія пригадує слова, що казав їй янгол: „Maria fiircht dich nit”, і каже, що готова вирушити в дорогу. Вони рушають, наближаються до Виф ­ лієму, просяться на ніч до заїзду, але хазяїн та хазяйка брутально їм одмов- ляють; виходить наймичка і в довгому монолозі висловлює своє співчуття бідакам; вона характеризує свого хазяїна-шахрая, скаржиться на своє стано ­ вище і відводить мандрівникам хлів. Акт II: Марія сповіщає Йосипа, що наступають пологи, і прохає прине ­ сти вогню. Поки Йосип ходить по вогонь, Марія родить, кладе дитину в ясла й показує Йосипові: Joseph, nun leucht ain klains herbei, schau da leit der Hailand im heu. Йосип ставить ліхтаря долі і вклоняється народженому Христові, вихва ­ ляючи чудо цього народження. Марія прохає в Йосипа зварити для малого кашку (ein mueselein) і милується, як воно плескає в долоні. Далі — сцена пастухів: увіходить їх четверо, вони скаржаться на мороз, лякаються вовків, ’ ) Видано її у Weinhold ’ a, Weihnacht-Spiele u. Lieder, стор. 193 — 288. ,16 Володимир Рєзанов кричать, щоб їх прогнати, засинають; янгол сповіщає їх про народження Христове: Fiirchtet euch nit, ir lieben lent, dann ich verkiind euch grosse freud, die alien volkern ist borait zu nuz und hail der selikait… Янголи співають „Слава на небі Богові”. Пастухи зараз-таки йдуть до Виф ­ лієму, вітають Христа, благають допомогти їм у житті цього світу й того ­ світньому. Повернувшися вони лають робітника, що лишив овець без догляду. Акт III: Виступають волхви: кожен висловлює свої думки про нову зірку, наказує зібрати все, що треба в дорогу, й вибирається з служником. Далі вони зустрічаються, вітають один одного, кожен оповідає, куди йде вітати новонародженого царя, каже своє ім ’ я й звідкіля прибув; вони нама ­ гаються дізнатися, де знаходиться народжений цар юдейський; Мельхіор про ­ понує запитати в Ірода, адже той повинен-би про те знати. Побачивши двох драбантів, вони вдаються до них з запитаннями; з них один відповідає, що не знає ані про якого новонародженого царя, але-ж згоден, коли йому буде за ­ плачено (gebt mir nur her drei dicke pfennig), розпитатися про це в Ірода. Волхви виходять; драбанти лишаються й розмовляють про свої справи (дов ­ генька сцена). Виступає цар Ірод, навколо нього драбанти, він наказує прине ­ сти собі фотелю і оповідати йому про те, що сталося нового. Його повідом ­ ляють, що прибули чужоземці й розпитують; Ірод здивований і стурбований, він посилає по книжників; ці з ’ являються, вітають його; Ірод нагадує їм про свою владу, і вимагає пояснити, де, коли й який саме цар має народитися за св. письмом; книжники оповідають йому про пророцтва, що існують; Ірод наказує закликати чужоземців, що його стурбували; волхви з ’ являються; Ірод розпитує їх, чого вони шукають на його землі; вони оповідають про зірку; Ірод прохає сповістити його, як вони знайдуть новонародженого. Волхви відходять, бачать зірку, що стала над Вифліємом, вони раді, кажуть служни ­ кам подати їм дарунки, які вони привезли, і наближаються до притулку Св. Родини. Марія та Йосип дбають про пелюшки, намагаються вкрити дитину від холоду, — раптом вони бачать чужоземців; волхви входять, вітають, підно ­ сять дарунки; Марія та Йосип дякують. Янгол наказує волхвам повертатися иншою дорогою, а Йосипові — тікати до Єгипту. Вони так і роблять і на тому акт закінчується. Акт IV: Ірод обурений, кличе драбантів, наказує винищити без мило ­ сердя усіх вифліємських немовлят, обіцяючи за те гарну нагороду (zwaitausend ungrische ducatn, а за вдале виконання — утроє). Цар відходить; драбанти лаго ­ дяться виконувати наказа; але-ж один із них (Schmol) одмовляється проливати безневинну кров. Починають нищити немовлят: перед будинком сидить жінка з дитинкою, драбант підскочив до неї, вириває дитину, вбиває її і кидає матері труп; жінка — її ім’я Рахеля — заходжується голосити: Acb Got, ach Got. was soil ich nun anfahen, ich betriibtes wcib, class mir mein kind von meinem leib so jammerlichen ist ermort, etc. ,Драма українська 17 Приходять инші драбанти, похваляються вчиненими вбивствами. Набли ­ жається друга жінка з дитинкою, Сара; драбанти вихоплюють у неї дитину, вбивають, а мати очайдушно голосить. Те самісіньке трапляється ще двом жінкам. Драбанти сповіщають Ірода, що наказа його виконано, він їм дякує; Шмоля, що відмовивсь убивати, він виганяє як зрадника. А к т V починається прологом янголовим: хто йде проти. Бога, той гине; Ірод хтів згубити Христа, але це йому не пощастило; забито багато тисяч немовлят, Рахель голосить за діточками, як за померлими, але-ж вони живі, у Бога. Далі янгол наказує Йосипові повернутися додому. Св. Родина повер ­ тається; по дорозі Йосип не раз підживлюється з дорожньої пляшки. Вони зустрічають драбанта Шмоля, і той сповіщає їх про Іродову смерть. Янгол наказує Йосипові повернутися жити до Назарету, куди вони й приходять, дякуючи Богові. Довгий епілог ще раз, починаючи від гріхопадіння Адамового, пояснює значіння Різдва Христового. Ця обробка різдвяної драми, взагалі близька до св. історії, відрізняється тим, що наскрізь пройнято її найбуденнішим реалізмом; автор, що з нього був драбант ерцгерцога Фердинанда ’ ), писав копіюючи, де тільки мога, як свій оригінал, щоденне бюргерське тогочасне життя. Инший характер має „двірська” комедія: Eine kurtze Comedien von der Geburt des Herren Christi. Anno 1589. Von den Prinzen und Prinzessinen des Churfiirstlichen Hofes in Berlin aufgefurt 2 ). Пролог вітає слухачів, висловлює побажання з приводу нового року і сповіщає про зміст наступної вистави. Далі — „musica”, мабуть чи не хорал, що виконують двірські музики в палацовій залі 3 ). Пієсу поділено на двоє актів: перший оброблює мотив про вітання па ­ стухів, другий волхвів. Ролю Ірода викреслено; немає також елементів комізму та місцевого реалізму: однісінький слід народнього кольориту — до ­ лішньо-німецька говірка пастухів. Про сцени дияволів немає ані слівця. Зате музичними прикрасами пієсу значно оздоблено, відповідно до нахилу двір­ ської публіки та через те, що існували двірська оркестра та хор. Допіру пастухи (в 1 сцені) встигли вимовити скількись фраз про свої клопоти, про мороз, про вовків, коли раптом десь починає грати чудова музика; дивуючись і не можучи зрозуміти, що це таке, вони лягають відпочити; чутно хорал ,,lhr Christen leudt, haht itzund Freudt”, що скомпонував був близько р. 1550 Каспар Фюгер. Па ­ стухи збентежені. До них підходять (сц. 2) троє янголів і, декламуючи один по одному, сповіщають про народження Христове; далі — хор (Scitt frolich undt jubelirdt Jesu den Messie) та оркестра (Musica). Арх. Гаврило (сц. 3) пояснює значіння Різдва Христового, і пастухи вибираються до Вифлієму, сподіваючись, ’ ) W е і n h о 1 d, стор. 187. ‘) Nach der Handschrift, nebst geschichtlicher Einleitung herausgegeben (von G. Friedlaen- der). Berlin (1839). Пізніше видання mit einer Einlcitung von Adolf Gerstmann, Lpz. (1885, Reclam ’ s Univers.-Bibliothek, No 2071). :1 ). A. G e r s t m a n n, Einleitung, 19. ,18 Володимир Резанов що підчас їхньої відсутности Бог через своїх янголів пильнуватиме їхню отару; вони наближаються до Св. Родини, милуються дитинкою, здивовані з убозтва навколо Сина Божого; Йосип їм пояснює: So sollt es sein, so gefill es Gott, So wolt er leiclen Angst undt Nolit; So maclit er euch selig undt rein, Van sunden ledig, quit, undt frey… Пастухи, повіншувавши дитинку, виходять, а троє янголів лишаються коло Ісуса, готують йому їсти, гріють пелюшки, дарують цяцьки. Оркестра починає II акт. Спочатку „доповідач” (Argumentator) коротенько з ’ ясовує симболічне значіння дарунків, що підноситимуть Христові волхви. Волхви вирушають у по ­ дорож із служниками: одні з них несуть дарунки, инші — небесні кулі (globos coelestes); не знаючи дороги, вони розпитують двох юдейських архієреїв, яких зустріли; архієреї, хоча й кажуть про відомі їм пророцтва, але-ж радять їм уда ­ тися до царя Ірода. Далі — оркестра, і з ’ являється вифліємська зірка (сцена 2); роздивившись на „небесні кулі”, волхви переконуються, що це зірка незвичайна, стежать за її рухом, наближаються до Св. Родини й посилають наперед слуг і тії розпитують Йосипа. Оркестра. Волхви увіходять (сц. 3), вдаються до Йосипа, питаючи про значіння народженого Месії; Йосип одповідає їм згідно з лютеранською догматикою; волхви здивовані, що Син Божий народивсь се ­ ред таких злиднів, вітають його, підносять дарунки. Марія дякує, запевняє, що виконані будуть Божі обіцянки; Йосип і собі дякує, і волхви виходять, бажа ­ ючи мира Спасителеві. Оркестра. Акт закінчується (сц. 4) сценою Йосипа та Марії: Марія сповнена земної й небесної втіхи, маючи сина, в якому вона дивуючись пізнає світовладця. Оркестра, — і пієсу закінчує епілог, що знову висловлює добрі бажання з приводу нового року. Були різдвяні пієси, що на них позначавсь усенький науковий апарат учених драматургів: така пієса І. Кунона „Еіп schon Chritslich Aktion von der Geburt und Offenbarungunsers Herrn und Heylandts Jhesu Christi, wie er zu Bethlehem im Stall geboren, den Hirten und Weysen offenbaret, auch zu Jerusalem im Tempel durchs Eiveropfer bewahret worden, dass Maria noch eine reine Jungfraw, und jhr Sohn Jhesus der Messias sey der rechte versprochene Weibes Samen… Sampt eingesprengten Lehrentrost und nothwendiger erinnerung… Durch M. Johann em Cunonem diaconum… im Jahr 1595 ’ )• Обробка Мартина Гаммера являє собою перехід од духовної драми до проповіди: Comoedia Sacra natalitia, geistlich licblich Spiel vom hertzen lieben Jesulein und dessen Geburt, das ist: der schone Weynacht-Gesang des Herrn D. Martin Luthers Vom Himmel hoch da komm ich her etc. in Form einer anmuthigen Comodie gestellet, in 5 unterschiedcne Actus abgeteilt und in 10 Predigten in den heiligen Weihenachts-Feyer-Tagen erklaret… durch Marti- num Hammern, Leipzig, 1608 2 ). ‘) E. Wilken, Gesch. d. geistl. Spielc. 61. J ) Там-таки, 61. ,Драма українська Також на початку XVII в. повстала така обробка ‘): Драму починає монолог Душі (Anima), що поривається до Христа: Wie lang hab ich, о Jcsu mein, begehret dich zu findten, mit meinem Arm im Kripelein dich Kindlein uinb zu windten, etc. Янгол наказує їй, нехай утишить тугу свою по Ісусові і, щоб укріпити її чесноту, радить згадати за події з Христової історії; далі виконується сцена про те, як Йосип та Марія шукали собі притулку, а немилосердий гро ­ мадянин (сі vis) їм одмовив; далі — янгол показує Душі пастухів: янгол спові ­ щає їх про народження Христове, вони вибираються з дарунками вітати його. Далі — Душа міркує про те, що бачила. Пречиста побожно вдається до Христа; чути хор янголів; Душа виявляє свої почуття вдячности та каяття. Пастухи йдуть, вітають Христа, підносять свої невибагливі подарунки; Душа виявляє свою радість, і т. далі. Е. Wilken 2 ) дає аналізу драми „Bona nova sen deliciae Christi natalitiae, d. i. Weynachtfreud und gute newe mehre von dem kiindtlich grossen und gotthchen Geheimniss des geoffenbarten Sohnes Gottes im Fleische, ejc… mit Fleisse coliigiret durch Joann em Segerum (Greifswald, 1613): Акт І, сц. 1. Монолог Єгови. — Сц. 2. Справедливість та Правда скар ­ жаться на Людство. — Сц. 3. Доброта (Clementia) виголошує монолога на за ­ хист. — Сц. 4. Суперечка поміж цими трьома Чеснотами перед троном Єгови; Доброта перемагає й закликає Бога-Сина визволити Людство; Бог-Син по ­ годжується; св. Дух обіцяється допомогти. Акт 11, сц. 1. Монолог Августа: він уважає за необхідне зробити пере ­ пис своїх підданців. — Сц. 2. Подорож Марії та Йосипа до Вифлієму; наро ­ дження Христове. Акт III, сц. 1. Арх. Гаврило сповіщає пастухів про те, що народивсь Спаситель. – Сц. 2 4. Вітання пастухів. — Сц. 5. Дияволи Люципер та Вель- зевул ремствують, ганьблять Марію, складають план помсти. Акт IV. Четверо волхвів: Zoroaster, Symbulus, Pasites та Hermes роз ­ мовляють про нову зірку. Акт V, сц. 1. Монолог Іродів. — Сц. 2. Волхви здивовані з розкошів Єрусалиму та храму. — Сц. 3. Волхви перед Іродом. — Сц. 4 — 5. Вітання волхвів. Епілог оповідає, як знищено немовлят. У половині XVII в. написана була Johann Klays Freudengedichte der seligmachenden Geburt Jesu Christi zu Ehren gesungen (Nurnberg, 1651): це вже подібне до опери; неприродність надмірна ’ ). Згодом з ’ являється й справжня опера: Die Geburt Christi, Hamburg, 1681 ‘) ‘) K. Weinhold, Weinacht-Spiele u. Lieder, 179 і далі. -) Там-таки, стор. 57. ■’) Wilken, стор. 60, ‘ ) Weinhold, там-таки, стор. 186. 19 ,20 ВолодимирРез а н о в До новітнього часу в усно-народньому вживанні та звичаю збереглося чи ­ мало обробок різдвяної вистави, що за своїми джерелами походять з XIV, XV, XVI вв. ’ ). З цих обробок звернемо увагу на три найцікавіші. У рукописній копії початку XIX в., що походить од запису першої поло­ вини XVIII в., маємо гарний текст Фордернберзької (Obersteiermark) драми ‘). Виставу починає звичайний привітальний пролог, що його тут виголошує „хазяїн” (Wirt): Wiinscht euch von dem neugebornen Kindelein, etc. Далі — другий пролог пісня. В ній коротенько подано зміст того, що буде далі: [п Galilea ein Jungfrau wont Von grossen Qualitaten, etc. Пієсу починає монолог Бога-Отця. Тут подано догматичні підстави наро ­ дження Христа, що мав визволити рід людський, засуджений за гріх: Ich kann nicht langer horen an das Geschrei meiner armen Unterthan… Mein Son will ich schicken auf die Erd, der das menschlich Geschlecht errett von Tod, von Holl, von alter Siind, etc. Далі сцена Благовістя, потім — хор співає: О edlc liebreiche erwiinsche.te Nacht, etc. Дія переноситься до Вифлієму: Йосип та Марія з народженим немовлят ­ ком, шукають притулку, оташовуються в хліві. Далі велика, розвинена сцена вітання пастухів; троє пастухів розмовляють про свої справи: Ich lig jezt Tag und Nacht in Sorgen dass mir mocht heut oder morgen das Ungeziefcr ein Schaden thain wol unter meiner Herd allain, etc. З являється арх. Гаврило, співає „Слава на небі Богові” і сповіщає про те, що народивсь Христос. Хор співає: Auf, auf ihr Hirtcn etc., пастухи почи ­ нають метушитися, вибираються на поклін, готують дарунки: Wir woln ацсіі sehen zu den Dingen und gehen unscr Opfer bringen… Wir miissen freilich ihm was schenkcn… ‘) Про ці обробки, іцо свідчать про велику популярність сюжету, дають відомості К. Weinhold, Weihnachtspiele mid Licder aus Siiddcutschland mid Schlesien. Graez, 1855 (нове видання: 1875); S c h г о e r, Deutsche Weihnachtspiele aus Ungarn, Wien, 1858; G. Mo sen, Die Weihnachtspiele im sachsischen Erzgebirge, Zwickau, 1861; Lexer, Kiirntisches Worterbuch, Lpz., 1862, додаток; A. Hartmann, Volksschauspielc in Bayern und Oesterreich Ungarn ge- saminelt, Lpz. 1880. та инш. ‘- ’ ) Надрукував Weinhold, Weihn. Spiele, crop. 134 — 171; nop. Wilke n, Gcsch. d. gcistl. Spiele, 41. ,21 Д [) а м а у к р а Ї н с і> к а Один наважується подарувати ягня, другий принести молока, то-що; ідуть, вітають, підносять дарунки, хором співають пісню і виходять. Янгол наказує Йосипові тікати до Єгипту; Св. Родина йде. Входить віснйк, каже: Ein guten Tag ihr, grossen Herrn, ich bin der Bot und kum von fern, etc. Він запитує, де має резиденцію Ірод; до нього підходить дід; вісник його розпитує, де Єрусалим, Вифлієм (наївна відповідь дідова; Єрусалим недалечко від Вифлієму, а Вифлієм недалечко від Єрусалиму), та обидва виходять із кону. З’являється Ірод: він обурений з того, що волхви його обдурили, не повернулися, наважується винищити немовлят у Юдеї, дає про це наказа. Цариця прохає в його пожалувати дітей, але він не слухає. Один із служників і собі прохає в Ірода, нехай-би той зглянувсь над дітьми, за це цар наказує замкнути його до в язниці. Далі ті самі служники сповіщають Ірода, що виконали його наказа, він дає їм нагороду й виходить. „Хазяїн” виголошує коротенький епілог. Отже, основна сцена в цій пієсі — вітання пастухів; вітання волхвів зовсім проминуто, — мабуть чи не тому, що про це існувала окрема вистава „Dreikonigspiel” ’ ), а сцени Ірода та знищення немовлят скорочені; смерть Ірода викинуто зовсім. Дуже гарний варіант у чудовому запису дає Гартман 2 ): „Trabant” та „Kayphas” виголошують пролог, викладаючи зміст вистави та закликаючи до мовчазної уваги. Хор по-за сценою співає різдвяної пісні. Йосип та Марія йдуть до Вифлієму; Марія сповіщає Йосипа про близькі по ­ логи; даремно силуються вони відшукати притулку в заїзді, — вони примі ­ щуються в хліві. Ця перша частина вистави закінчується хором, що по-за сценою співає! In einen Stall gingen sie hinein, Darin ein Ochs und Eselein. etc. „Kayphas” сповіщає про зміст дальшої сцени; виступають пастухи. Хор по-за сценою співає: Die Hirten auf dem Felde warn, etc. Пастухи скаржаться на мороз, злидні, турботи, на вовків, яких вони на ­ магаються відігнати, сурмлячи у ріг; з являється янгол, співає „Слава на небі Богові”; пастухи вагаються; лягають спати. Хор по-за сценою: Auf. ihr Hiren von dem Schlaf, etc. Янгол співає: . Erfreut euch, fromme Christen, etc. ‘) Старовинний текст („Ludus trium magorum”) — див. F r о n і n g, Das Drama des Mit- telalters, стор. 949 і далі; нові тексти — див. Weinhold, там-гаки, стор. 122 (Reichenbacher Dreikonigspiel), A. Hartman п, там-таки, стор. 9, 105 та инш. A. Hartmann, Volksschauspiele, стор. 474 і далі: Weihnachtspiel aus dem Bayerischen Wald; друковано за чотирма записами 1837, 1840, 1836 і 1850 років, з примітками, гояснін- нями та мелодіями. ,22 Володимир Р є з а н о в Пастухи прокидаються. Хор по-за сценою Es kam ein Engel hell und klar. etc. Янгол сповіщає про народження Христове. Пастухи йдуть, співають перед яслами, вітають, віддають поклін, потім заходжуються співати та танцювати навколо колиски, нарешті виходять, крім одного. Сценою проходять волхви, міркуючи про нову зірку. Хор по-за сценою. і „Kayphas” сповіщає про нову сцену: Ірод, селянин, драбант; останній кличе до Ірода волхвів; їхня розмова; Ірод стурбований. Хор по-за сценою. Вітання волхвів; Марія, Йосип дякують (Йосип, Марія, волхви часом говорять, часом співають). Янгол забо ­ роняє волхвам повертатися до Ірода; вони схиляються перед янголом і вихо ­ дять. Янгол наказує Йосипові тікати до Єгипту; Св. Родина виходить. Ірод кличе архієрея (з ’ являється той-таки Kayphas), дізнається від нього, що за св. письмом aus Davids Stamm Ein Kbnig liber alle Konige soil kommen an, — але-ж не хоче вірити, й наказує драбантові знищити всіх вифліємських не ­ мовлят; драбант заперечує, але Ірод загрожує йому мечем, і той скоряється: вихоплює у пастуха, що залишивсь на кону, дитинку (ляльку), насаджує її на свій меч й повертається до Ірода, сповіщаючи, що його наказа виконано. Хор по-за сценою: Weinet, weinet, о ihr Sunder, etc. Ірод хапається за голову: Ach, wie brennt mich mein Gewissen! etc. Він почуває, що за пролиття безвинної крови йому наготовано місце у пеклі. Виступає диявіл, обплутує Ірода ланцюгом і затягає його за сцену, а потім, через короткий час виходить і оповіщає, що Ірод у пеклі: Er ist verzweifelt und versagt, Der hbllische Hund hat ihn gepackt. Ihm war bereit ein Kessel mit hollischer Glut, Darin er ewig brennen und braten muss, Herodes wird nicht mehr lustig sein: Ich gib ihm ein Gias mit Wein. Das er austrinken muss, Dass ihm das Eeuer bei Mund und Nasen ausbrinnen thut, etc. Цей монолог диявола й закінчує виставу. Ця ус.но-народня драма має паралельні місця в сценах пастухів із пієсою Пондо „Kurtzen Comodien von der Geburt des Herrn Christi” p. 1589, про яку згадано вище, — що помічає А. Гартман (crop. 522 й далі); це свідчить про те, що текст надрукований у А. Гартмана дуже давній: очевидячки, такий варіант різдвяної драми був уже відомий Пондові, і він використовував його обробляючи „двірську комедію ‘). ) Порів. A. Hartmann, Volksschauspiele, 52’1. ,Драма українська 23 К. J. Schroer 1 ) надрукував текст різдвяної піеси (Das Oberuferer Christi Geburtspiei). Цю піесу грано в народі, аж до останнього часу. Вона належала до нових пам яток народньої драми, але-ж зберегла свої відмінні архаїчні риси, нагадуючи духовні та світські пісні XV й XVI вв., а почасти Ганса Закса 2 ). Піеса починається сценою Благовістя: на кону — Діва Марія, виходить арх. Гаврило й удається до неї кажучи: Gegriiesset seist du holdselige! Gott der herr ist mit dir Denn du bist gebeneidet unter den Weibern! і віщує, що вона породить Христа. Марія одказує: Wie soil das zugehn? Sintemal ich von keinem maim weiss. Янгол: Sih, ich bin der Engel Gabriel, Der dir verkiindet: Die kraft des allerhbchsten wird dich iiberschatten, Darum auch das heilige, das von dir geborn wird, Wird Gottes Son genennet werden. etc. Янгол виходить. Хор співає пісню. Далі — сцени Марії та Йосипа в Ла ­ зареті: єдине їхнє майно — корова та осел, і їх доведеться гнати до Вифлієму, щоб продати на виплат податку; в Вифліємі вони даремно шукають приста ­ новища, стукаючись до трьох заїздів; хазяїн останнього приміщує їх нарешті в хліві. Для Марії настає час родити, вона спускається на лаву й каже: Ach Joseph mein, Ir miiesst allein der troster sein! Meine zeit ist herzu komen… Дитинка народжується. Марія: О Joseph mein. Hilf m:r wiegn das Kindelein… Далі — пастухи вітають Христа: сцена ця починається пісенькою пастухів; розбуджені вони оповідають один одному про свої сни, що мають віщувати велику й чудову подію… Троє вітають Христа, а повертаючись зустрічають четвертого. Виступають волхви; з них Melchert іде з служником і з мате ­ матиком (тоб-то астрологом), що вже вирахував народження нового царя у Вифліємі. Далі — сцена волхвів перед Іродом. Як вони пішли, Ірод кличе книжників. З’являються Пилат, Йона, Кайяфа, диявіл, що підмовляє Ірода вини ­ щити малих дітей. Далі — вітання волхвів. Янгол наказує їм не заходити до Ірода, а Йосипові — тікати до Єгипту. Ірод наказує винищити немовлят; Марія ‘) Deutsche Weihnachtspiele aus Ungarn, 61 і далі; порівн. Wilken, 44 — 46. Schroer, Einleitung, стор. 1 — 2. ,24 Володимп р Рє з ано в (що являється тут, очевидячки, замість Іродової жінки) намагається одрадити. Янгол співаючи сповіщає Ірода, що він незабаром помре; з ’ являється диявіл і виносить Ірода до себе. Слідом за німецькою йшла драма чехів. Рукописи кінця XIV — початку XV вв. зберегли текст латино-чеської літургійної вистави „Ordo personarum ad cunabulum in Nativitate Domini” ‘). Обробок різдвяної драми в старо ­ чеській літературі не збереглося, але про існування таких обробок свідчить рукопис Тегернзейський (половини XV в.), що зберіг уривок пієси на свято Тіла Божого. В основу її покладено деякі сцени з різдвяної драми, напр. вітання волхвів 2 ). Деякі вірші звідси збігаються з словами народніх драм моравських (порівн. Feifalik, Volksschauspiele aus Mahren, crop. 18 та 228). через це дослідник гадає, що новіші народні гри драматичні виникли на підставі дуже давній 3 ). Після гуситських воєн драматична поезія церковного характеру підупала: „spectacula theatrica” вважаються за негідні для добрих людей, їх осуджують ’ ). У XVI віці розвивається драма шкільна, єзуїтська; між иншими сюжетами оброблювалися і теми різдвяного циклу: р. 1566 різдвяними свят ­ ками в Ольмюці було виставлено перед шляхтою, в біскупському дворі діялог про Різдво Хр. 5 ); р. 1579 в Зноймі відбулася вистава на той самий сюжет «); 1580 року в Празі було виставлено між иншими пієси про трьох царів-волхвів і про народження Христове, а в Ольмюці — про лютість Іродову (lira trikralova) ‘); р. 1586 в Ольмюці знову грано було пієсу про лютість Іродову ** ); а р. 1595 тамо-ж в Ольмюці, в дворі біскупському, відбулася „трагедія про Ірода та немовлят” ‘•’); у першій половині XVII в. виникла пієса Козманка „Actus ро- bozny о narozeni Krista. Paha”, що закінчується такими віршами: Procef kdo jste vdetrii toho sprostneho aktu nasieho, tedy racte se laskave naklonit k nani milostive a nas grosemi fedrujte, z milosti lasky darujte. Neb k poctivosti vasi lamali jsme hlavu naii l0 ). Шкільні вистави поновили побожні простонародні гри, що й збереглися аж до новітнього часу,- — див. Ferd. М е n 6 I k, Prostonarodni hry divadelni, svazek I. VanoCni hry. V Holesove. 1894. ‘) „Порядок осіб біля колиски на Різдво Пана ‘; надрукували J. Т r u 11 І аї у Vgstniku Сез. Akademie, VII, 660 — 2, А. Briickner в Arcliiv fur Slav. Philologie, XVI, 606 — 607; порівн. J. Mach al, Staroteske skladby dramaticke puvodu liturgickeho, v Praze, 1908, ciop. 5 — 7 (Roz- pravy Ceske Akademie, th ’ da III, ci ’ slo 23). – ’ ) Machal, стор. 7, 144 — 115. J ) J. T r u h І а Г — Casop. C. Mus., 1892 crop. 40; Machal стор. 7. 4 ) В. А. Францевъ, Чешскія драматич. произведенія XVI — XVII ст., crop. 1 (Варшав. Университет. Извѣстія, 1903, IV). 9 F. МепСік. РНзрёѵку к diijinam teskeho divadla. V Praze, 1895 ( Rozpravy Ceske Aka ­ demie, th ’ da III, rociu ’ k IV, fcislo I), crop. 57. “ ) Там-же 62. ‘) Там-же, 62. ’ ) Там-же, 63. ” ) Там-же, 64. Там-же, 89. ,/І р а м а у к р а ї н с ь к а 25 Окрему групу становлять, особливо цікаві — єзуїтські обробки різдвяних мотивів та вистави, що утворювалися в мурах єзуїтських шкіл. Сюжет про Різдво Христове не підходив до вимог шкільної теорії драми, що трактувала про п ’ ятиактові пієси з відомими героями в центрі, коло яких повинна була розвинутися єдина дія ‘). Єзуїти, улаштовуючи вистави на різ ­ двяні свята, инколи пристосовувалися не до теорії, вживаної у них по класах, але до традиції, що склалася відносно цих свят серед народу, — і виставляли пієси, які мало чим відрізнялися від звичайних різдвяних драм-містерій. Руко ­ писний щоденник „Liber complectens res gymnasii Hildesiensis soc. Jesu “ за ­ значає, що p. 1655, 4 січня, „хлопці на протязі півгодини удавали з себе трьох пастухів, що оповідали про чудо народження Христового, а потім підійшли до ясел та піднесли свої дарунки”; 16 січня р. 1657 учні протягом години з чвертю виставляли „правдиву драму пастухів” (Hirtenspiel); р. 1660 одбулася вистава, де перед глядачами виступав Ірод, виставлялося прибуття волхвів, що поклонялися І. Христові, Св. Родина тікала до Єгипту; винищувано немовлят 2 ). Але-ж частіш зустрічаємо своєрідні обробки, способи та теми: „Diarium Gymnasii soc. Jesu Monacensis” під p. 1596 зазначає, що на день Різдва шість хлопців із вельможних родин, маючи відповідні емблеми, що взято було їх із св. письма, виконали перед вівтарем, замість декламації, симболічну рецитацію діалогічним чином 3 ). Diarium Гільдесгаймської гімназії повідомляє під р. 1655 про різдвяну декламацію, що відбулася так: двоє учнів у вінках з плющу, з лірами в руках декламували елегійні вірші, які виявляли їх почуття до божественного дитяти (R. Muller, op. cit. , 47). Року 1661 гільдесгаймські гімназисти впорядили ‘дискусію (Disputations- spiel) дивовижного змісту: „За і проти знищення немовлят”; а 29 грудня р. 1680 вони виставили пієсу „Про зникнення безбожности та початок істин ­ ної віри при народженню Спасителя” (R. М іі 11 е г. 47); у пієсі, що вони грали 2 січня 1682 р., чотири Доби року провадили дискусію про те, яка з них найдостойніша бачити Різдво Христове, а потім принесли до ясел новонаро ­ дженого Спасителя свої дарунки (тамо-ж). Инші зразки єзуїтських пієс на Різдво: „Планети, що коряться сонцю, коли воно сходить” (р. 1678), Особи: Юпітер, Марс, Сатурн, Місяць, Небесний Геній, Харон. Схід сонця симболізував тут Христове народження (Збірник шкільних декламацій, руко ­ пис Мюнхенської Staats-Bibliothek, cod. lat. 9242, ч. I). „Вигнання Аполлона” (Е х і 1 і u m ApoIlin is, declamatio poetica pro festo Nativitatis Domini in aula gymnasii Augustae, 1679, — той-же збірник, ч. III). Особи: Caelestinus, Venusinus. Apollo. ‘) Див. курси поетики Я. Понтана. О Донаті та инш. -) R. Miilier, Beitrage zur Geschichte des Schultheaters am Gymnasium Joscphinum in Hildesheim. Hildesheim, 1901, crop. 46. 47. °) R e і n h a r d s t 6 n e r, Zur Geshichto des Jcsuitendramas in Munchen, — Jahrbuch fur Munchen. Gesch. Ill, 107. ,26 Володимир Резанов Виступають два поети Целестін та Венузін, і співають гімн на честь Аполлону та Діяні; Аполлон їх припиняє: Sistite, sistite lactam plectri, sistite vocem!.. (Спиніть, спиніть неселий голос співу!..) 1 Аполлон із тугою сповіщає, що він тепер уже не бог: Heu, rapuit decus onine Puer! Puer indigus, infans, Abstulit omne decus! C a e I c s t і n и s. Quis ille puer? Apollo. Bethleo natus in agro Dejecit superum cum pondere maicstatem. Ecce mihi superest fragilis laus una cicutae… 1 ) Целестін, Венузін та й сам Аполлон звертаються до шанування Христа: Caelestinus Mulcemus ergo sideris novi diem, Benigniori spargat nt nutu faces Mclior Apollo vatibus, amicus Puer. Apollo. Sit mihi fas pariter (quae laus mihi sola relicta est) Et socium iunxisse sonum et tentare cecutam. Caelestinus, V e n u s і n u s. Tenelle, dulcis Parvule Novus Apollo vatum! Quern de supcrno stemmate Adorat terra natum! Vivos infunde spiritus Celesti rore turgidos; Torpentes anima, Aventes irriga! Puelle, salve! Puelle, salve! ‘) Переклад: Аполлон. Ой, схопив усю красу хлопець! Хлопець бідак, немовлятко, Він відібрав всю красу! Целестін. Який-же то хлопець? Аполлон. Він народивсь на Вифлівмському полі, Зниіцив богів і повагу і значність. Отже-ж мені остається тільки непевная слава сопілки… ,Драмаукраїнська ‘ 27 А р О 1 І О. Nunc mecum ad cunas Pueri contenditc, vates. U t e r q u e p о e t a. Demus et honorem genibus inflexis Deo „Христос загублений та знайдений” — Christus perditus et і n ventus, sive tranquillitas amini cum Christo perdita et inventa. Drama pro festis Natalitiis Domini exhibitum in schola humanitatis Augustae, a. 1680 (той-же Мюнхенський збірник, ч. XXVII, картки 221- — 251). Піеса має зміст цілком алегоричний, як і зазначає Argumentu т: Historia Evangelica de Christo duodenni perdito et in templo post triduum re- perto hic ad sensum morālēm traducitur, ubi Anima Christiana sensuum illcebris seducta, Christum hospitem а se fugat et nonnisi multo labore quaesitum denique recuperat. Beatus qui perditum reperit; beatior qui nunquam illum amittit. Дійові особи: Christus; Regina sen Anima; Clarinus seu Intellectus; Volonus — voluntas; quinque Sensus: Aurantus- auditus, Gustatus — gustus, Oculinus — visus, Odorosus odoratus, Tanguta — tactus; Plutus; personae musicae: omnes qui prius excepto Pluto; Amor Divinus; Timor; Mors; Daemon 2 ). ‘) Переклад: Ц e л e c T і h . Гак звеселімо-, -K день нового світила, Хай розсипає світло щедріш Поетам ліпший Аполлон, приятель Хлопець. А п о л л о н . Треба й мені так само (бо це єдина хвала, що мені зостається) Спільний злучити звук й на сопілці разом заграти. Целестін та Венузін. Ніжненьке любе хлоп ’ ятко, Новий Аполлон для поетів! Тобі, що вродивсь із небесного кореня, Земля поклоняється! Налий ущерть живим надхненням, Небесною росою напоївши, Зів ’ ялих оживи, Тих, що прагнуть, освіжи! Хлоп ’ ятко хай живе! Хлоп ’ ятко хай живе! Аполлон. Тепер зо мною до колиски Хлопця поспішіть, поети! Обидва поети. Схилившись на коліна, віддаймо честь Богові. ‘ -) Зміст: Євангельська Історія про 12-літнього Христа, загубленого та знайденого в храмі через 3 дні, тут має моральне значіння: відганяє Душа Христіянська, зваблена гріхов ­ ними почуваннями, від себе Христа, а потім тільки пошукавши з великим трудом знаходить. Щасливий хто загубленого знаходить; щасливіший хто ніколи його не губить. Дійові особи: Христос, Царівна чи Душа; Клярін чи Розум; Волон — воля; п ’ ять Почувань; Аврант — слух, Густат — смак, Окулін — зір, Одороз — нюх, Тангута — дотик; Плутус — бог багатства; особи музичні: усі попередні крім Плутуса; Любов Божа; Страх; Смерть; Демон. ,28 В о л о д и м и (> Р є з а и о в Вистава починається Прологом: Р г о 1 о g u s. Aperto theatro apparel Christus, sedens in throno. Anima cum Sensibus dormit. Amor D і v і n u s. Amoris scenam aperio, Choragus Amor, dum Christum Dei Filium ab hominc perditum et ab eodem inventum propono. Perditus is cpiondam erat Jerosolymis duodennis puer, et in templo repertus: hodie a multis perditur, a paucis quaeritur, a paucissimis reperitur. Ecce, ut iacet hie segnior Anima, Christumquc suuni negligit hospitem! Dormi, infeiix Anima, dormi! Brevi contemplus fugiet incola. Heu! quot lacrymis inde natabis, Donee profugum recuperes Dcum. Cavetc Deum perdcre! Vos hinc amare discite, 1 ’ imorem, Amorem, Mortales, discite. Amor it intro, і починається Pars p r і m a, Scena 1. Christus deplorat se ab Anima negligi et contemni; unde dor- miente ilia una cum suis, Christus clam domo exccdit (Монолог Христа). Sc. 2. Regina (Anima) nocturno timore consternata, Christum abiise luget ‘). Виступає Страх (Timor), сідає на трон, що лишив Христос, і покладає на 1 ) Пролог. Театр відчиняється і являється Христос. сидячи на тропі. ,’Іуніа а ІІочувапнямн снить. Любов Божа. Любови сцену відкриваю, я Диригент Любов, виставляючи Христа сина Божого, що загубив чоловік і він-таки знайшов. Втрачено його було колись в Єрусалимі 12-літ- нім хлопцем, та знайдено у храмі; тепер багато людей його втрачають, мало хто шукає, дуже мало хто знаходить. Оце-ж лежить тут Душа знесилена. Про Христа свого гостя не дбає! Спи, нещаслива Душе, спочивай! Незабаром зникне зневажений гість. Ой! Скільки сліз тоді проллєш, Поки утікача знов знайдеш Бога. Глядіть, щоб Бога не згубній! Тому любити навчайтесь Страх, Любов, Смертні, навчайтесь! .їюоов виходить, і починаєтеся – Частина пер пі а. Я в а 1. Христос сумує, що Душа про нього не дбає та знеіціжає його; тому, поки нона спить і:і своїми. Христос потай з дому втікає (Монолог Христа). Ява 2. Царівна (Душа), сію.іохДііа нічними страхами, сумує, що Христос утік. ,29 Драма у к р а Ї н с і> к а плечі Душі тягарі, які він приніс із собою (Діялог, що в ньому беруть участь Timor, Anima, Clarinus, Volonus та инш.), S с. 3. Quinque Sensus inter se deliberant, qua ratione dolorem Animae compescant. Conveniunt tandem, ut earn ad delicias traducant, і т. д. Драма закінчується тим, що Regina tandem Christum reperit et ab eodem in gratiam recipitur (scena ultima): Regina. Tandem in tuos ruere amplexus licet, Divina Soboles… C h r і s t u s. Conside, filial remissi sunt errores tibi… Recipe pads osculum, dilecta mea. Regina. О Amor! о Diiecte mi! tua sum, tua maneo in aeternum. Christ us. Ecce in amplexus meos suscepi te… ’ ). Виставу закінчує хор: C h о r u s. Renovato Amoris pacto, domitisque Sensibus, Regina et Christus in throno consident, quam interim Divinus Amor paravit. Christus: Satis est! iacet hie hostica virtue! Vive beato pacis in otio. R. Clarinus: Dirupisti vincula mea, tibi sacrificabo hostiam laudis. Regina: Scribam chirographa: ubi penna? ubi sepia? ubi chartae folia? Amor Divinus (promit sagittain e pharetra loco calami, exprimit sanguinem c corde Animae): Amor pennam ininistrabit, Atramentum sanguis dabit, — Hie amoris succus est. Christus, Amor, Clarinus. О mustum amaenum! deliciis plenum! De pectore natum, caelestibus gratum! Regina: Dilectus meus mihi et ego illi in aeternum (ремарка: Haec scribit Anima). Amor: En thronum paravi, et lectulum stravi (Aperitur thronus), — hue subite, hie quiescite. Daemon, Mors. Timor (eiiciuntur ab Amorc): Heu, nostra hinc pellimur sede, long! incolae! Amor: Excedite! Timor: Ubi pax imperat, hinc timor exulat. Daemon: Quo Deus penetrat, hinc Daemon emigrat. ’ ) Ява 3. П ’ яті. ІІочу ванній радатіз-я поміж собою, як-би розважити сум Душі. Нарешті, погоджуються ІІП ТІМ, щоб одвести її ДО ІІСССТІНЦІІІ. і т. д. Драма закінчується тим. що Царівна паренні знаходить Христа і підходить Ііому під іа<ку (ява остання). Царівна. Нарешті можна впасти у твої обійми, Нащадку Божий… X р и с т о с. Сідай, дочко! простились тобі провини… Прийми поцілунок миру, моя кохана. Царівна. О Любов! о мій коханий! я твоя, твоею зостануся на віки. X р и с т о с. Оце-ж я прийняв тебе в мої обійми… ,зо Володимир Р є з а но в Mors: Quern vita suscitat. mors frustra territat. Omnes: Migramus (abt•unt Timor, Daemon et Mors). R e g і n a. Subi cubiie pectoris, caelestis hospes aulae! Ne thalamum despexeris sordentem instar caulac. Christus. Intrabo, parabo fulcrum capiti. Quiescam, compescam motus animi. (Christus et Anima consident in throno, assident Clarinus et Volonus; victi Sensus procumbunt). Christ u s, R e g і n a. Nemo nos suscitet. dum somnus avolet. A m о r. Sit felix h ic somnus, aeternus sit somnus! О m n e s. Aeternus! Aeternus! (Clauditur theatrum) 1 ) ‘) Xop. Поновивши згоду .’Іюбони, скоривши Цонувапня, Царівна та Христос сідають на троні, що його тіімчасом наготувала Любов Вожп. Христос. Годі! лежіть тут, ворожі сили! Живи в щасливому спокої. Клярін (Розум). Розбив ти мої кайдани, тобі приноситиму офіру хвали. Царівна. Я напишу запис: де перо? де атрамент? де аркуші паперу? Любов Божа (виймав стрілу з сагайдака замість олівця. вижимав крови з серця Дупіі): Перо подасть Любов, Чорнилом стане кров, Це в сік Любови. Христос, Любов, Клярін (Розу м). О сік принаднний! веселощам придатний! З серця рожденний, небесним приємний! Царівна. Мій любий — мій, а я його навіки (Цс пише Душа). Любов. Ось трон я влаштував і ліжко наготував (відкриіиісться трон), — сюди приступіть, тут відпочиньте. Демон, Смерть, Страх (Любов їх викидав). Ой, проганяють нас звідсіль, з нашого місця, давніх мешканців! Любов. Виходьте! Страх. Де мир панує, звідти страх тікає. Демон. Куди Бог входить, відтіль Демон виходить. Смерть. Кого життя підіймає, даремно смерть лякає. Усі. Рушаймо! (виходять Страх. Демон і Смерть). Ц а р і в н а. Прийди до ліжка серця, двору небесного гість! Не погордуй ложем як брудним загоном. Христо с. Прийду, зготую узголов ’ я, Відпочину, вгамую рухи серця. ,Драма українська 31 У рукопису Мюнхенської Staats-Bibliothek, cod. lat. 27010 а , теж є чимало єзуїтських різдвяних пієс. Стиль цих пієс характеризує такий зразок: Drama pro festo Christi Natalitio, exhibition a rhetoribus Salisburgensibus anno 1689 і ); починається прологом, поділяється на дві частині. Частина І, зміст: на Христа, як він захищав тези під головуванням Бідноти (Humilitas), нападають різні Пороки, чи Генії, що завсіди або здебільшого протилежні Бідноті; особи: Біднота, Христос, Честолюбство, Пиха, Багатство, Слава, Пиш ­ ність, Облуда (Hypocrisis). Частина II, зміст: Христос наставляється на Доктора Бідноти; особи: Христос, Біднота, пастухи. Як бачимо, пієса має дуже мало спільного з традиційним матеріялом різдвяної драми: особа Хри ­ ста та ці „пастухи” (Pastores) тільки й потрапили сюди з усього складу різдвя ­ ної драми. Рукопис Російської Публіч. Бібліотеки, разноязыч. Q. XIV. 26, що збе ­ регла збірку драм ХѴП в., німецькою, почасти латинською мовою, які було призначено виставляти на сцені по німецьких школах (мабуть, почасти й по церквах), має між иншим отаку різдвяну пієсу, того самого шкільно-єзуїт ­ ського типу, що було її грано (як свідчить запис) у Лінці (Lyncii) 1622 р„ — ось її зміст та структура: Арк. 293. Periochae pro Di a logo Nati Christi 2 ). Пречиста ховається в стайні з Йосипом біля хлопця, що лежить у яслах. Виконується який-небудь різдвяний спів. Виступає Пролог, а після нього — Демон скаржиться. Відчиняється стайня й з ’ являється Христос у яслах, біля нього Мати Божа та Йосип, навколо них Біднота, Душогубство (Mortificatio), Заслання, Убозтво. Вступають до стайні янголи співаючи: „Народивсь Спаситель”. Потім — инші 6 янголів закликають народ радіти співаючи: „Хай лунає у хвалах”, з ’ ясовують таємниці Різдва, співають гімн „Ось Тройці дзеркало”, і танцюючи утворюють форму трикутника. Знову виходять 4 янголи, викладаючи таємниці приходу Христа в світ, кажуть, що він — я і со, початок і кінець усіх речей, і співаючи „В солодкому юбілею”, танцем утворюють літери а та <о. Христос та Душа сідають на троні, бі.тн них — К іярін (Розум) та Во.тон (Воїн): подолані Ночування ле ­ жать долі, Христос, Царівна. Хай ніхто нас не розбудить, поки сон не відлетить. Любо в. Хай буде цей сон щасливий, хай буде вічний сон! Усі. На віки! На віки! (Театр зачикянтьси). ‘) Драма на свято Різдва Христового, що виставили її учні класи риторики в Салісбур- зькій школі, р. 1689. ‘■ * ) Зміст діялогу про народженого Христа. ,32 Володимир Р є з а и о в Як скінчиться цей спів, Чесноти, що були біля Христа, себ-то Біднота та иніпі, намовляють янголів покликати людей до ясел Христових; инші янголи співають: „Хлопець нам народивсь”, то-що. Приходять пастухи, бажаючи побачити хлопчика; Йосип їх допускає; вони вітають Матір Божу і, піднісши дарунки, відступають; співається „Славте єдиносущного”. Янголи знову закликають вельмож, значних людей, громадян, селян; спі ­ вається „Хлопець народивсь” і т. д. Приходять Величність з царем. Шляхетність з значною людиною, гро ­ мадянин веде Розкіш, селянин Багатство, що обіймають один одного: Велич ­ ність — Бідноту, Шляхетність — Душогубство, Розкіш — Заслання, Багатство — Убозтво і т. д., прихильно один з одним розмовляючи, виявляють свої щирі почуття, підносять дарунки: вінець, берло, намисто, ключі і т. инш., нарешті — самих себе. Пречиста похваляє дарунки; янголи вихваляють величний учинок; співається „Увесь світ хай веселиться”, янголи танцюючи утворюють форму хреста ’ ). Рукописні матеріали для історії єзуїтського театру дають довгу низку таких штучних, вигадливих шкільних обробок різдвяних мотивів. Розвиток різдвяної драми на польському ґрунті йшов таким чином, що тексти цих драм, які збереглися в рукописах, або ближче й простіше відтво ­ рюють традиційний матеріал різдвяної містерії (пророцтва про Христа, Благо ­ вісти, Йосип шукає притулку в Вифліємі, Різдво та вітання пастухів, Ірод і вітання волхвів, знищення дітей та голосіння Рахелі), або мають сліди більш- менш штучної шкільно-літературної обробки, напр.: В уривкові (що тільки й зберігся) початку пієси з першої половини XVII в. „Historia Nativitatis Jesu “ входять Авраам, Яків, Ездра та Аарон, що з ’ ясо ­ вують пророцтва Ісайї, Єремії та Данила про Христа; але-ж поки з ’ являться на кону ці постаті, мала відбутися алегорична сцена: виступав Демон, похва- ляючися тим, що він панує у світі, після нього — син його Гріх (Pcccatum), що й собі зазначав свою міць та загрожував укупі з Демоном винищити усенький рід людський; слідом виходила Смерть, дочка Гріха, теж із моноло ­ гом про свою силу та значіння 2 ). Сцени пастухів, як то постсрежувано й у французьких та німецьких мі ­ стеріях, перейнято реалізмом та народнім духом. Отож, у драмі першої поло ­ вини XVII в. „Dialogus in Nativitatem Christi”, що складається з Прологу, чотирьох актів та епілогу (в І акті — Йосип та Марія вибираються на перепис, у II акті вони шукають притулку в Вифліємі), в III акті виступає пастух Skawronek, якого товариші лишили біля кіз,’грає на скрипицю, співає народ- ніх пісень; він засинає, а стадо розходиться; товариші повертаються, лають його, він іде збирати своїх кіз, заганяє їх до хліва, потім іде до шинку ‘) Латинський текст надруковано у Рѣзаное а: Школьныя дѣйства XVII — XVIII в. и театръ іезуитовъ, стор. 86. -) Див. Wind а k і е w і с z, Tcatr Indowy w dawncj Polsce, стор. 21; Chomqtowski, Dzieje teatru polskiego, 88- 89. ,Д р а м а у к р а ї н с ь к a 33 і приносить товаришам пляшку горілки (bank^ gorzalki); починається гульня, карти, чубанина, і нарешті, пастухи лягають спати; в IV акті янголи співащть „Слава на небі Богові”, пастухи вибираються на поклін Христові, розпитують, ку,тою йти, ідуть, приносять дарунки: буханець хліба, меду в коробці, кошика червоних яблук та „szostak” (монета в 6 грошей) на пшоняну кашу, вітають, потім колядують — співають хором колядку „Dzieci^, maly Bozy Synu”. Але тут-таки подибуємо й цілком штучний спосіб, що виробила шкільна піїтика, — так звану „луну” (echo): Скавронку луна відповідає польською мовою, дру ­ гому пастухові -латинською (W і n d ak і е w і с z, Teatr lud., 22 — 23) ‘). Польська пієса „Dialogus brevis pro festo Nativitatis Domini nostri Jesu Christi” (W і n d a k і e w і c z, Teatr hid., 32 — 35), що збереглася цілком у руко ­ пису XVII в. і складається з прологу (подано зміст вистави, глядачів запро ­ шується до спокійної уваги), епілогу (подяка слухачам, прохання винагородити акторів) та трьох актів, — оброблює двоє мотивів: вітання пастухів і покло ­ ніння волхвів. У І акті дуже розвинена сцена пастухів: піднісши свої дарунки немовляткові, вони прохають собі оборони й опіки над їхньою худобою. В акті II Ірод висловлює своє незавдоволення з того, що між людей шириться чутка, про новонародженого царя юдейського, і чутка та хвилює народ; входять троє волхвів і привітавшись запитують, де народивсь цар, котрому вони несуть дарунки; Ірод кличе двох рабинів; з них один знає тільки те, що юдеї че­ кають Месію; а другий, почувши від волхвів про зірку, переказує Ісайїне пророцтво і каже, що здійснитися воно має в Вифліємі; волхви виходять, Ірод прохає їх зайти до нього, коли вони повертатимуться. Після виходу волхвів Ірод „скажено каже “ (Іигіо5е dicet), що він передчував цю новину, і призначає новонароджене немовлятко до загибели. Акт III починається сценою Марії та Йосипа, що турбуються, як-би вкрити немовлятко від холоду; янголи спові ­ щають про прихід волхвів, співають їм похвальну пісню; далі йде сцена, що в ній волхви вітають Христа і підносять йому дарунки; янгол наказує їм не повертатися до Єрусалиму; волхви вітають в-останнє Марію і виходять. Одна з найрозвиненіших та найскладніших польських різдвяних драм збереглася в рукопису Рос. Публіч. Бібліотеки, польськ., О. XIV. 12, під за ­ головком: „Dialogus pro Nativitate Nostri Jesu Christi”; ця драма була недо ­ ступною Віндакевичеві, — ось її аналіза: Пієса поділяється на семеро актів, має пролог, епілог. Пролог оповідає про тую вагу, що її має Різдво Христове, запрошує радіти тих, що їх тримає пекло: Radujcie sit; wy wszyscy. ktorzy pod ziemi ’ a micszkacie, Radujcie si»;: juz oto swe zbawienie macie; Weszclcie si»;, oycowie, w czartowskim wi^zieniu, Iz si»; Bog ku naszemu sklonil odkupieniu, Juz sit; о nim proroctwa wasze wypelnily… та повідомляє про зміст наступної вистави. ‘) Про спосіб „луни” в шкільних поетиках див. „Драма українська”, вип. Il, „Poetica practica” 1648 р. та инш. З ,34 Володимир Р є з а и о в В акті І виходить Адам: Jam iesl ow pierwszy czlowiek, Adam iiniq n’OjC, Jam ow, ktory mial w raju delicije swoje… Він каже, що вже третю тисячу років страждає та покутує в пеклі разом із своїми нащадками. До Адама наближається Безвірник (Atheos) та висловлює йому свої сумніви: різні народи на землі шанують різних богів — Венеру, Нептуна, Са ­ турна, а от він дак зовсім не визнає бога й гадає, що все в природі діється за природнім законом, а не з ласки божої. Адам жахається слів Безвірнико- вих, оповідає йому, як Бог утворив світ, янголів та людину, як впали янголи, як жили люди у раю, як вони впали, як їх. було покарано, як Бог обіцяв, Ze pan па bye iniala Taka, co czartu glowq kiedys Zctnqc smiala… Також оповідає про те, що Спаситель має прийти у світ і про його визвольну смерті). Безвірник кається у своєму невірстві. Янгол сповіщає про зачаття Пречистої й подає Адамові зелену гілку, на ознаку виконаної обіцянки. Цей перший акт складено, як бачимо, дужі’ штучно: очевидячки, автор був під значним шкільно-літературним впливом. Акт II починається сценою Йосипа та Марії; прибувши до Вифлієму, вони шукають собі пристановища. Далі інтермедія: Безвірник і двоє селян; навернувшися до віри, він каже селянам про Бога — творця світу. Далі — ява: Сібілла, поганий; Сібілла пророкує про Христа. Йосип втомлений дорогою ремствує на своє вбозтво. Янгол каже йому про наступне народження Христове. Акт ПІ має низку комічних сцен: Покликач виголошує наказа Августа про перепис та збирання податків; виходить писар, ремствує на мороз, вико ­ нує перепис; Йосип та Марія все ще шукають притулку; писар і в них вима ­ гає податку; жінка, до якої Йосип звернув прохання про притулок, па глум підіймає діда — чоловіка молоденької жінки, жене його києм; даремні й инші спроби Йосипові влаштуватися на ночівлю. Вони приміщуються в шопі; двоє янголів сповіщають про наступне народження Спасителеве, а потім вітають новонародженого і виголошують світові радощі. Акт IV оброблює велику побутову, пройняту комізмом сцену пастухів; виходять Mascibrzuch, Nierobot, Drzemala; помітивши якийсь рух у стаді, вони перелякані будять один одного, щоб побачити, що це діється у шопі. Янголи співають „Слава на небі Богові”. Пастухи перелякані хочуть тікати. Янгол їх зупиняє, сповіщає про народження Спасителеве і закликає піти привітати новонародженого. Пастухи ледві можуть стямитися з жаху та хвилювання, потім вони йдуть до шопи; янгол наказує вітати немовлятко, що лежить у яслах; пастухи приносять як дарунок меду, пару курчат, сиру, об ’ цяються принести м яса, і виходять, розмовляючи про те, що побачили, та співаючи пісню, яка й закінчує четвертий акт. ,35 Драма українська Акт V: Ірода стурбувала чутка про новонародженого царя юдейського (його монолог); входять волхви: їх привела зірка, і тепер вони здивовані й стурбовані, бо вона зникла; розпитують про немовлятко; Ірода сповіщають про їх прибуття; він бентежиться, наказує з ’ ясувати юдейські пророцтва про Месію, поглянути „w oraculum, co czynicj bogowie”; аде „bogowie nic nie mowiq “ посланцеві царя. Ірод сам звертається до Юпітера; Юпітер відповідає, що не приймає офіри, бо народжене в Вифліємі немовлятко знищило всеньку його велич. Приходять книжники юдейські й переказують Іродові пророцтва про народження Месії в Вифліємі. Входять волхви, вітають Ірода; Гаспар просить показати, „gdzie siq tu narodzil krol nowy “ , до якого вони йдуть з різних країн сходу на поклін з дарунками. Ja jestem krol w zydowstwie; oprocz mnie samego Niema w moim panstwie monarchy wiqkszego, — відповідає Ірод; знову кличе книжників, і вони перед волхвами повторюють пророцтва про народження Месії в Вифліємі; волхви дякують за вказівки, Ірод виряджає їх і прохає повернутися до нього, коли знайдуть нового царя, якому ніби-то й він сам має також вклонитися та дати дарунки. Акт VI: Марія сумує з свого убозтва, що не дозволяє їй мати теплу колиску для свого немовлятка; Йосип подає їй сіна й баранячу шкуру, щоб загорнути Ісуса. Янгол сповіщає, що наближаються волхви з дарунками. Зірка зупиняється над шопою; волхви здивовані з того, що новонароджений цар перебуває в такому становищі; янгол заспокоює їх і закликає вклонитися синові Божому. Царі падають додолу (Reges procident in terram, каже ремарка) та ви ­ словлюють щирі привітання, підносять дарунки; Марія та Йосип дякують, обіцяють їм нагороду на небі. Волхви мають на думці сповістити Ірода про немовлятко, що вони знайшли, тільки-ж янголи забороняють їм це й пояснюють через віщо: Ірод зведе новонародженого з світу. Волхви виходять. Виступають (кумедна сцена) двоє демонів, Kopcidym та Klekot; вони передбачають лихо пеклові, намислюють вкрасти Ісуса та в торбі занести його до пекла, але їх жахає світло, що йде від шопи; вони вважають за краще йти до шинку „паріс siq mqdzy chlopy “ , щоб підживитися після переляку. Акт VII: Янгол розбуджує Йосипа й велить йому тікати до Єгипту; Йосип та Марія бідкаються, що навіть у шопі в яслах не має спокою немов­ лятко — С ин Божий. Диявіл, що вселивсь в ідола Юпітерового, скаржиться на страшенні муки, що йому вчинило народження Христове; янгол каже йому, що його панування над світом уже скінчилося, що прийшов правдивий Бог, янгол звалює ідола, а диявола жене до пекла. Оскаженілий Ірод виходить з озброєними вояками (Herod furiosus exibit cum militibus armatis, Каже ре ­ марка); не діждавшись повороту волхвів, він розлютований виряджає вояк до Вифлієму повинищувати немовлят: Niech was lament nie chamuje Niechaj rycerz nie zatuje We krwi mlodey macac dioni… ,36 Володимир Р є з а н о в Далі — голосіння Рахелине, – вона йде в розпачі, ламає руки: О moj wszechmocny Boze, о moj mily Boze! Ktos dale) na morderstwo ciqzkic patrzyc moze? Торіц siq we Izach oczy, oczy uptakanc, Rzeki po lieu ciekq ze krwiq pornieszane… Пієсу закінчує епілог: він висловлює докори Іродові, що похмарив ра ­ дощі неба й землі, а для акторів прохає ласки та почастунку (коляди). Рукопис Ягайлонський 35’26 зберіг обробку різдвяної драми в формі п яти- актової пієси з прологом, епілогом та хорами після кожного акту; ця обробка цікава тим, що до дії запроваджено низку алегоричних постатів (Winda- k і е w і с z, Teatr lud., 26 28). Пролог викладає зміст пієси та запрошує до уваги. У І акті Йосип сумує з того, що Марія вагітна; янгол заспокоює його; далі „деякий спів” (cantus aliquis, каже ремарка, не зазначаючи змісту точ ­ ніш). У II акті Йосип та Марія йдуть до Вифлієму; далі — традиційна сцена, як вони шукають притулку, з Йосипа глузують, що він, дідусь, має моло ­ деньку жінку; вони приміщуються у шопі в якогось поляка, моляться, Йосип приносить оберемок сіна. Тимчасом спів (Interim cantabitur, каже ремарка). Акт ПІ починається сценою народження Христового. Новонародженому б є чолом янгол, що потім співає „Слава на небі Богові”; Демон виходить з ідола Аполлона, збентежений тим. що народивсь Христос, і тікає разом з иншим демоном; далі спів. У IV акті входить Правда (Veritas), ремствуючи на важкі часи; слідом за нею йде Милосердя (Misericordia). співаючи „Хваліть Пана усі народи”, й висловлює радість з приводу того, що народивсь Христос; з являються Мир (Рах), Справедливість (Justitia), Любов (Charitas), Надія (Spes), Віра (Fides), — вони усі йдуть до Вифлієму і вітають Ісуса; Марія дякує. У V акті традиційні сцени пастухів, що, почувши „Слава на небі Бо ­ гові” та повідомлення янголове про народження Христове, ідуть до Вифлієму, вітають Христа, підносять дарунки. За-для прикраси ужито спосіб „луни”. На деякі польські обробки помітно особливо впливав характер пієс, що складалися та виставлялися по школах єзуїтів. Отож, впливом та відбитком театра єзуїтів Ст. Віндакевич і його рецензент проф. А. Брюкнер пояснюють повстання таких пієс, як „Actus xeniaiis pro die Trium Regum” (Акт учливий на день Трьох Царів, — Windakiewicz, стор. 38 — 39, A. Briikner, Ра- mitjtnik Literacki, I, 1902, crop. 547): Справедливість (Justitia) доручає Муд ­ рості (Sapientia) правити світом, тому що на небі діються різні чуда, які віщують новий лад; Мудрість не приймає доручення, бажаючи знати мотиви; тоді маршалок вводить двох пастухів, що оповідають, як їм з явився янгол, як вони ходили до Вифлієму, як повертаючись зустріли царів, що й собі йшли поклонитися новонародженому (сцена 1), в 2-й сцені Мудрість сидить на троні, до неї приходять посланці від трьох царів дякувати за те, що вона допомогла їм зрозуміти небесне виявлення; потім виступає Мир і переконує Справедливість лишитися коло влади; те саме робить Слава (Fama), обіцяючи Справедливості свою допомогу. ,Д р а м а у к р а Ї н с ь к а 37 У тому самому стилю „Actus strenae pro die festo Trium Regum”, де Слава (Fama) та Побожність (Religio) оповідають про те, що вони були у Вифліємі й бачили, як новонародженого вітали троє царів (W indakiewicz, стор. 40). Порівнявши ці двоє останніх пієс („Actus xenialis” та „Actus strenae”) з німецькими різдвяними шкільно-єзуїтськими виставами, виразнісінько бачимо, що це явища тієї самої категорії, як і різдвяно-новорічні алегоричні вистави, ви ­ конувані по єзуїтських конвіктах, — от як „Novus cum anno novo Apollo”, або „Fluctuans in oceano rnundi juventus”, що їх знайшов Ст. Віндакевич у Ягай- лонському рукопису 182 (W і n d a k і е w і с z, Teatr lud., 38). Деколи вважаючи на традицію, єзуїти влаштовували вистави середньовічного типу, напр. Dia ­ logue pastorum, jaselka, в Познані (див. W. Chotkowski, Szkoly jezuickie w Poznaniu, — Przeglqd Powszechny, 1893, zeszyt 6, стор. 343; порівн. Рѣза ­ ковъ, Экскурсъ въ обл. т. іезуит., стор. 380), але-ж звичайно матеріял тра ­ диційної драми, іцо оброблювала події, які, за євангеліями, супроводили народження Христове, відходить цілком на задній план; він надто мало від ­ повідав їхній основній тенденції — дати видовище, що-б зворушувало в пев ­ ному напрямкові, обставивши це видовище несподіваними ефектами, обдума ­ ними прикрасами, на зразок алегоричних постатів, виводжуваних за-для тонкого, штучного алегоричного виявлення певної ідеї, що відповідала завданням Ордену. Що являють собою українські драми різдвяного циклу? До цієї групи належать пієси: 1) „Комедія на день рождества Христова” Дмитра Тупталенка, згодом мітрополіта Ростовського; 2) Програма різдвяної драми без заголовку, — так зване „Ростовское дѣйство”. 3) „Дѣйствіе на Рождество Христово” (анонім). 4) „Комическое дѣйствіе в честь рождшемуся Христу”, Митрофана Дов- галевського; 5) Різдвяна драма (без заголовка, анонім). 6) Уривок різдвяної драми — діялог пастухів. Почнімо з відомої „Комедіи на Рождество Христово”, що її приписують Дмитрові Тупталенкові, згодом мітрополітові Ростовському та Ярославському. Св. Дмитро, — каже М. І. Костомаров (Русск. Исторія въ жизнеописа ­ ніяхъ ея главнѣйшихъ дѣятелей, отд. II, вып. 5, гл. II: „Ростовскій митрополитъ Димитрій Туптало”), — посідає одне з найблискучіших місць серед представ ­ ників київської науки, що поширювали по руській землі почату від Петра Могили справу освіти. Він народивсь у містечку Макарові, верстов 50 за Киї- вом, на правому Дніпровому березі, у грудні р. 1651. Батько його був ко­ зацький сотник, Сава Григорович Туптало, матір звали Марія, дитину охре ­ стили Данилом, Пізніш гетьманські універсали називали йото Тупталенком або Тупталовичем; Тупталенком називав його й козацький літописець Величко (під 1700 р.) ’ ). Одинацяти років Данило вступив до Київо-Могилянської ко- ‘) Мих В о 3 н я к, Історія улраїн. літератури, т. II, ч. 1, стор. 342. ,38 Володимир Р є з а н о в легії. Це був важливий момент у його життю, — каже новітній його біограф (М. С. Поповъ, Святитель Димитрій Ростовскій и его труды, Спб. 1910, стр. 9 і далі): вплив інколи відбивавсь на ньому протягом усенького його життя. Школа формально розвинула його розумові здатності. Тут розвинувся і прирожден- ний його нахил до поезії. Він не дійшов до тих клас, що вважалися за вінець тодішньої освіти — до філософії та богословія; але-ж підготову та засоби для їх вивчення риторику та мови грецьку й латинську — він засвоїв. Схола ­ стичний устрій та усі його особливості відбилися на складі розуму й на пер ­ ших творах майбутнього письменника. Він не міг не перейняти їх вже через те, що працював пильно та полюбляв книжки, і з ними відтоді не розлучавсь усе життя. Особливу охоту він виявив до ,, віршування та вітійства — красно ­ мовства”. Року 1665 колегію зруйновано підчас тих подій, котрі сталися за Дорошенкового гетьманування, і Данило 14-ти років лишив школу. Обдаро ­ ваний від природи жвавою уявою та глибиною почуття, він віддавсь побож ­ ній споглядальності й зважився постригтися в ченці. Сумна доля Вкраїни, очевидячки, обумовила такий настрій: навколо себе він бачив кров, трупи, сльози, убозтво; лихо тягло слідом за собою лихо, і не було надії, що країна вийде з тяжкого стану: це були часи Руїни… Природньо було в тому оточенні віддатися думці про те, що людське щастя нетривале, та шукати притулку в чернецькому житті, каже Костомаров. Данило оселивсь у Київському Ки ­ рилівському манастиреві, і року 1668 ігумен Мелетій Дзик, одна з найосвіче- ніших осіб того часу, постриг його у ченці, найменувавши його Дмитром. У цьому манастиреві він прожив довгенько щось мало не семеро років. Ставши ченцем, Дмитро не кинув віршувати. Важкі часи навіяли сумний на ­ стрій на Дмитра, і це відбилося на його елегійних віршах, де змальовано в безвідрадісному світлі руїну людських земних надій та сподіванок (А м ф и- лохій Угличскій, Изъ неизданныхъ сочиненій Димитрія, 1889; П о и о в ъ, Димитрій и его труды, 17). У Кирилівському манастиреві Дмитро почав од р. 1671 писати свій „Діарій” — щоденник, польською мовою. Перебуваючи тут, він вже зажив собі слави через свою здатність до книжної праці та про ­ повідництва. З його „житія” бачимо, що у Мелетія Дзика він провадив по ­ божне життя, багато читав, писав та виконував доручення від ігумена й инших начальників. Можна гадати, що тут, у Кирилівському манастиреві, він міг до­ повнити свою передчасно перервану шкільну освіту та ознайомитися з тією світською й духовною літературою, польською, латинською, слов’янською, яку було можна знайти по тогочасних київських манастирях та церквах. Можна гадати, каже Попов. що з природи здатний до поетичної творчости Дмитро, підо впливом молодого надхнення, займався цими роками поезією, складаючи побожні поеми, драми, йому приписувані, між иншими і „Комедію на Рож ­ дество Христово”. За рукописом, що переховується в Рос. Публіч. Бібліотеці (Q. ХІѴ.28), текста цієї пієси надрукував М. С. Тіхонравов (Лѣтописи русе, литер.и древн., IV, Русе. драм, произв. , 1, 339 — 399); аналіза цього тексту у П. О. Мо ­ розова (Ист. русе, театра, 89 95), у J. О. Шляпкіна (Св. Димитрій Ростов, и его время, 343 — 7), у М. І. Петрова (Кіев. искусств. литература, 172 -175). ,Драма українська 39 Тієї-ж редакції, з небагатьома відмінами, уривок цієї пієси зберігсь у рукопису (середини XVIII віку) Театрального Музею О. О. Бахрушіна, у Москві, No 11501, а саме Пролог, Антипролог та 1 й 2 яви; ці частини нашої драми було пораховано за цілу пієсу, до неї додано коротесенького (4 рядки) епілога (переписувач назвав його теж прологом). Цей текст (окрім 1-ї та 2-ї яви) надрукував проф. І. О. Шляпкін, — див. Сборник Отделения Русск. языка и Словесн. Российской Академии Наук, Пгр. 1921, том 97, стор. 151 159). Рукопис Ростовського (Ярослав, губ.) Держ. Музею (кол. „Музея Цер ­ ковныхъ Древностей”), — за „Описаніемъ рукописей” цього музею, що склав його А. О. Тітов, Ярославль, 1886, стор. 78, No 68, — зберіг другий при ­ мірник тексту цієї пієси Дмитра Ростовського; примірника того переписано, як сказано у рукопису, „1764 г. генваря 23 дня”. Цей рукопис зберіг дату, коли було виконано пієсу на сцені в Ростові, — звичайно, в школі, — „24 де ­ кабря 1702 года”, а також і заголовок та програму пієси (зміст прологу, антипрологу й усіх 18 сцен); заголовок: „Премѣна непостояннаго міра сего, гордости сѣтми въ маловременной жизни человѣческой уловляющая, въ вѣч ­ ную же муку посылающая, на треокаянномъ Иродѣ, за гордость ищущаго (sic!) рожденнаго всѣхъ царя Христа убити, изображенная на преславный праздникъ Рождества Христова въ богоспасаемомъ градѣ Ростовѣ, отъ бла ­ гочестивыхъ начинающихъ учитися греко-латинскаго языка отроковъ, декабря въ 24 день 1702 года”. Згодом, иншою рукою, иніним чорнилом, до заголовка було додано: „сочінена преосвещ. Дімітриемъ м. р. я. ■ тоб-то „митрополитомь ростов ­ скимъ и ярославскимъ”. Нарешті, в Державному Історичному Музею в Москві, в рукопису другої половини XVIII віку, No 1199 (инше визначення: „37936, 1900 года”), арк. 60 звор. — 93, пощастило знайти ще одного примірника повного тексту різдвяної драми Дмитра І упталенка, навіть з програмою (змістом прологу, антипрологу й усіх сцен), заголовком (тим самим) та датою, коли пієсу було виконано: декаб. 1:3 (тоб-то 27 грудня 1702 року). Текст пієси, що-до мови та правопису, дуже зрусифіковано, коли її переписували в Росії, автографа-ж не збереглося. Тільки-ж не вважаючи на таку свою зрусифіковану редакцію, різдвяна драма Дмитра Тупталенка все-ж лишається пам ’ яткою української драми, бо крізь її великоруську редакцію дуже добре можна побачити українську першооснову. Згаданий вище заголовок її, довгий, риторичний, красномовний, що охоплює, так-би мовити, аналізує зміст твору, — цей заголовок того-ж самого стилю, як, напр., заголовок драми „Царство Натури Людской, прелестию, ею же смерть царствова в нас непогрѣшившими разоренное, благодатию же Христа царя слави, терновим вѣнцемъ увяденнаго, паки составленное и вѣн ­ чанное, …смутним же дѣйством в Киевских Аоинах от благородних ро- сийских младенцевъ извѣщенное. Року 1698 “ (див. „Драма українська”, вип. III, стор. 109), або драми „Мудрость Предвѣчная, во едемскомъ душу разумную вертоградѣ наздавшая… чрез благороднихъ Россіи младенцов во ,40 Володимир Р є з а н о в училищном коллоквіумъ Кісво-Могілса искомъ 1703 явствовася “ (див. там-таки, стор. 159), — або драми „Торжество Естестза Человѣческаго, прежде снѣдию завѣщаннаго дрена умореннаго… през благородних младенцевъ сти ­ хотворнаго учення Академиі Киевския… изявленное, року 1706, мѣсяца априля дня 7 “ (див. там-таки, стор. 213), то-що (нор. там-таки, стор. 151, 327 та инш.). Зразки заголовків того-ж стилю в драмах польсько-єзуїтських, що вплив їх викликав до життя такі заголовки в драмах українських, див. в праці В. І. Резанова „Школьныя драмы польско-литовскихъ іезуитскихъ коллегій 11 (Нѣжинъ, 1916), напр. No 9: Pacis Foedera, hospitāli super mensa ducali san- guine Volsiinici magni ducis Litvaniae olim eonseripta et morte consignata а Leoi.e Vlodimiriae priacipe, modo vēro… ludis anticineralibus in scēnām data а perillustri oratoria facultate Academiae Vilnensis S. J. anno Dei 1688 mense Februario; No 15: Minerval Regium, sive Gratianus Augustus, inter gratas mentes augustissimus, praeceptorem suum Ausonium consulari dignitate ornans, а per ­ illustri, magnifica, praenobili, generosa iuventute Academiae Vilnensis Soc. Ješu ludis postgymnasticis in scēnām exhibitus anno 1692, та сила инших. Зразків таких самих заголовків єзуїтських пієс із Німеччини теж дуже багато дає, напр., книга Р. Bahlmann’a „Jesuiten-Dramen der niederrheinischen Ordens-pro- vinz “ (Lpz. 1896), див., напр., стор. 102: Drama historico-politicum, quo osten- ditur, Pacem ac Religionem esse fundamenta rerumpublicarum : utpote quibus flo- ruit Chaldaea sub Evilmerodacho per Danielem, et ut speramus vovemusque, Monasteriensis ditio sub Christophoro Bernardo VII stipra L episcopo etc. per eiusdem ditionis Gcnium florebit usque. Eidem Revdissimo ac Celsis si mo Prin- sipi, cunctisque patriae ordinibus etc. in congratulationem et applausum exopta- tae diu pacis in publicam scēnām datum а Praenobili et ingenua Juventute Gym- nasii Paulini Soc. Ješu Monasterii, anno 1661 die 12 Julii. Або стор. 104: РЬоепіх e cinere renascens sive Austria e funestis belli Turcici flammis ac cine- ribus rediviva, ad illustriorem gloriam celebcrrimis de barbarie Turcica victoriis et serenissimi Hungariae Regis Josephi coronatione provecta. Thoatro data а per ­ illustri, praenobili, lectissimaque Paulini Gymnasii Juventute, ludis autumnalibus Monasteriae Westphaliae, anno 1689 die 26 et 27 septembris, hora prima pome- ridiana, — та сила инш. Що-до мови, то й після русифікації в різдвяній драмі Дмитра Тупта- ленка лишилося багато українізмів: Над все здание лучїй Богу подобана, зостаешь, тому ( = рос. потому что), дознавай ляменту, Фортунно коло, надежда Омылна, Златый Вѣкъ может ему постояти (= рос. противостоять), крѣпчайша над себе, куля, лучшим над мя, в котромъ, властенствую, азъ отъ сею косою подтинаю якъ цвѣты полныя з росою, з главы, дабы чести не згубити, яблко, побѣдихся для твоей порады, преступство, пріидѣ под лѣты, готуемъ, гортуемъ, подметуемъ, пошолъ быль, испив, купив, гораздъ подкрѣ- пѣмся, кушаймо-ж, одинъ на одного смотрить, я такъ не слыхавъ, на глазъ хром, услугую, знашли, знова, быдляты, небеснаго облюбенца, на полуденну страну звѣзда та простуетъ, коло Фортуны точится пилно, будетъ неомылно, зволте, з охотою чекаетъ, зготованный, з вѣку, даймо, величаймо, з пекелной ,Д р а м а у к р а Ї н с ь к а 41 отхлани, витати царя нова, со всякимъ оружіемъ и крѣпкими зброй, наступцу твоего убиютъ, та двоихъ токмо мала, смерть окрутну, немозянтки, та инш.; ритми: мирѣ — звѣри, мїри — веры, лики – человѣки, родити — цвѣты, і т. ин. Знов-же й структура пієси в українському стилі: драма складається з антипрологу, прологу, 18 яв та епілогу. Ця структура відтворює структуру драми польсько-єзуїтської, що під її впливом розвинулася драма українська. Найвизначніший елемент у цій структурі був так званий „антипролог ‘ алего ­ ричного змісту; такий антипролог ми часто подибуємо в польсько-єзуїтських драмах. — див., напр., у польській пасійній драмі, що збереглася в рукопису кінця XVII почат. XVIII зв. Рос. Публіч. Бібліотеки, разнояз. Q. XIV. 10, арк. 309: A n t і р го І о g u s. Milosc Boza uskarza si^ na niewdzi^cznosc grzesznika, jednakze z mitosci ku niemu па wszytkie za niego ітщкі odwaza si^, ktorych iistrumenta widzi u Aniolow w r ku (Рѣзановъ, Школьныя дѣйства XVII- — XVIII вв. и театръ іезуитовъ, стор. 166; заголовок драми: „Akt Milosci Boga Syna przeciw Grzesznikowi w krolewicu Uranopolitanskim, dnia Welikopiqtkowego w wieczor representowany “ ); або в великодній драмі, що в рукопису, того-ж часу в тій-таки Бібліотеці, польськ. Q. XIV. 42, арк. 8: A n t і р г о 1 о g u s: Popis Marnosci swiatowey, pod ktorey chorqgiew zaciqgnieni narzekajq, iz sluztx; swq smierciq konczq (P Ѣ з а н о в, там-таки, стор. 162); у зазначеній вище ви- ленській драмі 1688 року ,Pacis Foedera” A n t і р г о І о g u s: Annuente For ­ tunato Zamosciano Marte gentilitia porta in pacis adytum adoptatur, ut sub eius protectrice umbra foedera Pacis, Morte sancita, tutius lateant (Рѣзановъ, Школ. драмы пол.-литов. іезуит. коллегій, стор. 18); у другій виленській драмі, 1692 року, також зазначеній вище, „Minerval Regium “ — A n t і p г о 1 о g u s: Mars, Sapientia, Fortuna pro se quisque ius nominandi consulem vendicant sibi. Litem decidere placet sybillinis oraculis; dumque hoc fatum: „si fortuna volet, lies de rhetore consul” iterum atque tertio prodiisset, Mars male contentus tumul- tuarie rumpit concilium (Рѣзановъ, Школ. драмы, стор. 24) і багато инш.; порівн. В a h I m a n n, Jesuiten-Dramen, стор. 164 (Prolusio), 174 (Prologus), 184 (Pro!.), 204 (Prol.), 212 (Prol.), 223 (Vorspiel), 237 (Vorspiel), 242 (Vorsp.), 255 — 256 (Prolusio), 264 (Eingang) і багато инш.; G. Liihr, 24 Jesuiten dramen der Litauischen Ordensprovinz (Konigsberg in Pr., 1901), стор. 7 (prologus), 11 (prol.), 14 (Antiprologus), 39 (Antiprologus), 44 (Antipr.), і инш. Антипролог різдвяної драми Дмитра Тупталенка в програмі пієси, що зберегли Ростовський та Московський музейський рукописг, формуловано так: „Вкратцѣ премѣну в житіи человѣческомъ злыхъ между добрыми вещей оче ­ самъ изображаетъ; Смерть радуется, яко таковою пременою нечаянно человѣцы въ ея сѣти впадаютъ, обаче Жизнь вѣчная о Иісусѣ Христѣ ту посрамляетъ ниже допускаетъ над человѣкомъ вѣчно обладати”. Основний зміст пієси — народження Христове, вітання пастухів, вітання волхвів, лютування Іродове, винищення немовлят та кара Іродові за це — оздоблено алегоричними та мітологічними постатями. Драму починає алегорична частина, що її автор назвав антипроло- гом. Вже знайома нам з великодніх драм алегорична постать — Натура Люд ­ ська сумує над людською непевністю та гріхопадінням, що зробили з неї невіль- ,42 Володимир Р є з а но в ниціо Смерти. Вживаючи нього штучного способу, драматург починає, отже, свій твір традиційним мотивом, що завсіди фігурував на початку серед ­ ньовічних містерій. Алегоричні особи от як Омильна (Зрадлива) Надія, Золотий Вік та иніиі розважають Натуру Людську; деякі от як Залізний Вік, Війна (Брань), Нен ависть, показують на темні сторони у Життю. Смерть тріумфує й прого ­ лошує свою владу; але-ж її зупиняє Життя, що прийшло в світ, щоб оживити людину та сподобити її вічного життя. Ця алегорична сцена, живовидячки, являла собою Христову перемогу над гріхом та смертю, себ-то давала алегоричне, образове виявлення ідеї, покладеної в основу всієї пієси. За антипрологом іде пролог, де показується. Що головний зміст драми — загибель Ірода, покараного за те, що він „зѣло в суетныхъ мира сластѣх был окован”. Далі – низка яв, що на них поділено драму: Я в а І: Земля ремствує на свою гірку долю через гріхопадіння праро- дителів; Небо заспокоює її, обіцяючи близьке народження Спасителеве. Чутно співи: „Христос народжується, славіте” і далі; на сцену входить Милість Божа, оголошуючи „мирі, земли благоволный”. Я в а 2: Ворожнеча (або Заздрість) лютує проти Милости Божої й кличе Вулкана та Циклопів, нехай-би вони викупали їй зброю, яку вона розкидає по юдейських межах і проллє море крови. Ява 3 сцена пастухів. За звичаєм, пастухи, як представники народу, з ’ являються з усіма атрибутами місцеєости: це українські селяни Борис, Аврам та Панас (Аооня); з їхніх розмов ми дізнаємось, що двоє останніх пішли до міста щось купувати, а перший лишивсь коло овець; настає ніч, він іде шукати своїх товаришів, і розпитуючи про них, удається просто до глядачів: Судари мои спѣты! здорово ли живете? Вы в семъ мѣсто собраны подавно седите: Не видали ли моихъ товарищъ, идущихъ В город или з города кошели несущихъ? Він розповідає, які вони на вигляд: Однії уже и пристар, малснко горбатый, Кривъ на глав, имя ему Аврамъ сторожатый; Другій молод, именем Афоня названный, В старой ніюбіънку, чіо нам в подпасочки данный. Аврам та Панас приходять: вони забарилися через те, що зайшли до шинку („на кружало”) випити трохи горілки; вони не забулися й про това ­ риша, покупили й для нього. Усі сідають вечеряти. Чутно, як співають янголи. Пастухи здивовані… Янгол сповіщає їх про народження Спасителеве й наказує їм іти до Вифлієму вітати Христа. Вони виконують наказа. Хор:- „Ангелъ пастырей вѣстилъ” і далі. Ява 4: Пастухи вітають новонародженого Христа, а потім сповіщають про Нього людям. ,Др ама українська 43 Ява 5: Входить Цікавість Звіздярська (Любопытство Звѣздочетское), докладно перелічує знаки зодіяку, сузір я й окремі зірки, але не може зрозу ­ міти, що визначає нова надзвичайна зірка, котра з явилася між хмарами; вдається по поясніння до пророка Валаама, відчиняючи його могилу. Ва- лаам устає з домовини і пояснює своє пророцтво про Христа. Цікавість по ­ силає волхвів слідом за зіркою. Далі прибуття волхвів до Ірода, що вітає їх у свойому палацу, їхня розмова з Іродом; потім вони вітають Христа, виходять; Ірод розпитує книж ­ ників, наказує винищити немовлят; голосіння за забитими; кара Іродові: він засинає, бачить сон, ніби його засуджено до пекельних тортурів, прокида ­ ється зов ’ сім хорий, усі його лишають, він умирає в страшенних муках; Помста кидає його до пекла, де він і страждає, проклинаючи .день та годину, коли народивсь. Отже, в пієсі оброблено такі різдвяні мотиви: а) Пророкування про Христа; б) сцени пастухів, поява янгола, вітання пастухів; в) Ірод та волхви; г) вітання волхвів; д) Ірод та книжники; е) знищення немовлят; ж) смерть Іродова. Що-до першого з цих мотивів, то обробка його, як ми бачили були по ­ переду, у Франції становить цілу драму „Пророки”; на німецькому ґрунті цю обробку прилучено до різдвяної драми, як її вступ; те самісіньке збереглося і в польських переробках. Але цей мотив не мав великої життьової сили, легко набував характеру бездушної декламації, а тому в німецьких різдвяних виставах після XIV віку зник; польські драматурги чимало переробили цей епізод. Ще вільніш обробив мотив про пророків Дмитро Тупталенко. Усіх пророків тут він відкинув, зберіг тільки славетного Валаама, що з являється серед штучно утворених для нього обставин: алегорична постать Цікавість Звіздярська, тоб-то Астрологія, викликає його (як ми вже бачили) з домо ­ вини й приневолює посвідчити про зірку Якова; що-ж до инших пророків, то низка їх виступає тільки в словах рабинів (ява 8), що пояснюють Іродові пророцтва про Христа. Так використано цей мотив у „Комедії на Різдво Христове”. Сцену пастухів П. О. Морозов ‘) чомусь уважав був за інтермедію: він не звернув уваги на те, що сцени пастухів це істотна й невід ’ ємна частина традиційної різдвяної драми, як її оброблювано у Франції, Англії, Німеччині, Польщі. І скрізь сцени пастухів (bergeries, Hirtcnspiele…) звичайно пройнято було духом реалізму й місцевости, вифліємських пастухів мальовано як типи селян тієї нації, серед якої повстала в кожному даному випадкові обробка різдвяної драми; автор нашої пієси для своєї сцени міг користати з найближ ­ чого зразка: в сцені з польського „Dialogus in Nativitatem Christi”, зазначе ­ ній у нас вище, виступає, як ми були бачили, пастух, що товариші лишили його біля кіз (пор. у нашій пієсі „А мене оставили овечок хранити”), він заганяє кіз до хліву (пор. „я овцы загнал во ограду”), купує товаришам „bankq gorzalki” (пор. — Абрам „зайшол на кружало винишка испив”, купив ’ ) Исторія русскаго театра, І, Спб. 1889, crop. 90. ,44 В о л о д и м и р Реза но в і для Бориса), і вони починають гульню (пор. „Нутко сядте-ж и сами поразу напьемся ** ). Hain автор засвоїв сталий старовинний звичай надавати цій частині різдвяної драми реальний народній кольорит; мабуть, він перейняв почасти ситуацію сцени пастухів і деякі подробиці, що могли стосуватися до україн ­ ського селянина; але-ж наш автор опанував той матеріял, що він маз оброб ­ лювати: скрізь пастухи приходять вітати Христа з дарунками, в якійсь польській пієсі вони навіть жалкують, що не мають подарувати чого кращого, що було-б гідне Спасителя світу (див. Windakicwicz, Teatr lud., 25), у нашій-же „Комедії ** пастухи не тільки не збираються нести дарунків, але думка про дарунки, що їх стурбувала (її авторові, очевидячки, навіяли да ­ рунки, що несуть Христові пастухи в відомих йому чужих обробках різдвяної драми), дала Дмитрові Тупталепкові привід зробити сатиричний випад проти корінного лиха тогочасного нашого життя хабарництва, приносин „на поклін 1 * , що улещували недоступність сильних світу цього: Осудар! надобно ли піто в поклону понести, Штоб не велсл, якъ нашъ князь, у шею вон вести? запитує Борис у янгола. Відповідно до цієї відсутности дарунків, у слова вітання пастухів, поруч звичайних мотивів — здивування убозтвом навколо новонародженого, поруч прохання: „Спаси наше стадо, спаси домы наша! ** – — вставлено вибачення: Подобало б, дабы мы чимъ тя подарили, Но прости: нищи есмы, имамы ничтоже, Прости ны… Ця остання риса, що дихає побутовою правдою, здається, суперечить перейнятому з літературного джерела мотивові про випиту в шинку („на кру- жалѣ “ ) горілку. Спів по-за сценою: „Ангелъ пастырей вѣстилъ ** та инші співи, що не раз виконуються в нашій пієсі, відтворюють той спосіб народньої драми, з яким знайомить нас, напр., варіянт надрукований у А. Гартмана (Volks- schauspiele, 474 і далі): тут часто усі вільні від сцени актори „singen hinter dem Vorhang ** (співають за сценою), як кажуть ремарки, — переказуючи та пояснюючи те. що виконано було чи має бути виконане на сцені; автор нашої „Комедії”, очевидячки, довідавсь за цей спосіб через польське посередництво: хор „Ангелъ пастырей вѣстилъ ** це дослівний переклад трьох строф поль ­ ської пісні : Апіоі pasterzom tnowil — Kristin siq пащ narodzil W Betlccm, miasteczku Dawidowem, W pokoleniu Judowem Z panienki Maryi ‘). ‘) Констатували M. I. Петров Старинный южно-русскій театръ (Кіев. Старина, 1882, дек., стор. 459), — і II. О. Морозов — Ист. русс. театра, 91. ,Драма у к р а Ї н с ь к а 45 А в німецькому варіанті після сповіщення од янгола і перед виходом па ­ стухів вітати Христа, тоб-то на тому самому місці, де в нашій „Комедії” співається ,,Ангелі> пастырей вѣстилъ”, — Alle singen hinter dem Vorhang: Es kam ein Engel hell und klar Von Gott gesandt zum Hirten dar… Und sprach frblich zu ihnen also: Der Herr Gott in deni hochsten Thron Hat euch gesandt sein liebsten Sohn; Der ist euch heut ein Mensch geborn Von einer Jungfran auserkorn, Zu Bethlehem in Davids Stadt… Das ist der Heiland Jesus Christ 1 ). Цей німецький гімн, очевидячки, був за оригінал для польської переробки, що її переклав потім Дмитро Тупталенко. Взагалі-ж усенький розпорядок епізоду про вітання пастухів — малюнок з побуту пастухів, що дбають про свої справи, потім спів янголів, спові ­ щення про народженого Христа, пастухи збентежені, вирушають у дорогу, вони вітають Христа, нарешті — повертаються додому та оповідають, що ба ­ чили, увесь цей розпорядок цілком той самий, який ми звичайно зустрічали в західньо-европейських різдвяних драмах; прилучаючися до цієї загально ­ європейської течії, наша „Комедія на Різдво Хр. “ ухиляється від традиції тільки в подробицях обробки матеріялу, — так само, як і кожна з європейських обробок має свої особливості та відміни. Сцени в Іродовому палаці мають у нашій „Комедії” ту оригінальну особливість, що перед тим, як почати обробляти дальші події, наш драматург виставляє царя в звичайній обстанові, серед райців, сенаторів: Ірод зве їх „не ­ преодолѣнными и мудрыми мужами”, „непоколебимыми столпами своєї дер ­ жавы”, дорогими перлинами його корони, обіцює їм багатство та пошану; ті й собі відповідають урочистими привітаннями; цар веселий, наказує розва ­ жити його музикою; хор співає пісень — шаблонова сцена царя та вельмож, що їх ми не раз зустрічаємо в шкільних драмах. З ’ являється „посланець від трьох царів”. Такого посланця було вистав ­ лено і в польських обробках, — див. Windakiewicz, Teatr lud., 31, 36. Середньовічна драма часто вживала спосіб, що давав був комічний ефект, — вкладала в уста волхвів незрозумілу нісенітницю (див. Creizenach, Gesch. d. ncuer. Dramas, I, 64); Дмитро Тупталенко обмежується тим, що посланець, сповіщаючи Ірода про те, що прибули волхви, говорить ламаною російською мовою. Сенатори виступають у ролі райців та керівників свого володаря, що занадто легко гнівається і зараз-таки хапається за меча ‘- ’ ). ’ ) Hartmann, Volksschauspielc, 487- -488. 2 ) „Се тя, извлекъ мечь, разсѣку на уды!” Згадувт„ся образ Ірода, що також легко ха ­ паються за меч, у народній німецькій драмі: Н е г о d е s I Setzt ihm (драбантові, що зважився перечити) das Schwert auf die Brust]: Was! du willst strebcn wider mein Gebot? Du musst mir sterben des gahen Tod. A. Hartman n, Volksschauspiele, 512. ,46 Володимир Реза нов Після звичайної авдієнції в Ірода волхви простують до вертепу, і тут одбувається сцена вітання: волхви підносять Христові дарунки, пояснюють симболічне значіння цих подарунків, — спосіб звичайний в обробках різдвя ­ ної драми, і сцену закінчує спів: Весь мир нынѣ веселится, веселися: Христос-Спаситель родися; Пришли к нему три цары, трие нары, Поклонъ дають, кладуть дары… В народньо-німецькому варіанті в цьому місці пієси також спів: Also hat Maria das Opfer enipfangen Von den heiligen drei Konig aus fremden Landen (A. Hart in a n, Volksschauspiele, 507). Книжників („рабинів”, як у польських обробках, — див. Windakiewicz, Featr hid., 33) Ірод у нашій „Комедії” кличе аж тоді, коли упевнивсь, що волхви його одурили; такий розпорядок зустрічаємо в деяких німецьких на- родніх обробках: див. Hartmann, Volkssch. 510 — 511; S с h г о е г, Deutsch:’ Weihnachtspiele aus Ungarn. 61 і далі: Das Oberuferer Christi Geburtspicl. В инших варіантах Ірод кличе книжників раніш, як це розказано в євангелії. Винищити немовлят радить Іродові у нашого автора один з сенаторів, гак само, як це було в сен-галенській обробці XIV віку (М о n е, Schau- spicle des Mittelaltcrs, I, 177): Дмитро Тупталенко держиться давньої традиції, і не пристає на пізніші зміни, де знищити малих дітей підмовлює Ірода диявіл. Оригінальна особливість нашої пієси: Ірод, перед тим, як послати вояк до Вифлієму забивати немовлят, приневолює їх присягнути йому на мечах та випити змішаної крови Ірода та їх власної. Ява закінчується співом по-за сценою: „Гласъ слышавъ, в Раме, Рахили рыдаше “ , і далі. Ява 9 „убиение отрочатъ неслышимое, но зримое” — німа сцена, а ма ­ буть тінева картина, що замінила собою традиційну жорстоку сцену розправи вояк та одчаю матерів. Ява 10 довгий монолог: „Плачь и рыдание о убиенныхъ отрочат но- добиемъ плачевной Рахили”; але тут виступає не Рахеля плачучи та голосячи, як у традиційній різдвяній драмі, а ні матері забитих немовлят, як, напр., у „Comedie von freudenreichen Geburt lesu Christi” В. Едельпбкка (див. Weinhold, Weihnachtspiele u. Lider, 264 270), а виступає окрема алего ­ рична постать, що її ми бачили, напр., у драмі „Царство Натури Людской”, акт І, сц. 7 (див. „Драма українська”, вип. 111, стор. 127) Плач: Азъ есмь Плачь, рыданіе скорбные Рахили. Свою ролю ця постаті» пояснює так: А ныне, елико есть дегей, кровь линнцих, Толико есть матерей, плачевнѣ ревущих, — Т о г о п л а ч а а з ъ е с м ъ г л а с ъ і кѣсіі и к ъ нове ю д у. ,Драма українська 47 Така сама алегорична постать виступає і далі: до Ірода принесено голови забитих дітей ’ ), він завдоволений і хоче „пресладце уснути”, аж раптом чути „Г л а с невинности, в небо возведенный, за кровь рыдаетъ, отмщения проситъ” (ця алегорична постать своєю ідеєю тотожна з окремою особою, що з ’ являлася в містеріях пізнішого часу, удаючи з себе Голос крови Авеля, що волає до Бога, — див. Petit dejulleville, Les Mysteres, I, 450 451; II, 361): до Ірода наближається постать з двома чашами, наповненими одна кров ’ ю немовлят, друга слізьми матерів, і примушує Ірода випити з обох чаш, і волає: Внушай, о Небо, невинности гласу! і инш, У цій постаті Дмитро Тупталенко сполучив дві ідеї: по-перше, вона являє собою голос, що вимагає помсти „кровопийці Іродові”, по-друге — самих за ­ битих немовлят, яких Істина (тоб-то правосуддя, Justitia) кличе на небо, при ­ суджуючи Ірода до пекельних тортурів 2 ). Ірод засинає; прокинувшися, він почувається зовсім слабим. Хорість його змальовано у подробицях як-найреальніших: він стогне, служники кладуть його на ліжко, кличуть сенаторів, з являється лікар, від тіла хорого йде не ­ стерпний сморід, що жене геть усіх присутніх; царя сповіщають, що кінець його близький — „Изволь ожидати ” , — і лишають його самого. Паралелів до цієї сцени я не зустрів; її характер не забороняє вважати цю сцену за про ­ дукт самостійної творчости нашого автора, — він розвинув та доповнив тут відомі йому традиційні обробки й історичні оповідання 3 ). Ява 15-та починається тим, що Ірод стогне та ремствує; йому відповідає „Голос” із-за сцени („Луна” — спосіб, що за нього вже казано). Ірод серед мук умирає „и упадаетъ над пропасть”. Далі – – ефектовний вихід: виступає алегорична постать — Помста („Отмщеніе”), щоб віддати померлого на пе ­ кельні тортури, і за її наказом блискає грімниця, гуркотить грім, розкри ­ вається земля й проглинає Ірода, і ми потім (ява 16) бачимо його „в узахъ ада”, серед мук у вогні. Цей розвязок розбігається з традиційним, де виступали на кін Смерть та дияволи. У варіянті, що видав Гартман (Volksschausp., 516) про Іродові муки ‘) Звичайно в різдвяних драмах Ірода тільки сповіщали, що його наказа виконано; у народній німецькій обробці драбант приносить до Ірода, щоб його переконати, настромлений на меч труп дитини (ляльку) (Н a r I in a n n, Volksschausp., 512 513). “) Ці алегоричні постаті заступили янгола, що виступав в инших обробках, напр., у за ­ значених вище півсах Г. Кнавета (1541 р.) чи Лазіуса (1549 р.) та инш. Норівн. Bolte, Ein Spandauer Wcihnachtspiel, crop. 175 — 176. Часом їх заступали чи то драбант (Н ar tm а п п, Volksschausp., стор. 513), чи навіть диявіл (Schroer, Weihnachtspiele aus Ungarn, стор. 199). °) Й. Флавій про хоробу Іродову оповідав (Elavii losephi Opera quae extant omnia, Colo- niae 1691, Antiquitatuin judicarum I. XVII, cap. 8, стор. 597); Цареві (Іродові) трапилася хороба дуже важка, — Бог послав кару за нечестивість. Його палила уперта смага, що не така була помітна зовні, як мордувала всередині… разом із тим його кишки ятрилися, мучили сонячниці; ноги спухли від водяної хороби, а також і пахва; саме природжений догнивало й кишіло дріб­ нот червою, обдулося и випускало найтяжчий сморід… Жили стягнуло, дихати стало важко. Люди побожні гадали, що Бог кара» царя за нечестивість. ,48 Володимир Р є з а н о в в пеклі тільки оповідається; про джерело та прототип, що його тут мав на увазі Дмитро Тупталенко, треба поговорити. Здається, що наш автор знав, як устатковувано середньовічну сцену містерій з трьома поділами: небо (чи то рай), земля та пекло 1 ), і на таку власне сцену Дмитро Тупталенко й розраховував свою драму; нехай це й не досить яскраво виявлено в пієсі, але виконувати „Комедію на Різдво Хр. “ сам? на сцені з трьома поділами було-б значно ефектовніше; а те, що й у другій драмі Дмитровій, а саме в „Успенській драмі”, рай, як побачимо, було встат ­ ковано, треба гадати, на сцені, — примушує згодитися, що і в „Комедії на Різдво Хр. “ , як це ми бачили в инших українських шкільних драмах, було встатковано „рай”. Здається, річ безсумнівна, що пекло теж було встатковано на сцені: звідси Ірод виголошує свого монолога: Горе! горе! Ахъ! горе ! Нестерпимой муки! В гортань достачся ада. не точию в руки! Горе! палит мя пламен, палит моє тѣло… На середньовічній сцені пекло, власне вхід до нього, виставлювано як розмальовану здоровенну пащу дракона; влаштовано було так, що цю пащу можна було відчиняти й зачиняти; звідси видиралися дим та полум’я; звідси вистрибували дияволи; звідси чутно було стогони та зойки грішників і шум та гуркіт знарядь мук та диявільського знущання ■). Констатовано, що пекло виставляли й на сцені шкільного театру :і ). Разом із иншими відгуками серед ­ ньовічного театру містерій ‘), устаткування пекла на сцені перейняв і театр єзуїтів ь ); традиційна паща дракона дійшла й до українського шкільного театру: в драмі „Алексѣй Божій человѣкъ”, у яві 2 першого акту, читаємо ремарку — „Ту змій р о т ь р о з з яви т ь и д ы м ъ и с п у щ а е т ь “ . Таку саму обстанову необхідно припустити і для 16-ї яви „Комедії на Різ. Хр. “ ; здається, що Іродів вислів: „В гортань достахся ада” треба розуміти в прямому значінні п а щ і, що його поглинула. До українського шкільного театру цю подробицю ‘) Petit de J u 1 1 е v і 1 I е, l.es Mysteres, I, chap. XI: La mise en scene et les spectateurs; Gustave Cohen, Histoire de I» mise en scene dans Ic theatre religieux frampis du moyen age, livre III, chap. 2, та инш. I lop. В ГІ. Адріянова-Перетц, Сцена та костюм в україн ­ ському театрі XVII — XVIII вв. (Україна, під. ред. акад. М. С. Грушевського,’ Київ, 1925, кн. З, стор. 88 і д.). 2 ) Petit de Jul І., І, 388; С о h е п, c rop. 95 і далі. u ) Е х р. Schmidt, Die Biihncnverhaltnisse des deutschen Schuldramas, Berlin, 1903, стор. 159 — 160. 4 ) J. Z e і d I e r, Studien u. Beitragc zur Gesch. der Jesuitenkomodie, стор. 20; A. Diirr- w a c h t e r, Aus der Friihzeit des Jesuitendramas (Jahrbuch d. Histor. Vereins Dillingen, IX Jahrg. t Dillingen 1897, стор. 16); A. Diirrwachter, Das Jesirtendrama i * . die literarhistorischc For- schung (Histor.-Politische Blatter, CXXIV, 4, 1889, стор. 290); W. Creizenach, Gesch. d. neucr. Dramas, II, 100. 4 ) Див. напр., мюнхенську драму 1597 р. „Triumphus Divi Michaelis”, акт 5 (Reinhard- stottner, Zur Gesch. d. Jesuitendramas in Munchen, Jahrb. f. Munch. Gesch., 3 Jahrg., 1889, стор. 84 — 85; Рѣзаковъ, Экскурсъ въ обл театра іезуитовъ, 131); або див. драму М. Аван- ціна „Pietas Victrix “ etc., акт ПІ, сц. 1; пултуську піесу про Лснтула, акт ПІ, сц. 2; Рѣзаковъ Экскурсъ, 181, 422. ,Драма українська 49 середньовічної сцени містерій доніс, можна гадати, вже не народній польський театр, про який каже Ст. Віндакевич, і через посередництво якого стала відома, треба думати, на українському ґрунті европейська різдвяна драма: примітивне встаткування польської народньої сцени, що завдовольнялася з простого podium чи естради в костьолі або в хаті, не давало спромоги ставити такі сценічні ефекти, як пекельний дракон, що глитає своєю вогняною пащею злочинців та грішників, — тут, треба гадати, вплинула сцена єзуїтського театру, що мала багато технічних засобів та приладь. Цю останню думку підтримує й увесь комплекс попередньої ефектної сцени (ява 15), що з неіЬ ява 16 безпосередньо звязана: ролю алегоричних постатів, як фігура Помсти, що тут виступає, було яскразо розвинуто, як ми вже казали, у ХѴП віці в шкільній драмі єзуїтів; багато зразків є в мойому „Экскурсѣ въ область театра іезуитовъ”; такі постаті звичайно виступали в єзуїтських драматургів в ефектному оточенні, щоб більш ваги мала над публікою ідея, що її пластичним виявленням була та чи инша алегорична постать. Що-ж до найближчих деталів оточення фігури Помсти, що виступає в 15 яві нашої пієси, — грому та блискавки, які їй підвладні („Блесни, молния, з неба! Разби, перун, тѣло! “ ), то такий сценічний ефект запровадив театр єзуїтський, як ми вже були про це казали (див. „Драма українська”, вип. III, стор. ІЗ, де подано й зразки). ч Знов-же підо впливом шкільно-єзуїтського театру запрозаджено в „Комедії на Різдво Хр.” й инші алегоричні персонажі: Істину, Невинність, то-що. Але-ж обробляючи образи таких персонажів, Дмитро Тупталенко керу ­ вавсь і власною творчою фантазією, що розвиває, доповнює або змінює, пе- реинакшує, переформовує, модифікує деталі сталого образу. Отож, постать Невинности за єзуїтською теорією була така: Невинність (Innocentia) — у білих шатах, має золотисті розплетені коси, набедреники, ягня та пару голубів (Speculum imaginum veritatis occultae, exhibens symbola, emblemata etc., authore Jac. Ma sen, Coloniae 1650, стор. 142); Дмитро, маючи на думці виявити у тому-ж образі ідею кари за знищення немовлят, а разом і тугу матерів, залишив Невинності білі шати, мабуть, і инші деякі атрибути, але-ж ягня та пару голубів змінив на дві чаші — крови та сліз: Исходило нѣкое лицо все бѣло, Две чаши носящое, дерзновенно, смѣло… Таке саме походження має і постать Плачу в 10 яві; вона голосить за 14 тисяч дітей, що занапастив Ірод. Так само і постать Цікавість з в і з д я р с ь к а, в 5 яві: вона висловлює свої астрономічні знання та вченість, що їх в обробках різдвяної драми, напр., у латинській (див. F гоп і ng, Das drama d. Mittelalters, 886 і далі) або німецькій 1 )> висловлюють сами волхви. ч ‘) Мопе, Schauspiele des Mittelalters, I, 164 і далі. Тут, між иншим, Мельхіор вдається на свого земляка Валаама, „аіп wiser man”, та його пророцтво про звізду Якова. В варіянті різдвяної драми, який став відомий Дмитрові Тупталенкові, це й могло навіяти останньому Думку підняти з гробу Валаама саме в тому місці (ява 5), де він це й робить. 4 ,50 Володимир Р є з а н о в У пам’ятках української шкільної драми вплив єзуїтського театру з цього боку виявивсь так саме, як іще раніш він виявивсь був у польському театрі, в тих обробках різдвяної драми, де запроваджено алегоричні постаті, як от у тій пієсі без заголовку, що про неї каже Ст. Віндакевич на стор. 26 — 28 своєї книги, і що в ній, у IV акті, виступають Правда, Милосердя, Мир, Правосуд, Любов. Надія, Віра. Уживаючи алегоричні постаті, драматурги легко обминали не аби-які труднощі, що їм трапилися, коли-б повинні були вони реально виставляти події, вводячи відповідних дійових осіб, а не обмежуватися самим тільки ідеальним зазначенням таких подій через алегоричні постаті (їх через це цілком слушно й названо ідеальними – – figurae ideales — у польській „Прак ­ тичній поетиці” 1648 року, – див. Рѣзано въ, Экскурсъ въ область театра іезуитовъ, стор. 316, 319, 333, 334 та инш.). Середньовічні драми, містерії, звичайно були виставляли на сцені по можливості всі події з усіма деталями, цілком реально; шкільна поетика, навпаки, обмежуючи таку сваволю реалізму, піддаючи його певним правилам, встановила, що не все можна виставляти на відкритій сцені, і напр. непри ­ стойне або занадто жорстоке треба усувати з сцени. (Ne pueros coram populo Medea trucidet, — порівн. Рѣзано въ, Экскурсъ, стор. 253, 259). Українські шкільні драматурги та теоретики засвоїли погляд, що на сцені не можна ви ­ ставляти „оЬ excellentem maiestatem suam” „sacrosanctae fidci nostrae misteria, incruentum sacrifitium, baptismus ceteraquc id genus” ’ ). Отож, на підставі цього принципу, Св. Родина сливе зовсім не з ’ являється на сцені в „Комедії на Різдво Хр. “ Дмитра Тупталенка, і можна вважати за правдиву ту примітку, що зробив Штелін, оповідаючи про виставу в Ростові у мітрополіта Дмитра пієси „Різдво Христове”: Maria war dabei nur im Ge- maelde, nicht in Figur 2 ). Здається, що на іконі були також Ісус і Йосип; на превеликий жаль, пієса зовсім не дає вказівок про обстанову, що в ній від ­ булися на сцені вітання пастухів (ява 4) та вітання волхвів (ява 7), • будь- що-будь, ні Марія’ ні Йосип нічим не виявили своєї присутности (в обробках закордонних вони, як ми бачили вище, дякують за вітання та инш.). Але-ж через те, що різдвяна драма звичайно починалася (порівн. попередній огляд зах.-європейських обробок) з благовісти та народження Христового, наш автор вирішив ідеально, симболічно змалювати ці події, уживаючи алего ­ ричні постаті. Разом із тим ці алегоричні постаті пояснюють вагу приходу Спасителевого на землю — такий зміст 1-ої яви „Комедії” Дм. Туп ­ таленка. Він запроваджує тут Землю, що голосить та скаржиться на свою гірку долю „за грѣхъ Адама и Еввы” — образ дуже популярний: Земля оплакує безперестанне руйнування всього, що вона породжує, в діялогах Равізія Текс- л ) 3 приводу визначного їх величчя, священні таємниці нашої віри, безкровну жертву, хрещення та инш. 2 ) На і go Id ’ s Beylagem zum neuveranderten Russland. I. Riga u. Mitau, 1769, crop. 398 („Zur Geschichte des Theaters in Russland” von S t a h I і n); Шляпки н i>, Дмитрій Ростовскій и его время, Спб. 1891, стор. 344. ,Драма українська 51 гора (1470 — 1524)’); „Terra interitum suum deplorat, iramque Dei depreca- tur “ ’ ) — у польській великодній драмі 3 ); Земля голосить та бідкається в ві ­ домому народньому вірші: Растужилась, расплакалась матушка сыра земля Предъ Господомъ Богомъ, і далі 4 ). Запровадити цю ролю Землі в даному місці нашої „Комедій” автора примусила та з відомих йому обробок різдвяної драми, де збереглося місце, подібне до того, яке єсть на початку сцени Благовісти в Сен-Галленській обробці: Maria, rain kiinschi magt, Den k u m m c r, den die welt k I a g t Von der ц 1 t e n s c h u 1 d e Frow Ewen, etc. ‘). Постать Землі викликала відповідну постать Неба; воно й виступає в на ­ шій „Комедії” з доброю вістю про втілення Христове, тим відповідаючи на голосіння Землі. Діялог цих двох алегоричних постатів замінив собою сцену благовісти. Далі — співаєтьси тропар „Христос рождается, славите!” це повинно було визначати, що Христос народивсь, ик це й поиснює нова алегорична постать — Милість Божа, що зараз-таки виступає: Неизрѣченна Милость Бога, необята, За преступстно Адама мирови отята, , Егда гот запрещенну прикоснуся плоду, — Отверзе тму кромѣшну лютѣйшаго ада. Но не прогнѣваяйся в вѣкъ Богъ, ни враждуяй, Пріидѣ под лѣты, милость мирови дарствуяй, Человѣкомъ бываетъ чрез милость премногу… Нынѣ небо земля бысть, земля небом убо; Земля небу причтена! Радуйся сугубо! Ликуй, Небо! Милосердя встановлює згоду Неба з Землею, тим пояснюючи значіння приходу Христового на землю: Земле! чрез Милость Бога Небу приближися! Небо! чрез милость Бога Земли примирися! І сцену закінчує хор: „Слава на небі Богові!” Вже Арнольд Ґребан у своїй містерії „La Passion Nostre Seigneur Ihesu Crist” вивів на сцену дияволів, що ремствують у пеклі, довідавшись за наро- ‘) М. d ’ Huart, Le Theatre des Jesuites, 1-re partie: Des cxcrcices dramatiques dans les etahlissements d’instruction au moyen-age et au XVI siecle (Athenee Grand-Ducal le Luxemburg, Programme 1890 -1891, стор. 41); порівн. Рѣзановъ, Экскурсъ, 6. 2 ) Земля оплакує свою загибель та благав гнів Божий. ■’) Рукопис Рос. Публіч. Бібл., польськ. Q. XIV. 19, арк. 15 — 26; див. акт. II, сц. 3. ‘) Кирѣевскій, Духовные стихи, NXXX: „Плачъ земли”. ■’) Мопс, Schauspiele des Mittelalters, I, 154. ,52 ВолодимирРєзанов дження Христове ’ ); в обробці різдвяної драми Henr. Chnustin ’ a (див. вище, стор. 13) виступають також дияволи, розлютовані народженням Христа, — вони лаі ’ одяться до ворожих дій; диявіл виступає і в багатьох инших об ­ робках різдвяної драми. Дмитро Тупталенко не зваживсь вивести на сцену диявола у власному його образі, а замінив його також алегоричною постаттю: у 2 яві виступає Ворожнеча (Вражда) або Заздрість (Invidia 2 )); їй вкладено в уста скажений монолог від імени Люципера й цілого пекла: Горе, ахъ! Люциперу и цѣлому аду! Такъ то нам Милость Божа сотвори отраду! Ахъ! человѣкъ стал богом, – і далі. Ворожнеча кличе присяжних ковалів греко-римської мітології — Циклопів, і наказує їм викувати зброю: Сия в їудейския разсѣю предѣлы, Сотворю пролїтїе крове, аки море, — натяк на майбутнє знищення вифліємських немовлят, що в деяких обробках різдвяної драми радить зробити Іродові диявіл 3 ). Далі — хор Циклопів: Се огнь возжигаемъ, В млаты ударяемъ… Циклопи, очевидячки, не тільки „всѣ вмѣстѣ говорятъ”, як каже ре ­ марка, але й разом виконують ті дії, що про них говорять; це той хор, що про нього польський теоретик висловився: Дуже гарне вражіння справ ­ ляє хор, коли особи, що розмовляють, виконують якусь дію в звязку з по ­ переднім або з наступним актом пієси; можна вивести майстрів, напр. , зброярів, з їхнім знаряддям, та виставити їх за роботою 1 ). Підо впливом шкільно-єзуїтської поетики виник у драмі латино-єзуїт- ській, польській та українській спосіб „луна” (echo), що його Дмитро Туп ­ таленко вживає з початку 15 яви. Цей спосіб теоретично обґрунтував уже Понтан (Instit. poeticae, 1. ПІ, cap. 9. De echone); його вживали єзуїтські дра ­ матурги, напр. : у мюнстерській драмі 1685 р. про Евлогія та Юстиніяна, в пролозі III частини genius Eulogii cum Fraude et eius comitibus navigat ad insulas fortunatas; celeusma canentibus Echo male ominatur 5 ) (B ahi man n, Jesuiten-Dramen, 266); в хорі II акту драми М. Аванціна про Геновефу „Amor ‘) Le Mystere de la Passion d ’ Arnoul Greban, publie par G. Paris et G Raynaud, стор. 47 — 51. ’ ) Invidia pallida, macilenta, torvis oculis, dentibus rubiginosis, lingua venenata, vircnti pectore depingitur — Ненависть чи заздрість малюється бліда, сухорлява, з суворими очима, Гнилими зубами, затруєним язиком, зеленими персами, — J. Masen, Speculum imnginum, 143. 3 ) Wilken, Gesch. d. geistl. Spiele, 43. ‘) Див. Рѣзаковъ, Экскурсъ, 347 — 348. Наш автор для цієї сцени міг мати і ближчий зразок: у польсько-латинській драмі про Івана царя Епірського, в 4 сцені II акту Cyclopes arma fabricant — Циклопи кують зброю (Рѣзаковъ, Экскурс, стор. 427). ‘ ’ ) Геній Евлогія, Облуда та її товариші пливуть до щасливих островів; на пісню весля ­ рів Луна дає зловісний відгук. ,Драма українська 53 quaerit Innocentiam, Echo nequidquam ludente” 1 ) та инш. Цей спосіб став відомий і польському театрові, і українському. З курсів поетики найдокладніше каже про „луну “ Митрофан Довга- левський у свойому курсі під заголовком „Hortus poeticus” 2 ) 173 6 /? року (Рукопис Київ. Золотоверхо-Михайлівського манастиря No 1710), — арк. 103 звор. „De carmine echico” 3 ): Вірш з луною це такий, де звук та закінчення останнього складу ті самі, чи подібні, чи такі-ж, як звук та закінчення передостаннього. Той вірш гарний, де останнє слово чи цілком, чи частиною повторюють, даючи деяку відповідь. Потім, це повторення, або луна, може бути не тільки на ­ прикінці одного віршу, але деколи наприкінці одного і в середині або з по ­ чатку другого, продовжуючи дальший зміст віршу: відсіля луна є голос, що по горах та гаях відгукується. Ось приклад про прародительку Єву: Nescio quid vetitum pomum primae attulit Aevae. Echo: Vae! Quae tam causa tibi persuasit sumere saeva? Echo: Aeva! Другий приклад — про св. Івана: Quamvis Sure puer, praecursor magnae, vocaris, Echo: Aris! lure bono dictus parvulus esse nequis; Echo: Is! Nempe licet fueris puerili corpore natus, Echo: Thus! lam coram domino Pusio magnus eras, Echo: Mas! Увага: хоч деколи в вірші з луною змінюється з початку або в сере ­ дині склад чи літера, але-ж кінець повинен бути завсіди подібний; цей вірш особливо прикрашується багатьма запитаннями, покликами, викликами. Складати його можна не тільки латинською мовою, але дуже гарно й поль ­ ською, як свідчить відоме місце про Ірода, що самому собі заподіяв смерть: Ach, mnie obludne larwy barzo przestraszajq, Niewinnosci do Boga о pomstq wolajq! Echo: Niebo przenikajq! Przybqdzcie (prosze) wszysci prynutsy mily, Przybqdzcie mnie na pomoc, uzyczcie swojey sily! Echo: luz siq stracily. Tylko trudno widze juz z Bogiem nie wojowac, Kiedy kaze koniecznie z swiata ustempowac. Echo: Chcq krew welowac! Ach, krew dzieciy niewinna, ta mi dzies sprawila, Ze ganiebnie do piekia zyc mnie wprowadzila… Echo: Pycha zradzila! Wczora bowiem krolowal nad krolmi bezpiecznie, A teraz juz czas przyszedl zaginqc koniecznie! Echo: Atqen, gin wiecznie! >) Любов аапитув невинність, а Луна дратує (Рѣзаковъ, Экскурс, 196). “ ) „Сад поетичний”. “ ) Про вірш в луною. ,54 Володимир Р є з а н о в Цей останній уривок, що за нього згадує М. Довгалевський, свідчить про те, що існувала польська різдвяна драма, в якій Ірод ставав самогубцем (порівн. Mystere de la passion Арнольда Ґребана та инш.) та де було вжито спосіб „луни “ . На згаданий уривок дуже скидається початок 15 яви „Ко ­ медії” Дм. Тупталенка; на жаль, зостається невідомий цілий текст цієї драми, — мабуть, він пояснив-би ще деякі способи, що вживає Дм. Тупта- ленко, мабуть, він виявився-б навіть найближчим зразком для нашого дра ­ матурга. У своїй „Комедії на Різдво Хр. “ автор дав шкільно-літературний відгук традиційного народньо-драматичного, спочатку церковного старовинного ри ­ туалу та звичаю, що розвинувсь на иншому ґрунті. Але київо-могилянська колегія прищеплювала своїм учням нахил до різних тонкощів штучного складання літературних творів, знайомила з ними учнів у класах поетики та риторики та за допомогою тогочасної літератури; тому Дмитро Тупталенко, вихованець київської колегії, людина з вищою шкільною й літературною освітою, не міг, природньо, обмежитися простою, нештучною обробкою зви ­ чайних мотивів різдвяної драми. Він розробляв їх, уживаючи таких способів, як запровадження алего ­ ричних постатів, як „луна”; але, крім того, наш автор робить оригінальну контамінацію різдвяної драми з алегоричною виставою на тему про боротьбу Життя й Смерти з-за людини. Уживаючи сталого терміну, він ставить на початку пієси заголовок „Антипролог”; але-ж цей антипролог не був проста сцена, яка-б симболічно виявляла зміст наступної пієси: коли скінчиться різдвяна драма сценою Ірода в пеклі та заключним хором „О гордость мира”, в явах 17 та 18 маємо продовження та кінець того, що почалося в антипролозі; таким чином, у Дм. Тупталенка рівнобіжно розвиваються дві дії: історична та алегорична, що пояснює високий розум першої та становить оригінальну для неї раму. Насамперед глядач бачить „Натуру Людську” 1 ): сидячи на троні, вона починає виставу, висловлюючи думку, що лукавство диявола та гріхопадіння в раю зовсім попсували її основні прикмети; одна слідом за одною висту ­ пають постаті: Омильна Надія. Спокій з гілкою оливи та инші алегоричні особи, що намагаються її заспокоїти; Радість наближається з гарфою, що Натура наказує настроїти, щоб її звеселити; але коло Фортуни повертається, на кону з’являється Міркування, Ненависть, Злість, Лютість, що пускає стрілу в Тихість, та инш., і оголошують себе як вічних сопутників |Чатури Людської; радісний настрій останньої зміняє розпач: Ничто истинѣйшаго, цаче смерти, чаю, Жду гроба, а красоты вѣнецъ мой слагаю, Иду окруженная печалми и бѣды. ’ ) Ця симболічна постать походить здалека: в драмах португальського взуїта патера Круц вона виступав під назвою Vita humana (людське Життя), — вона й починає своєю появою пієсу, що зветься її ім ’ ям (див. Рѣзановъ, Экскурсъ, 317 — 319, увага); той-же образ вистав ­ лений у різдвяній драмі „Connubium inter Divinam et Humanam Naturam” (Подружжя Божеської та Людської Натури), що було виконано її в Мюнхенській єзуїтській гімназії (R е і п її a r d- ,Драма українська 55 І разом, з звичайним викриком дияволів, коли з ’ являються вони з пекла: ,,Го! Го! Го! “ ’ ) вистрибує, очевидячки, з „пекла” виставленого на сцені. Смерть із косою, з словами радости, злобливого тріумфування, прямує до трону, що лишила Натура, й хоче надіти на себе покинутий Ті вінець краси, — Да всѣ видят у Смерти безсмертную славу 2 ). її зупиняє Життя: Стой и не прикасайся орону человѣка… Але скоро тільки Ірод помер. Смерть ізнову прямує до того самого трону та вінця: Радостна нынѣ есмь Смерть… Едина торжествую, азъ бо победила Кровию виолиемску землю напоила; Четырнадесять тысящь от сею косою Покосила отрочат, як траву з росою, А што лучшее — Царя Ирода убила… Сяду на престолѣ, возму і венецъ на главу. Да всякъ мене боится, видяй мою славу. Смерть сідає на трон, надіває вінець. Але-ж Життя остаточно її виганяє, кличе Натуру Людську й садовить на трон та прикрашає вінцем. Міцність Божа, виступаючи наостанці, пояснює, s t о 11 n е r, Zur Gesch. cl. Jesuitendramas, Jahrb. f. Munch. Gesch., Ill, 122, під p. 1697); Humana Natura з ’ являється як одна з Дійових осіб у польській великодній драмі (рукопис Рос. Публіч. Бібл., польськ. Q. XIV. 19, арк. 15 і далі); в краківській драмі „Bellerophon Sarmaticus” 1637 р., в 1 сцені І акту, Natura ludzka cieszy sir; swoj^ doskonalosciq, szczqsciem etc. 1 (M. Wiszniew- skiego Historya literatury polskiey, VII, 238). Ця алегорична особа, що її виробила шкільно- єзуїтська драма, прийшла і до нас через польське посередництво, і ми не раз із нею зустрічає ­ мося в наших шкільних драмах. Ідея цієї постати — втілення абстрактного поняття „людина ” в найширшому та загальному розумінні. ‘) Порівн., у Тирольській великодній драмі: Lucifer stat ante infernum et clamat alta voce: „Ha, ha, haha!” et dicit… (Люципер стоїть перед пеклом та голосно кличе: „Га, га, гага!” і каже…, — Wackernell, Altdeutsche Passionspicle aus Tirol, 257); в пієсі Себ. Вільда „Еіп schone Tragedi von dem Leyden u. Sterben etc. Jesu Christi ” : Drey Teiiffel springen ein, der Sathan spricht: Ho! ho! das ist zuwegen brachtt (Hartmann, Das Oberammerhaucr Passions- spiel, 108); в польській драмі половини XVII в. „Historia Passionis Jesu Christi ” , акт І, сц. 4: Diabolus accipit ludam (Диявіл хапає Юду): Ha, ha, ha, dobra nasza, Jak z mlekiem kasza!.. (Arch. f. Slav. Phil., XVII 93). ’ ) He торкаючись попередньої історії того, як персоніфіковано смерть у літературі та пластичних мистецтвах (про цс див., напр., Wackernagcl, Kleinere Schriften, I, Ueber den Todtentanz), зазначимо, що цей образ набрав дуже великої ваги (див. Z е і d 1 е r, Studien u. Beitrage zur Gesch. d. Jesuitenkombdie, 23; Рѣзаковъ, Экскурсъ, 94) та значно поши ­ ривсь на сцені єзуїтського театру, як це з ’ ясовує спеціяльна монографія A. Diirrwach- t е r ’ a: Die Darstellung des Todes und Todtentanzens auf den Jesuitenbiihnen (Forschungen zur Kultur- und Literaturgeschichte Bayerns, hrg. v. K. von Reinhardstbttner, 5-es Buch, Ansbach u. Lpz. 1897, стор. 89 — 115). Напр., уже 1606 p. в Інгольштадтській єзуїтській гімназії було виста ­ влено драму, що програма її збереглася (в Мюнхенській btaats-Bibliothek, Periochae, т. V, No 39), під заголовком „Summa unnd kurtzer Inhalt Dramatis tragic! vonn dem Todt oder Todtentanz, ,56 Володимир Р є з а н о в як стосується алегорія перемоги Життя над Смертю й звеличення Натури до народження Христового, а разом з тим дає морально-релігійне навчання: народжений Христос — джерело життя, що паралізує міць смерти; але покло ­ нятися йому треба в тихості та незлобливості; а хто пишається з гріхів, як Ірод, що покусивсь на Христа, ті будуть засуджені вкупі з загорділим Люципером, за свою пиху скинутим із неба у пекло. Таку контамінацію, сполучення двох рівнобіжних дій, не можна вважати за оригінальний спосіб Дмитра Тупталенка: у Франції так звані „балетп” (dramatics chorea, vulgo le balet) ‘), що супроводили шкільно-єзуїтську тра ­ гедію, дають багато прикладів та зразків цього способу 2 ); ми зустрічаємо його і на німецькому ґрунті, напр. у драмах М. Аванціна „Pietas victrix sive Fl. Constantinus Magnus”, „Genovefa Palatina”, „Joseph a fratribus recognitus” й инш. , де прелюдія та хори становлять собою суцільні алегоричні пієси — тип тих-таки „балетів” 3 ); того-ж типу алегоричні прологи, хори та епілоги супроводять розвиток основної дії в драмах, що виставляли єзуїти в Ломжі, Бильні, Варшаві та по инш. польських містах ‘); нарешті, в одній польській обробці, що, на жаль, збереглася тільки в уривку, сама різдвяна драма почи ­ нається алегоричним прологом, де виступають Демон, Гріх та Смерть ’ ), що, треба гадати, грали ролю і далі. Цей спосіб свого часу вважали за дуже гарний; „Addo placituram multo magis choream, quae pars foret ipsius tragoediae, unamque cum ea fabulam com- inn welchem etliche sonderbare erschrockliche unn l wahrhaffte Ausgang auss diesem Leben so wol der jungen als der alten Leuth begriffen werdcn”; І акт починається отакою сценою: Mors oder Todt beriimbt sich seines Gewalts den er empfangen ober alle Konig, Keyser, Potentaten und die gantze Welt, also dass kein Mensch gelebt hat oder werde, der den Todt nit sehen musse… Смерть у цій пієсі орудує в згоді з Сатаною, що йому й передає свої жертви. У латинській драмі „Franciscus Borgia, Mundo, Carni et Oreo praelium indicens (Франціск Борджія, що призначає бій Світові, Тілові та Смерті), яку було виставлено в Айхштаттській єзуїтській гімназії 1671 р., Смерть, з ’ являючись на сцену, також похваляється своєю силою над людьми: In scenam procedo, Infantem cum viro, Nec ante recedo, Et servum cum hero, Quam telo fatali Seu cito, seu sero Et ictu letali Ail horae dimensum Et Croesum cum Iro, Vocarim ad censum… (Durrwiichter, 96). В уривку однієї з одзначених вище польських обробок різдвяної драми, теж в алегорич ­ ному пролозі, також виступав Смерть з косою, з словами про свою міць: Niszczq, siekq, wygubiam, zabijam, plqdrujq. Cesarz siq nie odsiedzi, Krol siq nie uchroni, Biskup siq nie wybiga, Papiez nic ustroni, etc. (Chomqtowski, Dzieje teatru polskiego, 89). ‘) Див. Jouvancy, De ratione discendi et docendi, Lugduni, 1692, стор. 84. 2 ) Див. Рѣзаковъ, Экскурсъ, стор. 82 — 86. “ ) Див. там-же, 176 і далі, 195 і далі, 207 і далі. ‘) Див. там-же, 388 і далі; L іі h г, 24 Jesuitendramen der litauischen Ordensprovinz, стор. 7 і далі, 14 і д., 16 і д., 24 і д., 38 і д. ’ ) W і n d a k і е w і с z, Teatr ludowy, 21; Chomqtowski, Dzieje teatru polskiego 88 — 89. ,Драма українська 57 poneret” ’ ), висловивсь патер Le Jay 2 ); „Чудово роблять ті, хто ставить з по ­ чатку вистави балет, який виявляє (алегорично) те-ж саме, про що буде мова в наступній трагедії, так саме й ті, хто для балета бере зміст аналогічний сюжетові трагедії, найтісніш із нею звязаний”, — казав був патер Jouvancy 3 ). Уживши цього способу, автор „Комедії на Різдво Хр. “ довів цим, що людина він освічена і має витончений літературний смак. ‘) Додаю, що далеко краще буде той „балет”, який стане частиною самої трагедії та вкупі а нею становитиме одну пі«су. 8 ) Bibliotheca Rhetoruni auctore Р. Gab. Franc. Le Jay, III (Paris 1813), 823. u ) De ratione disc, et docendi, 85. Літературний спосіб, коли початок та кінець вистави становили окреме ціле, тісно звязане з наступною драмою, являючи собою неначе рамку, що в ній відбувалася піеса, — уживався, проте, і далеко раніш: франкфуртський каноник Baldemar von Peterweil у половині XIV віку склав був пасійну драму; вона, як свідчить її „Ordo sive registrum”, починалась була суперечкою Бл. Августина та юдеїв про Христа, а закінчувалася спором межи Церквою та Синагогою й тріумфом Церкви; під цей час Бл. Августин охрестив декількох юдеїв, котрі навернулися до Христа. Цей кінець був продовжував прелюдію (F г о- п і n g, Das Drama des Mittelalters, II, 340 — 341 та 372 — 373). 4 ) K. Weinhold, Weihnachtspiele u. Lieder, 289 і далі. й ) A. J u b і n a I, Mysteres inedits du XV siecle, II, стор. 1 і далі; Petit de Jul 1., Les Mysteres, II, 382, 385 і далі. Il ) Weinhold, Op. cit., 293; C. K 1 і m k e, Das volkstiimliche Paradiesspiel und seine mittelalterlichen Grundlagen, Bresl., 1902, стор. 2 — 3, 33 (German. Abhandlungen, XIX). Підбиваючи підсумок нашим студіям над генезою, складом та оброб ­ ленням „Комедії на Різдво Хр. “ , доводиться визнати, що на цьому творі по ­ значилися дві стихії: перед нас середньовічна різдвяна містерія, тільки-ж об ­ роблена геть згодом підо впливом і то не аби-яким театру єзуїтського. Дві потужні течії в галузі європейської драми принесли на Вкраїну ті елементи, що їх використав, пишучи свою пієсу, Дмитро Тупталенко. Та повернімося до инших наших різдвяних драм. Перед тим, як виставляти сюжети взяті з новозаповітної історії, здавна вже повелося подавати спочатку, як вступ, обробку старозаповітних мотивів та тем, щоб виявити, через що зійшов Христос на землю, народивсь, діяв, і нарешті помер на хресті; визволення роду людського звязувано з гріхопа ­ дінням прабатьків у раю, та вже в XIV й XV вв. у релігійних процесіях, у живих картинах, перед постатями та групами з історії земного життя Спасителевого йшли постаті та групи, що виявляли різні моменти з світо- творіння, як пав Люципер, як створено людину, як згрішили прабатьки, Каїн та Авель, ковчег Ноїв, Ісаакову пожертву, то-що 1 ). У релігійно-побожних драмах спостерегаємо те саме: французька містерія XV в. „La Nativite N. S. Jhesucrist” 5 ) починається створінням світу, гріхопадінням прабатьків і т. далі; пасійна містерія Арнольда Ґребана розпочинається створінням янголів, падінням Люципера, створінням людини, гріхопадінням прабатьків, братовбивством, смертю Адама; на німецькому ґрунті панувало бажання по ­ казати в драмі, як Христос, прийнявши на себе людське тіло, визволив людей, і тому мотив про гріхопадіння часто звязувано з різдвяними пієсами 6 * 8 * * Il ), — Weinhold! (стор. 293) зазначає низку таких пієс, що повстали були в XVI в. ,Володимир Р є з а н о в 5.8 Таке саме сполучення старозаповітних мотивів із сюжетом про Різдво Христове спостерегаємо в анонімній пієсі, з діяльністю теж Дмитра мітропо- літа Ростовського звязуваній (звідси умовна назва „Ростовское дѣйство”, див. Морозовъ, Ист. рус. театра, стор. 109, М. І. Петрові», Очерки изъ ист. украин. литер. XVII и XVIII вв., Київ, 1911, стор. 170 і далі). Цілого тексту цієї драми, на превеликий жаль, не збереглося, — при ­ наймні, ще не знайдено. Заголовка теж немає. Про зміст пієси довідуємося з програми, що збереглася між ‘рукописами в збірці А. О. Тітова, No 2412, за охр. каталогом No 1303, що тепер переховується в Рос. Держ. Публ. Бібліотеці ‘). Текста програми надрукував (з деякими помилками) А. О. Тітов у книжці „Новыя данныя о св. Димитріи Ростовскомъ, М. 1881, стор. 21 — -25, передрукував I. О. Шляпкін (Димитрій Ростовскій и его время, прило ­ женіе, 70 — 71). Це була триактова різдвяна пієса алегоричного характеру і, судячи з стилю, без ніякого сумніву, українського походження. Навіть у програмі переписаній, ніде правди діти, таки безграмотно, трапляються українізми: снисть ( — з ’ їсть), еже разумити добро и лукаво (порівн. „еже знати добро и лукаво” в драмі „Царство Натури Людской”, — „Драма українська, III, стор. 119), подманяетъ ( — рос. соблазняет), примуетъ при пинии, вывращаетъ, намовляеті» их до милости, виры, прыноситъ, благодарытъ, дыяволовъ, ку- ющыхъ и уготовляющихъ орудия мучительская, привѣтствуетъ всходящее слонъце, у яселъ, та инпі. Ще яскравіш про українське походження пієси свідчить її зміст, її стиль алегоричного єзуїтсько-католицького колориту, того самого, як і в пієс із великоднього циклу, прим., „Царство Натури Людской”, „Мудрость Предвѣчная”, то-що. Усі події, що використовує автор цієї драми, він виставляє в образі алегоричних постатів: в І акті Благодать Божа садовить людину на трон — це повинно було визначати введення Адама до раю, — Бог дає йому заповідь про дерево розуміння добра та зла; Лестощі дия нільські підманюють людину яблуком. У цих сценах використано той самий матеріял і в тому самому стилю, як, напр., у драмі „Царство Натури Людской”, акт І, сц. 2 — 4 (див. „Драма українська”, вип. ПІ, стор. 116 123): тут „Всемогущая Сила” садовить Натуру Людську на трон (стор. 118) і дає заповідь: „З древа же, еже, знати добро и лукаво, не яжд “ … (стор. 119); „Злост Люциперова гласит Прелест, да на вкушение заповѣданнаго древа прелстит Натуру” (стор. 119), Прелест Натурѣ совѣтует плод древа заповѣданнаго добр бити во снѣд, его же Натура ясти изволяет” (стор. 121)… Далі в нашій пієсі (ява 3) „Злоба грѣховная приходит на лютом змѣю, Бла го дат Божію отгонитъ, престолі» вывращаетъ и человѣка обна ­ жаетъ; при семъ Гнѣвъ Божій наказующе его до конца з мертвыми тво ­ ритъ” — ця алегорична сцена повинна була визначати наслідки од гріхопа ­ діння, суд Божий над Адамом, вигнання з раю. „Злоба приходит на лютом ‘) Цей рукопис — один піваркуш (folio). На двох сторінках його написано програму нашої півси. без заголовку. Знайти цього рукописи в Публ. Бібліотеці допоміг мені А. 1. Бичков. Щиро йому за це дякую. ,Драма українська 59 змѣю” — це та-ж сама фігура, що „Сластолюбіе на седмоглавной зміи въ міръ входящее” в драмі „Ужасная измѣна сластолюбиваго житія съ при ­ скорбнымъ и нищетнымъ”, виставлена в Москві в Слов ’ яно-Греко-Латинській Академії в листопаді 1701 року 1 ), — це був перший шкільний спектакль, що відбувсь після того, як Московську Академію було реформовано на зра ­ зок Київської, і драму „Ужасная измѣна”, без сумніву, було привезено з України. Благодать Божа та Гнів Божий — ті-ж постаті трапляються в „Царстві Натури Людської”, акт І, сц. 5 (стор. 123) та 7 (стор. 131). Про постать Смерти, що виступає в яві 4, ми допіру казали (див. вище, стор. 55 — 56). Другий акт нашої пієси починається сценою „дияволовъ, уготовляющихъ орудия мучення”, — ця сцена аналогічна другій яві „Комедії на Різдво Хр. “ Дмитра Тупталенка, де виступала „Вражда” та Циклопи, що кували для Ірода знаряддя, щоб винищувати вифліємських немовлят. У цьому акті нашої пієси символічно виставлено перемогу Христову над дияволом у біблій ­ ному образі перемоги хлопця Давида над велетнем Голіяфом підчас війни царя Саула проти филистимлян. Виступає „Давидъ отрокъ во образъ Хри ­ ста Спасителя нынѣ м л а д е н с т в у ю щ а г о” — натяк на свято Різдва Хрпст. , коли виконували звичайно піесу. У ІИ акті, сц. 1, блискавка поражає дияволів, — сценічний ефект, що трапляється, напр., у 15 яві „Комедії на Різдво Хр. “ Дм. Тупталенка, в київ ­ ській великодній пієсі 1701 року „Свобода отъ вѣковъ вожделѣнная Натурѣ Людской…”, в 1 сцені ПІ акту, де блискавка поражає мешканців пекла (див. „Драма українська”, вип. ПІ, стор. 156); як показано вище, цей ефект за ­ позичено в єзуїтського театру. Оригінальної алегорії вживає наш драматург у 2 яві ПІ акту: якийсь „Безъдушнии образь (тоб-то статуя)… образъ человѣка смертънаго прывѣтъ- ствуетъ всходящое слонъцс, имъ же прознаменуетъся Христосъ, предъвѣч- иое слонт.це, прышедшое нынѣ на свѣтъ”. На жаль, слово, що пояснювало, який це був „безъдушнии образъ”, в рукопису витерлося; І. О. Шляпкін пригадав античний міт про єгипетського велетня Мемнона, що особливим звуком зустрічав схід сонця, і висловив думку, що в нашій драмі цей „безъдушнии образъ во образі) человѣка” визначає мабуть Мемнона, вистав ­ леного тут на сцені 2 ). Але частини літер, що заціліли на папері в руко ­ пису, зовсім не нагадують літер слова Мсмнон. Зміст першої половини яви 3 нагадує 7 сцену І акту тієї-ж драми „Царство Натури Людской”: Н а ш а п і в с а. Царство На т. Люд. Печаль человѣческая пры смутъномъ пѣ- Плач Натури Людской ридает падения, нии сѣтуетъ падения своего, юже Любовь изгнания своего з царствия райска, ему-же Божыя потѣшаст. и аггели смутним пѣнием з небесъ соболѣз ­ нуютъ но Благодать Божая пришедши плач утоляет („Драма українська”, III, 1271. ‘) „Ужасная измѣна” и проч. съ предисловіемъ И А. П’ляпкина, Спб. 1882, стор. 1,7. 9 Ш л я п к и н ь, Димитр. Ростов., прилож., стор. 71. ,60 В о л о д и м и р Р є з а н о в Друга половина цієї 3 яви („болѣзни-же отъ серъца ея Печалі чело- вѣч. изрываюіце, въ яслехъ, в нихъже возлегъ врачъ — предвѣчное слонъце, полагаетъ”) свідчить про те, що на сцені ПІ акту нашої пієси було вистав ­ лено групу Різдва Христового — себ-то Ісуса в яслах і, звичайно, Марію та Йосипа; як це було зроблено, програма пієси не каже, — здається, треба гадати, що тут було те-ж саме, що й у „Комедії на Різдво Хр “ . Дм. Туп- таленка, в явах 4 та 7, – див. вище, стор. 50, — тоб-то мабуть було поста ­ влено саму тільки ікону Різдва. Перша ява цього Ш-го акту блискавка поражає дияволів — мала була з ’ ясувати вагу народження Христового, визволення людини від влади дия ­ вола, гріха, смерти; що-ж до яви другої, то, очевидячки, „бездушний образ… образъ человѣка смертънаго”, що „прывѣтъствуетъ исходящее слонъце”, мав був алегорично визначати вітання пастухів та вітання волхвів. Ласка Христова до людини повинна вогнем побожної любови запалити людські серця, — це, очевидно, мав на меті симболічно виявити наш драма ­ тург наприкінці яви 3 та з початку яви 4: „серъца просвѣщенные складаютъ у яселъ”. Пієса закінчується тою-ж алегорією, що закінчувала різдвяну драму Дм. Тупталенка: в останній „Жизнь” знову садовить Натуру Людську на трон: Сяди, Натура Людска, сѣмо на престоле: Азъ тя, Жизнь, оставляти не имам от толе… Прийми винець пречестный первы ти на главу… Натура дякує: Жизнь, с небеси данна, будь благословенна! (Ява 17). У пієсі, що ми розглядаємо, те-ж саме: „Человѣкъ паки на перъвомъ престолѣ обрѣтаетъся, благодаряще Богу “ , — тоб-то: рід людський уже ви­ зволено. Отож, наша пієса, що має стільки близьких та подібних пунктів із українськими піесами, звичайно сама була одною з таких-же українських пієс; її було занесено до Ростова, де цілий текст її, на жаль, загубився. Алего ­ ричні та симболічні елементи, що їх використав автор, опрацьовуючи пієсу, — алегоричні постаті, як Благодать Божа, Гнів, Смерть, Лестощі диявільські та инш. , симболи, як трон, серце, запалене вогнем любови Христової, а також сценічні ефекти, як блискавка, що поражає дияволів, походять із того самого джерела, що вплив його ми спостерегали в „Комедії на Різдво Хр. “ , тоб-то з шкільного театру єзуїтів; структура-ж пієси — пролог, три акти, що поді ­ ляються на яви, чи сцени, епілог — типова структура більшости єзуїтських драм, що відповідає і теорії, викладуваній у шкільних курсах, напр. , у „Прак ­ тичній поетиці” 1648 року (див. Рѣзаковъ, Экскурсъ, стор. 329,336, 352, 374). Що-ж до основного змісту, покладеного в основу симболів та алегорій роз ­ гляненої пієси, то це — частина типового змісту традиційної середньовічної різдвяної містерії. ,Драма українська 61 Різдвяна драма „Дѣйствіе на Рождество Христово, изявляю- щое преступленіе души человѣческой, ради грѣха смертію обладаннои, ея-же ради избавленія Богь посла сына своего единороднаго”, збереглася в руко ­ пису Ніженського Інституту No 179 (збірник, писаний різним письмом XVIII в.); текст надрукував В. І. Рєзанов (Памятники русской драматич. литературы, Нѣжинъ, 1907, стор. 1- — 17); аналізи — у І. С. Стешенка (Історія україн. драми — „Україна” 1907, листоп. — грудень, стор. 374 — 5), у М. І. Петрова (Очерки изъ исторіи украин. литер. XVII и XVIII вѣка, Кіевъ, 1911, стор. 342 — 347), у В. I. Резанова (Школь, дѣйства XVII — XVIII в. и театръ іезуитовъ, М. 1910, стор. 115 — 123). Де й коли виставлено на сцені „Дѣйствіе на Рождество Хр. “ , неві ­ домо; але-ж зважаючи на його тип, стиль, цю піесу треба застосувати до групи шкільних драм, що їх розсадником була Київська Дух. Академія кінця XVII — першої половини XVIII в.; ця пієса, очевидячки, виникла на основі тих-же впливів, що ми спостерегали, аналізуючи „Комедію” Дмитра Тупталенка. Збереглася ця пієса в редакції зрусифікованій; але-ж за її українську першооснову промовляє сила-силенна українізмів, що заховалися в тексті, напр.; пріялъ былъ, краина, разрѣши плѣницы, испытуетъ, имущое, изявляю- щое, над тебе достоинъ, разсмотрити, усмотрити, з ничего, з раю; 2 особа однини тепер, часу дієслів завсіди кінчиться нашъ; рими: мірѣ — вѣрѣ, бывши — узрѣвши, вѣки — лики, раны — банѣ і т. инш. „Дѣйствіе на Рожд. Хр. “ ставить у звязок мотиви старозаповітні з різ ­ двяними, як це ми бачили в розгляненій пієсі, — так зв. „Ростовскомъ дѣйствѣ”. Пієсу починає монолог Гріха: він каже про свою непереможну міць, що завдяки їй навіть „Ангелъ, иже нес имя свѣтящей Денницы”, — тоб-то Люципер, — „сверженъ в адскія темницы”, і Адам „вшелъ во тму от свѣта, выгнанъ з рая с Еввою”, а потім по всьому світові запанували „лесть”, „уби- тва “ , „всяка злоба и развраты в вѣрѣ”. Отже, автор „Дѣйствія на Рожд. Хр”. уживає тут рекомендований у теоретиків (Понтан та його учні й на ­ слідувачі, — див. „Драма українська”, вип. II) спосіб викладати в промові однієї з дійових осіб те, що важко було виставити безпосередньо на сцені: європейські різдвяні драми починалися з того, що змальовували падіння янголів, гріхопадіння прабатьків, як джерело перворідного гріха, а наш дра ­ матург, виводячи на сцену ту саму алегоричну постать — Гріх, — що висту ­ пала, як ми бачили вище (див. стор. 32), і в польській різдвяній драмі, кінчає з цими мотивами в монолозі Гріха, обмежуючись у нім самими швид ­ кими короткими натяками. Ми не знаємо польських різдвяних пієс, які-б мали на початку ці мотиви, але-ж такі обробки (мабуть, вони не збереглися, або про них ще не оголошено) треба, здається, припускати у поляків — з одного боку через те, що ці обробки були звичайні у сусідів-німців, а з другого — з огляду на те, що за польським посередництвом найпростіш могли дістатися на Вкраїну і далі на схід такі драми. Ява 2 „Дѣйствія на Рожд. Хр.” алегорично змальовує наслідки гріхо ­ падіння: „Душу благодатную обстоятъ мертвецы”. Виступає особа, про яку ,(>2 Володями р I і є з а н о в теоретики казали: А п і гп а Ь с a t a ptiella gratiosa, in vultii velum transpa- rens, alata, in capite stella, vest? lucente; pro anima . Не покручинся, братець: зайшол’ на кружало, 320 За алтынецъ винишка и 2 с парнишком испив 3 . Б о р и с ь. От петь ;/ я догадался’! А мнѣ то ” не купив ’ ? А в р а м ъ. Никак, купив и тебе 1 ’ : какъ петь не купит? 1 Б і В зашол. 2 В Ї. 3 В ‘(спилъ. 3/ Б опст. ‘ В дожидался. “Б мне ты. В некупилъ. ” В ку ­ пилъ Ї тебѣ; Б тебе. ‘ В выини; Б выпи. 4 Б на, изволь налить; В на, їзволиш ли їспить. ” В Ї. ” ’ Б і В хлеба купили ли. ” В Гораздо подкрѣпимся; Б подкрспимся. “ ‘Б тебе хлсб. 12 В вот тебѣ Ї колами. 13 Б кушайте ж. ” В поскоря. В їти. В їногда. ” 7 Б влез. “Б забудутъ кусы; В кусокъ. 14 Б і В смотритъ. І4/ Б где. 111 А і Б так. ‘° Б і В неслыхал. 21 Б якъ же; В я уже. 22 Б вижу; В слышю Ї вижю. 23 Б і В смотрите. 21 В едва. 2 ‘ В смотрѣте. Малецъ, вынми’ с кошеля. На, зволиш ли испит 4 ? Борис ъ . Нутко сядте жъ и ” сами, поразу напьемся. 325 Хлѣба купили л 1 “? А ([) О Н Я (говорю !>). Есть. Борисъ. Гораздъ, подкрѣпѣмся ” . А ф о н я. Вот тебѣ ” ‘ хлѣб, вот тебѣ сол, вотъ и 1 – калачи! Кушай, старичокъ, здоров, а на нас не ворчи. Аврамъ. Да кушаймо ж 13 поскоряя ” , пора итти 1 ’ къ стаду, Штоб иногда 16 какой волкъ не влѣзъ 16 ‘ во ограду. (Запоютъ аггели, а они забудутся кусы 1 ‘ въ ротах. Думают долго, одинъ на одного смотритъ 14 , не скоро в небо). А в р а м і). 330 Што, брат? Гдѣ’ 4 ‘ же то 1 ‘ 1 гетакъ поютъ хорошенко? Еще я такъ не слыхавъ 2 “; ты слышиш, Афонко? А ф о н я. Я вже 21 слышу и вижду 22 , ей, птички высоко. Смотрѣте 23 . Едбакъ 2 ‘ ваше не досмотритъ око: Ты старъ, ты на глаз хромъ. Вот в гору смотрите 2 ’ ! ,Комедія на Рождество Христово ’ 103 Борисъ и Аврамъ, Е! е! с! видимъ, видим. А ф о н я. А іпто, правда птички? Аврамъ. 335 Братъ! кажется, робятка 1 стоят не велички? 1 В робятки. 2 В ї хто. 7 Б робята; В робята съ крилами. 4 Б аалетели; В залѣтѣли. ” В пѣли. ” Б полетели; В Ї полѣтѣли. ‘ Б Летете — поседемъ; В посѣдемо. ’ Б йдем; В їдемо. ” Б і В пѣли. “Б Томъ. 10 В їхт>. Іо/ Б случаючи. 10/ ‘Б хотели. 1и/// Б Аооня. “В їграти. “‘Б что бы мы не хотели. 12 В ї ты дремати; Б дремати. 17 В ї. 14 Б і В внемлите. 14/ Б велия ныне. 17 Б і В мирови. В народу. 17 Б і В девицы. ’ ’ В Вифлеема; Б ВиОлеема; В в вертепѣ. 19 Б в месте; В ї ослом в мѣстѣ. 2,1 В въ яслѣхъ. 21 В сѣнѣ; Б сене. 22 Б в пеленах; В свиты. 27 Б нищь; Б і В мира. !| В презнамениты. Афоня. Судари! и хто ’ видал ребята с крилами ’ ? Птицы то залетѣли 1 межи облаками: Етакъ бы хорошенко робята не пели ’ . Смотри, смотри: не видно, вот и полетели”. Борисъ. 340 Летѣте жъ здоровенки, а мы поседѣмо’; Маленко покушавши, к овечкамъ идѣмо * . Аврамъ. Когда б же так над стадом нашим всю нощъ пели 9 , То бъ 9 ‘ мы, ихъ 11 ‘ слушаючи 1 “‘, спати не хотѣли 10 ‘. Афоня ’ “‘”! ты учися на дутки играти”, 345 Штобы”‘ мы не хотѣли да и ты дрѣмати 12 . Аггелъ (къ пастыремъ). (У б о я т с я). Радость, о пастыр ’ іе, от мене пріимѣте И ’ 3 не ужасайтеся, но словамъ внемлете”. Радость нынѣ велія”‘ мірови” ’ явися, Спасъ человѣческому роду 16 родися 350 От пренепорочныя Марїи, дѣвицы”, Небесныхъ купно земныхъ жителей царицы. Близ града Вифлиема в вертепе 18 глубокой, Между волом и ослом, на месте 19 высокомъ, В яслехъ 2 “, на остромъ сѣне 21 , пеленами ввитый 22 , 355 Нищъ лежит всего міра 23 царь презнаменітый 21 . ,104 Дмитро Тупталенко Там убо весел ыма ногама идѣте’, Достойную ему честь и поклонъ дадѣте 2 , 1 Б идете; В їдіте. 2 Б дадете; В Ї поклонъ дадите. 3 Б і В хто. 4 Б княжаго; В княжого. *’В што. ’’ В їли. 8/ Б престола Богу. 0 В ї. “ ‘Б благочествую. 7 В к вамъ. 8 Б вещаю. 9 Б ныне. 19 Б і В тебе. 11 Б и ко; В ї къ князямъ. 12 В їли. І2/ Б вестникъ. І2// Б вестникъ, паки. 43 Б і В ї царь есть. ,а/ Б ныне. “Повинно бути в стаинѣ. ,4/ Б и всем. 13 А поклону. 10 В велѣл. 17 Б і В в шею. ‘• В ї. 19 В Надежду, любовь ему предложите; Б Надежду, Любовь предложите. 29 Б сотворете; В сотворите. ” 9/ Б аз же. 21 В ’ ідіте; Б идете. Борисъ. Осударь! кто 3 ты таковъ? Ты княжого’ рода? Чаю, что ” князь твой отецъ или 5 воевода. А г г е л ъ. 360 Азъ есмь архангелъ не от земна рода, Но от небесныхъ ликовъ воевода, Неприступну престолу Бога ” услугую, И в тайны того миру азъ благовѣствую’ ” , Еже и вамъ” вѣщаю 8 , от его посланный: 365 Тому поклонъ да будетъ от вас нынѣ” данный. Аврамъ. Чаю, тебѣ” ’ , государь, и к княземъ” послали, Штоб они великому царю поклонъ дали, Не к намъ, нищимъ пастухамъ: гето ты заблудил, Или 12 не вслухал. Вѣстник 12 ‘ к нам таки 12 ” не ходил. Аггелъ. 370 Аще и царь ест 13 * * * царемъ, нынѣ 13 ‘ же смиренный Волею, между скоты в стаи” положенный, Нищету возлюбивый, вас, нищих, взывает; Пастырь сый всѣмъ ’ ” пастыремъ, вас, пастырей, чает. Борисъ. Осудар! надобно ли што в поклонъ 1 ’ понести, 375 Штоб не велел 10 , якъ нашъ князь, у шею ’ 7 вон вести? Аггелъ. Господь вашъ и ’ 8 Богъ благих ваших не требует, Не хощет себѣ даров, но онъ да дарствует. Чисто сердце за дары тому принесете, Вѣру, надѣжду, любовъ ему предложете 19 . 380 Глаголанная мною скоро сотворѣте 2 “, Азъ 2 “‘ буду невидимъ, вы в вертепъ идѣте 21 . ,Комедіа на Рождество Христово 105 Борисъ, Штоже такъ итти ’ худо? Ходѣмъ, украсѣмся 2 , В чулки 3 , лапти новые, подіомъ 4 , приберемся. ’ В їти. 2 Б ходим, украсемся; В украсимся. 3 Б і В чюлки. 4 Б поидем; В поїдїомь. 4/ Б Аооня. 3 В ї. ” Б і В поидем. 5 Б все. ’ Б в ВиОлееме граде; В в Вифлеемѣ. “ Б в колѣне; В в колѣни Ѵюдовомъ. 10 Б известно; В Тзвѣстно. ’ “ ‘Б Виолеем. Іо// Б в яслех нашли. “В матерь съ; Б матер со ИосиѲом. “‘Б вѣтиіство. 12 В Стала. 13 В ї роди; Б в целости. “В і Б явленіе. 15 Так в Б; А пришли к вертепу; В пастыр’іе кланяются ї людем возвѣщаютъ. 16 Б здеся; В здѣсь. 1в ‘Б яслех. ” В ї. 19 В прїиду. * 9 ‘ Ремарка в Б. В ї. 20 В ї матушка здѣ седит; Б здесь седитъ. 21 Б і В аггели. 22 В ї сам. 22/ Б ИосиОъ. ’ “”Б ходем. 23 В скажю. 23 ‘Б а ты. 24 Б насъ; В насъ што. 23 Б ни с чем здесь; В здѣ. Афоня ” ! позабирай калачи и 5 * * вино, 385 Да и ты приберися; поиді’омъ 1 ‘ всѣ’ за одно. Пѣніе: Аггелъ пастырем вѣстиль: „Христосъ ся вамъ днес родилъ В Вифлѣемѣ 8 , градѣ Давидовом, В колѣнѣ Іудовомъ 9 390 От дѣвы Марїи “ . Хотяще знать извѣстно ’ “, Еже имъ благовѣстно. В Вифлеемъ 10 ‘ скоро пошли, Отроча в яслѣхъ знашли ’ “”, 395 Матер сь” Іосифом. То дивное рождество Не изречетъ вѣтѣйство’ ” : Зачала 12 дѣва сына в чистости И родила в цѣлости 11 400 Дѣвства своего. ЯВЛЕНИЕ ” 4. Пастырие достигше вертепа’ ‘. Борисъ. Постойте же вы здѣся ’ “, я посмотрю, пойду, Есть ли в яслѣхъ ’ “‘ реченный, и ’ 7 знова к вам приду ’ 8 . (Смотрит) 19 ‘. Есть, братцы, есть, и ’ 9 не спит, и матушка седитъ 2 “, Аггелы 2 ’ поютъ, и стар 22 Іосифъ 22 ‘ тамъ стоит.- 405 Ходѣмъ 22 “; я скажу 23 : „здравствуй”; ты 2,3 ‘ рцы: „милость пошли”; А ты скажи: „прости нам, что 24 ни с чим здѣс 25 пришли”. ,106 Дмитро Тупталенко А в р а м ъ. Тихонко жо отопри. Не опит ли рожденный? Не замай спитъ, штоб 1 не был нами возбужденный. 1 Б чтоб; В штобы. “Б ныне. В ввесь. 3 В младенца роди. :і/ Б вертепе. 3/ Б яслех. 1 Б Иісусъ. ‘ ‘Б і В покланяется. ‘”Б ныне. ’ Б яслех. ’ ’ В 1. 7 Б і В нету — нету; Б одеялца. 8 Б согретися; В согрѣті ’ ся. ’ В в тебѣ. 0/ Б здесь что. “ “Б яслех. “”‘Б сене. 111 В нищим. 11 Б во- дворив. “‘Б всем. 17 Б Это; В То. 12/ Б зде, тебе, этакъ. 13 В і ’ зволнѣ; Б изволне. 11 Б прїнимаешь; В прїимаешь. 17 Б і В благословенный. В во вѣкъ. ” ‘Б веков. ” ’ “Б грешных. 17 В І. 13 В на спасеніе. 20 В І. ‘”‘Б буди. 21 В кормелець старенки. 21 ‘Б старенки буди хвалимы — хранимы. 21 “Б приветство. 92 Б і В дивите. 22/ Б простите. П Ѣ н ї е в в е р т е п Ѣ. Нынѣ 1 ‘ весь’ миръ да играетъ: 410 Дѣвая Христа раждаетъ, Младенца 3 первенца, Небеснаго облюбенца; Во вертепѣ 3 ‘ днес раждаеть И во яслѣхъ 3 ” полагаетъ 415 Іисусъ 1 Христа, Бога иста, Повиваст Дѣва чиста. Борисъ (поклоняется) 1 ‘. Здравствуй, о спасителю, намъ нынѣ 1 ” рожденный, Самоволно во яслѣхъ ’ смиренъ положенный! И 1 ’ подушечки нѣту, одѣялца нѣту’, 420 Чимъ бы тебѣ нашему согрѣтися 4 свѣту! На небѣ, якъ сказуют, в тебе 9 полатъ много; А здѣсь што 9 ‘ в вертепишку лежиши убого, В яслѣхъ 9 “, на остром сѣне 9 “‘, между буи скоты, Нища” ’ себе сотворивъ 11 , всѣмъ 11 ‘ даяй щедроты? 425 Ето 12 намъ, деревенскимъ, здѣ 12 ‘ лежат прилично, А тебѣ 12 ‘, спасителю, етак 12 ‘ необычно. Но, понеже изволнѣ 13 такъ себе смиряешь, Царь царем і> сый, нищету толику примаеш 14 , Буди благословѣнный 13 , Боже, въ вѣки 16 вѣков 16 ‘, 430 Возлюбивый нас грѣшныхъ 111 ” тако человѣков! И 17 паки реку: буди Богъ благословенный, На спасенне 14 миру всему нарожденный! И 19 ты, того рождшая, будь 19 ‘ благословенна, Мати Бога и 20 дѣво во вѣкъ прославленна! 435 Ты, кормилецъ старенкиї 21 , буде же хвалимый 21 ‘, От негоже отрокъ здѣ положенъ хранимый! За лучшое привѣтство 21 ” на нас не дивѣте 22 , Пастухамъ деревенский, молимся, простѣте 22 ‘. ,Комедіа на Рождество Христово А в р а м ъ. 107 И 1 азъ ти кланяюся, Боже воплощенный. 1 В I. 2 Б явленный; В умаленны. 3 В лежащій; Б зде лежащи за грехи. 4 В плачущій І мене. ” Б благословенне всем. 5 Б і В в поли; Б додає ныне. 11 Б і В I домы. ‘,’ 3 В I. ”Б всех. 3/ Б зде при тебе. 11 В хвалити. Б і В веки. Іо/ , І2/ В I. 11 Б тебѣ. “‘Б прекланяю. “”Б Осифе. П/ “Б щастливу. 12 Б напоследокт. ‘ 2// Б тебе. 13 В благословенны. ‘-‘Б во веки. 11 В Ізволилъ. Н/ Б зде. Б положить здѣ меж. 16 ‘Б сенны. І6 “Б всех одеваешь. 16 В окружаетъ. 1І ‘ / Б что. 17 В їли. 13 В Імамы. 19 В милостивы I. – ’ °, 21 , 22 В I. 23 Б йдемо; В їдемо. 23/ Б благословите. 24 В їдущим I дома. 20 Б помозете. Да нас возвеселити, в плоти умаленный 2 ! 440 Плачеши, здѣ лежащиг * за грѣхи Адама; Обрадуй же плачуща и’ мене, Аврама! Дай благословеніе всѣмъ ” намъ, Бога чадо! Спаси наше, еже мы в полѣ 5 пасем, стадо! 445 Спаси домы 11 наша и’ в нихъ всѣхъ” живущих! Помилуй и 8 нас, нищихъ, здѣ при тебѣ 8 ‘ сущих! Мы тя хвалим и хвалить 9 будем по вся годы. Да хвалят, тя, Спасе нашъ, во вѣки 1 ” вся роды! И 1 “‘ тебе 11 , Бога мати, главу преклоняю 1 ” , 450 Тебѣ, святый Осипе 1 ” ‘, челом ударяю: Помолитеся за нас къ воплощенному Богу, Да подастъ намъ в свояси щасливу 1 ” ” дорогу. А о о н я. Напослѣдокъ * 2 и 12 ‘ я нищъ к тебѣ 12 ” припадаю, Боже намъ нарожденный, и тя величаю: 455 Буди благословенный 13 , Боже нашъ, во вѣки 11 ‘, Яко еси возлюбилъ тако человѣки! Оставивши на небѣ златыя полаты, Изволил” еси пожить здѣ ” ‘ между 15 быдляты. На одном сѣнцы 1 ” лежишь, якъ какой сирота; 460 Всѣхъ одѣваетъ * 5 “, а тя окрывает 16 нагота. Подобало б, дабы мы чимъ тя подарили, Послали б што 16 ‘ мяконко или * ‘ чимъ покрыли: Но прости: нищи есмы, имамы 18 ничтоже. Прости ны, милостивый и 19 всещедрый Боже! 465 Прости и 20 благослови и 2 * ты, мати Богу, И 22 ты, святый Осипе, за милость премногу! Идѣмо 23 во свояси; насъ благословѣте 23 ‘! Всѣ. В путь идущим и 2 * дома сущим помозѣте 25 ! ,108 Дмитро Тупталенко Пастыр ИС 1 (людем возвѣіцают) 1 ‘. 1 Б і В В срединѣ. “Б возвсщают. “В людїе. 2 ‘Б додає вам. 3 В їстинньї. ‘ В ї. ’ ’ Б Богъ искупител. 0 В Виѳлеемѣ; Б зрели, граде, Виолееме. “‘Б в яслех, на сенѣ. 7 Б і В маленки. ” В ї. 111 Б старенки; В старенкїи. І9/ Б видили всем вам возвещаем. “ Б весело. и/ Б все. 12 В явленіе. ,2, Б звездочетское. 19 В і Б в теченїи. ,0/ Б недоумевает. 14 В іскуствѣ. 19 Б за одну; В зодїи. 1Г,/ Б сомнюся. В на мѣстѣ зовомы; Б зовомыи. Б Анстарытос. 17 В места. “‘Б врытое. 19 В вонь. 111 В І теченїе. ,9/ Б обымут. ’ “”Б Вссы. ‘- ’ ° В і Б Стрелецъ. 21 Б полунощь си пріимуть; В полунощъ си примутъ. 22 В Скудель. 29 Б лиющїи; В лїющи. 29/ Б отделяющь. 29// Б морская навклїром являюіца. 21 В являюща. 29 Б Ценазура. -”’Б места. 2 ‘”В во. 211 Так В; Б Гиады;А дождевный пады. 27 Б і В являющи; В сушю. 27/ Б Плиады. 29 В їмена. 29 Б і В подробно. Радуйтеся, людие 2 ! Родися” спаситель, 470 Истинный 1 всего мира Богъ и * откупитель ’ . Мы тому самовидцы, своим зрѣли окомъ: При градѣ Вифлеемѣ”, в вертепе глубокомъ Лежитъ в яслѣхъ на сѣнѣ”‘ отрочок маленкиї 7 , Тамъ и 8 матушка его и” Осипъ старенкиї 1 “. 475 Мы имъ поклонилися да домой ступаєм, А што тамъ видѣли, всѣмъ вам возвѣщаем 1 “‘. Здравствуйте, радуйтеся, веселы” ликуйте, А Христа рожденнаго всѣ”‘ купно празднуйте! ЯВЛЕНИЕ 12 5. Любопытство З В Ѣ 3 д о ч е т с к о е 12 ‘. Что в течениї 13 круговъ вышних ся являет 480 Новаго, яко умъ мой недоумѣвает 13 ‘? Вѣмъ о моем искуствѣ ’ * , имже не хвалюся: Мѣсто содиі 1 ’ , звѣздъ рещи не мало сумнюся 1 ’ , Полудня кругъ на месте зовом 1 ” анстаритосъ 1 “‘, Блюдет своего мѣста” полунощный вритосъ”‘; 485 Овенъ станет на востокъ, солнце вон 18 вселится И течение 19 начнетъ, Юнецъ удалится. Близнята, Ракъ, Левъ, Дѣва полуднє обыимут 19 ‘; Вѣсъ ’ 9 “, Скорпіи, Стрѣлецъ 20 , Козлищъ полунощи прі ’ имутъ 21 , Скудел 22 , воду лиющи 23 , к сим же прилунится; 490 Двойство Рыб водолюбныхъ при нем ся явится. Поллюксъ стоит, Кастору свѣтла одѣляющъ 23 ‘; Блещит от него Кастор свѣтло заимающъ, Звѣзда морска 23 “, навклѣром являющи 21 пути, Цѣнозура 23 не может с мѣста 23 ‘ ся двигнути. 495 Вижду, же в 25 ” своемъ чину дождевны Гіады 2 “, Являющій сушу 27 такожде Плеады 27 ‘. Сихъ быти неразличныхъ азъ да созерцаю, Имена 24 ихъ подробну 29 сице нарицаю: ,Комедіи на Рождество Христово 109 Сія по седми 1 на два раздѣленный 2 чины, 500 Являющій 2 ‘ сушу и дожда 3 пучины: Пасиоо, Пиоо, Тихе, Еѵдоръ, Амвросія 1 , Коронисъ и 5 Плексаврисъ — дождевны сут сія 1 ’ ; 1 Б і В сїя подседми. 2 В раздѣленіи,!; Б раздѣленны. Б являющи сушу и дождя. 3 В являющи сушю і дождя. 4 Б і В Евдор, Амвросїа. 6 7 * В і. ь Б дождевы сут сиа; В сїа. 7 А Танесета; Б Танепета; В Тасепета. 5 В і не исто. 9 В сїя. 10 Так Б і В; А вторы. 11 Б сед­ мицях. 12 В ізъявляетъ. І2/ Б В сем звезд. 13 В і. ,3/ Б ныне. ,3// Б месте. 1:І ‘”Б звезда на тверде небесной сияет. 14 В сїя; Б сия. 14 ‘Б всех звеэдъ светила. 14// Б все звезды змеряет. ’ ’ В їправляють. 10 Б мне поведал. 17 В їду. ’ “Б где. 18 Б і В воспряни. І# Би гробъ ти; В гвои. 10/ Б звезда. ‘ “ “Б повеждь. 20 В рукоп. А, Б і В дѣломъ. 2О ‘Б гробе. 21 Б звездочетствы. 22 В їскуством сіяешь. 22/ Б веси. 211 Б і В во Аравїи. ’ “‘Б звезде. 24 Б глаголющій. 25 Б всех последнеишо. 20 Б і В пріидетъ. 27 В Іакова. 22 В взыидетъ; Б изыдет. 22/ Б Что ест. 20 В нѣсть; Б нет. зи Б звездина. “ “ ‘Б звезда. Електра, Алкіона, Мая, Астеропе, Келена, Таигета’, и не иста” Меропе, — 505 Сїа 9 вторыхъ” ’ седмица ” сушу изявляетъ 12 . В сѣмъ звѣздъ 12 ‘ мой умъ теченіи чин и 13 силу знает. Но не вѣмъ, что за звѣзду нынѣ 13 ‘ вижду нову Не на обычной мѣстѣ 18 “. Мню ю не истову: Всяка звѣзда на твердѣ небесномъ сїяет 13 “‘, 510 Сїа 11 между облаки себе водворяетъ, Блещитъ несоравненно над всѣхъ звѣздъ свѣтила 11 ‘; Не можетъ умъ пояти, что есть в ней за сила: Что болѣе — в полунощъ всѣ звѣзды змѣряют 11 “, Ея луча в полуднє себе исправляютъ 1 ’ . 515 О кто бы ми 10 * повѣдалъ, что есть в ней за сила? Иду 17 , гдѣ 17 ‘ Валаама мудраго могила. Воспрени 18 , Валааме! Гроб ти 19 открываю: Что се звѣзда 19 ‘ нова, повѣждь 19 ” ми, желаю. Ты аще тѣломъ 20 сложенъ въ гробѣ 20 ‘ почиваеш, 520 Но между звѣздочетцы 21 искуствомъ сияешъ 22 . Валаамъ. Что умъ свой любопытствомъ всуе утруждаеш, Валаама же словесъ не воспоминаешъ? Не вѣси 22 ‘, яко, еще во Арави 23 сущи, Прорекохъ о сей звѣздѣ 23 ‘, сице глаголющи 24 : 525 „Егда всѣхъ последнѣйшо 25 вѣков время придет 26 , Тогда от Иакова 27 нова звѣзда взыдет “ 28 . Любопытство. Что же есть 28 ‘ в ней за сила? Нѣт 29 в ней звѣздна 30 чина, Ниже когда явится звѣзда 30 ‘ так едина — ,по Дмитро Тупталенко Ближае всѣхъ 1 от земли, на(д) вшс(х)-‘ облакъ ходит 530 И 3 не к западу себе 3 ‘, но къ югу приводитъ. ‘Б всех. 2 А навше; Б над вссх; В надвыше. 3 В I. 3/ Б себѣ. * В Создатель. ‘ ‘Б вссх звездъ. В і. 7 В * * * Б снетлаго. ” В Феба. ‘ В Строитель. 3 Б вссмогущнеишіи; В вссмощнѣишіи. В “(же. “‘А денница. “ Б и отца; В Ізъ отца. “‘Б часе зде. “”Б звездою. “‘”Б звезда; та про ­ минуто. 12 В увѣдати; Б уведат. 1:1 В і Б послсдуетъ. І3/ Б Иякова. “В і Б то. 1 ” Б имети. 1,7 Б вею. В і Б бссконечну. *’ В іетымъ. 14 В зрѣти; Б зрет. 132 Б мнение. ІЗ “Б зрению. 111 В вѣритъ. 29 В Іду. 2 ” ‘Б звездою. ■” В “(справлю. 2,, Б уведят. 22 В “істинну. ’ 2/ Б тебе. 23 В воздаю. 21 Б закрываю. 2 ‘ В і Б Иродъ. 2 7 Б седяи. – ’ “Б Непреодоленный. І ‘ |7// В мужіе ї мудрій. 2 ” Б бра- нех, советех, словесех. ‘ В совѣтѣхъ, словесѣхъ ваших богомудріи. “‘Б столпи. В діадимы. 29 В под солнце сіяетъ. 29 ‘Б в мире. Вала а м. Создател * всѣхъ звѣздъ 1 ‘, луны и ’ свѣтлаго ’ ‘ Оеба 6 , Строител’ всемощнейшій 4 пространнаго неба, Иже” прежде денницы 1 ” изъ отца ’ 1 родися, В часѣ здѣ ” ‘ рожденъ, сею звѣздою 11 ” явися. 535 Па полуденну странну звѣзда та 11 ‘” простует, — Хотящъ правду увѣдат 1 ’ , ей да послѣдует 13 : Обрящетъ Іакова 13 ‘ сѣмя тамъ блаженно, От негоже родися слово воплощенно. Той ” будетъ мѣти 1, область надъ всю подсолнечну, 540 Распрострет свою славу во вѣкъ 1 ’ ‘ безконечну 16 . Л ю б о п ы т с т в о. Вѣрую, Валааме, словесамъ ти истым 17 ; Но хощу еще оком зрѣть 14 ми прозорчистым: Сице мене мнѣніе 14 ‘ увѣщаетъ духа, Яко зрѣнію 14 ” лучше вѣрить 1 ‘ 1 паче слуха. 545 Иду'”; волхвовъ за тою звѣздою 2 “‘ исправлю 21 , Да увѣдятъ 21 ‘ истинну 22 , тамо ихъ поставлю. Тебѣ 22 ‘ же за искуство азъ честь воздаваю 23 . Почивай с миром! Гроб ти честно затворяю 21 . ЯВЛЕНІЕ 6. Ірод с вельможи. ІрОДЬ 1 , на престолѣ сѣдяй 27 , глаголетъ: Непреодоленный 2 мужие и мудри 2 ’ “‘, 550 К бранѣхъ, совѣтехъ, словѣхъ 26 вашихъ богомудри 27 , Державы моей столпы 27 ‘ непоколебимы, Дражайшіе бисеры моей диадимы 24 ! Четверовластный скипетръ под солнцем сияет 2 “, Егоже ваша храбрость в мирѣ 2 “‘ распространявъ ,Комедія на Рождество Христово 555 Десница ваша мою умножаетъ славу, Яко никогда кому преклоняю 1 главу; 1 Б преклоню ту. 2 Б сопряженны; В сопряженный. 9 В і Б вооруженный. 1 В і Б едино- душных. 9 В пріобрѣло. 6 Б Не яко любве вашеи; В како любви вашей. ‘ В ї; Б со мздою. ”Б кедре. 4 В вашю. “Б дааном увенчаю; В увѣнчаю. 111 Б сана. “В ї. “‘Б Четвсровластныи. . 12 , І9 ,”В ї. “‘Бдовлеет. 19 В їже. “‘Б насыщает. “Б поведает. “Бслаткия. 1S/ B владеи. І3/ ‘Б і В здравъ. 111 Б крепчаишїи В крѣпчайшій. 20 В і. 20 Б дремания мечю. 21 В їзощренну. 2,/ Б имеешь. ■ ’’ “Б тебе. “Б Оортуна. Сердца ваша моему сердцу спряженный 2 Такъ в мирѣ, яко егда на бран вооруженный 3 . Сего ради сердце ми радуется зѣло, 560 Яко вас еднодушныхъ ’ себѣ приобрѣло’. Но яко любвѣ вашой” возблагодарствую? Кіимъ вас саномъ и 7 мздою за то ударствую? На коемъ кедрѣ 7 ‘ вашу 8 начертаю славу? Коимъ дафном премудру вѣнчаю” вамъ главу? 565 Кто санов ъ 1 “, кто богатства от мене желает, Обогащу и” почту, токмо да вѣщаетъ. Сенаторъ 1 . Четверовластны 1 ” земли юдской господине! Свѣтило очес нашихъ ты еси єдине; Мзда наша и 12 богатство, наша то и 13 слава, 570 Егда благополучна видим тя и” здрава. Довлѣетъ 11 ‘ нам любовь ти, иже 13 нас нижайших Насыщаетъ 1 ” монаршихъ словес ти сладчайших. Сенаторі»?. Добрѣ нѣкто от мудрецовъ сице повѣдает 1 ‘, Яко кротость то творит, что сила не знает. 575 Влагаетъ на нас узы сладкіа 1 ” , монархо! Владѣй 18 ‘ убо, здравствуй 18 “, крѣпчайшиі 1 ” тетрархо! Торжествуй надъ врагами! Мы же неотступно Вѣрно пособствовати будем тебѣ купно. Сенаторъ 3. Радуйся, о преславный царю, во вся роды! 580 Прославляйся во вѣки вѣков и 2 ” вся годы! Не подаждь дреманія мечу 20 ‘ изощренну 21 , Да имѣетъ 21 ‘ вселенну тебѣ 21 ” покоренну. Сенаторъ 4. Спряглъ еси любовію намъ сердца к своему. Златым узомъ Фортуна 22 престолу твоему Ill ,112 Дмитро Тупталенко 585 Да припряжется! Буди ты 1 побѣдоносный 1 ‘, Долголѣтно носящи 1 ” вѣнецъ свѣтоносный! 1 В і Б ты будь. ’ ’ Б победоносныи. ‘”Б долголетно носящій венецъ. 2 В Ї. 2 ‘Б вашей, сия нашей. 2 “Б ныне. -‘”Б Иродс, ныне. 3 Б Певцы, сладкия; В сладкія. 4 Б і В во устахъ раство ­ рите. 4 ‘Б песнми. 5 Б і В веселите. “ ‘Б медоточне. ‘ ’ “Б поведенное. °”‘Б поспешите. 0 В сладкія; Б сладкия. 7 В восклѣкнѣте; Б воскликните. 3 В велегласны. Ч, Б Ирод. ” В і. U ‘B Иродъ. 10 Б иди. 11 В іно. 12 Б парен. 13 В Ио, Ио. І3/ Б Ирода. “В і Б воскликните. 1: ’ В імать. 111 В I. ,<1 ‘Б не- омилно. Ї родъ. Благодаренъ привѣтства и 2 любви вашой 2 ‘; Не отпадутъ от мысли долго сїя нашой 2 ‘. Радость нынѣ'” к радости моей приложися. 590 Веселися, Іроде, нынѣ 2 “‘, веселися! Пѣвцы! сладкїа 3 гласы в устахъ растворѣте 1 , Господина своего пѣснми 1 ‘ веселете 5 ! Вели, да медоточнѣ 1 ‘ поютъ немедленно. Отрокъ 1. Воскорѣ господина творю повелѣнно ’ “. П ѣ н Ї е. 595 Апполлїо! Музы! сѣмо поспѣшѣте Сладкіа 6 пѣсни с нами воскликнѣте 7 ! Да веселится велегласный 8 Іродъ 8 ‘, Да торжествуетъ отселѣ в род и 9 род! Ірод ъ 9 ‘. Гряди” ’ , вели что ино 11 воспѣти любезно. Отрок ъ 12 2. 600 Вскорѣ утесамъ вашим воспоют полезно. П ѣ н Ї е. Іо! Іо ’ 3 ! восклицайте, Ірода 11 ‘ увеселяйте! Воскликнѣте” сладки гласы, Златые бо имат 15 часы. 605 Ліоне! бій у струны! Направо коло Фортуны, Направо точится пилно И 16 будет такъ неомылно” ’ ‘. ,Комедіа на Рождество Христово » Посланник ъ от т р Ї е х ъ царей. Поклоненна 1 восточна тебѣ 2 дал трое царь: ’ Б поклонена. ’ Б тебѣ. 3 Б третія,. 1 Б в земли твоей. В схотѣла. ’ Так В; А понести; Б приносити. ‘ В третьяя; Б третя. “Б тебе. 4 Б извол; В зволь. ’ ‘Б Виолеем. ” Б волное. 10 Б желает дает. ,ІІ ‘В Иродъ. “ , 12 В їли. 13 Б восточни три цари; В восточный. 11 Б имѣли. 17 В волны. ” В їдуще. 111/ Б нѣ вѣм. 17 В Іуды. ,7 ‘В Иродъ. 18 В I кто. 1! ’ В мнѣ. – В I кто. 2<1 ‘Б обымет. “А в десницу. 22 Б і В кроме. 23 Б меня. 21 В ізвлекъ. ‘ ‘Б разсеку. 2, “Б твоя. 25 Б і В хотѣл. 2 ‘ В Не їзволь. 27 Б посланника. » ч В сїя. 610 Мелхіоръ стара, Гаспаръ, третьяя 3 Валтасар. Волил царь новый Юды в земля твой’ родити; Они схотѣли ’ ’ ему дары понесити”: Ливанъ одна, друга смирнъ, а третяя” злато. Просимъ тебѣ ” : ты не звол 8 оскорбити за то, — 615 Твою землю Вифлеем 8 ‘ пошол поклонился Нову царю юдейску да дом воротился. То моя господина у тебе желае, Да твоя путешество имъ водно’ 1 дае 1 “. Ірод ъ 1 “‘. Что новаго посланникъ сей наю приносит? 620 Мира ли, или” брани, или 12 чего проситъ? Сенаторъ 1. Сего послаша сѣмо восточны 13 три цары, Дабы мѣди” путь водный 1 ’ , со драгими дары, Чрезъ землю ти идуще” ; со многими труды, Поклонъ дати, коему не вѣмъ 1 ‘ 1 ‘, царю Юды 17 . I родъ 17 ‘. 625 И кто 18 есть царь юдейскій, еще мне”‘ живущу? И кто 20 скипетръ обыйметъ 2 “‘, ту в десницы 21 сущу? Азъ есмь царь и властелин, кромѣ 22 мя 23 никтоже. Кто ми треокаянный соцарствоват може? Ты же, глупче, приноситъ вѣсть о царю Юды 630 Кую? Се тя, извлекъ 21 мечъ, разсѣку 21 ‘ на уды. Посланникъ. Воля твой 21 “, царю Юда, голова рубати. Я невинна; мой царь здѣ схотѣлъ 2 – ’ мя послати. Сенаторъ 2. Не извол 26 умертвити, монархо, посланна 2 ‘, Не от его бо воли сия 28 содѣянна. 113 8 ,114 Дмитро Тупталенко 635 Господне 1 послаша того к твоей власти, Да имъ бы 2 путь был мирен и 3 кромѣ напасти. Ірод ъ 3 ‘. Како 3 ” путь мирені, дам имъ 1 ? Не будетъ без борбы, Иже ’ ми нанесоша нечаянной” скорби. Сенаторъ 2. Скорбь сія кая есть скорбь? Пусти его в мири”‘, 640 Да и’ тыхъ увѣщаетъ в истой ” к тебѣ вѣры. Рцы, да царя новаго честно привитаютъ, Привитствовавшы”, тебе о нем возвѣщают 1 “, Или”, тамо идуще 1 ‘, здѣ 1 -” изволят 13 быти: Вѣмъ”, яко и 1 ’ сам схощеш'”от нихъ вопросити, 645 Гдѣ рождейся, потом самъ схощеш 17 привитати; О привѣтствиі 1 ” же не лѣт тепер глаголати. I р о д ъ 1 ” ‘. Встань 19 и 2 ” гряди к господамъ, глаголи же тако: Яко о ихъ шествиї 21 радуюся всяко; Да изволят идуще 22 мене посѣтити 22 ‘, 650 Молю: радъ буду и что 23 от нихъ вопросити; Гдѣ 23 ‘ узнали рожденна, и 21 азъ хощу знати, — Яко они, подобный 21 ‘ тому поклон дати. Посланник ъ. Добро. Моя рада, что здорова ходила. Болше того не буду кому говорила. Ірод ъ 21 “. Вѣрные ми велможи! предлежит нам дѣло, 655 Еже ми нынѣ 21 “‘радость на скорбь претворѣло 23 . Подобаетъ увѣдать, кіи то нарожденный Новый царь на престол мой будет посажденный, — От моея ли крове или 20 прежде бывшихъ Монаршихъ наслѣдниковъ, себе 27 утаивших. ‘В Господїе. 9 Б і В бы проминуто. 9 В ї. 9/ В Иродъ. 9 “Б Тако. ‘В їмі . В їже. ’ ’ Б нечаянно. ,7 Б мирѣ. 7 В ї. 4 Б выстой; В в истом. ” Б приве’їствовавши; В привѣтствовавши. ” ’ Б тебѣ о нем возвещаютъ. 11 В їли. 12 В їдуще. 12 ‘Б здс. 19 В їзволять. “В вамъ. 11 В ї. ‘ А схощет; Б хощет. 17 А і Б схощст; В хощеть. 14 Б и принстствїи; В о привѣтствіи. ’ “‘В і Б Иродъ. 111 Так Б і В; А всань. 20 В ї. 21 В і Б шествіи. 22 В їзволять їдуще. ’ ‘Б посстити. 99 Б і молю і рад буду; А молю, рад и что от них; В молю, радъ буду от них вопросити. 297 Б Где. В ї. 917 Б подобны. “‘”В і Б Иродъ. 2 1777 Б ныне. 23 В і Б претворило. 2 ” В їли “ ‘Б і В себѣ. ,Комедіа на Рождество Христово Но ближайшій наслѣдникъ 1 Ірканъ орону бывый Не встанетъ, мечем моим главу положивый’. 1 Б наследникъ. ” Б положивы. Б встанет. “ В пред отцем садимы. 1 Так В; Б и кто оста иныи; А И кто оста — далі слово проминуто, залишилося біле місце. 4/ Б додає сей. ‘ “Б Усмотретс разсудне. ” Б і В Превеликій. “ В Не трерѣ. 7 Б і В цари. 7/ Б Где. S B і. 11 В волсвїи. 9/ Б придутъ. 111 В согласія; Б согласия. 11 В і Б изыдутъ. П/ Б возвестят. 12 В і Б о царю. 12 ‘Б приветствованном. 13 В і дарами. “В і. 1 ’ ‘Б втаине. ! ‘В оружія. К ‘Б мечю. 10 В і. ” ‘В і Б Иродъ. 17 А И какъ; В І како. 13 В не могу. 12 В і Б мысль. ,,|/ Б стража. 29 В їмут; Б пут. 20/ Б здесь. Такожде Аристовулъ, внукъ его любимый, 665 Не востанетъ 2 ‘ на престол праотцемъ садимый 3 . И кто оста таковый 1 оронъ мой 1 ‘ наслѣдствуяй, Усмотрѣте разсуднѣ 1 “, всякъ гадателствуяй. Сенаторъ 1. Превелики! ’ монархо! всуе умъ смущати Не требе ’ ’ , ниже пословъ в страны посылати: О немъ ти восточные принесутъ вѣетъ цары ‘ , 670 Гдѣ 7 ‘ обрящутъ и 8 дадутъ нову царю дары. Сенаторъ 2. О сем дѣло настоитъ: егда волсви 9 прїидут 9 ‘, Без согласїа 10 от тя всѣ да не изыйдут 11 . Рцы, да тебѣ возвѣстят 11 ‘ о царѣ 12 рожденной, От нихъ привѣтствованной 12 ‘ и дарми 13 почтенной, 675 Таже и 11 ты обѣщай ему дары дати, А втайнѣ 11 ‘ оружия ” ’ вели готовати. Поклоним ти под нозѣ его выю горду: Вели быти готову мечу 15 ‘ и 111 оскорду. Іродъ 1,і ‘. Аще же не восхощут о немъ дати вѣсти, 680 Кто намі> можетъ о цари рожденной повѣсти? Сенаторъ 3. И како 17 не изволятъ, в рукахъ твоих суще? Не могутъ 18 тя минути, вѣсти не несуще. Сенаторъ 4. Да мѵель 11 ‘ ти, о монархо, свободна пребудет, Вели, да на ихъ пути крѣпкая стражъ 19 ‘ будет: 685 Аще къ царю тещи имут 20 , вели удержати; Аще же воспят пойдут, вели здѣ 20 ‘ предстати. 115 ,116 Дмитро Тупталенко І р одъ 1 . 1 В Иродъ. ’ Так Б і В; А добри пои. ;/ Б всех. ’ В наіпаче. 1 Б тѣхъ. Б без сумненія; В без. ‘Б удержите. ” В ї. ‘ В привѣдѣте; Б приведите. ”Б во свояси. Л Б А во время. ’ В прї- идем. ’ Відси в рукопису А писав иніпий переписувач: инпіий почерк, инпіий правопис деяких слів. ‘ В Со охотою. ’ “‘Б повѣлѣнно. “В Стоимо ж ї. “‘Б нашего. 1 В явленіе. 1 В comedia. ‘■’Б Царей идущих стража удержаетъ. “В Господїе. 1 Б изволте; В їзволте. ‘ ‘Б Ироду. ” В от васъ. “‘Б Юдеа. ’ ‘ А бо. 14 В нѣкій родися. 1 ’ В і Б повелѣнно. “В їзволте. ‘”Б возвѣщу монарсѣ вскорѣ. ‘ В Се їду ї возвѣщу монарсѣ воскорѣ; їзволте помедлѣти. Добрѣ ’ . Вой! на стражи будите не спящи, Всѣхъ” путемъ шествующих опасно хранящи. Найпаче 3 егда цари пойдутъ от востока 690 Рожденнаго на царство почтити отрока, Тѣмъ 1 бѣз ’ сумнѣнія ихъ скоро удержѣте ’ ‘ И” к престолу моему сѣмо приведѣте’. Мы же на мало время всвояси” отидемъ, Таже в время'” обычно паки сѣмо придемъ 8 . В о и 1 . 695 Съ охотою 1 “, монархо, творимъ повелѣнна 1 “‘. На время та завѣса буди закровенна! Стоймо жь и 11 сохраняймо нам заповѣданна: Не хотѣмъ царя наша 11 ‘ быти поруганна. ЯВЛЕНИЕ 12 7. (Царей, идущихъ по средине 1 ‘, стража удсржаетъ 1 С т р а ж ъ 1 . Господие”! молимъ васъ, зволте 1 ’ мало стати, 700 Ц а Р ю Іроду 1 ’ ‘ о васъ 16 требѣ докладати: В нынешнее бо время Юдея 1 “‘ смутися, Аки бы 1 ‘ царь си новый нѣки’і народися 18 . Царь 1. Творимъ царя вашего паю повеленно 1 “. Изволте 2 ” доложити, молимъ, немедленно. С т р а ж ъ 2. 705 Се иду і возвещу монарсе воскоре 2 “‘; Изволте помедлити 21 мало при семъ дворѣ. Сена т о р 1 . Господинъ нашъ, царь Іродъ любезно желаетъ, У престола своего васъ да созерцаетъ. ,Комедіа на Рождество Христово 117 Сена т о р ъ 2. Гости вожделѣнныя 1 ! Зволте 2 посетити 3 710 Монарху лицемъ вашимъ и увеселити 1 ; ‘В вожделѣнные. Б изволте. В посѣтити. ‘В і увесел гге. Б с охотою желает. ‘ Б примст; В пріиметь. В обниметъ. “Б С охотою. S B і Б Преславнѣишіи. “ Б иудеиския; В Юдеискїя. Б чином. 11>/ Б всех. Іи,/ Б бесчисленна. 11 В і’мѣи. “ ‘Б доколѣ Ѳсб. В і Б в бѣгу. 1:1 А і В златополучный; Б златолунный. “А царь юдескиї; Б царю кдгиски; В юдеискі’и. ■ 6 А будутъ; Б буду; В будет. ” В Четверовластны. ь В і Б четыри. 14 А твое господско. 19 В Ї. 211 В едины. 21 В точі’іо. 21/ Б всякаго. ’ В посѣтити; Б посѣти. 2J/ B Иродъ. J В воздаю. 21 В пу ­ тешествія ізволте. Б хочю. В ко любвѣ; Б ко любви вашей. 20 Б трие не из. В з едные. ” 4 В Въ едино намѣреніе і; Б намерение. 3-і) охотою чекаетъ 3 і радостно приіметъ”. Яко друговъ любезныхъ любовно обымет 7 В * * * . Царь 1. 3 охотою ” на двор царскъ рады поступаемъ, Лицо его пресвѣтло узрѣти желаем. Ц аръ 1 (къ Іроду глаголетъ). 715 Преславнѣйши ’ Г монархо июдзския’ 1 страны, Саномъ 1 ” царства почтенный над всѣх 11 ” царей саны! Здравствуй благополученъ лѣта бгзъчисленна 1 ” “! Всякаго супостата имѣй 11 покоренна! Царь 2. Доколе Фебъ 1 ” не станет в бзгу 12 златолучный 13 , 720 Дотоль, царю юдеискиї 1 ‘, буди ” благополучный. Ц а р ъ 3. Четверовластный 16 скипетръ четыре 17 мира части Скоро твоей господской 14 да похорит власти! Се и ” ‘ мы главы наша тебѣ похоряемі, Единыя ’ ” свободы точию 21 желаемъ, 725 Да даси намъ путь миренъ без всяка 2 ” порока, Посетити 22 новаго рожденна отрока. I род ъ 22 ‘. Радуюся, яко васъ здравыхъ созерцаю, За привѣтъство равныя слова воздаваю 23 . По трудѣхъ путшествия изволте 21 почити. 730 Хощу 2 ” нѣчто ко любве 2 ’ вашой предложити: Коимъ случаемъ всѣ три, не зъ 2,і едныя 27 страны, В едно намѣрение и 24 путь сей собранны? ,118 Дмитро Тупталенко Царь 1. Мы трое равны есмы въ учениї 1 значном, В звѣздочетствѣ 1 ‘. Но егда на небѣ презрачном 2 735 Увидимъ что ново и не можемъ пояти 1 Б во ученіи; В въ ученіи. *’Б звѣздочествѣ. 2 Б призрачном. 9 Б звыклъ во едино со- бирати; В в едно збирати. 1 А въ едно сбирати. ’ Б девятми мессцами; В девятьмя мѣсяцми. ” В і Б на небѣ. ‘ В і Б звѣзду. 4 А сбратися; Б збратис; В обратись. 11 А ненабесехь; Б На небессх; В на небесѣх. 10 Б во облацех; В облацѣх ь. 11 Б і В под небом. 12 Б пречуднс; В пре- чюдно. ‘ “В і; Б И как. “ В і Б звѣздам. ’ ’ В їдяше; ‘ “‘Б і В надолзѣ. В іскусныхъ память приводихом. *’ В егда. 14 В їмже. 14/ Б і В ‘звѣзда. 111 А аще. 29 Б издавна. 21 В Іакова; Б Иакова. В звѣзда восіяетъ; Б звѣзда. 29 В сивилля. 21 В провѣщаетъ. 2І/ Б востанетъ. 2 ” В і. 2,1 В і Б вожделенны. 27 В і миръ. ї7, Б всех. ” 4 В і Б звѣздѣ. 24/ Б вѣдущои. 211 Б и мы; В і мы. 9,1 В і да ­ рами. :і “‘В Иродъ. : 1 В І гдѣ; Б И где. 9 – В і Б звѣзда. 93 В їдосте. 31 В дадѣте; Б дадете. “Б звѣздѣ; В звѣздѣ їдуще. ” ‘Б приспехом. В Абїе. 97 В і Б видѣхом. 34 А скрыся. 92 Б нѣст. В їли. Всякъ своимъ умомъ, звыкли во едно 3 збирати 1 . Предъ деветмя мѣсецами ’ узрѣхомъ на небе” Нову звезду 7 , — о томъ намъ збратис 8 было требѣ, — Яже не на небесехъ 9 была утвержденна, 740 Но въ облацехъ 1 ” надъ небо 11 пречудно 12 явленна И 13 , якъ звездамъ 11 обычно, не в запад течаше, Но противу естества на югъ та идяше 13 . Ту звѣзду разсуждая, надолзе 13 ‘ пребыхомъ: Многих волхвовъ искусных в памят приводихом” 1 , 745 Егда же 17 помянухом Валаама славна, Имже 18 та проречеся звезда 18 ‘ еще 19 здавна 29 : „От Иякова 21 , — рече, — звезда возъсияет” 22 ; Ериорея Сивилла 23 тоже провещаетъ 21 : „Таже отъ ізраиля возстанетъ 21 ‘ человѣкъ: 750 Славенъ, честенъ, и 2 ‘ премудръ, вожделѣнный 2 * ’ от вѣкъ; Тому вся земля имать 27 быти покоренна, Того царя познаетъ надъ всѣх 27 ‘ прославленна”; — К тому, звездѣ 28 ведущой 28 ‘, и мы и 29 путшествуем, Да поклономъ и дарми 39 того почествуемъ. Ї .40’ 1 родъ ’ . 755 И гдѣ 31 есть она звезда 32 , по нейже идосте 33 ? Дадите 3 ’ ми ю зрѣти, о нейже рекосте. Царь 2. По той звездѣ идуще 3 ’ , егда здѣ приспѣхомъ 35 ‘, Абие зс бысть, аки бы никогда видехомъ 37 : Сокрыся 38 и оттоле наю не есть 39 зрима; 760 Не вѣмы, или ’ ” будетъ паки намъ видима. ,Комедіа на Рождество Хр истово 119 Іродь Киа 2 дары хощете тому царю дати? Молю, возвестите 3 ми: и 1 азъ хощу знати. Царь 1. Азъ злато. Царь 2. Азъ же Ливанъ. Царь 3. Азъ приношу смирну: Сия дары прилична суть царю всемирну. Ірод ъ ” . 765 Попремногу, о друзи, мнѣ 4 ” ся возлюбисте 3 За честь, юже толику царю сотвористе. Хотѣлъ быхъ привѣтствовати’ с вами царя нова, Но дарствия 0 моя ту еще не готова. Молю: гдѣ обрящете, и мнѣ возвестите ’ , 770 Вѣстию ” мене о немъ, молю, ввеселите 8 ‘. Мѣю 8 ” сребра и злата, камене 9 добуду, — Витати царя нова, сколь мнѣ 9 ‘ мощно, буду. Царь 1. Благослови ны 10 , царю, во путь намиренный 10 ‘; Ты же здравъ живи сѣмо, миром 11 надаренный 12 ! Ірод ъ 13 . 775 За посещеніе вамъ 13 ‘ благодарю зѣло 11 ; Землю 11 ‘ ми июдейску проходите 13 смѣло, Егоже желаете, царя посѣтите 13 ‘. Азъ паки желаю, мнѣ 13 ” о немъ возвестите 16 . Царие 1 ‘ пріидоша к вертепу 18 . Царь 1 (к рожденному глаголетъ 1 ‘ 1 ). От чиста злата в небѣ 19 ‘ имѣя 21 ’ полаты 20 ‘ 780 И градъ 21 святый, емуже блещатъ стѣны златы, ’ В Иродъ. – Б І кия; В кія. 3 В і Б возвѣстите. ‘ В і. 4/ В Иродъ. 4// Б мне. 9 В возлюбѣсте “‘Б приветствовать. 11 В дарствїя. ‘В і мнѣ возвѣстите. 8 В вѣстію. 8 ‘Б ввеселете. ,7 Б Имею. 9 В і злата, каменіе. 1М Б мне. 111 В благословенный. Пі/ Б намеренныи. 11 А миренъ. 12 Б миром надарованный; В намиренны — миром надаренны. 13 В Иродъ. 13/ Б васъ. 14 Б посѣщение, зѣло; В посѣщеніе зѣло. 14 ’ Б зѣмлю. 16 В їюдеиску проходѣте; Б иудеискую преходите смело. 19/ Б по- сетите. І9,/ Б мне. ” В возвѣстите. 17 Б Трие (під титлою). 18 Ця ремарка в Б; в А і В ремарки, немає. 19 Ця ремарка лиш в А. І9/ Б в небе. 2,1 В імѣя. 9О ‘Б палаты. 91 В І град. ,120 Дмитро Тупталенко На драгихъ каменияхъ 1 красно основаним, Тебѣ в вѣчно 1 ‘ жилище, Боже, зготованим 2 , — 1 В каменіях, “Б вѣчное. А і Б основанный, зготованими; В зготованим. В воспріялъ. 1 Б і В честнѣйшій. В себе. 11 Б себѣ; В себе. ”Б пороиры. ‘ В Ї мягкіе. В твердѣйшей. ‘Б сѣно бедствуешъ. В себе на хладъ давши. Б і В пріими. “‘Б мене. 11 В і Б пріими дра ­ жайшій. 12 В мене. 13 В і Б прі’идохъ. “В імущаго. 1 ‘ Так В і Б ’ , А вручити. В і Б Пріими. Б от мя. ‘ ‘ Так В і Б; в А лише один рядок: Приїми. а мя помилуй, Боже милосердый. 1 В і Б пріими. ‘”‘Б смирно. В безсмертны; Б бесмертныи. •’ Так Б і В; А безбоязненный. В і Б сущи. 23 В пеізмѣнны. 21 В змїа. В цѣлити ї живити; Б цѣлити и живити. ■’ В точі’ю чрезъ смерти і. ■’ В і Б иѣлба. -”Б данны. В і. ‘Б тѣлом. В Плотію смертенъ сущи; Б сущи. 30 В і Б пріими; В врачеванія. 31 В Іно. 3 – В і Б пріими. 3 ‘Б пребогатый. Ты же почто оставилъ красоту толику І восприялъ ’ оси ты нищету велику? 785 Надь всѣхъ парей честнѣйшиі ’ 1 такъ себѣ ‘ смиряеш, Егда между скотами тебѣ 1, водворяетъ! Порфиры 11 ‘ и мягкия’ одежды даръствуешъ Людемъ, а на твердейшомъ 8 самъ сѣнѣ бедствуешъ 8 ‘. Солнца, огня теплоту даетъ твоей твари, 790 Гр-Ьешъ землю бездушну воздушными пары, — Самъ в глубокомъ вертепѣ себѣ на хлад давы”, Аки наді, всего мира нищихъ обнищавъ! ! Прийми 1 ” убо малую от меня 1 “‘ частъ злата, Прийми, дражайшиї 1 1 злата, злато от мя 1 ’ , блата! 795 Не придохъ 11 , – не могу бо, — тя обогатити, Вся в руку имущаго 11 , но токмо почтити 1, : Приїми” 1 , а мя 1, помилуй, Боже благосердыи! Паки року: помилуй, Боже милосерды 1 “! Царь 2. Азъ предъ тобою, Боже, тощъ да не явлюся, 800 Ливані, от мене прийми 1 ‘, смиренно 1 “‘ молюся. Вѣмъ, яко ты Богъ еси безсмѣртный 2 “, нетлѣнный, Безболѣзненный 21 , во вѣкъ сущи! ’ 22 неизмѣнный 23 . Человѣка, чрезъ змия 21 в рай поврежденна, Пришелъ оси целити и живитъ 2, мертвенна; 805 Но не инакъ, точию чрезъ смерти и 211 раны, Целба 2 ‘, жизнь человѣку паки будутъ даны 2 ”. Врачю душамъ и 28 тѣламъ 28 ‘! Ливанъ ти приличенъ, Плотию смертенъ сущиі ’ 2 “, божеством же вѣченъ! Прийми врачевания ” знакъ — Ливанъ, молюся: 810 Ино 11 что болшо нѣсть ми, — тѣмъ да умилюся. Твоимъ даромъ никаковъ даръ будетъ сравненный. За великъ от мя прийми 12 сей дар умаленный, Пребогаты 12 ‘, преславный надъ всѣ человѣки! Буди благословенный, Боже, во вся вѣки! ,Комедіа на Рождество Христово 121 Ц а р ь 3. 815 Вѣчный Боже, на земли нынѣ 1 воплощенный, От вѣка Богъ, под лѣты человѣкъ рожденный! 1 Б ныне. 2 В Іжс царем ї. – Б от вѣку. 4 В їже. В Ї тѣлесъ. ‘Б тебѣ. “, ‘ В арх ’ іереем, архі’ерею. 4 Так Б; В Вже бо не смрадна повелишь насити; в А перші слова цього рядка зовсім проминуто (лишилося біле місце), а потім стоїть: „повелиш пасити “ . 11 Кон ’ єктура; в Б спочатку було написано „пасити”, а потім невдало поправлено: „предложити”. ‘”Б тебе. 10 В преженешь. 11 В твоя. 12 В Архі’ерею — молящійся; Б молящій. “В ї. “В і Б всѣ. І1 ‘В ‘імѣи. 11 В їньїм; Б иїньїм. 14 Б і Б изволим. 111 В Іроду. 20 В і Б возвѣщати. 21 В Да коваренъ сый царя не уб’іетъ. 22 В і Б крове. 23 В излі’етъ. 21 В Ввесь; Б вѣсь. 21 ‘Б ныне. ‘ 2 ‘В ввеселися. 2,1 В тр’іе цари, трі’е; Б трие цари. “ “ ‘Б Различных странъ дар то. В і Б останніх двох рядків немає. Кую ти азъ дамъ титлу, яко человѣку, Иже царемъ и- княземъ даешъ титлы з вѣку 1 ? Царь, иже тебѣ злато за дар приношаше, 820 Царя тя быти миру преобразованіе; Вторый, иже’ принесе тебѣ ароматы, Врачемъ душъ и тѣлъ ’ дерзнулъ тебе 3 ‘ нарицати; Азъ тя архиереемъ 6 , Боже, нарицаю, — Яко архиерею’ смирну предлагаю. 825 Уже бо не смрадна козля повелиш 4 палити 1 , Но со кадиломъ смирну тебѣ’ ” приносити. Проженешъ 10 сѣнь ветхую, егда тя на жертву Богу отцу принесешь за твар твою ” мертву. Архиерею, за весь миръ молящи 12 Бога! 830 Да будетъ твоя милость и 111 на нас премнога! Благослови отити во страны своя здравымъ Путемъ благополучнымъ, веселымъ и” правымъ. Вс и 13 три. Удаляемся тѣломъ, духомъ же с тобою Хощемъ быти, ты же насъ имѣй”‘ со собою. 835 Подобаетъ намъ инымъ 1, путемъ шествовати, Да не зволимъ ’ 4 Ироду”‘ о семъ возвещати 2 “, Да коваренъ той сый царя не убиетъ 21 , Крови 22 невинной всуе да hq излиетъ 23 . П ѣ н и е. Весь 21 миръ нынѣ 2 ” веселится, веселися 23 : 840 Христосъ спаситель родися; (2-чі) Пришли к нему три цары, трие 2(1 цары, Поклонъ даютъ, кладутъ дары; (2-чі) Ливанъ, смирну, купно злато, купно злато; 3 различныхъ стран ъ дар той взято 26 ‘. (2-чі) 845 Мы же ему сердце даймо, сердце даймо, Чистымъ сердцемъ величаймо 27 . ,122 Дмитро Тупталенко 850 855 860 865 ЯВЛЕНИЕ 1 8. 1 В явленіе. 9 Б возвѣщенис; В возвѣщеніе. ‘ Б і В преишли. ” В їли ни, їзволь. ‘ В Стражїе предстанѣте. ’ В і Б отвѣтъ. 9 В дадете. 10 Б пришедших. ,9/ Б повѣстѣ. 11 В ні единъ їдущїи. 13 В нынѣ. * ІЗ, Б возвѣстили. 4 ” В сущіе. 1 ‘ Б і В волшебное. 91 В і Б мудрцы. 9, ‘Б но глупцы. 29 А і всякъ. И р о д ъ. Ест ли возвещеніе 2 о царѣхъ прошедшихъ 3 ? Что ми не есть вѣдомо о ихъ мимошедших? Сенаторъ 1 . Изволишъ 1 , о монархо, стражемъ здѣ предстати: Аще прешли ’ или ни, изволь 1 ’ вопрошати. Сенаторъ 4. Стражие! монаршему лицу предъстанете 7 , О чесомъ васъ вопросит, отвѣты ” дадѣте”. Сенаторъ 3. Царей прешедшихъ 1 ” аще вспять шедших видѣсте, Почто неудержанныхъ наю не повѣете? 10 ‘ С т р а ж ъ 1. Никако, не явися ни единъ идущи 11 , Азъ бо бѣхъ неусыпно стражбу ми стрегущи. Стражъ 2. Како 12 бы не дерзнули мы ихъ удержати? И 13 какъ быхомъ не дерзнули вам возвѣщати? Сенаторъ 2. Измѣна 11 есть, о царю: инъ ’ 3 путь возлюбили, Дабы о нарожденномъ ти не возвестили 13 ‘; Прелестники сущие 16 тя, царю, прелстиша, Слово свое царское волшебно 17 сломиша. Иродъ. И 1 ” тако царми званный 11 ’ царски 20 хранят слово! Сердце ихъ царми звати мое не готово. Не мудрецы 21 , — глупцы 21 ‘, всякъ 22 не брат, но измѣнникъ 23 ; Не хотѣлъ ми быть другом, всякъ будет же плѣнник 2 ’ . 9 Б о царех пришедших. 1 В ізволишъ. 12 В какъ; Б како бо. 19 В ї. 14 В їзмЬна. В ї. ‘”В званні». ‘ -° Б і В царско. 9 Б изменникъ; В ізмѣнникъ. 24 В пленникъ. ,Комедіа на Рождество Христово 123 Но прежде настоящо 1 дѣло совершѣМо 2 : 1 Б настоящее. 2 В і Б совершено. 3 В і Б надолзѣ. 1 В і Б Кромѣ; В Іныхъ. 3 В і Б ползѣ. “Так В і Б; А успѣли, увѣдали. 7 В і Б прїити; Б Вѣли премудреишим. 3 В Іскуснѣишим; Б искуснеишим. 9 А в. 92 Б здѣ проминуто. Б і В пророчество. 11 Б надсродство. 12 В I. 13 Б в Юдеи; В въ їюдеи. 14 В Ізыщемо. * ‘ В їспросити. В de. 1,12 В Иродъ. *’ Б воскорѣ; В вскоре. 14 В ‘іменем. 19 Б і В с охотою. 20 В їду. 21 В і Б скоро. 22 В поставлю. 222 В Иродъ. 20 В сіе. ‘ * А времяна. 2 ’’ В і Б празднословимъ. 20 Б помыслим бо; В помислимо. 2/ В равинамъ. 272 Б возлюбленный. 23 В Ізрядно в писаніи всякомъ Ізученны; Б в писаніи изученный. Гдѣ есть новъ царь рождейся, умомъ поищемо. Сенаторъ 1. Четверовластный царю! Аз мыслих надолзе 3 870 Кроме иныхъ 1 замысловъ что бы к твоей ползе 3 ; Но не успѣх: того бо не увѣдах 6 мѣста, Кая того царя нова гдѣ роди невѣста. Вели убо рабиномъ прийти 7 премудрѣйшимъ, От книжниковъ еврейскихъ много искустнѣйшимъ 4 , 875 Негли, кое во 9 книгахъ чтуще здѣ 9 ‘ пророцтво 10 , Обрящутъ того царя новаго намъ сродство 11 . Сенаторъ 4. Не противу глаголю словеси твоему; Но, аще и 12 младому, умови моему Тако мнится, яко, мечь во Июдей 1,1 спорѣ 880 Простерши, изыщемо ” нова царя вскорѣ. Сенаторъ 2. Добръ твой совѣтъ, обаче мощно испросити 13 От книжниковъ, потом же сие 16 сотворити. I родъ 10 ‘. Добрѣ. Два ми воскоре 17 пригласи рабина Здѣ с книгами; именемъ 14 вели господина. Парень. 885 3 охотою 10 , монархо, иду 20 по нихъ споро 21 , Лицу ти пречестному здѣ представлю 22 споро. Іродъ 22 ‘. Мы же чрезъ сие 2:і время 21 да не празнословимь 2 Помыслмо 20 , како того наступцу уловимъ. (Пришедшим рабиномъ 27 ). Добрѣ здѣ пришли есте, друзи возлюбленны 27 ‘, 890 Изрядно в писаниі всякомъ изученны 29 ! ,124 Дмитро Тупталенко Рабинъ ’ 1. Здравъстнуеш 2 ли? Что слышно добраго, монархо? Что тя видимъ прискорбна, великиї 3 тетрархо? I р одъ 1 . 1 В Ранивъ. В здравствуснії ли. В і В велихїн. 1 В Иродъ. 17 Б Чего. Б от уст. Б претворите. ‘ Б і В нѣкій. ’ Б Юдеї; В Ііодеи. Б І уже по вгслсннѣи; В 1 уже по все ­ ленной. “Б нѣцыи. ” В трїе. 11 Б возвѣстите, і де и ест ли; В возвѣстите, гдѣ ест ли тако їли ни. 12 В вам можно. 19 В існовѣм. “В смирныя. ‘ В Ісаїа. “Б имѣл. ” В колена Юды. 14 Б в дому ’ В і Б вѣщаніе. 1,7 Б собѣсѣдовашс. ’ “А дѣва. ‘В і Б прїимет. ‘А двца. 21 В веки. 21 В 1. 29 В сїс ■ — імѣяше. ” Б иудеистеи. В і’іодеистѣи. В і Б Іже. 24 Б с пекелно охлани. ” В Іеремѣя; Б Іеремия. ‘ Б третиеи; В третїеи. 91 В От сѣмене Яковля їзьгги вѣщаетъ; Б от сѣмене Иаковля. 92 В явится ї. В человеки. 91 Б невидимый. Сего ” ради вас призвахъ, да устъ 1 ’ ваших сладость Горку ми скорбь претворит 1 ’ на сладкую радость. 895 Едва нѣкиі’ царь новый въ Юдеи 4 родися И уже по вселенной’ 1 вездѣ сый прослыся, Нѣцьг ” от востока шедше трие ’ ” цари, Мой престолъ поругавше, тому дата дары. О нем ми возвестите: гдѣ Ї ест ли тако, 900 Или ни 11 , да скорбь мою отимсте всяко. Р а б и н ъ 1 . Монархо! аще мене послушать возможно ’ 2 , Азъ тебѣ от Талмутов исповѣмъ ” неложно. О рожденномъ отроку глаголать начну ти, Токмо не прогнѣвайся, смирно ся” молю ти. 905 Написалъ Исайя 1, пророкъ у Талмуты, Яко мѣлъ 16 родитися от колѣна Июды 1, 3 дому 1 ” Давида; в главѣ такъ седмой вещашс 1 “, Егда царю Ахазу собесѣдованіе „Се дѣвая 2 ” во чревѣ прийметъ 2 ’ , родитъ сына, 910 Емъмануилъ наречетъ; тая того вина: Престол Давида 22 отца- -его престол будетъ, Царству же его конца во вѣки 23 не будетъ”. И 21 Соломонъ премудрый таже глаголаніе, Яко то в сиг время быти имѣяше 21 ’ . 915 Написал: „Родится мужь в июдейстей 2 ’ ’ странѣ. Иже 2, праотцеві, спасетъ з пекелной отхлани 24 “. Иеремия 2 ’ 1 н главѣ третей 3 ” его чаетъ, От сѣмѣни Ияковля изыти вещаеть 31 ; „На земли явися и 32 живетъ с человѣки 33 . 920 Невидимы 31 знакъ будетъ между человѣки”. ,Комедіїї на Рождество Христово 125 Еще Валаамъ мудрый, аще жиль безбожно, О немъ силою Бога прорече 1 неложно: 1 В предрече. 2 Б От Семене Иаковля; В от сѣмене Іаковля прїидет муж велики. -‘В I. Б вссми. ‘В Иродъ. ‘Б і В Добрѣ. В і Б писаніи поїщете. “В места. ВіБ Михея. “В ізъ- являетъ. ‘ В Іже. Б Виолеем; В Вифлеем. “ В і Б Юды. 12 Б изыти; В їзьіде. ’ -‘Б пасыи Из ­ раиля. 13 В в впелеема; Б з Виѳлеема. “ВіБ Михеомъ; В сїа; Б сия. Б В Вивлеемс; В В Ви- флеемѣ. “ВіБ мѣста. ‘ Кон ’ єктура; А і Б в тайне; В в тайны. ‘”ВіБ посредѣ. Б і В двоих. А будеш. 23/ В Иродъ. 1 В I. “‘Б бы проминуто. -■ В сотворяете. -“‘Б лютый. 23 В Ідѣте; Б идете. 1 Б с очей. ‘ В монаршом. ВіБ гдѣ. 2 “ ‘Б слезнаго. ‘ В і Б болезнь. 2 ” Б і В увѣн- чанны. В внутрь. „От сѣмени Иякопля прийдетъ муж великиі 2 И 2 ‘ будетъ обладати надъ всѣми 3 языки”. Ірод ъ 3 ‘. 925 Добре 1 . Еще же молю, аще у бо вѣста: Гдѣ рожденъ есть, въ писанні поищѣте 3 мѣста. Раби н ъ 2. Монархо! От мене ты слушай того мѣста”, Гдѣ такого отрока родила невѣста. Мѣсто его Михѣя’ пророкъ изъявляетъ”, 930 Иже” во главѣ пятой сице повѣдаетъ: „Ты, Виолиемъ 1 “, не менши во владыках Іюды”: С тебе изыде 12 пасы Ізраиля 12 ‘ люди”, Отколь дается знати, яко з Виолиема 13 Собышася Михѣемъ сия 11 глаголема. 935 Въ Виолисме 13 родися; а в коем же мѣсте 16 ? В стайне 17 , — о немъ Аввакумъ сице дает вѣсти; Тако от Аввакума бѣ прорекованный: ’ „Посреди 1 ” двохъ 1 ” животных будеши 2 ” познанный”. Ірод ъ 2 “‘. И 21 тако ми ушеса словы насладисте! 940 Лучше бы 21 ‘, дабы тако здѣ не приходисте! Мнѣх, яко в моемъ радость сотворите 22 сердцы, — Вы в слезахъ аки люты 22 ‘ топнете мордерцы. Не хощу васъ. Идѣте 23 з очесъ 21 моихъ вскорѣ, Да не зрю васъ никогда на монаршемъ 25 дворѣ. 945 Егда ли обрящется власть гдѣ-с 20 превысока, Бы по малой радости слезного 26 ‘ потока Не вкусила? Ах, слезъ токъ виссонъ омочает! Зрящу на скипетръ, болѣзнь 27 сердце ми пронзаетъ: Коликимъ величествомъ отвнѣ увенчанный 2 “, 950 Толикимъ внутрь 2 ” жалости узом окованный! ,126 Дмитро Тупталенко Тридесятії седмь 1 лѣтъ 2 саном царства бѣх 2 ‘ почтенный, Ныне же внезаапу буду извлеченный 1 ! 1 Б осмь. 2 В лет. ‘Б саном бѣ. ; В Нынѣ же внезаапу буду Ізвлечснны. 1 В Ізвлеку. В Іже. “В дїадиму сію. “‘Б Буде. ‘В первѣе. ‘Б подземенном. В на юдеистѣм; Б иудеистем; Б і В сѣдящи. В Ізгибнути. 1 ” В діадиму. І9/ Б во благих. И ’ “Б фронѣ. 11 В і Б кровѣ. 12 В по ­ лезно; Б иечто полезно ти повѣстовати. 19 Б привесть. 1 В I. 1 “ ‘Б оружисм и кренкими. 1 В виф- лесмску; Б виоЛеемску. ” ‘ Б Повели жь; В повелитъ. ” 7 Б всех. 11 В Іэбити. 14 В убіють. ” ’ В I. 211 В почіютъ. 2 ” ‘В Иродъ. 21 Б добрѣ; В Добрѣ глаголеши. В пріидутъ. 29 Б воруженны ко мне. 21 В і Б немедленно. 2 Б отрочатъ нели быть. В рукоп. хотяща. В наслѣдить. 14 В на пове ­ лѣніе ти прїидох готовы; Б повѣление пріидохъ готовый. 24/ А Имамы. 211 В Імамы гворнть — речеінъ. 90 Б Имы творить то дѣло, ему же речешь словы Извлеку 1 прежде мочь мой на завистну выю, Иже ’ хощетъ отяти диадиму сию 6 . 955 Будешь 6 ‘, будешъ первее 7 в подъземленномъ 7 ‘ долѣ, Нежели на юдестемъ седящи” престолѣ. Восхощешъ избѣгнути 9 ? Но не буде время. На злату диадиму 1 ” узъ понесешь бремя; Хотящь в благих 1 “‘ оплывать на Ірода оронѣ 1 “”, 960 Поплывешь и утонешъ в крови 11 своей тонѣ. Сенаторі) 1 . Престани, о монархо, о семъ сѣтовати. Хощу нѣчто полѣзно ти совѣтовати 12 : Вели вожда призвати 13 со силными вой, Со всякимъ оружіемъ и 11 крѣпкими 11 ‘ зброй; 965 Тых в виолиемску 1 – ’ зволишъ землю отпустити, Поволишь 16 всѣхъ 16 ‘ отрочат на главу избити 17 , — Между тѣми наступцу твоего убиютъ 14 , Твоя же мысль и 19 сердце в радости почиют 2 “. Ірод ъ 2 “‘. Добре глаголешь 21 . Гряди, пригласи ми воя, 970 Да придутъ 22 въоруженныи ко мнѣ 23 не без строя. Парень. Господина моего творю повеленно, — Шедши, воя приведу сѣмо немедлѣнно 21 . Сен а т о р ъ 1 . Двоюлѣтныхъ повели бить отрокъ 2 ’ нещадно: Хотящу 26 наслѣдити 27 не будет отрадно. В о ж д ь 1 . 975 На повелѣние ти прийдохъ готовый 24 ; Имы 24 ‘ творитъ дѣломъ, еже речеши 29 словы 1 “. ,Комедіа на Рождество Христово 127 Вождь 2. Что повелиши, царю, то будетъ 1 дѣломъ: 1 Б что повѣлишь, царю, тое да будетъ. ” В і. ‘В Иродъ. 1 В ї. Ь обнаженны, сопря- жснны. ‘А пкупу. ’ Б ли. 8 В і Б освѣщаетъ. ”В і Б смѣшавши. чяшю. “В подаждь. 12 Б їсточаю; В їсточю. ‘ “ В ї. “Б і проминуто. 15 Б с рукъ. 111 В їсточити. 17 В ї. 18 Б не поща­ димъ. В Иродъ. 20 Б Пріими; В піймо. 21 В глаголаше. 22 В нашю. 23 Б Новый. 24 В їспїеть. В чашю. 20 Так Б; А і В долгоденствуешь. 27 В І. 28 Здається, мало-б бути благоденствуєш. 9 В пїють. 911 В Иродъ. 91 Б нынѣ; В ї нынѣ. 92 В вооружѣте. 03 Б Виѳлеемски; В Вифлеема. 31 Б предеаы. 97 В бѣжѣте; Б бежите. 9 * * ” В їзбите; Б избеите. 37 Б двоюлѣтных и. 98 Б і В между тѣми 9,1 В убїень. 411 Б вѣчно. 11 В цѣлости. Желаемъ ти работать душею и 2 тѣломъ. Ірод ъ 3 . Хощу, да будутъ ваши мечи обнаженный 980 И’ серца ко моему серцу сопряженный’ ’ . Мечи, вкупѣ 6 сложинше, да всякъ лобызает: Аще ми 7 будетъ вѣренъ, симъ да освещает 4 * ; Еще же крове нашой, смешавше’, вкусѣмо. Юнче! гряди воскорѣ, чашу”‘ подаждъ 11 сѣмо. 985 Се азъ в первыхъ источу 12 , ты же твори тако, И” 1 ты, да і” во бранѣхъ будетъ вамъ еднако. Вождь 1. Готовы, зри, не токмо з рукъ 1 ’ кровь источити 16 . Но и 17 главъ не пощадемъ 14 за тя положити. I р о дъ І!І . Пимо 2 ” се, глаголюще 2 ‘: „Буди в храбрость нашу 22 , 990 Новъ 23 же царь да испиетъ 21 от нас смертну чашу 23 ! “ Вождь 1. Благополученъ всегда да долголѣтствуешь 26 ! Вождь 2. И 27 надъ царемъ новымъ здравъ да долгоденствуеш 24 ! (Пиют 2 ” ). Ірод ъ 3 “. Ныне 31 убо десницу крѣпко вооружите 32 ; В Виолиема 33 предѣлы 31 скорѣе бежете 33 ; 995 Будите без милости, будите жестоки: Избите 16 двоюлѣтны 37 і вящше отроки, Да межды тыми 34 новый царь убиен 3 ” будет, Моя же вѣчна 1 ” слава в целости 1 ’ пребудет. ,.128 ________ Дми 1 гро Тупталенко В о ж д ь. Готовы дѣломъ сия исполнити 1 ; 1000 Ты же, монархо, зволь благословити’. П Ѣ н и е Гласъ слышавъ 1 — в Рамо’ Рахили рыдаше, Яко любезныхъ часъ сиі’ не видяше, Вопль испусканіе 7 : „О чада моя, чада прелюбезьна, 1005 Очесемъ 4 моимъ красото” полезна! Плачу 1 ” вас слезна. Никогда плача азъ” не утолюся, Дондеже лицемъ васъ не наслаждуся; Сама убьюся “ ! ЯВЛЕНИЕ 12 9. Убиение строчать неслышимое, но зримое’ ’ . ЯВЛЕНИЕ” 10. Плачь и рыданис о убиенных отрочат подобномъ плачевной Рахили’ . Глаголати ли имамъ, или молчати” ’ буду, 1010 Егда мя вопросите, кто есмь” и 1 ” откуду? Глаголати пространно плачь ми препинаетъ, А хлипание часто речь ми присецаетъ 1 “; Молчати невозможно сердцу болѣзнѣнну 2 “, Имущему- 1 печалми душу уязвленну 22 . 1015 Мощно ли утаити огнь, в нѣдрех скровенный 2 “? Не утаить 21 болѣзни дух опечаленный, Но от болѣзненныя души провещаетъ 2 ‘, Внутрь сущую всѣмъ явѣ горесть 21 ’ возвещает 2 ‘. Возвещу 24 убо и азъ на мене смотрящимъ 1020 И яже о мнѣ знати извѣстно 2 ” хотящимъ. ‘ Б исполнити; В сїа їзполнити. Б изволь благословляти. : В Пѣніе. ‘ Б і В слышанъ. В храмѣ; Б Рамѣ. 11 В і Б си. ‘ Б испущаше; В їспускаше. ’ В і Б очесам. ” Б красота. В і Б плачю. “Б васъ. 12 Б і В явленіе. ‘Ця ремарка в А; Б зазначав тільки: „Неслышімое, но видїмое”; В цю яву совсім проминуто. ” Б і В явленіе. ‘ Б Ця ремарка в А; Б зазначав тільки: „Плачь Рахилинъ”. ” В імамі, їли молчать. ”Б єсть. “В і. “‘В хлипаніе рѣчь пресѣцаеть. 2 ” В болѣзненну. 21 В імущому. 22 В уязвенну. 2 ” В скровенны. 21 А Иный не утайть; В Не утаитъ болезни духъ опечаленны. 2 В провѣщаетъ. А горе есть. ‘ В возвѣщаетъ. В воз ­ вѣщаю. 2 ‘ В І яже — • ізвѣстно. ,Комедіа на Рождество Христово 129 Азъ есмь Плачь, рыданіе скорбные Рахили, Еяже 1 сердце многи скорби уязвили. 1 В Ея Уже. В людіе. “, 1 В Іакову. ‘ В видѣвшему Іногда. ‘ А понеже. В Погубляемы. В немилостивѣйшихъ. 11 В 1 утѣшити себе отнюдъ. ‘ “В Істребляемых. 11 В Умѣла. 12 В Ухъ же. ‘В неплотствѣ. “В Іосифа и Веніамина. В По перворожденной чадѣ. ” В ты цѣлы I живы. ‘А пребываніе. 14 В премноги. ‘ “ А Его же постижныи; В Его непостижны. 211 В ведому. 21 В въ Яковлевой. 22 В разрѣшилъ. 21 В I. 21 В бысть еи пророкини. 2 ‘А то. В той умнѣ. 2 ‘В тако ­ вый. ” В дѣти. 211 В послѣднія. 2І , а2 В І. ” Б поти, починаючи від третього віршу цієї яви, вірші 1011 — 1059, проминуто. Вѣете ли, о людие 2 , кто та Рахиль бяше? Та, яже Иякову 3 сожительствоваше; 1025 Иякову 1 супруга мужу святу, честну, Видевшему иногда ’ лѣствицу небесну, По нейже” восхождаху, нисхождаху ноги Аггеловъ, сказующихъ спящу тайны многи. Того мужа та жена, о ней написано: 1030 „Гласъ в Раме, гласъ Рахилинъ плачевен слышано; Рахиль плакаше своихъ чадъ прелюбезнѣйшихъ, Погубляемыхъ 7 В * * * от рукъ немилостивейшихъ 4 , И утѣшити себѣ отнюдь 1 ‘ не хотяше, Понеже детей своихъ истребленных 1 ” зряше”. 1035 Но речетъ кто, яко „та двоихъ токмо мала 11 Сынов, ихже 12 * по долгомъ неплодстве 111 родила: Иосифа прекрасна і Вениамина 11 По первородному чаде 1 ’ послѣдняго сына; Обаче тыи целы а живыи” ’ пребыша 17 1040 I в народъ ся премного’ 4 тыи расплодиша: О комъ убо печется та слезная мати? О комъ тужитъ? сѣтует о коемъ дитяти?” Таковая глаголющь не вѣсть тайны Бога, Егоже непостижны 111 судбы, бездна многа. 1045 Да увѣсть убо тайну ту, не всѣмъ вѣдому'”, Яже дѣема бяше в Ияловле 21 дому. Безъчадна Рахиль долго духомъ си тужаше. Яко супружескаго плода не раждаше. Егдаже разрешилъ 22 Богъ оноя неплодство, 1050 Услышавъ молбу теплу, даде чадородство, Даде ей купно и 23 даръ з своей благостыни Пророческаго духа, — быть ей пророкиниі 21 : Еже будущая той 2 ’ ’ умне 20 предьсмотрѣти 1 вѣдати, каковы 27 будутъ ея дѣти’- ’ 4 , 1055 Дѣти, внуки, правнуки в послѣдняя 21 ‘ . роды, Счастье ихъ и 3 ” несчастье, плѣны и 31 свободы. Во первыхъ убо, егда родила первенца И 32 еще не вскормила своего младенца 33 , 9 ,130 Дмитро Тупталенко А уже в ночномъ сонномъ видѣниі ’ зряше 1060 То, еже Иосифу 2 быти имѣяше: Зряше того ведома; его же связаша, Яко плѣнна 3 раба от братні 1 продаша, Плачуща 3 , рыдающа, къ рожьдшей вопиюща”: „Рахили! О Рахили!” слезнѣ глаголюща 7 : 1 Б виденїи; В видѣніи. 2 Б Иосифову. 3 Б плененна. 1 Б і В от братїи. ‘ А плачущиі; Б і В плачюща. “ В вопїюща. ’ Б слезне поюща. “В їзбави. “А Того. ‘”Б в виденїи; Б в ви ­ дѣніи. 11 Б і В соннѣм. 12 В частѣ; Б часто. 13 А обаче. “Б і В стенящи. 13 В І. 16 В очїю. ь Б точащи. 14 Б і В рѣками. 19 Б зача. 20 В і Веніамина. 21 В рождества; Б рожденна. 22 Б і В утробѣ. 23 Б своемъ. 21 Б имуща; В їмущи. 23 Б пророчески; В пророческій. 211 Б будуща. 2 ‘ В Ве ­ ніамина, імѣ. 34 Б чюжихъ. 29 Б весма проминуто. 30 Б оно все. 31 В Умѣвшую. 32 Так Б і В; А неже. 33 В Веніамина род; А од. 31 Б с свѣтлаго; В под свѣтлаго. 3 ” В їстребится. 39 В племен; Б Истребити от своих весь племенъ. 3 ‘ А і В за єдино. 38 В грѣха; Б А за едно токмо греха скверно дѣло. 39 В і. 10 В і Б воспомянуть. 11 Так Б і В; А мало. 12 В і. 13 В ассиріевъ; Б асси- риевь. “ Б остатокъ. 13 Б вениаминъ; В веніамининъ. “В неїзбїенньїхь. 17 Б пленъ. 18 Б і В вавилонскій. 19 Б і В веденных. В пророческій; Б пророчески. 31 В рыданіем. 32 В їзбїенньїх, плѣненныхъ. 1065 ’ „Рахили, мати моя! почто мя остави? „О мати! чадо твое отъ злыхъ рукъ избави 4 !” То ” Рахиль в видѣниі 1 ” соннемъ” чаете 12 зрящи, Абие ’ 3 со ужасомъ воспряну, стенящиі”, И 13 , объемши младенца матерски руками, 1070 Слезы от очию ’ ” си точаше 17 реками ’ 4 . Таже, егда зачала ’ ” і Вениамина 2 “, Прежде рожества 2 ’ того послѣдняго сына, Еще во утробе 22 своей 23 младенца имущи 21 , Уже пророчески! 23 вѣкъ предъузрѣ будущи 26 : 1075 Племя Вениамина како имѣ 27 быти В бедахъ, скорбѣхъ, печалехъ, гинути, не жити, — Ово от своихъ, ово от чуждых 24 гонимый, Отъ всѣхъ убиваемы, весма 29 нещадимы. Предзряше пророчица она всю 3 ” подробну 1080 Имѣвшую” брань быти междусобну, В нейже 32 Вениамина род 33 спод свѣтлаго” солнца Истребится 33 от своихъ весь пеленъ 3 ” до конца, А за едно 37 токмо скверна греха 34 дѣло, Егоже и 39 помысломъ вспомянут 1 ” не мило”. 1085 Предзряше и ’ 2 другое злое время мати, Яко мечь Асьсириевъ ’ 3 имѣ поядати Останокъ” Вениаминь ’ 3 , а неизбиенныхъ”‘ Зряше в плѣнъ ’ 7 вавилонскиі ’ 4 скованных веденых ’ 9 . То Рахиль пророчески! 3 ” егда зряше убо, 1090 Прегоркимъ рыданиемъ” рыдаше сугубо Ово о избиенныхъ, ово о плененныхъ 32 Чадъ своихъ прелюбезныхъ, в конецъ разоренных. ,Комедіа на Рождество Христово 131 Обаче тѣхъ ’ и онѣхъ рыдаше не толма, Якоже о семъ часѣ возрыдася 2 болма, 1095 Егда узрѣ мечь острый 3 слоро обнаживша, Виолиемския 1 дѣти избити имѣвша ’ . 1 А Иныхъ всѣхъ; Б обаче всѣхъ тѣхъ; В обаче всѣхъ. 2 А возрыдай. 3 Б і В острый проминуто. 1 В Виѳлеемскія; Б виолеемския. ’ В дети і ’ збити і ’ мѣвша. 6 Б і В себе. ‘ Так цей вірш в Б; А плененны желаху; В плѣнны себе желаху; Б себе. 8 Б дети; В дати. 11 В їмь. Б і В себе. 11 Б защищати. 12 Б предзрение; В предзрѣніе. 13 Б течаше. 14 В 1. ’ “В престаять. ,п Б хотяше. 17 В скончанія. 19 Б а проминуто. 19 В Веніамина. 20 Б і В вскорѣ. 21 Б і В тамо. 22 Б оно. 22 В место. 24 В ідѣже. 23 Б і В Виолеем. 2 ” Б рахиліина. 2 ‘ В ї. 29 Б і В Виѳлеемѣ. 211 В рыданіе і. 39 В І. 31 В І, імѣвшихъ. 32 А от. 33 В ридавше. 34 В і преставши; Б о преставших. 33 А особь быти. 3,1 Б і В горчае. 37 Б евангелистъ; В еѵ ’ листъ (під титлою). 39 А рече проми ­ нуто. 3,1 Б і В в Рамѣ горцѣ стенящи. 40 Б і В Виѳлеема. 41 Б исходящій. 42 Б і В Рахили. 43 Б плача проминуто. 41 В соболѣзненно. 4,8 В гортанію. 4,1 В І от единѣхъ — їспущаше. 4 ‘ В А нынѣ елико есть дѣтей кровь ліющихъ. 49 Б плачевне. 49 В і проминуто. 59 Б вестникъ. 51 Так Б; А і В довсюду. Ратуеми внуки себѣ 6 защищаху, Плененныи свободы себѣ ожидаху’; А иже пеленами повитый дѣти 4 — 1100 Како мощно имъ” бяше себѣ 1 ” защитити ” ? То предъзрѣние 12 слезы Рахили точаше 13 И ” от горкаго плача престать 13 не даяше 16 Даже до скончания ” . А ’ 4 егда, плачася Ради Вениамина 1 ” і вскоре 20 скончася, 1105 Тѣло ея честное камо 2 ’ погребенно, Рахилею оное 22 мѣсто 23 нареченно, — Мѣсто, идѣже 21 потомъ Виолиемъ 23 создася, От гроба Рахилина 26 Рахиль-градъ прозвася. И 27 егда в Виолиемѣ 24 лютость сотворися, 1110 Рыдание Рахили и 29 плачь обновися: Аще бо и 30 мертвая тамо почиваетъ, Обаче ея душа на все то смотряетъ. И ” яко, бывши жива, о 32 имѣвшихъ быти Рыдаше 33 , такожде и, преставшиі 31 жити, 1115 О событіи 33 вещи горчая 36 рыдаетъ, Яко же еваньилистъ 37 то воспоминаетъ: „Слышится, рече 34 , в Раме глас, горце стенящиі 39 , От Виолиема 40 града с плачемъ исходящи ” , Гласъ Рахилиі 12 плачущей, но несоравненно 1120 Паче перваго плача 13 много болѣзненно ” : Тогда бо единою гортанню 13 кричаше И от единыхъ очесъ слезы испущаше 16 ; А ныне, елико есть детей, кровь лиющих 47 , Толико есть матерей, плачевнѣ 14 ревущих “ . 1125 Того плача азъ есмъ гласъ і 19 вѣстникъ 30 повсюду, От Рахили дошедши даже и досюду 31 , ,Дмитро Тупталенко Возвещающь 1 слышащимъ псчал велми смутну, Младенцовъ 2 избиенныхъ 3 смерть зело 1 окрутну ‘. Кто во васъ сердоболенъ духомъ умиленнымъ, ИЗО Поне мало поболи 1 ’ серцемъ сокрушеннымъ, Споболи рахилинымъ болѣзномъ’ сердечнымъ, Соплачи тоя теплымъ слезамъ бесконечным! ‘родъ, лютъ властолюбецъ, добра ненависникъ 4 , Самаго диавола истинный” намѣстникъ, 1135 Новорожденна царя хотя погубити, Посла неповинныя младенцы избити 1 “; Посла вооруженны”, аки на рать, воя, Аки на не дающихъ 12 супостатъ покоя. Но, о прелютѣйшій 11 мучителю, слыши, 1140 Егда си” незлобивих младенцовъ биеши 1 ’ : Егда ли тыя 1 ” на тя полки 17 собираютъ? Егда ли’ 4 на царство ти 1 ” брани воставляют 2 “, Котрие 21 от матернихъ сосцовъ отрывают? Неповинныхъ мечами люте 22 убиваютъ! 1145 Еже азъ умнымъ окомъ егда созерцаю, Сице к сердцу моему плачевне 23 вещаю 21 : Кант ъ 2 О сердце, сердце, твердѣйшо 2 ” опоки! Что удершиши слезныя потоки? Что от жалости, аки воскъ, не таешь 2 ’ , 1150 Слезъ не истощаетъ 24 ? Зри 2 ‘ 1 , коль жалостный и скорбные 3 ” часы! Сквозе 31 пронзаютъ утробу ми гласи Слезныхъ матерей, плачущих 32 о чадехъ 33 В весех и градехъ 31 . 1155 Чада любезна в кровь сиі углебают 3 ’ , Матери в слезахъ горкихъ утопают, Егда биютъ 3 ” вой чадъ немилосердны, Неблагосердны 3 ‘. ‘ Б і В возвѣщающъ. 2 Б і В младенцевъ. В і’збі ’ енпыхъ. 1 Б і В зѣло. Так Б; А укрутну; В окритну. ‘ Б поболѣй. ‘Б болезнем. 4 Б і В ненавистникъ. ” В самого діавола і’стинны; Б истинны. 11 В і’збити. “А вооруженный. ‘ * Так Б; А і В не на дающихъ. ІЗ Так Б; А і В прелюбезнѣиіиіи. 11 В рукоп. ся. ‘ В біеніи; Б боиіпи. ” Б і В тѣ. 11 Б полки многи. 14 Б і В ли проминуто. 111 Б твое. 2 ” Б і В возставляютъ. 21 В котрі’е; Б которые. 22 Б і В люті.. 23 Б плачевнѣ; В плачевна. 21 Б і В вѣщаю. Цей заголовок тільки в Б. 21 Б твердеипіо. 21 Б аки воскъ таеши. 24 Б истощаеши; слезъ проминуто; В нестощаешъ. 2,1 Б Зрипіи. В жалосны ї скорбны; Б жа ­ лостны и ксорбные. 31 В сквозѣ. 32 Б плачюіпих. 33 В о чадѣхъ. 31 В в весѣхъ и градѣхъ. В си углѣб.-.ютъ; Б в крови углѣбаютъ. 3 ‘ В бі’ютъ; Б бьютъ. з; Б немилосердны, неблагосердыи. ,Комедіа на Рождество Христово 133 Лютѣйшиі звѣря 1 из рукъ похищают, 1160 От слаткихъ 2 сосцевъ обще отрываютъ, Всѣхъ 3 закалаютъ, агнцевъ 1 незлобивых ‘ В лютѣиши звѣри; В лютѣйшій звѣри і ’ з рукъ. 2 Б і В сладких. 3 Б всех. 4 А агнецевъ- Б і В виѳлеемская. Б детокъ. 1,1 В і. 4 Б кровей. ‘Б і В Четыренадесять. ” Б кровь. 12 БіВ Не упоили. 13 Б і В звѣрообразнаго, злаго. І4 В впоить. ‘В вопіющи. ‘”Б серчистои. 17 Б рѣпе; В рѣпѣ. 14 В в радѣ. 12 Б і В руцѣ. 22 Б ко. 21 В і В плачю. 22 В і. 23 В і Б пѣніе. 24 Б Рамѣ. 33 Б і В явленіе. 211 В і вѣнчаетъ і. 27 Б ремарку скорочено: Вожди главы отрочатъ приносять. 24 Б і В оттолѣ. 211 А і В славно проминуто. 311 Б і В сѣдящи. 31 Б і В престолѣ. 32 В четыре- десять. 33 В їзбихомь. 34 В і. 83 А улояхомъ. °* Б дѣти иныя; А дѣти інше. Б Да дѣтищъ не терзаетъ твоея. 34 В тѣ. 311 Б живущій. 40 Так В; А і В не хотѣли. 41 Б торжественно. 42 В їзволь. Не творят живыхъ. Вся виолиемска ’ земля превращенна, В кровь неповинныхъ дѣтокъ 6 обагренна, 1165 В поляхъ и” стогнахъ течет крове ” море. Горе! Ахъ! Горе! Четырнадесять” тысящъ положили И 1 ” еще крове ” тых ся не напили, Не напоили 12 зверообразного 1170 Ірода злаго 13 . Вопитъ ” невинность, в небо вопиющи 1 ’ : Утолишь жажду в сѣрнистой 16 пловущи Рецѣ ” , егда самъ пойдешь въ ада 18 руце 1 ” К * 20 вѣчной муце. 1175 Плачу 21 и 22 плакать непрестанно буду, Печали сея во вѣкъ не забуду, Буду рыдати на злаго Ирода Въ роды от рода. Пѣние 23 : „Гласъ слышан в Раме 24 * * “ і прочая. ЯВЛЕНИЕ 2 ’ 11. Вождь с вой приносить главы отрочат, и Уродъ радуется, и венчаетъ, и’- ’ ” отпускаетъ 2 ‘. Вождь. Торжествуй, славный монархо, оттоле 28 1180 Мирно, славно 2 ” сѣдящиі 3 ” на твоемъ престоле 31 ! Четыренадесять 32 тысящъ отрочат избихомъ 33 , Таможе и 3 ‘ наступцу твоего уловихом 33 ; Се в знамя принесохомъ дѣтинные 36 главы, Да дѣтище 37 твоея не терзаетъ славы: 1185 Еяже ти 38 живущи 3 ” не хотѣл'” склонити, Торжественнѣ ” на мертву изволь 12 наступити. (Кидают). ,134 Дмитро Тупталенко Іродъ 1 . 1 В Иродъ. 2 В обятъ. 3 В нынѣ; Б проминуто. ‘ В веліа. ” Б і В зѣло. 6 Б проминуто. ’ Б имѣло. 9 В Вѣнецъ побѣдоносный. 11 А замедля; Б ныне. В помозѣте. 11 А веселите. 12 В пѣсни. 13 В восклицайте. “Б щастливом; В щасливом. Б время нам склонитесь- 1,1 Б і В пѣніе. 17 Б і В Аполліо. 18 В Иродъ. Б престанїте; В престанете. 20 Б идите; В ідѣте. 21 В сѣдящи на оронѣ; Б на тронѣ. 22 Б А на преславном. 23 В Морфоупіѣ. 21 Б придите; В пріидѣте. 23 Б по ­ собите; В пособѣте. 26 В вѣнецѣ. 27 Б проминуто мечь. 29 Б возмите- Б понесите; В понесѣте. “ ° Б і В вскорѣ. 31 В здравіа. 32 В блюдѣте; Б храните. ,3 Б велите. 31 В і’наго. 3,1 Б і В Доне- леже пресладцѣ. 311 Б і В пѣніе. 37 Б воэнесенны. 39 В отмщенія. 311 Б тебе. 13 Б і В отбѣгут. 11 Б от Ирода. Радость обьят 2 мя ныне 3 тол велия 1 зело ’ , Скол великую прежде сердце 6 жалость мѣло 7 . Вамъ же благодарствую за толики труды, 1190 Венець победоносный 4 от мене вамъ буди. Не замедлю” великимъ саномъ вас почтити, Нынѣ” же помозите 1 ” мнѣ ся веселити 11 . Певцы 12 ! торжественныя пѣсни воскликните 13 , Поюще же, во длани весело плещете, 1195 Да мало утѣшимся по сщасливомъ 11 бою, Потомъ будетъ склонитися время 13 к упокою. П ѣ н и е’ 6 . АпОЛЛИО 17 ! Музы! сѣмо поспешете, и прочая. Ірод ъ 14 . Доволно ликовъ! Певцы! ныне престанете 1 “. Вельможи і вы, вой! всвояси идѣте 2 “. 1200 Хощу мало уснути, седящи на ороне 21 , На преслаткомъ 22 почити Мороеуша 23 лонѣ. Аще случай явится, скоро здѣ придѣте 2 ‘, В царскомъ управленіи словы пособете 23 . Юнцы! венецъ 26 , скипетръ, мечъ 27 от мене возмѣте 24 , 1205 Гдѣ ми есть сокровище, тамо понесете 2 “; Сами же паки вскоре 30 ко мнѣ приходите, Здравия 31 ми опасно і вѣрно блюдите 32 , Велѣте 33 что инаго 31 еще воскликнути, Донелиже пресладце 33 возмогу уснути. П ѣ н и е 36 . 1210 Спишь, окаянне, сномъ обремененный! Глас невинности, в небо возведенный 37 , За кровь рыдаетъ, отмщения 34 проситъ, О нечаянну смерть тебѣ 3 ” голосить. (Отроки отбегут 10 Иродовы”). ,Комедіа на Рождество Христово 135 ЯВЛЕНИЕ 1 12. Невинность. Внушай 2 , о небо, Невинности гласу! 1215 Не презри крове, пролитой в сем часу, Насъ немовянтокъ 3 , злобы не творивших, Жизнь оставивших 1 ! Ничто же в жизни злаго содѣяхомъ: Не токмо злыхъ дѣлъ, и словес 5 не знахомъ, 1220 Кроме 6 любезнѣ 7 матерь нарицати, Сосца вкушати. Даждь отмщение 4 от суда ти свята На кровопивцу” Ирода 1 ” проклята: Пролилъ еси кровь жизни отчаянне, — 1225 Пиї 11 , акаянне! (Подносит ко устом спяща 1 -‘). Отвори гортань несыту змиину 13 , Пиї”, юже излилъ 15 еси, кровь невинну; Еяже жаждалъ, ныне 16 утолися, Возми, напися. 1230 Простри утробу жаждну, несыту 17 , Лиі в ню кровь сию, ли 14 чрезъ тя пролиту! Пиї и 1 ” матерей пролитыя слезы В стогны и стезы 2 “. Пиї 21 истекшия 22 от скорбну 23 зѣницу 1235 Смотрящихъ воевь на люту десницу, Бьющу 21 насъ, агнцевъ, для твоей трапезы, — Пиї 25 кровь и слезы! От крове нашой намъ пороиру 26 сшилесъ, Бисерами слезъ матернихъ спестрилесъ 27 , 1240 Увенчалесъ 24 намъ вѣчнымъ венцемъ 2 ” главы Вѣчныя славы. По малой жизни мы вѣчне 30 царьствуемъ, Тебѣ 31 же вѣчьну смерть ходатайствуемъ Не з злобы 32 нашой, но Бога судбами, 1245 Мстяща 33 за нами 31 . ’ Б і В явленіе. 2 Б і В внуши. 3 А немовятнокъ; Б немолвяток; В немовтковъ. 4 А встав ­ шихъ. ■’ В I словесъ; Б слов. ” Б і В кромѣ. 7 Б любезне. 3 В отмщеніе. 11 Б кровопица. 10 В Ірода. ” А Ты; В пІи. 12 Ця ремарка лише в Б. 13 Б і В зміинну. 14 Б і В піи. 15 В Іэлилъ; Б излиял. ’ “В нынѣ. 17 В нѣсыту; Б жадну и несыту. 13 В піи в ню кровь, піи лїи. 1(1 В Піи І; Б Піи и. 211 Б і В в стогни и стези. 21 Б і В Піи. 77 В Істекшія. 23 Б истекшую от скорби. 24 В бьющъ. 73 Б і В Піи. 26 В порфиру. 77 Б сшилесь, спестрилесь. 73 Б увѣнчаетъ; В увѣнчались. 22 В і Б Вѣнцем. 3,1 В вѣчнѣ. 31 Б тебе. 32 Так В; А і Б неэлобы. 33 В мстиша. 34 А законами. ,136 Дмитро Тупталенко И с т и н н а и д в а а г г е л а Аггели! сѣмо Невинность да пріидетъ-! Глас твой пред Бога 3 престолі, уже взыде’, Еще и ’ слезы да зрить и кровь вашу * чисту, Юже пролисте неповинну исту’. 1 В Істинна Ї два аггели. 2 А придетъ. 3 В Гласъ твои слезный пред божіи. 1 В взыиде. 5 А і В и проминуто. ’ ’ В Ї кровь наппо. 7 В і’сту. 8 В вѣнецъ; В ненцем. ” В і В пр’іими. ” ’ В Ї. ” ВіВ пр’іими. 12 Б победы. 13 В Іродовы. ”В отмщение без всякаго. ‘ “В бесконечныя; В беско ­ нечны. ” Б вѣчно. ” В і’стая. 18 В і В вѣщаю. 11 В исто. 2и В сѣдѣти. 21 В їди. 22 В вѣчную. 23 Б і В пр’іимите. 31 В сїю. Б водворите. 2 ” В сторжествует в небе. 2 ‘ Б і В явленіе. 28 Б по- чювся. 29 В Іродъ. 30 В стонетъ. 31 В ї. В небрегосте. 31 Б объяты. 31 В ї. Б і В отбѣжахомъ. 1250 Даждь я аггеломъ, а венецъ 4 на главу Приими” и ’ ” гряди во вѣчную славу; Прийми 11 маслину, та есть знакъ побѣды 12 За Иродовы 13 на васъ всѣхъ обиды, Его же Отмщеніе безъ всяка 11 откладу 1255 На безконечны 1 ’ муки вѣчну 10 предастъ аду. Азъ, истая 17 Істинна, вещаю 14 ти істо 1 ‘ 1 , Яко ему готово во аде уже мѣсто: В Цербера всегда будет гортани сидѣти 2 “, Будет огнемъ серчистымъ обяты горѣти. 1260 Ты же иди 21 в жизнь вѣчну 22 . Аггели! приймите 23 , Между аггеловъ лики сию 2 * водворѣте 2 ’ , Со торжествующею в небѣ 21 ’ торжествуйте! Се азъ вама предъиду, вы мнѣ послѣдствуйте. ЯВЛЕНИЕ 27 13. Почнувся 28 Иродъ ” стогнстъ 3 ” и 31 немощным гласом отрочат зове г. И р О Д Ъ. Юноши! ахъ, юноши! камо отидосте? Ю н о ш и. 1265 Се есмы, господине. И р о д ъ. Чесо ради мя спяща здѣ не пребрегосте 32 ? Парень 1 . Господине! великимъ быхомь яты 31 страхомъ, И 31 того ради от тя спяща отбежахомь 3 ‘. ,Комедіа на Рождество Христово И р о д ъ. Киі ’ страхъ? Парень 2. Исходило’ нѣкое 3 лицо 1 все ” бѣло 3 , 1270 Две” чаши носящое, дерзновенно, смѣло; 1 Б і В кіи. 2 В їсходило. 3 Б некое. 1 Б і В лице. ‘ ‘Б всѣ; В усе. 5 В было. ‘ В двѣ. ‘ А неудомѣхомся. 4 Б при тебе стоят. “Б мнѣ. 10 В видях спяіца. 11 А пророцало. 12 Б і В на ­ стоящій. 13 Б ты. 11 В взыскала. ‘ В їзлих і. ” Б напоевала; В напояла. ” В матере. 14 В отмще ­ ніе, В і. 20 Б Горе и смерть настоять, всѣ. Б вскорѣ. 22 Б і В всякій сѣдящіи. 23 В сѣдѣти. 21 Б і В оттолѣ. 2 Б і В прїидут. 211 Б і В рцыте. 2; Б і В смертном. 24 В ложе. 211 Б і В ты. 30 В їди. 31 Б долго. 32 Б і В времене. 33 Б і В пѣніе. 31 В нынѣ. 3 ” Б і В вѣнчаетъ. 33 Б і В А проминуто. 37 В поражаетъ; Б низлагасть. 34 Б Да царствуетъ. 311 В нынѣ. Мы недоумѣхомся 7 , что бы было тако, — Ужасны не могохомъ при тебѣ стат ” всяко. Иродъ. Горе ми”, окаянну! Азъ се видех спящи 1 “, Еже ми прорицало ” смерть в часъ настоящиі 12 ! 1275 Невинность то ко Богу за кровь си 13 взывала ” , Юже излих, и ” тою мене напавала 1 “, Слезы скорбны матерей 17 пити ми даяше, Отмщение 1 ” в небо и 1 ” смерть ми взываніе. Горе! смерт ми настоит: все 21 ’ тѣло неможе. 1280 Юноши! молю, вскоре 21 устройте ми ложе. (Строят). Здравъствуй всякиі, седящи ’ 2 на моем престолѣ! Азъ бо на немъ сидѣти 23 не буду оттоле 21 . Побѣжите, да сѣмо прийдут 23 велможи. Рцете 26 , яко царь лежитъ на смертелномъ 27 ложи 2 ’ ’ . Парень 1. 1285 Тый 2 ” иди 3 “! Господина азъ буду хранити; Но не изволь долгаго 31 времени 32 медлити. П ѣ н и е з:і . О прелестнаго мира! Лютѣйшаго звѣря Ныне 31 венчаетъ 33 , 1220 А 3 ” утро пожираетъ 37 ; Даръствуетъ 38 ныне 3 ” злато, Утро мещет в блато; 137 ,138 Дмитро Тупталенко 1295 1300 1305 1310 Сидитъ на престоле 1 , Потом в ниском доле 2 . 1 В престолѣ. 2 В долѣ; Б домѣ. ” Б лукавствия; В лукавства. ‘ В їмать. ‘ Б Где сахаром лестная слава посылаетъ. 11 Б пелынну. ‘ Б і В явленіе. 4 Б і В великій. “ Б і В Б і В обрѣтоша. “Ця ремарка лише в Б. 12 В Иродъ. 12 Б умрети. 11 Б зде. ’ ’ Б і ‘*В подворье; Б подворе. ” В неслыханны; Б нсслышанныи. 14 В весь їзнемогох, всѣ. леетъ. 2 ” Б Уступим мы. 21 Б і В подалѣ. 22 В смрада. 23 Б і В ноздри. 24 В требѣ. О лукавъствиа 3 мира! Лукавства не мало: В пресладчайшомъ меду смертно имат 1 жало; Гдѣ сахоромъ лесныя слова посыпает ’ , Пелынную 1 ’ горесть тамъ утаеваетъ. ЯВЛЕНИЕ 7 14. Парень 2. Великиі 4 господине! Велможи приїдоша 9 . Смотри скорбныхъ, яко тя болна обретоша 1 “. (Сенаторы пріидоша”). Ірод ъ 12 . Умилосердитеся! Дайте ми пораду! Не дайте ми умерти 11 , подайте отраду! Сенатор 1. Бѣжи, юнче, по врача, да будет здѣ ” вскоре 1 ’ , Его же обрящеши на моемъ подворьѣ” ’ . (Отрокъ пошелъ). Сенатор 2. Друзи! Азъ неслыханный 17 смрад в нем ощущаю: Не живуща, но смертна весма его чаю. Сенатор 3. Рцы намъ слово, о царю! Что тебѣ болѣет? I р О Д Ъ (немощнымъ гласомъ). Ахъ! увесь изнемогохъ; все 14 тѣло дряхлѣет 19 . Сенатор 4. Уступѣмо 2 ” подале 21 : аз не могу стати Блиско смрадна 22 , нозри 23 бо трсбе 2 ‘ затыкати. прїидоша. В вскорѣ- 111 Б дрях- ,Комедіа на Рождество Христово 139 Врачъ (пріиде 1 ). 1 Ця ремарка лише в Б. 2 Б і В первѣйшій. 3 В Ірода. 1 В їскусна. 3 В болезни. ” Б еще проминуто. ’ Б осматривая. 4 Б і В ему. 11 В сопоспѣшит. 111 Б смотрите. “Б теле; В тѣлѣ. 12 Б червница. 13 Б все. 11 В й проминуто; Б й всѣ проминуто. 13 Б і В ноздри. 10 Б обоняние. 17 В весь. 14 В болеанех. 1(1 Б в болезни смертной. 20 Б готовить. 21 Б смертно. 22 Б и сами из васъ аще кто; В и сами аще із васъ. 23 Б изволте; В ізволте. 21 Б і В себе. 23 В обонянія. 2,1 Б зде. 27 Б болше. 24 Б .простите. “° В ї. 3,1 Б И вам совѣтую, тож долго не медлите. 31 В Иродъ. 32 Б недужный. 33 Б горкїи, нужный. 31 В їзволь. Ремарка лише в Б. Здравствуйте, первѣйшиі 2 Ирода 3 велможи! Что се вашего царя сложило на ложи? Сенатор 1. Тя вѣмъ врача искусна 1 , осмотри болѣзни ’ . Может ли еще 6 с нами пожити в сей жизни? Л Є К а р Ь (осматриваетъ’ и говоритъ). 1315 Не гнѣвайтеся на мя: царь вашъ боленъ зѣло. Не вѣмъ, аще му 8 кое сопоспешит” дѣло. Смотрѣте 1 “: по всему телѣ ” множится огница, Всю утробу повреди лютая чревница 12 ; Се уды всѣ ’ 3 сорвенны й всѣ ” весма согниша, 1320 Нозри ” ’ ощущение ’ 6 свое заградиша, Увесь 17 в болѣзнехъ 18 смертных 19 , и жити не може. Изволте готовити 2 ” ему гробно 21 ложе, И сами, аще кто з васъ 22 хощет здрав быти, Изволите 23 опасно всякъ себѣ 21 хранити. 1325 Смертенъ есть і всякаго он смертна сотворит, Аще обоняния 26 кто здѣ 26 не затворит. Азъ болшъ 27 стоять не могу. Господа! простѣте 28 , И 29 сами, совѣтую, долго не медлѣте 3 “. Ірод ъ 31 . Что вамъ врачь глаголаше, да аз вѣм недужны 32 , 1330 Повѣете: что ми будет в сей часъ горки, нужны 31 ? Сенатор 2. Смертенъ ти часъ настоит. Изволь 31 ожидати, Нам же здѣ ради смрада не мощно стояти. (Отходятъ 5,1 ). ,140 Дмитро Тупталенко ЯВЛЕНИЕ’ 15. Ірод ъ 2 . Ахъ! Вельможи и 3 вой! что остависте мя? Стойте 1 , дондеже тѣла аз низложу ’ бремя. 1 Б і В явленіе. ‘ В Иродъ. 3 В I. 1 В стоїте. В ниэложю. ‘ Б і В кіи. ‘ Б увы страшный пронипает. 4 Б болезненно. ” В смертію. 10 Б Тако ли Фортуна; В Фортуно. “В Ізмѣняіи 12 В нынѣ. 13 Б і В вскорѣ. 11 В чина окружили. 1 В нынѣ. Б і В отбѣжали. ” Б разстати В ростати. ” Б тяжпе. Б в рене; В в рѣцѣ. 20 Б геенной; А гісгснской; В геенской. •’ В нѣчнѣ; Б вѣчно. 22 В Ізринати. (Л у н а). 1335 Уже не время! Ірод ъ. Ахъ! горе! Киї 1 ’ гласъ уши страшны проникает’? Болѣзненно 4 ми сердце смертию” страшает! (Л у н а). В гроб посылаетъ! Ірод ъ. Тако ли то, Оортуно” ’ , изменяти” знаешъ? 1340 Вчера на престолъ, ныне 1 ‘ в гробъ мя посылаешь! (Л у н а). Вскоре’ 3 дознаешь. Ірод ъ. Недавно вельможі), воев чины окружали”, А ныне ” ’ окаянна всѣ мя отбежали” ’ . (Л у н а). Время дознали. (I р о дъ). 1345 Ахъ! с мирскими благими тяжко ся растати”; Тяжше’ 4 в рецѣ ” ‘ геенской 2 ” вѣчне 2 ‘ утопати. (Л у н а). Не изринати 22 . ,Комедіа на Рождество Христово 141 I р О Д Ъ (шепчучи говоритъ I. Ей! Дай кто помощь и 1 руку 2 ! Ей! Кто добръ! утоли муку. 1350 Ахъ! страшная вижду, А, а! терплю страхъ. Ахъ! душу 3 устрашаютъ, Ахъ! тѣло удручаютъ. (И упадаетъ’ над пропасть ) Ахъ, ахъ, ахъ! Отмщение. Тако ли”, окаянне, творити дерзнулес 7 ? 1355 Противо Бога ярость, глупче, воздвигнулесъ”! Се ти азъ, Отмщение 9 , то сотворю вскорѣ 1 “, Яко струпомъ си будешь 1 ’ скоро в ада ’ 2 мори. Коль смертныхъ язвъ невинныхъ сотворилес ’ 3 , Толь тебѣ ” во адъ вѣчны ’ 5 дверей отворилес ’ “! 1360 Смертию’ 7 отрочатъ всѣхъ 18 животъ изгубити’ 9 Тщался 2 ” еси, — самъ в смерти вѣчно 21 будешь 22 гнити! Мирно з Богомъ 23 на земли не хотѣлес 2 ‘ жити: 3 смертию 2 ‘ ’ будешь, или 26 смерть тобою владѣти 27 . Не помогутъ вельможи, ни вой избранны 28 . 1365 Иди во адъ на вѣки, иди 29 , окаянный 3 “! Блесни, молния, з неба 3 ‘! Разби 32 , перун, тѣло! Земле! пожри. Во вѣки тамъ 33 будет се дѣло. (К народу”). Такъ будетъ всяку 35 грѣшну, кто Бога убивает Различными грехами, мучитъ 3 “, распинает. 1370 Се, гегенну 37 готову зря, всякъ да убоится 38 , Да Ироду 39 гордому здѣ'” не собразится’ ‘. Пѣние’ 2 . О гордость мира! что се сотворила? Сама себѣ’ 3 во адъ двери отворила, Отъ Люцыпера завистию ” злою 1375 Для непокою. ‘ В і. Б руки. 3 В душю. 1 Б і В упадегь. ” Б в пропаст. ‘Б і В Отмщеніе. “ А Толико. 7 Б дерзнулъ. 9 Б воздвигнулъ. “В Отмщеніе; Б отмщетие. 10 Б воскорѣ. 11 Б будеши. ‘” Б во ада; В в адо. 13 В в ад сотворились; Б во ад затворил. ” Б тебе. 15 Б вѣчных. 10 Б сотворил; В отво ­ рились. 17 В смертію. 19 Б всехъ. 111 В ізгубити. 20 Б і В тщился. 21 Б і В вѣчной. 22 Б будеши. 23 Б і В с Богомъ. “Б хотѣл; В хотѣли. 24 В 3 смертію; Б Смертию. 20 Б їли. 27 Б владети. 28 В ізбранны. В їди — їди. 3,1 Б і В окаянны. 31 В молнія с неба; Б с неба проминуто. 32 В раз- бїи. 3 в і Б такт,. “Ремарка лише в Б. 33 Б всякому. 3 ” Б муча. 37 Б і В геенну. 89 Так Б; А і В боится. в Іроду. ‘ ’ Б здѣ проминуто. ” Б і в сообразится. 12 Б і В пѣніе. ” Б себе. ” В завистію. ,142 Дмитро Тупталенко ЯВЛЕНИЕ 1 16. 1 Б і В явленіе. 2 Б і В во узахъ. 3 В точію. 1 В ізъ. 9 Так В; А дышущу; Б дышуща. 11 Б і В зѣло. ’ Б і В мене проминуто. 3 В пекелны душю. ” В змій. |и В і. “А угрызает. 12 Б Ахъ, муки. 1:1 Б і В мучюся. “В ахъ. 19 В вѣчну; Б проминуто. 16 Б мя. ’ ’ Так Б; А і В полъ. 14 В і Б прокляты. 19 Б єсть. 20 В їже. 21 Б і В обиты. 22 В із нихъ. 29 В творити. 21 Б і проминуто. 29 В наустившія. 29 Б і В бить. Б невинныя. 24 Б і В і всѣ проминуто. 29 Б избиша. 90 Б вссх. 91 В терпящій. 92 Б і В себе. 99 В давши. 1 Б здс. 3 Б мучюся. 911 Б і В бесконсчна. 9 ‘ В смотря. 94 Б будеши. 99 В пѣніе. ІрОД Ъ (в узахъ” ада). Горе! горе! Ахъ! горе! Нестерпимой муки! В гортань достахся ада, не точию 3 в руки! Горе! Палит мя пламен, палит мое тѣло, Из 1 утробы дышущі ’ и, — горе! — палит зело’ ; 1380 Внутрь мене’ огнь пекелный душу ” сожигает! Змий” в сердце и 1 ” утробу жало угружает 1 1 ; Грызетъ мою утробу мука нестерпима. О муки 12 ! Ахъ, огня, в вѣкъ неугасима! Горю! горю! Мучуся, мучуся 13 во вѣки! 1385 Не воскресну от смерти между человѣки! Ахъ! почто аз 11 родихся? Ах! почто родихся? По мало жизни во смерть в вѣчную 1 ‘ вселихся. Проклят родитель, мати проклята ми буди! Почто мене 1,1 родили, почто между люди? 1390 Проклят тот 1 ‘ день буди, буди час проклятый 1 ” , Вонже рожденъ есмь 1 “, иже 20 муками обятый 21 ! Всѣ дни, часы, минуты, прокляты вся годы, Яже изъжих 22 суетно, проклятый во вся роды! Проклята гордость! Та мя во вѣкъ погубила, 1395 Та мя противу Бога брань творить 23 учила. Прокляты і 2 ‘ вельможи за своя совѣты, Наустившия 2 ‘ мя быть 21 ‘ невинные 2 ‘ дѣти! Прокляты і всѣ 2 ” вой, что не пощадѣша! Почто число толико беззлобних ізбиша 2 “? 1400 Паче всѣхъ 3 ” азъ есмь проклят, ту терпящи 31 муку, Проклят самъ себѣ 32 давы 33 в Люцыпера руку! Здѣ 31 во вѣки мучуся 3 ’ : ахъ! мука велика! Мука безконечная 36 во вся вѣки вѣка! Смотряи 37 на мя гордяися, гордится престани, 1405 Да не когда в сей будешь 3 ” со мною гортани. П ѣ н и е 3 “. О гордость мира! Ї прочая. ,Комедіа на Рождество Христово 143 ЯВЛЕНИЕ ’ 17. С м е р т ь. Радостна нынѣ’ есмь Смерть: егоже желала, Того ныне чрезъ крѣпость 1 * 3 мою доказала. 1 В і В явленіе. 2 Б ныне. 3 Б ныне, крепость. 4 В побѣдила. г В кровію. “ Б Виолеемску В Вифлеемску. 7 В Б четыренадесят; В четырнатцать. 4 В тысячъ. ” Б вот. 10 Б с росою. 11 Б лутче 12 В Ірода. 13 БИ. 14 В ‘імам. ІЬ В тѣхъ. В вѣки; Б Тых силных обладати буду во вся вѣки вѣка. 17 Б і В престол. 14 В вѣнецъ. 111 Б видя. 211 В їли. 31 В і Б на земли. 22 Б ты проминуто. 23 Б власти. 21 В вѣнецъ, бѣжи. 2Л Так Б; А і В ту. 26 Б ныне. 27 Б отселе. 24 В ізгнанна. 29 Так Б; АіВ во вѣкъ вѣчный. 30 В імам. 31 Б сидѣти; В сѣдѣти. 32 В Ї садилъ. 33 Ремарка в Б. 31 Б і В Людскую. 36 Б прі’ведите; В привѣдите. 311 Б на престолѣ. 37 Б посадите. 34 В Ї честію В увѣнчаю. 19 Б со мной. 11 Б і В на престолѣ. В ‘імам. 13 Б і В оттолѣ. Едина торжествую; азъ бо победила 1 , — Кровию 5 * виолиемску” землю напоила. 1410 Четырнадесять’ тысящь 4 от” сею косою Покосила отрочат, якъ траву з росою”‘. А што лучшее ” — царя Ирода’ 2 убила I’ 3 в Цербера гортани того посадила. Власть имамъ ” над естеством всяка человѣка, 1415 Тых 1 ’ силна обладати буду во вся вѣка” ’ , Сяду на престоле ” , возму і венецъ’ 4 на главу, Да всякъ мене боится, видяй'” мою славу. Жизнь. Почто, окаянная, тако торжествуетъ? Или 2 ” мене на землѣ 21 , Жизни, ты 22 не чуешъ? 1420 Не умре Натура Людска, но ввѣк жива будет, Твоей области 23 данна никогда не будет. Низложи венецъ, бежи 2 ‘ от престола славы: Тамъ живи, дондеже ти 2 ’ ’ сокрушу ограды. Ты, яже еси нынѣ 26 отселѣ 27 изгнанна 24 , 1425 Вѣждь, яко в вѣки вѣчны 2 ” будеши попранна: Азъ имамъ 3 ” на престолѣ седѣти 3 ‘ во вѣки И садитъ 32 со собою моя человѣки. (Хлопцам 33 ). Вы Натуру Людску 3 ‘ сѣмо приведете 33 , Близъ мене на престоле 36 сѣмо посадѣте 37 : 1430 Славою и честию 34 азъ ту увенчаю 3 “; Яко моя другиня будетъ, тако чаю. Сяди, Натура Людска, сѣмо'” на престоле ” ! Азъ тя, Жизнь, оставляти не имам 12 оттоле 13 . ,144 Дмитро Тупталенко 11 а т у р а. Жизнь, с небеси данна, будь благословенна! 1435 Главу ти преклоняю 1 азъ, Натура бренна, Яко человѣчество тако возлюбиласъ 2 , — С тобою пробивати всегда сподобилась 3 . Жизнь. Прийми’ винецъ ’ пречсстный первы” ти на главу, Вѣчну буди имуща * всегда о мнѣ славу; 1440 Смерти же тя никогда не имамъ” предати, Но по малой жизни в жизнь вѣчну” хощу взяти. ЯВЛЕНИЕ 1 ” 18. Крѣпость ” Б о ж и я. Разными дарований 12 человѣкъ почтенный 1:1 От Бога, егоже есть дланью ” сотворенный 1 ’ ; Но что не памятуя” 1 суете ” вдадеся, 1445 Противъ самаго Бога гордо вознесеся, Яко иногда 1 ” аггелъ, съ неба низверженный ’ “, Иже 20 бѣ противъ Бога умомъ вознесенны; Но азъ, Крѣпость 2 ‘, низвергох с небеснаго града И предах 22 того лютой во вѣкъ муце 23 ада; 1450 Сице и 21 человѣка, горда, вознесенна, Сотворих с Люцыперомъ быти посажденна, — Ирода 2 ‘ проклятаго, иже суетою Уловленъ, соплетен же злости слепотою 2 “, Искаше Христа Бога рожденна убити: 1455 Мнѣл бо себѣ 27 болшаго, неже Бога быти. Кто есть вели 2 ‘, яко Богъ, Ироде 2 ” прокляты “? Седи ” ныне 32 умаленъ 33 , ада узы яты 3 ‘. Сице всякому будетъ, иже 3 ’ убиваетъ Христа греками 3 “,- сиі и на крестѣ 37 распинает: 1460 Иродъ искаше 3 ” убит 3 “, а ты убиваешь; Вѣдай, что тебѣ'” или ” чесого 12 чаешь: ‘ В прскланяю. 2 Б возлюбила. 3 Б сподобила. ‘ Б і В прїпми. Б венецъ; В вѣнецъ. ‘ Б і В первый. ‘ В імуща. 9 В імам. 1 Б вѣчную. ‘ “ Б і В явленіе. “ Б і В Кротость. ‘- Б і В дарованми. 13 Б і В почтенны. “Б дланию. ‘ Б і Б сотворснны. Іак в Б; А і В На что не памятаяй. ‘ * В суетѣ. 19 В і’ногда. Б і В низверженны. В іже. -‘ Іак Б; А і В Но ахъ кро ­ тость. 22 Так Б; А і В предай. 23 Б і В муцѣ. ‘В Ї. 2 В (рода. 2 ’ ’ Б і В слѣпотою. Б мнех бо себе; В себе. 29 Б і В велій. 2 ” В (роде. 30 Б проклятый. 31 Б і В сѣди. 32 В нынѣ. ’ ’ Б уловленъ. Б ятый. 3 В іже. 311 В грѣхами. 3 ‘ В си Ї на крестъ; Б си на крестѣ. 39 В (родъ іекаше. 33 Б убити. Б ведаи что тебе. ” В їли. 12 Б чего. ,Комедіа на Рождество Христово 145 Азъ есмь крепка 1 , яко лев, — азъ ти сотру роги Гордый 2 ти, за прочиі 3 убью * грехи ’ ’ многи. 1 Б і В крѣпка. 2 В горды; Б гордый. 9 В за прочїи. 1 Б за протчими убию. 9 В грѣхи. “ В крѣпкій; Б крепкіи. 7 Бі В с таким. 9 В їже. “Б за тебя; В за тебе. В рук. бысть. ‘° Б яко. “В Іродъ. 12 В ізмѣну. 13 Б тебе. 14 В любовные; Б любление. 19 Б всем. 19 В новорожденный. 17 В і. 19 Б додає буди. 10 В благоденствуешь. 29 В і сердцемъ. 21 Б простите. 22 Б і В согрѣшив ­ шихъ. 29 Аминь лиш в В. 10 Аще же кто агнчее сердце уготуетъ, — 1465 Вѣдай, яко левъ крѣпки 1 ’ с такими ’ пожирует. Агнцу, иже 8 за тебѣ 9 закланъ быть 9 ‘ родися, Не ЯКЪ 10 ЛЬВОВЫ Иродъ ” , кротокъ поклонися. Е П И Л О Г Ъ. Показавши измѣну 12 мира сего лестну Тебѣ 13 , слышателеви нашему пречестну, 1470 За любовныя ” слухи всѣмъ ” ’ благодаръствуемъ, Такожде нарожденнымъ 16 Христомъ приветствуем. Здравъ и 17 благополученъ 18 да долгоденъствуешъ 19 , Потомъ вѣчно на небѣ с ним же да царствуешь, Всѣ едиными усты и сердцы 2 ‘ 1 желаемъ. 1475 Простѣте 21 согрешивших 22 в дѣйстве, умоляемъ. Аминь 23 . ,II. ПРОГРАМА РІЗДВЯНОЇ ДРАМИ (РОСТОВСКОЕ ДѢЙСТВО). ,Текст цей надруковано за рукописом Збірки А. О. Тітова, No 2412, за охран. каталогом No 1303, що тепер переховується в Рос. Держ. Публіч. Бібліотеці. Цей рукопис — піваркуш паперу звичайного формату (folio), на двох його сторінках написано письмом XVIII віку програму пієси, — такі програми давали глядачам. Заголовку пієси немає. ,ПРОЛОГЪ. ЯВЛЕНИЕ 1. Благодат Божия Человѣка приводит ко престолу, и посаждается на немъ. Сотворитель завѣщаетъ Человѣку, да не снисть от древа еже разумити добро и лукаво. Человѣкъ благодарит Богови. ЯВЛЕНИЕ 2. Лесть дияволская подманяетъ Человѣка яблкомъ, да ея совѣту послу ­ шаетъ. Человѣкъ сему возбраняетъ и за понужденіемъ Погординїя жизни соизволивше, примуетъ от Прелести яблко и вкушаетъ, в которомъ яблку аки в зерцали видит вся злая. ЯВЛЕНИЕ 3. Злоба грѣховная приходит на лютом Змѣю, Благодат Божію отгонит, престол вывращаетъ и Человѣка обнажаетъ. При семъ Гнѣвъ Божий нака- зующе его до конца з мертвыми творитъ. ЯВЛЕНИЕ 4. Смерть страшная и лютая гришником зъ инными послѣдующими ю Смертми, приявше Человѣка новосмертнаго в свое сочетание, давше ему орудие смертное, указуетъ его уже суетнаго образомъ: протчии же Смерти ей честь воздаютъ, при пинии изобразующемъ преминеннаго Человѣка су- етие, иже имъ присудствуетъ. ДИЙСТВИЕ II. ЯВЛЕНИЕ 1. Голиадъ во образъ дияволовъ, уготовляющих орудия мучения, устро- евается на уничижение Израилтяновъ, в земли Израилской. ЯВЛЕНИЕ 2. Саул царь Іудейский устроевает войско свое противу Филистином, укри- пляюще своих упованием Божиим, и намовляетъ их до Милости Божией, Виры, Чистоты и протчая и молебствуетъ, да избавит их Господь от иноплеменных. ,150 Програма Різдвяної драми ЯВЛЕНИЕ 3. Давидъ отрокъ во образъ Христа Спасителя нынѣ младенствующаго, между Израильтянами изобрѣтаемся, который каменемъ убивше Голияда, и мечемъ егожъ главу усѣкъше, Саулови прыноситъ. Саулъ за сию побѣду благодаритъ Богови. Д Ъ Й С Т В И Е III. ЯВЛЕНІЕ 1. Молъния побиваетъ дыяволовъ, кующыхъ и уготовляющыхъ орудия мучительская на Грѣхи. ЯВЛЕНИЕ 2. Безъдушнии образъ …………………. ‘) образъ человѣка смертънаго прывѣтъ- ствуетъ всходящее слонъце, имъ же прознаменуетъся Христосъ, предъвѣчное слонъце, прышедшое нынѣ на свѣтъ. ЯВЛЕНИЕ 3. Печаль человѣческая пры смутъномъ пѣнии сѣтуетъ падения своего, юже Любовь Божыя потѣшает, болѣзни же от серъца ея изрывающе, въ яслехъ, в нихъ же возлегъ врачъ — предвѣчъное слонъце, полагаетъ. При семъ огнь от серъца Христова исходит и серъце Человѣческое запаляетъ. ЯВЛЕНИЕ 4. Ликъ человѣческий Любовь Божыю ко себѣ проявляетъ, серъца про- свѣщенъные складають у яселъ. Человѣкъ паки на перъвомъ престолѣ обрѣ ­ таемся, благодаряще Богу: тако прызванъ есть во перъвое достояние. Е П И Л О Г Ъ. ‘) Слово витерте. ,III. ДѢ И СТВІЕ на рождество христово , из ’ являющое преступленіе души человѣческой, ради грѣха смертію обладаннои, ея же ради избавленія Богъ посла Сына своего единороднаго. ,Ця піеса друкується за рукописом Бібліотеки Ніженського Інституту No 179, арк. 12 — 20. Це єдиний відомий список її. Рукопис — 4 ” , збірник на 81 арк. писаний різними руками XVIII віку. Папер має філігрань (водяний знак) дуже схожу з No 450 К. Тромоніна (Изъясненія знаковъ, видимыхъ въ пис ­ чей бумагѣ, М. 1844, табл. XXX): на щиті ведмідь на задніх лапах з дере ­ вом, — філігрань цю, за Тромоніним, видно на папері, що на ньому надру ­ ковано „Указы 1744 року”. Рукопис складається: а) Три драми дві різдвяних та пієса про царя Кира; б) Alexandri Magni Epistola ad Aristotelem de situ Indiae et itinerum in ea vastitate, з московським перекладом en regard; в) ’ E/tho’.? zs’faXaitov Ttapatvsttzwv a/oktaOet’Ja rcapa Sta- ZOVW — з перекладами латинським та московським; г) дрібні виписки ла ­ тинською та московською мовою. (Порівн. М. Н. Сперанскій, Руко ­ писное собраніе Библіотеки Ист.-Филолог. Института кн. Безбородко въ г. Нѣжинѣ. Пріобрѣтенія 1904 1905 гг. Нѣжинъ, 1905, стор. 35). ,ЯВЛЕНІЕ 1. Г рѣхъ. Грѣхъ родившися от Натуры Человѣческой блажит себе и убиваетъ раждающую, яко ехідино порожденіе, матерь свою. 1 Многія вещи в мїре своими дарами Хвалятся и дѣйствія объявляютъ сами. Азъ же что имамъ нынѣ о себѣ сказати? Откуду дѣйства моя начну исчисляти? 5 Или весма умолчу и буду безгласенъ? Не буди, но вся моя скажу безопасенъ. Дѣйства и силы моя толь суть превелики, Что никто от человѣкъ не имѣлъ толики. Аггелъ иже от протчіихъ в чести был свѣтлѣши, 10 Аггелъ иже в силѣ былъ от многих знатнѣиши, Аггелъ иже несъ имя свѣтящей Денницы — Не меня ли для сверженъ в адскія темницы? Его же подобнѣ звергъ в стигиску еридну, Какъ чадо убиваетъ родившись ехїдну; 15 Ибо аще и рожденъ азъ от его воли, Но мене ради сведенъ в мрачныя юдоли, Откуду с нимъ в людехъ брань творимъ и напасти; Злоба, зависть, убійство в нашей сїя власти. Но что умолкше далѣ дѣйствъ не обьявляю? 20 На что языкъ и уста поздѣ заключаю? Или не обявляю вещь мною жъ сотворенну? Не скажу ли, какъ душу, во свѣтъ облеченну, Одѣяхъ скоро мракомъ, лишихъ благодати, Юже, аще б не Адамъ, могли вси стяжати? 25 Но зане Адамъ лжива послушалъ совѣта Моего, презрѣлъ законъ, вшелъ во тму от свѣта, Стратилъ благодать перву Богомъ дарованну, Згубилъ красоту лица и милость избранну, Отдалѣнъ былъ в тлѣнный міръ от вѣчной ограды, 30 Выгнанъ з рая с Еѵвою, со звѣрми и гады, ,154 Дѣйствіе на Рождество Христово 35 40 45 50 55 60 Гдѣ живущъ уже не имѣлъ первенства, Не видѣлъ яже в рай пріялъ былъ блаженства, Но во время житія на земной краинѣ В моей зрился грѣховной окаяннѣи тинѣ. От сего паденія перва человѣка Пріявши силу, внидохъ в мала и велика; Ибо откуду бы лесть, убитва во мірѣ, Откуду всяка злоба и развраты в вѣрѣ? Вся сія содержу азъ доселѣ с начала, Полна бо ми от сего и корысть не мала. Азъ силенъ волю мою нынѣ простирати, Азъ могу людемъ разнство и измѣну дати; Азъ человѣка свята, честна и блаженна Вскорѣ могу сотворить даровъ всѣх лишенна. Смотрите, какову власть и силу имѣю! Виждте, что и самими душами владѣю. ЯВЛЕНІЕ 2. Душу благодатную обстоятъ мертвецы. Мертвецъ 1 . Откуду ти, о Душе, сицева премѣна? Почто мрачна и гнусна еси и презрѣна? Ахъ, како скоро вся, Душе, безобразна стала, Какъ скоро благодати свѣтлость потеряла! Подобнѣ архаггелу в славѣ ты блистала, Но воскорѣ яко цвѣтъ лѣпотами спала. Пѣніе 1. Коль дражаиша тварь, блажаиша всея твари, Свѣтлѣиша солнца, яснѣиша зари! Гдѣ ти, Душа, доброта, гдѣ прежняя красота? Днесь видъ красенъ, міръ несказанный Терпитъ вредъ смертны тмы, страждет раны. Мертвецъ 2. Удивляюся, Душе, на тебе взирая, Чуждуся, како вмалѣ стратила благая. Гдѣ ти красота лица, гдѣ аггелска слава? Гдѣ благодать, гдѣ Богомъ врученна держава? Презѣлно грѣха ради міръ смущаетъ страхомъ; Красота твоя мелкимъ разсыпалась прахомъ. ,65 70 75 80 85 90 95 Дѣйствіе на Рождество Христово 155 Пѣніе 2. Во прахъ лице твое в тотъ час обратися, Когда благодати Божїей лишися. Гдѣ ти, Душе, доброта, гдѣ прежняя красота? Вмѣсто свѣта тмою днес себе помрачаешъ, Лишившись нетлѣнія в мрацѣ пребываетъ. Гдѣ ти, Душе, красота, гдѣ прежняя доброта? ЯВЛЕНІЕ 3. Снисходитъ Милосердіе Божіе, жалѣя о погибели душъ человѣческихъ. Милосердіе. Удивляюсь твоему днесь зраку ужасну, Чуждусь, видяіце тя тѣм подобну и властну. Рцы ми, кая еси тварь и почто вздыхаешь? Почто зракомъ симъ страшитъ и горцѣ рыдаеш? Д У ш а. Азъ есмь Душа исперва Богомъ сотворенна; Азъ в рай сладости быхъ прежде посажденна; Азъ во образѣ свѣтломъ и славѣ сіяла, Честнѣиша была твари видимои с начала. Егда же дерзнухъ завѣтъ Божіи преступити, Прелщенна быхъ діаволомъ, и плода вкусити От древа жизни, Богомъ самимъ завѣщанна, Абі’е обрѣтохся оттуду изгнанна; Абіе мрачны во мнѣ образъ сеи явися, Абїе видъ мои свѣтлый грѣхомъ очернися. От того часа до днесь мрачна пребываю, Плачу, егда красоту перву помышляю. Ты же кто еси, молю, изволь мнѣ сказати, И почто благоволилъ о мнѣ вопрошати? Милосердіе. Милость Божїя есмь азъ, имя мое славно От востокъ до западу всему міру явно. Душа. Молю тя, госпоже моя, благоволи вняти Словесемъ, ими же тя хощу утруждати. На имя твое днес, Милосте, взирая, Да знаю, яко ты всѣмъ даеши благая, Молю у бо и азъ тя: даждь помощь благую, Простри милосердія мнѣ руку десную, ,156 Дѣйствіе на Рождество Христово Просвѣти мракомъ грѣха всюду очерненну, Сотвори во свѣтъ первый Душу облечэнну; Не даждь болѣе Души в грѣхѣ пребывати, Повели мраку сему от мене отстати. Милосердіе. 100 Добрѣ, азъ имамъ ти в сем спомоществовати, И прежнюю благодать потщусь отискати; Вижду бо аз тя лицемъ и сердцем крушиму, Вижду, яко имѣешь болезнь нестерпиму, Вижду, яко рыдаешь о прежней годинѣ. 105 Но уже ты скорбяща не буди отнынѣ, Зане имѣю сей мракъ вскорѣ убѣлити, Потщуся скверны твоя и гнусность омыти. Толко желаешь ли ты в такой благодати Не прикасатись грѣху, но чиста бывати? Душа. НО Не имамъ воистину к грѣху ся склоняти, Когда отимеши сей мракъ от мене, мати. Милосердіе. Се убо гряду отднесь к небесному граду, Имѣюща подати в плачи ти отраду, И от небесъ ниспошлю от Троицы едина, 115 Праведна, безначална предвѣчнаго сына: Онъ возобновитъ образъ первый тебѣ данный, Введетъ тя паки в покои прежни пожеланны. ЯВЛЕНІЕ 4. Желаніе праотецъ сѣдяіцихъ во адѣ вопіет ко Богу. Доколѣ, Господи, здѣ, доколѣ сидѣти? Доколѣ адскую тму, доколѣ терпѣти? 120 Почто забывавши сѣдящихъ во адѣ? Почто оставлявши стенать без отрады? Доколѣ нами врагъ нашъ будетъ обладати? Доколѣ во мѣстѣ семъ будемъ вси рыдати? Услыши, Господи, гласъ рабъ твоихъ смиренный, 125 Услыши молитву самъ и вопль умиленный! Пошли сына твоего, избави отсюду, Изми от устъ адовыхъ, даждь утѣху люду, Разрѣши грѣховныхъ узъ, разрѣши плѣницы, Изведи насъ от адской мрачной сеи темницы. ,Дѣйствіе на Рождество Христово 157 Приходить Надежда. 130 Не тужите, людіе, полно сѣтовати, Престанте вопить гласно, престанте рыдати. Уже бо болѣзнь ваша вскорѣ окончится, Уже власть князя адска в конецъ истребится; Имать бо послать сына Богъ собезначална, 135 Иже изметъ васъ сего от мѣста печална. И аще словесѣмъ вѣру не хощете яти, Се вамъ даю залогъ мои, изволте пріяти. ЯВЛЕНІЕ 5. Пророки Валаамъ и Іса’ія возвѣщаютъ міру о пришествіи Христовомъ. Пророкъ Валаамъ. Тако странно, радостно, чудесно и ново, Тако недовѣдомо вамъ вѣщаю слово: 140 Се днесь от Іакова звѣзда возсіяетъ, Освѣтитъ, произыдетъ и прооблистаетъ; Се востанетъ человѣкъ от Іуды нынѣ, Низложитъ началниковъ моавицкихъ силнѣ И возпрославитъ Сиоа купно со сынами, 145 Возвеличитъ, обдаритъ многими дарами, Проименованіе дастъ ему преславно, О чемъ да имѣете извѣстно и явно. Пророкъ I с а Ї а. Утѣшаитеся, друзи, ни мало тужите, Печаль вашу на радость теперь преложите. 150 Се Богъ и создатель нашъ, господь и царь славы, Воздая воздастъ скоро милость и суд правы, Человѣколюбивъ сый самъ пріидетъ явно, Потщится избавити и спасти насъ славно. Тогда будутъ отверсты очеса слѣпыя, 155 Тогда слухомъ услышатъ ушеса глухія, Тогда скочатъ хромыя, якоже елени, Тогда будетъ гугнивыхъ языкъ изясненны. ЯВЛЕНІЕ 6. Волсви за звѣздою шествуютъ и испытаютъ о рожденномъ царѣ от Ірода, Іродъ же слышавъ удивляется о таковой вѣстѣ, велитъ призвати книжниковъ и испытуетъ о Христѣ, гдѣ раждается. Воспріявши же вѣсть от книжниковъ, яко Христосъ во Виолеемѣ раждается, повелѣваетъ волх ­ вамъ его искати, и егда обрящуть, молитъ, дабы ему возвѣстили; волсви же, получивши таковую вѣсть, в путь свои шествуютъ. Волхвъ 1. Пріидохомъ в сія страны, о царю державный, Зане звѣзда устрой путь сѣмо нам явный. ,158 Дѣйствіе на Рождество Христово 160 165 170 175 180 185 190 Молимъ державство твое прилѣжно внушати, О чемъ будемъ любовнѣ тебе вопрошати. I р о д ъ . Вижду васъ царскимъ саном достойно почтенных. Паче же в премудрости зѣло совершенныхъ. В чемъ молю свѣтлость вашу — грядете откуду? И камо шествуете, что придосте сюду? Волхвъ 2. Шествіе наше, царю, от восточной страны Самоизволно явись кромѣ всякой брани. Потщахомся во землѣ іудейской быти, Ею же свѣтлость твоя изволитъ владѣти. Ірод ъ. Коея ради вины, изволте сказати, Придосте сѣмо, да аз возмогу познати. В о л х в ъ 3. Пришествія нашего не инна притчина, Точїю в желаніи сія есть едина, Еже велика царя юдсиска взыскати И новорожденному поклонъ нашъ отдати. I р о дъ. Азъ единъ царь сеи земли, реку дерзновенно, Откуду о иномъ есть царѣ возвѣщенно? И кто сказа вамъ быти царя здѣ рожденна, Его же сказуете над мене почтенна? Нарицаете его царя быть велика, — Воздается над мене ему честь толика. Волхвъ 1 . Звѣзда рождество его показа нам явно, В сеи землѣ имущое возсіять преславно. Чтохомъ бо Валаама, наперед насъ бывша, Волхва аравицкаго, о семъ возвѣстивша: От Іакова, рече, звѣзда возсіяетъ, От колѣна Іудова Христосъ ся раждаетъ. Той плѣнитъ Моавиты со всѣми предѣлы, Истребитъ совсѣмъ оныхъ противныя силы. Мы же валаамовы пріемники бывши, Необычную звѣзду на небѣ узрѣвши, ,Дѣйствіе на Рождество Христово 159 Мнимъ, что іудейскаго царя знаменуетъ, Шествуем, куды путь нам к нему показуетъ. І родъ. Воини, собирайте книжники и первосвященники людскія, и азъ вопрошу ихъ о семъ. 195 Гдѣ Христосъ раждается, рцыте! Книжникъ 1. Во Виѳлеемѣ і ’ удейстѣмъ. Книжникъ 2. Тако бо есть писано чрез пророка: И ты, Виолееме, земле їудова ничим же менши еси во владыкахъ ’ Іудовыхъ, из тебе изыдетъ вождь, иже упасетъ люди моя і ’ зраиля. 1 р о д ъ. Шествуйте с миромъ отроча взыскати, Егда же обрящете, вѣсть молю мнѣ дати, Яко да и азъ шедше ему присмотрюся, И новорожденному царю поклонюся. ЯВЛЕНІЕ 7. Волсви отдаютъ дары Христу во Виѳлеемѣ лежащему, идѣ же Марія и Іосифъ присудствуютъ, и аггели „Слава в вышнихъ Богу” воспѣваютъ. Отдавши же поклонъ и дары — смирну, ліванъ и злато — шествуютъ во своясіи, и не возвращаются ко Іроду. П Ѣ H ї Є. 200 Слава в вышнихъ буди единому Богу, Сотворшему на землѣ миръ и любовь многу! Се нынѣ спасеніе всѣмъ людемь настало, Благоволеніе в насъ се днесь возсіяло. Свѣтло торжествуютъ аггелскі’я лики. 205 Вѣчны миръ содѣян днесь со человѣки. Днесь солнце правды Христосъ лучи испущаетъ, Богъ предвѣчны во плоти нынѣ ся являетъ. Торжествуй, о Рахиль, плачущая нынѣ, Ликуи небо и земле о рожденномъ сынѣ. 210 Буди слава и держава в родъ и род во вѣки Сотворившему любовь между человѣки. * В О Л X в ъ 1. Боже премилостивыи и царю пред вѣки, Плѣненныя свободи адомъ человѣки. ,160 Дѣйствіе на Рождество Христово Ты обстоимъ еси всегда херувімы, 215 Яко Богъ всея твари пречестно хвалимы. Тебе трепещутъ власти сидяща на тронѣ, Зряще славу твою во горнѣмъ Сѵонѣ. Изволивъ человѣку милость показати, Такъ возлюбивше, яко зань и пострадати, — 220 Прі ’ ими сей лі ’ ванъ, к твоей благостынѣ Пренесенный от мене всесмиренно ‘) нынѣ. Благослови животъ нашъ на многіе лѣта, Сохрани царство наше от всяка навѣта. Волхвъ 2. Видѣша тя паче всей твари достоинѣиша, 225 От всякой драгой вещи и злата честнѣиша: Над тебе достоинъ весь міръ не можетъ быти, Кто бо ся создателю дерзнетъ уравнити? Небомъ и вселенною всею обладаетъ, От дѣлъ рукъ свомхъ ты единъ промышляешъ. 230 Вся сія ты дѣеши в своей благодати, — Ты благоволи сі’е злато воспріяти. Волхвъ 3. Понеже бо Божія благость возсіяла На тебѣ, яже прежде в словѣ пребывала, Того ради азъ тебе, Боже, почитаю, 235 Сіе приношеніе смиренно вручаю: Прими убо смирну, днесь лежащы на сѣнѣ, От преклоншихъ тебѣ днесь сердца и колѣни. ЯВЛЕНІЕ 8. Тродъ бывше от волхвовъ поруганъ, сѣтующс о таковой вѣстѣ и недоумѣвающе, что с ними творити имать, совѣтуетъ о новорожденномъ со Злобою, Завистію, Коварствомъ и Убійствомъ, имъ же діаволъ шепталъ на ухо; который совѣтники убѣждаютъ царя о убійствѣ младенца, , Іродъ же повелѣваеть избити младенцевъ во всей Іудеи. Ірод Ъ. О кая печаль мою старость постизаетъ! О кое смущеніе сердце ми пронзаетъ! 240 Егда о сей прискорбной вѣсти помышляю, Что сотворить в скорбѣ сей азъ болѣе чаю? * Понеже от волхвовъ есмь весма поруганный, За прошеніе мое от нихъ посмѣянный, *) В рукопису — всесмирно. ,Дѣйствіе на Рождество Христово 161 ‘245 250 255 260 265 270 275 Что не толко о Христѣ вѣсти мнѣ дадоша, Но и тайно во своя страны отидоша. Чего ради смущаюсь о царѣ рожденномъ И во время царствія моего явленномъ, Зане аще отрокъ сей восприметъ державу, В возрастъ пришедши, мою испровержетъ славу, То уже непремѣнно азъ ему служити Имамъ, — о дабы вѣстѣ сей во вѣкъ не слыти! Что жъ от скорби протчее имамъ сотворити? Вы, друзи мои, даждте здравы мнѣ совѣты. Злоба. Почто тако, о царю, печално взываетъ? Чесо ради напрасно сердцемъ воздыхаетъ? Престань отселѣ сице жалостно рыдати, Послушай мене, Злобу, повели взыскати Отрока, в царствѣ твоемъ недавно рожденна, Царя вмѣсто тебе намъ быти проявленна. Ірод ъ. Какъ его сискать, отнюдъ недоумѣваю, — В коемъ градѣ ц странѣ, и кто есть, не знаю. Зависть. Мнѣ, Зависти, о царю, вели разсмотрите, Всю Юдею, вертепы, горы проходити. Обрящется подлинно, азъ тебѣ вѣщаю, Вскорѣ его принести пред тя обѣщаю. Ірод ъ. Обѣщаніе твое пуще мя смущаетъ, Печаль в сердцѣ моемъ вящшую раждаетъ: Како бо матери его не могутъ сокрыти. Коварство. Азъ глаголю, о царю: нелзя утаити. Повели мнѣ точію всюду проходити, Лукавствомъ моимъ его могу усмотрити: Ибо матеремъ буду обѣщати дары, Сребро, злато, одежды и всяки утвари; Ради злата имѣютъ о семъ мнѣ сказати. Проискавъ его потщусь насилно отняти. 11 ,162 Дѣйствіе на Рождество Христово 280 285 290 295 300 305 Ї род ъ. Но и такъ не объявятъ страхомъ обдержимыи Матери, аще будутъ и гладомъ томимый, Ни восхотятъ ни злата, ни сребра прі ’ яти, Кромѣ какъ можно оных станутъ защищати. У б Ї в с т в о. У а! почто, о царю, такъ себе смущаешь, Какъ бы тое отроча убить, помышляетъ? Царь еси, власть имаши живота и смерти, Можешь смертію его невозбранно стерти. Азъ, Убивство, благи ти подаю совѣты: Вели во всей Юдеи младенцы избити. I р о д ъ. Грядите, вой, во всю Юдею грядите, Во всѣхъ предѣлѣхъ моихъ младенцевъ губите! ЯВЛЕНІЕ 9. Плачеть дщерь Сіонская о избіеніи чад своихъ. Кто днесь главѣ моей дастъ струи рѣкъ широкихъ, Или очесемъ моимъ горкихъ слезъ потоки, Ими же да оплачу бѣду нечаянну? Ахъ, увы! кто утѣшитъ мене окаянну? Желѣзо мнѣ утробу люто прободаетъ, Язвою неисцѣлнои сердце убиваетъ: Лишихся чадъ любезныхъ, чадъ мною рожденных, Ихже зрю яко агнцевъ мечемъ заколенныхъ. П ѣ н Ї е. Нѣсть тяжчаише Сердцу страдати И воздыхати непрестанно, Когда матерь Птенцев лишится, Вдовствомъ плѣнится нечаянно; Стонетъ, ходитъ, Плачь всѣмъ родитъ, Рыдает, не знаетъ, что творити. Дщерь с Ї о не к а я. Толико свирѣпыя и тяжкой болезни Не напаялась имѣть во всей моей жизни, ,Дѣйствіе на Рождество Христово 163 310 315 320 325 330 335 340 Коликую мнѣ нанесъ Іродъ вселукавыи, Кровь дѣтей неповинныхъ всюду пролі’явы! С любовію терпѣла в рождествѣ печали, Нынѣ мя несносные бѣды поискали. П ѣ н Ї е. Что се видимъ? Позоръ ужасный! Часы бесчасны днесь настали! Что ти, мати, Лице змѣненно, Сердце смущенно от печали? Слезы ТОЧИШЪ, ОЧИ МОЧИІПЪ, Збираешъ, лобзаешъ чада твоя. Дщерь сіонская. Вси твои, о Сіоне, прекрасны предѣлы Яко непроходные лѣсы пріуныли! Гдѣ твои наслѣдники? вси какъ свѣтъ заидоша, Вси несытаго меча остріемъ умроша! Воздохни из глубины, сердцемъ умилися, Испусти плачевный гласъ, горко прослезися. П ѣ н Ї е. Полно тужить! Сѣтуетъ вскую? Отри слезъ струю, перестани. Хотя твои Чада ссѣченный, Но суть спасенный, увѣнчанный. Между нами Вси устнами Спѣваютъ, играютъ, ликовствуютъ. Дщерь сіонская. О, коль веселъ нѣкій гласъ слухъ мнѣ услаждаетъ, Иже мертвыхъ моихъ чад живых быть вѣщаетъ! Аггелъ. Богъ в вышнихъ живыи странахъ, печалная мати, Изволил мене сѣмо до тебе послати Утѣшить, да жалостно всуе не рыдаетъ, Но паче на оного крѣпко уповаетъ: Чада бо твои аще и земныхъ лишились, Однакъ не в смерть, но в живот вѣчный преселилис. ,164 Дѣйствіе на Рождество Христово Яко бѣлы орлы в небо возлѣтели, Идѣже селеніе свое положили; Божественную славу ясно созерцаютъ, 345 Безсмертныя сладости себе насыщаютъ. Я В Л Е Н I Е 10. Власть Божія, побѣдившая дїавола и протчихъ противниковъ своихъ, торжествуетъ со Смиренно- любїемь и Незлобіемъ; вручивше Благочестію державу свою отходить в горній С ’ іонъ; Благо ­ честіе же за сицевую милость благодареніе Богу воздастъ и пѣніемъ окончсваеть. Власть Б о ж 1 я. Нѣсть возможно начала мнѣ опредѣлити, Ниже паки моего конца изслѣдити; Нѣсть мѣста таковаго во свѣтѣ едина, Идѣ же бы не славилася моя благостыня. 350 Выну на херувимѣхъ страшныхъ почиваю, „Святъ, святъ” от серафимові) „Господь Богъ” внушаю. Небо преисполненно есть моея славы, Земля же величества не вмѣстить державы. Всю тварь благоизволихъ з ничего создати, 355 Сію же человѣку ввѣрихъ обладати; Но котораго сотворихъ во всѣхъ совершенна, Безсмертнаго, нетлѣнна, зѣло умудренна, Однакъ неблагодаренъ во всѣмъ сихъ явися, Вражїю бо совѣту в конецъ прилѣпися; 360 Преслушавъ непорочный завѣтъ ему данный, Пламеннымъ оружіемъ з раю бысть изгнанный На землю, юже трудом руками копая, Ясти хлѣбъ в потѣ лица, в слезах омокая; На его же за милость бѣдство преклонихся, 365 Даже азъ до рабія зрака истощихся; Уничтожилъ лестную вражїю гордыню, Уничтоживши послахъ в адову твердыню. Не хвалится вражія немощная Сила, Понеже плоть бренная сію побѣдила. 370 Грѣхъ не имать области уже ктому в мірѣ, Оправдающимся всѣмъ от единой вѣры. Смерть с противники ея лежитъ бездыханна, Попрана всѣхъ Жизнію лютѣ окаянна. Тѣмъ же веселый праздникъ нынѣ составляю, 375 В немъ же твари играти всей повелѣваю. Я вознесенныя отступника роги Низложихъ всесилною рукою под ноги. ,Дѣйствіе на Рождество Христово 165 Сми реннолюбї е. Торжествуй, Власть Божія, и ликуи на вѣки, Побѣдившая враги сія превелики! 380 Презрѣніе Промысла со Грѣхомъ связанно, Тщеславіе с дьяволомъ во узахъ скованно, Окаянную Злобу в конецъ сокрушили, Тыхъ своихъ противниковъ к ногам покорили. Сего ради преславно днесь возвеселися, 385 Яко твоя держава во вѣкъ утвердися. Незлобіе. Кому тако преславно нынѣ ликовати, Яко Власти Божіей днесь торжествовати, Покорившей под нозѣ своя супостаты, Свободившеи людъ, в плѣнь діаволску взяты? 390 О Власте, с Незлобіемъ ликуи во вся лѣта И Смиреннолюбіемъ всегда без навѣта! П ѣ н і е. Тебѣ слава и держава, Всемогущыи Боже, Иже явно сихъ преславно побѣдить возможе. Воздыхаютъ и рыдаютъ врази побѣжденны, 395 Ибо сами подъ ногами лежатъ посрамленный. Се недавно весь міръ явно в конецъ побѣждали, Днесь без брани смертны раны от тя воспріяли, Сего ради безъ отрады в адскую плѣнь впали. Ты же, Бога Власть премнога, торжествуй со лики, 400 В славѣ вѣчной ти приличной державствуй на вѣки. Благочестіе. Тебѣ слава единой от всѣхъ в вѣки буди, Что избавила еси прелщенныя люди, Под игомъ діаволским толь долго томимы, Иже нынѣ спасшеся суть необоримы. 405 Даждь мнѣ скипетръ всесилныя Твоея державы И помощь от велѣлЬпнои низпосли мнѣ славы, Ею же вооруженна зжену супостаты И люди твоя мудрѣ могу управляти. Власть Божія. Пріими непобѣдиму власть мою и силу, 410 Ею же низложити вражію лесть гнилу. Се ти враговъ под нозѣ твои повергаю, Всѣхъ твоихъ противниковъ тебѣ покоряю. ,166 Дѣйствіе на Рождество Христово 415 420 425 430 435 440 445 450 Наступай и побѣждай и царствуй во вѣки, В побѣдахъ прославлю тя между человѣки. Се ти царски скипетръ, се ти діадима, На престолѣ Божіемъ ти власть буди нерушима. Азъ бо сія скончавши вся благополучно Иду тамо, идѣже живу неразлучно, Иду тамо, идѣже аггелскія лицы Желаютъ низвѣсити красныя зѣнницы. В горнихъ бо красныхъ мѣстѣхъ выну обитаю, Вамъ же неоскудную милость оставляю. Благочестіе. Кое благодарствіе имамъ ти воздати, О милосердный Боже, в такой благодати, Яко вручилъ еси мнѣ сицеву державу И даровалъ еси днесь всего міра славу? Покаряешъ противныхъ всѣхъ враговъ под нозѣ, Велишъ торжествовати в царском мнѣ чертозѣ. Что убо за се ти имамъ приносити? Кую жертву достоину могу освятити? Главу и сердце низу, колѣна склоняю, Тя токмо единаго Бога почитаю. П ѣ н Ї е. Слава тебѣ сыну, Во троицѣ єдину, От дѣвыи рожденну, Днесь міру явленну! Благоизволившу, небо оставившу Нас дѣля. 3. Аггели ликуютъ, Цари торжествуютъ, Князи со тѵмпаны, Поютъ сице страны: Да будетъ честь-слава, едина держава Тебѣ в вѣки. 3. П b н і е. Аще кая болезнь в мірѣ можетъ быти, Что паче матери можетъ уязвити, Еже зрѣти чада порожденна, За гнѣвъ збіенна? Болѣзненно мати кровь си проливаетъ В тотъ часъ, егда чадо свое раждаетъ, — Болѣзненно мертвы соглядати дѣти, Муки терпѣти. ,Дѣйствіе на Рождество Христово 167 Іродъ во убивствѣ бысть преокаянный, За пролитую кровь от всих поруганный, 455 Измытися имать за смертные раны Во адской банѣ. Не печалуи сердцемъ, прискорбная мати, Престани отселѣ толь скорбно рыдати: Чада твои аще от меча падоша, 460 Но не умроша! ,IV. КОМИЧЕСКОЕ ДѢЙСТВІЕ в честь, похваленіе и прославленіе по пророчеству и обі>това(ні)ю рождшемуся, ветхому денмы, младенствовавшому под лѣти, усти от вѣка пророкъ провозвѣщенному, явленіемъ звѣзди и поклоне ­ ніемъ царей свѣдителствованному, царю царей, Христу Господу, всемирнои дѣля радости четирма явленіи изображенное. 1736 году декабря 25. Авторъ сего Іерм.. Митрофанъ Довгалевский. ,Ця пієса друкується за єдиним відомим її списком — рукописом Київського Золотоверхо-Михайлівського манастиря No 1710, арк. 186 194 (за описом акад. М. І. Петрові No 521, — див. Описаніе рукопис, собраній въ г. Кіевѣ, вып. II, стор. 239 243). Рукопис — folio малого формату, 254 арк. З усіх ознак, це старанно переписана записна книга за 1736 — 37 рік Митрофана Довгалевського, тодішнього професора поетики в Київській Могило-Забо- рівській Академії. Склад рукопису: а) спочатку — курс поетики М. Довга- левського під заголовком „Hortus poeticus” (Сад поетичний) 1736 року; б) далі маленький латинський вірш М. Довгалевського: „Epigraphe ad illu- strissimum antistitem” (арк. 162); в) далі Табель школи піитики о учениках 1737 года априля 6 дня составленная; г) потім — Gemma ab imis variorum auctorum eruta atque pro more scholastico ad usum studiosae juventuti collata anno Domini 1737 calendis Septembris; д) далі дві драми Митр. Довгалев ­ ського: різдвяна, „Комическое дѣйствіе въ честь рождшемуся Христу”, з п’ятьма інтерлюдіями, та великодня, „Властотворній образъ человѣколюбія Божія”, так само з п ’ ятьма інтерлюдіями; е) Кантъ благодарственны прс- освящ. нашему Кѵевскому Рафаилу за новоустроенния училища в Кѵевѣ”, Митр. Довгалевського, 1737 року декабря 17; ж) Теорія віршування під заголовком: Clavis gratia digni ingressus pulsantibus neopoetis ingenti claustro Poeseos artis applicata… per prosodiae 12 modos… anno 1737; з) Нарешті — Catalogue syntacticorum anno Domini 1736 in annum 1737: список учнів з влас­ норучними характеристиками професора М. Довгалевського. ,ПРОЛОГЪ. В его же мѣсто виходит Валаам и хвалися пророчествуетъ о пришествіи Христовомъ, и пред- сказуетъ кратко о всемъ комическомъ слѣдующемъ дѣйствіи, в четирех явленіяхъ заключенномъ. 1 Неложная словеса, яже Богъ пред вѣки Усти вездѣ прорече, смертни человѣки: Нѣсть бо в его словесехъ каковой измѣни, Зане ест сеи единъ Богъ, праведній едини. 5 Рече от тми мрачнія свѣту возсияти — Бист тако по глаголу, — а не инакъ стати; Разним рибамъ во водахъ плаваніе мѣти, Птицам же поднебеснимъ горѣ возлетѣти, Человѣку на земли сладчайшая лѣта 10 Провождати повелѣ временнаго свѣта; Солнцу и лунѣ нощной, свѣтиламъ великимъ, Теченіе творити, по силѣ толикимъ; Звѣздамъ заимствовати свѣтлост от нихъ всяку По различію всякой и доволству таку; 15 Паче влія благодатъ великія сили В человѣка, над него никая бъ успѣли: Разумъ смисла подаде, почти красотою, Образа подобіемъ, всею добротою; Кромѣ настоящихъ благъ — будущая знати, 20 Праведно и нелестно о тѣхъ прорицати. Тѣмъ и мнѣ, Валааму, откри таини слово, Еже в проротчествѣ сій азъ ношу готово; Вѣчніи залогъ положи в вѣчномъ своемъ синѣ, Родитися хотящимъ в убогой яскинѣ, 25 Імъ же вѣки сотвори, ничто бист без него, — Сего послать изволи из лона своего На избавленіе всѣхъ и яже суть в мирѣ, Падших же собственнѣе праотецъ во вѣрѣ, Иже перву заповѣдь преступиша тощно, ЗО От чего би хранитис весма бяше мощно; Обаче восхотѣша равни бити Богу, Воспріяти подобну пласт и силу многу, ,172 Митрофан Довгалевський Н’доволии Господней милости драгія Влияніемъ разума имѣти благія: 35 Убо за попраніе Божія закона Лишишася сладости горняго Спона, Внутрь и внѣуду тяжкихъ скорбей исполненни, Раиска добра и чести весма сут лишенни. Чтож творит всещедрій Богъ, с небесе призрѣніи, 40 Падшимъ отцемъ какову милость изявивій? Обѣща имъ послати со небесе сина — Свѣдителъ в Виѳлеемѣ яскиня — едина: Сеи от свѣта денници Ияковли пріидет, В силѣ крѣпости своей ввесь народ превзіидет, 45 Сотретъ князя моавля, поссм плѣнить сили, Побѣждая Сѵоови сини и предѣли. Сему унуки мои, тріе цари силни, Водиміи звѣздою, дари изобилни Принесутъ; но Іродъ парь весма усумнится, 50 I о рождествѣ его бѣднѣ засмутится, Тщатимется убити, отнюд не возможе, Самъ точію врагъ Христовъ в жизни изнеможе; Пошлет, гнѣвомъ поощренъ, младэнци избити Декретъ Божій убіици пріидетъ вся отмстити; 55 Человѣколюбіе Божіе с пророки Пѣснь воспоют на земли с аггелски отроки. Азъ, преславній Валаам — пророкъ в дѣлѣ, словѣ: Узрите, яже рекохъ, в слѣдующей мовѣ. ЯВЛЕНІЕ 1. ІІрсдшсству ощой звѣздѣ виходят тріе царіе, унуки Валаамовы, для разсужденія видѣнной не обычной звѣзды на востоцѣ. Царь п е р в і й г л а г о л е т ъ младшій. Что звѣзда необична в свѣлости толика, 60 Стояща на востоцѣ? Колі) зѣло велика! По ученію нашомъ астрономска дѣла В искуствѣ не имѣютъ художества цѣла, Ежеби сицевую видѣти денницу, Кая бъ могла повреждат очесну зѣницу. 65 В хитрости астрономской вся звѣзди на явѣ, В сеи же дивнѣ свѣтится образъ самой слави: Воистину от всѣхъ звѣздъ сію отдѣляю, И в ней чудо нѣкое бити разсуждаю. Вамъ ся что мнитъ, о друзи, что би разсуждати, 70 І кую би тайну в ней возмогли познати? ,Комическое дѣйствіе 173 Ц а р ь в т о р і й го в о р и т ста р ѣ й ш і й. Азъ от дѣда моего, Валаама званна, Сподобихся слишати, яко будет данна На небеси сицева звѣзда необична, Яже воистину сей во всемъ ест прилична. Ц а р ъ третій г о в о р и т найстар ѣ и ш і й. 75 Отчасти и мнѣ сіе памятно ест слово В разглаголствіи дѣда, перво и готово: Еще бо прежде смерти о сей звѣздѣ бити Ізволи во слухъ усѣмъ ясно предложити, О ней же и написа во книзѣ нетощно — 80 Достовѣрія ради посмотрѣти мощно. Ц а р п е р в і й паки говори т. Зѣло израдній совѣтъ и слово пріятно: Посмотрѣть писанія, да будет унятно. Царь в торій паки говорит ъ. Тако, воправду тако: яко глаголаше Дѣдъ нашъ прежде, Валаамъ, сице написаше, 85 Что возсияетъ звѣзда Ияковля рода И ізіидетъ человѣкъ ізраилска плода; Сеи погубить моавля князя всея слави, Плѣнит сини Сѵоови и вся их держави. Царь 3 говоритъ. Убо пріимѣмъ, о друзи, шественнія труди, 90 I пут намъ предлежащій к тому царю буди; 1 градѣмъ от нашея отческія страни, Да не будемъ плѣненни от него во брани. ЯВЛЕНІЕ ВТОРОЕ. Виходят царіе со дары кланятися, до которих Іродъ приходит и о шествіи ихъ, камо пут творят, вопрошаетъ; посем Іродъ молита ихъ, да возвращшеся от пути возвѣстят и ему, гдѣ паръ новъ родися. Царь 1 говоритъ младшій. От конецъ земля грядем, ищуще владики, Гдѣ рождейся пресвѣтлій цар в славѣ велики, 95 Его же на востоцѣ звѣзда знаменала, По свѣдителству дѣда, пут нам указала. Се прійдохомъ кланятис, честъ воздати должну Яко царю, владицѣ всей твари неложну. ,174 Митрофан Довгалевський Принесохом и дари: Ливанъ, смирну, злато, — 100 Молимъ слезне, да будетъ за благо принято. Царь 2 говоритъ старѣйшій. О даби щастя наше не тощное било, И царя намъ рожденна вскорѣ изявило, Даби сподобилися младенца повита Кланяющеся зрѣти благознаменита! 105 Тол бо долго шествуемъ чрез два уже лѣта, Обходяще многіе страни сего свѣта; Не живемъ в царствѣ своемъ, ниже на престолѣ, Когда звѣзду видѣхомъ, — воправду оттолѣ. Царь 3 говоритъ н а и с т а р ѣи ш Ї и . Почто сумнитися намъ? Зримъ звѣзду на небѣ, ІЮ Яже тамо нас ведетъ, аможе нам требѣ. Болше уже шествіе твориты дерзали, Ни мислию ни сердцемъ когда унивалы, — Потерпѣмъ мало: звѣзда ‘) гдѣ пут свой заставит, Тамо, мню, яко царя рождшагося явит; 115 А донелѣ не станетъ, за нею спѣшимо, И пут намъ предлежащій охочо творѣмо. Іродъ царъ приходитъ. Камо шествіе ваше и путі, предлежащій Днесъ творите, царіе, спѣшно настоящи? Мнѣлъ бихъ, брань з ким творити — но вой не многи: 120 Развѣ кому кланятис хощете под ноги? Се бо вижду и дары толъ драги, велики — Рцѣте, кого ищете болшаго владики? Азъ есмь царь, непобѣдимъ и великъ во слави, И кто противустанетъ днес моей держави? 125 Рцѣте, камо пут вашъ есть от запада солнца, Яже на востокъ нинѣ мало не до конца? Царъ старѣйшій отвѣщаетъ. Доселѣ величеству нѣстъ еще извѣстно Твоему, яко родис царь новій безмѣстно, Іже подсолнечною имѣет владѣти, 130 На престолѣ всемирномъ державно сидѣти? Сего держава на всѣхъ слава вознесенна, Яже еще отдревле намъ есть возвѣщенна От дѣда Валаама; сему дари носимъ, Да поспѣшшеся к нему милость себѣ спросим. ’ ) В рук. эвѣзди. ,Комическое дѣйствіе 175 Іродъ глаголе т ъ. 135 Странная и скорбная, весма непріятна Слишу от васъ словеса, ниже вѣроятна: Яко вновъ сицевій царъ родися во свѣтѣ, — Развѣ не в моей землѣ, ни в моемъ повѣтѣ, Іже би моглъ и моимъ царствомъ завладѣти, 140 Низринув мя с престола, сам дерзнул сидѣти? Убо, друзи, молю вас: пут нинѣ творѣте, I поклоншеся ему и мнѣ возвѣстѣте, Да и азъ шед поклонюс, чест воздамъ приличну, Яко царю новому и нами владичну. ЯВЛЕНІЕ ТРЕТОЕ. Виходить Іродъ царъ и зѣло ярися печалуеть о погубленіи царства и невозвращеніи к нему воспят царей; до которого виходит Гнѣвъ и поощряет его, да вскорѣ пославъ воя своя во Виолесмъ избиетъ дѣти. Посемъ виходить Декрет Божій и призивает Смерть и Діявола, да умерщвлят Ірода за младенцовъ неповинное убійство. Іродъ говоритъ. 145 Ярост мя нинѣ зѣло на се возбудила, Зане странная словесъ сила побѣдила Царей: побѣди, яко не могу востати. У ви! Что мнѣ и царству днес ся хощет статы? Се бо слишахъ, яко царъ новъ родисъ под лѣти, 150 Іже мя во свою власт может покорити. Не будетъ се, не будетъ! Азъ бо есмъ царъ славній, Крѣпчайшій от трехъ частій свѣта показанній; Моя земля богаства зѣло исполненна, Содержитъ и воинства всюду безчисленна: 155 Всякіе въ свѣтѣ живущіе супостати Не возмогутъ противу мене силна стати; Не ужасаюся азъ никогда ничтоже, Не требую, да мнѣ кто єдину поможе. Первѣйшій азъ от царей в славѣ пребиваю 160 I непреодолѣнна бити себе чаю. Пошлю на врага нова, противна мнѣ, силну, Вновъ рожденна — се крѣпост мѣю изобилну, — И убію рожденна и матер родящу, Поощрю на віи мечъ; во слѣдъ же гонящу 165 Волхвовъ не помилую от нихъ ні едина, Да увидят намощни крѣпости мя сина. Гнѣвъ говоритъ. О, гласа слишу драга, гласа вожделѣнна! Будет ли твоя правда вскорѣ непремѣнна, ,176 Митрофан Довгалевський 170 175 180 185 190 195 200 Яко намѣреніе твое слишахъ благо, Еже тебѣ впред будетъ полезно и драго? Уне дѣлом воправду тако сотворити, Неже под игомъ царя силну царю жити, I царства лишившися в раба превратится, І от златой свободи в плѣнника вмѣнится. Бѣдно дѣло слѣдует, аще замедлити I вскорѣ реченная днесь не сотворити; Се бо даю мой совѣтъ и слово полезно, Гочію да будет ти благо и любезно: Потщися нинѣ воевъ в Виѳлеемъ послати, Да не убѣжитъ царъ новъ и рождшая мати, I повели младенци вся совсѣмъ избити, Орудія, мечъ, стрѣли в кровѣ упоиты; Аще не сотворити, самъ будешь виною, Царствомъ запечатлѣетъ и самимъ собою. Ірод, ноевъ призвавъ, посилаетъ во Виѳлеемъ. Воини мои храбры, воини избранны, Вооруженніи вси, искусни во брани! Во всякой скорости здѣ купно притецѣте, Орудія воинска з собою несѣте: Імат царь вашъ заповѣдъ днесъ дати вамъ нову. Воини пришедшій. Се пріидохомъ на глас твой, владико великій: Повели и рци воемъ, кой глаголъ толикій. Іроді, повелѣвае т ъ. Градѣте во Виѳлеемъ, вси спѣшно градѣте I сущія младенци у немъ посѣцѣте, Да от руку вашею никто же избѣгнетъ. Паче царь новь рождшійся нѣгдѣ не убѣгнет. Виходить Декретъ Божій. Что хвалитися всуе, злоби исполъненне, Благодати вишняго владики лишенне? Царство твое в погибель буди ти виною, Еже вскорѣ ищезнет со сквернимъ тобою. Почто дерзнулъ еси кровъ пролит неповинну? За нюже твою душу, року, стягнут вину. Кто подаст сицевую дерзость ти имѣти? Ахъ, студне, мерзостно м.чѣ на тя и возрѣти! ,Комическое дѣйствіе 177 Временно желавши во прелести жити — 205 I кто тебѣ днесь имат помощником бити? До днесь слава суетна, жизнь твоя проклята: Видиши ли посланий смертній Декретъ на тя? Не хощу моихъ словесъ далѣй простирати: Се падеши от Смерти, о враже треклятій! 210 Пріиди, о Смерти, вскорѣ, посѣци косою, Да царствует во адѣ и живет с тобою Сей, иже надѣяся долго царствовати; Потреби память его, даби не моглъ встати. Тако бо Декретъ Божій суди нечестиву 215 Христоборцу Іроду, сотворшу противу. Смерть. Негодѣ будет сего, яко посѣцу тя, Но горѣе будет ти, яко в адъ возму тя. Се приглашу и друга — что дѣлат с тобою? — I возмем тя отсюду на жилліо з собою. 220 Пріиди, друже искренній, первѣйшій владико, I увиждъ снѣдъ готову, сладку нам толико! Долгое бо ми время сего ожидали, Даби в руцѣ Ірода убійцу пріяли. Д і я в о л ъ. О, гостя вожделѣнна, друга прелюбезна, 225 Давно тя ожидает глубочайша бездна! Желал еси во свѣтѣ сладцѣ царствоваты, Обаче лутше ти ест с нами пребивати. Первое бо с Каиномъ ‘) мѣсто означенно — Первѣйших васъ не будетъ — и саномъ почтенно; 230 Заслуга ваша знатна и вездѣ ест явна, За что пекелна бездна вамъ готова здавна. ЯВЛЕНІЕ ЧЕТВЕРТОЕ. Виходит Человѣколюбіе Божіе, обявляя посланіем единороднаго сина милость сотворшуюся роду человѣческому, гдѣ приходит и царь Давидъ с пророками, благодаря, яко не тощное бист про ­ рочество ихъ о пришествіи Христовомъ. Посемъ приходят ангели и благодарственній поют кантъ, и вси купно с пѣніемъ отходят. Человѣколюбіе Божіе. Днесъ вси земнородніи хвалу воздадѣте, Вишняго творца оусти, сердцем прославѣте, Вси радуйтеся купно душею о Бозѣ, 235 Яко васъ помилова стенящих намнозѣ, ‘) В рук. вписано над рядком після поправки. 12 ,178 Митрофан Довгалевський 240 245 250 255 260 265 270 275 Сущихъ в грѣховнихъ оузахъ и во адской сѣти, Отради не могущих ниотколъ имѣти! Богъ отецъ творитъ ‘) милость явну с вамы нинѣ, Егда от погибелной изводит яскинѣ Посланіем от небесъ воплотитисъ сина, Іже ест радост ваша, свобода едина: Человѣколюбіе Божіе вѣщает, Пришедшое к вамъ спѣшно с миромъ возвѣщает. Давидъ с пророки. Право, право реклъ еси, друже вселюбезній, Нѣст бо глагол твой ложній, но паче полезній; От вѣка бо чаяхомъ сея драгой вѣсти, Да от чреслъ моихъ Ісусъ на престолѣ сѣсти Благоволит Давида кротка и смиренна, Его же рожденіемъ нинѣ вознесенна. Сей днес почте корень мой от дѣви рожденний, Зане от Давидова дому ест реченній. Марію зрю доившу — старост утѣшаю, Обновляюся в юност, ничто болше чаю; Полагаю скипетръ мой за радост єдину, Низлагаю вѣнецъ мой, веселюся вину. Что болѣе, пророци? Веселитис требѣ: Пріиде Христос на землю, иже бѣ у небѣ. Благодаримъ оубо тя, милосердній Боже, Яко пророческаго слова ни во чтоже Не вмѣнил еси, нами реченнаго миру О пришествіи Христа, но содѣлавъ вѣру, За что пѣсни поюще вси глаголемъ Богу: Буди слава в родъ и родъ, и чест попремногу! Кантъ поютъ аггели. Вси тецѣте, вси плещѣте, Аггелскія хори: виѳлеемски гори Радостъ раждают! Пред вѣки миру, во вящшу вѣру, Да збудет цѣло пророковъ дѣло, Предвозвѣщают! Богъ милости и благости, Посланіем сина, предвѣчна едина, Печалъ незносну В радостъ преврати, весма обрати, Юже нанесли и произнесли Прикро поносну. ) В рук. вписано над рядком. ,Комическое дѣйствіе 179 280 285 290 295 300 305 310 315 Житель рая, сотвор злая, Праотецъ и мати тощни благодати, Юже имѣша. Корень Давида прекрасна вида, Марія силна, благъ изобилна: Сію воспѣша Вси закони, вси искони, Что имат родити, клятви свободити Естество бѣдно, Еже во сласти в бѣсовской власти Бист заключимо и повредимо Не небезбѣдно. Тѣмъ играимо, воспѣваимо Днес свободу присну Іроду завистну, Царства лишенну, Иже гоняше Христа, хотяше Мечемъ убити, тощъ истребити, В адъ низверженну, — Сей да плаче, не иначе, Щастю завидящій, дѣтей не щадящій, Толъ множественних, От сосецъ бравій, злѣ закаланій, • — Мали, велики бяху елики, — Немужественних. Отрокъ крови, врага брови, Сердце его злое разторгнет надвое, Червми утробу Пекелъна змія сокрушит вія, Гдѣ вѣчно горе, слезъ горких море Порвет ко гробу, Да от пути избѣгнути Во вѣки не може, а никто поможе Третрекляту, Да увѣстъ студній, мерзостній, блудній, Всесилну Богу брань творит многу — Істину святу! АПОЛОГЪ. Пред благоувѣтливимъ лицемъ окончая Обикновенно дѣло, ниже отвращая, Смотрѣлъ еси, авдитор, показуя драгу Терпеливости твоей милостъ, кротост благу; I аще недоволни наша бяху сили, Обаче молим простит благодарни дѣли. ,180 Митрофан Довгалевський Р.ождеству Христову кантъ 1 ) на топ: Коли дождуся весела. Нинѣ внемлѣте словеса сія 2 Пророкъ вѣри, 320 Яко чаемий приде Мессія, 2 Ихъ примѣри: Егоже Моисей в купинѣ зряше 2 Неопалной, Ааронъ цвѣтшимъ жезломъ являше, 2 325 Слави полной, Даніилъ гору, Іаков Лѣствицу 2 Утвержденну, Ілія рече бит колесницу 2 Толъ огненну; 330 Дверь, ковчегъ, книга запечатлѣнна 2 Образъ бяху, Дѣви рождества весма нетлѣнна 2 Знаменаху. Кто уже дерзнетъ рещи противу 2 335 Пророкъ слову, Да видытъ тайну в Маріи живу 2 Днес готову; Зане всѣмъ явѣ сія открися: 2 Не о себѣ, 340 Но Духомъ дѣйства вся освятися, 2 Яко требѣ. Срадуйтес убо, пророковъ лики: 2 Богъ, владика, Днес совершивій тайни толики, 2 345 В человѣка Премѣиис тлѣнна, за милост многу, 2 В позни лѣта, За что славѣмо, падше под ногу, 2 В конецъ свѣта, — 350 Что не в чертозѣ, ни на престолѣ 2 Зрится нинѣ, Но во вертепѣ, явно оттолѣ, 2 Нагъ в яскинѣ, Парою скотовъ в мразѣ наготу 2 355 Согрѣвает, ‘) Канти написано слідомъ за піесою, без поміток, один після одного. За аналогією з драмою М. Довгалевського „Властотворній образъ” (Драма Українська, ПІ, 326) треба гадати, що ці канти співали по одному після кожної з чотирьох яв „Комическаго дѣйствія”. ,Комическое дѣйствіе 181 360 365 370 375 380 385 390 Рубищи подли плоти нищету 2 Одѣваетъ. Сей, иже небо, кожею аки, 2 Покри благо, Землю различни одѣя паки 2 Цвѣти драго, Сей плачет в алчбѣ, всѣмъ брашно давій 2 В сладост вѣчну, А за плачъ радост тол даровавій 2 Необичну, Примѣри з Богомъ отриновенних 2 Чрез обѣти, Да отецъ вражди низриновенни.’ ъ Намъ не мѣти. К а н т ъ третій’) Р о ж д е с т в у X р и с т о в у. Чудно дѣло чудной браны Желающій всякъ вѣдити здѣ предстани: Колъ ярится христоборецъ Ірод тощно. Правди свѣта ненавидить, Егда рождьшуся нову царю завидитъ, Аки ему царствовати нѣсть вже мощно. О колъ злоби исполнися, Паче же разума мучителъ лишися: Се бо кровъ младенцовъ весма неповинну Тщится нещадно пролити, Да возможет и рожденнаго убити, Іже во Виѳлеемѣ родися вину. Но суетни его сѣты: Нѣстъ мощно новаго царя одолѣти, — Развѣ самъ будетъ от него побѣжденій. Се воскорѣ нечестиву, Ворушуся всесилъ ну Богу противу, Свисшъ праведній декрет будетъ изложеній: Не что горкой предаст смерти, Да точію вѣкъ нинішній можетъ стерти, Но лютой паче всѣхъ мук кромѣшной муцѣ, Зане темнаго владики, Мучащаго за убійство в тмѣ на вѣки. Нечестиваго Ірода судитъ в руцѣ. ) Другого немає. ,182 Митрофан Довгалевський Канті, Рождеству X р и с т о в у ч е т в е р т і й 1 ). Ликуйте всы мирно, торжествуйте вѣрно: 395 Мир бо с небес явѣ — Богъ, реку, во славѣ Прійде к намъ днес в тѣлѣ Вражди раззорити, мир же насадити, Кой уже отнинѣ з его благостинѣ Зрится в самомъ дѣлѣ; 400 А вражда отселѣ, не пришед донелѣ Милосердъ владика вмирить человѣка, Пребиваше в люди; Но днес миротворецъ, мира вѣчна отецъ, Мира обученній, Господь воплощенний, 405 С колѣна Іуди, Дарова под лѣти, сполняя обѣти, Пророки реченни, оусѣмъ возвѣщенни, Чаемы в отрадѣ. Убо возвѣстѣмо мирі,, пришедшій сѣмо, 410 Праотцемъ стенящимъ, в враждѣ прежде бящимъ (sic): Годѣ жить имъ в адѣ. 1736 году Декабря 25 отправляемое дѣло. Автор сего Іерм. Митрофанъ Довгалевскій учитель піитики а ). ‘) Писаний власною рукою М. Довгалевського. ‘) Власноручний підпис автора. ,V. РІЗДВЯНА ДРАМА ,Ця піеса друкується за тим-же рукописом Бібліотеки Ніженського Інституту No 179, ХѴПІ піку, арк. З 11 (див. вище стор. 152). Анонім. Заголовка пієси немає. ,ПРОЛОГЪ. Неизслѣдный Божіи совѣтъ и чудная его милость, прежде вѣкъ обѣ ­ щанная, под лѣты же в мірѣ явлшаяся, нѣгдѣ такъ ясно открыся, какъ в воплощеніи единороднаго сына Божія, NN. Созданъ по образу Божію и по подобію человѣкъ и не за нужду нѣкую, но за едино крайнее вышняго бла ­ гоутробіе от небытія в бытіе приведенъ, велкихъ благъ и красотъ исполненъ, в рай сладости посажденъ и ко вѣчному блаженству устроенъ былъ. Но толикимъ к себѣ Божіимъ щедротамъ неблагодаренъ явися, твари бо паче нежели творца послушавши, первозданную доброту погубилъ есть, вѣдати благое и злое имущій, яко Богу соравнитися хотяще, неизглаголанныхъ оныхъ благъ отпаде, лишився вышеестественныя благодати, вознесеся гордынею до небесъ, низриновенъ сый до бездны адскія и в толикія пріиде неистовства, яко забывши истиннаго творца своего поклонитися бездушному рукъ своихъ дѣлу вожделѣ, в лицѣ древа или каменія самому пожерти бѣсу, и тако без ­ численная своя злая от мала даже и до велика всецѣло омерзил есть Богу, яко ниже едина в мірѣ душа ….. ‘) обрѣстися возможе. Господь бо от небесе приниче на сыны человѣческія видити, аще естъ разумѣваяи или взыскали Бога, но вси уклонишася, вкупѣ неключимы быша: нѣстъ творяи благое ниже до единаго. Но чтожъ творитъ премилосердыи Богъ? Праведен сый, не до конца прогнѣваяися, ниже в вѣкъ враждуяи, безмѣрнымъ к роду человѣче ­ скому благоутробіем, всякимъ смиреніемъ, сына своего, его же роди^прежде вѣкъ, истлѣвши грѣхомъ образъ свои обновити и в первое паки привести достоинство умыслилъ; зри убо неизглаголанное о родѣ человѣческомъ смо ­ треніе, и почудися ему, яко остави великолѣпный присносущныя славы своя престолъ, приклони небеса, на землю сниде, во утробу приснодѣвыя вселися и Богъ сый вочеловѣчитися благоизволи, да человѣка обожитъ и суща сына гнѣва и врага Божія по благодати себѣ усыновити возможетъ. Толикаго Божія о родѣ человѣческой смотренія не точію бренный языкъ рѵфмотвор- ческаго гаданія искуствомъ восхвалити, но ниже невещественные аггелскіе силы по достоинству чудитися доволны суть. Обаче мы в память толиких его щедротъ тайны промыслъ сеи краткими дѣйствіями изявити, в ползу душевную упражняющуся присно в богомысліи слышателеви предложити ‘) Слово стерлось; видно тільки дві літери: „пр “ (праведна?). ,186 Різдвяна драма умыслихомъ, а понеже и простый народ не ложно твердити обыче, что всякая вещь красится слышаніемъ, того для уха доброхотнаго в слухъ приклонити и дѣйствія наша, аще за краткость ума в словѣ и не красна, но вещію кра ­ сящаяся, (изобразуютъ бо Божія воплощенія силу), благодарнымъ сердцемъ прїяти просимъ. ДѢЙСТВІЕ Р). ЯВЛЕНІЕ 1. Буйство. 1 Аще всякія вещи и всякое дѣло От ползы и от дѣйствія своего всецѣло Хвалится, что азъ имамъ о себѣ вѣщати, Яже есмь исполнена всякой благодати? 5 Премудрость Божія есмь, имя мое славно От востока до запад всему миру явно; Колъ хвално, коль славимо, колико есть красно, Нѣсть человѣкъ ему же не было бы се ясно, I яко именемъ есмь паче всѣх почтенна, 10 Сице в дѣлех и ползѣхъ, и вездѣ прославленна. Соломонъ в своих книгахъ и во всякой главѣ Доволно повѣтствуетъ о моей державѣ. В домѣх царскихъ и храмѣх Божіих поюся, На стогнах и на стезяхъ и вратѣх хвалюся. 15 Блаженъ человѣкъ, иже обрести мя тщится, Блаженъ, иже нелестно мною умудрится. Лучше творитъ, кто обыклъ мене куповати, Неже кто сокровища многа собирати; Каменей честнѣиша есмь, хоть суть и дражаиша, 20 Прехожду злато, сребро и инна множаиша. Долготу дней и лѣта имѣю в десницѣ, Богатство, славу и честь держу во шуйцѣ; Скипетрами владѣю, златыми короны: Ихже хощу, тѣхъ веду на царскія троны. 25 Едина власти в мирѣ людемъ разделяю, И нищаго со князи купно посаждаю. Словомъ вся блага мира сего превышаю, Крѣпка бо, постоянна во вѣкъ пребываю; ‘) Дилі писано иііиіою рукою. ,Різдвяна драма Едина всѣмъ во свѣтѣ раздаю блаженства, 30 Любящія мя люблю во вѣкъ без равенства. Никогда не обыкох из устъ моих лгати, Но истинну хранити и правду вѣщати. Языкъ мои закону всѣхъ людей поучаетъ, Сирымъ и обидимымъ милость обѣщаетъ. 35 Но что дѣйствія моя много изчисляю? Миръ симъ і иннымъ дѣлам моим поставляю Многимъ во свидѣтельство, яже яко полна Вся удивленія, такъ в похвалѣ доволна. Аще же кто дѣла моя хощетъ начислити, 40 Первѣе изволь звѣздамъ число положити, Песочины такожде, яже лежатъ в морѣ, До единой начислить подщися воскорѣ; I аще сіе когда искустно сотворитъ, Тогда и моимъ конецъ дѣиствіям положитъ. 45 Толику славу мою егда размышляю, Сердце и духъ на радость зѣлну возбуждаю; Уди моя и чувства веселія полны, Дніе мои во всякихъ радостехъ доволны. Блаженъ, иже родися в сія моя лѣта, 50 Иже мя сподобися видѣти клеврета. Всякъ вѣкъ человѣчески своя имать хвалы, Но нѣсть иже сравнится моему в похвалѣ. Да пріидетъ здѣ самъ вскорѣ, явитъ себе миру, Дѣломъ самымъ утвердитъ словес моих вѣру! 55 Но что много словами глаголю напрасно, Егда дѣломъ показать могу сіе ясно? ЯВЛЕНІЕ 2. Ветхій Вѣкъ. Премудрымъ и високим моим си совѣтомъ Значила стяжах себѣ всѣмъ владѣти свѣтом. Нѣсть в небѣ, нѣсть на земли, нѣтъ в морѣ ничтоже, 60 Еже моей державы избѣгнути може. Два суть во вышнихъ мѣстех велика свѣтила, Им же долгъ миръ просвѣщат моя наложила Власть; такожде блудящія и вся недвижимы Звѣзды зову в потребу имены своими ’ ). 65 Денми, ночми, годины, времени и лѣты Единъ я безконечный имѣю владѣти; 187 ’ ) Далі знову писала ще пиша рука. ,188 Різдвяна драма Вся, яже под солнцемъ суть, дивна устрояю, Долняя и горняя мудрѣ радѣть знаю; Не токмо настояща добрѣ разумѣю, 70 Но и о грядущих всих временѣхъ радѣю. Нѣсть нужды доводами сіе утверждати, Егда всякъ доволно сам можетъ такъ признати. Радуюсь же премного и сердцемъ играю, Яко многобожіемъ зѣло процвѣтаю. 75 Куды токмо посмотрю, зрю храмы премноги: В сѣмь — Дѣя, в том Венера, в инныхъ ‘) инны боги; Не такъ в градѣхъ, какъ в вѣрахъ разных обилую, В едномъ бо градѣ веръ пят или болтъ знаідую. Егда убо вся в свѣтѣ аще строю красно, 80 Ветхим * ) мя Вѣком люди зовутъ ненапрасно, К нему же Вавилонъ и Египетъ с похвалами исходятъ, во первыхъ же Вавилонъ. Вавилон град славенъ есмь, от знатнаго рода Названъ есмь, от правнука ноева Немврода. Слышахъ гласъ :і ) устенъ твоих и пріидох здѣ спѣшно, Празникъ бо твой великъ 1 ) днесь и торжество втѣшно. 85 Вся страны мира сего о ’ ) тебѣ ликуютъ, Грады, вѣси, дубравы, холми торжествуютъ. Рѣки во струяхъ своихъ чюдеснѣ играютъ, Горы же движущеся тебе прославляютъ; Яже низу и яже верху содержатся, 90 О семъ токмо едином непрестанно тщатся, Како бы имя твое могли восхвалити, Прославленна тя паче какъ бы ублажити. Словом сказать миру несть ні едино мѣсто, Которое бы тебѣі не было извѣстно. 95 Тако славу во свѣтѣ имѣеши дивну, Являешь бо дѣлъ чюдных силу изобилну, От нихже тебѣ — слава, нам ползы доволны: Растутъ ты °) чести, мы же всих благъ есмы полны. За что держава твоя во вѣкъ прославленна 100 Буди, слава же вышше небесъ 7 ) вознесенна. Е г и п е т ъ. Вістница слава твоя рече, да шествую, Да преславных дѣлъ твоих тебѣ привѣтствую. О похвало наша и чюдесна славо, Неизмѣнна, премудра и вѣчна державо! 105 Да радуются в тебѣ концы всего мира, Веселятся же с ними и вся наша вѣра; ‘) В рук. инныхь. •’) В рук. попр., було Вѣтхим. • ) В рук. гласъ. *) В рук. великі». ) В рук. от. ‘) В рук. попр.: було тыи. ‘) В рук. небесъ. ,Різдвяна драма 189 Дѣйствіе бо твое вси страны ‘) удивляетъ, Многобожіе от сил в силу прорастаетъ. Жертвы боговъ великих не оскудѣваютъ, 110 Но день от дне множатся, бо предуспѣвают і> Боголюбных во дарѣхъ единъ паче ина: Тотъ дастъ краву сытую, овы быка жирна; Боги вездѣ в пѣніяхъ 2 ) и пѣснѣхъ гобзуютъ, Веселятся, играютъ, скачютъ, ликовствуютъ. 115 В людѣхъ плача нѣсть, ниже вопля, ни болѣзни, Но живутъ во хвалебной и блаженной жизни :і ). Нѣсть трудовъ, нѣсть стенаній, нѣсть и воздыхани, Нѣсть тяжбъ, нѣсть наважденій, ниже порицани. Кто жъ не признаетъ, что все, что либо имамы 120 Толь полезных дѣлъ твоих и добръ между нами, Что во всѣхъ сих раскошах зѣло доволствуемь, Вся сія единому тебѣ привѣтствуемъ? Тебѣ похвалы всегда должны воздавати, Тебѣ благодарствіе должни возсилати. 125 Слава всюду о тебѣ дивная проходитъ, Имя твое до моря послѣдних доходитъ Скиоов и кимвровъ ‘), в нихже солнце^не блистает, — И тамо имя твое и слава сіяетъ. Да растетъ ‘) убо ти ‘ ’ ) честь от вѣка * во вѣки, 130 В тишинѣ же и мирѣ храни человѣки! ЯВЛЕНІЕ 3. Семь мудрцевь исходятъ и поютъ. Воспоимъ гласно, ублажимъ красно сѣда человѣка, В совѣтѣ драга, во дѣлѣхъ блага, Ветха 7 ) денми гВѣка, Мужа всесилна, в чести обилна, во всѣмъ совершенна, Славою горѣ и низу в морѣ чюдно вознесенна! 135 Людемъ во мирѣ вышше их мѣры дара раздающа, Себе же от нихъ потребъ нѣких отнюдъ не вземлюща; Своим совѣтом без конца свѣтом хотяща родити, Премудра суща, миром владуща, временъ! и лѣты. Страны, придите, пѣснь сосложите, весело сплетенну! 140 Поите державу, сѣдыми главу власы украшенну! Ты Аполлине, Лятоны сыне, притеци к нам спѣшно, Бряцай на лиру, припѣваи клиру нашему утѣшно! ’ ) В рук. попр.: було странны. 3 ) В рук. попр., було преніяхъ. о Так цей вірш поправлено; спочатку було: Ни болезни, но живуть во блаженнои жизни. *) В рук. камвровъ. с ) В рук. растенъ. °) В рук. си. ‘) В рук. попр., було вѣтха. ,190 Різдвяна драма Музы парнасны, в пѣніяхъ ужасны, руками плещите, Сердцем ликуйте и торжествуйте, ногами пляшите! 145 Велія радость нынѣ и сладость в мирѣ почиваетъ: Старъ отецъ лѣты своя сѣ дѣти добрѣ устрояетъ. О преблаженный, к тебѣ смиренны гласъ ‘) возносимъ; Вѣчная славо и крѣпка державо, вся 2 ) без него же 150 …………………………………………………………………. Боже, Суть недѣйственна, но празнественна, сам укрепи сія, Яже содѣла в нас твоя сила, даруй да благія Со отцемъ лѣты поживем в свѣтѣ, сынове, во вѣки; Тишину мирну 1 ) и неизмѣрну всели в человѣки! 1 ) В рук. глись. ‘■ ’ ) В рук. „всяка”. В цім місці, видно, проминуто 2 вірші; на берегах припис „Боже”. , :І ) В рук. „миру”. ‘ ) В рук. „пободрствуетъ”. ) В рук. попр.: було преждѣ. “ ) В рук. разумь. Д Т> Й С Т В ї Е II. ЯВЛЕНІЕ 1. Благ о в ѣ с т Ї е. 155 Не ликуй, Ветхая Сѣнь, но начни тужити: Радость твою на печал время преложити; Призрѣ бо в миръ с небесе Божія зенница, Поборствуетъ ‘) по нему вышняго десница. Богъ прежде :> ) всѣхъ вѣкъ в себѣ пребываетъ 160 И иже конца себѣ никоего знаетъ, Но от вѣка во вѣки не имы измѣны, Есть всегда без всякаго прилога единый, Превысоки, премудрый, в милости велики, Без числа возлюбивый своя человѣки, 165 Милосердію бездна, щедротам пучина, Не надѣющимся всѣмъ надежда едина; Не по беззаконіямъ грѣшникомъ творящій, Ниже по дѣломъ их имъ воздати хотящій, Не до конца бо гнѣвъ свой на люди возводитъ, 170 Ни во вѣкъ враждуетъ, но милостивно входитъ Созданію своему, всѣмъ спасеннымъ быти Желающій и разумъ 6 ) истинны имѣти, О нем же глаголати ничій языкъ смѣетъ, Судебъ бо его поять никтоже довлѣетъ. 175 Той нынѣ на престолѣ сѣдяй превысоком Долняя и горняя зритъ всевидящим окомъ ,Різдвяна драма 191 180 185 190 195 200 205 210 И пущаетъ с небеси вдоль свою зенницу, А на тя простираетъ кроткую десницу — Славу твою и мысли в конець истребити И полную гордости державу сломити; Все дѣло твое в пепелъ превращенно будетъ, Память без сумнѣнія твоя не пребудетъ, Но со шумом погибнетъ, яко дымъ курящи Или вѣтръ страшиличнѣ в пустынях шумящи: Яко гульба на водѣ егда возрастаетъ, Абіе же дунувшу вѣтру изчезаетъ, Тако и ты елико былъ есь вознесенный, Толико явишися вскорѣ умаленный; Егда же имя твое, в конецъ разоренно И от всѣхъ в забвеніе вѣчное впущенно, Нектому уже когда в мирѣ помянется, То всякъ тобою прелщенъ тебѣ посмѣется. Не терпитъ Богъ прочее людемъ во тмѣ жити И в нощи невѣрія до конца ходити, Но ходящіе стезею правды ‘) показати, Яже есть — Бога в троицѣ едина познати; Творитъ се чюдным своимъ истинным совѣтом, Просвѣщаетъ очи их божественный свѣтом, Мракъ многобожія в них далече прогонитъ, Едина в тройцѣ Бога себе познать клонитъ. Храмы твоя с капищи вскорѣ разорятся, Жертвенники погибнутъ, олтари стребятся; Жертвы вселожных твоих боговъ оскудѣютъ, Тѣм же и скверный их жерцы омертвѣютъ. Ідоли, с сребра или злата изліянный, Или инной нѣкоей вещи изваянны, Тяшко падутъ и падше во вѣкъ не востанут: Сокрушатся, погибнутъ, бездушные станут. Все ветхое 2 ) с тобою в мирѣ вничтожится, Благодать бо Божія нова в немъ явится. ДѢЙСТВІЕ III. ЯВЛЕНІЕ 1. Жрецъ 1 3 ). Солнечнозрачныи боже, чюдны Аполлине, Іовиша и Латоны первородны сыне! ‘) В рук. хотяще стезею иа правды. * ) В рук. попр.: було вѣтхое. а ) В рук. цих слів немає; треба гадати, що наступний монолог виголошує жрець перший, тому що після Аполлонової відповіли висловлюється жрець другий. ,192 Різдвяна драма Брате день вѣщающой от утра Діанны ‘), Свѣтомъ, аки ризою, свыше одѣянный! 215 В островѣ Родѣ создалъ столпъ своими труды, Между седми сочисленъ мира сего чюды; Ісповѣсть святилище в дѣло се пристойно, Что ко ‘) хвалѣ дѣлъ твоих нѣсть слово достойно. Средъ божества твоего знатнѣйшими силы 220 Прославляешися, что еси прозорливы, Сказуя будущая людемъ на Парнасѣ, Яже во мїмошедшим являются часѣ! Призри на представших ти от жреческа 3 ) сана, И пріемши с кадилом воню оиміана, 225 От судей всезлобнѣйших нынѣшняго вѣка Свободи в ‘) напасть падша бѣдна человѣка, Его же без разсмотру за ту вещъ єдину, Что убилъ худородна якогось людину, Безбожный — ах, увы! на смерть осудиша, 230 Чим тебѣ надлѣжащои славы уменшиша: Онъ бо ти жертвы и смирну хотяще воздати 3 благоговѣніемъ и потщася ’ ) заклати; Тѣмъ уже упражнятся приноси святый, Аще на свѣтѣ будуть тол судіи злый; 235 Что бо за бѣда мертвый в пеклѣ вѣчнѣ жити, Еже ти изволилъ Іовишь в царство посвятити? Аще забоиства®) в мирѣ днесь будутъ попранна, Опустѣетъ вся страна, во власть тебѣ данна. Молим убо тя: твоей не оставляй славы, 240 И от порока мужа праведна избави! Прорцы, что за убивство ему имать быти Жизнь ли или здравіе надобно хранити? Умоленъ А п о л л и н ъ в ѣ щ а е т. Кто противенъ моему зѣло свѣтлу ’ ) трону? Играйте в цытры, арфы ” ), музи з Геликону! 245 Веселите смутнаго сердце человѣка, Донелѣже угонзнетъ сего лѣстна вѣка. Вамъ же, жрецам, извѣтъ мой сей о нем довлѣетъ: Убѣжит ли тать, смерти вкусит не имѣет, — Тайно убо во храм мои его воведите, 250 Жива от напрасныя бѣды сохраните. ‘) В рук. попр., було Діанный. ) Теж, було кто. ) В рук. грсческа. ‘) В рук. Свободи напасть. г ) В рук. подіпася. ’ ‘) В рук. аабопства. ) В рук. свѣтло. ’ ) В рук. афры. ,Різдвяна драма Жрецъ 2. 193 Число милости твоей кто изчести може, Миром и подземными обладаяй боже, Иже прїемше воню мала оиміана, Свободи человѣка от земна тиранна! 255 Умножи в мирѣ не миръ, но мятежъ и брани 1 ), Да множайшая сими корысти собраны Сотворихомъ тебѣ жертвы ‘- ’ ) тучны и кадила, Дабы твоя на земли слава не изтлѣла, Откуду всѣмъ 😐 ) доволства, мнѣ же будутъ жертвы, 260 Сотворю бо, да живы всегда будутъ мертвы. Аполло. Красна мнѣ дѣла, яже сыновы изядяша, Наслѣжду, исполняя моленія ваша. Воздвигну в человѣцехъ такія нестатки, Востанетъ сынъ на отца и дщери на матки. ‘ Я В Л Е Н I Е 2. Е х о 1 гласъ. 265 Во книзѣ Премудрости, седмонатцеть главѣ, Соломонъ имя мое прославляетъ явѣ, Что бодрость в * ) поднебесной имѣю толику, Яко вслухъ ширину ей прохожду велику; Гдѣ токмо какая тварь з глаголом промнется, 270 Отвѣщавающъ тамо вопль мой отзовется: Во горах ’ ), по облаках, в лѣсахъ и на морѣ \ Воздухоносный гонцем отвѣтъ подам вскорѣ. В том дивно, что и зѣло отдаленной страны, Скоро кто речетъ, в той часъ отвѣт имам данны. 275 Словом дружній мнѣ воздухъ толику далъ силу, Что всякому на возгласъ отвѣщаю дѣлу. Сей слухъ мой к тому мя днесь приведе блаженству, Что всякъ языкъ не можетъ сказат по равенству. Прехожду красомолство зѣлное в отвѣтѣ, — 280 Ниже единъ отвѣтчникъ сравнится мнѣ в свѣтѣ. Аще же и всяка тварь сію вещъ слышаніе, Тоей вначалѣ моя речъ отвѣщаваше. ‘) В рук. вѣрани. 2 ) В рук. жертвыи. а ) В рук. внѣмь. ‘) В рук. и. ’ ) В рук. во градах. 13 ,194 Різдвяна драма 285 290 295 300 395 310 315 320 Се же дѣйство святое такое познася, Егда в полунощи гласъ аггелски слышася: „Слава в вышних Богу “ близъ града Виѳлесмгі ‘) До пастырей Се радость намъ необемлема, Что спасъ намъ изявилъ Богъ в людской пригодѣ, – Азъ отвѣщахъ вопервыхъ при сѣм святом плодѣ Купно со аггелы днесь „слава в вышних Богу “ . У бо я, паче числа имѣя честь многу, Пріидохъ здѣ со тщаніемъ сію вещь явити, Что вражію лесть Богъ в миръ пріиде побѣдити. Найпаче егда на семъ позорище лестна 2 ) Бѣса хвалима слышитъ, яко бога честна. Сей человѣкъ убица искони да знаетъ, Что Богъ его з ідола нынѣ изгоняетъ; Онъ бо врагъ погибели всемирной несыты, Хотя вѣсь родъ человѣчцъ едным днемъ убити. Слышасте, что провѣщалъ жрецам своим ложно? Нужно для жертвы забойствъ быти непреложно. Но сынъ Божій днесь живот даетъ всему миру, – Что я глаголю правду, да имать всякъ вѣру. Се принесохъ истекши елей зрима града И в зимѣ прозябшія цвѣты з винограда, Яже какъ над естество днесь в мирѣ явленна Паче естества Бога сказуютъ рожденна. На небеси три солнца над натуры чины 3 ) Извѣствуютъ, что приде от Троицы единый Жизнь дати чтущим пришествіе в вѣрѣ; Нѣмъ убо да будетъ бѣсъ в сем мерском кумѣрѣ! Жрецъ 1 . Не токмо твоя слава во Дѣлфахъ пространна, Но ю и всемирная превозноситъ страна. Обаче, яко видим, от днесь твоя жертва Упразнися от того человѣка мертва, Его же чести твоей истинны ревнитель Закла на приносъ в твою святую обитель. За сію благость его зрихомъ побѣжденна, — Тѣмъ безчинством не есть ли честь ти умаленна? Избави насъ, боже нашъ, от людской ловитвы ‘). Жрецъ 2. Чему молчишъ? Не слышиш нашея молитвы? Жрецъ 1. Прорци нам, яко святы твой обычей бяше! ‘) В рук. попр., було ВиОлѣема. Теж, було лѣстна. “ ) В рук. чиныи. ‘) В рук. ловитвыи. * ) В рук. обычея. ,Різдвяна драма 195 325 330 335 340 Жрецъ 2. Призри скоро на слезы и бѣдствіе наше! Жрецъ 1. Грѣхъ ли нашъ есть немоты твоея виною? Но исповѣдаемся чисто пред тобою, Что того человѣка свободили быхомъ. Жрецъ 2. Но и многих к забойству уже приучихомъ, Да твои, всесилный, в вѣчномъ Стигу страны ‘) В краткой часѣ исполним ‘) людскими душами. Отврати убо от насъ гнѣвъ твой неправдивый. Ж р е ц ъ 1 . Прорцы несогрѣшшимъ ти, боже милостивый, Поне вину провѣщай, чесо для молчиши! Жрецъ 2. Рцы, отвѣщай, чемъ нашей молбы не слышиши! Аполло. Мене отрокъ еврейски, Богъ небомъ кладущій, Изгоняетъ отсюду в псцелныя пущи. Виждте убо, что отднесь в мирѣ умираю, В сердцах чтителей моих себе погребаю. Жерцы падшаго бога износятъ вне на погребеніе с плачемъ. Гососим, износим тя, боже, ко гробу: Снѣдаешъ, терзаешъ днесь нашу утробу! ДѢЙСТВІЕ IV. ЯВЛЕНІЕ 1. Аггелъ. Яже Богъ древле людемъ вѣщаше обѣты, Сиа :і ) нынѣ самым дѣлом восхотѣ явити: Новы образъ на сіе изволилъ снискати, Прогна тму вѣтхой сѣни, новой благодати Пресвѣтлыми лучами весь миръ озаряетъ, Истлѣвша человѣка грѣхом обновляетъ; ‘ ) В рук. страныи. ‘-) В рук. исполних. а ) В рук. сй ’ а. ,196 Різдвяна драма 345 Смиряетъ Буйство Вѣка Ветха вознесенна, Еже бѣ всегда от всѣхъ седмъ мудрцевъ почтенно. Посла мя толику в миръ радость изявити, Что сынъ Божіи пріиде миръ ‘) в плоти посѣтити; Вѣстнекъ бо есмь слетевшеі з горняго чертогу, 350 Единъ от воспѣвших пѣснь „Слава в вышних Богу “ . Коей пѣсни твой ‘) первы гласъ сообщникъ бяпіе, Купно бо твоя гортань с нами вѣщаваше. Благовѣтствуй убо днесь глаголъ пожеланны, Да пріидутъ славитъ Христа чтыре земли страны, 355 Азъ же с прилѣжаніемъ потщуся воскорѣ Пославшаго мя славитъ того жъ Христа в горѣ. ЯВЛЕНІЕ 2. Е х о * 3 ). ‘) В рук. в миръ. ‘■) В рук. твоей. 3 ) В рук. не помічено, хто каже. *) В рук напретъ. ’ ) В рук. плодска. Блаженъ, благополученъ, в щасти небу равенъ, Явился еси в свѣтѣ гостем своим славенъ, На всяку вѣка сего временную славу, 360 Той бо гость безсмертіем венчает ти главу; В нервом своим приходѣ з бѣдствіемъ поносно Человѣкоубицу уби смертоносно; Тебѣ безбѣдный живот даруетъ во вѣки, Увѣнча в твоих частѣхь миром человѣки. 365 Убо напредъ ‘) да пріидутъ всѣ четыре части Славить бога рожденна отъ земныя власти, Благодаряще его, яко тріе цари, 3 своих границъ изнесутъ приличные дары. Азъ же себе разсѣявъ по земли, по морѣ, 370 По воздуху, отхожду с симъ жити и горѣ. ЯВЛЕНІЕ 3. Страны 4 : Е ѵ р о п а 1 . Скипетроносцевъ многихъ ненцами свѣтлѣю, Доволно число мудрыхъ училищі» имѣю, Духовна неже плотска ’ ) болше числу чада, В духовныхъ вещахъ моя велика отрада. ,375 380 385 390 395 400 405 410 Різдвяна драма 197 Хлѣбомъ и вином, овощми толь изобилую, Яко помощи от странъ инных не требую; Словомъ милости ради сице мое тѣло Во благихъ преимущих психъ обогатило ’ ), Яко что токмо в себѣ вси три имутъ части, Вся тая в моей мнюся содержати власти. Отсюду наипаче азъ есмь предпочтенна, Что Мудрости Предвѣчной в том зруся сравненна, Яже нынѣ явная в человѣчом тѣлѣ, Убо азъ на ей славу о моемъ предѣлѣ, Собравши вся науки во черту єдину, Честь, славу вѣчну творю яко господину. А з і а 2. Нѣсть ли мнѣ, второй части, оттуду корона, Что от тройцы пресвятой вторая персона Воплотися днесь, — сіе число преблаженно, Яко чисьлюсь второю, над вся вознесенно. Грады мнѣ подлеглые и царства имѣю, Сим бо спасенный збытком над всяк даръ довлѣю. Второму бо явлшуся от тройческа свѣта Вторая часть явихся тезоимѣнита; В томъ от второчисленна моего состава Да будетъ безчисленна ему честь и слава. А о р и к а. Едина есмь от частей пространнаго мира, Многими царствы моя владѣетъ порфира; Между тѣми Сірію именитшу страну Содержу вселенія святую избранну, От востока до западъ Еоратцкихъ рѣкъ сили, Кончаю до запада Египта предѣлы, Киликицкую с полунощи привату, От полдня Аравію в бисерѣ богату. Градовъ и странъ множайшихъ здѣ не изчисляю, Едину Палестину напредъ поставляю; Из нея же избравши малъ градъ Виолеема, Сужду быть величайшимъ от райска Едема, В нем же и мой и нашъ творецъ по плоти явися, С чего кая тварь радости какой исполнися, Якову человѣку на сердце не взыде, Сіе бо всякъ умъ земны торжество превзыде. Азъ убо блаженнѣйша непщуюся быти, Что самъ Богъ в моей странѣ изволи гостити; J ) В рук. поправка: обогатѣло. ,198 Різдвяна драма 415 За что благодарити егда не довлѣю, Да пріиметъ в свою милость вся, яже имѣю. Америка 4. Аще и послѣдняя, вократцѣ вѣщаю, Что всѣхъ васъ моим сщастіемъ нынѣ превышаю: Родилъся новы в миръ царь — о сладкая мова! 420 3 новым царемъ ликую часть мирская нова. У бо потщимся во путь, время изхождати, Да пріидетъ Давидъ пророкъ его прославляти. ЯВЛЕНІЕ 4. Давидъ пріема цѣвницу и гусли играетъ посредѣ дѣвъ тимпанницъкрасно припѣваетъ: Благословенъ Богъ в вышнихъ на небѣ и долѣ! Что от чрева своего на моем 2 ) престолѣ 425 Обѣщалъ посадити, то исполни нынѣ, Родися бо сынъ его на земной краинѣ. Словъ моихъ событіе коль честно и славно: О немъ же бо азъ в мирѣ предвозвѣстих явно, Той нынѣ придѣ в плоти землю посѣтити, 430 Сущих во тмѣ безсмертный свѣтом просвѣтити. Убо днесь, дѣвы, свѣтло со пѣснми играйте, Во тимпанѣхъ должную честь ему отдайте. Hie sequitur cantus. Cum. Щедротъ твоих, Боже etc. etc. Е Р і 1 о g U s. 435 440 1. Что се сотворихомъ? 2. Благость предложихомъ, 3. Юже Богъ под лѣты 4. Зволилъ намъ открыти. 5. За трудъ что воздати? 6. Благодарствовати! 7. Убо поклонимся — 8. В домы возвратимся. Конецъ. ‘) В рук. поправка, було: гусли и цевницу играетъ посредѣ дѣвъ в тимпанецъ. 2 ) В рукоп. попр., було моим. ,VI. УРИВОК РІЗДВЯНОЇ ДРАМИ. ,Цей текст видано за рукописом колиш. церк.-археолог. Музею при Київ. Духов. Академії I. III. 89.10. (за „Опис, рукоп. ц.-арх. Муз. при Кіев. Дух. Акад. “ М. І. Петрова, Кіевъ 1877, вып. II, стор. 388, No 422), арк. 475. Ру ­ копис являє собою збірник латинських реторик; з них перша — київська 1729 — ЗО року, другу складено пізніш 1750 р. (див. арк. 310, звор. І; після останньої дописано: а) арк. 473, ..Синаксарь выписан из службы 12 нетлѣных фратіевъ Коропских… на память пиворѣзам о изобличеніи сивухи, какъ, когда, кимъ и каким образом она въ свѣтъ произошла”; б) арк. 474, „Лѣ ­ карство на болящих немощію пьянства, или Бахуса, новоизобрѣтенное”; в) арк. 475, „Діаліогъ 1-й разговор паст.”; начерно написаний письмом по ­ рівнюючи пізнішого часу; кінець дописано аж на унутрішній стороні палі ­ турки. Цей останній 475 аркуш рукопису і палітурку погриз червак. Папір останньої частини рукопису має філігрань паперової фабрики А. Гончарова: це імітація знака „Pro patria” з літерами „А. Г. “ , схожа з No 582 у Н. 11. Лихачева „Бумага и древ. бумаж. мельницы”; цей папір уживався в 1760-х рр. ,ДІАЛОГЪ 1-й РАЗГОВОР ПАСТ(ЫРЕЙ). Свирид. 1 Хвала ж Богу! впоралисмо сѣно въ годину, Якъ то вѣвцѣ, товар, такъ и всію скотину; 1 овечки гарненко въ кошару загнали, И рогатому бидлу сѣна подавали; 5 От тѣлко знаешь що, пане Говдѣю, остается? О в д ѣ й. А ну, каи, каи ’ ), пане Свириде, мы ради слухати, Что тебѣ на умъ наверзется… Свирид. Слухай же от-що: поки час буде вечеряти, Трохи поглупимо, 10 I одинъ зъ іодним поюхторит що нибуд найдѣмо, О в д ѣ й. Калакай, калакай, пане Свириде, Да и тогдѣ вже помитикуемъ, що изъ того в(ийде’)). Свирид. І вже митикуй не митикуй, все стримит въ оц(ѣ :1 )) Чого з роду не било знат, мовъ на соротцѣ. 15 Що то мнѣ при(йш)ло ‘) на думку? Якъ стану плегузнит, не буде рохунку. Пусти лиш штурмъ по головѣ, чего мы дождали. О в д ѣ й. Е! чего! того, чего и наши батьки не знали. Правду кае пане Свириде… ) В рук. над цими словами надписано: ѵ. (тоб-то vel, що визначало варіянт) плавузай 2. ) Кінець слова зник, доповнено в дужках з огляду на зміст та рнму „Свириде”. ‘) Те саме. ) Середину слова погриз червак. ,202 Уривок Різдвяної драми С в и р и д. Гетъ то якъ были мы люде молодій, 20 Бродим було без писма, – юлици тѣсніи, — А тепер пуди, коли маишь силу, То заразъ попендрячатъ на мѣску кобилу! Прошеревенься ‘), коли хочъ, хот трошки, То заразъ не вензнешъ вѣд рукъ от пана Ярошки. О в д Ѣ й. 25 Правду, люде добры, кае панъ Свирид самую, Бо и я собѣ уже давно такъ кимерзую. Свирид. Да се жъ не тѣлкѣ дѣется в нашем край, Он закурилос еще и в Божом рай. О в д Ѣ й. А що бъ же то там такеє? Свирид. ЗО Е! що тамъ такеє? прошеревенився… О в д Ѣ й. Ке хто? Свирид. Е, ке, хто? Старай буркун Чмира. О в д Ѣ й. Ке хто. Якъ? Свирид. Е, ке, як? Не розжожвав Божего слова дошнира. Да втокмивъ вес разум въ молодицѣ, И вкусив тоей, ще не веливъ Бѣгъ кислицѣ. 35 Якъ дочувся Господь Богъ, заразъ послав… 2 ) ‘ ) В рук. прошевенься. а ) Погриз червак. 3 ) Те саме. М. I. Петров читав був „халаэю”. 4 ) Погризене. Щобъ вивѣвши изъ раю да дали добру ха… 3 ) Якже ударивъ іодин по панѣ старай не займ… 1 ) Іоравъ горапашный сажнѣвъ на чотыри. О в д ѣ й. От так! то правду каут люде, що катюзѣ по заслузѣ: 40 Этъ-это якъ напоганит иногдѣ кѣшка в страву, ,Уривок Різдвяної драми 203 То аж пасокою въмиется, такъ толчутъ пикою об лаву. Такъ и вѣн, не хотѣв….дѣ …….. поска Да поперся еще…. воею и д …….. ’ ) Да от наробив халепи, що за одну кислицу 45 Заперъ всѣм людем до рая границу. Свирид. Хиба у іого ѣсти не било чего? Е, било всіого доволѣ, да що нам до того, — Этъ то в іого руках били яблоки и груши; Упливъ горопашный, да и нас утопив по самые уши. О в д ѣ й. 50 От то так якъ каут: хто, кае, кислицы поѣвъ, А на нас оскома напала. Свирид. Що ж маєм чинити? Така наша доля! Треба терпѣти, пока змилуется Божія воля. О в д ѣ й. Хиба еще треба ждат и(н)шой одлиги? Свирид. 55 А як же! Гетто такъ каут святыя книги. Это, каут, народится отроча само съ (с)воей волѣ, Що й визволит насъ изъ сей неволѣ. Прирва по головам дѣдькам даст добра чоса И старшому анциболу утре добре носа. О в д ѣ й. 60 Ой, коли бъ нам, Свириде, сіого времени дождати, То бъ не взяла насъ г..нянская 2 ) мати! Свирид. Да вже! коли не мы дождемъ, дакъ добрій люде, А вже те, що Бѣгъ сказавъ, то такъ конче буде. ‘) Погриз червак. ,J ) Минаємо літери ѣв. ,Зміст IV випуску: Сторінки. Вступні розвідки Розвиток різдвяної драми в Західній Европі: Обробка латинською мовою ……………………………………….. 4 Обробки французькі …………………………………………………… 7 Обробки німецькі . . ’ ………………………………………………….. 11 Про обробки чеські …………………………………………………………… 24 Єзуїтські обробки різдвяних мотивів . . 25 Обробки польські ……………………………………. 32 Різдвяна драма українська: І. „Комедія на Рождество Хр.” Дмитра Тупталенка . . 37 II. „Ростовское дѣйство” (програма) ………………………….. 57 III. „Дѣйствіе на Рождество Хр.” …………………………………. 61 IV. „Комическое дѣйствіе” Митр. Довгалевського . . . 68 V. Анонімна різдвяна драма …………………… ……. 71 VI. Уривок різдвяної драми („Разговор” пастухів) … 76 Тексти 81 147 151 169 183 199 ,ПОПРАВКИ ТА ПОМИЛКИ ДРУКАРСЬКІ. Сторінка. Рядок, вірні. Надруковано: Має бути: 18 р. 29 Offenbaninjjunsers Offenbarung unsers 27 „ П і 1 Icebris illecebris 27 „ 3 знизу І Іочувань; Почувань: 40 .. 24 Celsis si mo Celsissimo 41 „ 16 — 17 рукопису, того ж часу рукопису того ж часу, 72 2-3 забопства (=забобонства) забойства 72 ., 10 ритми рими 72 ., 13 після „прославляетъ” треба додати: а також арк. 7 звор., р. 8 зв., в слові „прославлаешися”, та арк. 10 звор., ряд. 11 знизу, в слові „привату”. 86 „ 8 знизу ражденнаго рожденнаго 12 ) Б пропустили. 87 4 „ 12 ) пропустили 94 „ 3 звср. еерѣчь еерѣчь 96 В. 155 ВСИКЪ всякъ 97 ., 198 огрь огнь 99 .. 241 съ собою со собою 101 ,. 310 пошол искати пошол ихъ искати 101 „ 313 когда ему когда 6 ему 106 421 подать полатъ ПО „ 544 вѣрить вѣритъ 116 706 при семь при семъ 123 886 споро скоро 126 971 повеленно повелѣнно 126 975 готовый; готовый, 127 988 поіцадемъ пощадѣмъ 131 „ 1095 слоро скоро 144 „ 1459 греками, — сиі грехами сиі 145 ,, 1471 приветствуем привѣтствуем 153 ,, 1 в міре в мірѣ 154 „ зі живуіцъ живущь. 154 „ 36 и велика и в велика 154 „ 49 како какъ 156 .. по воистину воистинну 157 ,, 132 болѣзнь болезнь 159 208 Рахиль Рахиле 160 „ 229 свомхъ своихъ 164 ,. 353 вмѣстить вмѣститъ 164 „ 356 всѣхъ всѣмъ 164 „ 358 всѣмъ всѣхъ 166 „ 424 милосердный милосердый 166 „ 449 болѣзненно болезненно 166 451 болѣзненно болезненно 172 „ 44 ввесь ввесъ 172 ,. 49 царь царъ 172 р. 14 знизу необычной необичной 172 в. 59 спѣлости свѣтлости 172 67 воистину воистинну 174 „ 123 есмь царь есмъ царъ 174 „ 125 есть есть 174 „ 128 царь царъ.